- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорна В.В.
справа № 991/3827/22
провадження № 11-сс/991/298/22
слідчий суддя: ОСОБА_11
доповідач: ОСОБА_12
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2022 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_13
суддів ОСОБА_14 ОСОБА_15
при секретарі судового засідання ОСОБА_16
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_17 - захисника підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.09.2022 р. про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, -
в с т а н о в и л а:
22 вересня 2022 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга (т. 3 а.с. 18-28), яку того ж дня призначено до апеляційного розгляду (т. 3 а.с. 30).
До початку апеляційного розгляду захисником ОСОБА_18 подані доповнення до апеляційної скарги (т. 3 а.с. 60-62).
1. Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_19 у кримінальному провадженні № 52021000000000144 від 23.03.2021 р. на повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 10.02.2022 р. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної ухвали та постановлення нової, про задоволення скарги захисника ОСОБА_19 та скасування повідомлення про підозру ОСОБА_1 .
2. Узагальнені доводи апеляційної скарги та доповнень до неї.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначив, що зміст оскаржуваного повідомлення про підозру не відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст. 276, п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК України, оскільки не містить викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється його підзахисний, та обов`язкових елементів складу кримінального правопорушення. Зокрема, зі змісту повідомлення про підозру не вбачається, яким із способів ОСОБА_1 сприяв в одержанні неправомірної вигоди (вчинив пособництво), не наведено коло його службових повноважень як в.о. директора КП «Міський магазин» та не зазначено, які з цих повноважень були використані ним при вчиненні інкримінованих дій. Крім того, з повідомлення про підозру не зрозуміло, які дії вчинені ОСОБА_1 для досягнення перемоги в торгах ФОП ОСОБА_2, в інтересах якої діяв ОСОБА_3, та чи є законними рішення ТОВ «Українська універсальна біржа» і Комісії з проведення торгів. Отже, у повідомленні про підозру не вказані ознаки суб`єкта кримінального правопорушення та відсутнє викладення об`єктивної сторони злочину, інкримінованого ОСОБА_1, оскільки не зазначено, чи мав ОСОБА_4 вплив на останнього та в чому саме він полягав, а також не вказано мотиви, якими він керувався, начебто сприяючи ОСОБА_4 в отриманні неправомірної вигоди. Крім того, повідомлення про підозру не містить викладення суб`єктивної сторони злочину, оскільки у ньому викладено суперечливі обставини: вказано, що умисел ОСОБА_1 був спрямований на сприяння ОСОБА_4 в отриманні неправомірної вигоди, та одночасно - що він реалізовував власний злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди. На думку захисника, вищевказане свідчить про невідповідність змісту повідомлення про підозру вимогам п. 6 ст. 277 КПК України.
Крім того, в апеляційній скарзі зазначається про відсутність у сторони обвинувачення належних та достатніх доказів для підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, оскільки на підтвердження обґрунтованості підозри прокурором надано ряд очевидно недопустимих або неналежних доказів. Зокрема, неналежними доказами є копії протоколів, складених за результатами проведення оперативно - розшукових заходів та негласних слідчих дій, якими зафіксовано розмови між декількома особами, ідентифікувати яких по суті неможливо. В свою чергу, висновки експертиз відео-, звукозапису, згідно з якими голоси на записах належать ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, є очевидно недопустимими доказами, оскільки їх проведено з численними порушеннями вимог закону, що підтверджується рецензією експерта, наданою на запит сторони захисту. Більше того, згідно з вказаними висновками експертиз, у розмовах ОСОБА_1 участі не брав. Жоден із протоколів, складених за результатами проведення оперативно - розшукових заходів та негласних слідчих дій, не був досліджений слідчим суддею під час судового засідання, та з огляду на нетривалий час перебування судді у нарадчій кімнаті, не міг бути дослідженим і там. Показання свідка ОСОБА_7, на які посилається прокурор, також є неналежним доказом та водночас свідченням провокації, оскільки зазначений свідок перебував у залежності від детективів НАБУ та прокурорів САП, уклавши з ними угоду про визнання винуватості, що ставить під сумнів правдивість його показань. Крім того, слідчим суддею не проаналізовано докази сторони обвинувачення на предмет їх належності та допустимості, не розкрито їх зміст та не вказано обставини, які вони підтверджують чи спростовують. Більшість доводів сторони захисту слідчим суддею безпідставно залишено поза увагою, що свідчить про неповноту судового розгляду. На думку захисника, сукупність вищевикладеного свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки остання постановлена з істотним порушенням норм процесуального та матеріального права та з неповним дослідженням обставин провадження.
