- Головуючий суддя (ВАКС) : Мовчан Н.В.
Справа № 991/4723/22
Провадження 1-кс/991/4742/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2022 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_3 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 представника ТОВ «Гаджибей» - адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаджибей» - адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна,
УСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, в якому представник ТОВ «Гаджибей» просить скасувати арешт, накладений ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 05.02.2019 у справі № 757/5319/19-к та від 04.09.2017 у справі № 757/50816/17-к, із забороною розпоряджатись та відчужувати майно, на майно ТОВ «Гаджибей», а саме: 34 земельні ділянки, що знаходяться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Дальницька сільська рада, масив «Золотий берег».
Подане клопотання обґрунтовує тим, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000001261 від 13.11.2014.
У межах цього кримінального провадження на підставі ухвал слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва від 05.02.2019 у справі № 757/5319/19-к та від 04.09.2017 у справі № 757/50816/17-к накладено арешт, крім іншого, арешт на майно, яке належить на праві приватної власності ТОВ «Гаджибей» (далі - Товариство), а саме на 34 земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами, що розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Дальницька сільська рада, масив «Золотий берег».
Підставою для вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження став факт розслідування у кримінальному провадженні обставин заволодіння службовими особами ПАТ КБ «Приватбанк» в особливо великих розмірах чужим майном - державними коштами, виділеними як стабілізаційні кредити та рефінансування, на суму понад 19,7 млрд грн, а також видачі в порушення вимог чинного законодавства кредитних коштів на заздалегідь невигідних економічних умовах для банку юридичним особам, які мають ознаки фіктивності, у наслідок чого держава в особі Міністерства фінансів України з метою уникнення дестабілізації фінансового ринку мусила за рахунок бюджетних коштів у сумі 116 млрд грн здійснити націоналізацію ПАТ КБ «Приватбанк» (далі - Банк), що призвело до тяжких наслідків. Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи Банку протягом 2014 року видали кредити 42 суб`єктам господарювання, підконтрольним групі «Приват» засновниками яких є 51 нерезидент, що афілійовані із вказаною групою, під заставу майнових прав на товар видали кредити в сумах від 18 до 73 млн доларів США, які у свою чергу уклали угоди, здійснивши 100 % передплату, та перерахували кошти на рахунки нерезидентів з метою нібито отримання товарів. Однак, поставка товару не відбувалася, кошти не повернуті.
Постановою прокурора у кримінальному провадженні від 31.10.2018 майно, що надавалось Банку на виконання своїх зобов`язань перед НБУ щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, штрафних санкцій, а також інших витрат, визнано речовим доказом.
Проте, як зазначає представник Товариства, останнє не отримувало від Банку коштів у якості кредиту; не підконтрольне групі «Приват» та не є афілійованим із цією групою; не здійснювало придбання товарів, робіт чи послуг у нерезидентів, не здійснювало передплат; засновниками товариства є резиденти України, головним бенефіціаром є громадянин України ОСОБА_1 . За весь час розслідування відомості про причетність до злочину службових осіб Товариства не внесені до ЄРДР, стосовно нього не здійснюється досудове розслідування, жодній осадовій особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення не повідомлено, не встановлено потерпілого у кримінальному провадженні.
Єдиною обставиною, яка пов`язує кримінальне провадження № 42014000000001261 та Товариство є саме існування арешту майна - земельних ділянок у межах досудового розслідування цього кримінального провадження.
Отже, на думку представника Товариства, заходи забезпечення у кримінальному провадженні у вигляді арешту є такими, що не відповідають приписам ст. 98, 170 КПК України, а відтак арешт майна має бути скасовано.
Крім того, 02.10.2014 між Національним банком України (далі - НБУ) та Банком укладено кредитний договір № 54. У забезпечення виконання грошових зобов`язань за цим договором між НБУ та ТОВ «Гаджибей» укладено іпотечні договори від 06-07.10.2014 та додаткові договори до них, предметом яких є земельні ділянки, арешт з яких наразі просить скасувати товариство.
