- Головуючий суддя (ВАКС): Воронько В.Д.
Справа № 991/4757/22
Провадження 1-кс/991/4777/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2022 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6, прокурора ОСОБА_7, підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_8, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_8 на постанову прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013110000000270 від 14.03.2013,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга, в якій адвокат ОСОБА_8 просить скасувати постанову заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 від 14.10.2022 про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_1 у межах кримінального провадження №12013110000000270 від 14.03.2013.
В обґрунтування скарги захисник посилається на те, що оскаржувана постанова винесена із порушенням процесуального права, поза межами повноважень прокурора та суперечить основним засадам кримінального провадження. Зокрема, захисник ОСОБА_8 посилається на те, що, оскільки строки досудового розслідування у даному кримінальному провадженні не продовжувались до трьох місяців, строк досудового розслідування закінчився 21.08.2022 (після спливу двох місяців з моменту повідомлення особі про підозру). Окрім того, захисник зазначає, що Державна установа "Київський слідчий ізолятор", у якій тримається під вартою підозрюваний ОСОБА_1, обладнана кімнатою для проведення судових засідань у режимі відеоконференції. Водночас з моменту звернення детектива до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу (11.10.2022) та до закінчення строку дії попередньої ухвали про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (15.10.2022) залишалось 3 робочих дні відповідно до графіку робочих днів ДУ "Київський слідчий ізолятор". Отже, слідчий суддя мав всі можливості для розгляду клопотання в судовому засіданні із забезпеченням участі ОСОБА_1 засобами відеоконференцзв`язку. Окрім того, враховуючи тривалий час здійснення досудового розслідування та належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_1, захисник вважає, що слідчий суддя має переглянути застосовані до ОСОБА_1 обмеження. Зокрема, захисник зауважує, що судом та прокурором не було взято до уваги відсутність доказів можливості або фактів переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду; те, що ОСОБА_1 не має фактичного доступу до джерел доказів, а тому не може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для досудового розслідування кримінального правопорушення; недоведеність намірів або фактів погодження показань ОСОБА_1 з іншими особами; передбачені ст. 178 КПК України обставини, у тому числі щодо вагомості наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність судимостей у ОСОБА_1 . Водночас захисник вважає визначений ОСОБА_1 розмір застави надмірним та таким, що не відповідає тяжкості інкримінованого злочину та обставинам кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, захисник ОСОБА_8 у своїй скарзі просить:
- витребувати у Національного антикорупційиого бюро України відомості про рух (картки про рух) кримінального провадження №12013110000000270 від 14.03.2013, які містяться у Єдиному реєстрі до судових розслідувань;
- здійснити розгляд скарги за участі ОСОБА_1 із застосування засобів відеоконференцзв`язку з будівлі ДУ "Київський слідчий ізолятор";
- скасувати постанову заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9, про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_1 в межах кримінального провадження №12013110000000270 від 14.03.2013;
- звільнити ОСОБА_1, який утримується в ДУ "Київський слідчий ізолятор", з-під варти.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_8 заявлену скаргу підтримав та просив її задовольнити, додатково зауважив, що заступником Генерального прокурора - керівником САП ОГП ОСОБА_9 при винесенні постанови від 14.10.2022 не враховано тенденцію зменшення ризиків з перебігом досудового розслідування, водночас прокурором не наведено жодних нових доказів існування наведених ним ризиків. На даний час підозрюваний ОСОБА_1 утримується у ДУ "Київський слідчий ізолятор", водночас з ним не проводиться жодних слідчих дій. З огляду на викладені у скарзі та в судовому засіданні обставини захисник просив скасувати постанову прокурора від 14.10.2022 або зменшити визначений розмір застави, визначеної ОСОБА_1, до максимального розміру, визначеного ст. 182 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_1, який брав участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції з приміщення ДУ "Київський слідчий ізолятор",підтримав позицію свого захисника, просив скаргу задовольнити в повному обсязі та звільнити його з-під варти.
