Документ № 107166501

Справа № 760/11359/16-к

Номер провадження 1-кп/991/117/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_47,

суддів ОСОБА_48,

ОСОБА_49,

за участі:

секретарів судового засідання ОСОБА_50,

ОСОБА_51,

прокурорів ОСОБА_52,

ОСОБА_53,

ОСОБА_54,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_55,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві за процедурою спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015051110000062 від 05 листопада 2015 року, за обвинуваченням

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Нива Трудова Апостолівського району Дніпропетровської області, остання відома адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1, одружений, має дітей 1998 та 2009 років народження, останнє відоме місце роботи - Сєвєродонецький міський суд Луганської області, з вищою освітою, раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В :

І. Історія провадження

1.1. 30 червня 2016 року до Солом`янського районного суду міста Києва з Генеральної прокуратури України надійшов обвинувальний акт з додатками у цьому кримінальному провадженні (т. 1, а.с. 44-45).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2016 року кримінальне провадження було направлене до Артемівського міськрайонного суду Донецької області (т. 1, а.с. 72-74).

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року кримінальне провадження було скероване до Вищого антикорупційного суду (т. 4, а.с. 98-101).

Ухвалою суду від 25 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, а ухвалою від 06 травня 2020 року - судовий розгляд (т. 4, а.с. 119-120, т. 9, а.с. 33-36).

Ухвалою суду від 30 листопада 2020 року задоволено клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження (т. 6, а.с. 153-159).

ІІ. Формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_1 та визнаного судом доведеним

2.1. У жовтні 2015 року до Сєвєродонецького міського суду Луганської області в порядку ст. 537, 539 КПК України прокуратурою м. Сєвєродонецька Луганської області було внесене подання про вирішення питань, що виникають при виконанні вироку суду, а саме про визначення строку фактично невідбутої засудженим ОСОБА_3 частини покарання за вироком цього ж суду від 15 березня 2012 року та надання дозволу органам внутрішніх справ на його етапування до Старобільського СІЗО. Вказане подання для розгляду було розподілене судді ОСОБА_1

Після отримання подання у ОСОБА_1, який обіймав посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, тобто був службовою особою, яка займає відповідальне становище, виник злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 за ухвалення рішення про відмову у задоволенні зазначеного подання.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 наказав своєму знайомому ОСОБА_4, з яким перебував у довірливих стосунках і матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження, зустрітися із ОСОБА_3 та запропонувати допомогу у вирішенні питання щодо прийняття суддею ОСОБА_1 рішення про відмову у задоволенні подання у разі надання неправомірної вигоди у розмірі 2 000 доларів США, а у випадку відмови її надати - висловити йому погрозу щодо задоволення подання прокуратури про направлення його для відбування покарання до установи виконання покарань.

Крім того, ОСОБА_1, діючи через ОСОБА_5, запропонував ОСОБА_3 подати клопотання про скасування арешту з належного ОСОБА_3 майна в порядку ст. 174 КПК України, а саме з транспортного засобу - автомобіля марки Volkswagen моделі Sharan, державний номер НОМЕР_1, на який був накладений арешт у ході досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 та інших.

Діючи на виконання узгодженого із ОСОБА_1 плану, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_6 03 листопада 2015 року у невстановлений час, перебуваючи біля приміщення Сєвєродонецького міського суду Луганської області, що розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, б-p Дружби Народів, 19, висунув ОСОБА_3 вимогу про надання йому для подальшої передачі ОСОБА_1 неправомірної вигоди у розмірі 2 000 доларів США за винесення цим суддею рішення про відмову в задоволенні зазначеного вище подання прокуратури м. Сєвєродонецька та згодом - 2 000 доларів США за ухвалення рішення про скасування арешту з вказаного автомобілю, а всього - 4 000 доларів США, на що ОСОБА_3 погодився, побоюючись настання для себе несприятливих наслідків у вигляді направлення його до місць позбавлення волі для подальшого відбування покарання.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди за постановлення ухвали про відмову у задоволенні подання прокуратури та ухвали про скасування арешту з транспортного засобу, 15 листопада 2015 року приблизно об 11 годині, перебуваючи поблизу будинку № 8 по вул. Космонавтів у м. Сєвєродонецьку Луганської області, ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_3 частину неправомірної вигоди у розмірі 800 доларів США (що згідно з офіційним курсом валют НБУ на 15 листопада 2015 року становило 18 333,6 грн).

У подальшому 17 листопада 2015 року приблизно о 15 годині, згідно з раніше досягнутою домовленістю, під час зустрічі поблизу магазину «Городок», що розташований за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, 10-б, ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_3 частину неправомірної вигоди в розмірі 200 доларів США (що згідно з офіційним курсом валют НБУ на 17 листопада 2015 року становило 4 641,4 грн).

Отриману від ОСОБА_3 15 та 17 листопада 2015 року частину неправомірної вигоди ОСОБА_6 передав судді ОСОБА_1, який безпосередньо розподілив її між собою та ОСОБА_7 відповідно до раніше досягнутої між ними домовленості.

04 грудня 2015 року ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, спрямованого на отримання неправомірної вигоди, з використанням наданої йому влади, постановив ухвалу у справі № 428/11855/15-к про задоволення клопотання про скасування арешту з транспортного засобу - автомобіля марки Volkswagen моделі Sharan, державний номер НОМЕР_1, тим самим вчинивши дію на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_3, попередньо одержавши від останнього за це частину неправомірної вигоди в розмірі 1 000 доларів США.

З метою одержання решти раніше обумовленої неправомірної вигоди у розмірі 3 000 доларів США ОСОБА_1 призначив судове засідання з розгляду вже вказаного подання прокуратури на 16 грудня 2015 року. При цьому ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_5 про необхідність доведення до відома ОСОБА_3 вимоги щодо передачі решти неправомірної вигоди у зазначеному вище розмірі до початку судового засідання.

ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_3 про необхідність передачі решти ненаданої неправомірної вигоди у вказаному вище розмірі та з метою реалізації задуманого домовився з ним про час та місце зустрічі.

16 грудня 2015 року приблизно о 8 годині ОСОБА_6, перебуваючи поблизу будинку № 1 по вул. Науки в м. Сєвєродонецьку Луганської області, за попередньою домовленістю зустрівся з ОСОБА_3 та одержав від нього решту неправомірної вигоди в розмірі 3 000 доларів США (що згідно з офіційним курсом валют НБУ на 16 грудня 2015 року становило 70 353 грн) для подальшої передачі судді ОСОБА_1 за винесення на користь ОСОБА_3 ухвали про відмову в задоволенні вищезазначеного подання прокуратури. Про одержання останньої частини неправомірної вигоди ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_1 .

У свою чергу ОСОБА_1, будучи впевненим у наданні ОСОБА_3 через ОСОБА_5 неправомірної вигоди в розмірі 3 000 доларів США, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з використанням наданої йому влади 16 грудня 2015 року постановив в інтересах ОСОБА_3 судове рішення - ухвалу у справі № 428/11866/15-к про відмову в задоволенні подання прокуратури м. Сєвєродонецька Луганської області щодо вирішення питань, що виникають при виконанні вироку суду (в порядку ст. 537, 539 КПК України), а саме відмовив у визначенні строку фактично невідбутої цим засудженим частини покарання за вироком від 15 березня 2012 року та надання дозволу органам внутрішніх справ на його етапування до Старобільського СІЗО, що надійшло до суду 23 листопада 2015 року.

За вказаних обставин ОСОБА_1, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів, за сприяння ОСОБА_5 одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду в сумі 4 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом валют НБУ на відповідні дати одержання частин неправомірної вигоди становило 93 327,7 грн.

2.2. Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виявились в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України.

2.3. Крім того, з метою досягнення кінцевої мети, спрямованої на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_3, у ОСОБА_1 виник умисел на підроблення з метою використання при винесенні відповідного судового рішення, завідомо підробленого офіційного документа - договору купівлі-продажу автомобіля, у якому повинна міститися завідомо неправдива інформація про продаж ОСОБА_3 та купівлю ОСОБА_8 транспортного засобу - автомобіля марки Volkswagen моделі Sharan, державний номер НОМЕР_1, та клопотаня про скасування арешту, накладеного на цей автомобіль.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_1 вказав своїй знайомій ОСОБА_9 на необхідність розроблення в електронному вигляді договору купівлі-продажу автомобіля, у якому повинна міститися завідомо неправдива інформація про продаж ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 автомобіля марки Volkswagen моделі Sharan, державний номер НОМЕР_1, та клопотання про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України від імені ОСОБА_8, при цьому надавши їй анкетні дані ОСОБА_3 та ОСОБА_8 як продавця та покупця, зокрема: прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційні номери облікових карток платника податків, адреси місць проживання, а також ідентифікаційні дані самого транспортного засобу.

У подальшому, після розроблення ОСОБА_9 в електронному вигляді договору купівлі-продажу автомобіля та клопотання про скасування арешту майна, вона засобами електронного поштового зв`язку надіслала їх ОСОБА_1, який після отримання за допомогою невстановленої досудовим розслідуванням копіювально-розмножувальної техніки роздрукував зазначені клопотання та договір, усвідомлюючи, що після підписання ОСОБА_3 та ОСОБА_8 вказаного удаваного правочину - договору купівлі-продажу автомобіля від 22 грудня 2014 року, буде вчинено підроблення офіційного документа та в разі його подання разом з клопотанням про скасування арешту буде використано підроблений документ при постановленні ухвали про скасування арешту з вказаного транспортного засобу.

Усвідомлюючи свої протиправні дії, ОСОБА_1, маючи намір підробити документ з метою подальшого його використання як підстави для винесення судового рішення, надав спільно з клопотанням про скасування арешту розроблений та роздрукований договір купівлі-продажу автомобіля від 22 грудня 2014 року, у якому містилася завідомо неправдива інформація про продаж ОСОБА_3 та купівлю ОСОБА_8 автомобіля марки Volkswagen моделі Sharan, державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_10, який забезпечив засвідчення вказаного договору ОСОБА_3 та ОСОБА_8 їхніми власноруч виконаними підписами, таким чином вчинивши підроблення офіційного документа.

Після підроблення зазначеного документа ОСОБА_8 було підписано надане ОСОБА_7 клопотання про скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України, яке 23 листопада 2015 року було подано разом з копією підробленого договору купівлі-продажу автомобіля та іншими копіями документів до Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

2.4. Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виявились у підробленні офіційного документа, який видається чи посвідчується іншою особою, що має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України.

2.5. Крім того, ОСОБА_1, діючи умисно, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, без передбаченого законом дозволу, зберігав за місцем своєї реєстрації та проживання: квартира АДРЕСА_2, пістолетні патрони зразка 1951 року 9 мм з оболонковою кулею «Пст» зі сталевим осердям в кількості 6 штук та пістолетні патрони зразка 1951 року 9 мм з кулею «П» зі свинцевим осердям в кількості 5 штук, а всього - 11 патронів, які належать до бойових припасів нарізної вогнепальної стрілецької зброї.

2.6. Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виявились у зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.

ІІІ. Стаття (частина статті) закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений

3.1. Відповідно до ч. 3 ст. 368 КК України кримінально караними визнаються діяння, передбачені ч. 1 цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднані з вимаганням неправомірної вигоди.

У свою чергу, ч. 1 ст. 368 КК України криміналізувала одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади.

Згідно з п. 2 примітки до ст. 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, у ст. 368 цього Кодексу є, поміж інших, судді.

3.2. У ч. 3 ст. 358 КК України законодавець передбачив настання кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 або ч. 2 цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 358 КК України кримінально караними визнаються діяння, що полягають у підробленні іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою.

3.3. Крім того, ч. 1 ст. 263 КК України передбачена кримінальна відповідальність за зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

ІV. Позиція сторони захисту

4.1. Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_56 під час судових дебатів звернула увагу на фрагментарність законодавства, яке регулює процедуру здійснення кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).

4.2. Обґрунтовуючи неможливість ухвалення обвинувального вироку, захисник послалась на відсутність прямих доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, та зауважила про окремі вади у позиції сторони обвинувачення:

- наявність у ОСОБА_3 лише припущень щодо участі обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, позаяк заявник спілкувався лише з ОСОБА_7, ідентифіковані грошові кошти вилучались саме у ОСОБА_5 ;

- відсутність зауважень до протоколу обшуку у службовому кабінеті судді свідчить про те, що ця процесуальна дія була проведена формально;

- заява ОСОБА_3 була надана суду у неповному обсязі, у зв`язку з чим її частини містяться у різних томах кримінального провадження. Між першою розмовою між ОСОБА_3 і ОСОБА_7 минуло кілька днів, і незрозуміло, чому заявник одразу не звернувся до правоохоронних органів.

Узагальнюючи свої доводи, адвокат зазначила, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 має бути закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України з огляду на невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливості їх отримати.

4.3. Також під час судового розгляду захисник зверталась до суду з усними клопотаннями про визнання доказів недопустимими, оцінку яким було надано у п. 7.4 цього вироку.

V. Встановлені судом обставини та докази, які їх підтверджують

5.1. Набуття ОСОБА_1 статусу судді

Відповідно до Указу Президента України № 802/2003 від 04 серпня 2003 року ОСОБА_1 призначено суддею Сєвєродонецького міського суду Луганської області (т. 10, а.с. 59-60).

27 лютого 2004 року ОСОБА_1 склав присягу судді (т. 10, а.с. 61).

Постановою Верховної Ради України № 2280-VI від 20 травня 2010 року його обрано безстроково на посаду Сєвєродонецького міського суду Луганської області (т. 10, а.с. 57-58), яку він обіймав до його звільнення на підставі рішення Вищої ради правосуддя № 3305/0/15-17 від 17 жовтня 2017 року (т. 10, а.с. 142).

5.2. Обставини судової справи ОСОБА_3 .

5.2.1. Вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 березня 2012 року (справа № 1227/536/2012) ОСОБА_3 було засуджено за ч. 3 ст. 149 КК України та призначено покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини його особистого майна (т. 10, а.с. 161-168). Справу розглядав обвинувачений ОСОБА_1 .

За вказаним вироком строк покарання засудженого ОСОБА_3 мав закінчитися 02 серпня 2016 року, і для його відбування він був направлений до Петровської виправної колонії № 24. Зазначена виправна установа перебувала на території, яка у 2015 році була окупована представниками незаконних збройних формувань, про що було внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) та порушено кримінальне провадження (т. 10, а.с. 187), і 10 липня 2015 року за рішенням нелегітимних органів, які діяли на зазначеній території, ОСОБА_3 було звільнено з колонії (т. 10, а.с. 204). 13 липня 2015 року він звернувся до Сєвєродонецького МВ ГУМВС України в Луганській області, а 01 вересня 2015 року - до Сєвєродонецького міського суду із заявою про визнання його особою, звільненою від відбування призначеного судом покарання, у зв`язку із застосуванням умовно-дострокового звільнення (т. 2, а.с. 125-126; т. 10, а.с 199-200).

Зазначена заява була передана для розгляду в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах без здійснення автоматизованого розподілу судді ОСОБА_1, номер справи № 1227/536/2012, номер провадження 1-в/428/183/2015 (т. 10, а.с. 211).

03 листопада 2015 року обвинувачений ОСОБА_1 постановив ухвалу про повернення заяви ОСОБА_3 з огляду на порушення підсудності (т. 10, а.с. 221-222). ОСОБА_3 був присутній під час цього судового засідання, що підтверджується журналом (т. 10, а.с. 220).

5.2.2. У той же час, 02 жовтня 2015 року прокуратура міста Сєвєродонецька направила до Сєвєродонецького міського суду Луганської області подання для вирішення питань, що виникають при виконанні вироку, зокрема, про направлення ОСОБА_3 для відбування невідбутої частини покарання за зазначеним вироком, яка складала 1 рік 19 днів (т. 2, а.с. 122-124), яке також було передане для розгляду ОСОБА_1 .

5.2.3. Свідок ОСОБА_3 під час допиту підтвердив зазначені обставини та додав, що на початку листопада 2015 року він прибув до суду та разом із співобвинуваченим у кримінальній справі ОСОБА_11 чекав на судове засідання. У цей час до нього підійшов ОСОБА_6, запитав, з якого приводу він перебуває у суді, та повідомив, що суддя ОСОБА_1, у якого на розгляді перебувало подання прокуратури, його добрий знайомий, і він дізнається, чи можна допомогти ОСОБА_3 . Того ж вечора він зателефонував та запропонував зустрітися. Під час зустрічі приблизно о 17-18 годині цього ж дня ОСОБА_6 повідомив, що за ухвалення рішення про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання треба передати судді 2 тисячі доларів США.

5.3. Звернення ОСОБА_3 до правоохоронних органів

04 листопада 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Управління СБУ в Луганській області із заявою про вимагання особою на ім`я Ахліман 2 тис. доларів США за вирішення питання щодо його «арешту» (т. 2, а.с. 116, 117; т. 9, а.с. 100), після чого 05 листопада 2015 року працівниками правоохоронних органів були внесені відповідні відомості до ЄРДР (т. 2, а.с. 112-114; т. 6, а.с. 25-26), розпочато та проведено низку негласних слідчих (розшукових) дій (надалі - НСРД), зокрема:

а) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (каналів мобільного зв`язку), за наслідками чого були складені:

- протокол від 01 грудня 2015 року (т. 12, а.с. 1-4) за номером телефону НОМЕР_2, яким користувався ОСОБА_1, за період з 18 по 29 листопада 2015 року (надалі - протокол № 1);

- протокол від 04 грудня 2015 року (т. 12, а.с. 38-55) за номером телефону НОМЕР_3, яким користувався ОСОБА_6, за період з 07 по 29 листопада 2015 року (надалі - протокол № 2);

- протокол від 18 грудня 2015 року (т. 12, а.с. 60-80) за номером телефону НОМЕР_3, яким користувався ОСОБА_6, за період з 30 листопада по 16 грудня 2015 року (надалі - протокол № 3);

b) аудіо-, відеоконтроль осіб, за наслідками чого були складені:

- протокол від 02 грудня 2015 року (т. 12, а.с. 5-31) щодо ОСОБА_5 за період з 06 листопада по 01 грудня 2015 року (надалі - протокол № 4);

- протокол від 17 грудня 2015 року (т. 12, а.с. 56-59) щодо ОСОБА_1 за період з 13 листопада по 16 грудня 2015 року (надалі - протокол № 5);

- протокол від 18 грудня 2015 року (т. 12, а.с. 81-84) щодо ОСОБА_5 за період з 24 листопада по 03 грудня 2015 року (надалі - протокол № 6);

- протокол від 18 грудня 2015 року (т. 12, а.с. 85) щодо ОСОБА_5 за період з 01 по 16 грудня 2015 року (надалі - протокол № 7);

c) спостереження за особою, за наслідками чого були складені:

- протокол від 02 грудня 2015 року (т. 12, а.с. 32-37) щодо ОСОБА_5 за період з 06 листопада по 01 грудня 2015 року (надалі - протокол № 8);

- протокол від 18 грудня 2015 року (т. 12, а.с. 86-87) щодо ОСОБА_1 за 16 листопада та 16 грудня 2015 року (надалі - протокол № 9);

- протокол від 18 грудня 2015 року (т. 12, а.с. 88-91) щодо ОСОБА_5 за період з 06 листопада по 16 грудня 2015 року (надалі - протокол № 10).

