- Головуючий суддя (ВАКС) : Мовчан Н.В.
Справа № 991/4771/22
Провадження 1-кс/991/4791/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2022 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, старшого детектива ОСОБА_3, власника майна ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, погоджене з прокурором четвертого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6, про арешт майна у межах кримінального провадження № 52017000000000717 від 25.10.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.4 ст. 368, ч. 4 ст. 369 КК України,
УСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому детектив з метою забезпечення збереження речових доказів просить накласти арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку у житлі ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000717 від 25.10.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 369 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що протягом серпня, грудня 2015 року та січня, лютого 2016 року з Державного бюджету України на користь товариств, пов`язаних єдиним кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ОСОБА_7, а саме: ТОВ «Європа Транс Лтд.», ДП ВАТ «Івано-Франківський М`ясокомбінат» «Івано-Франківські Ковбаси», ТОВ «Імперово Фудз», ПАТ «Компанія Райз», ПАФ «Жуківська», СТОВ імені Духова, ТОВ «Батуринське», СТОВ «Промінь», ТОВ «Головеньківське Плюс», ТОВ «СП «Пуків Агро», СТОВ «Калина», СПОП «Березоволуцьке», ТОВ «Егрес-Агро», ТОВ «АПФ «Левада», ТОВ «Райз-Прикарпаття», ПОСП «Перемога», СТОВ імені Щорса, ТОВ «Спецагропроект», ТОВ «Аграрний Холдинг «Авангард», АТзОВ «Свято Трипілля», ТОВ «Невгодівське», ТОВ «Великофоснянське», ТОВ «Райз-Полісся», ТОВ «Раківщинське», ПАТ «Івано-Франківський М`ясокомбінат», ТОВ «Аграрна Перспектива», ТОВ «Агро-МВ», ТОВ «Зернопром Агро», ТОВ «Зорі Прикарпаття», ТОВ «Перше Травня Комбікормовий Завод», ТОВ «Елеватор Агро» сплачено 3 244 048 800 грн, як відшкодування податку на додану вартість.
Відповідно до матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_4, обіймаючи посаду Голови ДФС України, здійснював сприяння у здійсненні бюджетного відшкодування ПДВ у вказаних розмірах, в обмін на отримання від ОСОБА_7 неправомірної вигоди. Отримання неправомірної вигоди ОСОБА_4 здійснювалося за пособництва його радника на той час ОСОБА_8, який з метою приховання природи отриманих коштів неправомірної вигоди, залучив компанії-нерезидентів з ознаками фіктивності, а також надав можливість ОСОБА_4 використати підконтрольне йому товариство «Newline Leader Ltd» для зарахування частини суми неправомірної вигоди.
Таке сприяння полягало у наданні незаконних переваг цим платникам податків шляхом першочергового включення відомостей про них до узагальнюючих інформацій ДФС, у порівнянні з іншими платниками. Зокрема, відомості про задекларовані вказаними платниками суми бюджетного відшкодування включалися до відповідних узагальнених інформацій, натомість відповідні відомості про інших платників до таких інформацій не включалися. Така ситуація виникала у тому числі через недотримання під час процедури бюджетного відшкодування ПДВ визначених Податковим кодексом та підзаконними актами строків. Відтак, неодноразово право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ в інших платників виникало раніше, ніж у перелічених товариств, але відшкодування їм не здійснювалося, а отже черговість такого відшкодування порушувалася.
Кошти ймовірної неправомірної вигоди сплачувалися шляхом перерахування з рахунків товариств-нерезидентів «ULF Trade AG» та «Avonex Limited», бенефіціарним власником яких також є ОСОБА_7, через рахунки компаній з ознаками фіктивності «Ktonel Holdings Limited», «Ipson Holdings Limited», «Lazer Plus Limited», «Shellrock Sales Inc», «Sanda Commerce Llp» на рахунки товариств-нерезидентів «RN Group Limited», «Lamagan Ventures Limited», «Newline Leader Ltd», контроль над діяльністю яких здійснювали ОСОБА_4 та наближені до нього особи, а саме: «RN Group Limited», «Lamagan Ventures Limited», «Newline Leader Ltd».
Загалом протягом серпня, грудня 2015 року та січня, лютого 2016 року ОСОБА_4, за пособництва ОСОБА_8, забезпечив здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на користь підконтрольних ОСОБА_7 товариств на загальну суму 3 244 048 800, 33 грн. Загальна сума неправомірної вигоди, отримана на рахунки «RN Group Limited», «Lamagan Ventures Limited» та «Newline Leader ltd» склала 5 597 620 доларів США та 21 016 173,26 Євро, що в перерахунку за офіційним курсом Національного банку України станом на дати зарахування таких коштів склало 722 723 650,99 грн.