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10, який відповідно до постанови про зміну групи прокурорів від 30.06.2022 входить до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні №12013110000000270 від 14.03.2013, проти задоволення скарги захисника заперечив, зауважив, що стороною обвинувачення було подане клопотання до суду про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_1, однак у зв`язку з масованими ракетними обстрілами м.Києва не було можливості забезпечити судовий розгляд вказаного клопотання в той період, у зв`язку з чим ухвалою слідчого судді від 12.10.2022 вказане клопотання було повернуте стороні обвинувачення та постановою керівника САП ОСОБА_9 від 14.10.2022 було продовжено строк дії запобіжного заходу ОСОБА_1 в порядку ст.615 КПК України. Підстави для скасування постанови від 14.10.2022 відсутні, оскільки прокурор перед її винесенням аналізував матеріали кримінального провадження, надавав оцінку ризикам. ОСОБА_1 12.10.2022, тобто за 2 дні до винесення оскаржуваної постанови, повідомлено про нову підозру за ч.5 ст. 191 КК України. Враховуючи цю обставину, на думку прокурора, ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, не лише не зменшились, а, можливо, і збільшились.
Слідчий суддя, дослідивши скаргу захисника, подану в порядку ст. 615 КПК України, заслухавши учасників провадження, приходить до наступних висновків.
Стаття 2 КПК України передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
С лідчий суддя, згідно ст.3 КПК України здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування.
Положеннями ч.3 ст.26 КПК України визначено, зокрема, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Згідно зі ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до ч.3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Ч.1 ст.34 КПК України передбачає, що до початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження (крім кримінальних проваджень, що надійшли на розгляд Вищого антикорупційного суду) з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків, а також у разі неможливості здійснювати відповідним судом правосуддя (зокрема, надзвичайні ситуації техногенного або природного характеру, епідемії, епізоотії, режим воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях.
В той же час п.2 ч.1 ст.615 КПК визначено, що якщо відсутня об`єктивна можливість виконання слідчим суддею повноважень, передбачених статтями140, 163, 164, 170, 173, 206, 219, 232, 233, 234, 235, 245-248, 250 та 294 цього Кодексу, - такі повноваження виконує керівник відповідного органу прокуратури за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором. Рішення керівника органу прокуратури приймається у формі постанови та має містити обґрунтування правомірності здійснення ним повноважень слідчого судді.
Виходячи з наведених норм, можна зробити висновок, що оскаржувана постанова належить до визначених ч.3 ст. 206 КПК України інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Також ч.ч.2,3,6 ст.615 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою чи постанови керівника органу прокуратури про тримання під вартою, прийнятої відповідно до вимог та з урахуванням обставин, передбачених цією статтею, може бути продовжений до одного місяця керівником відповідного органу прокуратури за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором. Строк тримання під вартою може продовжуватися неодноразово в межах строку досудового розслідування.
Про рішення, прийняті прокурором у випадках та порядку, передбачених цією статтею, невідкладно за першої можливості повідомляється прокурор вищого рівня, а також суд, визначений у порядку, передбаченому законодавством, з наданням копій відповідних документів не пізніше 10 днів з дня повідомлення
У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.
Таким чином зі змісту наведених норм ст.615 КПК України вбачається, що продовження строку тримання під вартою може бути безпосередньо здійснено керівником відповідного органу прокуратури за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, вочевидь шляхом прийняття відповідної постанови згідно із положеннями ст.110 КПК України.
При цьому КПК України прямо не пов`язує право керівника органу прокуратури на прийняття відповідної постанови про продовження строку тримання під вартою із об`єктивною неможливістю слідчого судді здійснювати повноваження щодо судового контролю, на відміну від питання обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке КПК прямо пов`язує із об`єктивною неможливістю розгляду слідчим суддею такого питання в установленому цим кодексом порядку.
Відповідно до ч.4 ст. 615 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність керівника органу прокуратури, прийняті або вчинені на виконання повноважень, визначених частиною першою цієї статті, розглядаються слідчим суддею того суду, в межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування, а в разі неможливості з об`єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - найбільш територіально наближеного до нього суду, що може здійснювати правосуддя, або іншого cуду, визначеного в порядку, передбаченому законодавством.
