Документ № 106949017

Справа № 991/2396/22

Провадження 2/991/3/22

РІШЕННЯ

Іменем України

18 жовтня 2022 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мойсака С.М., суддів Михайленко В.В., Хамзіна Т.Р.,

за участю секретарів судового засідання Заплатинської К.В., Фінько Ю.В.,

представника позивача - прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Ткача І.М.,

відповідача ОСОБА_1.,

представника відповідача ОСОБА_2. - адвоката Гордейчука В.В.,

у справі за позовом Держави в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора

до ОСОБА_1, ОСОБА_2,

треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3, ОСОБА_4

про визнання необґрунтованими активів та стягнення в дохід держави грошових коштів у сумі 2 370 682, 32 грн,

ВСТАНОВИВ:

1.Суть справи

1.1.Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - Позивач) звернулася до Вищого антикорупційного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач-1) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач-2) про визнання необґрунтованими активів та стягнення в дохід держави грошових коштів.

1.2.У позовній заяві Позивач просить визнати необґрунтованими активи вартістю 2 370 682,32 грн, а саме:

-житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 187,7 кв м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170229932109, вартістю на день набуття 1 686 800 грн;

-земельну ділянку кадастровий номер 3222480401:01:111:0028 площею 0,1892 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер 67474732224, вартістю на день набуття 683 882,32 грн;

-стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. у дохід держави вартість необґрунтованих активів, а саме: грошові кошти у розмірі 2 370 682,32 грн (два мільйона триста сімдесят тисяч шістсот вісімдесят дві гривні тридцять дві копійки) як вартість на день набуття житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 187,7 кв м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170229932109 та земельної ділянки, кадастровий номер 3222480401:01:111:0028, площею 0,1892 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер 67474732224.

2.Відкриття провадження, письмові заяви та клопотання сторін, інші процесуальні рішення

2.1.Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 12.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Одночасно з відкриттям провадження Судом були вирішені заявлені Позивачем клопотання. Зокрема, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3. Також у підготовчому судовому засіданні задоволено клопотання представника Позивача про витребування доказів у Міністерства юстиції України, Державної податкової служби України, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Тарасової Н.В., у Територіального управління Державного бюро розслідувань (далі - ДБР).

2.2.Під час проведення підготовчого судового засідання ОСОБА_2. та ОСОБА_1. подали відзиви на позовну заяву, в яких просили відмовити у задоволенні позову.

Представник Позивача у строк, встановлений судом, подав відповідь на відзив ОСОБА_1., правом подати відповідь на відзив ОСОБА_2. не скористався.

2.3.Під час підготовчого судового засідання представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог. У заяві він зазначає, що ОСОБА_2 у зв'язку із укладенням шлюбу змінила своє прізвище на ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 22.02.2022, а тому в прохальній частині позовної заяви в п. 2 замість ОСОБА_2 вірним вважати ОСОБА_2. Ухвалою суду 26.08.2022 визнано належним Відповідачем 2 - ОСОБА_2.

2.4.Представник Позивача та ОСОБА_2. подали клопотання про виклик для надання показань свідка ОСОБА_5 Обґрунтували своє клопотання тим, що вказана особа володіє інформацією про обставини укладання правочинів, які мають значення для цієї справи. Клопотання сторін було задоволено.

2.5.Представник Позивача просив викликати для надання показань свідка ОСОБА_6. та допитати ОСОБА_1. і ОСОБА_2. у якості свідків. Клопотання було задоволено частково. Вирішено викликати і допитати у якості свідка ОСОБА_6.

2.6.Ухвалою від 26.08.2022 колегією суддів було вирішено питання про витребування доказів у ТУ ДБР у м. Полтава, у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Тарасової Н.В., у приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєвої І.А., а також залучено ОСОБА_4. у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

2.7.Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 07.09.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.09.2022.

2.8.Під час судового провадження судом було досліджено надані сторонами докази, допитано свідків позивача та відповідача.

3.Стислий виклад позицій учасників справи

3.1.Позивач зазначає, що ОСОБА_1. з вересня 2019 року працював на посаді заступника начальника Східного управління ГУ ДПС у Харківській області, з лютого 2021 року обіймав посаду в Центральному міжрегіональному управлінні Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків. ОСОБА_2. з 15.01.2020 призначена на посаду заступника начальника Відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Слобожанського управління ГУ ДПС у Харківській області.

Національним агентством з питань запобігання корупції листом від 26.10.2021 № 42- 01/77927-21 порушено перед Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою питання щодо звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів у виді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 187,7 кв м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170229932109, вартістю на день набуття 1 686 800 грн (далі Актив-1) та земельної ділянки кадастровий номер 3222480401:01:111:0028, площею 0,1892 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер 67474732224 (далі - Актив-2), вартістю на день набуття 683 882,32 грн, набутих ОСОБА_2., і їх стягнення в дохід держави. За результатами збору доказів встановлено, що зазначені активи набуто ОСОБА_2. за дорученням ОСОБА_1., який опосередковано вчиняв із такими активами дії, тотожні за змістом праву розпорядження ними.

Позивач стверджує, що зв'язок активів із особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та набуття їх у власність ОСОБА_2. було здійснено за дорученням ОСОБА_1., який міг прямо чи опосередковано вчиняти щодо Актива- 1 та Актива- 2 дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, що підтверджується наступними обставинами:

-21.05.2020 між ОСОБА_2. та ОСОБА_6., від імені якого на підставі довіреності від 24.01.2020 діяв ОСОБА_5., укладено договір позики грошових коштів на 13 днів, за умовами якого ОСОБА_2. передала у власність ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 5 358 000 грн, що на момент підписання договору було еквівалентно 200 000 доларів США;

-22.05.2020 між ОСОБА_2. та ОСОБА_6., від імені якого на підставі довіреності від 24.01.2020 діяв ОСОБА_5., укладено іпотечний договір, відповідно до якого з метою забезпечення виконання зобов'язання за Договором позики від 21.05.2020 Іпотекодавець ОСОБА_6 передав в іпотеку житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 187,7 кв м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170229932109. Також між ОСОБА_2. та ОСОБА_6., від імені якого на підставі довіреності від 24.01.2020 діяв ОСОБА_5., укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_6 передає ОСОБА_2. в іпотеку земельну ділянку кадастровий номер 3222480401:01:111:0028, площею 0,1892 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер 67474732224;

-05.06.2020 та 06.07.2020 ОСОБА_2. на адресу ОСОБА_6. поштою направила вимоги щодо виконання зобов'язання та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі іпотечних договорів;

-29.10.2020 між ОСОБА_2. та ОСОБА_6., від імені якого на підставі довіреності від 17.09.2020 діяв ОСОБА_5., укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя та звернено стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку кадастровий номер 3222480401:01:111:0028, площею 0,1892 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер 67474732224, вартістю 683 882,32 грн;

-02.11.2020 між ОСОБА_2. та ОСОБА_6., від імені якого на підставі довіреності від 17.09.2020 діяв ОСОБА_5., укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя та звернено стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 187,7 кв м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170229932109, вартістю 1 686 800 грн;

-згідно з актовими записами в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян ОСОБА_2. є рідною сестрою ОСОБА_1.;

-згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_6. останній із ОСОБА_2. не був знайомий, жодного разу не спілкувався, грошових коштів не отримував. Представник ОСОБА_5. є довірителем ОСОБА_1. Будь-яких грошових коштів ОСОБА_6 не передавав. Підписання договору позики грошових коштів та подальший перехід права власності на Актив-1 та Актив-2 стало результатом попередніх взаємин ОСОБА_6. та ОСОБА_1., внаслідок яких, на переконання останнього, ОСОБА_6 заборгував ОСОБА_1. суму у розмірі 200 000 доларів США. ОСОБА_1. особисто комунікував та зустрічався із ОСОБА_6. з приводу передачі Активу-1 та Активу-2 з метою компенсації нібито існуючого боргу, а також організовував супроводження процесу укладання відповідних договорів, оформлення довіреностей, безпосередньої передачі ОСОБА_6 письмових вимог щодо переходу права власності на Актив-1 та Актив-2 до сестри ОСОБА_1.;

-особисте залучення ОСОБА_1. рієлторів, які здійснювали пошук потенційних покупців на Актив-1 та Актив-2;

-ОСОБА_5. був одночасно представником ОСОБА_6 та на підставі доручення, виданого 08.09.2019 строком на 5 років, був довірителем ОСОБА_1.;

-майном, яким користується та має право розпоряджатися та відчужувати ОСОБА_1., зокрема, транспортні засоби Volkswagen Touareg 2016 та 2013 року випуску, зареєстровані на ОСОБА_2., що свідчить про використання вказаною особою як титульного володільця майна, щодо якого ОСОБА_1. може вчиняти дії, тотожні за змістом праву розпорядження ними.

Позивач стверджує, що у Відповідача-1 та Відповідача-2 були відсутні кошти від законних доходів у сумі 5 358 000 грн в еквіваленті 200 000 доларів США для їх передачі у позику.

Позивач констатує, що Договір позики слугував лише формальною підставою для подальшого отримання ОСОБА_2. Активу-1 та Активу-2 за дорученням ОСОБА_1., та вважає, що такий правочин у силу ч. 2 ст. 215, ч.ч. 1, 2 ст. 228, ч. 2 ст. 548 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», а також похідні від нього правочини є нікчемними.

Позивач відзначає, що набуті активи є необґрунтованими. Відповідно до даних щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за 2019 та 2020 роки, у них відсутні особи, які є членами сім'ї та/або пов'язані спільним побутом із ОСОБА_2. У щорічній декларації за 2020 рік зазначено загальний дохід у розмірі 174 742 грн. Згідно з довідкою про нарахування заробітної плати фактично отримані законні доходи ОСОБА_2. у вигляді заробітної плати за період з січня по травень 2020 (дати укладання Договору позики) не могли перевищувати 55 727,01 грн. Проведеним аналізом виписок за рахунками, що відкриті в ПАТ «КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_2., встановлено, що за період з 01.01.2020 по 21.05.2020 року її безготівкові витрати (перекази) становили 71 488,58 грн. Перевищення витрат над доходами свідчить, що вона не мала можливості та відповідних коштів для передачі їх у позику ОСОБА_6 та подальшого набуття права власності на активи.

У декларації ОСОБА_1. за 2019, 2020 роки наявні особи, які є членами його сім'ї та/або пов'язані спільним побутом. При цьому наявність у останнього або членів його родини грошових коштів у розмірі 5 358 000 грн в еквіваленті 200 000 доларів США викликають обґрунтовані сумніви. У декларації за 2020 рік зазначено загальний річний дохід у розмірі 219 310 грн. Інші члени родини дохід у вказаному періоді не отримували. У розділі «Грошові активи» відсутні грошові активи.

Згідно з відомостями ДФС України доходи останнього за період з січня по травень 2020 року (дати укладання Договору позики) не могли перевищувати 107 378,76 грн, за вирахуванням податків - 88 050,59 грн.

Проведеним аналізом виписок за рахунками, що відкриті у банківських установах на ім'я ОСОБА_1., установлено, що за період з 01.01.2020 по 21.05.2020 року лише його витрати у безготівковій формі становили 254 975,90 грн. Перевищення витрат над доходами свідчить, що він не мав можливості та відповідних коштів для передачі їх у позику ОСОБА_6 та подальшого набуття активів.

Законні доходи, необхідні для укладення правочинів, у відповідачів були відсутні. Різниця між вартістю активів та законними доходами Відповідача-1 та Відповідача-2 фактично становить вартість таких активів на день їх набуття, а саме: 2 370 682,32 грн, що є сумою стягнення.

У судовому засіданні представник Позивача вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі.

3.2.Відповідач-1 повідомив колегії суддів, що йому відомо про договір позики, який укладався між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, згідно з яким ОСОБА_2. набула право вимоги Позикодавця за договором позики. Щодо двостороннього договору між ОСОБА_2. та ОСОБА_6. з приводу позики 200 000 доларів США йому нічого не відомо. Сам ОСОБА_6 у заявах до нотаріуса підтверджував факт правомірного переходу права власності до ОСОБА_2. на підставі договорів про задоволення вимог іпотекодержателя. Також послався на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 у справі № 520/25012/21, яким скасовано абз. 1, 2 п. 4.1 розділу IV Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.09.2021 № 588/21 в частині висновків про набуття ОСОБА_2. необґрунтованих активів у виді житлового будинку та земельної ділянки, яке, на його погляд, має преюдиційне значення та встановлює обґрунтованість набуття Активів ОСОБА_2. Також зауважив, що рішення суду набрало законної сили 18.03.2022.

