Документ № 106745795

Справа № 991/3513/22

Провадження 1-кп/991/55/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2022 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючої ОСОБА_7

суддів ОСОБА_8., ОСОБА_9.,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_10,

прокурора ОСОБА_11,

обвинуваченої ОСОБА_1,

захисників ОСОБА_12., ОСОБА_13.,

представника потерпілого ОСОБА_14,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості, укладену 05.09.2022 між прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_15 та підозрюваною ОСОБА_1 за участю захисника ОСОБА_22 у кримінальному провадженні № 52022000000000231 від 25 серпня 2022 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, має вищу освіту, тимчасово не працюючою, одружена, має на утриманні матір похилого віку 1946 року народження, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

1.Історія провадження.

06 вересня 2022 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт з додатками та угодою про визнання винуватості від 05.09.2022 у кримінальному провадженні № 52022000000000231 від 25.08.2022 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цього кримінального провадження визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді ОСОБА_16 суддів ОСОБА_17. та ОСОБА_8. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2022 року призначено підготовче судове засідання на 12.09.2022.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 12.09.2022 задоволено заяви про самовідвід суддів, у зв`язку з чим за результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи судді ОСОБА_18 та ОСОБА_19 були замінені на суддів ОСОБА_20. (головуюча суддя), ОСОБА_9.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15 вересня 2022 року призначено підготовче судове засідання на 04.10.2022, у якому оголошена перерва до 13 жовтня 2022 року.

На виконання вимог ч. 2 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) 04 жовтня 2022 року колегія суддів в підготовчому судовому засіданні перейшла до розгляду угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором ОСОБА_15 та підозрюваною ОСОБА_1, за участю захисника - адвоката ОСОБА_12., за ч. 2 ст. 364 КК України.

2.Формулювання обвинувачення.

ОСОБА_1 обвинувачується у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної або юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за таких обставин.

16 грудня 1997 року Міністерством юстиції України (далі - Мін`юст) засновано державне підприємство «Інформаційний центр» (далі - ДП «Держінформ`юст» або ДП) відповідно до наказу від 09.12.1997 № 76/5. Пунктом 1.6. Статуту ДП «Держінформ`юст» у редакції від 22.10.2010 встановлено, що останнє є державним комерційним підприємством. Функції та сфера діяльності цього державного підприємства встановлені його Статутом, відповідно до п. 2.1. якого метою діяльності ДП є технічне забезпечення, створення та супроводження програмного забезпечення для автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів, створених Мін`юстом, а також інших електронних баз даних, надання доступу до таких реєстрів із збереженням та захистом даних та отримання прибутку.

Підпунктом 5.2.2 п. 5.2 Статуту встановлено, що підприємство зобов`язано забезпечувати ефективне використання за призначенням виділених державних коштів на визначені цілі та згідно законодавства України.

Відповідно до п. 6.1 Статуту ДП «Держінформ`юст» управління підприємством здійснює генеральний директор, який призначається та звільняється з посади наказом Міністра юстиції України.

Згідно з п. 5.5 Статуту генеральний директор несе персональну відповідальність за додержання порядку ведення і достовірність бухгалтерського обліку та статистичної звітності.

Пунктом 6.3 Статуту ДП встановлено, що генеральний директор цього державного підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком тих, які належать за цим Статутом до виключної компетенції Міністерства юстиції України; несе відповідальність за стан і результати діяльності підприємства; діє без довіреності від імені підприємства, представляє його в усіх підприємствах, установах та організаціях; розпоряджається коштами та майном підприємства відповідно до чинного законодавства, укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків поточні та інші рахунки; видає накази та дає розпорядження, що є обов`язковими для всіх працівників підприємства.

Крім того, ч. 3 ст. 65 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Як визначено частиною 5 ст. 65 ГК України, керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Частиною 3 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV встановлено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Так, ОСОБА_1 наказом генерального директора ДП «Держінформ`юст» ОСОБА-1 № 237-к від 01.11.2013 призначено на посаду заступника генерального директора ДП «Держінформ`юст» з фінансових питань. В подальшому, у зв`язку із звільненням ОСОБА-1 з посади генерального директора, наказом від 16.10.2014 № 304-к виконання обов`язків генерального директора ДП «Держінформ`юст» визначено за ОСОБА_1 .

Таким чином, з огляду на службові повноваження, визначені Статутом ДП «Держінформ`юст», ОСОБА_1, обіймаючи посаду заступника генерального директора ДП «Держінформ`юст» з фінансових питань та виконуючи обов`язки генерального директора ДП «Держінформ`юст», була службовою особою відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України, оскільки обіймала на державному підприємстві посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Так, ОСОБА-1, перебуваючи на посаді в.о. генерального директора ДП «Держінформ`юст» до 16.10.2014 та маючи значний досвід роботи у сфері інформаційних технологій, пов`язаний із розробкою та впровадженням різного роду програмного забезпечення, переважно для потреб органів судової гілки влади, вирішив заволодіти у співучасті з іншими особами грошовими коштами цього ДП шляхом укладення із підконтрольними ОСОБА-1 юридичними особами договорів на постачання програмного забезпечення (далі - ПЗ), яке б начебто надавало передбаченій цими договорами кількості користувачів можливість одночасно у онлайн-режимі здійснювати відеоконференцзв`язок (далі - ВКЗ).

ОСОБА-1 усвідомлював, що для можливості реалізації його протиправного наміру спочатку необхідним є укладення договору за завищеною ціною між ДП «Держінформ`юст» та підконтрольним йому підприємством на постачання ПЗ Trueсonf-server, яке б надавало змогу 200 його користувачам здійснювати ВКЗ у онлайн-режимі, а в подальшому - укладення аналогічного за умовами договору, але вже про поставку нібито 1500 ліцензій такого ПЗ, якого заздалегідь ОСОБА-1 виконувати наміру не мав, а повністю перераховану ДП суму грошових коштів на рахунки підконтрольних йому підприємств планував звернути на свою користь та розпорядитися ними.

20 січня 2014 року ОСОБА-1, діючи на той час як генеральний директор ДП «Держінформ`юст», уклав із підконтрольним йому через свою дружину ОСОБА-2, яка є одним із засновників ТОВ «Іволга-2», договір № 1/1 на поставку комп`ютерної програми Trueсonf-server, що включала 1500 унікальних кодів, які надавали можливість одночасного користування цим ПЗ 1500 онлайн-користувачам у режимі ВКЗ на загальну вартість 6 150 000,00 грн.

Водночас, ОСОБА-1 достеменно знав, що умови вказаного договору реально виконуватися не будуть, і з метою заволодіння грошовими коштами ДП за начебто постачання від ТОВ «Іволга-2» ПЗ TrueConf-server на 1500 унікальних кодів, забезпечив у період із 28.01.2014 по 06.02.2014 перерахування 6 150 000,00 грн між ДП «Держінформ`юст», ТОВ «Іволга-2» та ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод», а також їх конвертацію в 672 000,00 доларів США для подальшого перерахування компанії-нерезиденту Ceterum Limited, щоб отримати фактичну можливість розпорядитися зазначеною сумою грошових коштів на власний розсуд.

Враховуючи, що перед цим ПЗ Trueconf-server на 200 унікальних кодів вже було поставлене та установлене на серверне обладнання ДП «Держінформ`юст» відповідно до договору із ТОВ «Іволга-2» від 04.11.2013 № 5/11 за завищеною ціною, ОСОБА-1, зловживаючи своїм службовим становищем, вирішив це використати з метою прикриття невиконання договору від 20.01.2014 № 1/1 на поставку 1500 унікальних кодів ПЗ Trueconf-server.

ОСОБА-1, як генеральний директор ДП «Держінформ`юст», продовжив свою протиправну діяльність, направлену на заволодіння грошовими коштами в аналогічний із наведеними обставинами спосіб, проте із залученням вже іншої підконтрольної ОСОБА-1 юридичної особи.

Так, з метою створення передумов для заволодіння коштами ДП «Держінформ`юст» ОСОБА-1 13.12.2013 листом № 01-05/5081 надав пропозиції до плану роботи Міністерства юстиції України на 2014 рік щодо необхідності впровадження системи ВКЗ для проведення спільних нарад, семінарів, конференцій, проведення дистанційного навчання та консультацій у режимі відеоконференцій.

За результатами розгляду вказаних пропозицій Міністром юстиції України затверджено план роботи на 2014 рік, пунктом 2.7.3 якого передбачалася необхідність впровадження системи ВКЗ у органах юстиції впродовж 2014 року, а відповідальним за виконання такого заходу було визначено саме ОСОБА-1.

Для реалізації свого злочинного умислу ОСОБА-1 протягом січня-травня 2014 року залучив як виконавця у вчиненні злочину директора ТОВ «Астен-МН» (код ЄДРПОУ 34430297) ОСОБА-3, а як його пособника - директора ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод» (код ЄДРПОУ 37517071, далі - ТОВ «ЗЕМЗ») ОСОБА-4, які для доведення протиправних намірів ОСОБА-1 на окремих етапах повинні були вчинити необхідні для цього дії.

