- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорна В.В.
справа № 633/69/21
провадження № 11-п/991/14/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
24 жовтня 2022 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
при секретарі судового засідання ОСОБА_7,
за участі:
обвинуваченого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_8,
представника потерпілого ОСОБА_9,
прокурорів ОСОБА_10, ОСОБА_11,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 05.10.2022 р. про направлення об`єднаного кримінального провадження № 12020220490001043 від 09.03.2020 р. та № 12021220460000337 від 13.10.2021 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 3652 КК України, з Вищого антикорупційного суду до іншого суду, -
в с т а н о в и л а:
06 жовтня 2022 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене подання, яке того ж дня призначено до розгляду (т. 5 а.с. 117).
Зі змісту подання вбачається, що в провадженні Вищого антикорупційного суду на стадії підготовчого судового засідання перебуває об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 3652 КК України, внесене до ЄРДР за № 12020220490001043 від 09.03.2020 р. та за № 12021220460000337 від 13.10.2021 р. (справа № 633/69/21, провадження № 1-кп/991/58/21). На думку колегії суддів, зазначене кримінальне провадження хоча і підсудне Вищому антикорупційному суду за статтею корупційного кримінального правопорушення, однак не підпадає під жодну з умов, передбачених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, а тому не може бути розглянуте цим судом. Колегія суддів також зазначила, що хоча раніше Верховним Судом і було визначено підсудність кримінального провадження № 12020220490001043 від 09.03.2020 р. відносно ОСОБА_1 за Вищим антикорупційним судом, однак на сьогоднішній день норма, закріплена в. п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, яку було застосовано при прийнятті цього рішення, повністю змінена, що свідчить про втрату рішенням Верховного Суду остаточного значення для вирішення питання щодо підсудності цього провадження, тим більше, що таке рішення не приймалося у об`єднаному кримінальному провадженні. Будь-які рішення, що прийняті в одному провадженні, не можуть бути остаточними для об`єднаного провадження або формувати суддівський розсуд наперед. Те ж саме, на думку колегії суддів, стосується і ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22.07.2021 р., якою провадження за попереднім поданням колегії суддів про визначення підсудності цього провадження за іншим судом було закрито з посиланням на остаточність рішення Верховного Суду у цьому питанні. Посилаючись на викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо звернення з поданням про направлення об`єднаного провадження з Вищого антикорупційного суду до місцевого загального суду за територіальною підсудністю.
В судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції з Київським районним судом м. Харкова, прокурор ОСОБА_10 заперечив проти задоволення подання та додатково зазначив, що у даному провадженні питання щодо підсудності вже неодноразово розглядалося судами, в результаті чого підсудність кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 3652 КК України, була визначена саме за Вищим антикорупційним судом. Посилання колегії суддів у поданні на зміну редакції п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України вважає необґрунтованими, оскільки згідно з чинним кримінальним законодавством, закон не має зворотної дії в часі. З огляду на викладене, подання суду першої інстанції просив залишити без задоволення.
Прокурор ОСОБА_12 підтримала думку прокурора ОСОБА_10 та заперечила проти задоволення подання з аналогічних підстав.
Представник потерпілого - Азово-Чорноморської інвестиційної компанії ОСОБА_13 просив подання колегії суддів залишити без задоволення. Додатково зазначив, що питання щодо підсудності кримінального провадження № 12020220490001043 від 09.03.2020 р. вже вирішено Верховним Судом, а тому не потребує повторного перегляду. Що стосується питання підсудності кримінального провадження № 12021220460000337 від 13.10.2021 р., зазначив, що оскільки по суті воно співпадає з провадженням № 12020220490001043 від 09.03.2020 р., підсудність якого вже визначена за Вищим антикорупційним судом, об`єднане кримінальне провадження також підсудне Вищому антикорупційному суду.
Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_8 також заперечили проти задоволення подання.