ОСОБА_1. повідомив, що, виходячи із вимог ч. 4 ст. 290 ЦПК України, він не може бути відповідачем. Зв'язку із Активом-1 та Активом-2 у нього не було. Він діяв і допомагав ОСОБА_2. як брат, щоб вирішити боргові зобов'язання та організацію продажу Активу- 1 та Активу-2. Така допомога не може бути прирівняна до доручення сестрі набути активи у власність чи до права розпорядження ними. Посилався на те, що його сестра на час укладання угод була особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, жодним чином він не впливав на набуття активів.

Крім цього, Відповідач-1 посилався на недостовірність та недостатність письмових пояснень ОСОБА_6. для встановлення обставин справи, зауважив, що покази ОСОБА_6. суперечать дійсним обставинам справи, а вказані письмові пояснення не можуть бути визнані доказами через їх невідповідність п. 4 ст. 93 ЦПК України.

Відповідач-1 заперечував проти участі у справі прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, через відсутність у них доручення від Генерального прокурора.

З приводу визнання договорів нікчемними повідомив, що ОСОБА_6 добровільно 30.06.2020 надав засвідчені заяви, у яких підтвердив факт правомірного переходу права власності до ОСОБА_2., відсутність претензій до ОСОБА_2., незвернення до суду про визнання договорів недійсними. Крім того, у таких заявах ОСОБА_6 також стверджує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя з ОСОБА_2. було укладено в зв'язку з тим, що він не зміг повернути кошти за договором позики. За таких обставин, враховуючи положення ч. 1 ст. 228 ЦК України, Позивачем не наведено жодного факту порушення конституційних прав і свобод ОСОБА_6., а правочини з позики, іпотеки чи задоволення вимог іпотекодержателя не направлені на знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави чи незаконного заволодіння ними. Тому висновок прокурора про нікчемність правочину є хибним.

У судовому засіданні зауважив, що до активів він не має ніякого відношення, його участь та зв'язок із Активом-1 та Активом-2, на яку посилається позивач, є винятково допомогою сестрі та матері. Ніяких усних або письмових повноважень сестрі на придбання Активу-1 та Активу-2 не надавав.

Мав декілька зустрічей з ОСОБА_5 та з ОСОБА_6., але це було на його думку до підписання іпотеки.

Відносно повідомлень у месенджері «WhatsApp» зауважив, що у нього така переписка відсутня, вважає, що це недопустимий доказ, а фрази, які містяться у переписці не мають контексту. Просив відмовити у задоволенні позовної заяви.

3.3.У відзиві на позовну заяву Відповідач-2 заперечувала проти фактичних підстав, з посиланням на які Позивач звернувся до суду, та просила відмовити у задоволенні позову. ОСОБА_2. На спростування доводів Позивача зазначає, що вона не витрачала особистих коштів для набуття Активу-1 та Активу-2, а також не надавала їх у позику. За договором від 21.05.2020 кошти у позику ОСОБА_6 були надані її мамою - ОСОБА_7, які вона отримала у ОСОБА_8. За договором позики від 21.05.2020 ОСОБА_2. була уповноваженою особою матері (Позикодавця) та згідно з п. 14 Договору позики набула всіх прав Позикодавця, а саме: обтяжувати майно Позичальника заставою, іпотекою; звернути стягнення на будь-яке майно Позичальника; вчиняти від імені та в інтересах Позикодавця будь-які правочини. Через поганий стан здоров'я матері остання попросила її зайнятися супроводженням і контролем виконання договору позики. Після консультації з нотаріусом було прийнято рішення про укладення договору про відступлення права вимоги за договором позики № б\н від 21.05.2020.

21.05.2020 між Відповідачем-2 та ОСОБА_7. укладено договір відступлення права вимоги (цесії), за яким з моменту його підписання до ОСОБА_2. перейшли усі права Позикодавця. Відступлення за договором було платним. Через невиконання ОСОБА_6. своїх зобов'язань були укладені відповідні договори про задоволення вимог іпотекодержателя від 29.10.2020 та 02.11.2020. Набуте майно у подальшому було продано, а отримані кошти у сумі 90 % від суми продажу майна боржника були сплачені ОСОБА_7. Усі правочини вчинялися за вказівкою і з відома ОСОБА_6., що підтверджується наданням нотаріально посвідчених заяв ОСОБА_6. від 30.06.2020 при продажу майна ОСОБА_2., у яких ОСОБА_6 стверджував про правомірність переходу права власності на активи.

Відповідач-2 наголошувала, що ніякі двосторонні договори позики між нею та ОСОБА_6. не укладалися та жодних правовідносин за таким договором не виникало.

Також ОСОБА_2. повідомила, що довідка № 588/21 від 23.09.2021, на підставі якої Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) ініціювало вказану позовну заяву, скасована рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 у частині абз. 1, 2 п. 4.1. розділу ІV «Висновки» щодо висновків про недостовірність інформації та порушення ОСОБА_2. п. 2, 10 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції». Вказане рішення набрало законної сили і в розумінні ч. 5 ст. 82 ЦПК України є обставинами, які звільняють Відповідачів від доказування неправомірності висновків НАЗК, викладених у довідці № 588/21. Крім цього, ОСОБА_2. звернула увагу, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 встановлені обставини надання позики ОСОБА_9., тому за ч. 4 ст. 82 ЦПК України вони не підлягають додатковому доказуванню. Наголосила на тому, що кошти, позичені ОСОБА_6, належали ОСОБА_7., а ОСОБА_2. отримала лише право витребовування боргу та після продажу майна погасила заборгованість перед ОСОБА_7. Отже, Актив-1 та Актив-2 не були отримані незаконним шляхом. Всі твердження Позивача про відсутність у неї доходів, які б надавали можливість надати їх у позику ОСОБА_6, не можуть розцінюватися як доведений факт необґрунтованості активів.

Зауважила, що у Відповідача-1 відсутні зв'язки із Активом-1 та Активом-2, оскільки ОСОБА_1. допомагав їй як сестрі, сприяв продажу майна, а тому його дії не можуть бути прирівняні до дій за дорученням чи тотожних за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Відповідач-2 звертала увагу на те, що письмові пояснення ОСОБА_6. не можуть вважатися достовірними та не відповідають ч. 4 ст. 93 ЦПК України. Матеріали кримінального провадження № 26021170020000610 та № 52019000000000883 не мають жодного відношення до даної справи і не підтверджують надання доручення від ОСОБА_1. на набуття права власності на вказані Активи ОСОБА_2 Оскільки ОСОБА_2 є уповноваженою особою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, то Відповідач-1 не може бути співвідповідачем.

Щодо визнання договору нікчемним вважає, що згідно із положенням ст. 204 ЦПК України існує презумпція правомірності правочину, крім цього ОСОБА_6 при продажу активів надав нотаріально засвідчені заяви, в яких він повідомив про правомірність переходу права власності до ОСОБА_2.

3.4.У відповіді на відзив Позивач висловив свою позицію з приводу доводів Відповідача- 1.

З приводу сумнівів відносно долученого Позивачем договору позики грошових коштів 200 000 доларів США від 21.05.2020, укладеного між Відповідачем-2 та ОСОБА_6. в особі представника ОСОБА_5, Позивач звернув увагу на те, що копія договору позики між ОСОБА_2. та ОСОБА_6. в особі представника ОСОБА_5 була складовою справи нотаріуса, засвідчена нотаріусом Тарасовою Н.М., та надана працівникам ДБР за результатами тимчасового доступу до речей і документів. Саме вказаний примірник договору є частиною справи нотаріуса, який посвідчував 22.05.2020 іпотечний договір між Відповідачем-2 як іпотекодержателем та ОСОБА_6. як іпотекодавцем з метою забезпечення виконання зобов'язання за Договором позики від 21.05.2020, за яким іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно. Крім того, у п. 1 зазначених договорів іпотеки вказано, що вони укладені з метою забезпечення виконання зобов'язання, що виникло у Іпотекодержателя (ОСОБА_2.) за договором позики від 21.05.2020, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем у простій письмовій формі. Також у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, ОСОБА_2. не зазначила у розділі 12 про розмір коштів, позичених третім особам, право вимоги яких, за твердженням ОСОБА_1., набула за договором позики.

Позивач наголосив на тому, що не може бути використано у якості доказів рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 в обґрунтування заперечень Відповідача-1, тому що рішення оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду. Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 82 ЦПК України правова оцінка, наданого судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Відносно достовірності та достатності письмових пояснень ОСОБА_6., які долучені до позовної заяві, та неналежність матеріалів, які отримані на запит із Печерського відділу Національної поліції у м. Києві, Позивач послався на ч. 5 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», де зазначено, що у разі представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави прокурор має право: витребовувати за письмовим запитом копії документів і матеріалів органів державної влади; отримувати усні або письмові пояснення від інших осіб за їхньою згодою.

3.5.Представник Відповідача-2 адвокат Гордейчук В.В. у судовому засіданні заявив, що позовна заява є необґрунтованою. Свідок ОСОБА_6 у своїх письмових поясненнях викривив обставини справи. Зауважив, що існував тристоронній договір позики, за яким ОСОБА_6 через ОСОБА_5 отримав 200 000 доларів США. У подальшому був укладений договір про уступку вимоги, за якою ОСОБА_2. мала право повернути кошти або стягнути предмет застави. Оскільки ОСОБА_6 у призначений час кошти не повернув, Активи перейшли до Відповідача-2. Для реалізації свого права остання зверталася по допомогу до свого брата ОСОБА_1., який знайшов агентство з нерухомості. Звернув увагу на те, що ОСОБА_6 подавав нотаріусу заяву, що не має жодних претензій і не збирається звертатися до суду з приводу Активів.

Також представник звернув увагу на те, що до НАЗК ОСОБА_2. подала всі необхідні пояснення про тристоронній договір позики. Вважає, що міг існувати і двосторонній договір позики як проект, але яким чином він опинився у нотаріуса йому не відомо. Про те, що кошти надавала мати Відповідача-2 - це ОСОБА_7. та існувала тристороння угода, зазначено у рішенні Окружного адміністративного суду. Особливо звернув увагу на те, що Відповідач-1 не мав відношення до позичених коштів та не мав зв'язку з Активами, а Відповідач-2 діяла лише в інтересах матері. Відповідно у Відповідача-1 був відсутній будь-який вплив на Відповідача-2 з приводу набуття активів.

4.Заслухавши учасників, дослідивши обставини справи, оцінивши подані докази, Суд дійшов таких висновків

4.1.Специфікою законодавчого регулювання цивільної конфіскації є те, що у процесуальній нормі закріплена презумпція необґрунтованості активів: суд визнає необґрунтованими активи, якщо на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті на законній підставі. Ця презумпція є спростовною, в процесі судового розгляду тягар доказування перекладається на відповідача, у якого виникає обов'язок довести законність набуття активу або спростувати зв'язок з цим активом чи його необґрунтованість.

4.2.Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні справи за позовом про визнання активів необґрунтованими з'ясуванню підлягають такі обставини:

1)чи має суб'єкт, який за твердженням позивача набув необґрунтовані активи, статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

2)чи поширюються на активи, про необґрунтованість яких стверджує позивач, положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів»;

3)чи наявний зв'язок активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

4)чи відбулося набуття особою активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, в один із способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, а саме:

(а) особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпосередньо у власність;

(b) іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що

- таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,

або

- особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

5)чи можливо на підставі поданих доказів встановити, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів були набуті за рахунок законних доходів;

6)чи відповідають заявлені позивачем об'єкти ознакам активу у розумінні ч. 2 ст. 290 ЦПК України в контексті різниці між їх вартістю і законними доходами особи;

7)чи є сукупність доказів позивача більш переконливою порівняно з сукупністю доказів відповідача.

4.3. Щодо статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

4.3.1.Відповідно до ч. 4 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред'явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Отже, при зверненні до суду з відповідним позовом безпосереднім або опосередкованим суб'єктом, щодо активів якого ставляться ці питання, є особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

4.3.2.Відповідно до пп. е п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1. та ОСОБА_2. відносяться до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

4.3.3.З матеріалів справи вбачається, що з вересня 2019 по лютий 2021 Відповідач-1 перебував на посаді заступника начальника управління - начальник відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Східного управління ГУ ДПС у Харківській обл. (т. 1, а.с. 107, 146). 26.01.2021 Наказом № 40-о Відповідача-1 призначений на посаду заступника начальника відділу планових перевірок управління податкового аудиту підприємств виробничої сфери Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків у порядку переведення з Головного управління ДПС у Харківській області (т. 1, а.с. 154).