Зокрема, ОСОБА-3, як директору ТОВ «Астен-МН» та безпосередньому виконавцю вчинення злочину, необхідно було створити видимість здійснення реальних господарських операцій, надати банківські реквізити для перерахування грошових коштів на рахунки ТОВ «Астен-МН», укласти договір із ТОВ «ЗЕМЗ» щодо нібито закупівлі ПЗ, яке в подальшому начебто реалізувати ДП «Держінформ`юст», а отримані грошові кошти перерахувати на визначені ОСОБА-1 банківські рахунки підконтрольних юридичних осіб для отримання можливості розпорядитися ними та їх легалізувати.

У свою чергу, ОСОБА-4, як директору ТОВ «ЗЕМЗ» та пособнику у вчиненні злочину необхідно було (1) укласти договір із ТОВ «Астен-МН» про нібито постачання цьому підприємству ПЗ для створення умов його начебто подальшої передачі ДП «Держінформ`юст», (2) укласти договір із підконтрольною ОСОБА-1 компанією-нерезидентом Ceterum Limited, від імені якої за довіреністю діяв вітчим останнього (ОСОБА-5), про нібито придбання ТОВ «ЗЕМЗ» такого ПЗ у визначеній кількості, а також (3) підписати первинні документи, підтверджуючі нібито реальний характер здійснюваних господарських операцій, та (4) перерахувати отримані від ТОВ «Астен-МН» грошові кошти на рахунок компанії Ceterum Limited для отримання можливості розпорядитися ними.

При цьому ОСОБА-1, як організатору вчинення злочину по заволодінню грошовими коштами ДП «Держінформ`юст», необхідно було:

-звернутися для отримання правових підстав на здійснення закупівлі за кошти ДП із відповідними пропозиціями до Міністерства юстиції України щодо впровадження протягом 2014 року системи ВКЗ в органах юстиції;

-укласти від імені ДП «Держінформ`юст» договір із ТОВ «Астен-МН» з метою створення правових підстав для перерахунку грошових коштів;

-підписати первинні документи між ДП «Держінформ`юст» і ТОВ «Астен-МН», які б підтверджували нібито реальний характер здійснюваних господарських операцій щодо постачання ПЗ;

-перерахувати грошові кошти з рахунків ДП на рахунки ТОВ «Астен-МН», маючи для цього відповідні ключі доступу до системи Клієнт-Банк ДП «Держінформ`юст»;

-забезпечити через ОСОБА-3, як директора ТОВ «Астен-МН», подальше перерахування грошових коштів, отриманих від ДП «Держінформ`юст» на рахунки ТОВ «ЗЕМЗ», а відповідно через ОСОБА-4, як директора ТОВ «ЗЕМЗ», їх наступне перерахування на рахунок компанії-нерезидента Ceterum Limited;

-забезпечити шляхом адміністративного впливу на підпорядкованих працівників ДП «Держінформ`юст», зокрема і на ОСОБА_1, погодження й підписання первинних документів, які б нібито підтверджували реальний характер здійснюваних господарських операцій щодо постачання ТОВ «Астен-МН» ПЗ.

22 січня 2014 року ОСОБА-1, як генеральний директор ДП «Держінформ`юст», діючи з корисливих мотивів, направлених на заволодіння грошовими коштами ДП, передбаченими до оплати за угодою із ТОВ «Астен-МН», у приміщенні ДП підписав із ТОВ «Астен-МН» (як виконавцем) в особі директора ОСОБА-2 договір № КТ25 про закупівлю апаратури записувальної і відтворювальної звук і зображення (обладнання для ВКЗ та ІР - телефонії) (далі також - Договір від 22.01.2014 № КТ25).

Відповідно до цього Договору від 22.01.2014, виконавець (ТОВ «Астен-МН») зобов`язується у 2014 році поставити апаратуру записувальну і відтворювальну звук і зображення (системи для ВКЗ та ІР-телефонії) (далі - «Товар»), а замовник (ДП) - прийняти і оплатити такий Товар на умовах, викладених в Договорі. Ціна договору становить 11 106 039,60 грн (з ПДВ), яка визначена у додатках до нього.

Договором встановлено, що розрахунки проводяться шляхом передоплати за Товар у розмірі 45% від загальної суми Договору, а подальший розрахунок (55%) здійснюється після поставки Товару та підписання сторонами актів приймання передачі або видаткових накладних.

За умовами цього Договору виконавець зобов`язаний проводити монтаж, пусконалагоджувальні роботи, програмування (за необхідності), налагодження та подальше технічне обслуговування Товару протягом 1-го року після введення в експлуатацію (п. 6.3.3). Факт поставки за договором підтверджується відповідним Актом та видатковою накладною, які готуються Виконавцем під час поставки та встановлення Товару та підписується Замовником впродовж 3 робочих днів після отримання зазначених документів або протягом цього ж строку надаються зауваження до поставленого Товару (пп. 11.2.1 п. 11.2 Розділу ХІ). Після підписання відповідного Акту та видаткової накладної Сторонами зобов`язання Виконавця щодо поставки Товару вважаються виконаними у повному обсязі та належним чином (11.2.3 пункту11.2 розділу ХІ).

Додатком № 2 до Договору визначено, що за договором постачається аудиторна система ВКЗ в кількості 27 шт. за ціною 57 694 грн (без ПДВ) та персональна система ВКЗ в кількості 603 шт. за ціною 12 765 грн (без ПДВ). Згідно з додатком № 3 до Договору ТОВ «Астен-МН» зобов`язувалося здійснити поставку вказаних систем ВКЗ до 603 міських та районних управлінь юстиції (системи ВКЗ персональні) та до 27 Головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (системи ВКЗ аудиторні).

26 червня 2014 року ОСОБА-1, як генеральний директор ДП «Держінформ`юст», у приміщенні ДП підписав з ОСОБА-2, як директором ТОВ «Астен-МН», Додаткову угоду № 1 від 26.06.2014 до вказаного договору (далі також - Додаткова угода № 1 від 26.06.2014).

Так, відповідно до положень Додаткової угоди № 1 Договір було доповнено пунктом 2.5, де зазначено, що «крім поставки Товару, Виконавець повинен виконати роботи по доставці, монтажу, пусконалагодженню систем ВКЗ з використанням своїх матеріалів, а також надати послуги з навчання та атестації персоналу Замовника, згідно з Додатком № 2 до Договору, який є його невід`ємною частиною…». Також Додатковою угодою № 1 від 26.06.2014 було збільшено ціну Договору, яка відповідно до п. 3.1 склала 11 181 422,40 грн (з ПДВ) ) і визначалася у Протоколі погодження договірної ціни та в Кошторисі - Специфікації (Додатки № 1 та № 2 до Договору).

При цьому Додатком № 2 до Додаткової угоди № 1 від 26.06.2014 було встановлено, що за Договором постачається (1) 23 системи ВКЗ аудиторних (для залу), за ціною 57 694 грн/шт., що складається з 23 комплектів для її встановлення та вартості робіт з монтажу та налагодження, а також 626 систем ВКЗ та ІР-телефонії персональних за ціною 12 765 грн/шт., що складається з 626 комплектів обладнання систем ВКЗ та ІР-телефонії на базі ПК; (2) робіт з доставки та налагодження 626 систем ВКЗ та ІР-телефонії, генерації ПЗ робочого місця ВКЗ, інсталяція та налагодження ПЗ, тестування системи, навчання персоналу та атестації навчання персоналу, а також (3) 626 шт. ПЗ «TrueConf», що надає можливість одночасного користування «онлайн-користувачам» в режимі ВКЗ за ціною 5 000 грн (без ПДВ).

В той же час, ОСОБА-1 було достеменно відомо, що станом на 26.06.2014 отримане ДП «Держінформ`юст» від ТОВ «Іволга-2» на підставі зазначених вище договорів ПЗ Trueconf-server всього у кількості 200 унікальних кодів не зможе забезпечити генерування клієнтської частини ПЗ (TrueConf) у кількості 626 шт., визначеній Додатковою угодою № 1 від 26.06.2014, оскільки умови договору із ТОВ «Іволга-2» на постачання 1500 ліцензій ПЗ Trueconf-server фактично виконані не були і можливості генерувати одночасний доступ для 626 користувачів в режимі ВКЗ серверне обладнання ДП не мало.

Додатком № 3 до Додаткової угоди від 26.06.2014 № 1 передбачалося, що постачання апаратури записувальної і відтворювальної звук і зображення (системи ВКЗ та ІР - телефонії персональні) повинно бути здійснене до 626 міських та районних управлінь юстиції відділів державної виконавчої служби та відділів з питань банкрутства, при цьому апаратури звуковідтворювальної (системи ВКЗ аудиторні) - до 23 Головних управлінь юстиції в областях, за виключенням АР Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганської областей.

Водночас, з метою створення видимості щодо вчинення реальних господарських операцій та умов для нібито подальшого постачання вказаного ПЗ до ДП «Держінформ`юст», 27.05.2014 ОСОБА-3, як директор ТОВ «Астен-МН» (покупець), та ОСОБА-4, як директор ТОВ «ЗЕМЗ» (постачальник), виконуючи відведену їм ОСОБА-1 роль, уклали договір № 22/05-145 щодо закупівлі комплектів системи ВКЗ.

