Документ № 106966336

Справа № 991/4641/22

Провадження 1-кс/991/4660/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_18, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_19, прокурора ОСОБА_20., підозрюваного ОСОБА_1, захисників ОСОБА_21 ОСОБА_22., ОСОБА_23, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_20. про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Новоградівка Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020,

УСТАНОВИВ:

14 жовтня 2022 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання, у якому прокурор просить продовжити строк дії, покладених ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29.08.2022 на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язків, на два місяці

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що слідчою групою детективів Національного антикорупційного бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020 за підозрою ОСОБА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 384, ч. 4 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в період з грудня 2019 року по травень 2020 року ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2 та іншими невстановленими під час досудового слідства особами, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи з корисливих мотивів, шляхом використання завідомо неправдивих офіційних документів, заволоділи майном ОСОБА_3 в особливо великих розмірах.

Прокурор зазначає, що ОСОБА_1, будучи прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва та прокурором у кримінальному провадженні групи прокурорів Генеральної прокуратури України, тобто службовою особою, яка відповідно до вимог п. 2 примітки до ст. 368 КК України займає відповідальне становище, всупереч ст. 9, 16 КПК України, ст. 19, 29, 36 Закону України «Про прокуратуру», Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, використав своє службове становище всупереч інтересам служби з корисливою метою незаконного збагачення для протиправного заволодіння чужим майном.

ОСОБА_1 наказом виконувача обов`язків прокурора міста Києва № 4213к від 14.12.2015 призначений на посаду прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва.

06 вересня 2019 року Генеральною прокуратурою України розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000001971 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 343, ч. 2 ст. 256 КК України, зареєстроване за рапортом прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_24 від 05.09.2019 стосовно висловлювання погроз в його адресу у зв`язку з виконанням повноважень прокурора у кримінальних провадженнях № 42018000000000123, № 42019000000001566, щодо діяльності злочинної організації, а також іншого втручання у діяльність працівника правоохоронного органу та сприяння учасникам злочинної організації з метою укриття їх злочинної діяльності.

У вказаному кримінальному провадженні постановами заступника Генерального прокурора України ОСОБА_25 від 06.09.2019 доручено проведення досудового слідства слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві; від 09.09.2019 визначено групу прокурорів, до якої, окрім прокурорів Генеральної прокуратури України, включено прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва ОСОБА_1, у зв`язку з чим останній набув повноваження прокурора у вказаному кримінальному провадженні.

06 грудня 2019 року ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_26 від 02.12.2019, користуючись повноваженнями прокурора у кримінальному провадженні № 42019000000001971 від 06.09.2019, за участю оперуповноваженого ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_6 провів обшук у приміщенні територіального відділення Одеського обласного управління AT «Ощадбанк» за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Михайла Грушевського, 4, в ході якого вилучив з індивідуального сейфу № С-4 № 215, що орендував ОСОБА_3, банківські метали у злитках з наявними сертифікатами та банківські метали - золото проби 999,9 у загальній кількості 8 110 г, за результатом чого склав протокол.

Прокурор стверджує, що виконуючи вказані слідчі та процесуальні дії, ОСОБА_1 розумів, що докази причетності ОСОБА_3 до протиправної діяльності, яка розслідувалася у кримінальному провадженні № 42019000000001971, відсутні, а також усвідомлював відсутність відомостей, що майно, яке зберігалось в орендованому ОСОБА_3 індивідуальному сейфі № С-4 № 215, має відношення до діяльності злочинного угрупування.

ОСОБА_1, маючи наміри, спрямовані на заволодіння належними ОСОБА_3 цінностями, в порушення Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом від 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125, не передав на зберігання вилучені під час обшуку дорогоцінні метали до спеціально пристосованого для зберігання речових доказів приміщення; протокол обшуку від 06.12.2019, клопотання про проведення обшуку від 02.12.2019 та інші матеріали кримінального провадження приховав від органу досудового розслідування та керівництва Генеральної прокуратури України; в порушення вимог ч. 5 ст. 171 КПК України не звернувшись протягом 48 годин після закінчення обшуку до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого під час обшуку майна, не вжив заходів щодо негайного повернення такого майна особі, в якої його було вилучено.