4.3.4.Наказом № 43-0 від 15.01.2020 Відповідача-2 призначено на посаду заступника начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Слобожанського управління Головного управління ДПС у Харківській області (т. 1, а.с. 41, 120, 124).

4.3.5.Отже, Відповідачі на час набуття активів 29.10.2020 та 02.11.2020 перебували на посадах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, а тому є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відносно яких, за наявністю підстав, може вирішуватися питання щодо визнання активів необґрунтованими та стягнення їх у дохід держави. З цих підстав вони можуть бути відповідачами у цій справі.

4.4.Щодо поширення на активи Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів».

4.4.1.Відповідно до ч. 2 ст. 290 ЦПК України позов пред'являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів». Зазначений закон набрав чинності 28.11.2019.

4.4.2.Для цілей глави 12 ЦПК України термін «активи» означає грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов'язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування (п. 1 ч. 8 ст. 290 ЦПК України). Під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України).

4.4.3.Активами, що зазначені у позовній заяві, є: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 187,7 кв м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170229932109, який набутий 02.11.2020 (т.1, а.с. 216) та земельна ділянка кадастровий номер 3222480401:01:111:0028 площею 0,1892 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер 67474732224, яка набута 29.10.2020 (т.1, а.с. 258).

4.4.4.За приписами ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

4.4.5.Відповідно до Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02.11.2020 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тарасовою Н.В. засвідчено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 1036, виданий 02.11.2020. Об'єктом нерухомого майна виступив житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 187,7 кв м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170229932109. Зазначено власника - Відповідач-2 (т. 1 а.с. 54).

4.4.6.Відповідно до Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.10.2020 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тарасовою Н.В. засвідчено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 1020, виданий 29.10.2020. Об'єктом нерухомого майна виступила земельна ділянка кадастровий номер 3222480401:01:111:0028, площею 0,1892 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер 67474732224, яка набута 29.10.2020. Зазначено власника - Відповідач-2 (т. 1, а.с. 71-78).

З огляду на те, що Актив-1 та Актив-2 набуті після 28.11.2019, до них може бути пред'явлено позов про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.

4.5.Щодо зв'язку активів, про необґрунтованість яких стверджує Позивач, з особою, уповноваженою на виконання функцій держави

4.5.1.За приписами абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов'язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв'язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

4.5.2.Чинне законодавство не розкриває поняття «зв'язок особи з активом», щодо якого ставиться питання про його необґрунтованість, не визначає критеріїв такого зв'язку. Разом з тим, у світлі обставин цієї справи мова йде про конкретні речі матеріального світу - житловий будинок і земельну ділянку. Отже, при визначенні зв'язку з активами, про необґрунтованість набуття яких стверджує позивач, з особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, необхідно дослідити правову або фактичну пов'язаність цих осіб з відповідними речами.

4.5.3.Зв'язок активів із Відповідачем-2 підтверджується тим, що на неї було здійснено юридичне оформлення житлового будинку та земельної ділянки. Також Відповідач-2 відобразила відомості про Актив-1 та Актив-2 у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік (т. 1, а.с. 33). Підтвердженням того, що Відповідач-2 мала зв'язок з Активом-1 та Активом-2 є також її поведінка, яка спрямована на набуття та переоформлення активів, складання довідки іпотекодержателя про відомості стосовно суми боргу за основним зобов'язанням, відомості про вартість предмету іпотеки від 29.10.2020 та 02.11.2020, надіслання рекомендованих повідомлень на адресу ОСОБА_6. і заяв до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Тарасовій Н.В., укладення правочинів про задоволення вимог іпотекодержателя (т. 1 а.с. 281, 286, 287-292, 245, 251-257).

4.5.4.Зв'язок Актива-1 та Актива-2 з Відповідачем-1 простежується у тому, що останній комунікував з ОСОБА_6. з приводу передачі активів, безпосередньо передав ОСОБА_6 письмові вимоги щодо переходу права власності на Актив-1 та Актив-2 до Відповідача-2 (показання у судовому засіданні свідка ОСОБА_6. та ОСОБА_5), особисто залучав рієлтора з ТОВ «Сучасна агенція нерухомості Інвест», які здійснювали пошук потенційних покупців на Актив-1 та Актив-2 (т. 2, а.с. 63), вчиняв інші дії, які вказують на його причетність до майна, що виразилися у наданні по суті доручення Відповідачу-2 для набуття активів, та вчиненню щодо них дій, тотожних за змістом здійсненню права розпорядження, що більш детально розкрито у п.п. 4.6.6 та 4.6.7.

4.6.Щодо набуття активів Відповідачем-2, про необґрунтованість яких стверджує Позивач, в один із способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України.

4.6.1.У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Тобто мова йде про прямий (безпосередній) або опосередкований (через інших осіб) спосіб набуття активів.

4.6.2.У питанні опосередкованого способу набуття активів нормативна конструкція має альтернативний характер - доведенню підлягає один із передбачених фактів:

✓набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

✓особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

4.6.3.Як встановлено під час судового розгляду, в цій справі Відповідач-1 не був безпосереднім набувачем активів, про необґрунтованість яких стверджує Позивач. Власником об'єкту житлового будинку та земельної ділянки стала сестра Відповідача-1 - Відповідач-2 (т. 1, а.с. 46, 117, 216, 258 пункт 4.4.5, 4.4.6. цього Рішення).

4.6.4.У цій справі Відповідач-2 як особа, уповноважена на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, безпосередньо набула активи. Це підтверджується доказами, дослідженими у судовому засіданні та яким суд надав оцінку, а саме: декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави за 2020 рік, довідка іпотекодержателя про відомості стосовно суми боргу за основним зобов'язанням та відомості про вартість предмету іпотеки, договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 29.10.2020 та від 02.11.2020 (т. 1, 33-34, 216, 258, 286).

Разом з тим, обставини цієї справи свідчать про те, що прямий спосіб набуття цих активів Відповідачем-2 одночасно виступає опосередкованим способом набуття активів Відповідачем-1 З матеріалів справи вбачається, що Відповідач-2 набула їх за дорученням Відповідача-1, який у свою чергу, мав можливість вчиняти дії, тотожні праву розпорядження. Це підтверджується доказами наведеними у п.п. 4.5.4., 4.6.6, 4.6.7 цього Рішення, а саме: показаннями ОСОБА_5 та ОСОБА_6., в частині передачі письмової вимоги, пошук та залучення рієлтора, перебування у родинних відносинах з Відповідачем-2, перебування у довірливих відносинах із ОСОБА_5, який був повіреною особою ОСОБА_6., листування між ОСОБА_6. та Відповідачем-1 за допомогою месенджера «WhatsApp».

4.6.5.Термін «за дорученням», використаний у п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, відмінний від визначених цивільним законодавством відносин довірителя і повіреного. Для визнання наявності певної домовленості учасників на здійснення відповідних дій (зокрема, набуття активу за дорученням) може бути достатнім встановлення наміру особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, погодити (скоординувати) поведінку набувача активу для подальшого його набуття у власне користування або вирішення долі активу. При оцінці факту набуття активів за дорученням у справах про визнання активів необґрунтованими слід брати до увагу саму ідею і природу відповідного провадження - держава через заявлений позов презюмує, що суб'єкт декларування в порушення свого обов'язку дотримання прозорості статків набуває активи через третіх осіб. Відповідно, очікувати або вимагати наявності в матеріалах таких проваджень доручень, оформлених відповідно до вимог цивільного законодавства, абсурдно з огляду на те, що цей суб'єкт намагається приховати набуття цих активів (через це, в тому числі, користується «послугами» третіх осіб на їх придбання). За таких обставин вчинення дії «за дорученням» у розумінні п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України може бути встановлене із сукупності вторинних ознак, які дозволяють дійти висновку, що третя особа діяла в інтересах суб'єкта декларування.

4.6.6.Підтвердженням того, що Актив-1 та Актив-2 були набуті Відповідачем-2 за дорученням Відповідача-1 є наступні докази:

4.6.6.1.Договір позики від 21.05.2020, укладений Відповідачем-2 з ОСОБА_6., в інтересах якого за дорученням діяв ОСОБА_5. (т. 1, а.с. 199), іпотечні договори від 22.05.2020 (т. 1, а.с. 225, 264), договори про задоволення вимог іпотекодержателя від 29.10.2020, від 02.11.2020 (т. 1, а.с. 216, 258), у яких безпосередніми учасниками виступили Відповідач-2 та ОСОБА_5., яким Відповідач-2 довіряв у силу родинних відносин та відносин, які виникли на підставі раніше укладених правочинів (доручення т. 1, а.с. 114), вчиняти дії щодо набуття у власність Активу-1 та Активу-2.

4.6.6.2.Показання свідка ОСОБА_6., який стверджував, що був знайомий з ОСОБА_1 з 2019 року. З ним були нормальні відносини, а тому інколи зустрічалися. Кошти у ОСОБА_1., ОСОБА_2. або ОСОБА_7., ОСОБА_6 не позичав. Виникнення боргових зобов'язань та перехід права власності на належні йому активи до ОСОБА_2. пояснив тим, що одного разу він, на прохання ОСОБА_1., познайомив останнього з ОСОБА_10., який працював у Верховній Раді України і шукав талановитих енергійних молодих людей для працевлаштування. Вони між собою про щось спілкувалися і домовлялися. Згодом ОСОБА_1. привіз ОСОБА_6 для ОСОБА_10., коробку, в якій були кошти, як йому стало згодом відомо 200 000 доларів США. Цю коробку з коштами було передано ОСОБА_10 Через деякий час ОСОБА_10 затримали працівники НАБУ. ОСОБА_1. почав просити повернути кошти. Оскільки ОСОБА_10 пообіцяв повернути кошти, ОСОБА_6 в забезпечення цієї обіцянки надав ОСОБА_1. оригінали документів на будинок і земельну ділянку. Пізніше він видав доручення на ОСОБА_5, з яким ОСОБА_1. приїжджав до ОСОБА_6. На думку ОСОБА_6., ОСОБА_5. був охоронцем або водієм ОСОБА_1. Особисто кошти не потребував і не просив ОСОБА_5 позичати 200 000 доларів США у будь-кого.

Після того як ОСОБА_10. повідомив, що нікому нічого не винен, ОСОБА_1. почав вимагати повернення коштів, а з привезеної письмової вимоги ОСОБА_1. дізнався, що необхідно повернути 200 000 доларів США. Двічі видавав доручення на ОСОБА_5, на вимогу ОСОБА_1. Просив ОСОБА_1. не продавати будинок та земельну ділянку, а зачекати, щоб ОСОБА_10. повернув борг, так як останній склав розписку про отримання коштів у позику.

Про договір позики коштів від ОСОБА_2. та іпотеку дізнався з листів від імені ОСОБА_2., у яких зазначалася вимога про повернення боргу. ОСОБА_1. особисто привозив письмову вимогу та оглядав будинок перед продажем. Зазначав, що якщо кошти не будуть повернуті, будинок та земля будуть продані. Восени, точної дати ОСОБА_6 не пам'ятає. ОСОБА_1. йому повідомив, що будинок та земля продані. Згодом до ОСОБА_6. приїхав ОСОБА_1. та забрав ключі від будинку і повідомив, щоб він забирав з будинку свої речі. ОСОБА_6 надавав доручення та заяви, що претензій не має, через те, що боявся за життя своєї родини.

Особисто з ОСОБА_2 не був знайомий і жодного разу з нею не зустрічався. Виникнення боргу було обумовлено тим, що ОСОБА_6 поручився перед ОСОБА_1. за свого знайомого, якому ОСОБА_1. передав 200 тисяч доларів США, і ці кошти не були повернуті (показання свідка ОСОБА_6. надані у судовому засіданні 27.09.2022).

4.6.6.3.Діяльність ОСОБА_5 як представника ОСОБА_6. за погодженням із Відповідачем-2 (показання свідка ОСОБА_6. надані у судовому засіданні 27.09.2022). Також зв'язок ОСОБА_5 з ОСОБА_1. підтверджується тим, що ОСОБА_5. є знайомим ОСОБА_1., та на час укладання договору позики від 21.05.2020, іпотечних договорів та договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, Відповідач-1 був представником ОСОБА_5 за дорученням на п'ять років, починаючи з 05.04.2019 (т. 1, а.с. 114). Це також підтверджує сталі довірливі відносини між ОСОБА_5 та Відповідачем-1, а не з ОСОБА_6., а отже, й можливість Відповідача-1 координувати і контролювати дії ОСОБА_5 з приводу набуття активів.

