- Головуючий суддя (АП ВАКС): Боднар С.Б.
Справа № 991/4652/22
Провадження №11-сс/991/372/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2022 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2022 року, якою відмовлено у відкритті провадження за його скаргою на бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений Кримінальним процесуальним кодексом України строк у кримінальному провадженні № 52018000000000182 від 02 березня 2018 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2022 року, відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений Кримінальним процесуальним кодексом України строк у кримінальному провадженні № 52018000000000182 від 02 березня 2018 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисник ОСОБА_6 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2022 року та прийняти нове рішення, яким зобов`язати прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, який входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52018000000000182 від 02.03.2018 року, вчинити процесуальну дію - прийняти постанову про закриття кримінального провадження № 52018000000000182 від 02.03.2018 року на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги захисник зазначає, що 02 березня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесені відомості за № 52018000000000182 про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, а 20.07.2020 - передбачене ч. 1 ст. 366 КК України.
31 липня 2020 року, у межах цього кримінального провадження, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
24 серпня 2020 детектив Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) звернувся до Вищого антикорупційного суду із клопотанням про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000182. На підставі ухвали слідчого судді від 26 серпня 2020 року у справі № 991/7147/20 вказане клопотання повернуто детективу. У подальшому строк досудового розслідування продовжувався Генеральним прокурором.
На думку захисника, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000182 від 02.03.2018 р. не може бути продовжений прокурором будь-якого рівня, але лише слідчим суддею.
Захисник вважає, що оскільки строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000182 не продовжувався на підставі судового рішення, тому закінчився 31.10.2020. Окрім того, 19.07.2021 детектив НАБУ виніс постанову про зупинення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, яка рішенням Вищого антикорупційного суду від 09.09.2021 скасована. А тому, на думку захисника, строк досудового розслідування сплив 31.07.2021.
Сторона захисту стверджує, що на момент 02.03.2018 р. була чинною редакція КПК України станом на 07.01.2018 р. Але це не означає, що все кримінальне провадження № 52018000000000182 від 02.03.2018 р. має здійснюватися на підставі положень КПК України в редакції 07.01.2018 р. Процесуальна дія «продовження строку досудового розслідування» почалася саме у вересні 2020 р., а не 02.03.2018 р., тож до неї згідно з вимогами ч. 1 ст. 5 КПК України мають бути застосовані положення ст.ст. 294, 295, 2951 КПК України в редакції станом на вересень 2020 р. Застосування нечинної редакції ст.ст. 294 - 297 КПК України (адже на сьогодні ст.ст. 296, 297 виключено з КПК України, в той час як ст.ст. 294, 295 зазнали суттєвих змін) може бути кваліфіковане уповноваженими державою особами як грубе порушення норм чинного законодавства.
03 листопада 2022 року на електронну пошту Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_7 про розгляд справи без його участі. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явились, про причини неявки в суд не повідомили. Згідно ч. 4 ст. 405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. У зв`язку з чим, колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу у їх відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження, НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000182 від 02 березня 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
В межах даного кримінального провадження ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 - організація умисного, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе, інших фізичних осіб та юридичної особи, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 - організація внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, їх складанні та видачі, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України - внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, їх складанні та видачі, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
14 жовтня 2022 року захисник ОСОБА_6 звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою, в якій просив зобов`язати прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, який входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52018000000000182 від 02.03.2018 року, вчинити процесуальну дію - прийняти постанову про закриття кримінального провадження № 52018000000000182 від 02.03.2018 року на підставі п. 10 ч. 1 ст.284 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2022 року, відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений Кримінальним процесуальним кодексом України строк, у кримінальному провадженні № 52018000000000182 від 02 березня 2018 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Водночас, доводи зазначені адвокатом ОСОБА_6 у апеляційній скарзі є аналогічними доводам, викладеним ним у скарзі поданій до суду першої інстанції, які не спростовують висновків слідчого судді, що стали підставою для відмови у відкритті провадження за вказаною скаргою.
Згідно ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом, при цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Гарантоване ст. 55 Конституції України право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується шляхом встановлення порядку такого оскарження іншими нормативними актами.
Так, в офіційному тлумаченні частини другої статті 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Здійснення у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом, судового контролю за додержанням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні належить до повноважень слідчого судді.
Главою 26 КПК України передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження.
Перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено у статті 303 КПК України, цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається зокрема в разі якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи
Частину 1 ст. 284 КПК України доповнено пунктом 10 Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон № 2147-VIII), а пунктом 4 §2 Прикінцевих положень Розділу 4 Закон № 2147-VIII визначено, що норми п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії у часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін відповідно до п. 7 § 1 розділу 4 вказаного Закону, тобто з 16 березня 2018 року.
Враховуючи те, що зазначена норма не має зворотної дії у часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР з 16 березня 2018 року, прокурор наділений повноваженням винести постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстави, передбаченої п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, лише у справі, по якій відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР після зазначеної дати.
З матеріалів судового провадження вбачається, що 31 липня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
Згідно витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 52018000000000182 (виділення матеріалів досудового розслідування) від 02.03.2018, відомості про кримінальні правопорушення вносилися 09.06.2017, 02.03.2018, 23.10.2018, 29.07.2020 (а.с. 5-7).
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що відповідно до положень ч. 7 ст. 217 КПК України днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали. Прикінцевими положеннями Закону № 2147-VІІІ встановлено умовою його застосування не дату внесення відомостей про виділене кримінальне провадження, а саме дату внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення у цій справі (кримінальному провадженні).
Таким чином, всупереч доводів апеляційної скарги, для застосування Закону № 2147-VІІІ має значення саме дата внесення відомостей про кримінальне правопорушення у первісному кримінальному провадженні, незалежно від дати внесення до ЄРДР відомостей про виділене з нього кримінальне провадження, якою у виділеному кримінальному провадженні № 52018000000000182, є саме 09.06.2017 року, що унеможливлює застосування у цьому провадженні положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Колегія суддів також звертає увагу, що кримінальне провадження № 52018000000000182 внесене в ЄРДР (шляхом виділення матеріалів досудового розслідування) 02 березня 2018 року, тобто до моменту введення в дію змін відповідно до п. 7 § 1 розділу 4 Закону № 2147-VIII. Внесення відомостей в кримінальне провадження № 52018000000000182 23 жовтня 2018 року та 29 липня 2020 року також не впливає можливість застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України в цьому кримінальному провадженні.
Враховуючи наведене, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відсутність повноважень (обов`язку) у прокурора у цьому кримінальному провадженні, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, приймати рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.
Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які не охоплюються вищенаведеною нормою не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 304 КПК України у разі якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження за такою скаргою.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви №32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відмовляючи на підставі ч. 4 ст. 304 КПК України у відкритті провадження за скаргою на бездіяльність прокурора слідчий суддя прийшов до правильного та обґрунтованого висновку щодо неможливості оскарження у визначеному у Главі 26 КПК України порядку зазначеної у скарзі слідчому судді бездіяльності прокурора на стадії досудового розслідування.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 284, 303, 304, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2022 року, якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні № 52018000000000182 від 02 березня 2018 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4