Згідно з ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього кодексу, до яких зокрема належить диспозитивність, зміст якої розкрито в ст.26 КПК України, а саме, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Встановлено, що Головним підрозділом детективів Національного антикорупційного бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013110000000270 від 14.03.2013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.4 ст.358, ч.1 ст.366 КК України.
В рамках даного кримінального провадження 21.06.2022 ОСОБА_1 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191КК України. 04.08.2022 ОСОБА_2 вручене повідомлення про зміну підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.4 ст.190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.07.2022 щодо підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 20.08.2022 включно. Одночасно ОСОБА_1 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3721500грн та за умови внесення застави покладено на підозрюваного, зазначені в ухвалі обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.08.2022 продовжено ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, тобто до 15.10.2022 включно, в межах строку досудового розслідування, з альтернативою внесення застави у розмірі 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 860 750 грн., з покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених п.п.1-4, 8, 9, ч.5 ст. 194 КПК України.
Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013110000000270 від 14.03.2013 продовжено до шести місяців, тобто до 21.12.2022.
11.10.2022 до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання ст.детектива, погоджене прокурором у кримінальному провадженні, в якому він просив: продовжити на шістдесят днів строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з можливістю внесення застави у розмірі у розмірі 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 860 750 грн та у випадку внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 строком на два місяці обов`язки, передбачені п.п. 1-4, 8, 9 ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у письмовому повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12013110000000270 від 14.03.2013, крім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
12.10.2022 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду клопотання старшого детектива Першого відділу Третього підрозділу Головного підрозділу Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11, погоджене прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянину України, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч. 4 ст. 190 КК України у кримінальному провадженні №12013110000000270 від 14.03.2013, повернуто особі, яка його подала, з підстав неможливості забезпечити судовий розгляд такого клопотання, з огляду на безпекову ситуацію, що склалась, неможливість конвоювання підозрюваного до суду за умов численних масованих обстрілів міста Києва, в тому числі забезпечення його безпеки під час такого конвоювання та перебування в приміщенні суду, відсутності обладнаних укриттів від ракетних обстрілів у приміщенні суду, віялових відключень електроенергії, триваючих сигналів «повітрана тривога», які тривають понад 5 годин поспіль, запровадження аварійних відключень електроенергії в місті Києві у зв`язку з ушкодженнями енергосистем України.
14.10.2022 заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 винесено постанову, якою в порядку ст.615 КПК України продовжено підозрюваному ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на один місяць, тобто до 14.11.2022 включно. Одночасно визначено ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 860 750 грн (один мільйон вісімсот шістдесят тисяч сімсот п`ятдесят гривень) та у випадку внесення застави, покладено на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені п.п.1-4, 8, 9 ч.5 ст.194 КПК України.
Таким чином, слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 на час судового розгляду утримується під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» на підставі вищевказаної постанови керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9
Щодо доводів сторони захисту про незаконність винесеної постанови з огляду на фактичне відсторонення сторони захисту від розгляду питання продовження запобіжного заходу варто зазначити наступне.
Положення ст.615 КПК України, які внесені до Кримінального процесуального кодексу України згідно Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» №2201-IX від 14.04.2022, у зв`язку із війною рф проти України, прийняті законодавцем саме з метою удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану, враховуючи його особливості та умови, які відмінні від умов мирного життя.
Варто звернути увагу і на положення Конституції України, які гарантують особі право на життя та здоров`я та наявність обов`язку держави - захищати життя людини, що є пріоритетним при вчиненні будь-яких дій та має бути врахована можливість забезпечення в першу чергу безпеки особи.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до статті 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.
Таким чином, суд при виконанні функцій держави має зважувати наявність/відсутність можливості забезпечити безпеку всіх учасників провадження під час проведення судових засідань в умовах воєнного стану.