4.6.6.4.Відповідач-1 спілкувався особисто з ОСОБА_6. та здійснював переписку з ним за допомогою месенджера «WhatsApp» щодо визначення долі Активу-1 та Активу-2. Наприклад, ОСОБА_6 від абонента з номером НОМЕР_2, який відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, належить Відповідачу-1, отримав повідомлення зі змістом «Завтра сделка у нотариуса по переоформлению», «У меня такое впечатления, что не ты, а я тебе должен», «ОСОБА_5», що свідчить про те, що ініціатором відносин з приводу набуття Відповідачем-2 Активу-1 та Активу-2 був саме Відповідач-1 із залученням ОСОБА_5 (т. 2, а.с. 38-45).

4.6.6.5.Родинні зв'язки між Відповідачами як брата та сестри (т. 1, а.с. 46) дозволяють дійти висновку, що остання могла діяти за усним дорученням ОСОБА_1. та під його керівництвом укладати правочини без будь-яких письмових доручень. Тим більше, що Відповідач-2, як власник транспортного засобу «Volkswagen Toureg» (VIN-код НОМЕР_1), набутого у 2016 році та відображеного у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за 2019 та 2020 роки (т. 1 а.с. 34, 134), надала у користування цей транспортний засіб VIN-код НОМЕР_1 Відповідачу-1. Спочатку 02.06.2016 на п'ять років, а згодом 12.07.2019 ще на п'ять років (т. 1, а.с. 114; пояснення ОСОБА_1. у судовому засіданні від 22.09.2022).

Отже, взаємні довірливі відносини між представником ОСОБА_6. - ОСОБА_5 та Відповідачем-1, відсутність прямих відносин щодо укладання договору позики від 21.05.2020 між ОСОБА_6. та Відповідачем-2, а так само іпотечних договорів від 22.05.2020 (т. 1, а.с. 225, 264), договорів про задоволення вимог іпотекодержателя від 29.10.2020, від 02.11.2020 (т. 1, а.с. 216, 258), які призвели до набуття Відповідачем-2 активів, існуючі родинні відносини відповідачів, переконують колегію суддів, що Відповідач-2 при набутті активів діяла за дорученням Відповідача- 1.

4.6.7.Інша умова опосередкованого набуття активу третьою особою являє собою складну конструкцію «можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження» особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Оскільки процедура визнання активів необґрунтованими за цією умовою базується на презумпції, що зареєстроване право власності на третю особу є формальним, а фактичним власником є відповідний суб'єкт декларування, не можна вимагати підтвердження здійснення ним права розпорядження в класичному розумінні.

Доповненням цієї тези може бути і той факт, що на законодавчому рівні відсутня дефініція «права розпорядження» як однієї із правомочностей права власності. У теорії право розпорядження - можливість самостійно вирішувати юридичну й фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо (наприклад продати, подарувати, передати за заповітом майно).

При регламентації інституту цивільної конфіскації мова йде не про право розпорядження як таке, а про тотожність йому вчинюваних по відношенню до активу дій, які можуть вчинятися як прямо, так і опосередковано (в тому числі як створення умов для набуття, так і саме набуття активу - через третю особу з подальшим оформленням на себе або членів своєї сім'ї або без такого, можливістю визначити долю активу). Також слід підкреслити, що для встановлення за цим критерієм умови набуття активів у власність третьою особою в інтересах відповідача не має значення, чи здійснював він щодо активу відповідні дії, важливим є встановлення самої можливості їх вчинення. У справах про визнання необґрунтованими активів суд також повинен встановити, чи може (або міг) суб'єкт декларування контролювати певне майно через неформалізоване право розпорядження ним шляхом фактичної можливості визначення долі цього майна як безпосередньо, так і через третіх осіб, на яких оформлено відповідне право власності.

Можливість суб'єкта декларування прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, охоплює значне коло факторів:

-користування активом, у тому числі без оформлення правових відносин між власником та суб'єктом декларування;

-систематичність, тривалість, спосіб, обсяг та зміст користування активом суб'єктом декларування (при чому таке користування не обов'язково має бути постійним або безперервним);

-наявність між власником та суб'єктом декларування родинних, дружніх або інших зв'язків, відносин підпорядкування тощо;

-набуття активу номінальним власником на підставі правочину, в якому задіяна повірена особа, що діє формально за дорученням від первісного власника та яка одночасно пов'язана із суб'єктом декларування в інтересах якої набувається актив;

-фінансова спроможність третьої особи самостійно набути актив у власність;

-створення суб'єктом декларування умов для набуття активів третьою особою;

-здійснення суб'єктом декларування та/або власником за його дорученням витрат, пов'язаних з утриманням активу;

-здійснення суб'єктом декларування та/або власником за його дорученням правочинів, пов'язаних з ефективним використанням активу;

-поліпшення властивостей активу або підлаштування умов його використання під власні потреби;

-можливість суб'єкта декларування визначати користування активом іншими особами (наприклад, членами своєї сім'ї);

-можливість суб'єкта декларування відмовитися від активу;

-можливість суб'єкта декларування впливати на долю активу, в тому числі шляхом надання відповідного доручення власнику тощо.

4.6.8.Підтвердженням того, що Відповідач-1 мав можливість як суб'єкт декларування прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження є наступні докази:

4.6.8.1.Відповідач-1 з метою продажу об'єктів нерухомого майна у виді Активу-1 та Активу-2 особисто здійснював залучення рієлторів, які здійснювали пошук потенційних покупців (т. 2, а.с. 62-63);

4.6.8.2.Відповідач-1 підшукав для укладання правочинів від імені ОСОБА_6. повірену особу - ОСОБА_5, що дозволило створити умови для переходу Активу-1 та Активу-2 до сестри Відповідача-1 - Відповідачу-2, шляхом укладання низки правочинів на підставі доручення від ОСОБА_6., тобто вчиняв дії для задоволення власних інтересів, пов'язаних з активами (показання свідка ОСОБА_6. у судовому засіданні 27.09.2022, зміст переписки месенджера WhatsApp);

4.6.8.3.Відповідач-1 забезпечував укладання доручень між ОСОБА_6. та ОСОБА_5, а також інформував ОСОБА_6. про заборгованість коштів та про переоформлення активів (т. 2, а.с. 44, показання свідка ОСОБА_6. у судовому засіданні 27.09.2022).

4.6.8.4.Відповідач-1 мав безпосередній вплив на визначення долі Активів. Він (1) визначив представника, який діяв від імені ОСОБА_6. при укладанні договорів; (2) визначив набувачем Активів свою сестру - Відповідача-2; (3) повідомляв ОСОБА_6. про необхідність надання документів на Активи до повернення грошових коштів; (4) повідомляв про продаж активів; (5) повідомляв про необхідність звільнити будинок після його відчуження; (6) особисто приїжджав для огляду будинку ОСОБА_6. перед передачею його в іпотеку; (7) забирав у останнього документи на активи, а згодом ключі від будинку після відчуження майна.

4.6.8.5.Водночас Відповідач-2 жодного разу не зустрічалася з ОСОБА_6., не обговорювала питання відчуження та реалізації активів (показання ОСОБА_6. у судовому засіданні 27.09.2022, показання ОСОБА_5 та Відповідача-1 з приводу того, що Відповідач-2 не приїжджала для вручення вимоги про повернення коштів).

4.6.8.6.Підтверджує опосередковане вчинення щодо активів дій вчинених ОСОБА_1., тотожних за змістом здійснення права розпорядження, також фактичні дані зазначені у п.п. 4.6.6.1. - 4.6.6.5., які розкривають ознаки дій Відповідача-2 за дорученням Відповідача-1.

4.6.8.7.Відсутність у Відповідача-2 реальної фінансової можливості надати у позику 200 000 дол. США ОСОБА_6, які стали підставою набуття активів. Це у свою чергу виключає самостійну спроможність Відповідача-2 визначати долю набутих активів.

Отже, Відповідач-2 вчиняла дії з набуття Активу-1 та Активу-2 та їх продажу за активного сприяння Відповідача-1, перебувала з останнім у близьких родинних стосунках. Відповідач-1 здійснював організаційні дії щодо набуття у власність Відповідачем-2 активів - безпосередньо контактував з ОСОБА_6. з приводу укладання угод, підшукував рієлтора, інформував ОСОБА_6. як власника активів про вчинювані дії щодо них, підшукавав для ОСОБА_6. представника за дорученням - ОСОБА_5, з яким у Відповідача-1 є довірливі відносини. Відсутність фінансової можливості у Відповідача-2 самостійно набути активи, створення передумов Відповідачем-1 для набуття активів, переконують колегію суддів, що ОСОБА_1. опосередковано вчиняв щодо Активу-1 та Активу-2 дії, тотожні за змістом праву розпорядження ними.

4.7.Щодо можливості на підставі поданих доказів встановити, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів були набуті за рахунок законних доходів.

4.7.1.Позивач стверджує, що Відповідач-1, яка діяла за дорученням Віжповідача-2, набуваючи Активи, не мала законних доходів для їх набуття. Так само не мав законних доходів для їх набуття Відповідач-1.

4.7.2.Під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

4.7.3.Судом встановлено, що 21.05.2020 у м. Харкові між Відповідачем-1 як позикодавцем та ОСОБА_6. як позичальником, від імені якого на підставі довіреності 24.01.2020 діяв ОСОБА_5., укладено договір позики грошових коштів(т. 1, а.с. 214).

4.7.4.На час підписання договору позики від 21.05.2020 між Відповідачем-2 як позикодавцем та ОСОБА_6. як позичальником Відповідач-2 не володіла коштами у сумі 5 358 000 грн, які могли бути використані для їх передачі у позику, що підтверджується:

-щорічною декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 та 2020 роки, де станом на 31.12 відповідного року зазначено у розділі «11. Доходи, у тому числі подарунки» - розмір доходу 126 198 грн за 2019 рік та 174 772 грн за 2020 рік. Грошові активи та цінні папери у Відповідача-2 у визначений період не відображені (т. 1, а.с. 31 - 37, 126 - 136);

-довідкою про заробітну плату Відповідача-2 з 01.01.2020 - 31.12.2020, за якою останній нараховано 174 271,81 грн (т. 1 а.с. 48);

4.7.5.На час підписання договору позики від 21.05.2020 між Відповідачем-2 як позикодавцем та ОСОБА_6. як позичальником, Відповідач-1 не володів коштами у сумі 5 358 000 грн, які могли бути використані для їх передачі у позику ОСОБА_6, що підтверджується:

-щорічною декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 та 2020 роки, де станом на 31.12 відповідного року зазначено у розділі «11. Доходи, у тому числі подарунки» розмір доходу 204 557 грн за 2019 рік та 219 310 грн за 2020 рік. Грошові активи та цінні папери у Відповідача-1 у визначений період не відображені (т. 1, а.с. 107-112);

Отже, Відповідач-1 та Відповідач-2 станом на 21.05.2020 не мали законних доходів, які б відповідали сумі 5 358 000 грн.

4.7.6.Згідно з п. 2 Договору позики, позичальник зобов'язувався повернути позикодавцю позику в строк до 02.06.2020.

22.05.2020 між Відповідачем-2 та ОСОБА_6., від імені якого діяв ОСОБА_5., укладено іпотечний договір. Відповідно до якого з метою забезпечення виконання зобов'язання за Договором позики від 21.05.2020, укладеним між іпотекодавцем та іпотекодержателем у простій письмовій формі (далі - Зобов'язання), Іпотекодавець передав у іпотеку нерухоме майно: житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1. Крім цього 22.05.2020 також укладено іпотечний договір відповідно до якого іпотекодавець передає у іпотеку нерухоме майно: земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 79-83, 186-188).

Сторони узгодили, що відповідно до п. 16.2 обох іпотечних договорів у випадку порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цими договорами, та/або обов'язків, встановлених Договором позики від 21.05.2020 року, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання за Договором позики, а в разі невиконання вимоги іпотекодержателем- звернути стягнення за цим договором.

У п. 17.2 іпотечних договорів сторони зазначили застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» відносно передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Сторони погодили, що це застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст. ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» вважається сторонами Договору про задоволення вимог іпотекодержателя та ці іпотечні договори є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

4.7.7.У подальшому, 05.06.2020 та 06.07.2020 Відповідачем-2 на адресу ОСОБА_6. поштою направлено вимоги щодо виконання Зобов'язання та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі Іпотечного договору від 21.05.2020 (т. 1, а.с. 287 - 292).

29.10.2020 між Відповідачем-2 як іпотекодержателем та ОСОБА_6. як іпотекодавцем, від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_5., укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, предметом якого була домовленість сторін щодо визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, шляхом позасудового врегулювання та який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тарасовою Н.В. та зареєстровано у реєстрі за № 1029 (т. 1, а.с. 258-259).