17.10.2022 детективи провели обшук за місцем проживання ОСОБА_4, під час якого вилучили таке майно: ноутбук Apple MacBook Pro A1278; ноутбук Apple MacBook Pro A1707; моноблок Apple A1419; мобільний телефон Apple iPhone SE; Apple iPhone, FCCID BC6-E3087A. Доступ до їх вмісту обмежений логічним захистом, паролів доступу до зазначених носіїв володілець не надав.
У подальшому детектив виніс постанови, якими вилучене під час обшуку майно визнав речовими доказами у кримінальному провадженні та призначив комп`ютерно технічні експертизи з метою дослідження їх вмісту.
В органу досудового розслідування є підстави вважати, що в пам`яті вилучених носіїв інформації можуть міститися відомості, що мають значення в кримінальному провадженні, тому детектив, з метою забезпечення збереження речових доказів, просить накласти на них арешт.
Старший детектив ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав частково, лише щодо накладення арешту на мобільні телефони. Зазначив, що вміст вилучених під час обшуку інших носів інформації, а саме: ноутбуків Apple MacBook Pro A1278 та Apple MacBook Pro A1707, а також моноблоку Apple A1419, скопійовано, за участі спеціаліста, тому орган досудового розслідування має намір повернути їх власнику.
Представник власникамайна адвокат ОСОБА_5,з думкоюякого погодивсявласник майна ОСОБА_4,проти задоволенняклопотання заперечував.Звернув увагу,що здня надходженняклопотання проарешт майнадо суду(19.10.2022)пройшло шістьднів,однак,клопотання устроки визначеніст.172КПК України не розглянуте, тому, на його думку, майно має бути негайно повернуте власнику. Також звернув увагу, що при складанні клопотання детектив не дотримався вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, а саме: не навів жодної підстави вважати, що вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 носії інформації зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та інші відомості, тобто, що вони відповідають критеріям речового доказу.
Власник майна ОСОБА_4 додатково пояснив, що вилучене майно, окрім особистих даних, персональних фотографій, контактів не містить жодних відомостей, що мають відношення до його роботи на посаді Голови ДФС України та до зазначених у повідомлені про підозру обставин. Повідомляти пароль до носіїв інформації відмовляється, оскільки вважає, що орган досудового розслідування у подальшому може опублікувати приватні фото, що негативно вплине на дружні відносини з іншими особами.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення детектива, власника майна та його представника, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання належить задовольнити частково з таких підстав.
Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо детектив, прокурор, серед іншого, не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для їх застосування (п. 7 ч. 2 ст. 131, п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Пунктом 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу. Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, зокрема, якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний із подоланням системи логічного захисту.
Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема: правову підставу для арешту майна; можливість використаннямайна якдоказу у кримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому п.1ч.2ст.170цього Кодексу);розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Частиною 1 цієї статті визначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведене необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання встановлено, що детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000717 від 25.10.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 369 КК України, у тому числі за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального провадження, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Згідно із Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження здійснюється, зокрема, за фактом того, що впродовж 2015-2016 років посадові особи ймовірно отримали неправомірну вигоду від кінцевого бенефіціарного власника низки товариств, а саме: ТОВ «ЄвропаТранс Лтд.»,ДП ВАТ«Івано-ФранківськийМ`ясокомбінат» «Івано-ФранківськіКовбаси»,ТОВ «ІмперовоФудз»,ПАТ «КомпаніяРайз»,ПАФ «Жуківська»,СТОВ іменіДухова,ТОВ «Батуринське»,СТОВ «Промінь»,ТОВ «ГоловеньківськеПлюс»,ТОВ «СП«Пуків Агро»,СТОВ «Калина»,СПОП «Березоволуцьке»,ТОВ «Егрес-Агро»,ТОВ «АПФ«Левада»,ТОВ «Райз-Прикарпаття»,ПОСП «Перемога»,СТОВ іменіЩорса,ТОВ «Спецагропроект»,ТОВ «АграрнийХолдинг «Авангард»,АТзОВ «СвятоТрипілля»,ТОВ «Невгодівське»,ТОВ «Великофоснянське»,ТОВ «Райз-Полісся»,ТОВ «Раківщинське»,ПАТ «Івано-ФранківськийМ`ясокомбінат»,ТОВ «Аграрна Перспектива»,ТОВ «Агро-МВ»,ТОВ «ЗернопромАгро»,ТОВ «ЗоріПрикарпаття»,ТОВ «ПершеТравня КомбікормовийЗавод»,ТОВ «ЕлеваторАгро»,як винагородуза сприянняу здійсненнібюджетного відшкодуванняПДВ накористь переліченихсуб`єктів господарювання.Вказана сплатанеправомірної вигодимогла здійснюватисяшляхом безготівковихперерахувань зрахунків компаній-нерезидентів«ULFTradeAG»та «AvonexLimited»на користьтовариств,підконтрольних посадовимособам ДФС,зокрема,на користькомпаній «RNGroupLimited»,«LamaganVenturesLimited»,« Newline Leader Ltd».
