- Головуючий суддя (АП ВАКС): Павлишин О.Ф.
Cправа №991/2722/22
Провадження №11-сс/991/289/22
Слідчий суддя: ОСОБА_6
Суддя-доповідач: ОСОБА_7
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2022 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_19,
суддів: ОСОБА_8., ОСОБА_9
секретар судового засідання ОСОБА_10
за участю:
представника ОСОБА_11
підозрюваного ОСОБА_1,
прокурора ОСОБА_12
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_13 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 липня 2022 року у кримінальному провадженні №52022000000000184 від 18 липня 2022 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.07.2022 клопотання прокурора задоволено частково.
Накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом заборони відчуження такого майна, а саме на 1/4 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
На вказане рішення представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_14 подав апеляційну скаргу. Зазначає, що слідчий суддя постановив ухвалу з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Посилається на такі обставини:
1 . висновок щодо належності квартири ОСОБА_1 помилковий, оскільки відповідно до договору дарування від 07.04.2005 квартира була подарована його матері - ОСОБА_2 ;
2. квартира не може бути предметом спеціальної конфіскації, оскільки є власністю третьої особи, набута у законний спосіб та не стосується цього кримінального провадження;
3. слідчий суддя не гарантував судовою процедурою дотримання прав, свобод та законних інтересів власника майна - ОСОБА_3, не забезпечив умов, за яких вона не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.07.2022.
ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибула, про поважність причин неприбуття не повідомила.
Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі ОСОБА_2 .
Представник ОСОБА_14 та підозрюваний ОСОБА_1 судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, посилаючись на доводи, наведені у ній.
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_15. у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_4 та підозрюваного ОСОБА_1, пояснення прокурора САП ОСОБА_12 перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Детективами Національного антикорупційного бюро України під процесуальним керівництвом прокурорів САП здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000184 від 18.07.2022 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.
27.08.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, а саме в проханні надати неправомірну вигоду для себе та в одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду або в інтересах інших осіб, дій із використанням службового становища, поєднані з вимаганням.
За версією органу досудового розслідування, консультант-експерт (із оперативних питань) 3 відділу 5 управління Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України ОСОБА_1 вимагав та 26.07.2022 отримав неправомірну вигоду в особливо великому розмірі у сумі 60 тисяч доларів США від ОСОБА_5 за невчинення ОСОБА_1 дій, які б перешкоджали веденню ОСОБА_5 діяльності щодо видобутку криптовалюти («майнінгу»).
28.07.2022 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора САП про арешт майна у кримінальному провадженні №52022000000000184 від 18.07.2022, в якому він, зокрема, просив розглянути клопотання без повідомлення підозрюваного, іншого власника майна, їх захисника, представника з метою забезпечення арешту майна; накласти арешт на майно, що належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_1, шляхом заборони відчуження 1/4 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя прийшов до таких висновків:
1. із метою забезпечення арешту майна відповідно до ч.2 ст.172 КПК України розгляд клопотання прокурора слід проводити без повідомлення власника такого майна - підозрюваного ОСОБА_1, його захисників, а для уникнення розголошення таємниці, що охороняється законом, згідно з п.4 ч.2 ст.27 КПК України - у закритому судовому засіданні;
2. зважаючи на обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, кваліфікацію кримінального правопорушення та необхідність забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, яке може бути призначене йому у випадку визнання винуватим у вчиненні цього злочину, існування ризиків щодо можливості відчуження зазначеного майна, застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт 1/4 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1, відповідає принципу розумності, є співрозмірним із огляду на завдання кримінального провадження, визначені ст.2 КПК України, та не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб;
3. оскільки наявні підстави для здійснення відчуження такого майна підозрюваним із метою уникнення конфіскації, як виду покарання, необхідно заборонити ОСОБА_1 відчужувати таке майно;
4. накладення арешту не є припиненням/позбавленням права власності на це майно, а є лише тимчасовим обмеженням, яке полягає у забороні розпоряджатися (відчужувати) таким майном, що є найменш обтяжливим способом арешту та не призведе до суттєвих наслідків, що можуть позначитися на інтересах власника майна.
Вказані висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам.
У ч.1 ст.404 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. А тому оскаржувана ухвала переглядається в межах апеляційної скарги представника ОСОБА_4 .
Згідно з положеннями абз.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Із матеріалів провадження вбачається, що 27.08.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.
Санкцією ч.4 ст.368 КК України визначено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Із огляду на вищевказані положення закону, обставини справи, колегія суддів вважає, що в контексті приписів ч.2 ст.173 КПК України слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання правильно враховано правову підставу для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. При цьому висновки слідчого судді достатньо мотивовані, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Твердження апеляційної скарги про помилковість висновку слідчого судді щодо належності квартири ОСОБА_1 із посиланням на те, що відповідно до договору дарування від 07.04.2005 квартира була подарована його матері - ОСОБА_2, спростовується матеріалами провадження, зокрема, даними інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, із яких вбачається, що 26.07.2010 внесено запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/4 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, після укладення договору дарування, на який посилається представник ОСОБА_3, право власності на 1/4 квартири зареєстровано саме за ОСОБА_1, а тому у слідчого судді були відсутні дані щодо належності цього майна на праві власності іншій особі. При цьому колегія суддів враховує і те, що до апеляційної скарги не додано витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, який спростовував би дані про належність вищевказаної квартири ОСОБА_1 .
Також помилковим є посилання в апеляційній скарзі на відсутність підстав для спеціальної конфіскації, оскільки слідчим суддею вирішувалося питання щодо забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а саме на підставі п.3 ч.2 ст.170 КПК України.
Крім того, матеріалами провадження не спростовується, що власником 1/4 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, є підозрюваний ОСОБА_1, а тому безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя не гарантував судовою процедурою дотримання прав, свобод та законних інтересів власника майна - ОСОБА_3, не забезпечив умов, за яких вона не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно відповідно до вимог ст.170-173 КПК України.
Згідно із ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Із огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.376, 404, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_13 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 липня 2022 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_16
Судді: ОСОБА_17
ОСОБА_18