Вказаним договором у п. 9, 10 сторони констатували невиконання іпотекодавцем ОСОБА_6. своїх зобов'язань за Договором позики від 21.05.2020 та факт набуття у власність іпотекодержателем - ОСОБА_2. предмета іпотеки - земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

02.11.2020 між Відповідачем-2 як іпотекодержателем та ОСОБА_6. як іпотекодавцем, від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_5., укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, предметом якого була домовленість сторін щодо визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом позасудового врегулювання, та який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тарасовою Н.В. та зареєстрований у реєстрі за № 1036 (т. 1, а.с. 216-217).

Вказаним договором у п. 9, 10 сторони констатували невиконання іпотекодавцем ОСОБА_6. своїх зобов'язань за Договором позики від 21.05.2020 та факт набуття у власність іпотекодержателем - ОСОБА_2. предмету іпотеки - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином Відповідач-2, діючи за дорученням Відповідача-1, 29.10.2020 та 02.11.2020 шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки набула у власність Актив-1 та Актив- 2. Водночас відповідачі не мали законних доходів для надання коштів за договором позики ОСОБА_6, невиконання якого призвело до набуття уповноваженою особою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у власність Активу-1 та Активу-2.

4.7.8.Колегія суддів критично ставиться до позиції Відповідачів, про набуття Активу-1 та Активу-2 на підставі угоди позики коштів від 21.05.2020 між ОСОБА_9 та ОСОБА_11., за якою Відповідач-2 отримала право витребування боргу, його забезпечення та вжиття заходів за договором іпотеки.

На підтвердження своєї позиції Відповідачі послалися на:

- договір позики від 21.05.2020 (тристоронній) (т. 4 а.с. 36);

- договір позики грошових коштів від 18.01.2020 між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про позику останньою 6 750 000 грн (т. 1, а.с. 100);

- договір цесії від 21.05.2020 (т. 4, а.с. 39);

- рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 у справі № 520/25012/21 (т. 4, а.с. 23-35);

- розписки ОСОБА_7. (т. 4, а.с. 51-52);

- показання свідка ОСОБА_5;

- заяви ОСОБА_6. від 30.06.2020 за номерами в реєстрі 2202 та 2203;

-пояснення Відповідача-2, зареєстровані у НАЗК за № 78156/9/09021 від 13.10.2021 у яких остання повідомила, що згідно з Договором позики від 21.05.2020 позикодавцем є ОСОБА_7. Відповідно до п. 14 Договору позики від 21.05.2020 ОСОБА_2. було передано права позикодавця, в частині забезпечення звернення стягнення боргу за рахунок майна позичальника, та відношення до передачі грошових коштів позичальнику вона не мала. Кошти, які були об'єктом зазначеного договору, були отримані її матір'ю в результаті укладеного договору позики від 18.01.2020 (т. 1, а.с. 99).

4.7.9.Досліджуючи докази Відповідачів, колегія суддів оцінила їх у сукупності із доказами Позивача, показаннями свідків та дійшла висновку, що право вимоги та набуття у власність Активів було здійснено на підставі двостороннього договору позики від 21.05.2020, укладеного між Відповідачем-2 та ОСОБА_11., в особі ОСОБА_5

4.7.10.Досліджуючи передумови переходу власності на активи від ОСОБА_11. до Відповідача-2, колегія суддів звертає увагу на те, що остання набула у власність Активи внаслідок укладеного договору від 29.10.2020 між Відповідачем-2 та ОСОБА_6., від імені якого на підставі довіреності від 17.09.2020 діяв ОСОБА_5., про задоволення вимог іпотекодержателя (т. 1, а.с. 258-259) та договору від 02.11.2020 між Відповідачем-1 та ОСОБА_6., від імені якого на підставі довіреності від 17.09.2020 діяв ОСОБА_5., про задоволення вимог іпотекодержателя (т. 1, а.с. 216-217), які посвідчувалися приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тарасовою Н.В.

Підставою задоволення вимог за договором від 29.10.2020 та 02.11.2020 стали іпотечні договори від 22.05.2020, укладені між Відповідачем-2 та ОСОБА_6. (т. 1, а.с. 287 - 292), які посвідчувалися приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тарасовою Н.В.

Пунктом 3 Глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮУ від 22.02.2012 № 296/5 (в редакції на час посвідчення правочинів), передбачено, що документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов'язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

На підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова Ольховського Є.Б. від 12.12.2021, постановленої у справі № 642/8449/21, здійснено тимчасовий доступ до речей і документів. У протоколі тимчасового доступу до речей і документів відображено вилучення документів щодо укладення іпотечного договору між Відповідачем-2 та ОСОБА_6. від 22.05.2020, реєстраційний номер 496, документи щодо укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.11.2020, реєстраційний номер 1036, документи щодо укладення іпотечного договору між Відповідачем-2 та ОСОБА_6. від 22.05.2020, реєстраційний номер 498 та документів щодо укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 29.10.2020, реєстраційний номер 1029. Серед вилучених документів, що використовувалися при укладанні договорів іпотеки від 22.05.2022 Активу-1 та Активу-2, а також задоволення вимог іпотекодержателя, наявні завірені нотаріусом копії Договору позики грошових коштів від 21.05.2020, який укладений між ОСОБА_2, іменованої «Позикодавець», та ОСОБА_6, іменованого «Позичальник», який діяв через представника ОСОБА_5. За цим Договором Позикодавець передав у власність Позичальника, а Позичальник отримав від Позикодавця грошові кошти в сумі 5 358 000 грн., що на момент підписання Договору еквівалентно 200 000 доларам США (т. 1, а.с. 199, 214).

На виконання ухвали Вищого антикорупційного суду від 26.08.2022 надійшла відповідь від приватного нотаріуса Харківського нотаріального округу Тарасової Н.В. (т. 5, а.с. 22), яка повідомила, що запитувані документи були вилучені зі справ нотаріуса 03.02.202 року слідчим другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава Шингарьовим Д.О., на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 10.12.2021, справа № 642/8449/21, провадження № 1-кс/642/4777/21, та додала копію протоколу доступу до речей і документів від 03.02.2022 року.

У свою чергу, в матеріалах цієї цивільної справи (т. 1, а.с. 160-293 ) наявні копії документів, отримані позивачем від Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтава, а саме копії документів вилучені слідчим другого слідчого відділу Територіального управління ДБР у м. Полтава Шингарьовим Д.О. на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 10.12.2021, справа № 642/8449/21, провадження № 1-кс/642/4777/21, серед яких міститься копія договору позики грошових коштів від 21.05.2020, укладеного між Відповідачем-2 та ОСОБА_6.

На виконання ухвали Вищого антикорупційного суду від 26.08.2022 до суду Територіальним управлінням ДБР, розташованого у м. Полтава, було направлено копію договору позики грошових коштів від 21.05.2020 між Відповідачем-2 та ОСОБА_6. із оригіналом засвідчувального підпису приватного нотаріуса Тарасової Н.В., отриману під час тимчасового доступу до речей і документів у кримінальному провадженні № 62021170020000610 від 25.11.2021 (т. 5 а.с. 24-26).

Відповідно до п. 6.8. Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом МЮУ від 22.12.2010 № 3253/5 (чинних на момент посвідчення документа), на копіях (фотокопіях) документів, що залишаються у справах нотаріусів, проставляються відмітка «згідно з оригіналом», дата та підпис нотаріуса.

Як вбачається із наданого суду договору позики грошових коштів від 21.05.2020 року, вилученого слідчим Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтава на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 10.12.2021, справа № 642/8449/21, на ньому міститься у правому нижньому куті першої сторінки та посередині знизу другої сторінки відмітка «з оригіналом вірно», дата 22.05.2020 та підпис.

Отже, колегія суддів вважає, що саме цей договір позики грошових коштів, укладений 21.05.2020 року між Відповідачем-2 та ОСОБА_6., який діяв через уповноважену особу ОСОБА_5, що знаходився у нотаріальній справі, був підставою для подальшого укладання іпотечних договорів від 22.05.2020 між Відповідачем-2 та ОСОБА_6. з приводу Активу-1 та Активу-2 та договорів про задоволення вимог іпотекодержателя від 29.10.2020 та 02.11.2020, за якими Відповідач-2 набула активи у власність.

4.7.11.Додатковими фактичними даними, які у своїй сукупності переконують колегію суддів, що саме двосторонній, а не тристоронній договір позики від 21.05.2020, укладений між Відповідачем-2 та ОСОБА_6. був підставою для укладання іпотечних договорів від 22.05.2020, а потім договорів про задоволення вимог від 29.10.2020 та 02.11.2020 є наступні докази:

4.7.11.1.Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, у якій в розділі «Деталізована інформація про Іпотеку» - відомості про основне зобов'язання зазначено строк виконання основного зобов'язання: 02.06.2020, розмір основного зобов'язання: 5 358 000,0 грн, правочин, у якому встановлено основне зобов'язання: договір позики, виданий 21.05.2020, видавник: ОСОБА_2, ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 49, 51; т. 4, а.с. 133-134, 138-139).

4.7.11.2.Опис документів щодо укладення іпотечного договору між Відповідачем-2 та ОСОБА_6. від 22.05.2020, реєстраційний номер 496; документів щодо укладення іпотечного договору між Відповідачем-2 та ОСОБА_6. від 22.05.2020, реєстраційний номер 498. У вказаному переліку документів справи № 02-07 зазначено під № 15 та № 11 договір позики грошових коштів від 21.05.2020, копія на 2 аркушах (т. 1, а.с. 175, 181). Водночас тристоронній договір позики грошових коштів, укладений між ОСОБА_7., ОСОБА_2. та ОСОБА_6., на який посилаються відповідачі, складений на 3 аркушах. Наведене підтверджує, що передумовою укладання договору іпотеки був саме договір позики грошових коштів від 21.05.2020, укладений між Відповідачем-2 та ОСОБА_6.

У Законі України «Про іпотеку» від 05.06.2003 (в редакції на час укладання договору) у ч. 5 ст. 3 зазначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У ч. 1 ст. 33 цього закону закріплено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Нотаріус, яка посвідчувала іпотечні договори від 22.05.2020, повинна перевіряти підстави його укладання, відповідність його чинному законодавству, наявність у особи відповідних повноважень тощо, що відповідає положенням ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат в Україні».

З урахуванням умов основного зобов'язання приватним нотаріусом Трасовою Н.В. в іпотечних договорах від 22.05.2020 зазначено сторони - це ОСОБА_2. «Іпотекодержатель» та ОСОБА_6. «Іпотекодавець». Крім цього, у п. 1 зазначених іпотечних договорів, приватний нотаріус зафіксувала, що Іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно з метою забезпечення виконання зобов'язання, що виникло у Іпотекодавця за договором позики від 21.05.2020 року, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем у простій письмовій формі.

З урахуванням всього наведеного, колегія суддів вважає, що більш переконливими є докази надані Позивачем, які підтверджують, що іпотечні договори від 22.05.2020 відносно Активу-1 та Активу-2, а також договори про задоволення вимог іпотекодержателя від 29.10.2020 та 02.11.2020, були укладені на підставі Договору позики від 21.05.2020, сторонами якого були саме ОСОБА_2 та ОСОБА_6. Отже, Відповідач-2 набула у власність активи на підставі правочинів без використання власних законних доходів.

4.8.Щодо відповідності заявлених позивачем об'єктів ознакам активу у розумінні ч. 2 ст. 290 ЦПК України в контексті різниці між їх вартістю і законними доходами особи.

4.8.1.Відповідно до ч. 2 ст. 290 ЦПК України позов пред'являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України. У розумінні інституту цивільної конфіскації діапазон, в межах якого визначається різниця із законними доходами, має становити від 1 003 500,00 грн (2007 грн * 500) до 6 831 500,00 грн (щодо активів набутих у 2020 році).

4.8.2.За приписами абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач, крім фактичних даних, які підтверджують зв'язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування зобов'язаний навести у позові їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. Для визначення вартості активів застосовується вартість їх набуття, а у разі їх набуття безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття (ч. 3 ст. 290 ЦПК України).

4.8.3.У свою чергу, відповідно до п. 5 ч. 8 ст. 290 ЦПК України термін «законні доходи» означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», а саме:

-отримані доходи суб'єкта декларування або членів його сім'ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи;

-наявні у суб'єкта декларування або членів його сім'ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах.