З метою прикриття факту заволодіння чужим майном та уникнення можливої відповідальності ОСОБА_1 вирішив використати свої повноваження прокурора у кримінальному провадженні для складання ряду процесуальних документів, якими б обґрунтовувався факт передачі майна третім особам, та для створення видимості правомірності власних дій.

Прокурор зазначає, що з метою отримання можливості розпорядитись майном - банківським золотом загальною вагою 8 110 г, яке було вилучено з орендованого ОСОБА_3 індивідуального сейфу, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими під час досудового слідства особами, вирішили залучити до вчинення кримінального правопорушення співучасника - ОСОБА_2, який повинен був підписати клопотання про повернення майна та разом з іншими документами, які б свідчили про нібито належність йому банківських металів, вилучених з орендованого ОСОБА_3 банківського сейфу, подати його ОСОБА_1, надавши при цьому недостовірні свідчення як свідок про цивільно-правові відносини із ОСОБА_3, а також підписавши акт про отримання від ОСОБА_1, вказаних банківських металів.

При цьому, як зазначає прокурор, ОСОБА_1 з метою створення видимості законності своєї діяльності підробив повідомлення Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України № 14/1-6698 від 19.09.2019 щодо виконання доручення прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_34 у кримінальному провадженні № 42019000000001971, замінивши перший аркуш документу на інший, до якого було додано неправдиві відомості про нібито встановлення оперативним підрозділом обізнаності про протиправну діяльність злочинної організації ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 04.05.2020 прибув до м. Києва та у невстановленому досудовим слідством місці зустрівся з ОСОБА_1, з яким склав і підписав ряд документів, а саме: протокол допиту свідка ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42019000000001971 від 06.09.2019, згідно якого ОСОБА_2 нібито надав свідчення про передачу ним у 2018 році ОСОБА_3 готівкових коштів в сумі 8,85 млн грн для купівлі від його імені банківських металів, а також оренду банківської комірки для зберігання придбаних золотих злитків; клопотання від 04.05.2020 про повернення майна з додатками: фотокопії договору комісії, начебто укладеного 11.12.2018 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на придбання банківських металів, копії розписок, підписаних нібито від імені ОСОБА_3 про отримання ним коштів від ОСОБА_2 та звіт комісіонера від 15.08.2019 до договору комісії від 11.12.2018, в якому зазначено нібито про придбання повного переліку золотих злитків, які були вилучені 06.12.2019 з орендованого ОСОБА_3 індивідуального сейфу; протокол повернення вилученого майна від 04.05.2020.

Однак, складаючи зазначені документи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не врахували, що з 26.07.2019 по 20.10.2019 року ОСОБА_2 не знаходився на території України, а тому не міг підписати 15.08.2019 звіт комісіонера разом із ОСОБА_3 у м. Ізмаїл Одеської області. Також, складаючи та підписуючи протокол від 04.05.2020 повернення вилучених в приміщенні територіального відділення Одеського обласного управління AT «Ощадбанк» дорогоцінних металів прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42019000000001971 ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 100, 169 КПК України щодо повернення вилученого майна тій особі, у якої воно було вилучено.

Прокурор зазначає, що ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_2, після оформлення документів про передачу злитків банківських металів, вилучених 06.12.2019 з індивідуального сейфу територіального відділення Одеського обласного управління AT «Ощадбанк», маючи вільний доступ до злитків дорогоцінних металів, у невстановлений досудовим слідством час винесли їх за межі адміністративної будівлі Генеральної прокуратури України та в подальшому спільно із іншими невстановленими під час досудового слідства особами розпорядилися ними на власний розсуд.

Також прокурор зазначає, що ОСОБА_1, бажаючи приховати факт заволодіння чужим майном шляхом використання службового становища, клопотання від 04.05.2020 про повернення майна, протокол повернення вилученого майна від 04.05.2020, протокол допиту ОСОБА_2 від 04.05.2020, а також документи щодо проведення обшуку у банківській установі до матеріалів кримінального провадження не долучив та до органу досудового розслідування не передав.