3. Узагальнений виклад позиції учасників судового провадження.
Захисники ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та підозрюваний ОСОБА_1, належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги (т. 3 а.с. 49, 52-59), в судове засідання не з`явилися, заздалегідь подавши клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх відсутності та за відсутності підозрюваного (т. 3 а.с. 68).
Прокурор САП ОСОБА_23 засобами електронного зв`язку також направив клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутністю у зв`язку з зайнятістю в інших судових засіданнях, та додатково зазначив, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 є обґрунтованим, оскільки на даному етапі досудового розслідування здатне переконати стороннього спостерігача, що підозрюваний може бути причетним до кримінального правопорушення. Вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для скасування повідомлення про підозру (т. 3 а.с. 70-78).
Згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України, неявка учасників провадження за умови їх належного повідомлення не перешкоджає судовому розгляду. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності вказаних учасників провадження.
4. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
Слідчим суддею встановлено, що 10.02.2022 року ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52021000000000144 від 23.03.2021 р. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
15.09.2022 року, зі спливом більше двох місяців з дня повідомлення про підозру, захисник ОСОБА_21 оскаржив його до слідчого судді. Відповідно, слідчий суддя констатував, що скаргу подано із дотриманням строків, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України. Також, слідчий суддя зазначив про відповідність змісту повідомлення про підозру вимогам чинного законодавства. Оцінивши докази сторони обвинувачення та захисту у сукупності з доводами скарги та запереченнями учасників провадження, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_1, виходячи з наданих матеріалів досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру щодо вчинення останнім злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, за викладених у повідомленні про підозру обставин.
Водночас, слідчий суддя відхилив доводи захисту про провокативну поведінку з боку ОСОБА_7, недостовірність його показань, упередженість органу досудового розслідування, наявність можливої провокації, спотворення доказів та порушень при проведенні експертиз, недопустимість, недостовірність та недостатність зібраних слідством доказів як підставу скасування повідомлення про підозру, з посиланням на те, що захисники висувають до оцінки наданих доказів такі ж високі вимоги, як і під час розгляду обвинувального акту по суті. На його думку, вказані доводи захисту не спростовують висновку про наявність достатніх підстав для повідомлення підозри ОСОБА_1 .
5. Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Пунктом п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржене повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу, у випадку, зокрема, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором, згідно із ч. 1 ст. 277 КПК України, та вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, у відповідності до ч. 1 ст. 278 КПК України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, підставою оскарження повідомлення про підозру може бути порушення вищевказаних процесуальних норм.
За змістом оскаржуваного повідомлення про підозру від 10.02.2022 р., депутат Київської міської ради ОСОБА_4 у період з лютого 2021 року по лютий 2022 року, за пособництва інших фігурантів даного кримінального провадження - зокрема, в.о. директора Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради «Міський магазин» ОСОБА_1 та заступника директора ОСОБА_8, свого помічника ОСОБА_6, а також заступника директора Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради «Київська спадщина» ОСОБА_9 та наближеної до ОСОБА_4 особи ОСОБА_5, здійснив одержання від ОСОБА_7 неправомірної вигоди в сумі 1 390 000,00 грн. за сприяння в розміщенні та використанні точок пересувної роздрібної торгівлі («купав») в м. Києві.
Повідомлення про підозру містить стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, із зазначенням часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
З урахуванням вищенаведених обставин, органом досудового розслідування визначено правову кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України (т. 1 а.с. 11-21).
Проаналізувавши зміст оскаржуваного повідомлення про підозру, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відповідність його за формою вимогам ст. 277 КПК України, а також про вручення його прокурором у спосіб, передбачений КПК України, у відповідності до вимог ст. 278 КПК України. При цьому, зміст підозри та визначена органом досудового розслідування правова кваліфікація кримінального правопорушення не є очевидно необґрунтованою. Отже, в цій частині доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Що стосується доводів захисника про відсутність достатніх доказів для повідомлення ОСОБА_1 про підозру, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру здійснюється у випадку, зокрема, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому, підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням із прокурором), яке ґрунтується на зібраних доказах під час досудового розслідування та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та з роз`ясненням її прав та обов`язків.
