- Головуючий суддя (ВАКС) : Біцюк А.В.
Справа № 991/3724/22
Провадження 1-кс/991/3741/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2022 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_3, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4, представника особи, в інтересах якої подано скаргу - адвоката ОСОБА_5, при розгляді скарги адвоката ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_1, на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у не розгляді клопотання адвоката ОСОБА_5 від 01.09.2022, поданого у кримінальному провадженні № 52022000000000103 від 18.05.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України,
В С Т А Н О В И В :
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_1, на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у не розгляді клопотання адвоката ОСОБА_5 від 01.09.2022, поданого у кримінальному провадженні № 52022000000000103 від 18.05.2022, досудове розслідування в якому здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, в якій адвокат просить зобов`язати детектива НАБУ розглянути відповідне клопотання.
Скарга мотивована тим, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000103 від 18.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, відомості про яке було внесено за заявою адвоката ОСОБА_5 від 25.01.2022, поданої в інтересах ОСОБА_1, в рамках якого адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 як заявника звернулася до НАБУ з клопотанням від 01.09.2022 про визнання ОСОБА_1 потерпілим у даному кримінальному провадженні, однак відповідне клопотання не було розглянуто у строк, передбачений ст. 220 КПК України, що стало підставою для звернення з даною скаргою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13.09.2022 р. провадження за вищезазначеною скаргою було відкрито.
Представник особи, в інтересах якої подано скаргу, - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні скаргу підтримала, просила задовольнити в повному обсязі, надала додаткові пояснення, в яких зазначила, що кримінальне провадження № 52022000000000103 від 18.05.2022 підсудне детективам НАБУ, оскільки злочин за ч. 1 ст. 364 КК України, обставини вчинення якого встановлюються в рамках даного кримінального провадження, вчинено посадовими особами Закарпатської обласної ради, та внаслідок вчинення цього злочину ОСОБА_1 завдано майнову шкоду у розмірі неотриманої заробітної плати керівника КНЗ «Хустський базовий медичний фаховий коледж», а саме 380 000 грн., що перевищує у 50 разів неоподаткований мінімум громадян за 2022 р.
Від детектива НАБУ ОСОБА_6 надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначив, що подане клопотання адвоката ОСОБА_5 від 01.09.2022 не підлягало розгляду з підстав відсутності у ОСОБА_1 як заявника права на подання клопотань з тих питань, які порушувались ОСОБА_2 у відповідному клопотанні, зазначив, що 08.09.2022 прокурором визначено підслідність у кримінальному провадженні № 52022000000000103 від 18.05.2022 за Ужгородським РУП ГУНП в Закарпатській області, а також надав копію відповідної постанови. Просив відмовити у задоволенні скарги повністю, розглянути справі без участі детектива НАБУ з урахуванням письмових пояснень.
Від прокурора ОСОБА_7 також надійшла копія постанови від 08.09.2022 про визначення підслідності у кримінальному провадженні № 52022000000000103 від 18.05.2022 за Ужгородським РУП ГУНП в Закарпатській області.
Відповідно до ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Враховуючи положення статті 306 КПК України та з метою дотримання розумних строків розгляду скарги, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема, слідчий суддя на досудовому провадженні, з метою дотримання прав, свобод та інтересів учасників провадження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, слідчий суддя вважає можливим провести розгляд скарги за відсутності особи, бездіяльність якої оскаржується.
Розглянувши скаргу та додані до неї документи, заслухавши думку представника особи, в інтересах якої подано скаргу, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
В кримінальному процесуальному праві підсудність характеризується як розмежування повноважень судів щодо розгляду справ. Визначити підсудність означає вказати, якимй суд буде розглядати дану справу.
У сучасному кримінальному судочинстві застосовується підсудність у трьох розрізах: територіальна, інстанційна, предметна.
Виходячи з положень абз. 2 ч. 1 ст. 32 КПК України Вищий антикорупційний суд здійснює кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, що вчинені на території України і віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду.
Статтею 33-1 КПК України визначена предметна підсудність Вищого антикорупційного суду.
Згідно положень статті 33-1 Кримінального процесуального кодексу України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.
У примітці до ст. 45 КК зазначено, що корупційними кримінальними правопорушеннями вважаються:
а) кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем;
б) кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3-369, 369-2, 369-3 КК України.
Пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України передбачені умови, хоча б одна з яких повинна мати місце при вирішенні питання про підсудність кримінального провадження Вищому антикорупційному суду щодо кримінальних правопорушень, передбачених вищезазначеними статтями Кримінального кодексу України, а саме, -
1) кримінальне правопорушення вчинено:
Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України;
державним службовцем, посада якого належить до категорії "А";
депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад;
суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України "Про прокуратуру";
особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище;
військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;
керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
3) кримінальне правопорушення, передбачений статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 статті 33-1 Кримінального процесуального кодексу України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті. Інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду (крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої статті 34 цього Кодексу).