Згідно відомостей Національного банку України вартість банківського металу золота 999,9 проби у загальній кількості 8 110 г станом на 04.05.2020 становила 11 882 639, 38 грн.

Посилаючись на викладені обставини, прокурор стверджує, що ОСОБА_1 в період з вересня 2019 року по травень 2020 року, діючи за попередньою змовою групою осіб, зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділи злитками банківського золота проби 999,9 загальною вагою 8 110 г, які належали ОСОБА_3, на загальну суму 11 882 639,38 грн, що є особливо великим розміром

15 серпня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. На переконання прокурора зазначена підозра ОСОБА_1 ґрунтується на зібраних в ході досудового розслідування доказах.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29.08.2022 до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26.10.2022 із альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави в розмірі 2 800 000 грн, за умови внесення якої на підозрюваного покладено обов?язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 26.10.2022.

30 серпня 2022 року за підозрюваного ОСОБА_1 внесено заставу, того ж дня останній звільнений з-під варти.

Прокурор зазначає, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 14.11.2022, строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного спливає 26.10.2022. Проте, завершенню досудового розслідування до закінчення дії ухвали від 29.08.2022 перешкоджає необхідність проведення ряду слідчих та процесуальних дій, зокрема: допитати як свідків осіб, які входили до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42019000000001971, а також працівників з числа керівництва Служби безпеки України, які візували та підписували повідомлення на доручення прокурора у кримінальному провадженні № 42019000000001971, виклик яких ускладнено через загрозу безпеці у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України; виконати вимоги ст. 290 КПК України та вчинити інші процесуальні дії, пов`язані із закінченням досудового розслідування.

Прокурор стверджує, що продовження строку дії покладених на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язків обґрунтовується необхідністю забезпечення виконання ним відповідних процесуальних обов`язків, а також, згідно зі ст. 177 КПК України, запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Прокурор ОСОБА_27 у судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_28 з думкою якого погодились захисники ОСОБА_29, ОСОБА_30 та підозрюваний ОСОБА_1, просив відмовити у задоволенні клопотання. Зазначив, що: стороною обвинувачення у клопотанні та доданих до нього матеріалів не доведено обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у скоєнні злочинів та жодного ризику, який передбачений ст. 177 КПК України; вказане клопотання є аналогічним до клопотання про застосування запобіжного заходу від 15.08.2022, а тому не містить викладу обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові, а також викладу обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали; клопотання прокурора не містить обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного конкретних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Зазначив, що попередня кваліфікаця у кримінальному провадженні № 62020100000002168 була змінена; матеріали справи не містять доказів того, що додані докази отримані у процесуальний спосіб; додані докази не є належними та не підтверджують обставини пред`явленої підозри. Обгрунтовуючи відсутність існування ризиків, передбачених п. 1-3, ч. 1 ст. 171 КПК України, захисник посилався на належну процесуальну поведінку підозрюваного; відсутність доказів того, що ОСОБА_1 впливав на свідків з метою зміни ними показань; вчиняв дії щодо приховання та знищення будь-яких речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Щодо дії додаткового обов`язку, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України, захисник стверджував, що підозрюваний ОСОБА_1, незважаючи на проведення стосовно нього кримінального переслідування, продовжує здійснювати трудові обов`язки, покладені на нього трудовим договором з Адвокатським об`єднанням «ДСА ГРУП», а також обов`язки адвоката, який надає правову (правничу) допомогу ряду клієнтів. Тому ОСОБА_1 зобов`язаний відлучатися до інших населених пунктів з метою надання правової допомоги клієнтам та з метою отримання дозволу на виїзд до іншого населеного пункту ОСОБА_1 завчасно подавав детективу відповідні клопотання. Проте детектив Національного бюро ОСОБА_31. неодноразово виносив постанови про відмову у їх задоволенні. Письмові заперечення захисника ОСОБА_32 містяться у матеріалах справи.

Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання належить задовольнити з таких підстав.

Встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020, у якому ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, що підтверджується копією повідомлення про підозру від 15.08.2022.

Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29.08.2022 у справі № 991/2997/22, провадження № 11-сс/991/254/22 стосовно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 26.10.2022, підозрюваному визначений альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2 800 000 грн та у разі внесення застави покладено строком до 26.10.2022 такі обов`язки: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту, в якому знаходиться зареєстроване місце проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватись від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 . Копія судового рішення міститься у матеріалах справи.

У зв`язку із внесенням застави, ОСОБА_1 звільнено з-під варти, тому стосовно нього застосовано запобіжний захід у виді застави із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, до 26.10.2022 включно.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Враховуючи вимоги ч. 3, 4 ст. 199, ч. 1 ст. 194 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку обов`язків, покладених на підозрюваного, слідчий суддя, керуючись загальними приписам, які регулюють застосування запобіжного заходу, з урахуванням додаткових відомостей, має дослідити наявність таких обставин:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу чи покладених обов`язків;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;

4) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.

За змістом ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи норми ст. 8, 9 КПК України, слідчий суддя керується позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики Європейського суду з прав людини обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

На обґрунтування обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, прокурор додав копії матеріалів, які досліджені у судовому засіданні, зокрема копії: заяви ОСОБА_4 від 23.10.2020 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364, 365 КК України, до якої додані, зокрема, копії: свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 від 21.09.2019; витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 57675774 від 24.09.2019 (спадкодавець ОСОБА_3 ); копію довідки приватного нотаріуса від 13.08.2020; протоколів допиту потерпілого ОСОБА_4 від 01.12.2020, 11.02.2020; матеріалів кримінального провадження № 42019000000001971: вступної та резолютивної частини ухвали слідчого судді Печерського районного суд міста Києва від 02.12.2019 у справі № 757/63003/19-к про дозвіл на обшук, за якою ОСОБА_1 в рамках зазначеного кримінального провадження звернуся до слідчого судді з клопотанням про надання прокурорам дозволу на проведення обшуку банківської скриньки, яку орендує ОСОБА_3 у відділенні АТ «Ощадбанк» в місті Ізмаїл Одеської області; протокол обшуку від 06.12.2019, згідно якого ОСОБА_1 за участі оперуповноваженого Служби безпеки України Дем`яненка В.В. провів обшук у банку, в ході якого із зазначеної індивідуальної скриньки вилучив 118 злитків золота 999,9 проби загальною вагою 8 110 г, кожен з яких мав маркування із зазначенням серійного номеру, підприємства-виробника, ваги та напису «gold 999,9» та відповідні сертифікати; протоколу допиту свідків ОСОБА_5 від 17.12.2020, ОСОБА_7 від 02.06.2022, ОСОБА_8 від 07.06.2022 - прокурорів Офісу Генерального прокурора, які повідомили обставини виявлення 23.11.2020 під час огляду вмісту сейфу, що розташований у кабінеті № 2102 Офісу Генерального прокурора з адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, матеріалів кримінального провадження № 42019000000001971 та складення акту огляду вмісту зазначеного сейфу; акту огляду вмісту сейфу, розташованого у кабінеті № 2102 за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, та виявлених за результатами огляду матеріалів кримінального провадження № 42019000000001971; отриманого за результатами тимчасового доступу до речей і документів на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києві від 03.03.2021, із судової справи Печерського районного суду м. Києва № 757/63003/19-к, повідомлення ГУ БКОЗ СБУ №14/1-6698 від 19.09.2019 щодо виконання доручення прокурора у кримінальному провадженні № 42019000000001971, на першому аркуші якого, відсутні відомості про ОСОБА_2 як особи, яка могла знати про діяльність ОСОБА_3 ; наданих у відповідь на запит Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві № 11-28692/02-2020 від 02.12.2020 ІНФОРМАЦІЯ_2 відомостей про осіб, які перетнули держаний кордон України, відповідно до яких у період з 26.07.2019 по 20.10.2019 ОСОБА_14 перебував за межами України; протоколу огляду від 05.02.2021, складеного за результатом огляду домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_15 ; протоколів допиту свідків ОСОБА_11 від 05.02.2021, ОСОБА_16 від 05.02.2021, ОСОБА_10 від 06.02.2021, свідка ОСОБА_13 від 07.02.2021, свідка ОСОБА_9 від 18.11.2019, свідка ОСОБА_6 від 25.05.2022; висновку експерта № СЕ-19-21/9098-ПЧ від 01.07.2021, відповідно до якого, у тому числі, підписи у протоколі допиту свідка ОСОБА_2, у клопотанні ОСОБА_2 про повернення тимчасово вилученого майна від 04.05.2020, у протоколі повернення вилученого майна ОСОБА_2 від 04.05.2020 виконані ОСОБА_2 ; висновку експерта № СЕ-19-21/9098-ПЧ від 17.03.2021, відповідно до якого підтверджується відповідність підписів ОСОБА_1 у процесуальних документах, складених у кримінальному провадженні № 42019000000001971; висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 016/21 від 03.02.2021, за яким підтверджується неотримання активів ОСОБА_4 на загальну вартість 11 883 826,30 грн, та інші матеріали.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій ОСОБА_1, дослідження цих документів у сукупності формують у слідчого судді внутрішнє переконання, що мали місце обставини, про які зазначається у клопотанні, а ОСОБА_1 міг вчинити вказані дії, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Звертаю увагу, що на стадії досудового розслідування оцінка наявних у матеріалах провадження доказів здійснюється не в межах оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування. Саме при розгляді кримінального провадження по суті суд, відповідно до положень ст. 94 КПК України, дослідивши всі обставини, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку може прийняти рішення щодо стадії кримінального правопорушення, за наявності підстав, встановити наявність або відсутність в діях особи складу кримінального правопорушення.