Захисник ОСОБА_14 та уповноважений представник Харківської міської ради, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з`явились. Згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України, неявка учасників провадження за умови їх належного повідомлення не перешкоджає судовому розгляду. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду подання за відсутності вказаних учасників провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників провадження, перевіривши доводи подання та дослідивши матеріали провадження в частині, що стосується вирішення питання щодо його підсудності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.
Питання направлення кримінального провадження з одного суду до іншого врегульовано положеннями ст. 34 КПК України.
Так, п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України визначено, що кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 34 КПК України, питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п`яти суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, за поданням складу суду, визначеного для розгляду кримінального провадження, або за клопотанням сторін не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання, про що постановляється вмотивована ухвала.
Отже, підставою для направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду є його надходження до Вищого антикорупційного суду з порушенням правил підсудності.
Належність кримінального правопорушення до підсудності Вищого антикорупційного суду визначається сукупністю вимог до його предметної підсудності, встановлених ч. 1 ст. 331 КПК України, зокрема, належністю кримінального правопорушення до переліку корупційних злочинів, зазначених у примітці до ст. 45 КК України та/або кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 2062, 209, 211, 3662, 3663 КК України, та обов`язковою наявністю хоча б однієї х умов, передбачених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Згідно з приміткою до ст. 45 КК України, корупційними злочинами вважаються злочини, передбачені ст. ст. 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 354, 364, 3641, 3652, 368-3692 КК України.
Враховуючи, що кримінальне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_1, кваліфіковане органом досудового розслідування за ст. 3652 КК України, воно підсудне Вищому антикорупційному суду за статтею корупційного кримінального правопорушення.
Погоджуючись з цим, колегією суддів у поданні водночас зазначено, що вказане кримінальне провадження не підпадає під жодну з умов, передбачених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Так, пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України передбачені наступні умови підсудності злочинів, визначених у ст. 331 КПК України Вищому антикорупційному суду: 1) наявність спеціального суб`єкту злочину, згідно переліку, наведеному у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України; 2) якщо розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 3692 КК України, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених ст. ст. 191, 2062, 209, 210, 211, 364, 410 КК України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 %); 3) якщо злочин, передбачений ст. 369, ч. 1 ст. 3692 КК України, вчинено щодо службової особи, визначеної у ч. 4 ст. 18 КК України або у п. 1 цієї частини.
Слід зазначити, що редакція пункту 2 частини 5 статті 216 КПК, наведена вище, зазнала змін згідно Закону № 1888-XI від 17.11.2021 року. До цієї дати жодних застережень щодо переліку статей Кримінального кодексу України у ній не було.
25.06.2021 року на підставі ухвали Верховного Суду від 17.06.2021 р. до Вищого антикорупційного суду для розгляду по суті надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020220490001043 від 09.03.2020 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 3652 КК України.
Визначаючи його підсудність за Вищим антикорупційним судом, Верховний Суд зазначив, що згідно примітки до ст. 45 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 3652 КК України, відноситься до корупційних, та наявна умова, передбачена п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України. Зокрема, цією нормою в редакції, що була чинною на момент постановлення ухвали, було передбачено, що розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в 500 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення кримінального правопорушення, якщо, зокрема, злочин вчинено службовою особою державного органу. Відтак, Верховний Суд констатував, що ОСОБА_1, будучи службовою особою державного органу, вчинив злочин, яким спричинена шкода потерпілому, що в 500 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В подальшому, питання щодо підсудності обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12020220490001043 від 09.03.2020 р. також перебувало на розгляді колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, якою 22.07.2021 року закрито провадження за поданням колегії суддів Вищого антикорупційного суду про направлення зазначеного провадження до іншого суду. Вказане рішення мотивоване тим, що питання щодо підсудності цього провадження вже вирішене ухвалою Верховного Суду від 17.06.2021 р., що означає необхідність дотримання принципу res judicata, тобто остаточності рішення суду у спірних правовідносинах.