На обґрунтування вчинення кримінального правопорушення прокурор до клопотання додала копії матеріалів досудового розслідування, які дослідженні у судовому засіданні, а саме копії: протоколів оглядувід 09.09.2021,01.11.2021,12.08.2021,22.09.2022,06.09.2021,22.12.2021,29.12.2021;протоколів оглядудокументів від16.08.2021,24.10.2018,01.02.2019,13.01.2022,29.09.2022;протоколів оглядуречей ідокументів від26.03.2020,03.02.2020та іншимиматеріалами. Дослідження цих матеріалів, враховуючи викладену у клопотанні фабулу кримінального провадження, формує у слідчого судді внутрішнє переконання того, що могли мати місце обставини кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання, тому слідчий суддя вважає доведеним, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У межах цього кримінального провадження детективи Національного бюро 17.10.2022 здійснили обшук домоволодіння за адресою: вул. Золоті Джерела, 26, м. Київ, під час якого ОСОБА_4 добровільно видав мобільні телефони Apple iPhone SE та Apple iPhone, FCCID BC6-E3087A. Оскільки мобільні телефони виявилися захищені системою логічного захисту та передані у вимкненому стані, детективи прийняли рішення про їх вилучення.
Вилучення органом досудового розслідування вказаних носіїв інформації відповідає вимогам абз. 3 ч. 2 ст. 168 КПК України, у якому передбачено дозвіл на вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, у тому числі, якщо доступ до них обмежується її власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Враховуючи, що зазначені мобільні телефони можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, детектив 17.10.2022 виніс постанову про визнання та приєднання їх до кримінального провадження як речових доказів.
Власник майна та його представник у судовому засіданні наголошували на тому, що детектив у клопотанні не навів підстав вважати, що носії інформації можуть містити відомості, що мають доказове значення.
Однак слідчий суддя такі доводи вважає безпідставними, з огляду на положення абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України, яким передбачено можливість арешту комп`ютерних систем чи їх частин у разі, якщо доступ до них пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Водночас слідчий суддя враховує, що істотне значення для кримінального провадження має саме інформація, які міститься на пристроях, а не сам матеріальний носій інформації. У судовому засіданні встановлено, що доступ до мобільних телефонів залишається обмеженим, що є перешкодою для органу досудового розслідування для проведення їх огляду на предмет наявності на ньому відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що детектив довів необхідність арешту мобільних телефонів, вилучених під час обшуку у домоволодінні за місцем проживання ОСОБА_4, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Зауваження представника власника майна, що постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів винесена пізніше, ніж датована, оскільки речовими доказами визнано лише мобільні телефони, а не все вилучене під час обшуку майно, не спростовують можливість мобільних телефонів відповідати критеріям речового доказу, що може бути встановлено за результатом їх огляду.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Водночас, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Слідчим суддею не встановлено негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, який в цьому випадку є найбільш дієвим та виправдовує ступінь втручання у право власності.
У той же час, не застосування обмежень на відчуження, розпорядження та користування мобільними телефонами може призвести до вжиття заходів до його знищення, перетворення чи відчуження.
Слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів. Таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого детектив звернувся із клопотанням.
Щодо посилання захисника на розгляд клопотання слідчим суддею з порушенням строку, встановленого ч. 1 ст. 172 КПК України, як на підставу для відмови у задоволенні клопотання слідчий суддя зазначає таке.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею не пізніше двох днів з дня його надходження до суду.
Відмова в задоволенні клопотання про арешт майна можлива лише, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Отже, такої підстави для відмови в арешті майна як порушення слідчим суддею строку розгляду клопотання про арешт майна Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено.
Разом з цим, розгляд слідчим суддею клопотання про арешт поза межами визначених вказаною нормою строків, обумовлений зайнятістю слідчого судді в іншій справі, що підтверджується матеріалами справи.
З огляду на викладене та враховуючи, що детектив клопотання в частині накладення арешту на вилучений під час обшуку ноутбуків та моноблоку не підтримав, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання належить задовольнити частково.
Керуючись ст. 2, 7, 131-132, 170-173, 175, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити клопотання частково.
Накласти арешт на майно, вилучене 17.10.2022 під час проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, а саме:
мобільний телефон Apple iPhone SE;
мобільний телефон Apple iPhone, FCCID BC6-E3087A,
із забороною відчуження, розпорядження та користування цим майном.
У задоволенні іншої частини клопотання відмовити.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1