Згідно із Додатком № 1 до вказаного договору (кошторис, калькуляція вартості системи ВКЗ) ТОВ «ЗЕМЗ» мало поставити до ТОВ «Астен-МН» 25 систем ВКЗ аудиторних у складі: маршрутизатора CISCO, ТВ42, спеціальних поворотних відеокамер та мікрофонів, 500 систем ВКЗ персональних у складі ІР-телефонів з функцією VPN, відеокамер НD Pro Webcam, навушників з мікрофоном, комплект гучномовців, 525 комплектів ПЗ для роботи системи ВКЗ «TrueConf Server».

ОСОБА-1, усвідомлюючи, що у повному обсязі здійснити документальне оформлення проведених операцій між ДП та ТОВ «Астен-МН» він самостійно не зможе, не пізніше 01.07.2014 вступив у злочинну змову із підлеглим працівником очолюваного ним підприємства ОСОБА-6 (який раніше був засновником і директором ТОВ «Астен-МН» і за сумісництвом працював в цьому ДП) та залучив його до вчинення злочину.

Так, ОСОБА-6 необхідно було (1) забезпечити доступ до серверного обладнання ДП відповідним особам для генерації ними клієнтської частини ПЗ для ВКЗ, (2) підписати первинні бухгалтерські документи щодо нібито отримання від ТОВ «Астен-МН» передбачених Договором № КТ25 послуг та ПЗ, (3) погодити відповідні рахунки ДП на оплату, чим створити правові підстави для перерахування грошових коштів з рахунків ДП для їх подальшого заволодіння.

Крім того, ОСОБА-1 усвідомлюючи, що забезпечити перерахування грошових коштів із ДП на ТОВ «Астен-МН» за Договором № КТ25 він самостійно не зможе, як і погодити або затвердити, а далі й підписати первинні документи про нібито отримання ПЗ у визначеній Договором від 22.01.2014 № КТ25 у визначеної кількості, не пізніше 01.07.2014, у приміщенні ДП «Держінформ`юст» за адресою: м. Київ, вул. Ю. Іллєнка (Мельникова), 81-а, залучив заступника генерального директора ДП з фінансових питань ОСОБА_1 для вчинення вищевказаних дій, запевнивши її у тому, що за винятком самого ПЗ постачання обладнання та надання послуг за Договором від 22.01.2014 № КТ25 насправді буде здійснюватися.

При цьому ОСОБА-1, переслідуючи корисливий умисел, направлений на заволодіння грошових коштів ДП, передбачених для оплати за поставку ТОВ «Астен-МН» ПЗ за Договором від 22.01.2014 № КТ25, їх подальшу легалізацію та обернення на свою користь, не повідомляв ОСОБА_1 про свої дійсні злочинні наміри, розраховуючи, що ОСОБА_1 безумовно виконає необхідні в його інтересах та в інтересах ТОВ «Астен-МН» дії з огляду на її адміністративну підпорядкованість та часткове виконання умов вказаного договору ТОВ «Астен-МН» щодо, зокрема, постачання обладнання та надання послуг.

Таким чином, ОСОБА-1, надавши вказівку ОСОБА_1 погодити, підписати і затвердити первинні бухгалтерські документи, а потім перерахувати грошові кошти за Договором від 22.01.2014 № КТ25 на користь ТОВ «Астен-МН», переконав ОСОБА_1 в необхідності вчинення нею, як службовою особою ДП, дій щодо зловживання своїм службовим становищем в інтересах ТОВ «Астен-МН» та в інтересах ОСОБА-1.

Надалі, 09.09.2014 ОСОБА-1, як генеральний директор ДП «Держінформ`юст», продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заволодіння грошових коштів ДП, передбачених для оплати за Договором від 22.01.2014 № КТ25 із ТОВ «Астен-МН» у приміщенні ДП підписав з ОСОБА-3, як директором ТОВ «Астен-МН» Додаткову угоду № 2 до вказаного договору (далі - Додаткова угода №2 від 09.09.2014).

Згідно з Додатком № 2 до Додаткової угоди № 2 від 09.09.2014 ТОВ «Астен-МН» зобов`язувалося поставити 23 системи ВКЗ аудиторних за ціною 57 694 грн/шт., що складається з 23 комплектів для її встановлення та вартості робіт з монтажу та налагодження; 626 систем ВКЗ та ІР-телефонії персональних ціною 12 765 грн/шт., що складалися з (і) 626 комплектів обладнання систем ВКЗ та ІР-телефонії на базі ПК, (іі) робіт з доставки та налагодження 626 систем ВКЗ та ІР-телефонії, генерації ПЗ робочого місця ВКЗ, інсталяція та налагодження ПЗ, тестування системи, навчання персоналу та атестації навчання персоналу, а також (ііі) 626 шт. ПЗ «TrueConf», яке надавало б можливість одночасного користування «онлайн-користувачам» в режимі ВКЗ ціною 5000 грн (без ПДВ), а також 500 систем ВКЗ та ІР-телефонії портативних ціною 15 472 грн/шт., у складі: (і) комплектів обладнання систем ВКЗ та ІР-телефонії на базі ПК, (іі) ПЗ TrueConf», що надавало б можливість одночасного користування «онлайн-користувачам» в режимі відеоконференцзв?язку та (ііі) роботи з встановлення, налагодження та тестування системи з програмним забезпеченням з навчанням та атестацією персоналу.

У той же час, ОСОБА-1 було достеменно відомо, що станом на 09.09.2014 отримане ДП «Держінформ`юст» від ТОВ «Іволга-2» ПЗ Trueconf-server всього у кількості 200 унікальних кодів не зможе забезпечити генерування клієнтської частини ПЗ (TrueConf) у кількості 1126 шт., визначеній Додатковою угодою № 2 від 09.09.2014, оскільки умови договору із ТОВ «Іволга-2» на постачання 1500 ліцензій ПЗ Trueconf-server фактично виконані не були і можливості генерувати одночасний доступ для 1126 користувачів в режимі ВКЗ серверне обладнання ДП не мало.

При цьому для створення видимості щодо здійснення реальних господарських операцій, умов для подальшої поставки ПЗ до ДП «Держінформ`юст», 25.09.2014 між ТОВ «Астен-МН» (покупець), в особі директора ОСОБА-3, та ТОВ «ЗЕМЗ» (постачальник), в особі гендиректора ОСОБА-4, укладено договір № 1/09 про постачання спеціалізованого програмного забезпечення (комп`ютерної програми) для роботи системи ВКЗ.

Так, за умовами вказаного договору ТОВ «ЗЕМЗ», основним видом діяльності якого було виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального обладнання, зобов`язувалося нібито здійснити постачання ПЗ - комп`ютерної програми «TrueConf Server» та всієї супровідної документації, що включала 500 унікальних кодів, які нібито могли забезпечити можливість 500 користувачам одночасно використовувати в режимі ВКЗ вказану програмну продукцію.

За деякий час до цього - влітку 2014 року ОСОБА-1 за попередньою змовою із ОСОБА-3, усвідомлюючи неможливість самостійного виконання значного обсягу робіт та надання послуг, обумовлених Договором від 22.01.2014 № КТ25, вирішили залучити ОСОБА_2 як колишню працівницю ДП «Інформаційні судові системи» (далі - ДП «ІСС»), яке раніше очолював ОСОБА-1, до впровадження системи ВКЗ у органах юстиції, не повідомляючи при цьому їй про свої злочинні наміри по заволодінню грошовими коштами ДП.

Так, під час особистої зустрічі влітку 2014 року, яка була ініційована ОСОБА-3, остання запропонувала ОСОБА_3 виконати роботи по впровадженню системи ВКЗ в Міністерстві юстиції України за грошову винагороду у розмірі близько 15 000 грн, на що ОСОБА_2, не будучи обізнаною із протиправними намірами ОСОБА-3 і ОСОБА-1, погодилася та уклала із ТОВ «Астен-МН» відповідні договори від 01.07.2014 № 1-09/14 (8 138 грн) та від 01.10.2014 №2-10/14 (6 500 грн).

На виконання зазначених договорів ОСОБА_2 здійснила моніторинг підприємств для закупівлі обладнання, необхідного для забезпечення функціонування системи ВКЗ, за результатами якого визначила близько п`яти ймовірних його підприємств-постачальників, серед яких і ТОВ «Розетка ЮА».

Надалі, протягом літа 2014 року, ОСОБА_2 забезпечила придбання у визначених підприємств необхідного для забезпечення функціонування систем ВКЗ обладнання, яке в подальшому було доставлене до ТОВ «Астен-МН».

У вересні 2014 року ОСОБА_2, перебуваючи у м. Києві, запропонувала своєму знайомому ОСОБА_4, який раніше працював в ДП «ІСС», виконати роботи щодо впровадження систем ВКЗ «TrueConf» за грошову винагороду, на що останній погодився.

З цією метою 02.09.2014 та 03.11.2014 між ТОВ «Астен-МН» та ОСОБА_4 було укладено договори № 10/14-01 та № 10/14-02 відповідно, за умовами яких ОСОБА_4 зобов`язувався виконати роботи щодо:

-тестування роботи систем ВКЗ, в тому числі із віддаленим доступом;

-навчання персоналу роботі з системами ВКЗ, в тому числі із віддаленим доступом;

-перевірки самостійної роботи системи ВКЗ персоналу, що пройшов навчання (атестацію);

-підтримки користувачів, віддаленого налаштування програмного додатку TrueConf Client, консультацій по телефону та діагностики несправностей.