28.03.2022 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021220460000337 від 13.10.2021 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 3652 КК України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 23.06.2022 р. матеріали кримінального провадження № 12020220490001043 від 09.03.2020 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 3652 КК України, на підставі ч. 1 ст. 217 КПК України об`єднано з матеріалами кримінального провадження № 12021220460000337 від 13.10.2021 р., а їх спільний розгляд вирішено розпочати зі стадії підготовчого судового засідання. В обґрунтування такого рішення колегія суддів зазначила, що хоча об`єднання матеріалів кримінального провадження і є правом, а не обов`язком суду, втім з метою забезпечення повного та ефективного судового розгляду та процесуальної економії часу вважає, що наявні усі підстави для об`єднання вказаних кримінальних проваджень. З наявних в матеріалах справи письмових заяв учасників провадження також вбачається, що жоден з них не заперечував проти об`єднання двох обвинувальних актів у спільне судове провадження.
З 23.06.2022 року по 05.10.2022 року об`єднане кримінальне провадження перебувало на розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду, після чого з ініціативи суду на розгляд було поставлено питання щодо направлення справи до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду для визначення підсудності. З наявних у справі письмових заяв прокурорів О.Арсені та О.Черкашиної вбачається, що останні зазначили про відсутність для цього законних підстав, оскільки питання щодо підсудності одного з кримінальних проваджень у складі об`єднаного провадження вже вирішено Верховним Судом.
Натомість, у поданні колегія суддів зазначила, що Верховний Суд, направляючи до Вищого антикорупційного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020220490001043 від 09.03.2020 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 3652 КК України, застосував положення п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України в редакції Закону № 1791-VIII від 20.12.2016 р., яка на сьогодні повністю змінена, оскільки наразі діє норма в редакції Закону № 1888-IX від 17.11.2021 р. Відтак, за твердженням суду, дана обставина свідчить про втрату рішенням Верховного Суду остаточного значення для вирішення питання про підсудність цього об`єднаного кримінального провадження.
Втім, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та звертає увагу, що одним із основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, яка означає, що у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто остаточності рішення суду у спірних правовідносинах. Одна і та ж підстава не може бути предметом неодноразового розгляду різними судами, в тому числі щодо вирішення питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого.
Отже, жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а проста можливість існування двох поглядів на питання не є підставою для повторного розгляду. Відхилення від цього принципу виправдані, тільки якщо вони необхідні в обставинах істотного і незаперечного характеру («Рябих проти Росії», п. 52, заява № 52854/99).
Враховуючи, що Верховним Судом постановлене остаточне рішення про підсудність Вищому антикорупційному суду кримінального провадження № 12020220490001043 від 09.03.2020 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 3652 КК України, а ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22.07.2021 р. у цій справі вже наголошувалося на необхідності поваги до принципу res judicata, колегія суддів не вбачає підстав для перегляду цих рішень та не надаватиме будь-якої іншої оцінки доводам подання суду першої інстанції в частині вирішення питання про направлення кримінального провадження № 12020220490001043 від 09.03.2020 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 3652 КК України до іншого суду.
Водночас, відхиляючи доводи подання суду щодо втрати рішенням Верховного Суду остаточного значення для вирішення питання щодо підсудності цього провадження з посиланням на зміну редакції процесуального закону, яким визначено одну з умов підсудності (зокрема, п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України), колегія суддів наголошує, що на момент постановлення вищевказаної ухвали Верховний Суд застосував чинну норму закону.
У відповідності до ч. 1 ст. 5 КПК України, процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Отже, на відміну від кримінального матеріального закону, кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження.
Повернення процесу (процесуальних дій) неможливе.
Такий висновок повністю узгоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 17.12.2015 р. у справі № 5-205кс15.