З огляду на зазначені норми закону, в даному випадку підлягає застосуванню саме предметна підсудність, відповідно до якої Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно конкретних корупційних кримінальних правопорушень, передбачених законом, у випадку наявності хоча б однієї з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України. Інші суди не можуть розглядати ці провадження.
Крім того, 22 вересня 2019 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду" від 18.09.2019р. №100-ІХ.
Вказаним законом внесені наступні зміни до п.20-2 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК):
Підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань:
1) з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду";
2) до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду", якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
З урахуванням викладеного вбачається, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно конкретних корупційних злочинів передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо дотримані нижчевикладені умови:
1) наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України»;
2) відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань до 22 вересня 2019 року та досудове розслідування здійснюється Національним антикорупційним бюро України або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або
3) відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань після 22 вересня 2019 року (при цьому відсутні прив`язка до конкретного органу досудового розслідування, який повинен в цьому випадку здійснювати досудове розслідування в такому кримінальному провадженні).
Відтак, факт здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за ознаками корупційного кримінального правопорушення не є беззаперечною умовою для віднесення розгляду відповідної справи (скарги/клопотання) до підсудності Вищого антикорупційного суду, якщо відсутні і інші вищезазначені умови/критерії визначення предметної підсудності Вищого антикорупційного суду.
Частиною 6 ст. 9 КПК визначено, що у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КПК на суддів, слідчих суддів, прокурорів керівників органів досудового розслідування, слідчих, інших службових осіб органів державної влади покладається обов`язок неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою Україною, вимог інших актів законодавства, що є реалізацією принципу законності.
Таким чином, системне тлумачення ч. 1 ст. 33-1 КПК доводить до висновку про неприпустимість виходу за межі тієї підсудності, яка є безсумнівною, з огляду на загальні засади кримінального провадження, зокрема законність та верховенство права, однією зі складових якого є принцип юридичної визначеності.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у кримінально-процесуальному аспекті, «суд, котрий, відповідно до чинних положень національного права, не має повноважень судити підсудного, «не встановлений законом» у розумінні статті 6 § 1». Відповідну позицію зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Richert v Poland» (п. 41).
З огляду на зазначене, розгляд судом, зокрема, Вищим антикорупційним судом, справ, які не належать до його підсудності, є порушенням правил підсудності, що суперечить припису щодо розгляду справи судом, встановленим законом.
Вихід за ці межі підсудності Вищого антикорупційного суду, які встановлені статтею 33-1 Кримінального процесуального кодексу України та п. 20-2 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України та є безсумнівними, суперечитиме загальним засадам кримінального провадження і вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Пунктом 10 частини 1 статті 3 КПК України визначено, що кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 статті 5 КПК України встановлено, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Так, слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000103 від 18.05.2022, в рамках якого адвокат ОСОБА_5 звернулася з даною скаргою, здійснюється слідчими СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, за фактом можливого зловживання посадовими особами Закарпатської обласної ради та Закарпатської ОДА своїм службовим становищем шляхом невиконання рішення Ужгородського міськрайонного суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Адвокат зазначає, що внаслідок вчинення цього злочину ОСОБА_1 завдано майнову шкоду у розмірі неотриманої заробітної плати керівника КНЗ «Хустський базовий медичний фаховий коледж», а саме 380 000 грн.
Отже, заявник, обґрунтовує своє звернення до Вищого антикорупційного суду з даною скаргою тим, що має місце вчинення саме корупційного кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 364 КК України), а як одну з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, зазначає відомості саме щодо суб`єкта вчинення кримінального правопорушення - посадові особи органу місцевого самоврядування, а також відомості щодо розміру завданої шкоди - 380 000 гривень.
Однак, враховуючи положення статті 33-1 КПК України та п.п. 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України, Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження щодо корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, який вчинено, зокрема, службовими особами органу місцевого самоврядування, якщо розмір предмета кримінального правопорушення або завданої ним шкоди у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення.
Натомість, частиною 1 статті 364 КК України передбачено покарання за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. В свою чергу, частиною 2 статті 364 КК України передбачено покарання за те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.
Згідно Примітки 1 до статті 364 КК України істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Згідно пункту 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, тобто, - у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Так, зі змісту скарги вбачається, що час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, яке розслідується в рамках кримінального провадження № 52022000000000103 від 18.05.2022, є 2018 рік (рік видання незаконних на думку скаржника наказів посадовими особами Закарпатської ОДА), за такого слідчий суддя враховує розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи в розрахунку на місяць, який становить на 1 січня 2018 року.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць становить на 1 січня 2018 року - 1762 гривні.
Враховуючи зазначені положення закону, слідчий суддя дійшов висновку, що в даному випадку для цілей застосування неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, посилання на яке містить Примітка 1 статті 364 КК України, використовується сума неоподатковуваного мінімуму в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня 2018 року, а саме - 881 грн.