У разі наявності сумнівів у безпечності заходів або наявності ризиків для безпеки осіб, які беруть у них участь - суд не може наражати на небезпеку таких осіб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2402-ІХ) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введений воєнний стан починаючи із 24.02.2022, який в подальшому був продовжений та діє по даний час.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 10 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII, у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Статтею 12-2 цього ж Закону від 12.05.2015 №389-VIII визначено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Крім того, стаття 26 цього ж Закону від 12.05.2015 №389-VIII визначає, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР та яка набрала чинності для України з 11.09.1997) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а за ч.3 ст.6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Постановлюючи ухвалу від 12.10.2022 про повернення клопотання детектива про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч. 4 ст. 190 КК України у кримінальному провадженні №12013110000000270 від 14.03.2013, слідчий суддя врахував, що на теперішній час в Україні триває війна, по території України, зокрема міста Києва наносяться ракетні удари, у тому числі по цивільних об`єктах, постійно оголошуються сигнали «повітряної тривоги», які тривають понад 5 годин, наразі запроваджено графік відключень електроенергії в місті Києві у зв`язку з ушкодженнями енергосистем України, у зв`язку з чим вважав об`єктивно неможливим здійснення конвоювання підозрюваного ОСОБА_1 до приміщення суду та проведення судового засідання до закінчення строку дії попередньої ухвали слідчого судді (15.10.2022) за обставин, що склались, з урахуванням часу звернення детектива до суду з клопотанням. Водночас проведення судового засідання за відсутності самого підозрюваного призвело б до порушення права на захист, яке не може бути обмежено навіть в умовах воєнного стану, та безумовного подальшого скасування судового рішення як постановленого з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Так, у період з 10.10.2022 по усій території України наносились масовані ракетні удари, у м. Києві був особливо критичний безпековий режим у зв`язку з постійними ракетними обстрілами. Варто зауважити, що в той період було багато влучань крилатих ракет та дронів-камікадзе у м. Києві, зокрема на перехресті доріг, що знаходиться в 500 м від будівлі суду, що сталось у робочий час. Наслідком зазначеного ракетного удару, а також обстрілів території України в цілому стала загибель та травмування великої кількості людей. Окрім того, внаслідок ракетних ударів по території України було знищено близько 30% енергетичної інфраструктури держави, що мало своїм наслідком запровадження віялових відключень енергопостачання. При цьому належним чином облаштованих укриттів приміщення суду не має, в тому числі укриття для осіб, що тримаються під вартою. За таких обставин, забезпечення безпеки останнього в умовах постійних ракетних обстрілів суд в період починаючи з 10.10.2022 можливості не мав, про що було зазначено в ухвалі слідчого судді від 12.10.2022 у справі №991/4526/22.
В Україні внаслідок ракетних обстрілів критичної інфраструктури запроваджено аварійні відключення електроенергії, які не співпадають з встановленими графіками, наданими відповідними службами, що не дає можливості передбачити та підготуватися до таких відключень. В той же час ворог постійно вдається до терору саме в робочі години, щоб знищити економіку країни, так як в усіх містах тривають постійні сигнали «повітряної тривоги», що зумовлює необхідність перебування людей в укриттях цивільного захисту, що виключає можливість виконання своїх посадових обов`язків.
Доводи захисника про необхідність забезпечення судового розгляду шляхом проведення відеоконференції є необґрунтованими, оскільки захисником не враховане запровадження аварійних відключень в м. Києві, в той же час суд працював в проміжках між сигналами «повітряна тривога», а проведення відеоконференції зобов`язує суд попередити та узгодити час проведення такої з працівниками Державної установи «Київський слідчий ізолятор» заздалегідь, що не було можливим виконати, з огляду на невідомий час запусків ракет ворогом. Поряд з цим захисником залишено поза увагою те, що суд зобов`язаний забезпечити безпеку, в тому числі своїх працівників, які задіяні в процесі підготовки та проведення судових засідань, в тому числі в режимі відеоконференції.
Стосовно доводів захисника щодо того, що строк досудового розслідування закінчився 21.08.2022 (після спливу двох місяців з моменту повідомлення особі про підозру), варто зауважити таке.