4.8.4.Отже, визначення різниці між вартістю активів і законними доходами особи (і відповідно необґрунтованість активів) відбувається за такою формулою:

Р = ЗД (ОД+НГА) - ВА,

де

Р - різниця між вартістю активів і законними доходами особи

ЗД - законні доходи

ОД - отримані суб'єктом декларування та членами його сім'ї доходи

НГА - наявні у суб'єкта декларування та членів його сім'ї грошові активи

ВА - вартість активу, щодо якого заявлений позов.

Примітка: при розрахунку різниці використовуються відомості про грошові активи за останньою поданою декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, яка передувала року набуття активів, а також відомості про доходи у відповідному році, коли був набутий актив або створені умови його набуття.

4.8.5.У даному випадку набуто нерухомість у вигляді житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1, вартістю на день набуття 1 686 800 грн та земельну ділянку кадастровий номер 3222480401:01:111:0028, вартістю на день набуття 683 882,32 грн (т. 1, а.с. 216, 258, 247, 283).

4.8.6.Набуття цих активів об'єднує: тотожний спосіб, участь тих самих осіб, одна і та ж підстава, незначний розрив у часі між набуттям земельної ділянки та будинку.

Тотожність способу набуття виражено у тому, що житловий будинок та земельна ділянка перейшли у власність Відповідача-2, у зв'язку із укладеними іпотечними договорами від 22.05.2020, посвідчених приватним нотаріусом Тарасовою Н.В. (т. 1, а.с. 186, 225), та шляхом укладання договорів про задоволення вимог іпотекодержателя (т. 1, а.с. 216, 258).

Підставою укладання іпотечних договорів щодо Активу-1 та Активу-2, завдяки яким стало можливе задоволення вимог іпотекодержателя, був договір позики від 21.05.2020. Предметом позики були кошти в сумі 5 358 000 грн.

Учасниками договору позики від 21.05.2020, іпотечних договорів від 22.05.2020 та договорів про задоволення вимог іпотекодержателя від 29.10.2020 та 02.11.2020 були Відповідач-2, ОСОБА_6. та за його дорученням представник ОСОБА_5.

Оформлення права власності на Відповідача-2 відносно земельної ділянки відбулося шляхом укладання договору про задоволення вимог іпотекодержателя 29.10.2020, а через три дні - 02.11.2020 щодо будинку.

Все зазначене свідчить про необхідність розгляду Активу-1 та Активу-2 як активів (сукупність активів) у розумінні ст. 290 ЦПК України та використання для визначення різниці між їх вартістю і законними доходами особи.

Вартість Активу-1 на день набуття склала 1 686 800 грн, Активу-2 на день набуття - 683 882,32 грн. Отже, сукупна вартість активів (1 686 800 грн + 683 882,32 грн) дорівнює 2 370 682,32 грн.

Для встановлення різниці передбаченої ч. 2 ст. 81 ЦПК України, необхідно відняти вартість активів (2 370 682,32 грн) від законних доходів особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Оскільки порядок набуття Активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, розпочато 21.05.2020, то для встановлення законних доходів необхідно використати відомості із декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, станом на 31.12.2019 та відомості про доходи на момент укладання договору позики грошових коштів від 21.05.2020, який став підставою набуття активів.

У деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік Відповідач-2 (т.1, а.с. 133-135) та Відповідач-2 (т.1, а.с. 107-109) у Розділі «11. Грошові активи» не відображено будь-яких відомостей про наявні грошові кошти. Водночас п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 (у редакції на час укладання правочину) дозволяє припустити про ймовірну наявність у Відповідачів станом на 31.12.2019 року по 96 050 грн, які не підлягали декларуванню.

Крім того, на час укладання договору позики від 21.05.2020 Відповідач-2 отримала дохід у сумі 55 727,01 грн (т. 1 а.с. 48), а Відповідач-1 по червень 2020 отримав 107 378,76 грн.

Отже, законні доходи Відповідача-2 (без витрат) на час укладання договору позики від 21.05.2020 могли складати 151 777,01 грн. Законні доходи Відповідача-1 (без витрат) на відповідний час могли складати 203 428,76 грн.

Таким чином, різниця, передбачена ч. 2 ст. 81 та ст. 290 ЦПК України, з урахуванням вартості активів та можливих законних доходів Відповідачів перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і складає для Відповідача-2 2 218 905,31 грн, а для Відповідача-1 2 167 253,56 грн, та не перевищує межу встановлену ст. 368-5 КК України.

З урахуванням обставин цієї справи та позиції Відповідачів про те, що ними не надавалися кошти у позику ОСОБА_6 за договором від 21.05.2020, що став підставою набуття Активу-1 та Активу-2 у власність Відповідачем-2, колегія суддів дійшла висновку, що при набутті Активу-1 та Активу-2 Відповідачі не використали законних доходів. Отже, різниця між вартістю активами та законними доходами не може бути застосована. Вартість спірних активів, що дорівнює 2 370 682,32 грн, перевищує мінімальну межу виміру - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом (1 003 500 грн), та не перевищує межу встановлену ст. 368-5 КК України. Зазначене вказує, що позивач навів фактичні дані, які підтверджують необґрунтованість набутих Активу-1 та Активу-2.

4.9.Щодо більшої переконливості сукупності доказів позивача порівняно з сукупністю доказів відповідача.

4.9.1.Перш ніж оцінювати переконливість доказів кожної із сторін у їх сукупності колегія суддів повинна надати оцінку окремим доказам з точки зору їх належності, допустимості та достовірності.

4.9.2.Спростовуючи позовні вимоги, Відповідачі посилалися на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 у справі № 520/25012/21 за позовом ОСОБА_2. до НАЗК. Зазначеним рішенням задоволено адміністративний позов ОСОБА_2. до НАЗК про визнання протиправним та скасування висновку. Визнано протиправним та скасовано абзаци 1, 2 пункту 4.1 розділу ІV «Висновки» Довідки НАЗК від 23.09.2021 № 588/21 в частині висновків про недостовірність інформації та порушення ОСОБА_2. пунктів 2, 10 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»; абзаци 1, 2 пункту 4.5 розділу ІV «Висновки» Довідки НАЗК від 23.09.2021 № 588/21 в частині висновків набуття суб'єктом декларування активів, а саме земельної ділянки (кадастровий номер 3222480401:01:111:0028) та житлового будинку (реєстраційний номер 1702299232109), щодо яких різниця між їх вартістю і законними доходами суб'єкта декларування в розумінні п.п. 7, 8 ч. 1 ст. 46 Закону становить 2 370 682,32 грн, що у 500 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (встановленого відповідним законом) на день набуття таких активів, але не перевищує межі, встановленої ст. 368-5 Кримінального кодексу України, що є ознакою необґрунтованості активу. З огляду на прийняте рішення позивачі звертали увагу, що подання позовної заяви у порядку ст. 290 ЦПК України було ініційоване НАЗК, а саме листом № 42-01/77927-21 від 26.10.2021. У вказаному листі повідомлялося про те, що НАЗК на підставі положень абз. 5 ч. 1 ст. 53-3 Закону України «Про запобігання корупції» проведено повну перевірку щорічної декларації ОСОБА_2. за 2020 рік. За наслідками проведеної перевірки НАЗК склало довідку № 588/21 від 23.09.2021, яка рішенням суду, що набрало законної сили, визнана протиправною.

4.9.3.Дане рішення, на думку Відповідачів, у розумінні ч. 5 ст. 82 ЦПК України є обставинами, які звільняють їх від доказування неправомірності висновків НАЗК, викладених у довідці № 588/21 від 23.09.2021 у частині абзаців 1, 2 п. 4.1 розділу ІV «Висновки», яким встановлено наявність необґрунтованих активів у ОСОБА_2., а саме Активу-1 та Активу-2.

4.9.4.Частиною 5 ст. 82 ЦПК України закріплено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Колегія суддів звертає увагу, що сторони не надали суду довідку НАЗК за № 588/21 від 23.09.2021. За таких обставин суд позбавлений можливості оцінити викладені у ній факти та співвіднести їх із рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 у справі № 520/25012/21 та обставинами справи, що розглядається. Крім цього, Позивач не посилається на висновок НАЗК за № 588/21 від 23.09.2021 або на обставини, встановлені цією довідкою, для підтвердження своєї позиції у справі, що виключає можливість застосування в цій частині судового рішення в якості преюдиції.

Про обов'язковість висновків судових рішень неодноразово висловлювався Верховний Суд. Однак Верховний Суд, розкриваючи преюдиційність, дійшов до висновку, що не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема, зазначені у резолютивній частині (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2019 справа № 320/4938/-15ц, провадження № 61-2639 св18).

У Рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 зазначено, що позивач звернувся до суду з приводу визнання та скасування окремих положень Довідки НАЗК № 588/21 від 23.09.2021. Водночас на розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває справа за позовом Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та стягнення в дохід держави грошових коштів, що вказує на різний характер спірних відносин.

Мотивуючи ухвалене рішення від 15.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд посилався на договір позики грошових коштів від 21.05.2020, що був укладений ОСОБА_7. (Позикодавець), ОСОБА_2. (Уповноважена особа) та ОСОБА_6. (позичальник), який сторонами не оспорювався. Крім цього, суд зазначив, що допущені позивачем при заповненні декларації за 2020 рік очевидні технічні та методологічні помилки були безпідставно кваліфіковані Управлінням проведення обов'язкових повних перевірок НАЗК як недостовірна інформація; висновки, викладені у Довідці за результатами повної перевірки декларації, зроблені без урахування належності джерел інформації та усіх письмових пояснень за наданими підтверджуючими документами самою особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Також у мотивувальній частині судового рішення зазначено, що рідна мати позивачки ОСОБА_7. надала в позику грошові кошти громадянину ОСОБА_6 в сумі 5 358 00,00 грн, однак позичальник не зміг виконати зобов'язань за договором позики грошових коштів від 21.05.2020, у зв'язку із чим за умовами п. 19 договору передав належне йому майно у власність уповноваженої особи - ОСОБА_2. Виходячи з викладеного, Харківський окружний адміністративний суд встановив, що нерухоме майно, яке вказується у висновках Довідки Управління проведення обов'язкових повних перевірок НАЗК, зокрема: житловий будинок та земельна ділянка, фактично отримані ОСОБА_2. без грошових затрат, в дарунок від рідної матері - ОСОБА_7. Саме це і стало підставою для зазначення ОСОБА_2. при складанні декларації за 2020 рік відомостей щодо вартості майна на дату набуття права або за останньою грошовою оцінкою «Не застосовується». Таким чином, ОСОБА_2. при заповненні щорічної декларації за 2020 рік діяла виключно до вимог чинного законодавства України, зокрема, із урахуванням вимог спеціального нормативного акта - Роз'яснення НАЗК від 03.02.2021 № 1, а висновки Довідки Управління з питань обов'язкових повних перевірок є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Отже, наведені вище обставини, описані в рішенні Харківського окружного адміністративного суду є як обставинами, які сторонами не оспорювалися, так і мотивами судового рішення, які не зазначені у резолютивній частині рішення, а тому не можуть мати преюдиційного значення.

4.9.5.Колегія суддів звертає увагу на те, що прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не брали участі у судовому розгляді адміністративної справи № 520/25012/21 за позовом ОСОБА_2. до НАЗК про визнання протиправним та скасування висновку, що дозволяє їм відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України у загальному порядку спростовувати обставини, які були встановлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 у вказаній справі, що знайшло своє відображення у п.п. 4.7.9. - 4.7.11. цього Рішення.

За таких обставин колегія суддів не зважаючи на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 та з урахуванням доводів Позивача, зазначає, що іпотечні договори від 22.05.2020 та договори про задоволення вимог іпотекодержателя від 29.10.2020 та 02.11.2020 виникли саме на підставі договору позики грошових коштів від 21.05.2020, укладеного між ОСОБА_2. та ОСОБА_6.

4.9.6.Відповідач-1 зауважив, що згідно з ч. 1 ст. 290 ЦПК України подати позовну заяву мав право прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури за дорученням Генерального прокурора. Враховуючи, що в матеріалах справи відсутній будь-який документ на підтвердження такого доручення і неможливість суду чи сторонам його дослідити, виникають сумніви щодо наявності повноважень прокурора п'ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Ігоря Ткача на підписання позовної заяви та супроводження такої справи в суді.

