- Головуючий суддя (ВАКС) : Шкодін Я.В.
справа №991/703/19
провадження №1-кп/991/28/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
«29» вересня 2022 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого: ОСОБА_10,
суддів: ОСОБА_11, ОСОБА_12,
за участю секретаря: ОСОБА_13
у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду під час розгляду клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 52016000000000319 від 09 вересня 2016 року,
за участю:
прокурора - ОСОБА_14,
захисника - ОСОБА_15
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду знаходиться кримінальне провадження №52016000000000319 від 09 вересня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27 ч.5 ст. 191 КК України; ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України; ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України; ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України; ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України; ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.
18 липня 2022 року від ОСОБА_1 в межах цього кримінального провадження надійшло клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року на автомобіль Skoda Superb 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, а 19 вересня 2022 року - додаткові пояснення до цього клопотання.
Своє клопотання ОСОБА_1 обґрунтовує фактично тим, що арешт на транспортний засіб накладений необґрунтовано та без з`ясування важливих обставин, зокрема слідчим суддею не перевірено, а прокурором не надано доказів щодо належності цього майна саме йому, чим грубо порушено права його дружини ОСОБА_7, яка є співвласником автомобіля, оскільки він був набутий у шлюбі, тобто є сумісно нажитим майном (спільною сумісною власністю). Так, вони з ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) одружились 13 листопада 2015 року. 28 березня 2016 року ОСОБА_7 позичила у свого батька ОСОБА_9 грошові кошти в розмірі 1 000 000 грн і саме на ці кошти придбано автомобіль Skoda Superb, який був зареєстрований за ОСОБА_1 29 квітня 2016 року. Втім, 26 жовтня 2019 року шлюб між ними був розірваний, при цьому, вони домовились, що автомобіль на праві власності буде належати ОСОБА_7, однак на нього був накладений арешт, у зв`язку з чим що вона позбавлена можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися ним. Окремо ОСОБА_1 зазначив, що даний автомобіль був придбаний до настання подій, на підставі яких було розпочате досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, а тому автомобіль не підпадає під норми про спеціальну конфіскацію. ОСОБА_7, майно якої заарештоване, не має жодного відношення до кримінального провадження, у зв`язку з чим підстави для обмеження її права власності відсутні. На сьогоднішній день автомобіль знаходиться у дворі дому у м. Кам`янську, який не охороняється, у зв`язку з чим існують ризики щодо пошкодження/псування даного автомобіля.
29 вересня 2022 року від прокурора ОСОБА_16 надійшли письмові заперечення, в яких він зазначив, що вказані в ухвалі слідчого судді підстави накладення арешту на майно ОСОБА_1 на даний час не відпали, враховуючи те, що кримінальне провадження у справі за його обвинуваченням ще не закінчено. На думку прокурора, арешт автомобіля Skoda Superb накладено законно та обґрунтовано, що підтверджено висновками Апеляційного суду м. Києва, яким ухвалу суду першої інстанції про накладення арешту залишено без змін. Також зазначив, що доводи заявника про придбання арештованого майна до подій злочину не мають значення для вирішення питання про обґрунтованість накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Крім того, на думку прокурора, слідчий суддя застосував найменш обтяжливий спосіб арешту майна, що є спільною сумісною власністю подружжя - лише заборону відчуження такого майна чи розпорядження ним будь-яким іншим способом, тобто власники не обмежені у повноваженнях володіти та користуватися цим майном, визначати порядок користуватися ним. Враховуючи пояснення заявника стосовно того, що на даний час автомобіль знаходиться у дворі будинку в м. Кам`янську, прокурор вважає, що перешкод у користуванні вказаним автомобілем заявником чи іншими особами немає. При цьому прокурор просив врахувати, що оскільки кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 перебуває на стадії судового розгляду, досягнення мети арешту майна у разі конфіскації майна як виду покарання (про що зазначено в ухвалі слідчого судді від 13 жовтня 2017 року) можливо лише в разі заборони його відчуження чи розпорядження ним будь-яким іншим способом. З огляду на зазначене, прокурор просив відмовити в задоволенні клопотання про скасування арешту майна.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_1 - ОСОБА_15 клопотання про скасування арешту майна підтримала і просила задовольнити з підстав, викладених у ньому да доповненнях. Підтвердила той факт, що наразі автомобіль знаходиться не на штрафмайданчику. Після розлучення, за домовленістю подружжя, автомобіль - це єдиний актив, який перейшов до ОСОБА_7, однак на даний час, у зв`язку із його занедбаним станом, їй потрібно вкласти кошти на його відновлення, але він знаходиться під арештом в кримінальній справі, тому в подальшому його можуть конфіскувати. Арешт накладено на весь автомобіль, а не Ѕ та відповідне питання не вирішувалося також і під час перегляду ухвали про накладення арешту в апеляційному порядку. Адвокат наголосила, що суть прохальної частини клопотання зводиться до скасування арешту з автомобілю повністю, обґрунтовуючи це тим, що він був придбаний за особисті кошти ОСОБА_7, позичені у її батька. Цей автомобіль не використовувався для злочину, а був у користуванні лише ОСОБА_7 .