У подальшому НБУ звернувся до ТОВ «Гаджибей» із позовами про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельні ділянки, які перебували у провадженні Господарського суду Одеської області.
Під час їх розгляду здійснено повне погашення заборгованості за кредитним договором № 54 від 02.10.2014 та за клопотанням НБУ Господарський суд Одеської області виніс ухвали про закриття провадження у зв`язку із відсутністю предмета спору.
На адвокатський запит ОСОБА_2 . Департамент кредитного аналізу та підтримки ліквідності НБУ надав відповідь від 05.08.2021 про те, що заборгованість за кредитним договором № 54 погашена у повному обсязі.
Відсутність зобов`язань перед Банком та НБУ також підтверджується листами цих банківських установ від 26.10.2021, 05.07.2021, 22.12.2021, 25.01.2022 та інші відповіді, надані на адвокатські запити.
Тобто, з моменту погашення заборгованості за кредитним договором від 02.10.2014 іпотека, як вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном Товариства, є такою, що припинила свою дію, а зобов`язання такими, що виконані у повному обсязі.
Разом з цим, НБУ, який за фабулою клопотання про арешт майна є потерпілою особою, оскаржував в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05.02.2019, з підстав неможливості здійснення задоволення його вимог за рахунок предмету іпотеки (застави), у тому числі шляхом реалізації позасудового способу звернення стягнення. Вказане, на думку представника товариства, свідчить про те, що НБУ не є зацікавленим у застосуванні запобіжного заходу у вигляді арешту на майно.
За час дії заходу забезпечення кримінального провадження, стороною обвинувачення не обґрунтовано, з яких підстав земельні ділянки визнані речовим доказом, не доведено значення майна товариства для кримінального провадження та відповідність його критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.
Наявність арешту майна перешкоджає Товариству розпоряджатися та користуватися нерухомим майном відповідно до його цільового призначення, укладати договори та залучати до співробітництва інших фізичних та юридичних осіб.
Представники ТОВ «Гаджибей» - адвокат Болдузєва І.І. у судовому засіданні позицію, висловлену у клопотанні, підтримала, просила його задовольнити.
Спеціалізована антикорупційна прокуратура явку представника у судове засідання не забезпечила, про час, дату та місце прибуття повідомлена належним чином. Від прокурора у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 на електронну адресу суду надійшли заперечення на клопотання про скасування арешту майна, у яких просила клопотання розглядати за відсутності прокурора. Також зазначив, що відповідно до матеріалів кримінального провадження № 42014000000001261, постановою слідчого від 01.08.2017 земельні ділянки, які належать ТОВ «Гаджибей», визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, внаслідок встановлення їх відповідності критеріям, вказаним у ст. 98 КПК України. аналогічний статус вказаному нерухомому майну також надано на підставі постанови прокурора від 31.10.2018. Клопотання про скасування арешту на майно, крім незгоди із статусом майна як речового доказу не містить будь-яких фактичних даних на підтвердження необґрунтованості арешту чи відсутності потреби у подальшому застосуванні такого заходу кримінального провадження. На теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадження триває. Такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою забезпечення збереження речового доказу не втратив своєї актуальності. Постанова слідчого від 31.08.2018 про визнання земельних ділянок ТОВ «Гаджибей» речовими доказами не скасована, ризик втрати чи відчуження речового доказу зберігається. Щодо доводів представника про відсутність доказів на підтвердження причетності ТОВ «Гаджибей» до можливого кримінального правопорушення зазначив, що арештоване нерухоме майно Товариства відповідно до іпотечних договорів, підписаних 06-07.10.2014, забезпечувало надання Банку кредиту рефінансування НБУ на суму 1 300 000 000, 00 грн, згідно договору № 54, який у подальшому, за версією органу досудового розслідування, використовувався для видачі кредитів пов`язаним з банком особам з метою заволодіння коштами, шляхом штучного боргового ланцюга. На виконання іпотечних договорів одночасно встановлювалася нотаріальна заборона на відчуження відповідного нерухомого майна до моменту виконання