Зазначені негласні слідчі (розшукові) дії були проведені відповідно до постанов про проведення НСРД від 06 та 17 листопада 2015 року - щодо ОСОБА_5 (т. 11, а.с. 192-195; т. 12, а.с. 119-122), ухвали слідчого судді Апеляційного суду Донецької області від 10 листопада 2015 року - щодо ОСОБА_1 (т. 11, а.с. 204).

5.4. Зміст спілкування, зафіксованого в ході проведення НСРД, та обставини надання неправомірної вигоди

Під час здійснення зазначених НСРД було зафіксовано наступні факти контактування ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 :

5.4.1. 06 листопада 2015 року

У ході особистого спілкування ОСОБА_6 висловив ОСОБА_3 претензії щодо його розмов з ОСОБА_1 та висловлених останньому ОСОБА_3 сумнівів стосовно можливості довіряти ОСОБА_10 (протокол № 4):

« ОСОБА_6 (надалі - «А»): Что ты там стукачил, я не пойму?

ОСОБА_3 (надалі - «Ж»): Давай сделаем знаешь как, сначала я выскажу, а потом ты?

А: Я тебя как друга представил, а ты вчера берешь, зовешь его, он говорит, он для тебя кто вообще? Он сказал, ты же привел друга, а чего он спрашивает у меня, ему доверять можно или нет? Я не пойму, к чему эти разговоры?».

Зазначена розмова непрямим чином підтверджує факт спілкування ОСОБА_3 з ОСОБА_1 та обговорення ними взаємодії за посередництва ОСОБА_12 .

Також ними обговорювалося питання ухвалення ОСОБА_1 рішення на користь ОСОБА_3 :

a) «Ж ... если бы он отменил эту конфискацию по мне, ту, которую присудил…

А: Братан, я же тебе говорю, пока ты не дашь, он ничего делать не будет».

b) «А: Я тебе еще раз говорю, только он может сделать так, что тебе [нецензурна лайка, надалі - н/л, за змістом - «ничего»] за это не будет! … Дело не восстановит ни какой ни Новопсков, никто ничего не будет его, дело закроется, его трогать никто не будет, только надо привезти, только то, что он говорит и отдать ему! Ты меня понял?

Ж: Ну двушку ему привезти?

А: Ну да-да!»

c) «А: Братан, я тебе еще раз говорю, пока ты не сделаешь, разговаривать не будет!

Ж: То есть он хочет, чтобы я дал двушку?

А: Да, да! Он все тебе сделает, я тебя с ним встречу, даже побухаешь с ним! Я тебе еще раз говорю, пока ты это не сделаешь, он с тобой разговаривать не будет!».

5.4.2. 13 листопада 2015 року

О 09:41 в ході телефонної розмови ОСОБА_3 та ОСОБА_6 обговорювали час передачі грошей (протокол № 2):

«А: Что там по нашему вопросу?

Ж: Слышишь. Ну короче, это, договорился в воскресенье еду забирать деньги, понял? Пообещали дать, понял?

А: Что мне сказать, в воскресенье?

Ж: Скажи, ну да, в воскресенье».

5.4.3. 14 листопада 2015 року

О 10:10 відбулася телефонна розмова ОСОБА_1 з ОСОБА_7 наступного змісту (протокол № 2):

«Ю: Что там, ты говорил, этот завтра появится ?

А: Кто ?

Ю: Который должник.

А: Ну да, завтра неберет. Он сказал по-любому!

Ю: Может ты сегодня наберешь этого знакомого нашего общего ?

А: Наберу.

Ю: Чтоб по Харькову переговорить.

А: Хорошо».

5.4.4. 15 листопада 2015 року

У ході особистої розмови ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_10, що віднайшов частину коштів (протокол № 4):

а) «Ж: Смотри, какая ситуация, нашел на данный 800 долларов!

А: А?

Ж: 800 долларов нашел на данный момент, слушай на днях еще дадут 200, понял?».

Під час спілкування з ОСОБА_3 ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_1 і між ними відбулася розмова наступного змісту (протоколи № 2, 4):

ОСОБА_13, тут человек подошел, который, вот, спрашивали, он тут, ну, пришел, сейчас у него на руках, ну, этот, ну, 8 бумаги, ну просит подождать еще, а там, ну, ну, там кое-что мне сказал, надо будет чтобы при встрече сказал Вам, что Вы скажете?

ОСОБА_1 (надалі - «Ю»): Ну, куда деваться, потянем.

А: Ну конечно потянем, сказал сделает, я его знаю, если бы не знал бы!

Ю: Хорошо. Ну, ты за него поручаешься? Тогда решено.

А: Конечно, поручаюсь.

Ю:

Все. А: ОСОБА_57, ну тогда я все это возьму сейчас вот это, а он тогда остальное сделает, а я тогда Вам при встрече все объясню?

Ю: Хорошо, добро давай».

Також ОСОБА_6 продовжив наполягати на необхідності передачі грошових коштів:

- «Слушай, короче, я тебе еще раз говорю, я тебе говорю, пока ты ему сейчас ничего не дашь, да, отвечаю, он даже разговаривать не будет»;

- «Слышишь, подожди, подожди, слушай меня внимательно. Я тебе еще раз говорю, братан, ты знаешь. Что все у него в руках… Он скажет так… Как он скажет, так оно и будет, веришь, нет?»;

- «Я ему еще раз говорю, братан, ты отдаешь вот эти 800, что у тебя, и еще 200 завтра -послезавтра отдаешь, 1000 отдаешь, а когда ты остальное все сможешь ему отдать?»;

- «Чтобы он тебя, сделал все так, что ты вообще оттуда убираешься вообще, тебя никто закрывать не будет, ты будешь освобожден как надо!».

Крім того, під час розмови було обговорено грошову винагороду за скасування арешту з автомобіля:

а) «А: Я ему тогда говорил насчет машины, он говорит, я посмотрю бумаги, я тебе скажу».

b) «А: Слушай, меня, если насчет машины, то он тебе добавит сумму, ты чтобы так и знал.

Ж: Шо-шо?

А: Он по любому добавит тебе!

Ж: Не, та я знаю, что он добавит.

А: Он добавит, чтоб ты знал.

Ж: Мне нужно, мне нужно знать, сколько он хочет за машину».

с) «А: … я тебе еще раз говорю, ты отдаешь 2 тысячи, ты сейчас отдаешь. Я тебя так понял правильно, а остальное, то он добавит насчет машины. Ты отдашь по продаже машины!».

d) «А:… ну, думаю, братан, ну косарь точно возьмут, это 100% тебе говорю.

Ж: А, та косарь, в принципе, т.е. мне отдать тот косарь и отдать еще этот?

А: да-да! Косарь точно возьмут, меньше даже не думай, штука точно будет, я тебе отвечаю, даже говорю, не думай…».

e) «А: …я тебе еще раз говорю. Вот сколько скажет, ну 1000, ну потолок, потолок 1 500, я отвечаю, он добавит тебе, но если ты машину продашь?».

f) «А: Штуку, максимум 1 500, больше не будет, я тебе этот отвечаю…».

Пізніше ОСОБА_6 попрохав ОСОБА_3 завезти йому 200 доларів США у вівторок:

«Чтобы я ему те 200 долларов завез, отдал, сказал, вот штука, ОСОБА_15, он продает машину, отдает штуку за то, что…».

Також ОСОБА_6 передав ОСОБА_3 слова ОСОБА_1 :

«…он говорит, все у меня, я все посмотрю. Все сделаю, пускай он, сделает все со своей стороны, что надо …».

Після зазначеної розмови ОСОБА_6 попрохав ОСОБА_3 перерахувати грошові кошти, які він приніс, та віддати йому.

На відеозапису, який міститься на диску № 1547, який є додатком до протоколу № 4, а саме у файлі «15_11_15.avi», який знаходиться у папці «15_11_15», зафіксовано зазначену розмову, а також факт передачі грошових коштів. ОСОБА_3 порахував грошові кошти у вигляді банківських купюр номіналом 100 доларів США (8 купюр) та передав їх ОСОБА_10 (час 13:02:10-13:02:17 хронометражу відеозапису).

Момент передачі грошових коштів, який відбувся о 12:45 біля автомагазину у АДРЕСА_3, також зафіксовано в ході спостереження за ОСОБА_7 (протокол № 8).

Після передачі грошових коштів ОСОБА_6 нагадав ОСОБА_3 про необхідність передачі залишку коштів:

«Ты во вторник, как сказал, привези мне, пожалуйста, 200 долларов, чтобы я понимаешь».

Крім того, ОСОБА_6 наголосив на необхідності застосування заходів конспірації під час спілкування з ОСОБА_3 :

«Завтра наберешь и мы с тобой встретимся где-то к обеду. Только по телефону я тебя прошу ничего не говори».

Узагальнюючи результат цієї зустрічі, суд констатує, що ОСОБА_3 повідомив, що поки що не знайшов 2 000 доларів США, у зв`язку з чим може передати ОСОБА_10 лише 1 (одну) тисячу доларів США поетапно, а саме: 800 доларів США зараз, а ще 200 доларів США за декілька днів. З метою узгодження такого алгоритму ОСОБА_6 здійснив дзвінок ОСОБА_1, однак з ним не було зв`язку. З огляду на зазначене ОСОБА_6 зателефонував на телефонний номер дружини ОСОБА_1 та, покликавши останнього до телефону, завуальовано передав йому повідомлену ОСОБА_3 інформацію. В розмові з ОСОБА_16 дав згоду на одержання ним від ОСОБА_3 800 доларів США та запевнив, що зачекає з ухваленням рішення («Ну, куда деваться, потянем»). Після цього ОСОБА_3 передав ОСОБА_10 грошові кошти в розмірі 800 доларів США та пообіцяв, що за декілька днів віддасть ще 200 доларів США, а залишок - після скасування арешту з автомобіля Volkswagen Sharan, державний номер НОМЕР_1 . Подальша розмова стосувалась питання скасування арешту із зазначеного автомобіля, за рахунок продажу якого ОСОБА_3 мав намір сплатити ОСОБА_1 через ОСОБА_5 залишок коштів у сумі 1 000 доларів США за вирішення питання про невідбування ОСОБА_3 повного строку покарання, а також додатково 1 000 - 1 500 доларів США за скасування арешту з вказаного автомобілю.

5.4.5. 16 листопада 2015 року

У цей день відбулася зустріч та декілька телефонних розмов ОСОБА_5 з ОСОБА_3 та ОСОБА_1, у ході яких ОСОБА_6 з`ясовував питання, пов`язані з арештом автомобіля, зокрема, щодо його реєстрації, наявності у ОСОБА_3 документів про накладення арешту тощо, та консультувався з цього приводу з ОСОБА_1 (протоколи № 2, 4):

Розмова о 10:17:

«А: Да, ОСОБА_15.

Ю: Ну я пока свободен, ну смотри, тут документов никаких нет. Получается происходила конфискация.

А: Что у него на руках есть?

Ю: Да.

А: Ну сейчас я позвоню. Сейчас. Сейчас заедем.

Ю: Ну я свободен, давай, подъезжайте. Давайте что-то будем, если делать что-то, то будем делать.

А: Хорошо, сейчас, давай».

З метою здобути інформацію, запитувану ОСОБА_1, о 10:18 ОСОБА_6 домовився з ОСОБА_3 про зустріч для отримання від нього документів щодо автомобіля, а о 10:52 пообіцяв привезти їх ОСОБА_1 :

« ОСОБА_15, сейчас 15 минут, я у него забираю, что надо и еду сразу же. Жду звонка. Вот недалеко от него стою».

Об 11:55 ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_7 у кафе на березі озера Чисте (перехрестя пр. Гвардійського та вул. Новікова), а о 12:50 ОСОБА_6 вийшов з того ж кафе з ОСОБА_1 та іншими особами, вони розмовляли та переглядали документи формату А4 (протоколи №№ 8, 9).

О 13:45-13:52 між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 відбулися телефонні розмови наступного змісту:

a) «А: Слышишь, у тебя есть такой доверенный человек, чтобы он тебя не кинул. Не родственник, не с твоей фамилией, чтобы, понял, кто-то другой? Такой что-бы был. Ну понял? Нам нужен его паспорт и код.

Ж: А для чего?

А: Ну чтоб до, только понял, этой сделки, машину арестовали, что твоя машина была продана. Ну тебе что надо? Тебе надо доверенное лицо.

Ж: Ну давай, подумаю кого.

А: Ну чтоб такой, чтоб понял, там потом, чтоб мы не бегали за ним.

Ж: Ага. Короче, чтобы на него сделать доверенность, да?

А: Ничего не надо будет делать, там все сделают сами. Ты найди у кого можно, паспорт и код.

Ж: Не, ты мне объясни еще раз, для чего он нужен?

А: Слушай, до ареста, понял, ты машину продал ему. До ареста машины, машина была продана ему, не успел переоформить, понял ? Ну тебе что надо, братан, тебе нужна твоя машина».

b) «А: чтоб твой личный человек был.

Ж: Угу.

А: ну с тобой же мотается. Или кто он тебе?

Ж: Та, то брат.

А: Что, двоюродный или родной.

Ж: Родной.

А: Не, ну блин! Сейчас подожди.

[Питає у когось поруч]: А он может брату родному продать, чи не ? Он может родному брату своему продать, ее ?

Да, можешь продать родному брату. Возьми у него паспорт и ксерокопию идентификационного кода сделай и все».

c) «Ж: Слышишь, а такой вопрос, а если на него там [н/л, за змістом - «багато»] разных кредитов оформлено, ничего страшного?

А: Сейчас, подожди. Не надо тогда на брата. Давай найди кого-нибудь другого тогда».

d) «А: Никого не надо. Сделай на брата.

Ж: Никого не надо, сделать брата? Угу, хорошо».

5.4.6. 17 листопада 2015 року (принагідно колегія суддів зауважує, що це був вівторок)

ОСОБА_3 розповів ОСОБА_10, що рішенням ОСОБА_1 його співучасника було направлено для відбування невідбутої частини покарання, тобто за аналогічних умов було задоволено подання прокурора. Також ОСОБА_6 з`ясовував у ОСОБА_3, чи наявний у нього ідентифікаційний код, та надав інструкції щодо подання документів в суд (протокол № 4):

«А: Я привезу, отдам, отнесешь, отдашь этому…

Ж: Кого-кого?

А: Ну этот, на приемную отдашь документы и они попадут туда, куда надо, понял?

Ж: Мне надо в суд отдать?

А: Да, в суд отдать, отнесешь, отдашь все и они попадут официально, все сделают.

Ж: А, ну понятно, хорошо! А вообще наверное долго эта процедура будет?

А: Я думаю, что со следующей недели нормально все будет».

Згодом цього ж дня ОСОБА_3 передав ОСОБА_10 грошові кошти в розмірі 200 доларів США:

«Ж: Как обещал, 200, понял.

А: Все хорошо, вопросов нет, а остальное он мне сказал сегодня где? Все сделай, подготовь... Понял?».

На відеозапису, що міститься на диску № 1547, який є додатком до протоколу № 4, (файл «17_11_15 2.avi», знаходиться у папці «17_11_15»), зафіксовано розмову, яка відбулася 17 листопада 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в автомобілі. Під час розмови ОСОБА_3 рахує грошові кошти у вигляді банківських купюр номіналом 100 доларів США (2 купюри) та передає їх ОСОБА_10 (час 00:34:00-00:34:03 хронометражу відеозапису).

Факт розмови ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в автомобілі поблизу магазину «Городок», розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, буд. 10, у період часу 15:05-15:30 зафіксовано також під час спостереження за ОСОБА_7 (протокол № 8).

5.4.7. 18 листопада 2015 року

В ході зустрічі ОСОБА_6 надав ОСОБА_3 договір та проінструктував щодо його заповнення (протокол № 4):

«А: Мамка твоя будет подписывать, число, месяц, понял ? Число месяц!

Ж: Ага.

А: И роспись, понял?

Ж: Число месяц?

А: Роспись и фамилия, понял?

Ж: Фамилия вот тут или роспись о тут во?

А: Фамилия и роспись!

Ж: Фамилия и роспись...

А: Фамилия сначала и роспись понял?

Ж: Ага!

А: Вот тут!

Ж: Покупець! Короче я продаю, она покупает, да?

А: Да! Она подписывает вот тут!

Ж: Ага!

А: А ты тут во подписываешься и все, понял?

Ж: Ага!

А: Понял?

Ж: Ага, понял!

А: Мамка идет сдает, понял?».

5.4.8. 20 листопада 2015 року

ОСОБА_6 в ході розмови дав ОСОБА_3 вказівки щодо скасування арешту з автомобілю, а також визначив розмір неправомірної вигоди за скасування арешту автомобілю - 2000 дол. США (протокол № 4):

a) «А: Короче, ты в понедельник получишь это, пойдешь, заберешь с этого братан с этого с ГАИ.

Ж: Ага!

А: ну ты уже опоздал… Он уже с работы вышел, короче, в среду получишь решения по своему.

Ж: Ага.

А: По этому своему.

Ж: По машине?

А: Да, что ты можешь забрать машину и продать.

Ж: Ага!

А: Короче, братан.

Ж: Вопрос такой, я только одного не понял.

А: Ну?

Ж: Мы ж, я владелец, а он что, владелец?

А: Машину ты заберешь.

Ж: А-а-а…

А: И продашь ее все нормально будет, короче слушай, по машине, как получится, что ты отдашь две тысячи за машину.

Ж: Ну вместе с квартирой?

А: Квартира это. Сначала, братан, делаем вот это все ты отдаешь, чтобы он… ну до понедельника надо вот по уголовному делу отдать 500 долларов на понедельник он должен отдать, понял, да, куда должен отдать, да?».

b) А: Он так и сказал: в среду ты получишь решения, пойдешь заберешь… ты пригоняешь машину, братан, чтобы там был нормально без всякой [н/л] продаешь, отдаешь сразу деньги…

Ж: Не, я понял, но давай сначала поэтапно давай, поэтапно, поэтапно.