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, вважав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, а ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року, якою було накладено арешт на майно - законною. Не заперечує факт спільної сумісної власності подружжя, разом з тим, акцентує увагу на те що частка у майні не виділялась, тому в даному випадку арешт на майно, яке може бути конфіскованим у разі доведеності вини ОСОБА_1, накладено в цілому. При цьому, як прокурор у основному провадженні №52016000000000319, він зазначив, що мова про спеціальну конфіскацію у ньому не йде, питання стоятиме виключно у можливій конфіскації, як виду покарання.
Заслухавши думки осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, та дослідивши наявні матеріали, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Зі змісту ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Як вбачається з ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року, арешт на автомобіль Skoda Superb 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, який, за висновками слідчого судді, міг бути придбаний за кошти, отримані від реалізації протиправної схеми розтрати коштів Державного бюджету України, був накладений у зв`язку з тим, що такі дії, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1, кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 5 ст. 191 КПК України. Санкція цієї статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а тому слідчий суддя дійшов висновку про існування достатніх підстав вважати, що цей автомобіль може бути конфіскований при розгляді справи по суті. Зі змісту цієї ухвали вбачається посилання на норми, які регулюються підстави накладення арешту як з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, так і спеціальної конфіскації майна. Втім, враховуючи те, що в судовому засіданні прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_16повідомив, що питання про можливу спеціальну конфіскацію у цьому кримінальному провадженні не ставиться, слідчий суддя розглядає як підставу накладення арешту на майно лише можливість його конфіскації як виду покарання.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ст. 174 КПК України).
Отже, особа, яка ставить питання про скасування арешту майна, має довести, що в подальшому застосуванні такого арешту відпала потреба або що арешт накладено необґрунтовано.
З огляду на те, що ОСОБА_1 у своєму клопотанні не посилається на відсутність потреби у подальшому застосуванні арешту майна, як на підставу його скасування і зазначає лише про необґрунтованість накладення такого арешту, то, з огляду на принцип диспозитивності, слідчий суддя має встановити наявність або відсутність лише тієї підстави для скасування арешту, про яку зазначено в клопотанні.
Таким чином, для вирішення питання про скасування арешту, колегії суддів на даному етапі належить встановити, чи було доведено заявником, що арешт на майно накладено необґрунтовано.
Відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, про обґрунтованість арешту, накладеного на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, свідчать, зокрема наступні обставини: такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом; існують факти або інформація, які вказують на те, що майно, на яке накладено арешт, належить підозрюваному, обвинуваченому, засудженому або юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження.
Дослідивши та проаналізувавши доводи, викладені у клопотанні, а також додані до нього документи, заслухавши думку учасників судового засідання, колегією суддів встановлено наступне.
В межах даного кримінального провадження ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.5 ст. 191 КК України.
