Документ № 107125010

Справа № 757/870/18-к

Провадження № 1-кп/910/40/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року місто Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді ОСОБА_3, суддів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (надалі - суд),

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_6,

прокурора ОСОБА_7,

представника потерпілого ОСОБА_8,

захисника ОСОБА_9,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора САП ОСОБА_7 про продовження строку дії запобіжного заходу та обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дніпро, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 30 жовтня 2017 року за № 52017000000000733 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 4 ст. 368 КК України.

31 жовтня 2022 року до суду надійшло клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 (надалі прокурор САП) про продовження строку дії запобіжного заходу та обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 .

Подане клопотання прокурор САП обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе та іншої фізичної і юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що завдало шкоди державним інтересам та спричинило тяжкі наслідки, та ч. 4 ст. 368 КК України як прийняття обіцянки службовою особою, за попередньою змовою групою осіб, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто обіцяє неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи будь-яких дій з використанням свого службового становища. Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, які були вже досліджені у цьому судовому провадженні.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 31 травня 2022 року до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, а також покладені обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на два місяці.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13 вересня 2022 року продовжено строк тримання ОСОБА_1 під домашнім арештом у певний період доби та строк дії обов`язків покладених на останнього на два місяці.

Також прокурор зазначає про існування ризиків, передбачених вимогами п. п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від суду, а також незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні.

Враховуючи те, що строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу закінчується 27 вересня 2022 року, а зазначені вище ризики продовжують існувати, прокурор САП просить продовжити на два місяці обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, заборонивши останньому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1, у певний період доби, а саме: з 20:00 години до 07:00 години наступної доби, а також продовжити строк дії обов`язків.

Прокурор також звертає увагу на те, що попередня процесуальна поведінка, невнесення застави у розмірі, визначеному ухвалою Вищого антикорупційного суду від 10 травня 2022 року, свідчать про те, що інші, більш м`які, ніж домашній арешт з покладанням відповідних обов`язків, запобіжні заходи не здатні забезпечити подальшу належну процесуальну поведінку обвинуваченого Не продовження строку дії цього запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_1, з урахуванням характеристики обвинуваченого та його ролі у вчиненні кримінальних правопорушень, матиме негативні наслідки для судового розгляду, а також створить умови для уникнення від кримінальної відповідальності осіб, причетних до скоєння кримінальних правопорушень.

В судовому засіданні прокурор САП ОСОБА_10 клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Представник потерпілого підтримав думку прокурора та просив задовольнити клопотання.

Захисник ОСОБА_11 заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на необґрунтованість і недоведеність обвинувачення, відсутність зазначених прокурором ризиків, його стан здоров`я та матеріальний стан, а також відсутність у останнього намірів переховуватися від суду. Зазначив, що продовження строку дії домашнього арешту не є доцільним, а тому просив застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та подав до суду письмові заперечення. Крім того, обвинувачений просив суд зменшити часовий проміжок, під час якого йому заборонено залишати місце проживання, у зв`язку з проходженням лікування. Також зазначив, що ризики, наведені стороною обвинувачення, відсутні.

Суд, заслухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши доводи клопотання прокурора та долучені до нього матеріали, а також заперечення обвинуваченого, дійшов висновку про часткове задоволення клопотання прокурора з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України: «Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.».

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України: «Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.».

Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 331 КПК України: «Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.».

Відповідно до вимог п. п. 1-5 ч. 1 ст. 176 КПК України: «Запобіжними заходами є: особисте зобов`язання (1); особиста порука (2); застава (3); домашній арешт (4); тримання під вартою (5).».

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 176 КПК України: «Запобіжні заходи під час судового провадження застосовуються судом за клопотанням прокурора.».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України: «Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.».

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України: «Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.».

Відповідно до вимог п. п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України: «Суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (1); тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується (2); вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого (3); міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців (4); наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання (5); репутацію підозрюваного, обвинуваченого (6); майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (7); наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого (8); дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше (9); наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення (10); розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини (11); ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (12).».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 181 КПК України: «Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України: «Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (1); наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (2); недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (3).».

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України: «Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.».

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України: «Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.».

Клопотання прокурора відповідає вимогам ст. 184 та ч. 3 ст. 199 КПК України.

Враховуючи неможливість до спливу строку раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеним нормами процесуального права, зобов`язаний розглянути та вирішити заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під домашнім арештом.

З обвинувального акта видно, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України, які відносяться до тяжкого і особливо тяжкого злочинів, відповідно до вимог ч. ч. 4 і 5 ст. 12 КК України.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначених прокурором в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під домашнім арештом, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановленні при вирішенні питання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під домашнім арештом.