кредитного договору. Тобто, особи, які підписували договори від імені ТОВ «Гаджибей» закріпили своїми діями обмеження прав Товариства в частині відчуження відповідного майна і не мали з цим обмеженням жодних проблем протягом майже 6 років аж до моменту вирішення судовим шляхом спорів у порядку господарського судочинства у 2020 році. Окрім цього, заходи забезпечення кримінального провадження не співвідносяться та не є залежними від вирішення господарських спорів щодо вказаного майна. Фактів надмірного, тобто такого, що не відповідає інтересам суспільства, тяжкості злочину, співрозмірності з можливими збитками, завданими кримінальним правопорушенням обтяження, особою, яка подала клопотання не наведено. Звернув увагу, що аналогічні клопотання представника ТОВ «Гаджибей» залишено без задоволення ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.12.2021 та 09.08.2022, а тому повторний розгляд такого ж клопотання без наведення принципово нових підстав чи доводів для скасування арешту майна порушує принцип правової визначеності. На підтвердження своїх заперечень надав відповідні документи.
Заслухавши пояснення представникв ТОВ «Гаджибей», дослідивши письмові заперечення прокурора ОСОБА_7 та надані матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні клопотання належить відмовити з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, для забезпечення можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, який не був присутнім при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, його захисника чи законного представника, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абзац 2 ч. 1 ст. 174 КПК України).
Таким чином, підставою для скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України є відсутність потреби в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення або необґрунтованість його застосування, при цьому, з урахуванням вимог ст. 22 КПК України, доведення цих обставин покладається на особу, яка звернулася із клопотанням про скасування арешту майна.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи встановлено, що детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000001261 від 13.11.2014, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 222 КК України.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, зокрема, за фактом того, що колишні службові та посадові особи, а також власники (кінцеві бенефіціари) ПАТ КБ «Приватбанк» з метою розкрадання коштів Національного банку України, всупереч існуючих заборон щодо проведення активних операцій із пов`язаними із банком особами, заволоділи чужим майном - коштами Національного банку України, виділеними як рефінансування та стабілізаційні кредити в період часу з 2008 року до 2016 року в особливо великих розмірах, а також за фактом того, що колишні посадові особи ПАТ КБ «Приватбанк», зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення вимог чинного законодавства, надали кредитні кошти на заздалегідь невигідних для банку економічних умовах юридичним особам, які мають ознаки фіктивності, внаслідок чого держава, з метою уникнення дестабілізації фінансового ринку, була змушена за рахунок бюджетних коштів в сумі 116 млрд грн здійснити націоналізацію вказаного банку, що призвело до тяжких наслідків інтересам держави.
Також із наданих матеріалів встановлено, що 02.10.2014 між Національним банком України (Кредитор) та ПАТ КБ «Приватбанк» (Позичальник) укладено кредитний договір № 54 для підтримки ліквідності, предметом якого є надання стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності банку в сумі 1 300 000 000 грн строком з 02.10.2014 до 15.08.2016.
Пунктом 1.4 цього договору передбачено, що в якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпечення заставою вимоги, Кредитор укладає з майновими поручителями: іпотечні договори, предметом іпотеки за якими є об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності пов`язаним з власниками істотної участі в Позичальника особам (майнова порука), загальною ринковою вартістю не менше ніж на суму, встановлену в постанові.
Тобто, предметом іпотечних договорів, які мають забезпечити виконання зобов`язань Позичальника перед Кредитором за кредитним договором від 02.10.2014 № 54, не можуть бути будь-які об`єкти нерухомості, а лише такі, що належать на праві власності пов`язаним з власниками істотної участі в Позичальника особам.