А: Угу!

Ж: С машиной я понял.

А: Да!

Ж: Две тысячи… мы разговаривали сначала… был … 1000 долларов, потом 1 500 сейчас в данный момент две, ну мы… У нас шел разговор подожди за машину и за квартиру, правильно или нет?».

c) «Ж: В понедельник 500 долларов… да ?

А: Да!

Ж: Алихман, ну сейчас вот…

А: Понимаешь, пока не отдашь, он тебе не отдаст, я тебе отвечаю, вот я тебе то, что мне сказали, я тебе так и передаю, а по машине это все вместе получается, я за это отвечаю, это все вместе получишь и за квартиру тоже получишь, ты пойми… сейчас такое время… никто никому не верит…».

Факт зазначеної розмови, яка відбулася у період часу 12:55-13:05 поблизу кафе на березі озера Чисте (перехрестя пр. Гвардійського та вул. Новікова), також зафіксований під час спостереження за ОСОБА_7 (протокол № 8).

5.4.9. 23 листопада 2015 року

Об 11:08 під час розмови телефоном з невстановленою особою ОСОБА_1 попрохав співрозмовника зачекати та сказав особі жіночої статі, яка перебувала поруч (протокол № 1):

«Ю: Переделаешь, там заява про снятие ареста по уголовному делу. Еще на прошлой неделе была сдана, он меня уже задрал, второй раз приходит. Я в пятницу у ОСОБА_58, по ОСОБА_17 .

Невстановлена особа: А, вот.

Ю: Та он у меня запрос требует, чтобы я запрос на МРЭО сделал, дай мне сейчас, сделай его, пожалуйста. Сейчас только сделай».

Об 11:17 під час телефонної розмови ОСОБА_1 з ОСОБА_7 відбулось спілкування наступного змісту:

«А: Его нет, да, этого пока?

Ю: Какого ты имеешь в виду?

А: Ну вот это, который по машине.

Ю: А! Ну чего, есть, сейчас сказали, сейчас принесут заявку, к 12-ти будет готов, сделаем запрос.

А: Хорошо, тогда я сейчас минут 20. Я приеду, привезу. Хорошо, если хочешь».

З відповіді Регіонального сервісного центру МВС в Луганській області вбачається, що суддя ОСОБА_1 здійснив запит щодо реєстрації та заборон відчуження автомобіля Volkswagen Sharan, 1997 року випуску, держаний номер НОМЕР_1, саме 23 листопада 2015 року, тобто у день коли прохав невстановлену особу зробити запит (т. 10, а.с. 245). Також цього дня ОСОБА_6 неодноразово розмовляв з ОСОБА_3 .

5.4.10. 01-04 грудня 2015 року

01-04 грудня 2015 року відбулося декілька телефонних розмов ОСОБА_5 з ОСОБА_3 (протокол № 3), під час яких вони обговорювали технічні питання скасування арешту на автомобіль, зокрема:

a) «А: Тебе надо написать заявление, чтоб рассмотрели дело без тебя. Сейчас иди в суд в два часа.

Ж: В два часа идти в суд ?

А: Да. Придешь, будешь, напишешь заявление, чтоб рассмотреть без тебя.

Ж: А как конкретно там писать ?

А: Там тебе уже подскажут.

Ж: В канцелярии, да ?

А: Да. Зайдешь, спросишь.

Ж: По поводу автомобиля, да ?

А: Да».

b) «А: Слышишь, и мамку бери с собой.

Ж: И мамку туда брать?

А: Да, чтобы написать заявление, чтобы рассмотрели без нее.

Ж: А! Хорошо.

А: Все. Можете сейчас. Забирай документы и иди с паспортом, и ты с паспортом. Да, ты тоже с паспортом, давай, езжайте сейчас».

c) «А: Вы перепутали местами местами покупец, продавец, кто и где должен расписываться! Ты расписался, что покупец, мама написала, что продавец. Мама у тебя покупец, не ты покупец. Понял ?

Ж: Что ехать туда надо?

А: Та не надо, я еду».

Крім того, 01 грудня 2015 року ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_10 (протокол № 6) про виклик до суду:

«Ж: …слышишь, что на шестнадцатое меня вызвали, я тебе говорил? Ну по поводу меня.

А: Куда?

Ж: Ну в этот, к нему ж, на рассмотрение.

А: Деньги собирай.

Ж: А?

А: Деньги собирай».

Також зустріч ОСОБА_3 та ОСОБА_5, яка відбулася о 12:50 01 грудня 2015 року поблизу супермаркету «Сім`я», розташованого на перехресті вул. Маяковського та пр. Радянський у м. Сєвєродонецьк, зафіксовано під час спостереження за ОСОБА_7 (протокол № 8). Під час зазначеної зустрічі ОСОБА_3 передав ОСОБА_10 папери формату А4.

03 грудня 2015 року ОСОБА_6 підтвердив ОСОБА_3 остаточну суму неправомірної вигоди (протокол № 6):

«Ж: Давай определимся, сколько за арест, за мой арест? И сколько я должен за снятие машины?

А: Две. Мы ж с тобой договорились уже…

Ж: Две, короче, еще ?

А: Да!

Ж: Та не просто ты говорил, там косарь, максимум полторы.

А: Братан, я тебе отвечаю, то, что мне сказали, я тебе говорю…»

5.4.11. 05-12 грудня 2015 року

Упродовж цього періоду ОСОБА_6 неодноразово розмовляв телефоном з ОСОБА_3 з приводу технічних питань скасування арешту з автомобіля в органах реєстрації транспортних засобів. ОСОБА_6 давав ОСОБА_3 відповідні інструкції, а також повідомляв, що сприятиме вирішенню цього питання, використовуючи власні зв`язки з посадовими особами в органах державної влади (протокол № 3).

5.4.12. 15 грудня 2015 року

О 17:01, у переддень судового засідання з розгляду подання прокуратури щодо ОСОБА_3, в ході телефонної розмови ОСОБА_6 та ОСОБА_3 домовилися про зустріч вранці наступного дня (протокол № 3).

5.4.13. 16 грудня 2015 року

На відеозапису, який міститься у додатку до протоколів №№ 7, 9, 10 - на диску № 1655 від 17 грудня 2015 року (файл «16_12_15.avi», який знаходиться у папці «16_12_15»), зафіксовано розмову, яка відбулася о 08:13 в автомобілі між ОСОБА_3 та ОСОБА_18 . Під час розмови ОСОБА_3 порахував грошові кошти вголос, при цьому було чутно відповідні звуки, крім того, частково відображено грошові купюри у руці. Спочатку від 1 до 10 (час 08:13:42-08:13:50 хронометражу відеозапису), потім від 1 до 20 (час 08:13:53-08:14:11). Після цього ОСОБА_3 зазначив:

«Ж: Сегодня по мне все решится?

А: По тебе все решится.

Ж: Сегодня все сделаем по мне, не будет он откладываться?

А: Сегодня по тебе все решится».

Зустріч між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 також зафіксована у протоколі № 10.

Пізніше протягом дня ОСОБА_3 неодноразово розмовляв телефоном з ОСОБА_7 та висловлював занепокоєння з приводу його справи, оскільки він тривалий час знаходився у приміщенні суду та чекав на результат її розгляду (протокол № 3).

Під час спостереження за ОСОБА_1 (протокол № 9) було встановлено, що після отримання від ОСОБА_3 грошових коштів ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_1 о 08:45 та відвіз його на автомобілі BMW, державний номер НОМЕР_4, до Сєвєродонецького міського суду. Також під час спостереження за ОСОБА_7 (протокол № 10) було встановлено, що цього ж дня спостережувана особа з 9:30 до 9:35 перебувала в магазині «Автозапчастини» (м. Сєвєродонецьк, вул. Космонавтів, 8), а з 9:35 до 9:45 здійснила обмін валюти біля супермаркету «Абсолют». Зазначені обставини підтверджуються показаннями свідка

ОСОБА_19 . Належність номерів мобільних телефонів

Відповідно до протоколу затримання від 16 грудня 2015 року (т. 14, а.с. 28-30) у ОСОБА_5 було вилучено та оглянуто згідно з протоколом від 21 грудня 2015 року (т. 14, а.с. 32-34) мобільний телефон Samsung з встановленою у ньому сім-карткою за номером НОМЕР_5 .

У кабінеті ОСОБА_1 було вилучено мобільний телефон Nokia з встановленою у ньому сім-картою мобільного оператора «МТС» та номером НОМЕР_2 (протокол від 16 грудня 2015 року; т. 2, а.с. 118-121).

З протоколу огляду від 21 грудня 2015 року вбачається, що проведено огляд речей та документів, вилучених у ході обшуку автомобіля марки «BMW-X3», державний номер НОМЕР_4, що знаходився за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Гагаріна, 87, а саме мобільного телефону «IРhone» ІМЕІ НОМЕР_6 з сім-карткою за номером НОМЕР_3, на якому серед контактів містяться наступні номери: «ОСОБА_59 - НОМЕР_7 », « ОСОБА_20 - НОМЕР_8 », «ОСОБА_60 - НОМЕР_9 », оригіналу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, виданого ОСОБА_21, серія та номер НОМЕР_10, дата видачі 13 листопада 2012 року (т. 11, а.с. 51-52).

Належність ОСОБА_3 телефонного номеру НОМЕР_11 підтверджується рапортом (т. 9, а.с. 164), поясненнями ОСОБА_3 (т. 10, а.с. 180; т. 9, а.с. 100), заявами (т. 2, а.с. 73; 125-126).

Належність номеру телефону НОМЕР_12 дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_22 підтверджується постановою про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 20 листопада 2015 року (т. 12, а.с. 125-128) та листом № 50/3374 від 20 листопада 2015 року (т. 9, а.с. 166).

Зазначені докази підтверджують, що номерами мобільних телефонів, з`єднання між якими було зафіксовано під час зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (пп. «а» п. 5.3 вироку), користувалися наступні особи:

- НОМЕР_3 - ОСОБА_6 ;

- НОМЕР_2 - ОСОБА_1 ;

- НОМЕР_11 - ОСОБА_3 ;

- НОМЕР_12 - ОСОБА_22 .

Під час огляду інформації, отриманої в ході тимчасового доступу до речей і документів ПрАТ «МТС Україна» (т. 14, а.с. 9-10), згідно з протоколом від 01 березня 2016 року (т. 13, а.с. 175-234), було встановлено, що ОСОБА_6 використовує абонентські номери НОМЕР_5, НОМЕР_13, НОМЕР_3, а ОСОБА_1 - НОМЕР_8, НОМЕР_2 . Також встановлено, що ОСОБА_6 з`єднувався з ОСОБА_1 326 разів протягом 05 листопада - 16 грудня 2015 року, а з ОСОБА_3, який використовував номер НОМЕР_11, - 131 раз протягом 13 листопада - 16 грудня 2015 року. В свою чергу ОСОБА_1 з`єднувався з ОСОБА_7 324 рази протягом 05 листопада - 16 грудня 2015 року.

5.6. Події, що передували одержанню неправомірної вигоди, та обставини одержання такої вигоди

5.6.1. У ході досудового розслідування на підставі постанови від 06 листопада 2015 року була проведена негласна слідча (розшукова) дія - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, результати якого зафіксовані у протоколі від 17 листопада 2015 року (т. 12, а.с. 95-97).

У протоколі про результати контролю за вчиненням злочину від 17 листопада 2015 року детально відображені обставини передачі ОСОБА_23 ОСОБА_10 800 доларів США (15 листопада 2015 року) та 200 доларів США (17 листопада 2015 року).

5.6.2. Факт вручення грошових коштів ОСОБА_3 та їх ідентифікуючі ознаки (номери та серії купюр) підтверджуються протоколами:

- від 15 листопада 2015 року (т. 12, а.с. 102-105), згідно з яким ОСОБА_3 були вручені грошові кошти у вигляді 8 банківських купюр номіналом 100 доларів США з наступними серіями та номерами:

HF 37900668 F F6, KF 79965802 C F6, AB 66918462 T B2, KB 56390769 A B2, AD 16999265 A D4, CK 59390434 A K11, HC 34105863 A C3, HF 11615932 D F6;

- від 17 листопада 2015 року (т. 12, а.с. 106-108), згідно з яким ОСОБА_3 були вручені грошові кошти у вигляді 2 банківських купюр номіналом 100 доларів США з наступними серіями та номерами:

AB 41534225 A B2, HB 61537240 G B2;

- від 16 грудня 2015 року (т. 12, а.с. 109-118), згідно з яким ОСОБА_3 були вручені грошові кошти у вигляді 30 банківських купюр номіналом 100 доларів США з наступними серіями та номерами:

HE 24867092 D E5, DB 30138001 A B2, KB 65268415 C B2, HF 07497447 F F6, KB 29106294 F B2, AB 90362572 G B2, CK 26267397 A K11, KG 19889350 B G7, HD 07919546 В D4, HB 76487697 P B2, HB 76487680 P B2, DB 57146646 В B2, HB 36772179 N B2, FB 32133348 В B2, KL 61513785 D L12, AB 33068080 H B2, FL 58411591 В L12, KG 28583452 В G7, KG 28583458 В G7, KF 29039829 C F6, KL 83272752 C L12, KL 83272750 C L12, KL 83272749 C L12, KL 83272748 C L12, KL 83272746 C L12, HD 80828991 A D4, KB 00621928 L B2, HD 57946858 В D4, AB 09006625 A B2, AL 86768568 CL12.

5.6.3. Факт передачі грошових коштів ОСОБА_3 ОСОБА_10 також був зафіксований в ході проведення НСРД:

- 15 листопада 2015 року - у сумі 800 доларів США (п. 5.4.4 вироку);

- 17 листопада 2015 року - у сумі 200 доларів США (п. 5.4.6 вироку);

- 16 грудня 2015 року - у сумі 3 000 доларів США (п. 5.4.13 вироку).

5.7. Обставини вилучення неправомірної вигоди працівниками правоохоронних органів

5.7.1. Як повідомив свідок ОСОБА_6, з грошових коштів у сумі 800 доларів США, отриманих в ході першої передачі неправомірної вигоди, 300 доларів США він віддав ОСОБА_1 . З отриманих в ході третьої передачі грошових коштів у сумі 3 000 доларів США частину у 2 300 доларів США ОСОБА_24 залишив у магазині автозапчастин знайомому на зберігання, їх пізніше було вилучено у нього працівниками правоохоронних органів, а інші 700 доларів США обміняв на гривню, частину витратив, тому на момент затримання у нього знаходилося 14 тис. грн.

Зазначені показання ОСОБА_5 підтверджуються іншими доказами, наданими стороною обвинувачення, зокрема:

а) протоколом обшуку транспортного засобу «Гранд Черокі», державний номер НОМЕР_14, який знаходився у гаражі домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, від 16 грудня 2015 року, під час якого було виявлено та вилучено три купюри номіналом 100 доларів США з серійними номерами: КВ 56390769 А, AD 16999265 A, HF 11615932 D (т. 11, а.с. 92-96);

b) протоколом огляду місця події від 16 грудня 2015 року у приміщенні кабінету № 41 в адміністративній будівлі Управління СБ України в Луганській області за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Космонавтів, 18, відповідно до якого громадянин ОСОБА_25 добровільно видав, діставши з кишені куртки грошові кошти в сумі 700 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США з серійними номерами: HB 36772179NB2, FB 32133348BB2, KB 15772319KB2, AB 3306880HB2, FL 58411591BL12, HL 61513785DL12, KB 65268415CB2, та повідомив, що зазначені грошові кошти він отримав від чоловіка кавказької зовнішності по імені ОСОБА_26 в обмін на грошові кошти у сумі 17 500 грн (т. 11, а.с. 64-66);

с) протоколом огляду місця події від 16 грудня 2015 року в автомагазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_3, відповідно до якого власник магазину ОСОБА_27 видав грошові кошти в сумі 2300 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США з серійними номерами: KG 28583458BG7, KL 83272746CL2, KL 83272749CL2, KL 83272750CLI2, KL 83272752CI2, HO 57946858BD4, KL 83272748CLI2, KB 00621928LB2, KB 29106294FB2, HE 24867092DE5, UF 07497447F, AE 29176227CE5, SK 26267397AKII, HP 07919546BP4, DB 57146646BB2, HB 76487680PB2, HB 76487697PB2, KG 19889350BG7, AB 09006625AB2, AL 86768568CLI2, DB 30138001AB2, HP 80828991AD4, AB 903662572GB2 (т. 11, а.с. 69-70).

5.7.2. Походження зазначених грошових коштів у сумі 2 300 доларів США підтверджується також показаннями свідка ОСОБА_27, який під час допиту повідомив, що є приватним підприємцем - власником автомагазину. У грудні 2015 року приблизно о 12 годині до нього приїхав його знайомий ОСОБА_6 та попрохав залишити на зберіганні грошові кошти, оскільки він збирався їхати в лазню і побоювався, щоб їх не вкрали. Свідок сказав, що точно не пам`ятає суму, можливо там було 900 або 1100 доларів США. Він погодився на прохання ОСОБА_5, і гроші знаходилися у нього до 17 години того ж дня - часу, коли їх вилучили правоохоронці. Свідок наголосив, що добровільно видав грошові кошти саме у тій сумі, у якій їх передав йому ОСОБА_28 . Пізніше ОСОБА_27 викликався до суду у справі ОСОБА_5 та давав свідчення з цього приводу.

5.7.3. Слід зазначити, що згідно з листом Центру НППВАЗ з обслуговування міст Краматорська та Дружківки УДАІ ГУМВС України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року відомості про автомобіль «Гранд Черокі» з номерними знаками НОМЕР_14 у Національній базі даних «Автомобіль» відсутні, номерний знак НОМЕР_14 зареєстрований за іншим автомобілем (т. 9, а.с. 161).

Відповідно до листа Луганської митниці Державної фіскальної служби України факт законного ввезення на митну територію України зазначеного автомобіля не зареєстрований, автомобіль було ввезено поза митним контролем або з приховуванням (т. 9, а.с. 181, 184).