Отже, істотною шкодою у частині 1 статті 364 КК України вважається така шкода, яка становить 88 100 гривень (100 * 881 грн.) і більше, однак не перевищує 220 250 гривень (250 * 881 грн.), оскільки остання сума визначається вже як тяжкі наслідки, що передбачено частиною 2 статті 364 КК України.
Зі свого боку, враховуючи положення статті 33-1 КПК України та п.п. 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України, Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження щодо злочину, передбаченого ст. 364 КК України, який вчинено, зокрема, службовими особами органу місцевого самоврядування, якщо розмір предмета кримінального правопорушення або завданої ним шкоди у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на зазначене, Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження щодо злочину, передбаченого ст. 364 КК України, який вчинено, зокрема, службовими особами органу місцевого самоврядування, якщо розмір предмета кримінального правопорушення або завданої ним шкоди становить 3 524 000 гривень (2000 * 1762 грн.) і більше (у випадку, якщо час вчинення злочину припадає на 2018 рік).
З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000103 від 18.05.2022 р. здійснюється за фактом вчинення службовими особами органу місцевого самоврядування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, то відповідно таким злочином завдано шкоду, розмір якої є значно меншим, ніж той розмір шкоди, який зазначено в п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, та який застосовується при вирішенні питання про підсудність кримінального провадження Вищому антикорупційному суду щодо кримінальних правопорушень, передбачених вищезазначеними статтями Кримінального кодексу України. При цьому, немає значення час вчинення кримінального правопорушення, тобто, за який рік враховувати прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць для розрахунку завданої злочином шкоди, оскільки в будь якому разі алгоритм розрахунку розміру істотної шкоди не змінюється, виходячи з тих величин, які використовуються для розрахунку, та розмір істотної шкоди, зазначений у ч. 1 ст. 364 КК України, завжди буде менше, ніж той розмір, який визначений у п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, та який має бути при вирішенні питання про підсудність кримінального провадження Вищому антикорупційному суду.
За такого, скарга адвоката ОСОБА_5, яка подана в рамках кримінального провадження № 52022000000000103 від 18.05.2022 р., відповідно до положень статті 33-1 КПК України та п.п. 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України непідсудна Вищому антикорупційному суду, оскільки не відповідає критеріям, визначеним у статті 33-1 КПК України з урахуванням п.п. 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України, а саме, не відповідає критерію щодо розміру завданої цим кримінального правопорушення шкоди, а отже не відповідає умовам, встановленим п.2 ч. 5 ст. 216 КПК України, а тому розгляд даної скарги та прийняття рішення за результатами її розгляду не відноситься до компетенції Вищого антикорупційного суду і суд не може прийняти рішення за такою скаргою з урахуванням, зокрема, положень ч.1 ст.5 КПК України.
В свою чергу, з огляду на те, що законодавець у більшості випадків прямо зазначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (частина сьома статті 100, частина друга статті 132, частина перша статті 184, частина перша статті 192, частина друга статті 199, частина перша статті 201, частина третя статті 244, частина десята статті 290 КПК України), з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України правильним є застосування зазначеного правила й до розгляду скарг/клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена кримінальним процесуальним законом, зокрема, згідно ч.1 ст. 306 КПК України, яка, серед іншого, встановлює порядок розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування у кримінальних провадження щодо кримінальних правопорушень, не віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду.
Таким чином, скарга на бездіяльність органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 52022000000000103 від 18.05.2022 р., має розглядатися слідчим суддею місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, бездіяльність якого оскаржується.
Крім того, у відповідності до постанови прокурора ОСОБА_7 від 08.09.2022 про визначення підслідності 08.09.2022 прокурором визначено підслідність у кримінальному провадженні № 52022000000000103 від 18.05.2022 за слідчими СВ Ужгородським РУП ГУНП в Закарпатській області. Відтак, детективи НАБУ наразі не здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000103 від 18.05.2022, що свідчить про відсутність у них повноважень на розгляд клопотань, поданих в рамках даного кримінального провадження.
Згідно пункту 2) частини 2 статті 304 КПК України, скарга повертається особі, яка із нею звернулась у разі, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді.
З огляду на ту обставину, що при розгляді даної скарги слідчим суддею було встановлено, що скарга адвоката ОСОБА_5 не підсудна Вищому антикорупційному суду, однак ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13.09.2022 р. провадження за вищезазначеною скаргою було відкрито, слідчий суддя приходить до висновку, що належним процесуальним рішенням у даному випадку є закриття провадження за даною скаргою та повернення скарги особі, яка із нею звернулася.
Враховуючи вищевикладене, керуючись п.20-2 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України, ст. ст. 5, 9, 33-1, 303-304, ст. 369-372 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Провадження за скаргою адвоката ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_1, на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у не розгляді клопотання адвоката ОСОБА_5 від 01.09.2022, поданого у кримінальному провадженні № 52022000000000103 від 18.05.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, - закрити, скаргу повернути суб`єкту звернення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_3