Згідно з договором між ТОВ «Астен-МН» і ОСОБА_4 від 02.09.2014 № 10/14-01 кількість точок впровадження становила 626 шт., відповідно до договору № 10/14-02 від 03.11.2014 - 500 шт., а вартість виконаних ОСОБА_4 робіт склала 11 268 грн та 9 000 грн відповідно.

Отже, в такий спосіб ОСОБА-1 та ОСОБА-3 через ОСОБА_2 і ОСОБА_4, які не були обізнані з їх злочинними намірами, було забезпечено виконання технічної сторони Договору від 22.01.2014 № КТ25, зобов`язання щодо якого визначалося саме за ТОВ «Астен-МН».

Водночас, наприкінці серпня 2014 року - на початку вересня 2014 року ОСОБА-1 на одній із нарад за участю працівників бухгалтерії ДП «Держінформ`юст», а також ОСОБА_1 та ОСОБА-6 й інших осіб повідомив підлеглих про впровадження системи ВКЗ у Міністерстві юстиції України, представивши у якості представників ТОВ «Астен-МН» ОСОБА_5 і ОСОБА_2, як відповідальних за реалізацію цього проекту осіб.

Після цього ОСОБА-6 за попередньою змовою з ОСОБА-1 та на виконання доручень останнього, як заступник гендиректора ДП з технічних питань та відповідальний за впровадження і забезпечення експлуатації автоматизованих систем програмних продуктів підприємства, повинен був забезпечити ОСОБА_5 віддалений доступ до серверного обладнання ДП «Держінформ`юст» з метою генерації ним клієнтської частини ПЗ «TrueConf» та його подальшого розповсюдження на оптичних носіях інформації під виглядом унікальних кодів.

Для цього 21.10.2014 ОСОБА_4, не будучи обізнаним із злочинними намірами ОСОБА-1, ОСОБА-3 та ОСОБА-6, отримав від працівників ДП відповідні логін та пароль для віддаленого доступу до серверного обладнання ДП «Держінформ`юст», за допомогою яких здійснив налаштування параметрів програми «TrueConf Server» для генерації клієнтського ПЗ «TrueConf Сlient 6.4.4», яке в подальшому завантажив на власний комп`ютер і протягом певного часу виготовив більше ніж 1100 його копій, що зберіг на відповідній кількості CD-R дисків, після чого передав їх ОСОБА_2 .

У свою чергу, ОСОБА_2, не будучи обізнаною із злочинними намірами ОСОБА-1 й ОСОБА-3, після отримання від підприємств-постачальників обладнання, необхідного для забезпечення функціонування систем ВКЗ, а від ОСОБА_4 - ПЗ «TrueConf Сlient 6.4.4», яке нібито давало можливість одночасного користування ВКЗ 1 126 користувачам згідно з умовами Договору від 22.01.2014 № КТ25 (із додатковими угодами), здійснила їх фасування та відправлення через логістичну компанію «Нічний Експрес» до обласних філій ДП «Держінформ`юст».

При цьому для відображення нібито поставки зазначеного ПЗ компанією Ceterum Limited до ТОВ «ЗЕМЗ», а з останнього до ТОВ «Астен-МН» і, як наслідок, до ДП, в період з 20.06.2014 по 29.09.2014, ОСОБА-5, як представник Ceterum Limited, та ОСОБА-4, як директор ТОВ «ЗЕМЗ», склали акти про нібито поставку 1 130 шт. унікальних кодів ПЗ «TrueConf» на загальну суму 506 240 доларів США. Так, згідно з Актом постачання ПЗ від 20.06.2014 № 2 Ceterum Limited нібито поставило до ТОВ «ЗЕМЗ» 75 унікальних кодів на суму 33 600 доларів США,.

Так, згідно з Актом постачання ПЗ від 20.06.2014 № 2 Ceterum Limited нібито поставило до ТОВ «ЗЕМЗ» 75 унікальних кодів на суму 33 600 доларів США, згідно з Актом № 3 від 01.08.2014 - 200 унікальних кодів на суму 89 600 доларів США, згідно з Актом № 4 від 28.08.2014 - 355 унікальних кодів на суму 159 040 доларів США, згідно з Актом № 5 від 29.09.2014 - 500 унікальних кодів на суму 224 000 доларів США.

У подальшому, на виконання договору № 22/05-14 між ТОВ «Астен-МН» і ТОВ «ЗЕМЗ» з 23.06.2014 по 10.10.2014 ТОВ «ЗЕМЗ» нібито поставило до ТОВ «Астен-МН» 772 примірників ПЗ «TrueConf» на загальну суму 4 632 000 грн.

Так, (1) згідно з прибутковою накладною № АС-0000020 та актом приймання-передачі від 23.06.2014 ТОВ «ЗЕМЗ» нібито поставило в ТОВ «Астен-МН» 75 примірників ПЗ «TrueConf» на суму 450 000 грн, (2) згідно з прибутковою накладною № АС-0000047 та актом приймання-передачі від 04.08.2014 - 200 примірників на суму 1 200 000 грн, (3) згідно з прибутковою накладною № АС-0000082 та актом приймання-передачі від 01.09.2014 - 351 примірник на суму 2 106 000 грн, (4) згідно з прибутковою накладною № АС-0000098 та актом приймання-передачі від 20.10.2014 - 73 примірники на суму 438 000 грн, (5) згідно з прибутковою накладною № АС-0000099 та актом приймання-передачі від 10.10.2014 - 73 примірники на суму 438 000 грн.

Надалі на виконання вже договору № 1/09 між ТОВ «Астен-МН» і ТОВ «ЗЕМЗ» останнє 10.10.2014 начебто поставило 354 примірників ПЗ «TrueConf» на загальну суму 2 478 000 грн.

Зокрема, згідно з прибутковою накладною від 10.10.2014 № АС-0000073 ТОВ «ЗЕМЗ» було нібито поставлено до ТОВ «Астен-МН» 500 примірників ПЗ «TrueConf» на загальну суму 3 500 000 грн, з яких 146 примірників на суму 1 022 000 грн повернуто ТОВ «Астен-МН» відповідно до видаткової накладної від 10.10.2014 № АС-0000001.

Тобто, на виконання договорів № 22/05-14 та № 1/09 ТОВ «ЗЕМЗ» нібито поставило ТОВ «Астен-МН» 1126 унікальних кодів (примірників) ПЗ «TrueConf» на загальну суму 7 110 000 грн.

Водночас, ОСОБА-3, як директор ТОВ «Астен-МН», реалізуючи відведену їй ОСОБА-1 роль у злочинному плані по заволодінню грошових коштів ДП, діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА-1, ОСОБА-4 та ОСОБА-6, перебуваючи за місцем фактичного знаходження ТОВ «Астен-МН в період з 01.07.2014 по 23.03.2015, достеменно знаючи, що насправді ПЗ «TrueConf» із можливістю одночасного його використання в режимі ВКЗ 1 126 користувачами від ТОВ «Астен-МН» не постачалося і під його виглядом до ДП «Держінформ`юст» передавалася чи буде передаватися клієнтська частина ПЗ «TrueConf Сlient 6.4.4» внесла завідомо недостовірні відомості до видаткових накладних про нібито отримання примірників ПЗ «TrueConf» та до актів здачі приймання робіт (надання послуг) про нібито прийняття робіт щодо доставки, налагодження, генерації, інсталяції та налагодження ПЗ, тестування системи, навчання та атестації персоналу тощо.

При цьому, ОСОБА-6, як службова особа ДП «Держінформ`юст», реалізуючи відведену йому ОСОБА-1 роль у злочинному плані по заволодінню грошових коштів ДП, діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА-1, ОСОБА-2, ОСОБА-3 і ОСОБА_1 в період з 01.07.2014 по 23.03.2015 підписав видаткову накладну з недостовірними даними про отримання примірників ПЗ «TrueConf», та акти здачі приймання робіт (надання послуг) з вказаними даними про виконання робіт і надання послуг, що фактично не виконувались.

Крім того, ОСОБА-6, діючи умисно та відповідно до визначеної йому ОСОБА-1 у вчиненні злочину, з метою створення формальних підстав для перерахування бухгалтерією ДП «Держінформ`юст» грошових коштів ТОВ «Астен-МН» у приміщенні ДП у період з 01.07.2014 по 14.08.2015 шляхом проставляння свого підпису погодив: рахунки-фактури на оплату ПЗ «TrueConf»; на оплату послуг щодо налагодження тестування системи, навчання та атестації персоналу; на оплату систем ВКЗ та ІР-телефонії ПЗ «TrueConf» тощо.