Втім, стороною обвинувачення надано докази, що фактичним власником зазначеного автомобіля та його користувачем був ОСОБА_1, а саме:

- угода № 530185 від 18 січня 2013 року про передачу права власності на автомобіль «JEEP CHEROKI», 2005 року виробництва, VIN НОМЕР_15, у якій набувачем зазначено « ОСОБА_29, (посвідчення особи № НОМЕР_10 )». Угоду було складено в ЮЛПП «Агенство обслуживания Министерства Внутренних Дел Грузии» (т. 11, а.с. 40-42);

- документ з назвою «Таможенный приходный ордер No ВБ-7065289», у графі «4. Плательщик» якого вкзано « ОСОБА_29 », а у графі «6. Дополнительная информация» - «JEEP CHEROKEE» (т. 11, а.с. 44);

- міжнародна товарно-транспортна накладна Ростовської митниці про переміщення зазначеного автомобілю через кордон, у якій в якості перевізника зазначено ОСОБА_1 (т. 11, а.с. 46);

- документ з назвою «Предварительное уведомление о прибытии товаров, перевозимых с использованием автомобильного транспорта», у графі «Отправитель» якого зазначено « ОСОБА_29, Грузия, г. Тбилиси», а у графі «Получатель» - « ОСОБА_29, АДРЕСА_5 » (т. 11, а.с. 45);

- договір страхування зазначеного автомобіля від 31 січня 2012 року, в якому зазначено відомості про ОСОБА_1 як страхувальника (т. 11, а.с. 47).

Ці документи було вилучено під час обшуку житла ОСОБА_1 згідно з протоколом від 16 грудня 2015 року (т. 7, а.с. 9-16), та здійснено їх огляд згідно з протоколом від 19 грудня 2015 року (т. 11, а.с. 36-39).

Відповідно до роздруківки з обліків Генерального секретаріату Інтерполу (т. 5, а.с. 79-80) та копії паспорту (т. 5, а.с. 85) ОСОБА_1 був виданий паспорт серії НОМЕР_10, що відповідає номеру посвідчення особи у вищезазначеній угоді № НОМЕР_16 від 18 січня 2013 року.

Відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 15 січня 2016 року (т. 9, а.с. 190-191) зафіксовано ввезення цього автомобілю ОСОБА_1 на митний кордон України 31 січня 2013 року без митного оформлення.

Суд звертає увагу, що номер кузова автомобіля «JEEP CHEROKI» - VIN НОМЕР_15 - за матеріалами провадження залишається незмінним (т. 9, а.с. 181, 191), разом з тим, з наявних у справі документів вбачається, що у цього транспортного засобу були державні номери НОМЕР_14 (які були зареєстровані за іншим автомобілем) та НОМЕР_17 (які використовувались при перетині обвинуваченим митного та державного кордону) (т. 9, а.с. 175, 191).

Встановлення винуватості або невинуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил вочевидь знаходиться поза межами судового розгляду, в той же час ці обставини є важливими для встановлення факту перебування зазначеного автомобіля у користуванні ОСОБА_1, оскільки під час обшуку цього транспортного засобу була виявлена частина отриманої ним неправомірної вигоди.

Крім того, під час здійснення НСРД було отримано відомості, які підтверджують факт користування цим автомобілем саме ОСОБА_1 :

- розмова ОСОБА_1 з ОСОБА_7 (т. 12, а.с. 41):

«А: А Вы на чем приедете?

Ю: На джипе «Чероки».

- 15 листопада 2015 року ОСОБА_1 приїхав на зазначеному автомобілі до кафе «Шашличок Маячок» по пр. Московському у м. Сєвєродонецьк (т. 12, а.с. 35, 89).

Констатуючи, що вказаний автомобіль перебував у користуванні ОСОБА_1, колегія суддів також враховує місце зберігання цього автомобіля, зокрема зафіксоване у протоколі обшуку - АДРЕСА_4 (т. 11, а.с. 92-96), в той час як відповідно до довідки про склад сім`ї ОСОБА_30 (теща обвинуваченого ОСОБА_1 ) та копії її паспорта вбачається, що місцем її реєстрації є та сама адреса (т. 5, а.с. 68, 69). Вказане також підтверджується автобіографією обвинуваченого (у якій зазначено, що за цією адресою мешкають батьки дружини обвинуваченого), деклараціями про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2013, 2014 роки (відповідно до яких житловий будинок за цією адресою перебуває у власності члена сім`ї декларанта), наявними в його особовій справі (т. 10, а.с. 66, на звороті, 76-80, 81-85).

5.7.4. Вилучені грошові кошти були оглянуті згідно з протоколом від 03 березня 2015 року (т. 11, а.с. 162-163), до якого додано копії вилучених банкнот номіналом 100 доларів США (т. 11, а.с. 164-172). Співставленням грошових коштів, які були вручені ОСОБА_3 в ході здійснення контролю за вчиненням злочину (п. 5.6.2 вироку), з грошовими коштами, вилученими в ході обшуку автомобіля «JEEP CHEROKEE» та в ході оглядів грошових коштів, добровільно виданих ОСОБА_25 та власником автомагазину ОСОБА_27, встановлено:

(1) вилучені у ході обшуку автомобіля «JEEP CHEROKEE» 3 купюри номіналом 100 доларів США за серійними номерами збігаються з купюрами, які були вручені 15 листопада 2015 року ОСОБА_3 для здійснення їх передачі ОСОБА_10 під контролем працівників правоохоронних органів;

(2) 6 із 7 добровільно наданих ОСОБА_25 купюр номіналом 100 доларів США за серійними номерами збігаються з купюрами, які були вручені 16 грудня 2015 року ОСОБА_3 для здійснення їх передачі ОСОБА_10 під контролем працівників правоохоронних органів (окрім купюри KB 15772319 KB2);

(3) 22 з 23 добровільно наданих власником автомагазину купюр номіналом 100 доларів США за серійними номерами збігаються з купюрами, які були вручені 16 грудня 2015 року ОСОБА_3 для здійснення їх передачі ОСОБА_10 під контролем працівників правоохоронних органів (окрім купюри AE 29176227 CE5).

5.8. Розмір одержаної неправомірної вигоди

5.8.1. У ході проведення технічної експертизи документів (висновок Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 147/тдд від 30 грудня 2015 року, т. 11 а.с. 158-161) було встановлено, що надані на дослідження банкноти номіналом 100 доларів США, які були вилучені під час огляду у ОСОБА_25 (7 банкнот), під час обшуку автомобіля «Гранд Черокі» (3 банкноти), під час огляду приміщення автомагазину (23 банкноти) відповідають аналогічним банкнотам, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника.

5.8.2. Відповідно до листа НБУ № 16/1/6-31509вих-22 від 13 червня 2022 року (т. 14, а.с. 210) офіційний курс гривні до долару США становив:

- 15 листопада 2015 року - 2291,723 грн за 100 доларів США;

- 17 листопада 2015 року - 2320,7025 грн за 100 доларів США;

- 16 грудня 2015 року - 2345,1305 грн за 100 доларів США.

5.9. Ознаки вчинення ОСОБА_1 дій в інтересах ОСОБА_3 .

5.9.1. Під час обшуку у Сєвєродонецькому міському суді згідно з протоколом обшуку від 16 грудня 2015 року (т. 2, а.с. 118-121) були вилучені матеріали трьох судових справ, що перебували у провадженні судді ОСОБА_1, які було оглянуто відповідно до протоколу від 19 грудня 2015 року (т. 10, а.с. 150-153), а саме:

- провадження № 1-в/428/183/2015 за заявою ОСОБА_3 про звільнення від відбування призначеного судом покарання (т. 10, а.с. 198-224), яке було описано у п. 5.2.1 вироку;

- провадження № 1-в/428/225/2015 за поданням (повторним) прокурора про визначення строку фактично невідбутої засудженим ОСОБА_3 частини покарання за вироком суду (т. 10, а.с. 154-197);

- провадження № 1-в/428/224/2015 за клопотанням ОСОБА_8 про скасування арешту майна (т. 10, а.с. 227-248; т. 11, а.с. 1-3).

Крім того, під час обшуку у Сєвєродонецькому міському суді згідно з протоколом обшуку від 16 грудня 2015 року (т. 2, а.с. 118-121) була вилучена і у подальшому оглянута відповідно до протоколу від 19 грудня 2015 року (т. 10, а.с. 150-153) ухвала Сєвєродонецького міського суду Луганської області (суддя ОСОБА_1, справа № 428/9983/15-к) від 04 листопада 2015 року, із супровідним листом від 13 листопада 2015 року до неї (т. 10, а.с. 225-226).

Як вже було зазначено у п. 5.2.2 цього вироку, відповідно до вказаної ухвали було задоволено клопотання прокурора про повернення подання та доданих до нього матеріалів, а саме подання прокурора про вирішення питань, що виникають при виконанні вироку Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 березня 2012 року щодо ОСОБА_3, разом з усіма доданими до нього документами було повернуто прокурору міста Сєвєродонецька.

5.9.2. Вказані обставини узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_3, який повідомив суду, що після того, як ОСОБА_6 зустрів свідка у приміщенні суду та поговорив з приводу його справи, що перебувала у провадженні ОСОБА_1, останній 04 листопада 2015 року постановив ухвалу про повернення зазначеного подання прокурору за його клопотанням (т. 9, а.с. 109; т. 10, а.с. 225).

Наведене свідчить, що ОСОБА_1, будучи обізнаним про зацікавленість ОСОБА_3 у незадоволенні подання прокурора, не поспішав розглядати відповідне подання по суті та своїми діями, вказавши прокурору на недоліки подання та усвідомлюючи, що повторне подання буде передано для розгляду саме йому без здійснення автоматизованого розподілу, фактично надав ОСОБА_3 час та можливість віднайти гроші для передачі неправомірної вигоди. Непрямо це підтверджується змістом розмови між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, яка відбулась 06 листопада 2015 року та зафіксована у протоколі № 4:

«А: я тебе еще раз говорю сейчас прокуратура через 2 недели опять

Ж: да, я знаю!» (т. 12, а.с. 8).

5.9.3. Дійсно, 23 листопада 2015 року прокурор звернувся повторно з аналогічним поданням (т. 10, а.с. 155-157). Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду головуючим суддею було визначено ОСОБА_1, справі присвоєно номер № 428/11866/15-к, номер провадження 1-в/428/225/2015 (т. 10, а.с. 188).

Ухвалою від 16 грудня 2015 року, постановленою суддею ОСОБА_1, у задоволенні клопотання прокурора було відмовлено (т. 9, а.с. 111-112).

Звукозапис судового засідання свідчить, що зміст ухвали від 16 грудня 2015 року, долучений ОСОБА_3 до заяви, у повному обсязі відповідає змісту ухвали від цієї ж дати, вилученої під час обшуку у Сєвєродонецькому міському суді Луганської області та оголошеної ОСОБА_1, але без підпису і печатки.

5.9.4. Як вже було зазначено, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 погодили між собою, що для забезпечення заявнику можливості передачі повної суми неправомірної вигоди суддя ОСОБА_1 має скасувати раніше накладений ним арешт на автомобіль ОСОБА_3 .

На виконання цього узгодженого алгоритму дій 23 листопада 2015 року у Сєвєродонецькому міському суді Луганської області було зареєстроване клопотання ОСОБА_8 (мати ОСОБА_3 ) про скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України, накладеного на автомобіль Volkswagen Sharan, 1997 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (т. 10, а.с. 228-229).

Клопотання було мотивоване тим, що арешт на зазначений автомобіль було накладено у межах кримінального провадження стосовно ОСОБА_3, втім на час постановлення вироку, а саме 22 грудня 2010 року зазначений автомобіль було придбано ОСОБА_8 у сина - ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу. До клопотання було додано, серед іншого, копії (1) паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_8 (т. 10, а.с. 230-233), (2) договору купівлі-продажу автомобіля (т. 10, а.с. 234-235), відповідно до якого ОСОБА_8 купила, а ОСОБА_3 продав автомобіль Volkswagen Sharan, 1997 року випуску, державний номер НОМЕР_1, (3) свідоцтва про реєстрацію зазначеного транспортного засобу (т. 10, а.с. 236).

Зазначене клопотання було передане для розгляду в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах без здійснення автоматизованого розподілу судді ОСОБА_1, справі присвоєно номер № 428/11855/15-к, номер провадження 1-в/428/224/2015 (т. 10, а.с. 243). Клопотання про скасування арешту майна було мотивоване тим, що на момент накладення арешту на цей транспортний засіб він вже не належав ОСОБА_3, а був відчужений на користь його матері ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу автомобіля.

У межах розгляду клопотання ОСОБА_1 здійснив запит до Регіонального сервісного центру в Луганській області та отримав відповідь щодо реєстрації зазначеного автомобіля та накладення на нього арешту (т. 10, а.с. 244-245). Цей запис узгоджується із зафіксованою під час НСРД розмовою ОСОБА_1 (п. 5.4.9 вироку).

Також у справі наявні заяви про розгляд зазначеного клопотання без участі від ОСОБА_3 та ОСОБА_8 (т. 10, а.с. 247-248), що відповідає інструкціям, які дав ОСОБА_3 ОСОБА_6 (п. 5.4.10 вироку).

04 грудня 2015 року у справі проведено судове засідання без участі сторін, що підтверджується журналом судового засідання (т. 11, а.с. 1) та цього ж дня постановлено ухвалу, якою заяву ОСОБА_8 задоволено - скасовано арешт, накладений на зазначений автомобіль (т. 11, а.с. 2-3).

5.9.5. Допитана в ході допиту свідок ОСОБА_31 повідомила, що з 02 серпня 1999 року працювала на посаді помічника судді Сєвєродонецького міського суду, зокрема, у 2015 році була помічником судді ОСОБА_1 . У коло її обов`язків входило вивчення справ, підшукування судової практики, підготовка проєктів процесуальних документів.

У 2011-2012 роках розглядалася кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 та інших осіб, у якій було ухвалено обвинувальний вирок. ОСОБА_3, наскільки відомо свідку, відбував покарання у виправній колонії, яка опинилася на тимчасово непідконтрольній Україні території. Після його звільнення прокуратура звернулася з поданням про направлення його для відбування невідбутої частини покарання з огляду на нелегітимність органів, які його звільнили.

У справі за поданням прокурора ОСОБА_31 за дорученням судді ОСОБА_1 готувала процесуальні документи. Як зазначила свідок, раніше суддя ОСОБА_1 задовольняв аналогічні подання прокуратури щодо інших осіб, тож спочатку вона підготовила проєкт ухвали про задоволення клопотання прокурора. Однак, за дорученням судді ОСОБА_1 свідок вивчила судову практику, яка виявилась суперечливою, і підготувала проєкт ухвали про відмову у задоволенні подання прокуратури щодо ОСОБА_3 .

Крім того, суддя ОСОБА_1 розглядав клопотання про скасування арешту на автомобіль, який було накладено згаданим вироком у зв`язку з необхідністю конфіскації майна ОСОБА_3 . Хто саме подав відповідне клопотання, свідок не пам`ятає, проте воно обґрунтовувалось тим, що ОСОБА_3 не є власником цього транспортного засобу. Свідок повідомила, що готувала проєкт рішення про задоволення клопотання на підставі доданих до нього документів.

Також ОСОБА_31 повідомила, що ОСОБА_6 підтримував дружні стосунки з ОСОБА_1, часто заходив до нього в кабінет. Адвокат ОСОБА_32 також регулярно відвідувала судові засідання у ОСОБА_1 та спілкувалася з ним поза межами процесу.

5.10. Показання

ОСОБА_33 . Перш за все суд зауважує, що показання ОСОБА_5 підтверджуються письмовими доказами, матеріалами НСРД, наявними у матеріалах кримінального провадження, узгоджуються з показаннями інших свідків. Разом з тим, суд вважає за необхідне навести їх в окремому пункті вироку для створення цілісного уявлення про обставини вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 358 КК України.

5.10.2. Свідок ОСОБА_24 повідомив, що знаходився у дружніх стосунках з ОСОБА_1 та був знайомий з ОСОБА_3 . Приблизно у жовтні-листопаді 2015 року ОСОБА_6 приїхав до Сєвєродонецького міського суду Луганської області, де працював ОСОБА_1, забрати його автомобіль на ремонт. У суді він зустрів ОСОБА_3, і той розповів йому, що суддя ОСОБА_1 розглядає справу щодо незаконності його звільнення з місця позбавлення волі, розташованого на тимчасово окупованих територіях (так звана «ЛНР»). ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_3 поспілкуватись з ОСОБА_1 щодо цієї справи та згодом завітав до обвинуваченого з цього приводу, зазначивши, що ОСОБА_3 є його другом. ОСОБА_1 відповів, що перевірить, чи є у його провадженні така справа, і пізніше цього ж дня під час спільного обіду підтвердив це. ОСОБА_6 запитав у ОСОБА_1, чи можна допомогти ОСОБА_3 та ухвалити рішення, не пов`язане з позбавленням волі, на що ОСОБА_1 відповів позитивно. ОСОБА_6 спитав скільки грошей потрібно взяти з ОСОБА_3 за вирішення справи, ОСОБА_1 відповів, щоб ОСОБА_6 визначав суму самостійно, оскільки це його друг.

Як зазначив ОСОБА_6, він повідомив ОСОБА_3, що для позитивного вирішення його справи потрібно 2 тис. доларів США, на що останній погодився. Обвинувачений ОСОБА_1 також висловив згоду із сумою, яка була погоджена ОСОБА_3 . Наступного дня ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_10, що він не має грошових коштів в обумовленій сумі, втім, у кримінальному проваджені, яке розглядав суддя ОСОБА_1, було накладено арешт на належний йому автомобіль і у випадку скасування цього арешту він міг би його продати та забезпечити надання неправомірної вигоди у повному розмірі. ОСОБА_6 передав цю пропозицію ОСОБА_1 і той підтвердив можливість скасування арешту з автомобіля, зазначивши, щоб суму неправомірної вигоди за цю дію ОСОБА_6 визначав самостійно. ОСОБА_6 сказав ОСОБА_3, що за скасування арешту з автомобілю потрібно заплатити 1 тис. доларів США, на що той погодився. Також він повідомив, що у цьому кримінальному провадженні також накладено арешт на належну йому квартиру. ОСОБА_6 поцікавився у ОСОБА_1, чи можливо скасувати арешт і з квартири, ОСОБА_1 підтвердив таку можливість та сказав, щоб ОСОБА_3 за це дав ще 1 тис. доларів США. Тобто, як зазначив ОСОБА_6, загальна сума неправомірної вигоди становила 4 тис. доларів США.

За деякий час, зі слів ОСОБА_5, ОСОБА_3 передав йому 800 доларів США (до цієї передачі ОСОБА_6 погодив телефоном з ОСОБА_1 можливість отримання неправомірної вигоди у розмірі 800, а не 1000 доларів США), з яких 300 доларів США ОСОБА_6 передав ОСОБА_1 . Через 1-2 дня ОСОБА_3 передав йому ще 200 доларів США.