Щодо решти доводів подання, зокрема, в частині, що стосується обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12021220460000337 від 13.10.2021 р., колегія суддів зазначає таке.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 3652 КК України, - зловживанні своїми повноваженнями державного реєстратора з метою отримання неправомірної вигоди, яке завдало істотної шкоди охоронюваним законом інтересам юридичної особи, які спричинили тяжкі наслідки.
Згідно з примітою до ст. 45 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 3652 цього Кодексу, є корупційним. Таким чином, за статтею корупційного кримінального правопорушення, за якою кваліфіковано дії ОСОБА_1, зазначене кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду. Однак, у ньому дійсно відсутня жодна з трьох умов віднесення провадження до підсудності Вищого антикорупційного суду, визначених п.п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, оскільки з 17.11.2021 року набрали чинності відповідні зміни до п. 2 ч. 5 цієї статті. Відтепер зазначена норма відносить кримінальне провадження до підсудності Вищого антикорупційного суду в залежності від розміру предмета злочину або предмета та розміру завданої ним шкоди, однак лише у кримінальних правопорушеннях, серед переліку яких стаття 3652 КК України відсутня.
Водночас, як зазначалося вище, 23.06.2022 року судом першої інстанції постановлено ухвалу про об`єднання кримінальних проваджень № 12020220490001043 від 09.03.2020 р. та № 12021220460000337 від 13.10.2021 р. та призначено їх спільний судовий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання.
Станом на час постановлення вказаної ухвали Закон України № 1888-IX від 17.11.2021 р., яким було змінено редакцію п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, набрав чинності.
Відтак, під час вирішення питання щодо об`єднання вказаних кримінальних проваджень суд першої інстанції повинен був дослідити обвинувальний акт № 12021220460000337 від 13.10.2021 р. на предмет підсудності Вищому антикорупційному суду, та у випадку непідсудності останнього ініціювати питання про його направлення з Вищого антикорупційного суду до місцевого загального суду за територіальною підсудністю. Натомість, без жодних застережень кримінальні провадження були об`єднані.
Відповідно до абз. 3 п. 20-2 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, у разі об`єднання в одному провадженні матеріалів досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, серед яких є кримінальні провадження, підсудні Вищому антикорупційному суду, судове провадження здійснює Вищий антикорупційний суд, якщо виділення в окреме провадження матеріалів кримінального провадження, які не віднесені до підсудності цього суду, може негативно вплинути на повноту судового розгляду.
Зі змісту зазначеної норми слідує, що кримінальний процесуальний закон допускає існування ситуації, за якої Вищий антикорупційний суд розглядає не підсудне йому провадження.
Так, відповідно до положень ст. 334 КПК України, матеріали кримінального провадження можуть об`єднуватися в одне провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими ст. 217 цього Кодексу.
З урахуванням вищенаведеного та враховуючи, що Верховним Судом вже констатовано, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020220490001043 від 09.03.2020 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 3652 КК України, підсудний саме Вищому антикорупційному суду, після об`єднання вказаного кримінального провадження з провадженням № 12021220460000337 від 13.10.2021 р. воно також підлягає розгляду Вищим антикорупційним судом. На думку колегії суддів, одночасний розгляд об`єднаного кримінального провадження сприятиме забезпеченню повноти та ефективності судового розгляду та процесуальній економії часу, особливо з огляду на тривалість перебування його в провадженні колегії суддів першої інстанції. Натомість, розгляд проваджень різними складами суду вимагав би подвійного дослідження одних і тих же доказів, заслуховування пояснень учасників з одних і тих самих питань в двох різних судових провадженнях, що не сприятиме дотриманню прав їх учасників.
За викладених вище обставин у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення подання суду першої інстанції, оскільки вищевказане об`єднане кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду.
Керуючись ст. ст. 331, 34, 369-372, 532 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Подання колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 05.10.2022 р. про направлення об`єднаного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 3652 КК України, з Вищого антикорупційного суду до іншого суду залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_15
судді ОСОБА_16
ОСОБА_17
ОСОБА_18
ОСОБА_19