Так, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин тих кримінальних правопорушень, які інкриміновані ОСОБА_1, а саме вчинення кримінальних правопорушень, покарання за одне з яких передбачає позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна, а також даних щодо належності на праві власності обвинуваченому нерухомого майна і земельної ділянки у Республіці Чорногорія, а також інформації, яка була отримана за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж) і містить дані, що обвинувачений ОСОБА_1 планував там проживати, суд вважає, що ці обставини можуть спонукати його до вчинення спроби ухилитися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Вказаний ризик підтверджується і тим, що обвинувачений ОСОБА_1, будучи належним чином повідомлений, не прибув у судове засідання 03 травня 2022 року без поважних причин, а у судовому засіданні 10 травня 2022 року було встановлено, що з березня 2022 року останній перебував на території Республіки Чорногорія.

Суд приходить до висновку, що продовжує існувати і ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_1 на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки на теперішній час триває допит свідків. З пояснень прокурора і доданих до клопотання матеріалів вбачається, що це може стосуватися впливу на свідків, які раніше працювали разом з обвинуваченим ОСОБА_1 у ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та знаходилися у його підпорядкуванні, а також на свідка ОСОБА_2, матеріали стосовно якого раніше були виділені прокурором в окреме провадження, та щодо якого був ухвалений вирок на підставі укладеної ним з прокурором угоди про визнання винуватості. Крім того, під час допиту свідка ОСОБА_2 обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово здійснював намагання керувати його допитом, а також вдавався до імпульсивних коментарів його відповідей на питання та висловлював судження про його особу.

Наведені вище обставини свідчать про наявність ризиків того, що обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків. Судом також враховано наявність обставин, які відповідно до вимог ст. 178 КПК України, повинні враховуватись при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, зокрема: вік та стан здоров`я обвинуваченого; його репутацію і відсутність у нього судимостей; його майновий стан; розмір майнової шкоди, у завданні якої він обвинувачується, який за обвинувальним актом складає 1 603 678 111, 74 (один мільярд шістсот три мільйона шістсот сімдесят вісім тисяч сто одинадцять гривень сімдесят чотири копійки); відсутність доказів на підтвердження наявності у нього міцних соціальних зв`язків, утриманців і постійного місця роботи.

За таких обставин, суд приходить до висновку про неможливість запобігти встановленим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під домашнім арештом.

Стосовно заперечення обвинуваченого ОСОБА_1, проти часового проміжку, під час якого йому заборонено залишати місце проживання, суд зазначає таке. Незважаючи на те, що обвинуваченим хоча і не надано будь-яких документів (доказів), які б підтверджували проходження ним лікування або отримання медичних послуг, суд вважає за можливе зменшити такий період, а саме: з 23:00 години до 07:00 години наступної доби.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне також продовжити строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які були покладені на обвинуваченого ОСОБА_1, з метою запобігання встановленим ризикам, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, відомості про допит яких містяться в реєстрі матеріалів досудового розслідування; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Разом з тим, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого під домашнім арештом на 47 днів з огляду на таке. Так, суд зазначає, що у випадку продовження строку дії запобіжного заходу на 2 місяці, про що просить прокурор, такий строк завершиться 04 січня 2023 року. Тобто, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 199 КПК України, наступне клопотання про продовження строку домашнього арешту може бути подане прокурором не пізніше 31 грудня 2022 року. Враховуючи те, що у країні діє воєнний стан під час якого у жовтні-листопаді 2022 року об`єктам критичної енергетичної інфраструктури України були завдані суттєві пошкодження, а період часу з 31 грудня 2022 року по 04 січня 2023 року пов`язаний з традиційним святкуванням Різдвяно-новорічних свят, що значно збільшить навантаження на електромережу та може призвести до суттєвих обмежень постачання електроенергії, суд приходить до висновку, що вказані обставини можуть ускладнити розгляд клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу та порушити строки його розгляду у такий період, що зашкодить кримінальному провадженню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ч. 7 ст. 42 КПК України, протягом усього часу з моменту набуття певною особою статусу підозрюваного чи обвинуваченого, на неї покладено певні процесуальні обов`язки, а саме: прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб (1); виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (2); підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду (3); надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді (4).

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання прокурора та продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під домашнім арештом у певний період доби, а також продовження строку дії покладених на нього обов`язків, передбачених п. 5 ст. 194 КПК України строком на 47 днів, тобто до 20 грудня 2022 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 194, 196, 331, 372, 376 КПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про продовження строку дії запобіжного заходу та обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ) під домашнім арештом у певний період доби, заборонивши останньому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1, у певний період доби, а саме: з 23:00 години до 07:00 години наступної доби, до 20 грудня 2022 року.

Продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_1, до 20 грудня 2022 року, а саме:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, відомості про допит яких містяться в реєстрі матеріалів досудового розслідування;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали встановити до 20 грудня 2022 року включно.

Виконання ухвали доручити Головному управлінню Національної поліції у місті Києві, а контроль за її виконанням покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які входять до групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52017000000000733 від 30 жовтня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали складений і оголошений 04 листопада 2022 року.

Головуючий суддя ОСОБА_3

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_5