Після цього ОСОБА_1 передав ОСОБА_10 проєкт договору купівлі-продажу автомобіля та попросив передати його ОСОБА_3 для підпису. ОСОБА_3 також надав свідку копії свого паспорта та паспорта своєї матері.

У подальшому ОСОБА_1 віддав підписану ним ухвалу суду про скасування арешту ОСОБА_10, а останній передав її ОСОБА_3 та повідомив про необхідність звернення до органів державтоінспекції з метою скасування арешту та подальшого продажу транспортного засобу. У ОСОБА_3 виникли проблеми з реалізацією ухвали про скасування арешту, у зв`язку з чим ОСОБА_6 попрохав своїх знайомих посприяти її виконанню.

Після скасування арешту ОСОБА_3 поїхав до міста Харкова, щоб віддати документи покупцеві та після повернення мав передати судді через свідка залишок неправомірної вигоди у сумі 3 тис. доларів США до ухвалення інших рішень у справі.

16 грудня 2015 року ОСОБА_1 мав розглядати справу ОСОБА_3 . Цього ж дня о 8:00-8:30 ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_3 біля його будинку та отримав від нього 3 тис. доларів США. Гроші перераховував ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_12 . Після цього ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_1 та попрохав зустрітися. Зустріч відбулася біля будинку ОСОБА_5 № 8 МЖК «Марія». ОСОБА_6 повідомив про передачу грошей, ОСОБА_1 запевнив, що сьогодні подання буде розглянуте на користь ОСОБА_3 та попрохав свідка залишити гроші тимчасово у себе, а пізніше він їх мав забрати. Згодом, після кількагодинного очікування і постійних телефонних розмов між ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 останній повідомив свідку, що рішення у справі ухвалене, а ОСОБА_3 цю інформацію підтвердив, після чого ОСОБА_6 був затриманий працівниками правоохоронних органів. З-поміж 3000 доларів отриманих від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 2 300 доларів США ОСОБА_6 залишив знайомому - власнику автомагазина на зберігання, їх пізніше було вилучено у нього, а решту - 700 доларів США - обміняв на гривню, частину витратив, тому на момент затримання у нього виявили 14 тис. грн.

Ці показання підтверджуються протоколом затримання ОСОБА_5 від 16 грудня 2015 року та протоколом огляду вилучених під час затримання речей від 21 грудня 2015 року, з яких убачається, що у ОСОБА_5 було вилучено, зокрема, 70 купюр номіналом 200 українських гривень (т. 14, а.с. 28-31, 32-34). Як зазначив ОСОБА_6, за домовленістю з ОСОБА_1 гроші вони мали розділити навпіл, по 2 тис. доларів США кожному.

5.10.3. За фактом вчинення цих діянь між ОСОБА_7 і прокурором було укладено угоду про визнання винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ст. 369-2 КК України, яка була затверджена судом. Так, відповідно до вироку Рубіжанського міського суду Луганської області від 01 серпня 2017 року ОСОБА_5 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки (т. 14, а.с. 158-163).

5.11. Показання ОСОБА_3

5.11.1. Перш за все суд зауважує, що показання ОСОБА_3 підтверджуються письмовими доказами, матеріалами НСРД, наявними у матеріалах кримінального провадження, а також узгоджуються з показаннями інших свідків. Разом з тим, суд вважає за необхідне навести їх в окремому пункті вироку для створення цілісного уявлення про обставини вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 358 КК України.

5.11.2. Свідок ОСОБА_3 повідомив, що у 2012 році суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області ухвалив вирок про засудження його до покарання у виді 5 років позбавлення волі із конфіскацією Ѕ частини належного йому майна. Призначене покарання він відбував у виправній колонії № 24. У 2015 року, коли колонія перебувала під контролем так званої «ЛНР», його було умовно-достроково звільнено.

За деякий час на адресу ОСОБА_3 надійшов виклик до суду щодо розгляду подання прокуратури про направлення його для подальшого відбування покарання. На початку листопада 2015 року він прибув до суду та разом з іншим обвинуваченим у справі ОСОБА_11 чекав судового засідання. В цей час до нього підійшов ОСОБА_6, запитав, з якого приводу свідок перебуває в суді, та повідомив, що суддя ОСОБА_1, у якого на розгляді перебувало подання прокуратури, його добрий знайомий, і він дізнається, чи можна допомогти свідку. Того ж вечора ОСОБА_6 зателефонував та запропонував зустрітися, а під час зустрічі повідомив, що за ухвалення рішення про звільнення ОСОБА_3 від покарання треба заплатити судді 2 тисячі доларів США.

Наступного дня свідок звернувся до Служби безпеки України із відповідною заявою з цього приводу. ОСОБА_3 повідомив, що грошові кошти для передачі ОСОБА_10 йому надавали працівники СБУ, він за них розписувався на їх ксерокопіях. Спочатку він передав 800 доларів США, за декілька днів ще 200 доларів США, а останній раз у середині грудня 2015 року - 3 000 доларів США.

Також свідок повідомив, що домовився з ОСОБА_7 про скасування арешту на частково належний йому автомобіль, накладеного вироком суду. З огляду на це ОСОБА_24 сказав, що сума винагороди зросте до 4 тисяч доларів США: 2 тисячі за звільнення від покарання та 2 тисячі за скасування арешту автомобіля.

За словами ОСОБА_3, ОСОБА_6 повідомляв йому, які документи потрібні для скасування арешту, отримував їх від свідка, а також передавав йому для підпису підготовлені документи, фіктивний договір купівлі-продажу автомобіля на користь матері ОСОБА_3, який був датований до дати його засудження.

Особисто з ОСОБА_1 свідок не спілкувався, втім під час одного з засідань ОСОБА_1 сказав фразу «Вирішуйте питання, Ви знаєте як». Свідком безпосередньої передачі грошових коштів від ОСОБА_5 до ОСОБА_1 . ОСОБА_3 не був, проте з огляду на те, що ОСОБА_6 передавав йому документи за підписом ОСОБА_1, а також швидке та позитивне просування питання скасування арешту на автомобіль, на його думку, коштами вони ділилися.

Також свідок ОСОБА_3 повідомив суду, що ОСОБА_24 користувався автомобілем «Jeep Cherokee» ОСОБА_1, постійно телефонував ОСОБА_1 (принаймні свідок був впевнений що ОСОБА_6 розмовляє саме з суддею), через що у свідка склалось враження про близькі та довірливі стосунки між ними.

5.12. Підроблення офіційного документа

5.12.1. Під час обшуку у кабінеті ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 118-121) також було виявлено та вилучено флеш-накопичувач «TOSHIBA» об`ємом 8 Гб, під час огляду якого (протокол від 19 грудня 2011 року, т. 10, а.с. 150-153) встановлено, що у ньому знаходиться папка під назвою «ахлиман» з наступними файлами:

- файл з назвою «Договір купівлі продажу автомобіля» з датою створення 18 листопада 2015 року (т. 11, а.с. 6-7, 10-11). Зазначений договір за змістом аналогічний договору купівлі-продажу, який було долучено до заяви про скасування арешту з автомобіля (т. 10, а.с. 234-235);

- файл з назвою «Заява про зняття арешту з автомобіля» з датою створення 18 листопада 2015 року (т. 11, а.с. 8-9). Текст зазначеного файлу за винятком декількох незначних відмінностей технічного характеру цілком збігається з текстом клопотання про скасування арешту, наявного у відповідній справі (т. 10, а.с. 228-229);

- текстовий файл з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з датою створення 16 липня 2014 року наступного змісту (т. 11, а.с. 12):

«Помнишь как? ІНФОРМАЦІЯ_3 пароль НОМЕР_18

ОСОБА_34

пароль: НОМЕР_41

Skype

Логин: ІНФОРМАЦІЯ_7

пароль: НОМЕР_42

ІНФОРМАЦІЯ_8

ІНФОРМАЦІЯ_9

ІНФОРМАЦІЯ_10».

5.12.2. Відповідно до протоколу від 04 березня 2016 року (т. 12, а.с. 175-177) було оглянуто інформацію, отриману під час зняття інформації з електронних інформаційних систем, а саме електронної поштової скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Донецької області від 04 грудня 2015 року (т. 12, а.с. 171, 173), та встановлено, що у папці під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » містяться файли:

- з назвою «Зняття арешту - ОСОБА_32 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) - 2015-11-18 1353», у властивостях якого зазначено відправника: ім`я « ОСОБА_32 », електронна пошта « ІНФОРМАЦІЯ_4 »; одержувача: ім`я ОСОБА_35, електронна пошта « ІНФОРМАЦІЯ_3 », дата: 18 листопада 2015 року 13:53, додаток: «Заява про зняття арешту з автомобіля.docx», «Договір купівлі продажу автомобіля.docx»;

- з назвою «Договор исправленный - ОСОБА_32 (ІНФОРМАЦІЯ_4) 2015-12-03 1459», у властивостях якого зазначено тих же відправника та одержувача, дату 03 грудня 2015 року 14:59, додаток: «ІНФОРМАЦІЯ_11».

Як вже було зазначено, під час обшуку у приміщенні Сєвєродонецького міського суду у кабінеті обвинуваченого було віднайдено флешку з файлом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 мав доступ до пошти ІНФОРМАЦІЯ_3.

5.12.3. Та обставина, що ОСОБА_1 мав доступ до зазначеної електронної пошти також підтверджується протоколом № 1, у якому зафіксовано розмову між ОСОБА_1 та ОСОБА_36 (Ж) наступного змісту:

«Ж: Отправила я «воду» [зазначено у стенограмі, але чутно «угоду»] на элекронку.

Ю: Куда на адрес?

Ж: Ну, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Ю: А, ну на наш?

Ж: Да-да-да» (т. 12, а.с. 2).

5.12.4. Під час огляду інформації стосовно електронних скриньок ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_5, отриманої в ході тимчасового доступу до речей і документів у ТОВ Укрнет» (т. 12, а.с. 200-204), було встановлено, що у текстовому файлі «ІНФОРМАЦІЯ_36» міститься інформація про IP-адреси з`єднань (т. 12, а.с. 205-250). З цієї інформації вбачається, що за вказаним обліковим записом у період з 11 листопада по 04 грудня 2015 року відбувалися з`єднання, серед іншого, з IP-адрес: НОМЕР_19, НОМЕР_20, НОМЕР_21, НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24, НОМЕР_25 .

Також до протоколу додано роздруківку з наступними реєстраційними даними:

«Логин: ІНФОРМАЦІЯ_35

Имя пользователя: ОСОБА_61

Дата создания: 2012-09-17 10:16:21

email: ІНФОРМАЦІЯ_4

Логин: ІНФОРМАЦІЯ_7

Имя пользователя: ОСОБА_29

Дата создания: 2014-07-16 13:22:07

Телефон: НОМЕР_43

Дата рождения: ІНФОРМАЦІЯ_37».

5.12.5. Як убачається з листа ПАТ «Укртелеком» щодо виконання ухвали слідчого судді про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів від 15 березня 2016 року (т. 13, а.с. 14-15), IP-адреси НОМЕР_20, НОМЕР_21, НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24, НОМЕР_25 у листопаді і грудні 2015 року використовувалися споживачем - Сєвєродонецьким міським судом, абонент ДП «Інформаційні судові системи».

Згідно з листом ФОП ОСОБА_37 від 11 лютого 2016 року (т. 13, а.с. 2) IP-адреса НОМЕР_19 є статичною та закріплена за АДРЕСА_6 (Аптека, ПП ОСОБА_38 ). Суд зауважує, що розташування останнього відомого місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та аптеки ( АДРЕСА_6 ) підтверджується також відеофіксацією обшуку у домоволодінні обвинуваченого, проведеного 16 грудня 2015 року, під час якого дружина обвинуваченого надавала пояснення щодо місця розташування аптеки - поруч з квартирою обвинуваченого, де проводився обшук.

Зазначені докази підтверджують, що поштова скринька « ІНФОРМАЦІЯ_3 » була зареєстрована іншою особою, втім користувався нею ОСОБА_1 . На зазначену скриньку невідома особа, використовуючи електронну скриньку « ІНФОРМАЦІЯ_4 », 18 листопада 2015 року та 03 грудня 2015 року підготувала та надіслала ОСОБА_1 заяву про скасування арешту у справі щодо скасування арешту автомобіля та два варіанти (первинний та виправлений) договору купівлі-продажу автомобіля.

5.12.6. Обставини передання договору купівлі-продажу автомобіля та клопотання про скасування арешту, накладеного на автомобіль, від ОСОБА_39 з метою підписання цих документів заявником і його матір`ю, а також подання їх до Сєвєродонецького міського суду Луганської області підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які узгоджуються між собою (п. 5.10.2, 5.11.2 вироку). Також матеріали НСРД підтверджують неодноразове спілкування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з приводу підписання та подання цих документів, виправлення помилок тощо (п. 5.4.7 вироку).

5.13. Обставини зберігання ОСОБА_1 бойових припасів

5.13.1. В ході обшуку, проведеного 16 грудня 2015 року у житлі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, було виявлено та вилучено вироби, схожі на патрони калібру 9 мм у кількості 11 штук (т. 7, а.с. 9-15). Зазначені обставини підтверджуються відеозаписом ходу проведеного обшуку, дослідженим у судовому засіданні (т. 11, а.с. 35).

5.13.2. З висновку Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 132 від 28 лютого 2015 року слідує, що надані на дослідження предмети, схожі на патрони в кількості 11 штук, вилучені 16 грудня 2015 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1, належать до боєприпасів нарізної вогнепальної стрілецької зброї: група № 1 та № 2 є 9 мм пістолетними патронами зр. 1951 року, з оболонковою кулею «Птс» зі сталевим осердям; група № 3 є 9 мм пістолетними патронами зр. 1951 року, з кулею «П» зі свинцевим осердям. Патрони, що надані на дослідження, придатні для стрільби (т. 11, а.с. 121-124).

5.13.3. Як повідомив начальник Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Луганській області у листі № 105/111/21-2016 від 12 січня 2016 року (т. 9, а.с. 194), згідно з базою даних ІП «Зареєстрована зброя» ІІПС в Луганській області ОСОБА_1 перебуває на обліку як власник зброї:

- Bernardelli, кал. 12. № НОМЕР_26, дозвіл № НОМЕР_27 строком до 20 листопада 2013 року, виданий Сєвєродонецьким ВП ГУНП в Луганській області;

- ОПСКС, кал. 7,62, № НОМЕР_28, дозвіл № НОМЕР_44 строком до 08 червня 2014 року, виданий ГУНП в Луганській області.

Разом з тим, зі змісту зазначеного листа вбачається, що у період часу з листопада 2014 року до дати надання відповіді ОСОБА_1 до Управління превентивної діяльності ГУНП в Луганській області з питанням про продовження строку дії дозволів на вогнепальну мисливську нарізну та гладкоствольну зброю не звертався.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 станом на 16 грудня 2015 року зберігав боєприпаси нарізної вогнепальної стрілецької зброї, не маючи відповідного дозволу.

VI. Застереження щодо обсягу дослідження доказів та обґрунтування дотримання прав обвинуваченого

Вирок у цьому провадженні ухвалюється за відсутності обвинуваченого ОСОБА_1 за процедурою in absentia.

На виконання вимог, передбачених абз. 6 ч. 3 ст. 323 КПК України, суд забезпечив право обвинуваченого ОСОБА_1 знати про час та місце розгляду кримінального провадження стосовно нього шляхом надсилання повісток про виклик на адресу останнього відомого його місця проживання (т. 6, а.с. 148, 200, т. 7, а.с. 47, 103, 182, 229, т. 9, а.с. 19, 57, 87, т. 11, а.с. 25, 183, 214, т. 12, а.с. 139, 153, т. 13, а.с. 135, т. 14, а.с. 97, 137, 150, 174, 191, 232), публікації інформації про такі виклики у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий Кур`єр» (т. 6, а.с. 182-183, 219-220, т. 7, а.с. 130-131, 220-221, т. 9, а.с. 1-2, 48-49, 71-72, 94-95, т. 11, а.с. 33-34, 190-191, 220-221, т. 12, а.с. 146, 162-163, т. 13, а.с. 158-159, т. 14, а.с. 126, 139-140, 156-157, 182-183, 247-248), а також на офіційному сайті Вищого антикорупційного суду «hcac.court.gov.ua» (т. 9, а.с. 93, т. 11, а.с. 30, 189, 222, т. 12, а.с. 147, 161, т. 12, а.с. 146, т. 14, а.с. 108, 125, 141, 155, 184, 249).

Разом з тим, відповідно до відомостей, які розміщені на офіційному сайті АТ «Укрпошта» («ukrposhta.ua») у 2022 році поштові відділення у м. Кремінна Луганської області (останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 ) перестали функціонувати у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України (т. 14, а.с. 177-179, 204, 206, 244-245). З цих причин виклик ОСОБА_1 у зазначений період здійснювався виключно шляхом публікації відповідних оголошень у газеті «Урядовий Кур`єр» (т. 14, а.с. 139-140, 156-157, 182-183, 247-248) та на офіційному сайті суду (т. 14, а.с. 125, 155, 184, 249).

Відповідно до згаданої норми кримінального процесуального закону колегія суддів вважає таке повідомлення належним підтвердженням факту ознайомлення обвинуваченого зі змістом відповідних оголошень, оскільки (1) положення ст. 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» свідчать про безперервність здійснення правосуддя; (2) положення ст. 28 КПК України покладають на суд обов`язок дотримання розумних строків; (3) судове провадження у цьому кримінальному провадженні триває понад 3 роки, при цьому труднощі з направленням повісток на останню відому адресу обвинуваченого виникли лише з червня 2022 року, отже до цього моменту обвинувачений міг неодноразово прибути до Вищого антикорупційного суду з метою продовження судового розгляду у кримінальному провадженні у загальному порядку, втім таким правом не скористався.

За інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України обвинувачений ОСОБА_1 23 січня 2016 року перетнув державний кордон у пункті пропуску Просяне і станом на 03 вересня 2020 року на територію України не повертався (т. 6, а.с. 90).

ОСОБА_1 відповідними постановами детектива НАБУ 28 січня 2016 року було оголошено в розшук (т. 9, а.с. 121-122) та 24 травня 2016 року - в міжнародний розшук (т. 9, а.с. 150-152).

Постановою ВРУ № 1116-VIII від 19 квітня 2016 року Верховна Рада України надала згоду на затримання судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 (т. 9, а.с. 239), а постановою ВРУ № 1117-VIII від цієї ж дати Верховна Рада України надала згоду на арешт (взяття під варту) обвинуваченого ОСОБА_1 (т. 9, а.с. 240).