У зв`язку з тим, що чинними нормами кримінального процесуального законодавства не надано оцінку поняттю «обґрунтована підозра» та не визначено єдиних критеріїв підходу до визначення її наявності у кримінальному провадженні, в оцінці цього питання суд користується усталеною практикою ЄСПЛ, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.
Так, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Крім того, ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі.
Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру. Відповідно, і вимога щодо достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого, прокурора повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи ще неповною, призводить тим не менше до обґрунтованого висновку про причетність особи до інкримінованого їй злочину та виключає протилежний висновок на даний момент розслідування.
Отже, не вдаючись до оцінки доказів з точки зору їх достатності та допустимості, а також доведеності поза розумним сумнівом вини особи у вчиненні злочину, що належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду, при вирішенні питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих доказів здійснюється слідчим суддею виключно з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав вважати особу причетною до вчинення кримінального правопорушення, а також стверджувати, що підозра є настільки обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Визначаючи стандарт «достатня підстава», що застосовується при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 р. зазначила, що … стандарт доказування «достатня підстава» є значно нижчим порівняно з такими стандартами, як «поза розумним сумнівом» (що застосовується під час розгляду кримінального провадження по суті), так і «обґрунтована підозра» (за яким доводиться наявність підстав піддавати конкретну особу заходам забезпечення кримінального провадження)(справа № 11 - 132сап21).
Аналогічний підхід має застосовуватися при визначенні «достатності доказів для підозри», що необхідно встановити у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України.
Вищенаведене, а також системний аналіз положень ст.ст. 276-278 КПК України вказує на те, що у випадку розгляду скарги на рішення органу досудового розслідування про підозру слідчий суддя має з`ясувати не лише виконання останнім положень кримінального процесуального закону в частині дотримання порядку повідомлення про підозру та її змісту, але й наявності на день повідомлення про підозру достатніх доказів для підозри такої особи. Водночас, докази, на яких ґрунтується підозра, не можуть бути очевидно недопустимими та мають містити відомості, які могли б переконати стороннього спостерігача в тому, що ця особа має відношення до вчиненого кримінального правопорушення. При цьому, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, проаналізувавши зміст повідомлення про підозру, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин дійшов висновку про ймовірну причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України. Слідчий суддя зазначив, що підозрюваний ОСОБА_10 виконує обов`язки директора КП «Міський магазин», яке, за версією органу досудового розслідування, проводило конкурсні торги на розміщення точок пересувної дрібнороздрібної торгівлі («купав») у м. Києві, для забезпечення перемоги в яких суб`єкти господарювання мали надавати неправомірну вигоду групі осіб, до якої входив, зокрема, і в.о. директора вказаного підприємства ОСОБА_1 .
З урахуванням зазначених обставин слідчий суддя дійшов висновку, що група осіб, до якої входили в. о. директор КП «Міський магазин» ОСОБА_1, його заступник та інші особи, організували схему отримання неправомірної вигоди від суб`єктів господарювання за вжиття заходів для забезпечення наперед визначеним учасникам перемоги у конкурсних торгах на розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торгівлі, організованих КП «Міський магазин», та подальшого супроводу їх діяльності.
При цьому, слідчим суддею досліджено та надано оцінку доказам, наявним в матеріалах провадження, та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони свідчать про наявність підстав для повідомлення ОСОБА_1 про підозру та про відповідність її тому мінімальному рівню стандарту «достатніх доказів», який закріплений в п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України. На обґрунтування цього висновку в оскаржуваній ухвалі наведено аналіз змісту матеріалів за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю особи, контролю за вчиненням злочину та викладено у логічній послідовності зміст зустрічей, що відбулися між ОСОБА_1 та іншими фігурантами провадження, а також ОСОБА_7, на яких обговорювались приблизні суми неправомірної вигоди, які мають сплачуватись суб`єктами господарювання, періодичність їх сплати та особи, між якими вона буде розподілятись. Окремо проаналізовано зміст спілкування між ОСОБА_1 та іншими фігурантами кримінального провадження щодо забезпечення перемоги на відповідних торгах необхідного суб`єкта господарювання у конкурсних торгах на розміщення «купав», за наслідками чого було укладено відповідні договори з КП «Міський магазин», а також обговорення конкретних сум неправомірної вигоди та осіб, через яких її буде передано.