У свою чергу, ОСОБА_1, як виконувач обов`язків генерального директора ДП «Держінформ`юст», у приміщенні ДП за адресою м. Київ, вул. Ю.Іллєнка (Мельникова),81-а, в період з 31.10.2014 по 23.03.2015, діючи умисно та достовірно знаючи про те, що обумовлене ПЗ за Договором від 22.01.2014 № КТ25 у визначеній кількості ТОВ «Астен-МН» до ДП не постачалося, а під його виглядом передавалася лише клієнтська частина ПЗ «TrueConf Сlient 6.4.4», на виконання заздалегідь доведених ОСОБА-1 до її відома вказівок про необхідність погодження, затвердження, підписання первинних документів від імені ДП «Держінформ`юст» і подальшого перерахування грошових коштів на користь ТОВ «Астен-МН», затвердила:

-акт № 2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2014 про нібито прийняття робіт щодо доставки, налагодження, генерації ПЗ робочого місця ВКЗ, інсталяції та налагодження ПЗ, тестування системи, навчання персоналу та атестації навчання персоналу в кількості 181 шт. на суму 959 843 грн;

-акт № 1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.01.2015 про нібито отримання 105 комплектів обладнання систем ВКЗ та ІР-телефонії на базі ПК, програмного забезпечення TrueConf», що надає можливість одночасного користування «онлайн-користувачам» в режимі ВКЗ та роботи з встановлення, налагодження та тестування системи з ПЗ з навчанням та атестацією персоналу на суму 1 949 472 грн;

-акт № 2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.02.2015 про нібито отримання 227 комплектів обладнання систем ВКЗ та ІР-телефонії на базі ПК, ПЗ TrueConf», що надає можливість одночасного користування «онлайн-користувачам» в режимі ВКЗ та роботи з встановлення, налагодження та тестування системи з ПЗ з навчанням та атестацією персоналу на суму 4 214 572 грн;

-акт № 3 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.02.2015 про нібито прийняття робіт щодо доставки, налагодження, генерації ПЗ робочого місця ВКЗ, інсталяції та налагодження ПЗ, тестування системи, навчання персоналу та атестації навчання персоналу в кількості 5 шт. на суму 26 515 грн;

-акт № 4 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.03.2015 про нібито отримання 130 комплектів обладнання систем ВКЗ та ІР-телефонії на базі ПК, програмного забезпечення TrueConf», що надає можливість одночасного користування «онлайн-користувачам» в режимі ВКЗ та роботи з встановлення, налагодження та тестування системи з програмним забезпеченням з навчанням та атестацією персоналу на суму 2 413 632 грн;

-акт № 6 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.03.2015 про нібито отримання 38 комплектів обладнання систем ВКЗ та ІР-телефонії на базі ПК, ПЗ TrueConf», що надає можливість одночасного користування «онлайн-користувачам» в режимі ВКЗ та роботи з встановлення, налагодження та тестування системи з ПЗ з навчанням та атестацією персоналу на суму 705 523 грн, чим підтвердила отримання зазначених у них робіт та ПЗ «TrueConf», яке фактично не поставлялося.

Також ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем, як заступника генерального директора ДП «Держінформ`юст» з фінансових питань, а надалі (із 16.10.2014) і виконувача обов`язків генерального директора ДП «Держінформ`юст», діючи в інтересах ТОВ «Астен-МН» та ОСОБА-1, з метою одержання останніми неправомірної вигоди, всупереч інтересів служби, не бажаючи при цьому рахуватися із покладеними на неї обов`язками щодо забезпечення ефективного використання за призначенням виділених державних коштів на визначені цілі й належного виконання ТОВ «Астен-МН» зобов`язань за Договором від 22.01.2014 № КТ25, у приміщенні ДП за адресою м. Київ, вул. Ю. Іллєнка (Мельникова),81-а, в період з 01.07.2014 по 14.08.2015 шляхом підписання для створення формальних підстав перерахування бухгалтерією ДП «Держінформ`юст» грошових коштів ТОВ «Астен-МН» погодила:

-рахунок-фактуру № АС-0000009 від 15.09.2014 на оплату послуг щодо, налагодження тестування системи, навчання та атестації персоналу в кількості 215 шт. на суму 1 140 145 грн;

-рахунок-фактуру № АС-0000010 від 24.09.2014 на оплату за систему відеоконференцзв?язку персонально-портативну в кількості 225 шт. на суму 4 177 400 грн;

-рахунок-фактуру № АС-0000012 від 05.11.2014 на оплату 25 систем ВКЗ та ІР-телефонії персональних портативних на базі ПК, у складі комплектів обладнання, ПЗ TrueConf», та тестування системи з ПЗ з навчанням та атестацією персоналу на суму 464 160 грн;

-рахунок-фактуру № АС-0000019 від 18.12.2014 на оплату 30 систем ВКЗ та ІР-телефонії персональних портативних на базі ПК, у складі комплектів обладнання, ПЗ TrueConf», та роботи з встановлення, налагодження та тестування системи з ПЗ з навчанням та атестацією персоналу на суму 556 992 грн;

-рахунок-фактуру № АС-0000001 від 26.01.2015 на оплату 10 систем ВКЗ та ІР-телефонії персональних портативних на базі ПК, у складі комплектів обладнання, ПЗ TrueConf», та роботи з встановлення, налагодження та тестування системи з ПЗ з навчанням та атестацією персоналу на суму 185 664 грн;

-рахунок-фактуру № АС-0000002 від 17.02.2015 на оплату 42 систем ВКЗ та ІР-телефонії персональних портативних на базі ПК, у складі комплектів обладнання, ПЗ TrueConf», та роботи з встановлення, налагодження та тестування системи з ПЗ з навчанням та атестацією персоналу на суму 779 788 грн;

-рахунок-фактуру № АС-0000004 від 26.02.2015 на оплату 5 систем ВКЗ та ІР-телефонії персональних на базі ПК, у складі комплектів обладнання, ПЗ TrueConf», та роботи з доставки, налагодження, генерації робочого місця ПЗ тестування системи з навчанням та атестацією персоналу на суму 26 515 грн;

-рахунок-фактуру № АС-0000005 від 13.03.2015 на оплату 130 систем ВКЗ та ІР-телефонії персональних портативних на базі ПК, у складі комплектів обладнання, ПЗ TrueConf», та роботи з встановлення, налагодження та тестування системи з ПЗ з навчанням та атестацією персоналу на суму 2 413 632 грн;

-рахунок-фактуру № АС-0000011 від 14.08.2015 на оплату 37,722 систем ВКЗ та ІР-телефонії персональних портативних на базі ПК, у складі комплектів обладнання, ПЗ TrueConf», та роботи з встановлення, налагодження та тестування системи з ПЗ з навчанням та атестацією персоналу на суму 700 369 грн.

Крім того, ОСОБА_1, діючи умисно та відповідно до доведених їй ОСОБА-1 вказівок на вчинення в інтересах ТОВ «Астен-МН» та в інтересах ОСОБА-1 дій, всупереч інтересів служби та з метою одержання ТОВ «Астен-МН» і ОСОБА-1 неправомірної вигоди, отриманої внаслідок перерахування ДП «Держінформ`юст» грошових коштів за ПЗ, яке насправді не постачалося, маючи згідно з карткою зі зразком підпису від 10.10.2014 право «Першого підпису», шляхом накладення свого електронного цифрового підпису № 1413531703646230802 підтвердила платіжні доручення № 3440 від 05.11.2014 на суму 464 160 грн; № 4363 від 19.12.2014 на суму 556 992 грн; № 312 від 27.01.2015 на суму 185 664 грн та № 1018 від 16.03.2015 на суму 26 515,02 грн, внаслідок чого грошові коштів на загальну суму 1 233 331,02 грн були перераховані з рахунку НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» на рахунки ТОВ «Астен-МН» № НОМЕР_2 в АТ «Банк Велес» та № НОМЕР_3 в Столичній філії ПАТ «КБ Приватбанк».

Крім того, невстановленими на даний час слідством особами на підставі платіжних доручень ДП «Держінформ`юст» № 24 від 29.07.2014 на суму 250 375 грн, № 153 від 23.02.2015 на суму 779 788,80 грн, № 267 від 16.03.2015 на суму 2 413 632 грн та № 1620 від 14.08.2015 на суму 700 369,68 грн було перераховано грошові кошти на загальну суму 4 144 164,68 грн на рахунки ТОВ «Астен-МН № НОМЕР_2 в АТ «Банк Велес» та № НОМЕР_3 у Столичній філії ПАТ «КБ Приватбанк».

При цьому ОСОБА-1, як генеральний директор ДП «Держінформ`юст», діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА-3, ОСОБА-4 та ОСОБА-6, достовірно знаючи, що насправді ПЗ «TrueConf» із можливістю одночасного його використання в режимі ВКЗ 1 126 користувачами від ТОВ «Астен-МН» не постачалося і постачатися не буде, оскільки під його буде передано передаватися клієнтська частина ПЗ «TrueConf Сlient» у приміщенні ДП, 30.09.2014 затвердив Акт № 1 здачі-приймання робіт (надання послуг) на виконання Договору від 22.01.2014 № КТ25 між ТОВ «Астен-МН» та ДП «Держінформ`юст», про нібито прийняття робіт щодо доставки, налагодження, генерації ПЗ робочого місця ВКЗ, інсталяції та налагодження ПЗ, тестування системи, навчання персоналу та атестації навчання персоналу в кількості 440 шт. на загальну суму 2 333 321 грн, чим підтвердив виконання зазначених у ньому робіт, отримання наданих послуг та начебто поставку ПЗ.