08.08.2022 заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 було винесено постанову про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013110000000270 до шести місяців, а саме до 21.12.2022. У зазначеній постанові заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 послався на положення ст.294 КПК України в редакції закону №1697- VІІ від 14.10.2014, оскільки відповідно до п. 4 §2 розділу 4 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань до його введення в дію, застосовується положення ст.ст.294 - 296 КПК України в редакції закону №1697-VІІ від 14.10.2014".
Кримінальне провадження №12013110000000270 розпочате 14.03.2013, тобто до внесення змін до КПК України щодо порядку продовження строків досудового розслідування.
Однак в подальшому воно було об`єднане з кримінальними провадженнями, зареєстрованими 06.06.2022 - №52022000000000123 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України та №52022000000000126 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України. А також із кримінальними провадженнями зареєстрованими 19.07.2022: №52022000000000185 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, №52022000000000186 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.209 КК України, №52022000000000187 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України
Таким чином, вищенаведені кримінальні провадження, окрім первісного (№12013110000000270) були розпочаті після 16 березня 2018 року.
Тобто в даному випадку правильним є правовий режим, який діяв до внесення змін відповідно до Закону України від 03.10.2017, № 2147-VIII, яким, зокрема, внесені зміни до статті 294 КПК України та надано повноваження слідчому судді на продовження строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань після введення в дію цього Закону, тобто з 16 березня 2018 року.
Таким чином має застосовуватись редакція ст.294 КПК України, яка діяла до вищевказаних змін та визнавала керівника регіональної прокуратури або його першого заступника чи заступника суб`єктом наділеним відповідними повноваженнями щодо продовження строку досудового розслідування до шести місяців та Генерального прокурора чи його заступників до дванадцяти місяців. Тобто заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 були правильно застосовані положення ст.294 КПК України в редакції Закону №1697- VІІ від 14.10.2014 та винесено постанову від 08.08.2022 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013110000000270 до шести місяців, а саме до 21.12.2022 в межах повноважень.
Вказана постанова прокурора від 08.08.2022 була врахована слідчим суддею під час розгляду питання щодо продовження строку дії запобіжних заходів, застосованих до підозрюваних, а також колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за результатами перегляду ухвал слідчого судді щодо продовження строку дії запобіжних заходів, застосованих до підозрюваних в даному кримінальному провадженні.
Оцінку вищевикладеним обставинам було надано в ухвалі слідчого судді від 19.09.2022 по справі № 991/3684/22, провадження 1-кс/991/3701/22, якою слідчий суддя продовжив строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013110000000270 від 14.03.2013 до шести місяців, тобто до 21.12.2022 включно.
Водночас варте уваги те, що на даний час існують декілька правових позицій щодо правозастосування вищенаведених норм Закону, які свідчать про неоднакове застосування норм права. До того ж випадки різного застосування наведених правових норм є непоодинокими.
Вказані висновки знайшли відображення і в ухвалі Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 753/12578/19.
У вказаному рішенні колегією суддів було здійснено аналіз існуючих правових позицій з даного питання.
Так, зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 23.04.2020 (провадження № 51-728 км 20) дійшов висновку, що належним суб`єктом продовження строків досудового розслідування після введення в дію положень Закону № 2147-VIII є слідчий суддя незалежно від того, що кримінальні провадження, внесені до ЄРДР після 15 березня 2018 року, були об`єднані з кримінальним провадженням, розпочатим до цієї дати.
Натомість, згідно постанови колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 26.05.2021 (провадження № 51-768 км 21) із посиланням на зазначену вище постанову Верховного Суду залишено без задоволення касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду про залишення без змін ухвали місцевого суду про закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України, тобто у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 КПК України. Посилання прокурора на те, що строк досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні мав право продовжити прокурор, оскільки відомості про вчинення кримінального правопорушення були внесені до ЄРДР до набрання чинності Законом № 2147-VIII, колегія суддів Верховного Суду не взяла до уваги, мотивувавши своє рішення тим, що відомості до ЄРДР стосовно інших кримінальних правопорушень у зазначеному кримінальному провадженні було внесено після 15 березня 2018 року, а тому строк досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні відповідно до вимог пункту 2 частини 3 статті 294 КПК мав право продовжити до п`яти місяців виключно слідчий суддя за клопотанням слідчого, погодженим із відповідним прокурором.