Колегія суддів погоджується з оцінкою слідчого судді, що надані стороною обвинувачення матеріали є достатніми для висновку про те, що ОСОБА_1 міг виступити співучасником у вчиненні особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення за наведених в оскаржуваній ухвалі обставин, а наявні в матеріалах провадження докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою. Під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б переконали суд, що встановлені в ухвалі слідчого судді обставини з посиланням на докази, наявні в матеріалах провадження, не зв`язують підозрюваного з інкримінованим йому злочину.
При цьому, слідчим суддею правильно зазначено, що в межах розгляду скарги на повідомлення про підозру слідчий суддя не вправі оцінювати зібрані під час досудового розслідування докази з точки зору їх достатності для складання та направлення до суду обвинувального акту щодо підозрюваного, а факти, які є підставою виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Те ж стосується і оцінки доказів з точки зору їх недопустимості та неналежності.
Так, надаючи оцінку доводам захисту про те, що повідомлення про підозру ґрунтується на доказах, які є очевидно недопустимими та неналежними, а також здобуті в результаті провокації злочину, колегія суддів зауважує, що на стадії досудового розслідування визнання слідчим суддею доказів недопустимими можливе лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду. Тобто, суд на цій стадії може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами.
У даному випадку, доводи сторони захисту не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість доказів, на які міститься посилання в апеляційній скарзі, а отже, остаточна їх оцінка може бути надана лише під час розгляду кримінального провадження по суті.
Отже, слідчий суддя обґрунтовано відхилив доводи сторони захисту щодо провокації з боку ОСОБА_7, недостовірності його показань, упередженості органу досудового розслідування та недостатності зібраних органом досудового розслідування доказів, їх спотворення, а також щодо порушень, допущених при проведенні судових експертиз, оскільки зазначені питання виходять за межі судового контролю, що здійснюється слідчим суддею під час досудового розслідування при розгляді скарги на підозру, натомість, мають вирішуватися під час судового розгляду в ході оцінки всієї сукупності матеріалів кримінального провадження.
Твердження сторони захисту про те, що короткострокове перебування слідчого судді в нарадчій кімнаті виключає належне дослідження останнім доказів сторони обвинувачення, включаючи протоколи ОРЗ та записи від 25.02.2021 р., та надання їм об`єктивної оцінки за такий проміжок часу, колегія суддів також відхиляє. Так, положеннями ст. ст. 367, 371, 418 КПК України передбачено порядок ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті. Вказані норми не містять заборони суддям готуватися до судового засідання, а саме вивчати матеріали провадження та готувати один чи кілька альтернативних проектів судового рішення до початку судового засідання, при цьому, суд не має часових обмежень щодо перебування у нарадчій кімнаті. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.10.2019 р. (справа № 285/3516/17, провадження № 51-999км19), від 11.03.2021 р. (справа № 711/798/18, провадження № 51-1352км19) та від 19.10.2021 р. (справа № 347/840/19, провадження № 51 - 2491км21).
Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване повідомлення про підозру не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, зокрема об`єктивної сторони, з урахуванням дій, які були вчинені підозрюваним для досягнення перемоги в торгах ФОП ОСОБА_2, а також суб`єктивної сторони, - зокрема, мотивів, якими керувався ОСОБА_1, начебто сприяючи ОСОБА_4 в отриманні неправомірної вигоди, також є неспроможними.
Так, у відповідності до ст. ст. 36, 40 КПК України, слідчий, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Згідно з положеннями ст. 279 КПК України, слідчий, прокурор у випадку виникнення підстав вправі повідомити особу про нову підозру або ж змінити раніше повідомлену підозру.
Таким чином, викладення змісту підозри, правової кваліфікації кримінального правопорушення та стислого викладу обставин кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування, а тому викладаються у повідомленні про підозру у такому виді, як він вважає за необхідне. Відповідно, ані сторона захисту чи потерпілі, ані суд не можуть вимагати від сторони обвинувачення викладення змісту підозри так, як на їх думку це має бути.
Водночас, і про це вже зазначено колегією суддів вище, оскаржуване повідомлення про підозру відповідає за формою вимогам ст. 277 КПК України, а також вручене прокурором у спосіб, передбачений КПК України, у відповідності до вимог ст. 278 КПК України. Крім того, зміст підозри та визначена органом досудового розслідування правова кваліфікація кримінального правопорушення, на переконання колегії суддів, не є очевидно необґрунтованою.
6. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Під час апеляційного розгляду порушень норм кримінального процесуального кодексу України, які могли б слугувати підставою для скасування ухвали, зокрема за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_17 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.09.2022 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_12
судді ОСОБА_14
ОСОБА_15