4.9.7.З приводу повноважень прокурора колегія суддів звертає увагу на Закон України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким Конституцію України доповнено статтею 131-1, пунктом 3 частини першої, яка передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одним із таких випадків є спеціальна норма, що регулює особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, а саме ч. 1 ст. 290 ЦПК України, відповідно до якої позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави в суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Зазначене представництво ґрунтується на законі, а не дорученні, що безпосередньо визначено у ч. 1 ст. 290 ЦПК України. Суд також зауважує, що порушене відповідачем питання вже було предметом дослідження під час відкриття провадження у справі. В ухвалі Вищого антикорупційного суду від 12.07.2022 встановлено, що особа, що звертається із позовом, - прокурор п'ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Ткач І.М. Звертаючись із цим позовом, прокурор здійснює представництво держави як прокурор САП Офісу Генерального прокурора. Його повноваження підтверджуються копією наказу заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури № 2151ц від 17.08.2020 року про призначення на посаду. Таким чином, прокурор САП Офісу Генерального прокурора Ткач І.М. є уповноваженою особою, яка має право звернутися із позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

4.9.8.Відповідач-1 у відзиві зауважив, що він не може бути співвідповідачем у цій справі, з огляду на положення ч. 2 ст. 50 ЦПК України, оскільки жодної із вказаних підстав не існує, він не має відношення до спільних прав із сестрою ОСОБА_2. чи матір'ю ОСОБА_7. на вказані у позові Активи, а також не має ознак особи, до якої може бути подано позов у порядку ч. 4 ст. 290 ЦПК України. Його зв'язок з активами прокурором не доведено. На ці доводи колегія суддів зазначає, що ч. 4 ст. 290 ЦПК України, закріпила, що позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред'явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Отже, ОСОБА_1. може бути відповідачем одночасно із ОСОБА_2., оскільки він є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У свою чергу статус відповідача ОСОБА_2. обумовлений тим, що вона набула у власність активи, як уповноважена особа на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також діяла за дорученням ОСОБА_1. Вирішення спору по суті зачіпає її права як набувача активів за договорами. Крім цього Відповідач-1 при набутті активів Відповідачем-2. вчиняв дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, що знайшло своє відображення у п. 4.5. - 4.6. Рішення. Зазначене дозволило позивачу визначити ОСОБА_1. як відповідача у справі.

4.9.9.З приводу відсутності оригіналу договору позики грошових коштів від 21.05.2020, укладеного між Відповідачем-2 та ОСОБА_6., колегія суддів надала обґрунтування у п.п. 4.7.10 - 4.7.11 цього Рішення.

За таких обставин, колегія суддів приймає вказаний договір у якості доказу у цій справі та вважає його належним, допустимим та достовірним доказом, з огляду на те, що його засвідчував нотаріус.

4.9.10.З приводу договору відступлення права вимоги (цесії) від 21.05.2020 на який посилаються Відповідачі, як підставу переходу права вимоги від ОСОБА_7. до Відповідача-2 за Договором позики грошових коштів від 21.05.2020, то цей договір не приймається до уваги. Суд обґрунтовує свою позицію тим, що зазначений договір не використовувався при укладанні іпотечних договорів від 22.05.2020 та договорів про задоволення вимог іпотекодержателя від 29.10.2020 та 02.11.2020, оскільки він не надавався приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Тарасовій Н.В. та не зберігався у нотаріальній справі, як це передбачено п. 3 Глави 7 «Витребування відомостей і документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусом України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (т. 1, а.с. 162-293). Крім цього, про зазначений договір Відповідач-2 не вказувала у своїх поясненнях до НАЗК (т. 1, а.с. 99), про нього відсутня згадка у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 щодо скасування висновку НАЗК (т. 4, а.с. 23-35) у якому суд дійшов висновку, що житловий будинок та земельна ділянка, фактично отримані ОСОБА_2. без грошових затрат, в дарунок від рідної матері - ОСОБА_7. Право вимоги, яке виникло на підставі договору цесії від 21.05.2020, не знайшло свого відображення у повідомленнях про суттєві зміни в майновому стані у 2020 році, у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, та виправленій декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік (т. 1 а.с. 126-130).

Також колегія суддів не приймає до уваги розписки про отримання коштів ОСОБА_7. від ОСОБА_2. (т. 4, а.с. 51, 52), оскільки у них зазначено, що кошти отримані як сплату за договором про відступлення права вимоги від 21.05.2020. Так як суд не прийняв до уваги цей договір із зазначених вище підстав, тому і похідні від договору розписки не можуть бути враховані при вирішенні справи по суті. Крім цього, за вказаними розписками Відповідач-2 передала кошти ОСОБА_7. 03.07.2021 року та 24.10.2021 року, проте як особа, уповноважена на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, не повідомляла про суттєві зміни в майновому стані. Водночас 27.10.2021 Відповідач-2 повідомила про суттєві зміни в майновому стані у яких зазначила, що 22.10.2021 отримала дохід 375 400 від відчуження нерухомого майна, проте не зазначила, що 24.10.2021 передала ОСОБА_7. 337 860 грн. Це ж стосується й коштів по розписці від 03.07.2021 (т. 1, а.с. 124, 131). Все це викликає обґрунтовані сумніви, що кошти дійсно передавалися, а розписки укладалися в зазначені дати.

4.9.11.Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що Договір позики слугував лише формальною підставою для подальшого отримання Відповідачем-2 у власність Активу-1 та Активу-2 за дорученням Відповідача-1, і відповідно до ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України порушував публічний порядок, оскільки був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, а тому є нікчемним.

З приводу нікчемності договору позики грошових коштів, колегія суддів звертає увагу, що вирішення цього питання виходить за межі розгляду ст. 290 ЦПК України. Проте це не позбавляє ОСОБА_6. в загальному порядку спростувати договори позики та похідні від них договори.

4.9.12.З приводу договору про надання послуг продавцю нерухомості № 2021/06/09 від 09.06.2021 та договору про надання послуг продавцю нерухомості № 2021/09/17 від 17.09.2021 між Відповідачем-2 та ТОВ «Сучасна агенція нерухомості Інвест», якими ніби підтверджується, що саме ОСОБА_2. здійснювала продаж активів, колегія суддів зазначає, що ці докази оцінюються у сукупності із іншими доказами та поясненнями ОСОБА_6. Так, останній повідомив, що жодного разу не зустрічався із Відповідачем-2, проте замість неї приходив дивитися будинок Відповідач- 1. Колегія суддів також враховує пояснення представника Відповідача-2 Гордейчука В.В., який зауважив, що оскільки ОСОБА_2., перебувала у місті Харкові, її брат здійснював пошук агентства з нерухомості. Підтвердженням того, що пошуком рієлторів для продажу активів займався Відповідач-1, є відомості агентства нерухомості «САН» (т. 2, а.с. 57-63) та переписка за допомогою месенджера «WhatsApp» між ОСОБА_6. та ОСОБА_1. (п.п. 4.6.6.4 цього Рішення). За таких обставин підписаний договір із Відповідачем-2 має формальний характер, який надавав повноваження ТОВ «Сучасна агенція нерухомості Інвест» вчиняти дії з продажу майна, і лише може констатувати, що саме ТОВ «САН» здійснювало безпосередній пошук покупців на активи.

4.9.13.Під час судового розгляду надав показання свідок ОСОБА_5., який повідомив, що з ОСОБА_6. його познайомив давній приятель ОСОБА_13. Це сталося у 2019 році, коли він приїжджав до Києва. Згодом ОСОБА_13 повідомив, що ОСОБА_6, який займається землею і працевлаштуванням, шукає 200 000 доларів США у борг на п'ять місяців під відсотки, при цьому ОСОБА_13 виступив гарантом. Свідка така пропозиція зацікавила через високий відсоток за користування коштами і він звернувся до своєї хрещеної ОСОБА_7. для того щоб вона надала у борг кошти ОСОБА_6 Оскільки вона також не мала такої суми, вона їх позичила у свого знайомого. Обіцяючи надати кошти у борг, ОСОБА_7. висунула умову про забезпечення договору позики заставою. До підписання договору позики ОСОБА_6 видав доручення, яким уповноважив його укласти договір позики грошових коштів та передати майно у заставу. Він особисто дивився будинок та земельну ділянку, а потім цікавився в інтернеті їх вартістю. Так, будинок за його пошуками коштував 150 000 грн, а земельна ділянка приблизно 500 000 грн. Після того, як ОСОБА_7. знайшла кошти, вони планували їхати до нотаріуса. Оскільки хрещена на той час захворіла, вона хотіла, щоб за договором позики право вимоги було у її доньки, та подальше супроводження договору здійснювала би ОСОБА_2., оскільки остання мала юридичну освіту. За таких обставин підписали тристоронній договір позики, який склала нотаріус і повідомила, що необхідно зазначити суму у гривнях. Коли прибули до нотаріуса для укладання іпотечного договору, остання повідомила, що неможливо укласти договір із ОСОБА_2., так як вона державний службовець, тому уклали додатково договір відступлення права вимоги, який був безоплатний. Між ким цей договір укладався і що відступалося він не знає. Цей договір разом з іншими документами надавався нотаріусу. Після підписання договору ОСОБА_7. передала йому 200 000 дол. США номіналом по 100 купюр, він у свою чергу 23 або 24 травня передав їх у Києві ОСОБА_6 Коли минув час повертати кошти, ОСОБА_6 їх не повернув і почав уникати зустрічі, на телефонні дзвінки не відповідав. Після цього ОСОБА_2. склала письмову вимогу, яку він з ОСОБА_1. привіз ОСОБА_6 Приїжджали на машині ОСОБА_1., але за кермом був він.

Через те, що попереднє доручення закінчило дію, ОСОБА_6 видав другу довіреність. Через деякий час свідок повідомив ОСОБА_6, щоб він зібрав речі і залишив будинок. Останній нормально на це реагував, оскільки розумів, що має великий борг. До теперішнього часу кошти не були повернуті, і йому та хрещеній не сплатили 10 % за те, що він знайшов кошти для ОСОБА_6., а ОСОБА_7. надала їх у позику. ОСОБА_6 збирався використати кошти або для працевлаштування когось на службу через своїх знайомих, або для купівлі-продажу земельної ділянки. Також свідок повідомив, що через певний час ОСОБА_5. дізнався, що у ОСОБА_6, великі борги і порушені кримінальні провадження у ДБР.

З ОСОБА_1. він знайомий, але близьких стосунків не мав. Декілька разів спілкувалися з ним, бо він має юридичну освіту і міг допомогти з оформленням земельної ділянки на Харківщині. Однак доручення так і не було використано. Йому нічого не відомо, щоб ОСОБА_1. надавав кошти у борг або надавав йому будь-яке доручення з приводу будинку та земельної ділянки.

При огляді двостороннього договору позики грошових коштів від 21.05.2020, який укладений між ОСОБА_6. в особі ОСОБА_5 та ОСОБА_2., ОСОБА_5. повідомив, що підпис у договорі не його, але схожий.

Суд критично оцінює певні показання свідка ОСОБА_5, а саме, що у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Тарасової Н.В. при укладанні договорів іпотеки від 22.05.2022, які стали підставою набуття активів Відповідачем-2, використовувався тристоронній договір позики грошових коштів, укладений між ОСОБА_6. через представника ОСОБА_5, ОСОБА_7. та ОСОБА_2. Цим обставинам колегія вже надала оцінку у п.п. 4.7.9 - 4.7.11, 4.9.9. цього Рішення та зазначала, що при укладанні договорів іпотеки від 22.05.2020 був використаний саме двосторонній договір позики грошових коштів, укладений між ОСОБА_6., через представника ОСОБА_5 та Відповідачем-2.

Суд також не приймає до уваги показання ОСОБА_5 з приводу того, що підпис на двосторонньому договорі позики грошових коштів від 21.05.2020, який вилучений слідчими ДБР на виконання ухвали про тимчасовий доступ до документів, схожий на його, але не його. У цій справі не є предметом розгляду та оскарження дійсність укладання будь-якої угоди, їх нікчемності, а вирішується питання визнання активів необгрунтованими та їх стягнення у дохід держави. Із матеріалів справи вбачається, що у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Тарасової Н.В. при укладанні договорів іпотеки від 22.05.2022 були присутні ОСОБА_5. та ОСОБА_2., оскільки копії їх документів наявні в нотаріальній справі, а копій документів ОСОБА_7., як ймовірної сторони договору позики відсутні. Також відсутні у нотаріальній справі і договір уступки вимоги (цесії) від 21.05.2020 та тристоронній договір позики грошових коштів від 21.05.2020. Як неодноразово зазначалося колегією суддів, саме на підставі договору позики грошових коштів від 21.05.2020, який вилучався у нотаріуса та надавався свідку для огляду, були укладені іпотечні договори від 22.05.2020, що дозволило із часом Відповідачу-2 набути активи у власність.