Крім того, ОСОБА-1, як генеральний директор ДП «Держінформ`юст», будучи керівником підприємства, маючи відповідно до картки зі зразком підпису від 24.03.2014 право «Першого підпису» та розпорядження грошовими коштами по рахунку № НОМЕР_4 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» шляхом накладення свого електронного цифрового підпису № 1395823974090152974 підтвердив платіжні доручення: № 1352 від 26.05.2014 на суму 4 993 554 грн; № 2247 від 26.08.2014 на суму 160 600 грн; № 2346 від 02.09.2014 на суму 3 023 035 грн; № 2540 від 15.09.2014 на суму 1 140 145 грн та № 2734 від 25.09.2014 на суму 4 177 440 грн, внаслідок чого грошові кошти на загальну суму 13 494 774 грн були перераховані з рахунку ДП № НОМЕР_4 в АТ «Райффайзенбанк Аваль» на рахунок ТОВ «Астен-МН» № НОМЕР_2 в АТ «Банк Велес».

Таким чином, всього на виконання Договору від 22.01.2014 №КТ25 з рахунків ДП «Держінформ`юст», відкритих у АТ «Райффайзенбанк Аваль» та в ПАТ «Авант Банк» на рахунки ТОВ «Астен-МН» в АТ «Банк Велес» та в Столичній філії ПАТ «КБ Приватбанк» всього було перераховано в якості оплати грошові кошти на загальну суму 18 872 270,50 грн, з яких 6 756 000 грн - оплата за ПЗ «TrueConf», що мало надавати можливість одночасного користування в режимі ВКЗ 1126 «онлайн-користувачам» ПЗ.

Отже, з огляду на викладене, ОСОБА_1, виконуючи з 01.11.2013 повноваження заступника генерального директора ДП «Держінформ`юст» з фінансових питань, а з 16.10.2014 - виконувача обов`язків генерального директора ДП «Держінформ`юст», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачаючи їх наслідки, всупереч інтересів служби та в порушення вимог Статуту ДП «Держінформ`юст», вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також ч. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з метою одержання ОСОБА-1 і ТОВ «Астен-МН» неправомірної вигоди, отриманої внаслідок перерахування ДП «Держінформ`юст» за Договором від 22.01.2014 № КТ25 грошових коштів на користь ТОВ «Астен-МН» за поставку ПЗ, шляхом підписання, погодження і затвердження, як службовою особою, у період з 01.07.2014 по 14.08.2015 первинних документів ДП «Держінформ`юст», на підставі яких ДП перерахувало ТОВ «Астен-МН» грошові кошти за ПЗ, яке фактично не поставлялося, вчинила зловживання своїм службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам у вигляді заподіяння ДП «Держінформ`юст» майнової шкоди у розмірі 6 756 000,00 (шість мільйонів сімсот п`ятдесят шість тисяч) грн, який згідно з п. 4 примітки до ст. 364 КК України більш ніж у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України.

Отже, на підставі викладеного, ОСОБА_1 обвинувачується у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної або юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

3.Відомості про укладену угоду між прокурором та підозрюваною ОСОБА_1 про визнання винуватості.

05 вересня 2022 року між прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_21 та підозрюваною ОСОБА_1 за участю її захисника ОСОБА_22 укладено угоду про визнання винуватості (далі також - угода про визнання винуватості або Угода).

Угода містить формулювання та обсяг обвинувачення, а також правову кваліфікацію дій ОСОБА_1 із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка відповідає тим, що зазначені в обвинувальному акті та істотні для відповідного кримінального провадження обставини.

Сторони визначили кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 364 КК України як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Угода містить інформацію про беззастережне визнання ОСОБА_1 винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Угодою про визнання винуватості встановлено, що ОСОБА_1 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, в обсязі висунутого обвинувачення та зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість у вказаному обсязі в судовому провадженні (пп. 3.1. Угоди).

В пункті 4 Угоди викладено обов`язки ОСОБА_1 щодо співпраці у викритті кримінальних правопорушень, вчинених іншими особами та відшкодування завданих збитків.

ОСОБА_1 зобов`язується: співпрацювати з прокурором у викритті кримінальних правопорушень, розслідуваних детективами Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні № 12015100100003812 від 01.04.2015, незалежно від об`єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування, шляхом надання повних правдивих викривальних показань щодо обставин скоєння зазначених кримінальних правопорушень як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження щодо цих правопорушень, ролі інших осіб у їх вчиненні (пп. 4.1. Угоди).

ОСОБА_1 зобов`язується: співпрацювати з прокурором у викритті кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні № 42015000000001624 від 29.07.2015, незалежно від об`єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування, обвинувальний акт у якому перебуває на розгляді у Вищому антикорупційному суді, шляхом надання повних правдивих викривальних показань щодо обставин скоєння зазначених кримінальних правопорушень під час судового провадження щодо цих правопорушень, ролі інших осіб у їх вчиненні (пп. 4.2. Угоди).

ОСОБА_1 зобов`язується: частково, з урахуванням її майнового стану, протягом 10 (десяти) днів з моменту затвердження судом угоди про визнання винуватості здійснити відшкодування шкоди, спричиненої ДП «Держінформ`юст» внаслідок вчинення кримінального правопорушення, шляхом перерахування на вказаний сторонами в угоді рахунок грошових коштів в сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень (пп. 4.3. Угоди).

У зв`язку з цим сторони узгодили умови звільнення ОСОБА_1 від цивільної відповідальності: вона підлягає звільненню від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків після здійснення нею часткового відшкодування шкоди (пп. 5.2. Угоди).

Підставою звільнення від цивільної відповідальності обвинувачуваної є здійснення часткового відшкодування шкоди, її майновий стан, відсутність у неї доходів від вчинення інкримінованого злочину, її роль у вчиненні злочину, активне сприяння у викритті інших осіб, дії яких знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із завданими збитками, відсутність на момент укладення угоди цивільного позову потерпілого ДП «Держінформ`юст» у кримінальному провадженні № 52022000000000231 від 25.08.2022, а також в кримінальному провадженні № 12015100100003812 від 01.04.2015, та наявність згоди потерпілого на укладення цієї угоди (пп. 5.1. Угоди).

Крім цього, при укладенні угоди враховано наступні обставини, які викладені у підпунктах 2.1.1.-2.1.5. пункту 2 Угоди:

Наявність письмової згоди ДП «Держінформ`юст», яке є потерпілим у кримінальному провадженні на укладення угоди із обвинуваченою (пп. 2.11. Угоди).

Надання ОСОБА_1 детальних визнавальних показань стосовно себе, а також надання нею викривальних показань, значних за обсягом та релевантних обставинам досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015100100003812 від 01.04.2015 щодо інших осіб, яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, беззаперечне визнання обвинуваченою своєї винуватості в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, її належна процесуальна поведінка (пп. 2.1.2. Угоди).

Характер і тяжкість злочину, інкримінованого ОСОБА_1, зокрема, віднесення його до тяжкого кримінального правопорушення, складність досудового розслідування щодо інкримінованих іншим підозрюваним злочинів у рамках кримінального провадження № 12015100100003812, з якого виділено матеріали провадження щодо ОСОБА_1 (у кримінальному провадженні № 12015100100003812 повідомлено про підозру ще чотирьом особам), цінність співпраці ОСОБА_1 для посилення доказової бази щодо відповідних обставин з одного боку, і з другого боку - важливість швидкого окремого судового провадження щодо обвинуваченої для забезпечення розумних строків досудового розслідування і судового провадження стосовно решти осіб (пп. 2.1.3. Угоди).

Згоду ОСОБА_1 на добровільне часткове відшкодування заподіяної шкоди (пп. 2.1.4. Угоди).

Особу ОСОБА_1, її вік (53 роки), яка раніше не судима, характеризується позитивно, сімейний стан - заміжня, та має на утриманні матір, яка потребує постійного догляду, у зв`язку з похилим віком (76 років) (пп. 2.1.5. Угоди).

Наявність суспільного інтересу у швидкому досудовому розслідуванні та судовому провадженні, що забезпечить справедливе, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення у даному провадженні та запобіганні повторного вчинення кримінальних правопорушень як ОСОБА_1, так і іншими особами, в тому числі більш тяжких (пп. 2.1.6. Угоди).

При вирішенні питання щодо міри покарання ОСОБА_1 сторони дійшли згоди про врахування наступних обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченої: щире каяття; активне сприяння розкриттю злочину; відсутність обставин, які б відповідно до статті 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченої (пп. 2.1.7. Угоди).

При вирішенні питання щодо міри покарання прокурором у відповідності до вимог ст. 470 КПК України враховано наведені вище обставини та узгоджено із ОСОБА_1 міру її покарання, яку запропоновано призначити суду за результатами затвердження угоди.

Сторони запропонували суду призначити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 364 КК України узгоджене основне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років із додатковими покараннями у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб`єктах господарювання державної та комунальної форм власності строком на 2 (два) роки та зі штрафом у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) грн (пп. 6.1. Угоди)

Сторони з урахуванням вимог ч. 2 ст. 75 КК України узгодили та запропонували суду звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з випробуванням та з призначенням їй вищезазначених додаткових покарань, в порядку ст. 77 КК України.

4.Позиції учасників судового провадження.

ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні повністю визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення.

