- Головуючий суддя (ВАКС): Федоров О.В.
Справа № 317/2973/18
Провадження 1-кп/991/128/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
28 вересня 2022 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів - ОСОБА_3, ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6,
захисника - адвоката ОСОБА_7,
обвинуваченого - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42018000000000814 від 04.04.2018 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
05 липня 2022 року та 26 вересня 2022 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання обвинуваченого про скасування арешту майна у вказаному кримінальному провадженні.
1.Заявлені вимоги та їх обґрунтування.
У своєму клопотанні від 05.07.2022 обвинувачений просить:
-скасувати арешт, накладений ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.06.2018 на автомобіль Mazda 3, д.н.з. НОМЕР_1 в частині заборони права користування;
-зобов`язати прокурора САП ГПУ ОСОБА_8, детективів НАБУ ОСОБА_9, ОСОБА_10, начальника Управління СБУ в Дніпропетровській області, у яких вказаний автомобіль знаходиться на відповідальному зберіганні, повернути його разом із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, виданим 22.02.2014.
В обґрунтування вказаного клопотання обвинувачений вказує, що:
-зазначене майно вже перебуває під арештом більше 4 років і за цей час прокурор не надав належних, допустимих та достовірних доказів його винуватості у вчинені будь-якого злочину;
-жодних доказів причетності ОСОБА_1 до кримінального правопорушення прокурором не надано, а тому відносно нього не може бути винесений обвинувальний вирок і відповідно не може бути застосовано конфіскація майна, а тому відпадає необхідність подальшого арешту і позбавлення обвинуваченого права користуватись таким арештованим майном;
-арештований автомобіль перебуває на території приміщення УСБУ у Дніпропетровській області, де псується і втрачає свою вартість через сплив часу;
-у зв`язку з триваючою збройною агресією росії існує ризик знищення належного ОСОБА_1 майна у зв`язку з ймовірним нанесення ракетного удару по будівлям та приміщенням УСБУ у Дніпропетровській області;
У своєму клопотанні від 26.09.2022 обвинувачений просить:
-скасувати накладену ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.06.2018 заборону користування автомобілем Mazda 3, д.н.з. НОМЕР_1 ;
-зобов`язати прокурора САП ГПУ ОСОБА_8, детективів НАБУ ОСОБА_9, ОСОБА_10, начальника Управління СБУ в Дніпропетровській області, у яких вказаний автомобіль знаходиться на відповідальному зберіганні, повернути його разом із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, виданим 22.02.2014.
В обґрунтування вказаного клопотання обвинувачений вказує, що крім зазначених у попередньому клопотанні обставин також хоче повідомити, що у ніч з 10.09.2022 на 11.09.2022 росія нанесла ракетний удар по будівлі УСБУ в Дніпропетровській області, де вже чотири роки зберігається арештований автомобіль. При цьому, ракета не влучила по самій будівлі установи, однак розірвалась в п`ятдесяти метрах від неї, від чого постраждала як будівля УСБУ в Дніпропетровській області, так і будівля ГУНП в Дніпропетровській області та цивільні будинки навкруги, загинула одна цивільна особа. На переконання обвинуваченого, враховуючи, що росія не поцілила в будівлю УСБУ в Дніпропетровській області вони будуть намагатись повторно поцілити по вказаному приміщенню ракетним ударом, де знаходиться належний йому автомобіль.
2.Позиції сторін у судовому засіданні
У судовому засідання від 28 вересня 2022 року обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_11 у повному обсязі підтримали доводи заявленого клопотання і просили його задовольнити. Обвинувачений наголосив, що будь-яка конфіскація майна йому призначена не може бути, оскільки обвинувальний вирок у цій справі ухвалити неможливо з огляду на результати судового розгляду у цьому кримінальному провадженні, а тому у забезпеченні такої конфіскації за рахунок відповідного автомобіля потреби більше немає.