Колегія суддів ставить під сумніви показання свідка ОСОБА_5 в частині укладання тристоронньої угоди позики та передачі грошових коштів ОСОБА_7., як підставу набуття у власність Відповідачем-2 Активу-1 та Активу-2 ще й тому, що вони суперечать іншим обставинам справи. Так, у своїх поясненнях останній зазначив, що договір позики грошових коштів та цесії складав нотаріус, проте жодного доказу, який би це підтверджував, сторони не надали. Свідок також зазначав, що договір позики грошових коштів від 21.05.2020 укладався на п'ять місяців, однак у договорі зазначено, що Позичальник зобов'язується повернути всю позику до 02.06.2020. Крім того, ОСОБА_5. наголошував на тому, що ОСОБА_7. надала кошти у позику у зв'язку із тим, що і йому, і їй повинна бути виплачена винагорода у розмірі 10% позиченої суми. Водночас у п. 1 Договору позики грошових коштів від 21.05.2020 закріплено, що Сторони домовилися, що позика є безпроцентною, проценти за користування грошовими коштами не нараховуються.

Порівнюючи показання свідка ОСОБА_6. та свідка ОСОБА_5 з приводу ініціативи та підстави укладання договору позики грошових коштів від 21.05.2020 між ОСОБА_6. та Відповідачем-2, підшукання представника для укладання цього договору, колегія суддів віддає перевагу показанням ОСОБА_6., оскільки вони також підтверджуються й іншими доказами, а саме перепискою у месенджері «WhatsApp».

Судом сприймаються як докази роздруківки месенджера «WhatsApp», які були додатком до позовної заяви, оскільки свідок ОСОБА_6 безпосередньо у судовому засіданні надав для огляду свій мобільний телефон із вмістом переписки між ним та Відповідачем-1 за допомогою месенджеру «WhatsApp». Це дозволило учасникам судового засідання та колегії суддів особисто сприйняти вміст інформації та пересвідчитися у їх відповідності.

Отже, у порівнянні із доказами Відповідачів, надані Позивачем докази відповідають критеріям цивільно-процесуальної якості, а їх сукупність - стандарту більшої переконливості.

4.9.14.Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Для кожного окремо взятого доказу законодавець установлює такі критерії, як належність, допустимість, достовірність. А для сукупності доказів, тобто для всієї доказової бази у справі, встановлені такі критерії, як достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає стандарту більшої переконливості.

Досліджені Судом докази стосуються обставин набуття Активу-1 та Активу-2, щодо яких вирішується питання про необґрунтованість; пов'язаності зазначеного активу з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та визначення законності доходів офіційних власників та Відповідача-1, що корелюється з предметом доказування, а отже відповідає ознаці належності таких доказів (ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достовірність як критерій оцінки доказів дає змогу встановити таку модель існування обставин у справі, яка є єдино можливою та логічно обґрунтованою в умовах, викладених сторонами та з'ясованих Судом. Доказ визнається судом достовірним, якщо в результаті його дослідження та оцінки з'ясовується, що в ньому містяться відомості, що відповідають дійсності. При дослідженні наданих сторонами доказів, Судом не встановлено ознак фальсифікації письмових чи речових доказів. Водночас Судом не врахований як доказ договір позики грошових коштів від 21.05.2020, укладений між ОСОБА_7., ОСОБА_6., ОСОБА_2. та договір відступлення права вимоги (цесії) від 21.05.2020, розписки ОСОБА_7. з тих підстав, що договір не надавався приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Тарасовій Н.В., як правова підстава для укладання іпотечних договорів від 22.05.2020 та договорів про задоволення вимог від 29.10.2020 та 02.11.2020 за якими ОСОБА_2. набула у власність Актив-1 та Актив-2 (пп. 4.7.9. цього Рішення).

Щодо інших досліджених доказів, то їх зміст не спростовано в процесі доказування, і відповідно вони визнані Судом достовірними.

З приводу можливої преюдиції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 у справі № 520/25012/21, колегією суддів надано обґрунтування у п.п. 4.9.4. цього Рішення.

4.9.15.Загальне правило оцінки доказів у цивільному процесі полягає в тому, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінка судом доказів на предмет їх переконливості опирається на принципи цивільного процесу. На відміну від кримінального процесу, в якому прокурор має доводити вину (тобто невідповідність статків доходам) та існує презумпція невинуватості, цивільний процес ґрунтується на принципі змагальності, а тому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи. Адже цивільна конфіскація не є санкцією та не входить до механізму притягнення особи до відповідальності, а навпаки, є механізмом установлення юридично значимих фактів:

- зв'язку активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

- їх необґрунтованість, тобто різниці між вартістю активів та сумою законних доходів певної особи, які можуть потягти за собою застосування відповідних наслідків у вигляді стягнення вказаних активів у дохід держави.

4.9.16.Колегія суддів, вирішуючи справу по суті, приймає до уваги стандарти доказування, тобто спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш послідовним, системним, а висновки суду більш обґрунтованими. Згідно з ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов'язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв'язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача. У справах цієї категорії суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (ч. 4 ст. 89 ЦПК України). Тобто застосовується стандарт доказування «переваги більш вагомих доказів» (preponderance of the evidence) або так званий баланс імовірностей (balance of probabilities). Тягар доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж ні. Такий підхід при оцінці доказів становить процесуальну особливість інституту цивільної конфіскації.

4.9.17.Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 320/4186/18, від 08.06.2022 у справі № 757/18772/19-ц, п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц).

4.9.18.Отже, використаний в національній системі термін «більша переконливість доказів» означає, що існують розумні підозри вважати, що факт скоріше має місце. При цьому, вказаний стандарт доказування підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

При вирішенні питання про визнання активів необґрунтованими для задоволення позовних вимог достатньою є підтверджена доказами сукупність фактичних обставин, з якими закон пов'язує набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та відповідна різниця між їх вартістю та законними доходами.

Застосування для визнання необґрунтованих активів методів цивільного процесу пов'язане з покладенням на відповідача тягаря доказування обґрунтованості набуття майна. Власник активу має довести законність походження майна, а якщо має місце й опосередковане набуття через третіх осіб (як у цій справі), - спростувати свій зв'язок з цим активом. Доказ щодо балансу вірогідностей або високої ймовірності незаконного походження майна у сумісності з неможливістю власником цього майна довести протилежне достатній для перевірки критерію пропорційності відповідно до статті 1 Протоколу № 1.

4.9.19.Цей правовий спір між державою та відповідачами щодо визнання активів необґрунтованими, і стягнення їх вартості в дохід держави був предметом всебічного судового розгляду в незалежному й об'єктивному суді. Суд створив однакові умові сторонам для реалізації процесуальних прав та обов'язків, у тому числі щодо доказування обставин на підтвердження або спростування обставин, що мають значення. Судом задоволені клопотання відповідача та його представника про витребування доказів та виклику свідків.

4.9.20.Колегія суддів при оцінці доказів сторін у їх сукупності та взаємозв'язку, з урахуванням раніше зроблених висновків у цьому рішенні щодо договорів позики (п.п. 4.7.9, 4.9.13 цього Рішення), зв'язку ОСОБА_1. з активами (п.п. 4.5.4, 4.6.6, 4.6.7 цього Рішення), щодо рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 у справі № 520/25012/21 (п.п. 4.9.4 цього Рішення), фінансової спроможності відповідачів щодо набуття активів (п.п. 4.7.4, 4.7.5, 4.8.6 цього Рішення), участі ОСОБА_7. у наданні коштів у якості позики (п.п. 4.7.8 - 4.7.10, 4.9.10 цього Рішення), показань у якості свідка ОСОБА_5 (п.п. 4.9.13 цього Рішення), також звертає увагу на відсутність розписок про отримання коштів ОСОБА_6. за договором позики; показання ОСОБА_6., що кошти дійсно надавалися, але не йому особисто і не за договором позики; укладання всіх правочинів через довірену особу Відповідача-1 ОСОБА_5 (п.п. 4.7.10 цього Рішення); відсутність будь-яких безпосередніх зустрічей між Відповідачем-2 та ОСОБА_6.; відсутність договору цесії від 21.05.2020 у приватного нотаріуса Тарасової Н.В. (п.п. 4.9.10 цього Рішення). Наявність у матеріалах справи двох договорів позики породжують обґрунтовані сумніви щодо дійсної передачі коштів ОСОБА_2. або ОСОБА_7. у якості позики ОСОБА_6 та дозволяють дійти висновку про зв'язок Відповідача-1 з Активом-1 та Активом-2, а також набуття Активу-1 та Активу-2, Відповідачем-2, яка діяла за дорученням Відповідача-1.

На фоні доказів Позивача, надані матеріали Відповідача-1, Відповідача-2 та її представника є недостатніми для того, щоб сприймати їх позицію про набуття Активу-1 та Активу-2 у зв'язку із укладанням договору позики від 21.05.2020 між ОСОБА_7., ОСОБА_2. та ОСОБА_6. за яким останньому було надано у борг 200 000 дол. США та набуття активів за рахунок коштів ОСОБА_7. Сукупність доказів Позивача є більш переконливою, ніж сукупність доказів відповідачів.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що Актив-1 та Актив-2 є необґрунтованими.

4.9.21.Отже, у ході судового розгляду Судом встановлено зв'язок Активу-1 та Активу-2 з Відповідачами, а також необґрунтованість їх набуття. Подані Позивачем докази достатнім чином доводять факти набуття Активу-1 та Активу-2 Відповідачем-2 як уповноваженою особою на здійснення функцій держави або місцевого самоврядування у поєднанні із тим, що вона діяла за дорученням Відповідача-1, а також можливість ОСОБА_1. прямо чи опосередковано вчиняти щодо Активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (п.п. 4.5.4, 4.6.6 цього Рішення). Відповідний висновок зроблений Судом на підставі наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні належних, допустимих, достовірних доказів (їх оцінка описана у п. 4.9 Рішення).

4.9.22.Матеріали, надані Позивачем на підтвердження зв'язку Активу-1 та Активу-2 з Відповідачем-1, набуття цього активу третьою особою Відповідачем-2, яка одночасно є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в інтересах (фактично за дорученням) Відповідача-1, а також різниці між законними доходами та вартістю активів переконують Суд, що ці факти могли мати місце в об'єктивній реальності. Натомість Відповідачі не спростували цих доводів, ними не надано доказів, щоб Суд впевнився в протилежному.

5.Висновок по суті позовних вимог

5.1.Стаття 291 ЦПК України передбачає, що суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.

Наслідком визнання активів необґрунтованими відповідно до ст. 292 ЦПК України є їх стягнення в дохід держави.

5.2.З огляду на те, що на час звернення до суду, Актив-1 та Актив-2 вибули із володіння Відповідачів (т. 2 а.с. 64-69), на підставі ч. 3 ст. 291 ЦПК України на Відповідачів покладається обов'язок сплатити вартість таких активів.

5.3.Для визначення вартості Активу-1 та Активу-2 застосовується відповідно до ч. 3 ст. 290 ЦПК України вартість їх набуття. Так, житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 187,7 кв м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170229932109, мав вартість на день набуття 1 686 800 грн (т. 1, а.с. 216; т. 2, а.с. 5). Земельна ділянка кадастровий номер 3222480401:01:111:0028, площею 0,1892 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер 67474732224, мала вартість на день набуття 683 882,32 грн (т. 1, а.с. 258, 282-283).

6.Щодо судового збору

Одним з питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення, є розподіл між сторонами судових витрат (ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 17 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави судовий збір не справляється.

Оскільки позовні вимоги у даній справі не є об'єктом справляння судового збору, судовий збір не може бути покладений на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, сторонами не заявлено.

За наведених обставин, керуючись статтями 81, 263-265, 290-292 ЦПК України, статтею 328 ЦК України, Суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов Держави в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими активів та стягнення в дохід держави грошових коштів у сумі 2 370 682, 32 грн.

Визнати необґрунтованими активи, а саме житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 187,7 кв м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170229932109, вартістю на день набуття 1 686 800 грн та земельну ділянку кадастровий номер 3222480401:01:111:0028 площею 0,1892 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер 67474732224, вартістю на день набуття 683 882,32 грн.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2 у дохід держави вартість необґрунтованих активів у сумі 2 370 682,32 грн (два мільйона триста сімдесят тисяч шістсот вісімдесят дві гривні тридцять дві копійки).

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 25 жовтня 2022 року.

Позивач: Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд 13/15, ідентифікаційний код юридичної особи 00034051).

Відповідач-1: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. (РНОКПП НОМЕР_3), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідач-2: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. (РНОКПП НОМЕР_4), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4.

Головуючи суддя Сергій МОЙСАК

Судді Віра МИХАЙЛЕНКО

Тимур ХАМЗІН