Посилаючись на необґрунтованість підозри сторона захисту зазначає, що: матеріали, додані до клопотання, не підтверджують, що органом досудового розслідування розпочиналось розслідування злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України, у порядку визначеному положеннями ст. 214 КПК України; не можуть використовуватись матеріали з кримінального провадження № 42019000000001971; акт огляду вмісту сейфу отриманий не у передбаченому КПК України порядку, оскільки докази їх отриманні у процесуальний спосіб відсутні; ОСОБА_1 інкримінується вчинення злочину за попередньою змовою із ОСОБА_2, який помер у 2021 році, проте доказів повідомлення останньому про підозру не надано; висновок спеціаліста Української експертної компанії № 1 від 11.12.2018 не може підтверджувати викладені у ньому обставини, оскільки досліджувались копії документів; відсутні докази того, що вилучене ОСОБА_1 в ході обшуку майно є золотими злитками відповідної проби, а також того, що власником цього майна був ОСОБА_3 та що він мав фінансові можливості його придбати; у висновку судово-економічної експертиза № 016/21 від 03.02.2021 експерт вирішив питання права, які не входять до компетенції останнього, а саме, що ОСОБА_2 не є власником вилученого майна (на підставі висновку експерта про почеркознавчу експертизу, яка проведена по копіям документів), експерт зазначив, що ОСОБА_4 не отримав активи на загальну вартість 11 882 639,38 грн, самостійно визначив яким чином необхідно розрахувати вартість неотриманих активів; органом досудового розслідування не надано жодних доказів вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Як пояснив прокурор у судовому засіданні матеріали з кримінального провадження № 42019000000001971 отримані у порядку тимчасового доступу до речей і документів, а на підставі, у тому числі, акту огляду вмісту сейфу від 23.11.2020 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000002168.

У судовому засіданні встановлено, що матеріали справи містять копії ухвал слідчих суддів про тимчасовий доступ до речей і документів від 03.03.2021, 22.03.2021 та протоколів тимчасового доступу до документів від 25.03.2021, 11.04.2021, якими прокурор обґрунтовує процесуальний шлях отримання інших доказів, які додані до клопотання.

Встановлені обставини спростовують доводи сторони захисту щодо порушення органом досудового розслідування порядку отримання доказів.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань ОСОБА_2 повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 191 КК України, тому слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту про не підтвердження обставини можливого вчинення ОСОБА_1 злочину за ст. 191 КК України у змові з ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю в матеріалах судового провадження повідомлення останнього про підозру.