З огляду на викладене, а також мотиви прийняття рішення про здійснення спеціального судового провадження, викладені в ухвалі від 30 листопада 2020 року, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 відмовився від права бути присутнім в суді та ухилився від суду.

Також колегія суддів констатує, що на виконання вимог ч. 2 ст. 349 КПК України були досліджені всі надані докази, а право обвинуваченого ОСОБА_1 на захист не було порушено, оскільки захист було здійснено адвокатом ОСОБА_62, яка була присутня у кожному судовому засіданні і здійснювала захист обвинуваченого, користуючись всіма правами захисника, передбаченими ст. 46 КПК України.

Отже, як убачається із матеріалів кримінального провадження судом були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_1 на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження, і до нього була застосована належна правова процедура.

VІI. Оцінка суду та мотиви неврахування деяких доказів сторони обвинувачення і сторони захисту

7.1. Оцінка суду щодо вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України

7.1.1. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції станом на дату вчинення ОСОБА_1 злочину) судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом. Судову владу реалізовують професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя в межах відповідних судових процедур.

Згідно зі ст. 51 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції станом на дату вчинення ОСОБА_1 злочину) суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

З огляду на обставини, встановлені у п. 5.1 вироку, та зміст п. 2 примітки до ст. 368 КК України в редакції Закону України № 1698-VII від 14 жовтня 2014 року, чинній на час вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_1 як професійний суддя реалізовував судову владу та був службовою особою, яка займала відповідальне становище, а отже був суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України з кваліфікуючою ознакою - вчинення кримінального правопорушення службовою особою, яка займає відповідальне становище.

7.1.2. Використання влади, як складова частина об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, полягає у використанні повноважень і можливостей службовою особою, яка є представником влади. Така особа діє в сфері своєї компетенції, вчиняє дії, які вона в принципі має повноваження вчиняти, перебуваючи на відповідній посаді.

Відповідно до ст. 129 Конституції України судочинство провадиться суддею, зокрема, одноособово. Пунктом 14 ч. 1 ст. 537 КПК України передбачено, що під час виконання вироків суд має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку. Обставини кримінального провадження свідчать, що саме таким було питання, висвітлене прокурором у поданні, направленому Сєвєродонецькому міському суду Луганської області.

Розглядаючи подання прокурора про направлення ОСОБА_3 для відбуття невідбутої частини покарання одноособово, суддя ОСОБА_1 діяв як суд та керувався КПК України.

До кола його повноважень (можливостей) входили: розгляд подання прокурора, керування ходом судового процесу, запобігання зловживанню учасниками їхніми правами, призначення справи до розгляду, відкладення розгляду подання, оголошення перерви, визначення дат проведення судових засідань, постановлення ухвали суду за наслідками розгляду подання тощо.

Дії, які ОСОБА_1 повинен був виконати за одержання неправомірної вигоди, входять до його компетенції та мали б здійснюватись у встановленому КПК України порядку.

7.1.3. Відповідно до примітки 5 до ст. 354 КК України під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимоги щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій з використанням свого становища, наданих повноважень влади стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вимогу з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав та законних інтересів.

Із законодавчого визначення та судової практики випливає, що така ознака, як вимагання неправомірної вигоди, може бути поставлена за провину за наявності трьох основних чинників:

1) ініціатором давання (одержання) хабара є службова особа;

2) пропозиція про давання (одержання) хабара має характер вимоги (примусу), що підкріплюється: або

а) відкритою погрозою, або

б) створенням таких умов, які переконують хабародавця в наявності реальної небезпеки (прихована погроза) його правам та законним інтересам, що змушує його погодитися з вимогою хабароодержувача;

3) дії, виконанням (невиконанням) яких погрожує вимагач, зумовлені його службовим становищем і, головне, мають протиправний характер та спрямовані на заподіяння шкоди правам та законним інтересам хабародавця.

Правильне визначення меж вимагання неправомірної вигоди пролягає через зміст прав та інтересів особи (їх законність чи незаконність), можливість реалізації (захисту) цих прав та інтересів за допомогою неправомірної вигоди, законність чи незаконність дій службової особи, якими вона погрожує, у разі відмови від давання хабара, а також через спрямованість погроз службової особи на заподіяння шкоди правам та законним інтересам хабародавця (постанова ВСУ від 21 січня 2016 року у справі № 5-124кс15).

7.1.4. У контексті обставин цього кримінального провадження та їх відповідності вищенаведеним критеріям вимагання суд виходить з наступного.

По-перше, ініціатива отримання неправомірної вигоди беззаперечно виходила з боку ОСОБА_1 та його спільника ОСОБА_12 . Те, що ОСОБА_1 делегував ОСОБА_10 право визначати суму неправомірної вигоди (як це випливає з показань ОСОБА_5 ), не має вирішального значення, оскільки їх дії охоплювалися єдиним умислом та мали єдину мету. Зі змісту спілкування, зафіксованого в ході проведення НСРД, убачається систематичність такої діяльності і, вочевидь, узгодженість їх дій.

Тобто хоча вимагання не носило відвертий характер, зміст телефонної розмови, яка відбулась між ОСОБА_7 і обвинуваченим ОСОБА_1 та відображена у п. 5.4.4 вироку, не залишає сумнівів не тільки в обізнаності ОСОБА_1 у вимаганні ОСОБА_7 грошових коштів у ОСОБА_3 . Ба більше, вона свідчить про виконання ним активної та керівної ролі під час вчинення кримінального правопорушення.

По-друге, щодо висловлення погрози або створення умов, що переконали ОСОБА_3 у реальній небезпеці бути направленим для відбування невідбутої частини покарання суд виходить зі змісту НСДР, а також показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які узгоджуються між собою.

Так, зі змісту розмов, викладених у п. 5.4.1 (a, b, c), 5.4.4, 5.4.8, 5.4.10 вироку, вбачається, що ОСОБА_6 довів до відома ОСОБА_3, що виключно у випадку надання ОСОБА_1 неправомірної вигоди можливе ухвалення рішення, не пов`язаного з позбавленням ОСОБА_3 волі. Неодноразовість та категоричність таких висловів ОСОБА_5 свідчать про реалізацію ним наміру створити у ОСОБА_3 враження щодо безальтернативності запропонованого ОСОБА_7 варіанту вирішення питання.

У ході розмови ОСОБА_6 підкреслив, що тільки «він» [за контекстом обвинувачений ОСОБА_1 ] може зробити так, що ОСОБА_3 нічого не буде і для цього треба віддати йому «двушку», і поки ОСОБА_3 цього не зробить, ОСОБА_1 розмовляти з ним не буде (пп. b п. 5.4.1 вироку; т. 12, а.с. 8).

Під час допиту в суді ОСОБА_3 зазначив: «за те, щоб мене не посадили у в`язницю», що беззаперечно свідчить про те, що він реально сприймав погрозу бути взятим під варту та побоювався, що його направлять для відбування невідбутої частини покарання до місця позбавлення волі.

Тобто в цілому, хоча агресивних погроз від обвинуваченого ОСОБА_6 і не передавав, втім, наполегливо створював у ОСОБА_3 враження, що виключно за умови надання неправомірної вигоди існує можливість ухвалення рішення про непозбавлення його волі.

По-третє, відсутні підстави стверджувати, що ОСОБА_3 вважав звільнення себе від покарання чимось протиправним. На його переконання, він відбував покарання у колонії упродовж призначеного строку, тобто фактично поніс покарання у повному обсязі. Крім того, він двічі звертався до суду з заявами про визнання його таким, що відбув покарання у повному обсязі, тобто був переконаний, що його звільнення є цілком законним та обґрунтованим, і задоволення його заяв можливе у законному порядку.

Визначальним у цьому кримінальному провадженні є те, що ОСОБА_1 був цілком свідомий того, що ОСОБА_3 перебуває у безальтернативному становищі, оскільки подання прокуратури про направлення останнього для відбування невідбутої частини покарання з огляду на: (1) положення п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України та (2) те, що саме обвинувачений був головуючим суддею при ухваленні вироку щодо ОСОБА_3, буде передано саме судді ОСОБА_1 для розгляду. Власне те саме, але не діловою, а побутовою мовою доводив до відома ОСОБА_3 ОСОБА_28 . Також зі змісту розмови, зафіксованої у п. 5.4.6 вироку, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 ухвалив рішення про задоволення подання прокурора щодо спільника ОСОБА_3 і останнього було направлено для відбуття невідбутої частини покарання до місць позбавлення волі, тож судова практика йшла шляхом задоволення відповідних подань прокурора. Тож для суду є очевидним, що обвинувачений шляхом погроз, переданих через ОСОБА_5, та ухвалення рішення щодо спільника ОСОБА_3 створив у заявника враження, що той не має іншого способу залишитись на волі, аніж передати неправомірну вигоду судді ОСОБА_1 за ухвалення рішення про незадоволення клопотання прокурора.

Наведене, на думку колегії суддів, свідчить про наявність кваліфікуючої ознаки вимагання у діях ОСОБА_1 .

7.1.5. Суд зауважує, що ОСОБА_1 дотримувався конспірації, поза залою судового засідання не спілкувався з ОСОБА_3, передавав і отримував всю необхідну інформацію через ОСОБА_12 . Втім, зміст НСРД (зміст і манера спілкування, пункти 5.4.4, 5.4.5, 5.4.9 вироку), характерні ознаки особи обвинуваченого (освіта, статус носія влади) його керівні вказівки щодо підготовки та оформлення документів, пов`язаних зі скасуванням арешту, накладеного на автомобіль ОСОБА_3, надання розпоряджень працівникам суду підготувати запит щодо арештованого автомобіля, згода «зачекати» на повну суму неправомірної вигоди, намагання приховати свою незаконну діяльність шляхом залучення інших осіб до виконання окремих дій у межах об`єктивної сторони злочинів, що йому інкримінуються - як обізнаних з його злочинним умислом, так і необізнаних, - недвозначно свідчать про визначальну роль ОСОБА_1 в отриманні неправомірної вигоди.

У свою чергу, ОСОБА_3 повідомив, що під час судового засідання, у якому був присутній свідок, обвинувачений ОСОБА_1, звертаючись до нього, сказав: «Решайте вопрос. Вы знаете, как». Промовлено це було у контексті вирішення подання прокурора про направлення ОСОБА_3 для продовження відбування покарання. Оскільки це звернення пролунало від обвинуваченого вже після того, як ОСОБА_6 передав ОСОБА_3 вимогу передачі 2000 доларів США, останній сприйняв це як цілковиту обізнаність обвинуваченого у вимаганні цих грошових коштів.

Згодом, після того як ОСОБА_3 здійснив першу та другу передачу ОСОБА_10 грошових коштів, у ОСОБА_3 не виникло сумнівів, що кінцевим отримувачем неправомірної вигоди є саме ОСОБА_1, оскільки на відміну від звичайної практики, питання про скасування арешту автомобіля було вирішено суддею ОСОБА_1 дуже оперативно та на користь інтересів ОСОБА_3, на підтвердження чого ОСОБА_6 передав ОСОБА_3 ухвалу з підписом судді та печаткою суду. Вирішенню питання про скасування арешту автомобіля передував постійний обмін документами - ОСОБА_3 передав ОСОБА_10 свої анкетні дані та його матері - ОСОБА_8, а ОСОБА_6 передав на підпис ОСОБА_3 та його матері договір про здійснення купівлі-продажу автомобіля та клопотання про скасування арешту з майна. При цьому ОСОБА_3 розумів, що подія, зафіксована в договорі купівлі-продажу - продаж автомобіля на користь матері до ухвалення рішення про його конфіскацію - не відповідала дійсності та була викладена документально виключно з метою створення формальних підстав для скасування арешту, накладеного на автомобіль. Крім того, свідок ОСОБА_3 повідомив суду, що ОСОБА_6 постійно телефонував ОСОБА_1 та радився з ним з приводу забезпечення скасування арешту, накладеного на автомобіль. Зазначене підтверджується змістом розмов, зафіксованих у п. 4.4.5 вироку.

7.1.6. Докази, викладені у п. 5.6.3, 7.5 вироку, а саме факт передачі ОСОБА_3 неправомірної вигоди ОСОБА_10 та факт вилучення цієї неправомірної вигоди певними частинами, свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Розбіжність у серійних номерах двох купюр, описана у пп. 1, 2 п. 5.7.4. вироку, на переконання суду не впливає на правильність кваліфікації діянь обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України, оскільки визначальною кваліфікуючою ознакою відповідно до зазначеної норми є вчинення злочину службовою особою, що займає відповідальне становище. У будь-якому випадку така розбіжність може бути пояснена тим, що з огляду на вид своєї діяльності особи, які добровільно надали грошові кошти правоохоронцям, окремо не обліковували гроші, які їм передав ОСОБА_6 для обміну та зберігання ( ОСОБА_25 здійснював валютообмінні операції, ОСОБА_27 був власником автомагазину).

Виходячи з відомостей, викладених у п. 5.8.2 вироку, арифметична сума гривневого еквіваленту переданої неправомірної вигоди дорівнює 93 329,104 грн і на 2 грн відрізняється від суми, зазначеної в обвинувальному акті (93 327,7 грн), що також не впливає на правильність кваліфікації діянь ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України.

Незважаючи на показання ОСОБА_5 про намір у подальшому розділити суму неправомірної вигоди між ним та ОСОБА_1, суд вважає правильним інкримінування обвинуваченому отримання саме 4000 доларів США, оскільки вочевидь його дії та дії ОСОБА_5 були зумовлені єдиним умислом, спрямованим на отримання від ОСОБА_3 цієї суми. Домовленості щодо подальшого розподілу суми неправомірної вигоди на кваліфікацію не впливають, оскільки для суду є очевидним, що попри спроби утаємничити свою незаконну діяльність саме ОСОБА_1 виконував керівну і визначальну роль у вчиненому злочині.

7.1.7. Щодо наявності у діях ОСОБА_1 суб`єктивної сторони інкримінованого йому злочину суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 28 Конвенції ООН проти корупції, усвідомлення, намір або умисел, які необхідні як елементи будь-якого злочину, визначеного цією Конвенцією, можуть бути встановлені з об`єктивних фактичних обставин справи.

Виходячи з усталеної судової практики, доведення суб`єктивної сторони зазвичай ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності непрямих доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого можна зробити висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) таких елементів суб`єктивної сторони злочину, як прямий умисел та корисливий мотив (постанова ККС ВС від 23 вересня 2020 року у справі № 712/7368/13-к).

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України).

Усвідомлення означає розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу злочину, а також, розуміння його суспільної небезпеки. Вольовий момент прямого умислу характеризується бажанням настання суспільно небезпечних наслідків.

Для суду є очевидним, що ОСОБА_1, будучи обізнаним, що всі питання, пов`язані з виконанням вироку суду щодо заявника, надійдуть на його розгляд, вирішив з використанням наданої йому влади отримати від ОСОБА_3 через наближену до обвинуваченого особу ОСОБА_5 неправомірну вигоду за ухвалення рішення про відмову у задоволенні подання прокурора про направлення ОСОБА_3 до місця позбавлення волі з метою відбуття невідбутої частини покарання. З метою реалізації свого умислу ОСОБА_1 організував безпечну для себе комунікацію з заявником ОСОБА_3 (за посередництва ОСОБА_5 ), визначив алгоритм дій, погодився на передання неправомірної вигоди частинами, виявив готовність скасувати раніше накладений ним арешт на автомобіль ОСОБА_3 (оскільки продажем цього автомобіля ОСОБА_3 обумовлював можливість сплати неправомірної вигоди), підробив офіційні документи (клопотання про скасування арешту та договір купівлі-продажу автомобіля).

Хоча підроблення офіційного документа і є у цьому кримінальному провадженні способом отримання неправомірної вигоди, з огляду на наявність у діях ОСОБА_1 ознак об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, його дії правильно кваліфіковані за сукупністю злочинів.

На переконання суду, обсяг доказів, досліджених у цьому кримінальному провадженні, беззаперечно свідчить про те, що ОСОБА_1 одержав неправомірну вигоду діючи з прямим умислом (умисно) та корисливим мотивом, спрямованим на власне незаконне збагачення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів поза розумним сумнівом приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що полягало в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

7.1.8. Колегія суддів звертає увагу, що допит свідка ОСОБА_5 було здійснено 17 січня 2018 року під час розгляду цього кримінального провадження Артемівським міськрайонним судом Донецької області (т. 2, а.с. 76-81). За клопотанням прокурора ОСОБА_52 суд 20 квітня 2022 року дослідив аудіозапис допиту ОСОБА_5 у зв`язку з неможливістю забезпечити його прибуття у судове засідання, оскільки він 20 березня 2018 року, невдовзі після надання свідчень, виїхав з України та до теперішнього часу не повертався (т. 14, а.с. 113-114).

Оцінюючи показання ОСОБА_5 як доказ з точки зору його допустимості, колегія суддів констатує, що безпосередність дослідження показань як засада кримінального провадження, передбачена ст. 23 КПК України, не має категорично імперативного характеру, а являє собою принцип, яким має керуватися суд під час розгляду кримінального провадження. Кримінальний процесуальний закон передбачає випадки, коли цей принцип може зазнавати легітимних обмежень, наприклад, з метою забезпечення безпеки осіб.

Як зазначив ККС ВС у постанові від 01 червня 2022 року у справі № 206/6584/19, положення «суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання» (перше речення ч. 4 ст. 95 КПК України), не може тлумачитися як безумовна заборона використання показань, які особа давала перед іншим складом суду у тій самій справі. Показання, які особа надавала під час минулого судового розгляду, не можуть вважатися недопустимими доказами лише на тій підставі, що неможливо було забезпечити прибуття такої особи під час судового розгляду в іншому складі суду.

До того ж, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України № 2402-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні з 24 лютого 2022 року введений та станом на теперішній час діє воєнний стан. Вочевидь, фактичні обставини, які склалися у державі у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, створюють об`єктивні перешкоди для виклику та допиту осіб у судовому засіданні. Окрему увагу слід звернути на ту обставину, що свідок ще 20 березня 2018 року залишив територію України і відсутні жодні підстави вважати, що найближчим часом він має намір повернутись, позаяк станом на дату надання показань він був громадянином іншої держави, а з огляду на збройну агресію Російської Федерації на території України міністерства закордонних справ інших держав країні повсякчас закликають своїх громадян не відвідувати територію нашої країни.