За таких обставин, оскільки існує неоднозначний підхід у застосуванні норми права, Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду ухвалою від 22.06.2022 у справі № 753/12578/19, провадження № 51-206 км 2, з метою формування єдиної правозастосовчої практики, постановив передати матеріали кримінального провадження на розгляд Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Тобто на даний час єдина позиція щодо застосування норми права не узгоджена.
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України від 02.06.2016, № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» саме Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такій спосіб судову практику на однакове застосування норм права. Згідно з ч.6 ст.13 Закону, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, відповідним обставинам слідчим суддею вже надавалась правова оцінка, яка була відображена в ухвалі від 19.09.2022.
Стосовно доводів захисника ОСОБА_8 про недоведеність існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, варто зазначити наступне.
З постанови керівника САП ОГП ОСОБА_9 від 14.10.2022 вбачається, що ним взято до уваги доводи слідчого судді, викладені в ухвалі від 16.08.2022, якою було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 . Окрім того, керівник САП ОГП у своїй постанові врахував і те, що 12.10.2022 (тобто за 2 дні до винесення оскаржуваної постанови) ОСОБА_1 повідомлено про нову підозру за ч.5 ст. 191 КПК України щодо заволодіння 1,9 млн грн коштів державного підприємства. Таким чином, прокурор прийшов до висновку про продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та про неможливість забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного шляхом застосування іншого запобіжного заходу.
Необхідність продовження строку дії запобіжного заходу прокурор також обґрунтовує необхідністю виконання ряду слідчих (розшукових) та процесуальних дій, зокрема: завершити проведення судової почеркознавчої експертизи та отримати висновок за результатами її проведення; завершити проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи та отримати висновок за результатами її проведення; завершити проведення судової економічної експертизи з метою встановлення факту спричинення збитків ДП "Укрекоресурси" внаслідок укладення з ТОВ "ОТП Лізинг" договорів фінансового лізингу; отримати висновок судової економічної експертизи щодо наявності збитків при отриманні ТОВ "Віар Плюс" кредиту в ПАТ "Фінростбанк"; отримати відповідь на запити про міжнародну правову допомогу із Латвійської Республіки та Республіки Польща; отримати тимчасовий доступ до речей та документів щодо руху коштів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ТОВ "Компанія Ірол", ТОВ "Рамена Інвест" та інших юридичних осіб, на які перераховувалися кошти державного підприємства; допитати як свідків колишніх працівників ПАТ «Фінростбанк» з метою з`ясування обставин отримання кредиту ТОВ «Віар Плюс»; допитати як свідків ОСОБА_4, директора компанії «Sonda Assets S.A.» та службових осіб інших юридичних осіб, на рахунки яких перераховувалися кошти державного підприємства; з урахуванням зібраних доказів визначити остаточну правову кваліфікацію дій причетних до правопорушень осіб та у випадку наявності законних підстав вирішити питання щодо повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та/або нову підозру.
Варто зауважити, що сторона захисту не позбавлена права на звернення до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу у порядку ст. 201 КПК України. Доводи сторони захисту щодо зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, мають бути проаналізовані у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України для розгляду відповідних клопотань. Також слідчий суддя звертає увагу захисника на те, що вирішення питання про зменшення розміру застави не належить до предмету розгляду скарги у порядку ст. 615 КПК України. З аналізу ч.2 ст. 615 КПК України вбачається, що прокурор своєю постановою продовжує строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою, тобто продовжує строк дії вже застосованого запобіжного заходу.
Проаналізувавши доводи сторін, слідчий суддя приходить до висновку, що оскаржувана постанова заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 від 14.10.2022 про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_1 у межах кримінального провадження №12013110000000270 від 14.03.2013 винесена з дотриманням належної правової процедури та є законною.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 7, 9, 197, 199, 202, 206, 369-376, 615 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
У задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_8 на постанову заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 від 14.10.2022 про продовження строку дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12013110000000270 від 14.03.2013, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_5