Обставин, викладених в угоді про визнання винуватості, не оспорювала та пояснила, що в 2014 році працювала в ДП «Держінформ`юст» спочатку на посаді заступника директора з фінансових питань, а потім, з жовтня 2014 року, в.о. директора цього підприємства. Перебуваючи на цих посадах та діючи за вказівкою колишнього керівника підприємства, завізувала первинні фінансові документи, на підставі яких були сплачені кошти ДП та акти виконаних робіт на виконання Договору від 22.01.2014 № КТ25, що був заключений попереднім керівником.

В судовому засіданні ОСОБА_1 також запевнила, що угода про визнання винуватості укладена нею добровільно, жодного тиску на неї не вчинялось.

ОСОБА_1 зазначила, що розуміє права, визначені у п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, та наслідки укладення і затвердження угоди про визнання винуватості. Зокрема, повідомила, що цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують, і що вона при цьому має право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, право допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, право подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь. Запевнила, що їй зрозумілі наслідки укладення та затвердження угоди, визначені у ст. 473 КПК України.

Підтвердила, що розуміє характер пред`явленого обвинувачення та беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй злочину, погоджується з видом та мірою покарання, яке буде до неї застосовано у разі затвердження угоди, а також з іншими заходами, які передбачає угода, зокрема щодо необхідності часткового відшкодування шкоди у визначеному розмірі протягом 10 (десяти) днів з моменту затвердження судом угоди про визнання винуватості.

Захисники ОСОБА_1 вказали та той факт, що ОСОБА_1 відразу погодилась на співпрацю зі слідством в досить короткий термін після повідомлення їй про підозру, щиро розкаялась та активно сприяла проведенню досудового розслідування. Просили суд у разі затвердження угоди про визнання винуватості визначити їй при звільненні від відбування покарання з випробуванням мінімальний іспитовий строк 1 (один) рік.

Представник потерпілого - голова ліквідаційної комісії ДП «Держінформ`юст» в судовому засіданні зазначив, що ним добровільно підписано згоду на укладання угоди про визнання винуватості, тиску чи погроз на нього для надання такої згоди не здійснювалось.

Прокурор подану угоду про визнання винуватості підтримав в повному обсязі, просив суд про її затвердження з огляду на відповідність угоди вимогам чинного процесуального законодавства та добровільність її укладення. Просив призначити узгоджене сторонами покарання, щодо строку звільнення від відбування покарання поклався на розсуд суду.

5.Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості.

Під час судового розгляду на підставі угоди колегією суддів роз`яснено положення КПК України, які встановлюють обмеження на оскарження вироків, укладених на підставі угоди, а також встановлено, що учасникам відомо та зрозуміло:

1)про те, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження цієї угоди для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1, 4 пункту 1 ч. 4 ст. 474 КПК України;

2)про те, що ч. 4 ст. 394 і ч. 3 ст. 424 КПК України встановлено особливості апеляційного і касаційного оскарження вироку суду першої інстанції на підставі угоди, зокрема обмежено коло суб`єктів права на оскарження та визначено вичерпний перелік підстав для оскарження такого вироку;

3)наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, зокрема про те, що умисне невиконання угоди є підставою для кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

6.Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку та положення закону, якими він керувався.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, після дослідження та аналізу змісту обвинувального акта та угоди про визнання винуватості, наданих сторонами матеріалів, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Щодо відповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України.

Судом встановлено, що укладена між прокурором та підозрюваною за участю її захисника угода містить формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні фактичні обставини цього кримінального провадження, які співпадають із викладеними в обвинувальному акті.

Це дає можливість суду дійти висновку про існування фактичних підстав для визнання ОСОБА_1 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та укладання угоди про визнання винуватості.

Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. За змістом п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України у разі укладення угоди про визнання винуватості участь захисника є обов`язковою та забезпечується з моменту ініціювання укладення угоди.

Встановлено, що угода про визнання винуватості підписана сторонами кримінального провадження 05 вересня 2022 року за участю захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_12., про що свідчить підпис останнього.

КПК України дозволяє укладання угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України).

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, який інкримінується обвинуваченій, належить до тяжких злочинів у відповідності до вимог ч. 5 ст. 12 КК України, оскільки санкція ч. 2 ст. 364 КК України передбачає, зокрема, основне покарання у виді позбавлення волі на строк більше п`яти років.

Абз. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України встановлено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до пп. 2.1.1. п. 2 угоди про визнання винуватості потерпілим у кримінальному провадженні - ДП «Держінформ`юст» надано письмову згоду від 31.08.2022 № 3/08 на укладення угоди з обвинуваченою. Вказане підтверджується копією цього листа, наявного в матеріалах кримінального провадження.

Таким чином, з огляду на наявність письмової згоди єдиного потерпілого у цьому кримінальному провадженні - ДП «Держінформ`юст» - на укладення угоди про визнання винуватості, вимоги абз. 2 ст. 469 КПК України сторонами кримінального провадження дотримано.

Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства.

Кримінальний процесуальний закон зобов`язує прокурора при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості враховувати наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень (ст. 470 КПК України).

Колегія суддів враховує, що за умовами угоди обвинувачена бере на себе обов`язок співпраці з прокурором у викритті кримінальних правопорушень, розслідуваних детективами НАБУ в інших кримінальних провадженнях № 42015000000001624 від 29.07.2015 та № 12015100100003812 від 01.04.2015, в межах якого чотирьом іншим особам повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, шляхом надання повних правдивих викривальних показань щодо обставин скоєння зазначених кримінальних правопорушень як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження щодо цих правопорушень, ролі інших осіб у їх вчиненні.

Суд вважає, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, які полягають у забезпеченні можливості найскорішого вирішення кримінального провадження при мінімальних витратах державних ресурсів, а також у забезпеченні можливості сприяння правоохоронним органам у розслідуванні кримінальних проваджень щодо інших осіб.

Укладення угоди про визнання винуватості може стимулювати інших підозрюваних чи обвинувачених укладати такі угоди з метою отримання для себе узгодженого покарання чи звільнення від його відбування тощо, що сприятиме виправленню обвинувачених та запобіганню вчиненню ними нових кримінальних правопорушень, а також впливатиме на усвідомлення іншими особами неминучої караності протиправних діянь та формування несприйняття корупційної поведінки.

У зв`язку з беззаперечним визнанням своєї вини, наявності згоди потерпілого на укладання такої угоди, на думку суду, було б недоцільним застосовувати загальний порядок кримінального провадження по відношенню до обвинуваченої.

Щодо порушення прав третіх осіб.

Пунктом 3 частини 7 статті 474 КПК України передбачено, що суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Із дослідженої судом у судовому засіданні угоди про визнання винуватості, пояснень сторін убачається, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, зокрема, і з огляду на те, що обставини викладеного обвинувачення відповідно до ст. 17 КПК України не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб окрім обвинуваченої у цьому провадженні. Угодою також не вирішується питання щодо майна третіх осіб.

Окремо суд наголошує, що колегією суддів не здійснювалось дослідження та оцінка правомірності дій інших осіб, та не встановлювалась наявність чи відсутність їх винуватості, а також судом при розгляді цього кримінального провадження не встановлено жодних преюдиційних фактів щодо них, а інформація, викладена у цьому вироку, яка стосується формулювання дій, не може мати доказового значення для розгляду будь-якого іншого кримінального провадження.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що, згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права, обставини, встановлені у провадженні, в якому не беруть участь інші обвинувачені, не повинні мати преюдиціальне значення для їх справ. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їх сила обмежуватися даними конкретного провадження. Особливо це стосується вироків, ухвалених на підставі угоди (справа «Навальний і Офіцеров проти Росії», заява № 46632/13 і № 28671/14).

Щодо відповідності угоди вимогам закону в частині призначення покарання.

Відповідно до примітки ст. 45 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 364 КК України є корупційним кримінальним правопорушенням. Ч. 1 ст. 75 КК України містить обмеження права суду на ухвалення рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у разі засудження особи за корупційне кримінальне правопорушення. Однак, частина друга цієї статті, яка регламентує звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості такого обмеження не містить.

Відтак, частина 1 ст. 75 КК України накладає обмеження на суд щодо можливості звільнення особи від покарання від відбування покарання з випробуванням за корупційне кримінальне правопорушення при винесенні вироку за результатом загального судового розгляду кримінального провадження, а частина друга ст. 75 КК України говорить про випадок винесення судом вироку, яким затверджено угоду про визнання винуватості.

У постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 203/378/17 та від 29.11.2018 у справі № 761/6774/16-к міститься посилання на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015, № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», в п. 12 якої зокрема зазначено, що чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з`ясування питань, визначених у ч. 1 ст. 75 КК України, не є обов`язковим. У зв`язку з чим, якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до ч. 2,3 ст. 75 КК України суд зобов`язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені, визначені КПК (пункти 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК України), відсутні.

Отже, на підставі ч. 2 ст. 75 КК України (яка є спеціальним випадком щодо загального, передбаченого ч. 1 ст. 75 КК України) суд вбачає за можливе у випадку затвердження угоди про визнання винуватості у вчиненні корупційного кримінального правопорушення звільнити обвинувачену від відбування покарання з випробуванням шляхом встановлення їй іспитового строку, якщо сторонами угоди також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням (у разі її засудження за корупційне кримінальне правопорушення із призначенням основного у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років).