Втім, ці обставини не можуть бути перешкодою для використання показань свідка, зокрема, у випадку його допиту під час попереднього судового розгляду, шляхом дослідження цих показань як доказів у судовому засіданні. Можливість сторін кримінального провадження реалізовувати свої права і обов`язки не може бути поставлена в залежність від реалізації судової реформи в Україні, наслідком якої було створення Вищого антикорупційного суду і передання йому на розгляд низки кримінальних проваджень, які вже перебували на розгляді в інших судах. Суд виходить з того, що надавши показання 17 січня 2018 року, тобто майже 5 років тому, ОСОБА_6 не міг передбачити, що внаслідок судової реформи йому доведеться давати свідчення іншому суду, і вважав, що він виконав обов`язки, покладені на нього угодою про визнання винуватості.

Колегія суддів враховує, що сторона захисту (1) під час допиту свідка Артемівським міськрайонним судом Донецької області мала можливість проводити перехресний допит, (2) під час нового судового розгляду не була позбавлена можливості при дослідженні показань та/або інших доказів звертати увагу суду на ті аспекти показань, які є важливими для оцінки їх достовірності.

Підсумовуючи свої міркування з цього питання, колегія суддів зауважує, що нею було отримано відповіді на питання, які у сукупності використовуються в усталеній практиці ЄСПЛ для оцінки допустимості показань відсутнього свідка (так званий трискладовий «тест Аль-Хаваджа і Тахері»), а саме:

1) чи існували поважні причини для неприбуття свідка до суду та відповідно для прийняття показань недопитаного відсутнього свідка як доказів? На переконання суду, причини неприбуття ОСОБА_5 до суду для його допиту (який для нього є вочевидь повторним допитом) є поважними;

2) чи були показання відсутнього свідка єдиною або вирішальною підставою для засудження обвинуваченого? Правило «єдиного або вирішального доказу» означає, що визнання вини обвинуваченого виключно або переважно ґрунтується на показаннях свідків, яких обвинувачений не може допитати на будь-якій стадії провадження. У цьому контексті слово «вирішальний» слід розуміти вузько як таке, що вказує на доказ такої значущості або важливості, який, вірогідно, може стати вирішальним для результату розгляду справи. Якщо показання свідка підтверджуються іншими доказами, вирішення питання, чи є вони вирішальними буде залежати від сили підтверджуючих доказів: чим більш вагомими будуть інші обвинувальні докази, тим менша вірогідність визнання показань відсутнього свідка вирішальними. На переконання суду, показання ОСОБА_5 не є єдиною та вирішальною підставою для засудження ОСОБА_1 . Суд дійшов висновку про його винуватість на підставі оцінки сукупності зібраних доказів (розділ 5 вироку) з точки зору їх достатності та взаємозв`язку.

3) чи існували достатні врівноважуючі фактори, у тому числі вагомі процесуальні гарантії, здатні компенсувати незручності, спричинені стороні захисту в результаті допуску доказу, та забезпечити, щоб судовий розгляд у цілому був справедливим? Зокрема, суд має вжити заходи, які здатні забезпечити справедливу та належну оцінку надійності такого доказу (Schatschaschwili v. Germany [GC], заява № 9154/10, § 125). Обсяг врівноважуючих факторів, необхідних для того, щоб судовий розгляд вважався справедливим, буде залежати від вагомості показань відсутнього свідка. Чим важливішими є ці показання, тим вагомішими мають бути врівноважуючі фактори для того, щоб провадження в цілому могло вважатися справедливим (зокрема, згадане рішення у справі Seton v. The United Kingdom, § 59). Такими врівноважуючими факторами ЄСПЛ серед іншого визнає: (1) наявність у суду доказів, що підтверджують позасудові показання відсутнього свідка (показання осіб, яким відсутній свідок розповідав про те що сталось, одразу після події; речові докази); (2) надання захисту можливості допитати свідка на стадії досудового розслідування; (3) надання можливості обвинуваченому викласти власну версію подій та оспорити надійність відсутнього свідка (згадані вище рішення у справах «Гарбуз проти України», § 43; «Тіхак проти України», § 46-50). На переконання суду, у матеріалах провадження є докази не позасудових показань ОСОБА_5, а показань, наданих ним під час судового розгляду в іншому суді, в ході надання яких сторона захисту скористалась своїм правом на перехресний допит. У свою чергу, обвинувачений ОСОБА_1 за власним рішенням ухилився від суду та відмовився від реалізації права на викладення власної версії подій, що на думку суду, не унеможливлює використання показань ОСОБА_5, наданих під час попереднього судового розгляду. Тож, колегія суддів переконана, що існували достатні врівноважуючі фактори, здатні компенсувати незручності, спричинені стороні захисту в результаті допуску доказу, та забезпечити, щоб судовий розгляд у цілому був справедливим.

За таких обставин відсутні підстави для визнання показань ОСОБА_5 недопустимими доказами з підстав неможливості його допиту у судовому засіданні.

7.1.9. Колегія суддів перевірила дотримання гарантій недоторканості судді під час здійснення кримінального провадження відносно ОСОБА_1, передбачених ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції 2010 року, яка діяла на той час.

Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення здійснено заступником Генерального прокурора України - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, що відповідає ч. 3 зазначеної статті цього Закону (т. 3, а.с. 73-85).

Дозволи на здійснення слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_1 надано слідчими суддями за клопотанням Генерального прокурора України та його заступника - Головного військового прокурора (т. 2, а.с. 127; т. 7, а.с. 7-8, 64-66; т. 11, а.с. 90-91, 204), що відповідає нормі, закріпленій у ч. 5 ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції 2010 року.

Випадків порушення правил підсудності, визначених ч. 6 вказаної статті, також не встановлено.

7.2. Оцінка суду щодо вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України

7.2.1. Безпосередній об`єкт злочину, передбаченого ст. 358 КК України, - установлений законодавством порядок обігу і використання офіційних та деяких приватних документів, який забезпечує нормальну діяльність підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також права і законні інтереси громадян, порядок документального посвідчення фактів, які мають юридичне значення.

7.2.2. Об`єктивна сторона злочину, передбаченого п. 3 ст. 358 КК України, виходячи з його диспозиції, полягає зокрема у підробленні офіційного документа, який видається чи посвідчується іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права чи звільняє від обов`язків. Під підробленням документа розуміється як повне виготовлення сфальсифікованого документа, так і часткова фальсифікація змісту справжнього документа. З огляду на докази, наявні у матеріалах кримінального провадження, у цьому випадку підроблення полягало у (1) внесенні до договору купівлі-продажу та клопотання про скасування арешту відомостей, які не відповідали дійсності - зокрема, у частині дати укладення такого договору нібито до моменту накладення арешту на автомобіль у межах кримінального провадження щодо ОСОБА_3, (2) відсутності дійсної мети укладення цього договору, спрямованої на перехід права власності на автомобіль у встановленому законом порядку. Матеріали кримінального провадження свідчать, що єдиною метою укладення такого договору з боку матері і сина ОСОБА_17 було забезпечити правову підставу для скасування арешту майна з метою його продажу та передачі неправомірної вигоди судді ОСОБА_1, і аж ніяк цей договір не укладався з метою досягнення реальних наслідків у вигляді відчуження зазначеного автомобіля.

Факти, викладені у договорі купівлі-продажу автомобіля, дублюються у клопотанні про скасування арешту на автомобіль, тож у цей документ також внесені недостовірні відомості.

7.2.3. Предметом вказаного злочину, є зокрема, офіційний документ, який видається чи посвідчується іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, та який надає права або звільняє від обов`язків.

Його визначення наведене у примітці до ст. 358 КК України, відповідно до якої під офіційним документом у цій статті слід розуміти документи, що (І) містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка (1) підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи (2) може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що (ІІ) складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що (ІІІ) складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Попри складну і громіздку конструкцію цього визначення, а також часткове співпадіння елементів такого визначення з диспозицією ст. 358 КК України, що складає об`єктивну сторону злочину, суд вважає за необхідне структурувати його окремі складові частини з метою оцінки наявності у діях ОСОБА_1 ознак цього злочину.

7.2.4. Виходячи з конкретних обставин цього кримінального провадження, відповідно до положень примітки до ст. 358 КК під офіційним документом слід розуміти, зокрема, документи:

1) що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію (договір купівлі-продажу автомобіля та клопотання про скасування арешту наявні у матеріалах кримінального провадження у письмовому та електронному вигляді);

2) така інформація підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності (договір купівлі-продажу посвідчив факт нібито переходу права власності на автомобіль від ОСОБА_3 до його матері ОСОБА_8, що було використано під час розгляду клопотання про скасування арешту, накладеного на автомобіль, та стало підставою для постановлення суддею ОСОБА_1 ухвали про скасування арешту від 04 грудня 2015 року. Клопотання про скасування арешту, в свою чергу, посвідчило волевиявлення ОСОБА_8 оскаржити незаконне на її думку обмеження права власності на автомобіль);

3) що складаються, видаються чи посвідчуються окремими громадянами (за приписами ст. 208 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) окремі громадяни вчиняють у письмовій формі правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма. В свою чергу, ст. 174 КПК України регламентує можливість звернення з клопотанням про скасування арешту та порядок розгляду такого клопотання);

Словосполучення «яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів» на переконання суду, відноситься саме до самозайнятих осіб. За інших обставин широке коло діянь, що мають очевидно протизаконне забарвлення, виявилось би декриміналізованим, що вочевидь не відповідає змісту ст. 358 КК України.

Отже «окремі громадяни» (які не є самозайнятими особами) визначені в примітці ст. 358 КК України як окремий і самостійний повноважний суб`єкт, і саме такими громадянами є ОСОБА_8 та ОСОБА_3

4) що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити (зазначені документи складені у формі та містять всі реквізити, передбачені чинним кримінальним процесуальним законом для клопотань про скасування арешту та цивільно-правових договорів).

Отже, на переконання суду, договір купівлі-продажу автомобіля, відповідно до якого ОСОБА_3 до накладення арешту на зазначений автомобіль продав його своїй матері, та клопотання про скасування арешту на майно є офіційними документами.

Та обставина, що ці офіційні документи посвідчували неіснуючі події (оскільки у дійсності ОСОБА_3 автомобіль матері не відчужував), не має впливу на визначення цих документів як офіційних та, виходячи з цього, на кваліфікацію дій ОСОБА_1, а свідчить саме про їх підроблення.

7.2.5. З диспозиції ч. 1 ст. 358 КК України вбачається необхідність виокремлення суб`єкта злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, та суб`єкта, уповноваженого на складання, видачу чи посвідчення офіційних документів.

Суб`єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (і відповідно ч. 3 цієї статті, яка інкримінується ОСОБА_1 ) є фізична, осудна особа, яка досягла 16 років.

Разом з тим, диспозиція ч. 1 ст. 358 КК України містить словосполучення «у підробленні офіційного документа, який видається чи посвідчується іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи».

У конкретних обставинах цього кримінального провадження суд звертає увагу, що хоча ОСОБА_1 і не мав жодного стосунку та правомочностей до автомобіля, належного ОСОБА_3, і не був особою, яка мала право укладати договір купівлі-продажу цього автомобіля, зазначене не позбавляє його статусу загального суб`єкта цього злочину, оскільки вирішальне значення має та обставина, що такий договір купівлі-продажу та клопотання про скасування арешту могли бути підписані ОСОБА_8 та ОСОБА_3 і власне були підроблені ОСОБА_1 від їх імені.

7.2.6. Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, характеризується виною у формі прямого умислу.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони підроблення офіційного документа (ч. 1 ст. 358 КК України) є мета використання зазначених предметів як підроблювачем, так і іншою особою.

На переконання суду, факт знаходження у ОСОБА_1 електронних примірників зазначених документів (на флеш-носії, вилученому під час обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_1 ) підтверджує факт, що обвинувачений був обізнаний про їх виготовлення та усвідомлював їх фіктивність.

Водночас, зміст НСРД, показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_3 переконливо свідчать, що ОСОБА_1 вчинив зазначений злочин з метою використання ОСОБА_8 підроблених документів з метою скасування арешту на автомобіль ОСОБА_3 і подальшого отримання неправомірної вигоди як за постановлення ухвали про скасування арешту, так і за постановлення ухвали про відмову у задоволенні подання прокурора про направлення ОСОБА_3 для відбуття невідбутої частини покарання.

У свою чергу, обвинувачений ОСОБА_1 як суб`єкт злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, вчинив підроблення цих документів з корисливою метою - забезпечити умовно законну підставу для скасування арешту, накладеного на транспортний засіб, і як наслідок - згодом отримати від ОСОБА_3 неправомірну вигоду, у тому числі за рахунок продажу цього автомобіля.

Хоча корисливий мотив вчинення підроблення не має значення для кваліфікації дій за цією статтею, втім дозволяє зауважити, що підроблення офіційних документів було способом отримання неправомірної вигоди, і скласти повну картину вчинення ОСОБА_1 обох злочинів, що йому інкримінуються.

7.2.7. З огляду на те, що матеріалами НСРД та показаннями свідка ОСОБА_5 підтверджується участь останнього у підробленні офіційних документів (шляхом здійснення комунікації з ОСОБА_3, отриманням від останнього документів, необхідних для підготовки договору купівлі-продажу та клопотання про скасування арешту, надання йому вказівок звернутись до суду з відповідним клопотанням та заявами про його розгляд без участі ОСОБА_8 та ОСОБА_3 ), суд дійшов висновку про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 358 КК України, оскільки злочин було вчинено за попередньою змовою групою осіб.

Разом з тим, з огляду на межі пред`явленого обвинувачення суд не надає оцінку діям ОСОБА_9 та не робить висновків щодо її обізнаності або необізнаності зі злочинним умислом обвинуваченого ОСОБА_1 .

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів поза розумним сумнівом приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, що полягало у підробленні офіційного документа, який видається чи посвідчується іншою особою, що має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

7.3. Оцінка суду щодо вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України

7.3.1. Об`єктом зазначеного злочину є громадська безпека у частині убезпечення від порушення правил обороту (користування населенням), зокрема, бойових припасів. З огляду на те, що загальнонебезпечні предмети при їх неконтрольованому поширенні становлять підвищену загрозу для суспільства, встановлюються спеціальні правила поводження з боєприпасами, визначається, з якими з цих предметів громадяни не мають права вчиняти будь-яких дій, а які дії можна виконувати на підставі спеціального дозволу.

7.3.2. Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, є, зокрема, боєприпаси. Бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, ракети, торпеди і інші вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху. Як встановлено висновком експертизи (п. 5.13.2 вироку) предмети, схожі на патрони в кількості 11 штук, віднайдені та вилучені у домоволодінні ОСОБА_1 під час обшуку 16 грудня 2015 року, належать до боєприпасів нарізної вогнепальної стрілецької зброї і придатні для стрільби.

7.3.3. Кримінальна протиправність незаконного поводження з бойовими припасами за своєю суттю є прямою, оскільки визначена безпосередньо в КК України. Колегія суддів вважає, що відсутність окремого закону, який регламентує правовий режим зброї та інших предметів, спеціально призначених для враження живої сили чи руйнування перешкод, не може свідчити про неможливість притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 263 КК України. Видається, що таким законом щодо бойових припасів є КК України, який, вказуючи предмети, за дії щодо яких передбачена кримінальна відповідальність, визначаючи перелік заборонених діянь та, відповідно, встановлюючи відповідальність, тим самим і визначає правовий режим цих предметів, як таких, що вилучені з цивільного обороту або ж перебування яких у цивільному обороті можливе за спеціальним дозволом.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, може виявлятись у формі зберігання. Під незаконним зберіганням бойових припасів, в свою чергу, розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості у часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії такими предметами, що знаходяться не при особі, а в обраному нею місці.

Як убачається з листа № 105/111/21-2016 від 12 січня 2016 року (т. 9, а.с. 194), з листопада 2014 року по дату надання відповіді ОСОБА_1 до Управління превентивної діяльності ГУНП в Луганській області з питанням про продовження строку дії дозволів на вогнепальну мисливську нарізну та гладкоствольну зброю не звертався. Тож колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 зберігав бойові припаси без відповідного дозволу, тобто незаконно.

7.3.4. Суб`єкт вчинення цього кримінального правопорушення - загальний, і як свідчать матеріали кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 у повній мірі відповідає його ознакам.

7.3.5. Суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується умисною виною. З огляду на те, що (1) матеріали кримінального провадження свідчать про перебування ОСОБА_1 на обліку як власника зброї та отримання ним відповідних спеціальних дозволів у минулому, (2) враховуючи його поведінку і висловлювання під час проведення обшуку («Це моя хата, шановний» - на адресу особи, що брала участь у проведенні обшуку), (3) відомості про останню відому адресу його проживання саме у кв. АДРЕСА_2 та склад родини, що проживала за цією адресою (т. 7, а.с. 213), суд дійшов висновку, що віднайдені під час обшуку бойові припаси належать саме обвинуваченому ОСОБА_1, і відповідно є предметом злочину, позаяк зберігались останнім без відповідного дозволу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів поза розумним сумнівом приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, що полягало у зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

7.4. Оцінка окремих доводів сторони захисту

7.4.1. Твердження захисника про відсутність відеозапису обшуку в кабінеті ОСОБА_1 не ставлять під сумнів допустимість доказів, отриманих внаслідок такого обшуку, оскільки ст. 236 КПК України була доповнена ч. 10, якою була передбачена обов`язкова фіксація обшуку за допомогою аудіо- та відеозапису, Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Тобто станом на час проведення обшуку у службовому кабінеті обвинуваченого (16 грудня 2015 року) відповідні вимоги законодавства ще не існували.

Застереження, наявне у протоколі обшуку, про те, що при проведенні обшуку використовувалась відеокамера LG Cinema, не покладає на сторону обвинувачення обов`язку надавати у матеріали провадження носій інформації, на якому був зафіксований хід проведення обшуку, адже така обов`язкова вимога у чинному на той час кримінальному процесуальному законодавстві була відсутня.

У цьому контексті суд звертає увагу, що відповідно до позиції, відображеної у постанові ККС ВС від 05 серпня 2020 року у справі № 334/5670/18, факт ненадання стороною обвинувачення під час судового розгляду відеозапису огляду місця події (у цій справі здійснювався за правилами обшуку), який є невід`ємним додатком до протоколу, хоч і становить порушення вимог ч. 2 ст. 104 КПК, але не може бути підставою для визнання доказів, отриманих під час огляду місця події, недопустимими на підставі ч. 1, 6 ст. 107 КПК України за умов, що: (1) така технічна фіксація ходу слідчої дії здійснювалась (що відображено у протоколі); (2) сторона захисту не оспорювала достовірність інформації про докази, отримані під час огляду місця події.