Зауваження сторони захисту щодо висновків спеціаліста та експерта не спростовують можливу причетність ОСОБА_1 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтверджену сукупністю доданих до клопотання, досліджених слідчим суддею матеріалів, а відтак не дають підстав для висновку про необґрунтованість такої підозри.

Щодо інших аргументів сторони захисту слідчий суддя наголошує, що на даному етапі досудового розслідування при вирішенні питання про продовження строку покладених на підозрюваного обов`язків, повноваження слідчого судді обмежуються оцінкою доказів на предмет їх переконливості щодо висновку про можливість вчинення кримінального правопорушення за конкретних обставин та конкретною особою. Отже, на даній стадії мова йде виключно про обґрунтоване припущення.

Також, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, була предметом перевірки колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду під час постановлення ухвали про застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності достатніх підстав вважати, що заявлені ризики, передбачені п. 1-3 ст. 177 КПК України, не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1, слідчий суддя зазначає таке.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Слідчий суддя погоджується з доводами прокурора про продовження існування ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду з огляду на таке.

Існування ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду пов`язане, у першу чергу, із тяжкістю кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 . Так, зокрема, відповідно до ст. 12, примітки ст. 45 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 191 КК України є особливо тяжким корупційним кримінальним правопорушенням, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. При цьому, звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, не передбачено за вчинення вказаного кримінального правопорушення (ст. 69, ст. 75 КК України).

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у виді можливого засудження до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження.

Слідчий суддя враховує наявні у матеріалах клопотання відомості про майновий стан ОСОБА_1 та його родини, також враховано, що ОСОБА_1 як колишній працівник органів прокуратури має зв`язки із працівниками правоохоронних органів, що дає можливість підозрюваному, використовуючи їх, переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Із долученого стороною захисту листа Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 8010.13.2-24813/80.3-22 від 31.08.2022 встановлено, що Печерським відділом Центрального міжрегіонального управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області відповідно до звернення від 19.08.2022 № Ю-205/6/8030-22 інформація про анульований паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_3, внесена до ІП «Недійсні документи» Єдиної інформаційно - аналітичної системи міграційними процесами ДМС України. Паспорт серії НОМЕР_2 буде знищено відповідно до п. 94 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 р. № 1001)

Зазначене узгоджується з відомостями із особової кратки ДМС України стосовно ОСОБА_1, згідно якої його паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 06.07.2018 станом на 03.10.2022 визнано недійсним (т. 2 а.с. 90).

У той же час, не залишається поза увагою слідчого судді, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Також роз`яснення, надані Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

Слідчий суддя вважає недостатніми доводи сторони захисту, що відсутність у користуванні ОСОБА_1 паспорту для виїзду за кордон та заборона виїзду чоловіків - громадян України віком від 18 до 60 років на період дії режиму воєнного стану свідчить про відсутність ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду, оскільки такі дії можуть бути вчинені і на території України.

Отже, встановлені обставини у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження підтверджують наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, який існував на час застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу та на час розгляду цього клопотання не зменшився та продовжує існувати.

Щодо продовження існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Слідчим суддею враховані обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, те, що: ОСОБА_1 не передав на зберігання вилучені під час обшуку дорогоцінні метали до спеціально пристосованого для зберігання речових доказів приміщення; протокол обшуку від 06.12.2019, клопотання про проведення обшуку від 02.12.2019 та інші матеріали кримінального провадження приховав від органу досудового розслідування та керівництва Генеральної прокуратури України; використав повноваження прокурора у кримінальному провадженні для створення видимості правомірності власних дій. На переконання слідчого судді вказане підтверджує високий рівень підготовки до вчинення інкримінованих дій, вчинення яких доведено за стандартом «обґрунтована підозра».

Разом із цим, оскільки на час розгляду клопотання не встановлено місцезнаходження золотих злитків, слідчі дії щодо збору доказів на час розгляду клопотання прокурора тривають та не проведені у повному обсязі, продовжує існувати обґрунтований ризик приховування підозрюваним інших документів, які мають істотне значення для встановлення важливих обставин кримінального правопорушення.