Санкцією ч.5 ст. 191 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Отже, санкція зазначеної статті передбачає застосування такого покарання, як конфіскація майна, що, зокрема, і стало підставою для накладення арешту ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 170 КПК України, арешт майна, який накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, може бути застосований лише до майна підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Тобто, з цього слідує, що застосування арешту майна на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України є неможливим щодо майна третьої особи, а тому, вирішуючи питання про обґрунтованість накладення арешту за цією підставою необхідно з`ясувати, чи дійсно майно, арешт на яке накладено ухвалою слідчого судді, належить обвинуваченому.
ОСОБА_1 в клопотанні та його адвокат в судовому засіданні, обґрунтовуючи необхідність скасування арешту з автомобіля Skoda Superb, послались на домовленості між подружжям, досягнуті ними після розлучення, стосовно того, що цей автомобіль відходить дружині - ОСОБА_7, яка весь час ним користувалась та за кошти якої (позичені у батька) він був придбаний.
Як вбачається з копії Свідоцтва про шлюб (повторно) від 19 січня 2016 року, 13 листопада 2015 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (після реєстрації ОСОБА_7 ). Цей шлюб було розірвано Амур-Нижньодніповським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 26 жовтня 2019 року, що підтверджується копією відповідного свідоцтва про розірвання шлюбу від 26 жовтня 2019 року.
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України). Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки (ч. 2 ст.64 СК України). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України). У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Питання належності на праві приватної власності будь-кому з подружжя майна, набутого за час шлюбу, має вирішуватись в порядку цивільного судочинства і не є предметом розгляду і вирішення під час кримінального провадження.
Відповідно до копії Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, 29 квітня 2016 року за ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль Skoda Superb 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, тобто цей автомобіль набутий під час його шлюбу з ОСОБА_7, а отже є їх спільною сумісною власністю.
Відомості про розгляд та вирішення питання про поділ спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_7 відсутні. При цьому, як наголосила в судовому засіданні адвокат ОСОБА_15, ОСОБА_1 наполягає при вирішенні слідчим суддею питання про скасування арешту розглядати його як таке, що стосується скасування арешту в цілому, а не лише Ѕ частини автомобіля, з огляду на усну домовленість, досягнуту між подружжям після розірвання шлюбу, щодо залишення цього автомобіля у власності дружини.
Зі змісту ч. 1 ст. 26 КПК України, однією із загальних засад кримінального провадження, передбачених ст. 7 КПК України, є диспозитивність, яка полягає у вільному використанні сторонами кримінального провадження своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України. При цьому, за змістом ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
За викладених обставин щодо накладення арешту на автомобіль Skoda Superb та, враховуючи позицію адвоката ОСОБА_15 в судовому засіданні щодо скасування арешту з усього автомобіля, а не з Ѕ його частини, при тому, що такий автомобіль зареєстрований лише за ОСОБА_1, слідчий суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні його клопотання.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що критично оцінює посилання на будь-які домовленості між подружжям щодо розподілу спільного майна, оскільки вони не закріплені письмово та досягнуті після внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення (09 вересня 2016 року) і повідомлення ОСОБА_1 про підозру (13 жовтня 2017 року).
Крім того, доводи щодо придбання цього автомобіля ОСОБА_7 за особисті кошти, отримані від батька за договором позики від 28 березня 2016 року, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки зі змісту цього договору не вбачається, що такі кошти надавалися саме з метою придбання автомобіля. Жодних інших доказів на підтвердження цієї обставини не надано.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про скасування арешту з автомобіля Skoda Superb, слідчий суддя при цьому звертає увагу на те, що відповідно до ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року арешт на вказаний автомобіль накладений із забороною лише відчуження та розпорядження ним, у зв`язку з чим ОСОБА_7 не позбавлена можливості вільно користуватися цим автомобілем.
Повний текст ухвали складено з порушенням строку, передбаченого ч. 2 ст. 376 КПК України, у зв`язку з лікарняним одного із суддів - членів колегії. На думку колегії суддів, таке порушення не спричинило жодних негативних наслідків для сторін та процесу в цілому.
Керуючись ст. ст. 170-174, 372, 376 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 52016000000000319 від 09 вересня 2016 року - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст. 392 КПК України.
Головуючий ОСОБА_10
Судді ОСОБА_11
ОСОБА_12