- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорна В.В.
справа № 761/18645/16-к
провадження № 11-кп/991/80/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2022 року місто Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2, перевіривши матеріали апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3 - захисника обвинуваченої ОСОБА_1 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 06.10.2022 р. про оголошення розшуку обвинуваченої та зупинення провадження, -
в с т а н о в и л а:
18 жовтня 2022 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку в той же день передано судді-доповідачу.
Оскаржуваною ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06.10.2022 р. за клопотанням прокурора обвинувачену ОСОБА_1 оголошено у розшук, а провадження за обвинуваченням останньої за ч. 4 ст. 369 КК України зупинено до її розшуку.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної ухвали суду першої інстанції та постановлення нової, про відмову у задоволенні клопотання прокурора про оголошення ОСОБА_1 у розшук та зупинення провадження щодо неї.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначив, що хоча оскаржувана ухвала і не підлягає апеляційному оскарженню та набуває законної сили з моменту її оголошення, втім має бути переглянута апеляційною інстанцією та скасована як незаконна та така, що не передбачена КПК України, а її постановлення призвело до порушення прав обвинуваченої на доступ до правосуддя. Стверджує, що підстави для розшуку ОСОБА_1, зазначені судом в оскаржуваній ухвалі, є формальними, оскільки правових підстав для розшуку обвинуваченої наразі не існує, а чинний КПК України не передбачає зупинення кримінального провадження до звільнення тимчасово окупованої території України від російських військ. Звертає увагу, що ОСОБА_1 не вчинено жодних дій, спрямованих на переховування від суду, а тим більше з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оскільки обвинувачена об`єктивно позбавлена можливості прибути до суду через перебування на тимчасово окупованій території України.
Обґрунтовуючи наявність виключних підстав для звернення з апеляційною скаргою, захисник посилається на положення ч. 2 ст. 24 КПК України та п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України, якою гарантовано право на апеляційний перегляд справи. Стверджує, що судом постановлено ухвалу, яка не передбачена КПК України. Крім того, посилається на ряд рішень Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) в контексті визначення права особи на доступ до суду та ефективний спосіб юридичного захисту.
Перевіривши доводи апелянта щодо наявності підстав для апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, суддя-доповідач не знаходить їх слушними з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Оскарження ухвал суду першої інстанції регламентовано Главою 31 КПК України. Перелік судових рішень, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, та які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, наведено в ст. 392 КПК України.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Отже, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена можливість апеляційного оскарження ухвали про зупинення провадження з підстави оголошення обвинуваченого в розшук.
При цьому, до процесуального кодексу законодавцем закладено таку концепцію, згідно з якою іншими ухвалами, які можуть підлягати перегляду в спосіб, що передбачає звернення до суду вищого рівня у разі незгоди із судовим рішенням, є лише ті рішення суду, які перешкоджають подальшому кримінальному провадженню.
Зупинення судового провадження у справі є тимчасовою перервою у здійсненні провадження судом, що викликана однією із визначених у ст. 335 КПК України обставин, після усунення якої судове провадження продовжується. Тобто, рішення про зупинення судового провадження не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню, а лише відтерміновує його в часі (ухвали Верховного Суду від 27.01.2021 р. у справі № 521/17260/18 та від 08.02.2021 р. у справі № 686/7480/19).
Отже, оскаржувана ухвала суду від 06.10.2022 р. не підлягає апеляційному оскарженню.
При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, тож Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Зазначений висновок кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2010 р. № 3-рп/2010 у справі щодо офіційного тлумачення положення п. 18 ч. 1 ст. 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі ст. 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду), в якому Конституційний суд, розглядаючи положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.
У постановах від 17.10.2018 р. (справа № 646/5552/17) та від 28.02.2019 р. (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
Вищенаведений усталений підхід національних судів не суперечить і позиції ЄСПЛ щодо умов прийнятності апеляційної скарги, який у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановити певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати самої сутності цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (п. 57 рішення від 28.05.1985 р. у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства», п. 96 рішення від 13.02.2001 р. у справі «Кромбах проти Франції»). У рішенні від 28.03.2006 р. у справі «Мельник проти України» зазначено, що спосіб, у який ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.
В даному випадку обмеження на апеляційне оскарження, встановлені національним законодавством, мають розумну пропорційність та жодним чином не порушують загальні права та свободи особи.
Вищенаведене є самостійною і достатньою підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу суду, яка не підлягає апеляційному оскарженню згідно КПК України.
Визнаючи це, сторона захисту все одно наполягає, що зазначений підхід у даному випадку не може бути застосований, оскільки суд першої інстанції постановив ухвалу, яка не передбачена КПК України: оголосив ОСОБА_1 в розшук та зупинив судове провадження з підстав, не передбачених ст. 335 КПК України (перебування обвинуваченої на тимчасово окупованій території України за місцем свого постійного проживання, неможливість прибути до суду у зв`язку з небезпекою для життя і здоров`я, відсутність будь-якого зв`язку з територією, яка контролюється легітимною українською владою). Захисник вважає, що за наведених обставин суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці законності такої ухвали, посилаючись на позиції Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 23.05.2018 р. (справа № 237/1459/17), від 12.10.2017 р. (справа № 757/49263/15-к) та від 05.07.2022 р. (справа № 757/27041/21-к).