На переконання слідчого судді продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 2 ст. 177 КПК України, обумовлює необхідність продовження строку дії, покладених на ОСОБА_1 обов`язків: прибувати до слідчого, у провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за кожною вимогою; не відлучатись з населеного пункту, в якому знаходиться зареєстроване місце проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.

У судовому засіданні сторона захисту звернула увагу, що продовження ОСОБА_1 дії додаткового обов`язку, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 191 КПК України, перешкоджає здійсненню його адвокатської діяльності щодо надання правової допомоги клієнтам Адвокатського об`єднання «ДСА ГРУП», у тому числі, які знаходяться за межами м. Києва.

На обґрунтування позиції стороною захисту долучені копії ордерів: № 1084161 від 14.06.2022, № 1084162 від 14.06.2022, № 1090648 від 14.06.2022, № 1090650 від 14.06.2022, № 1090649 від 14.06.2022, № 1091468 від 13.07.2022, № 1093236 від 16.09.2022, № 1093235 від 08.06.2022, № 1091472 від 17.07.2022, № 1091466 від 19.07.2022, № 1093157 від 19.07.2022, № 1091465 від 19.07.2022, № 1093158 від 19.07.2022, № 1093168 від 19.07.2022, № 1093237 від 18.07.2022, № 1093240 від 19.07.2022, згідно яких ОСОБА_1 як адвокату Адвокатського об`єднання «ДСА ГРУП» доручено надання правової (правничої) допомоги; клопотання підозрюваного ОСОБА_1 до детектива Національного бюро про надання дозволів на виїзд з міста Києва до: м. Вінниця від 25.08.2022, 31.08.2022, 06.09.2022, 12.09.2022; м. Хмельницький від 18.09.2022; м. Малин, Житомирсьскої обл. від 19.09.2022; м. Житомир від 19.09.2022 із додатками: копіями наказів голови Адвокатського об`єднання «ДСА ГРУП» про відрядження ОСОБА_1 № 11 від 25.08.2022, № 12 від 31.08.2022, № 14 від 06.09.2022, № 15 від 12.09.2022, № 16 від 16.09.2022, № 17 від 16.09.2022, № 18 від 16.09.2022, № 19 від 23.09.2022, постанови детектива Національного бюро про відмову у задоволенні клопотань.

У той же час, слідчий суддя враховує, що більшою частиною із долучених стороною захисту ордерів ОСОБА_1 як адвокату Адвокатського об`єднання «ДСА ГРУП» доручено надання правової (правничої) допомоги в органах досудового розслідування, розташованих в м. Києві, районних судах міста Києва та Київському апеляційному суді, що не потребує отримання дозволу детектива на переміщення до іншого населеного пункту.

Також встановлено, що за результати розгляду клопотань підозрюваного ОСОБА_1 про надання йому дозволу на виїзд із населеного пункту, у якому він проживає, зокрема, у зв`язку з відрядженнями до Господарського суду Вінницької області, Господарського суду Житомирської області, Малинського районного суду Житомирської області, Вінницького міського суду Вінницької області, детектив Національного бюро ОСОБА_31. виніс постанови про відмову у задоволення клопотань від 07.09.2022, 19.09.2022, у яких зазначив про відсутність копій відповідних судових викликів або повідомлень суду про призначення судових засідань чи процесуальних дій на вказані дати за участю ОСОБА_1 або осіб, визначених у заяві ОСОБА_1, що підтверджується копіями постанов детектива.

На запитання слідчого судді: чому після першої відмови детектива підозрюваний до клопотань не додавав відповідні документи, ОСОБА_1 пояснень не надав.

Таким чином, оскільки копії наказів про відрядження не є належним підтвердженням участі ОСОБА_1 у судових засіданнях, органом досудового розслідування обґрунтовано відмовлено у наданні підозрюваному дозволу на виїзд за межі м. Києва.

Водночас, на уточнюючі запитання слідчого судді підозрюваний ОСОБА_1 не зміг повідомити наслідки його неявки у судові засідання: чи відкладались судові засідання, чипроводилось за його відсутністю, чи відбувалась заміна адвоката АО «ДСА ГРУП».