Так, у якості забезпечення виконання ПАТ КБ «Приватбанк» зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, штрафних санкцій, а також інших витрат, Національним банком укладено з майновим поручителем ПАТ КБ «Приватбанк» - ТОВ «Гаджибей» іпотечні договори № 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96 від 06.10.2014 та № 97, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 106, 107 від 07.10. 2014, предметом іпотеки за якими є земельні ділянки, що знаходяться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Дальницька сільська рада, масив «Золотий берег», що підтверджується відповідними договорами у матеріалах справи.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно правовстановлюючі документи на вказані вище земельні ділянки - державні акти на право власності на земельні ділянки - видані товариству в 2008-2010 роках, водночас, державна реєстрація права власності на ці об`єкти нерухомості проведена 02-03.10.2014, тобто за декілька днів до укладення іпотечних договорів на забезпечення виконання зобов`язань ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором від 02.10.2014 № 54.
У судовому засіданні представник не змогла пояснити щодо підстав, з огляду на вимоги п. 1.4 кредитного договору від 02.10.2014 № 54, за яких ТОВ «Гаджибей» стало майновим поручителем за зобов`язаннями ПАТ КБ «Приватбанк».
Однак, досліджені у судовому засіданні матеріали, свідчать про пов`язаність ТОВ «Гаджибей» з власниками істотної участі ПАТ КБ «Приватбанк», адже в іншому випадку товариство не змогло б виступити майновим поручителем, враховуючи зміст п. 1.4 кредитного договору від 02.10.2014 № 54.
Встановлено, що постановами слідчого від 01.08.2017 та прокурора від 31.10.2018 тридцять чотири земельні ділянки, які належать ТОВ «Гаджибей», визнано речовими доказами в кримінальному провадженні № 42014000000001261, підставою для цього стало те, що у слідства були достатні підстави вважати, що відомості про час та спосіб придбання/відчуження відповідного майна, яке надавалось ПАТ КБ «Приватбанк» на виконання своїх зобов`язань перед Національним банком України щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, штрафних санкцій, а також інших витрат, можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва від 04.09.2017 у справі № 757/50816/17-к та від 05.02.2019 у справі № 757/5319/19-к, постановлених у межах кримінального провадження № 42014000000001261, задоволено клопотання прокурора Генеральної прокуратури України Ковальова І.І. та накладено арешт із забороною розпорядження та відчуження, зокрема, на майно ТОВ «Гаджибей» (код ЄДРПОУ 35038661), а саме на: земельні ділянки, що знаходяться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Дільницька сільська рада, масив «Золотий берег» з такими кадастровими номерами: 5123781300:01:001:0725, 5123781300:01:001:0726, 5123781300:01:001:0727, 5123781300:01:001:0729, 5123781300:01:001:0730, 5123781300:01:001:0731, 5123781300:01:001:0732, 5123781300:01:001:0733, 5123781300:01:001:0734, 5123781300:01:001:0735, 5123781300:01:001:0736, 5123781300:01:001:0737, 5123781300:01:001:0738, 5123781300:01:001:0739, 5123781300:01:001:0740, 5123781300:01:002:064, 5123781300:01:002:0766, 5123781300:01:002:0769, 5123781300:01:002:0770, 5123781300:01:002:0771, 5123781300:01:002:0664, 5123781300:01:002:0665, 5123781300:01:002:0667, 5123781300:01:002:0848, 5123781300:01:002:0850, 5123781300:01:002:0852, 5123781300:01:002:0854, 5123781300:01:002:0858, 5123781300:01:002:0860, 5123781300:01:002:0861, 5123781300:01:002:0862, 5123781300:01:002:0863, 5123781300:01:002:0865, 5123781300:01:002:0866.