Надаючи оцінку наведеному обґрунтуванню щодо підстав для апеляційного оскарження, з посиланням на загальні засади кримінального провадження та відповідні правові позиції Верховного Суду, суддя-доповідач зазначає наступне.
У постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі № 757/49263/15-к від 12.10.2017 р. дійсно викладено правовий висновок про те, що у разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 КПК України, яка встановлює, що у випадках, коли положення кримінального процесуального закону не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Зазначену правову позицію в подальшому було підтримано постановою Великої палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 243/6674/17.
Саме з посиланням на ці висновки апелянт зазначає про наявність підстав для її апеляційного перегляду, як такої, що не передбачена КПК України.
Суддя-доповідач з такими доводами не погоджується.
Так, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для оголошення обвинуваченої ОСОБА_1 у розшук та зупинення стосовно неї провадження, оскільки остання не з`явилась у жодне судове засідання, призначене після 24.02.2022 року, не повідомила суд про її місцезнаходження та про можливість брати участь у судових засіданнях у будь-який зручний для неї та передбачений КПК України спосіб, а також не повідомила суд про подальші наміри брати участь в судових засіданнях у цьому провадженні. Суд також врахував, що м. Бердянськ, в якому за останньою відомою суду інформацією обвинувачена ОСОБА_1 проживала, перебуває в тимчасовій окупації Російської Федерації, втім доказів того, що до жовтня 2022 року у неї не було можливості поінформувати суд щодо свого місця перебування, стороною захисту не надано.
Отже, оскаржуваною ухвалою суд зупинив провадження щодо ОСОБА_1 з підстав ухилення останньої від явки до суду до розшуку обвинуваченої, а не до звільнення тимчасово окупованої території України від російських військ, як зазначено в апеляційній скарзі.
Положеннями ст. 335 КПК України передбачено, що у разі, якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
Відтак, оскаржувана ухвала постановлена в межах повноважень суду, визначених ст. 335 КПК України, та з передбачених нею підстав.
Натомість, правова позиція, викладена Верховним Судом у наведених в апеляційній скарзі провадженнях, стосується випадків, коли слідчий суддя, суд, розглядаючи певне процесуальне питання, не обирає одне із тих рішень, які передбачені КПК України, а постановляє інше, не передбачене цим Кодексом. В такому випадку апеляційне оскарження ухвали, не передбаченої КПК України, яка перешкоджає реалізації прав або повноважень однієї із сторін кримінального провадження, дійсно має бути забезпечено, оскільки інакше така сторона буде позбавлена можливості реалізувати свою процесуальну волю.
Зупинення провадження у зв`язку з оголошенням обвинуваченої в розшук не порушує та не обмежує жодних прав та законних інтересів сторони захисту. При цьому, в оскаржуваній ухвалі вірно зазначено, що ОСОБА_1 не лише жодного разу не прибула в судове засідання, але й не вжила заходів, щоб повідомити суд про своє місцезнаходження та про можливість чи намір брати участь у подальшому судовому розгляді у будь-який доступний для неї та передбачений КПК України спосіб.
Слід також врахувати, що обвинувачена ОСОБА_1 не втратила зв`язок із своїм захисником ОСОБА_3, який в апеляційній скарзі прямо зазначає про здійснення засобів зв`язку з обвинуваченою через захисника (а.с. 43).
За викладених обставин, посилання апелянта на висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладені у відповідних постановах, не є релевантними до обставин провадження, що розглядається, оскільки оскаржувана ухвала постановлена в межах повноважень суду.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Вимогами чинного КПК України, як це було мотивовано вище, не передбачена можливість оскарження ухвали суду про оголошення особи у розшук та зупинення стосовно неї провадження. При цьому, це обмеження не може вважатися таким, що порушує саму суть права на апеляційне оскарження, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, хоча і не можуть бути розглянуті в апеляційному порядку по суті, проте це компенсується наявністю права подання заперечень на таку ухвалу під час апеляційного оскарження кінцевого судового рішення суду першої інстанції у кримінальному провадженні.
Посилання апелянта на загальні засади кримінального провадження як на виключну підставу для апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду всупереч передбаченим кримінальним процесуальним законом обмеженням також не є обґрунтованими з підстав, наведених вище.
З урахуванням викладеного, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 на ухвалу суду першої інстанції від 06.10.2022 р. слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 369-372, 399, 418, 532 КПК України, -
п о с т а н о в и л а:
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 - захисника обвинуваченої ОСОБА_1 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 06.10.2022 р. - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя ОСОБА_2