Прокурор у судовому засіданні повідомив, що за наявності обґрунтованих підстав для виїзду підозрюваного за межі населеного пункту, у якому знаходиться зареєстроване місце проживання, орган досудового розслідування такі клопотання сторони захисту задовольняв та надав ОСОБА_1 дозвіл на виїзд за межі м. Києва.

Отже, на переконання слідчого судді, доводи сторони захисту, що продовження підозрюваному ОСОБА_1 дії обов`язку: не відлучатись з населеного пункту, в якому знаходиться зареєстроване місце проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду перешкоджає здійсненню його адвокатської діяльності, є необгрунтованими.

Щодо продовження існування ризику незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення вчиненого групою осіб, при цьому його роль у вчиненому злочині, у тому числі, полягала у складанні та використанні заздалегідь неправдивих показань свідка з використанням свого службового становища.

Разом із цим слідчий суддя враховує, що ОСОБА_1 як колишній працівник прокуратури може впливати на свідків у кримінальному провадженні - працівників Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та працівника Служб безпеки України ОСОБА_6, а також на інших свідків у кримінальному провадженні - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та потерпілого ОСОБА_4 з метою зміни їх показань в суді для уникнення в подальшому своєї та можливих співучасників кримінальної відповідальності.

Тобто, оскільки ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, викладені у клопотанні обставини вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення та долучені до клопотання прокурора матеріали кримінального провадження дають слідчому судді підстави вважати, що з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_1 може здійснювати вплив на вказаних свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, з метою зміни чи відмови від наданих ними показань.

Отже, встановлені вище обставини, обумовлюють необхідність продовження строку дії, покладеного на ОСОБА_1 обов`язку: утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 .

Таким чином, враховуючи, розмір застави, а також те, що прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя, з урахуванням тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1, характеру та обставин справи, особи підозрюваного, дійшов висновку, що заявлені прокурором ризики продовжують існувати та не зменшилися до маловірогідності чи до їх виключення на цьому етапі досудового розслідування, що є підставою для продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного.

Слідчий суддя вважає, що продовження строку дії обов`язків, зазначених прокурором у клопотанні, має найменший вплив на реалізацію прав і свобод підозрюваного, а такі обов`язки на цій стадії кримінального провадження є необхідними і достатніми для забезпечення його належної процесуальної поведінки. Отже, вказане втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.

Водночас, жодна із сторін кримінального провадження не ставила питання про застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, тому, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчим суддею це питання не вирішується.

Слідчий суддя вважає доведеними посилання прокурора на неможливість закінчити досудове розслідування до закінчення строку дії ухвали колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29.08.2022, у зв`язку з необхідністю проведення ряду слідчих та процесуальних дій, які мають суттєве значення для встановлення усіх обставин у цьому кримінальному провадженні та отримані за результатами їх проведення докази можуть бути використані під час судового розгляду.

При цьому слідчим суддею враховано, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.08.2022 у справі № 991/2815/22 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 384, ч. 4 ст. 358 КК України, а також за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 367, ч. 1 ст. 366 КК України до п`яти місяців, тобто до 14.11.2022 (т. 2 а.с. 155-164).

Водночас, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 219 КПК України загальний строк досудового розслідування не може перевищувати дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочинну, тому стороною обвинувачення не вичерпана можливість у цьому кримінальному провадженні для звернення до слідчого судді із клопотанням про продовження строку досудового розслідування.

Тому, слідчий суддя, керуючись ч. 7 ст. 194 КПК України, вважає за необхідне продовжити строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1, на строк не більше двох місяців, тобто до 20.12.2022, але не довше строку досудового розслідування кримінального провадження № 62020100000002168 від 27.10.2020.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим, відповідає тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та виправдовує подальше продовження строку їх дії, тому клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 177, 178, 182, 194, 199, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Продовжити строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 20 грудня 2022 року але не довше строку досудового розслідування, а саме:

- прибувати до слідчого, у провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за кожною вимогою;

- не відлучатись з населеного пункту, в якому знаходиться зареєстроване місце проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 .

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_33