Правовою підставою для накладення арешту на земельні ділянки зазначено збереження речових доказів в кримінальному провадженні. Постановляючи ухвали, слідчі судді дійшли висновку, що прокурор довів, що майно, на яке він просив накласти арешт, могло бути набуто кримінальним протиправним шляхом та отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України.
Обґрунтованість накладення арешту на вищезазначене майно, а отже і відповідність такого майна ознакам, передбаченим ст. 98 КПК України, було предметом апеляційного перегляду ухвали від 05.02.2019 у справі № 757/5319/19-к, яка залишена без змін Київським апеляційним судом.
Доводи клопотання представника ТОВ «Гаджибей» зводяться до того, що арештовані земельні ділянки не є речовими доказами в кримінальному провадженні, проте ні до самого клопотання, ні в судовому засіданні слідчому судді не надано доказів на спростування висновків, до яких дійшли органи досудового розслідування.
Посилання в клопотанні на відсутність у ТОВ «Гаджибей» певного процесуального статусу, який би виправдовував подальше застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, є безпідставними, оскільки, арешт майна з метою збереження речових доказів може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Слідчий суддя критично оцінює доводи адвоката про наявність підстав для скасування арешту майна з огляду на погашення заборгованості ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором № 54 від 02.10.2014 та відсутність претензій Національного банку України до ТОВ «Гаджибей».
На обґрунтування того, що у накладенні арешту майна відпала потреба у зв`язку з погашенням заборгованості за кредитним договором № 54 від 02.10.2014 представниками ТОВ «Гаджибей» надано копії: листів АТ КБ «Приватбанк» від 26.10.2021, 15.12.2021, 22.12.2021, 25.01.2022 про те, що ТОВ «Гаджибей» не має боргів, всі договори застав закриті та відсутності грошових зобов`язань у засновників цього товариства; листа Національного банку України від 30.07.2021 про те, що заборгованість АТ КБ «Приватбанк» перед Національним банком України за кредитним договором від 02.10.2014 № 54 погашена в повному обсязі; оборотно - сальдових відомостей, платіжних доручень; ухвали Господарського суду Одеської області про закриття провадження у справі за позовом НБУ до ТОВ «Гаджибей», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ПАТ КБ «Приватбанк», про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Однак, виконання кредитного зобов`язання та припинення іпотеки жодним чином не впливають на процесуальний статус цього майна як речового доказу у кримінальному провадженні, враховуючи підстави для визнання його таким (постанови від 01.08.2017 та від 31.10.2018), та, відповідно, не свідчить про неактуальність заходу забезпечення.
Доводи представника Товариства щодо необґрунтованості накладеного арешту фактично зводяться до оцінки ухвал слідчих суддів на предмет їх невмотивованості та ненаданні оцінки доводам клопотання про арешт майна.
Однак слід зауважити, що під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя не оцінює законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, якою накладено арешт на майно, оскільки вказане питання відноситься до виключної компетенції суду апеляційної інстанції, а вирішує питання щодо обґрунтованості накладення арешту на майно з урахуванням нових доказів, які надаються слідчому судді під час розгляду клопотання та які не були відомі слідчому судді під час накладення арешту на майно.
Слідчий суддя вважає не доведеними твердження представника про порушення прав власності ТОВ «Гаджибей» та негативних наслідків для Товариства, з огляду на відсутність будь-яких доказів на підтвердження таких обставин.
Водночас слідчий суддя враховує, що оскаржуваними ухвалами слідчих суддів накладено арешт на нерухоме майно ТОВ «Гаджибей» шляхом заборони власникові відчужувати та розпоряджатися належним йому майно, водночас останній не позбавлений права вільного користування таким майном.
Той факт, що минув тривалий час, не може бути безумовною підставою для скасування арешту майна накладеного у кримінальному провадженні з метою забезпечення збереження речового доказу, досудове розслідування в якому триває.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав, визначених ст. 174 КПК України, для скасування арешту майна, тому клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 2, 7, 174, 309, 372, 376 КПК України слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_3