Суд вважає, що положення цієї норми є послідовною реалізацією законодавцем принципів невідворотності покарання та пропорційності покарання щодо осіб, які, будучи обвинуваченими у вчиненні корупційних кримінальних правопорушень, виявили бажання співпрацювати з органом досудового розслідування щодо викриття інших корупційних кримінальних правопорушень, та з урахуванням дотримання законодавчих фільтрів, визначених статтями 468-476 КПК України, є ефективним інструментом попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, а також запобігання вчинення нових.

Отже, із урахуванням викладеного у суду є достатні підстави вважати, що узгоджене сторонами основне покарання за своїм видом та розміром відповідає загальним засадам призначення покарання.

При визначенні тривалості іспитового строку суд враховує роль обвинуваченої при вчиненні кримінального правопорушення та її поведінку в подальшому при проведені досудового розслідування, зокрема надання викривальних показань органу досудового розслідування, обов`язок надати такі показання і на етапі судового розгляду відносно інших обвинувачених та прийняття на себе зобов`язання щодо часткового усунення заподіяної шкоди. Крім того, суд враховує її позитивну характеристику з останнього місця роботи, належну процесуальну поведінку та наявність на утримані матері похилого віку. З урахуванням цього суд вважає за необхідне визначити термін звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України суд вважає за необхідне покласти на обвинувачену такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Призначені два додаткових покарання для обвинуваченої, а саме: (1) позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб`єктах господарювання державної та комунальної форм власності строком на 2 (два) роки та (2) штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень підлягають реальному виконанню.

Щодо можливості виконання ОСОБА_1 взятих на себе за угодою зобов`язань.

У підпунктах 4.1-4.2 пункту 4 угоди про визнання винуватості визначено зобов`язання обвинуваченої в частині співпраці з органом досудового розслідування:

(4.1) ОСОБА_1 зобов`язується співпрацювати з прокурором у викритті кримінальних правопорушень, розслідуваних детективами Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні № 12015100100003812 від 01.04.2015, шляхом надання повних правдивих викривальних показань щодо обставин скоєння зазначених кримінальних правопорушень як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження щодо цих правопорушень, ролі інших осіб у їх вчиненні;

(4.2.) ОСОБА_1 зобов`язується співпрацювати з прокурором у викритті кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні № 42015000000001624 від 29.07.2015, обвинувальний акт у якому перебуває на розгляді у Вищому антикорупційному суді, шляхом надання повних правдивих викривальних показань щодо обставин скоєння зазначених кримінальних правопорушень під час судового провадження щодо цих правопорушень, ролі інших осіб у їх вчиненні.

Суд вважає, що такі обов`язки щодо подальшої співпраці зі стороною обвинувачення ОСОБА_1 має змогу і намір виконувати, оскільки вона вже надавала показання на досудовому розслідуванні після повідомлення їй про підозру у первинному кримінальному провадженні, матеріали з якого виділені в дане кримінальне провадження. Про факт такої співпраці повідомлено в судовому засіданні як прокурором, так і стороною захисту.

Згідно з підпунктом 4.3. пункту 4 угоди про визнання винуватості ОСОБА_1 зобов`язується протягом 10 (десяти) днів з моменту затвердження судом угоди про визнання винуватості здійснити часткове відшкодування шкоди, спричиненої ДП «Держінформ`юст» внаслідок вчинення кримінального правопорушення, шляхом перерахування на вказаний в угоді рахунок Казначейства України грошових коштів в сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень із призначенням платежу «відшкодування майнової шкоди у кримінальному провадженні № 52022000000000231 від 25.08.2022, завданої кримінальним правопорушенням».

Обвинувачена в ході судового засідання підтвердила можливість виконання взятого на себе зобов`язання про часткове відшкодування майнової шкоди в термін, що передбачений угодою, за рахунок того, що кошти, які спрямовані на відшкодування майнової шкоди потерпілому, вона має можливість сплатити із власних заощаджень після повного розрахунку з нею на попередньому місці роботи та частково за рахунок коштів подруги, яка добровільно і безтерміново може ці кошти їй позичити.

Тож в підготовчому судовому засіданні колегією суддів встановлено, що визначені в угоді про визнання винуватості як покарання, так і обов`язки є для обвинуваченої зрозумілим та посильними для виконання.

Висновки

З урахуванням вищенаведених обставин колегія суддів констатує, що укладена у цьому кримінальному проваджені угода про визнання винуватості відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства та закону України про кримінальну відповідальність. Судом не встановлено підстав для відмови в її затвердженні, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України. З огляду на вказане суд приходить до висновку про необхідність її затвердження шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченій узгодженого сторонами покарання.

7.Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

Викривач у кримінальному провадженні відсутній.

Заходи забезпечення кримінального провадження.

Слідчим суддею Вищого антикорупційного суду відносно обвинуваченої ОСОБА_1 обирались запобіжні заходи в рамках кримінального провадження № 12015100100003812 від 01.04.2015, матеріали з якого стосовно неї були виділені в окреме кримінальне провадження № 52022000000000231 від 25.08.2022.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 травня 2022 року у справі № 991/1527/22 застосовано запобіжний захід у вигляді застави, а ухвалою Вищого антикорупційного суду від 14 липня 2022 року у справі № 991/2432/22 змінено запобіжний захід у вигляді застави на особисте зобов`язання з покладенням ряду обов`язків, строком дії до 14 вересня 2022 року включно.

У судовому засіданні з`ясовано, що строк дії запобіжного заходу не продовжувався, інший запобіжний захід не обирався.

Відтак, на момент винесення вироку строк дії обов`язків, покладених на обвинувачену відповідно до ст. 194 КПК України сплив. Разом з тим суд, ухвалюючи вирок, має вирішити питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження. Суд не вбачає підстав для застосування нового запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. У цьому кримінальному провадженні арешт майна накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 17.05.2022 у справі № 991/1558/22 на майно та частину грошових коштів ОСОБА_1, що перебувають у спільній сумісній власності подружжя з ОСОБА_6 :

-Ѕ транспортного засобу марки Subary Forester, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 ;

-Ѕ грошових коштів, які знаходяться на усіх банківських рахунках ОСОБА_6, відкритих у АТ КБ «Приватбанк», АТ «Альфа-банк», АТ «Райффайзен Банк».

В подальшому, ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.06.2022 у справі № 991/1779/22 та від 17.06.2022 у справі № 991/1983/22 вказаний захід забезпечення кримінального провадження було скасовано в частині арешту грошових коштів на рахунках в АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Альфа-банк», які є особистою приватною власністю ОСОБА_6 та не входять до спільного сумісного майна подружжя.

Суд вбачає за можливе повністю скасувати арешт майна накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 17.05.2022 у справі № 991/1558/22 у зв`язку з відсутністю підстав для продовження дії цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Процесуальні витрати.

Нормами КПК України встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК України). В судовому засіданні стороною обвинувачення вказано, що процесуальні витрати в цьому кримінальному провадженні відсутні. Також ні стороною обвинувачення, ні стороною захисту не надано суду документального підтвердження понесення будь-яких процесуальних витрат.

Цивільний позов та відшкодування завданої шкоди.

Сторони дійшли згоди про звільнення ОСОБА_1 від цивільної відповідальності за умови добровільного відшкодування нею майнової шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з урахуванням її майнового становища, у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн протягом десяти днів з моменту затвердження судом угоди про визнання винуватості.

Відтак, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся після досягнення в угоді про визнання винуватості від 05 вересня 2022 року домовленості про добровільне часткове відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та звільнення обвинуваченої від цивільної відповідальності.

Вирішення долі речових доказів.

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, колегія суддів вирішує залишити в матеріалах кримінального провадження. Речові докази в цьому кримінальному провадженні до суду не подавались.

На підставі викладеного та керуючись статтями 314, 368-371, 374-376, 474-475, 615 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 05 вересня 2022 року в місті Києві між прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_21 та підозрюваною ОСОБА_1 за участю захисника ОСОБА_22, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52022000000000231 від 25 серпня 2022 року.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилась в м. Києві, громадянку України визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання застосованого на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 липня 2022 року у справі № 991/2432/22 залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Призначити ОСОБА_1 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання за ч. 2 ст. 364 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб`єктах господарювання державної та комунальної форм власності строком на 2 (два) роки та зі штрафом у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.

Звільнити ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 75 КК України від відбування узгодженого сторонами основного покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з випробовуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Додаткові покарання щодо ОСОБА_1 у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб`єктах господарювання державної та комунальної форм власності строком на 2 (два) роки та штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень підлягають реальному виконанню.

Строк відбування основного покарання в виді позбавлення волі із застосуванням звільнення від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України рахувати з дня ухвалення вироку.

Арешт, накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 17.05.2022 у справі № 991/1558/22 на Ѕ транспортного засобу марки Subary Forester, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 ; Ѕ грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_6 в АТ «Райффайзен Банк» (код ЄРПОУ 14305909) - скасувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, та з урахуванням обмежень, визначених ч. 2 ст. 473 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Роз`яснити, що умисне невиконання угоди про визнання винуватості є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Головуюча суддя: ОСОБА_23 Судді: ОСОБА_8. ОСОБА_9.