Прокурор ОСОБА_12 проти задоволення вказаного клопотання заперечував, вважаючи, що будь-яких підстав для скасування арешту із зазначеного майна немає. Додатково зазначив, що заборона користування цим майном обумовлена ризиком його втрати з огляду на спроби обвинуваченого відчужити відповідний автомобіль.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд дійшов таких висновків.
3.Оцінка та висновки суду.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе лише за таких умов:
- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;
- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
У своєму клопотанні обвинувачений просить скасувати арешт майна тільки в частині заборони користування ним у зв`язку з тим, що у застосуванні такого обмеження його права відпала потреба, а тому, з огляду на принцип диспозитивності, суд має встановити наявність або відсутність лише вказаної підстави для скасування арешту.
Судом встановлено, що у межах даного кримінального провадження, ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05 червня 2018 року по справі № 760/14033/18 було накладено арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_1, зокрема, на автомобіль Mazda 3, д.н.з. НОМЕР_1 .
Відповідно до змісту зазначеної ухвали було встановлено, що майно, на яке накладався арешт, належить ОСОБА_1, який обґрунтовано підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, санкція якої передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.
З огляду на це, слідчий суддя, керуючись ч. 5 ст. 170 та ч. 2 ст. 173 КПК України, встановивши, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на його майно з метою забезпечення подальшої конфіскації майна як виду покарання, передбаченого за інкримінований йому злочин.
Враховуючи мету і підставу арешту, а також доводи учасників судового засідання, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи відпала подальша потреба в утриманні зазначеного майна із забороною для власника користування ним для забезпечення можливої конфіскації як виду покарання.
Загалом слідчий суддя відзначає, що потреба у забезпечені можливої конфіскації майна як виду покарання зберігається до моменту винесення вироку у відповідному кримінальному провадженні, яке здійснюється відносно особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, за який передбачено такий вид покарання.
У контексті доводів обвинуваченого, колегія суддів відзначає, що питання щодо винуватості чи невинуватості особи вирішується виключно вироком суду і не може бути предметом розгляду в межах клопотання про скасування арешту, з огляду на що відповідні доводи обвинуваченого щодо його непричетності до злочину є нерелевантними, а висновки про неможливість застосування до нього відповідного виду покарання - передчасними.
Разом з тим, слідчий суддя звертає увагу, що з моменту позбавлення обвинуваченого усіх правомочностей власника, в т.ч. і права користування відповідним автомобілем, пройшло більше чотирьох років і відповідно такий тривалий строк має бути об`єктивно виправданий завданнями кримінального провадження та збалансований з правами та інтересами власника відповідного майна.
Частиною 11 статті 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Під час розгляду цього клопотання колегією суддів не встановлено обставин, які б підтверджували, що незастосування заборони або обмеження користування автомобілем призведе до наслідків, про які йде мова в ч.11 ст.170 КПК України. Натомість, враховуючи існуючу загрозу ракетних ударів з боку держави-агресора по місцю зберігання арештованого майна та пасивність сторони обвинувачення щодо вжиття заходів по його переміщенню у більш безпечне місце, колегія суддів погоджується, що подальша заборона користування таким майном із його утриманням на території прилеглій до приміщення УСБУ у Дніпропетровській області створює об`єктивну загрозу втрати і знищення такого майна, а тому його арешт в цій частині підлягає скасуванню.
Інші вимоги клопотання про зобов`язання уповноважених осіб НАБУ, САП та СБУ безоплатно повернути відповідне майно обвинуваченому не можуть бути розглянуті у порядку ст. 174 КПК України, оскільки остання регулює виключно питання скасування арешту, а суд, розглянувши відповідне клопотання, не має повноважень надавати розпорядження будь-яким особам щодо вчинення чи не вчинення дій відносно такого майна.
Керуючись ст. ст. 7, 22, 170-174, 372, 392 КПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42018000000000814 від 04.04.2018 - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05 червня 2018 року у справі № 760/14033/18 на транспортний засіб Mazda 3, д.н.з. НОМЕР_1 в частині заборони права користування. Залишити заборону відчуження та розпорядження вказаним майном.
У іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Головуючий: ОСОБА_13.
Судді: ОСОБА_14
ОСОБА_15