Зазначена правова позиція та наведений висновок є релевантними до цієї справи, оскільки: (1) під час обшуку застосовувались технічні засоби фіксації (відеокамера), що відображено у протоколі обшуку; (2) сторона захисту не оспорювала достовірність інформації про докази, отримані за результатами його проведення (у тому контексті, що виключно зазначала про відсутність диску з фіксацією обшуку, не звертаючи увагу суду на конкретні ознаки недостовірності інформації, отриманої внаслідок такого обшуку).

7.4.2. Щодо відсутності дат народження і адрес понятих, присутніх під час обшуку у кабінеті ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК України обшук житла або іншого володіння особи здійснюється з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування слідчої дії. У свою чергу, ч. 3 ст. 104 КПК України передбачено, що вступна частина протоколу має містити відомості про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дї (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання).

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, - захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.

Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність.

В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.

Зі змісту ст. 87 КПК України слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як доказів охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).

Отже, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.

З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Слід зауважити, що стороною захисту не наведено доводів, які б дозволили суду дійти висновку, що внаслідок незазначення повних анкетних даних понятих, залучених під час проведення обшуку у Сєвєродонецькому міському суді Луганської області були порушені будь-які конвенційні або конституційні права ОСОБА_1, наслідком чого було його обмеження у можливостях їх ефективного використання. Тож колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту про визнання недопустимими доказів, отриманих внаслідок такого обшуку.

7.4.3. Під час дослідження записів розмов, отриманих під час здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (протокол № 1), які знаходяться на диску № 1423, що є додатком до протоколу, встановлено наступні телефонні розмови між особою, що за твердженням сторони обвинувачення є ОСОБА_1 (Ю), та абонентом, який за твердженням сторони обвинувачення користується номером НОМЕР_29 з кодом іноземної мережі телефонного зв`язку «+7» (Ж):

18 листопада 2015 року:

а) о 10:32:

«Ю: По вчерашнему вопросу, по автомобилю, по аресту. Не скидывала мне ничего?

Ж: Не скидывала. Мы ж договорились, что данные мне скинешь, продиктуешь, я набью и тебе сброшу.

Ю: Ну не вопрос. Просто что по телефону, ну ладно, давай продиктую.

Ж: Я сейчас не могу, я просто сейчас к маме еду. Доеду, денежки ей отдать, и я тебя наберу, продиктуешь.

Ю: Давай.

Ж: Потом я может вернусь, добью договор и тебе скину.

Ю: Через сколько ты будешь?

Ж: Через часика 2 наверное.

Ю: Хорошо, будем ждать.

Ж: Заявление распечатал?

Ю: Да, буду распечатывать. Поскачивал уже все, почитаю сейчас».

b) о 10:51:

«Ж: Данные мне сбросишь или продиктуешь?

Ю: Продиктую, будешь на квартире - продиктую.

Ж: Я у мамы сейчас.

Ю: Ну пиши.

Ж: Сейчас, тут же погром, ничего не найдешь.

Ю: Звонишь, а не подготовлена.

Ж: Давай.

Ю: Сначала ж сделка там. Покупатель будет у нас « ОСОБА_8 », паспорт « НОМЕР_30 ». Ну и в договоре ж наверное код надо указать. Особистий ідентифікаційний код НОМЕР_45. Зареєстрована АДРЕСА_7 .

Ж: Продавець?

Ю: Да, ОСОБА_3, паспорт « НОМЕР_31 », код НОМЕР_32, регистрация: АДРЕСА_8 .

Ж: Автомобиль какой?

Ю: ОСОБА_40 код проверь еще раз.

Ж: Проверяю. 203...

Ю: Не, не так. НОМЕР_46. Есть? На него ж он зарегистрированный. Давай может сфотографирую?

Ж: Да, сфотографируй, пришли. Проверь свои хакерские способности.

Ю: Арест был наложен на виконання вироку суду від 15 березня 2012 року у відношенні тоже ОСОБА_17, а саме щодо конфіскації 1/2 частини особистого майна. Давай сфотографирую и по вайберу отправлю».

с) о 13:51:

«Ж: Сбрасываю тебе заявление и договор. На твое, на ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Разом з тим, співставляючи зміст зафіксованих розмов зі змістом стенограми, наведеної у протоколі № 1, суд дійшов висновку, що вони зафіксовані виключно на диску № 1423, але відсутні у зазначеному протоколі (стенограмі розмов). Прокурор у судовому засіданні не змогла пояснити відсутність зазначених розмов у протоколі № 1 та в інших протоколах, складених за наслідками проведення НСРД у цьому кримінальному провадженні. Водночас, сторона захисту заперечує той факт, що обвинувачений є учасником цих розмов і наполягає на недопустимості доказу у цій частині і неможливості його використання у якості обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, що йому інкримінуються.

Не дублюючи критерії оцінки доказів на предмет допустимості, зазначені у п. 7.4.2 вироку, але послідовно дотримуючись останніх, суд при вирішенні цього клопотання сторони захисту виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 КПК України у редакції, чинній на момент проведення НСРД у цьому кримінальному провадженні, зміст інформації, що передається особами через транспортні телекомунікаційні мережі, з яких здійснюється зняття інформації, зазначається у протоколі про проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій. При виявленні в інформації відомостей, що мають значення для конкретного досудового розслідування, в протоколі відтворюється відповідна частина такої інформації, після чого прокурор вживає заходів для збереження знятої інформації.

Оцінюючи відсутність наведених розмов у стенограмі та їх вплив на допустимість інформації, що міститься у цих розмовах, суд виходить з того, що такі розмови або (1) не мали значення для конкретного досудового розслідування і тому не були внесені до протоколу № 1, або (2) їх джерело походження є невідомим, або (3) не були внесені у протокол № 1 помилково.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ст. 86 КПК України). У свою чергу, проведення НСРД є одним зі способів збирання доказів стороною обвинувачення (ч. 2 ст. 93 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КПК України фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.

Загальні вимоги до фіксації кримінального провадження визначені у ст. 104 КПК України, якою передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі; описова частина протоколу повинна містити отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження.

З наведеного убачається, що і диск із зафіксованими розмовами як додаток до протоколу НСРД, і сам протокол № 1 мають однакове значення для встановлення важливих обставин у цьому кримінальному провадженні, разом з тим, враховуючи специфічний характер проведення негласної слідчої (розшукової) дії, необізнаність обвинуваченого про її проведення, а отже і неможливість внесення ним зауважень та заперечень до протоколу НСРД, інформація з цього диску не може бути витлумачена судом окремо, за умов невідображення цих розмов у протоколі.

Однак, оцінюючи сукупність зібраних стороною обвинувачення доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту про визнання доказів недопустимими.

Суд виходить в того, що інші письмові і речові докази беззастережно підтверджують (1) факт використання обвинуваченим ОСОБА_1 зазначеної вище електронної пошти, (2) обізнаність обвинуваченого про підготовку іншою особою документів, необхідних для скасування арешту на автомобіль ОСОБА_3 . Йдеться, зокрема, про (1) флеш-накопичувач, вилучений під час обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_1, на якому містились файли з договором купівлі-продажу та клопотанням про скасування арешту майна, а також окремий файл-пам`ятка, що містив логіни і паролі до поштових та інших сервісів, якими користувався обвинувачений (п. 5.12.1 вироку), (2) відомості, отримані за наслідками зняття інформації з електронних інформаційних систем - поштової скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (п. 5.12.2 вироку), (3) протокол № 1, де обвинувачений і особа жіночої статі фактично підтверджують, що спільно використовують зазначену поштову адресу (п. 5.12.3 вироку), (4) відомості, отримані в ході тимчасового доступу до речей і документів ТОВ «Укрнет», ПАТ «Укртелеком», від ФОП ОСОБА_37, які підтверджують отримання доступу до цієї поштової адреси як з приміщення Сєвєродонецького міського суду Луганської області, так і з аптеки, розташованої поруч з домоволодінням ОСОБА_1 (п. 5.12.4, 5.12.5 вироку).

У цьому конкретному випадку колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування доктрини неминучого виявлення (inevitable discovery), оскільки зміст цих розмов власне підтверджується обставинами вчинення кримінального правопорушення, встановленими іншими, наведеними вище доказами по справі. Можливість застосування такого підходу передбачена у постанові ККС ВС від 26 вересня 2022 року у справі № 737/641/17.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про допущення особою, що складала протокол № 1, технічної помилки, внаслідок якої зміст цих розмов не був внесений до протоколу НСРД, з огляду на що суд не вбачає підстав для визнання недопустимими відомостей, що містяться у них.

7.4.4. Решта доводів сторони захисту, зокрема, щодо відсутності прямих доказів винуватості ОСОБА_1, спростовується сукупністю доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, які поза розумним сумнівом підтверджують вчинення обвинуваченим інкримінованих йому злочинів.

VIІI. Відомості, які характеризують особу обвинуваченого

8.1. ОСОБА_1 раніше несудимий (т. 10, а.с. 40), з вищою освітою, на обліку лікарів нарколога і психіатра не перебуває (т. 10, а.с. 38).

8.2. У матеріалах кримінального провадження наявна побутова характеристика ОСОБА_1 від 26 січня 2016 року, видана Комунальним підприємством «Кремінна-комунсервіс» (т. 10, а.с. 39), відповідно до якої скарг від жителів будинку на поведінку ОСОБА_1 не надходило, спиртними напоями він не зловживав, в родині підтримував добрі стосунки.

Також, відповідно до характеристики, виданої головою Сєвєродонецького міського суду Луганської області 10 листопада 2015 року (т. 10, а.с. 86), ОСОБА_1 за час своєї роботи в цілому зарекомендував себе з позитивної сторони, втім допускав факти порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме відсутності на роботі без поважних причин, у зв`язку з чим було направлено відповідне звернення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів від 09 лютого 2012 року суддю Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді догани (т. 10, а.с. 69-70).

У матеріалах провадження наявні докази того, що у обвинуваченого є неповнолітня дочка ОСОБА_41, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 5, а.с. 52, т. 7, а.с. 213), втім суду не надано матеріалів, які б підтверджували її перебування на утриманні обвинуваченого.

Обвинувачений має місце реєстрації в Україні, але не проживає за ним упродовж останніх майже 6 років.

ІХ. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

9.1. Обставини, передбачені статтями 66, 67 КК України, які б обтяжували або пом`якшували покарання ОСОБА_1, судом не встановлені.

Х. Мотиви призначення покарання

10.1. При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує:

1) ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які з огляду на положення ч.ч. 4 і 5 ст. 12 та примітки до ст. 45 КК України відносяться до корупційного тяжкого, тяжкого та нетяжкого злочинів;

2) особу винного, зокрема відомості, зазначені у розділі VIII вироку;

3) відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, передбачених статтями 66, 67 КК України.

При призначенні обвинуваченому покарання суд також враховує суттєвий негативний вплив, який справляє корупція в судовій системі на довіру громадян до судової гілки влади та судових рішень. Стереотипне суспільне уявлення про суд як про «супермаркет» існує саме завдяки діям таких носіїв судової гілки влади як обвинувачений ОСОБА_1 . Як наслідок, пересічні громадяни, уповноважені представники юридичних осіб не відчувають належної поваги до судової системи, мають заздалегідь сформовану думку про корумпованість та упередженість суддів, що жодним чином не сприяє утвердженню законності і верховенства права в Україні.

Дії обвинуваченого суттєво вплинули на авторитет правосуддя, порушили принципи правової визначеності, рівності перед законом і судом, створили підвалини для ухвалення судових рішень, виходячи не з суддівського розсуду, а з корисливих мотивів, що зрештою призвело до існування різних правових позицій при вирішенні судом тотожних правових питань. Поза увагою суду не може залишитись та обставина, що за ідентичних вихідних умов обвинувачений застосовував різні правові режими - щодо певних осіб задовольняв подання прокуратури про відбуття покарання, щодо інших, зокрема щодо ОСОБА_3 - відмовляв у задоволенні таких подань, а також вчинив підроблення документів, які були використані як спосіб та необхідна умова для отримання неправомірної вигоди.

Також у якості окремого мотиву призначення покарання суд враховує загрозу, яку становить незаконне поводження зі зброєю та бойовими припасами для громадської безпеки, і наслідки незаконного зберігання зброї, зокрема, у східній частині нашої країни.

10.2. При порівнянні редакцій ч. 3 ст. 368 КК України станом на час вчинення інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення і на час ухвалення вироку виявилось, що санкція відповідної норми зазнала змін, а саме з неї було виключено покарання у виді спеціальної конфіскації, а в решті - залишилась незмінною і передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Як на час вчинення інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, так і на час ухвалення вироку:

- санкція ч. 3 ст. 358 КК України залишалась незмінною та передбачала покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк;

- санкція ч. 1 ст. 263 КК України залишалась незмінною та передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

10.3. Виходячи із засад призначення та індивідуалізації покарання, зважаючи на суспільну небезпеку вчинених обвинуваченим злочинів, зокрема, тяжкого корупційного кримінального правопорушення та об`єкти посягання, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень недостатнім буде призначення найм`якішого виду покарання та на рівні мінімальної межі санкції відповідної частини статі. Тим більше, що вчинення особою не одного, а кількох (двох і більше) кримінальних правопорушень, як правило свідчить про підвищену небезпечність вчиненого і особи винного.

Разом з тим, враховуючи особу обвинуваченого, відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також інші обставини кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що покарання в максимальному розмірі також буде очевидно несправедливим через надмірну суворість.

Враховуючи, що відносно обвинуваченого здійснюється спеціальне судове провадження і станом на момент ухвалення вироку немає впевненості у тому, що обвинувачений відбуде призначене йому покарання, суд зауважує на особливому значенні загальної превенції при призначенні такого покарання, оскільки воно має попереджувати вчинення іншими особами корупційних та інших злочинів.

Отже, суд переконаний, що для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових злочинів достатнім буде таке покарання:

- за ч. 3 ст. 368 КК України - у виді 7 (семи) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посаду судді строком на 3 (три) роки. Крім того, санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна. Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України конфіскації підлягає все або частина майна, яке є власністю засудженого. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне конфіскувати все майно, що є власністю обвинуваченого;

- за ч. 3 ст. 358 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Разом з тим, на підставі ч. 5 ст. 74 КК України суд звільняє ОСОБА_1 від покарання за ч. 3 ст. 358 КК України, яке є нетяжким злочином, з огляду на те, що з дня вчинення зазначеного кримінального правопорушення минуло три роки (п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України).

10.4. З урахуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України суд визначає остаточне покарання ОСОБА_1 шляхом часткового складання призначених покарань, що фактично свідчить про поєднання принципів складання і поглинення, оскільки одна частина менш суворого покарання приєднується до більш суворого, а інша його частина поглинається останнім.

Отже, суд дійшов висновку про необхідність визначення ОСОБА_1 остаточного покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посаду судді строком на 3 (три) роки та повною конфіскацією майна, яке є власністю обвинуваченого.

10.5. Застосування до ОСОБА_1 положень статей 69, 75 КК України, а саме призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, та звільнення від відбування покарання з випробовуванням не передбачене вказаними положеннями КК України в зв`язку з тим, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, відноситься до корупційних. А для застосування положень цих статей до інших злочинів, у вчиненні яких ОСОБА_1 визнано винним, немає підстав.

ХІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

11.1. Щодо запобіжного заходу

Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про існування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 чинних запобіжних заходів будь-якого виду.

11.2. Щодо процесуальних витрат

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів (т. 11, а.с. 120, 157).

Слід зазначити, що у матеріалах кримінального провадження містяться експертні висновки, якими прокурор не обґрунтовував винуватість ОСОБА_1, і, відповідно, витрати на проведення експертизи за якими не були зазначені прокурором в обвинувальному акті (т. 11, а.с. 129-136, 140-142, 146-152). Навіть за умов визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, колегія судів вважає, що покладення на нього процесуальних витрат, пов`язаних з проведенням таких експертиз, але не пов`язаних зі злочинами, у вчиненні яких він визнаний винуватим, є вочевидь несправедливим і таким, що суперечить принципам законності і верховенства права.

11.3. Щодо інших заходів забезпечення

11.3.1. У цьому кримінальному провадженні було застосовано такі заходи забезпечення:

а) ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року (т. 7, а.с. 24-25) було накладено арешт на майно, вилучене за місцем проживання ОСОБА_1 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 12 квітня 2021 року (т. 9, а.с. 24-30) арешт, накладений на частину цього майна було скасовано, до іншої частини майна захід забезпечення зберіг свою дію, а саме щодо:

- виробу жовтого кольору у вигляді герба України;

- запонок жовтого кольору із вкрапленням білого кольору у кількості 2 (двох) штук;

- зажиму для краватки жовтого кольору з каменем білого кольору з паперовою биркою з підписом «Луганське ювелірне виробниче підприємство «Прикраса» Арт. 511001»;

- квитанції без номеру про здійснення валютно-обмінної операції або операції з купівлі-продажу банківського металу від 15 березня 2010 року на 1 (одному) аркуші;

- виробу жовтого кольору круглої форми, на якому з однієї сторони зображено герб України на фоні прапору України, а з іншого боку - напис «Креминской район».

b) ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року (т. 11, а.с. 75) також було накладено арешт на майно, зареєстроване за ОСОБА_22 :

- нежитлова будівля площею 52.8 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_9 ;

- будівля друкарні, розташована за адресою: АДРЕСА_10 ;

- гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_11 .

с) ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 лютого 2016 року (т. 11, а.с. 116-117) було накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, відкритому в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1, та для обслуговування якого видано банківську картку з серійним номером НОМЕР_33 на ім`я останнього.

d) ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 січня 2016 року (т. 11, а.с. 110-112) було накладено арешт на автомобіль марки JEEP CHEROKEE, номер кузова НОМЕР_15, на якому встановлені державні номерні знаки НОМЕР_14, який належить ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає за необхідне залишити в силі зазначені заходи забезпечення з огляду на призначення судом обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді конфіскації майна.

11.3.2. Окрему увагу колегія суддів вважає за необхідне приділити можливості збереження арешту на нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_22 .

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_22 з 26 липня 1997 року (т. 5, а.с. 14), доказів розірвання шлюбу сторонами кримінального провадження не надано. Об`єкти нерухомого майна, перелічені у пп. «b» п. 11.3.1, набуті ОСОБА_22 17 серпня 2004 року, 09 листопада 2007 року та 29 травня 2003 року, відповідно, тобто у період шлюбу (т. 10, а.с. 112-115).

Статтею 60 Сімейного кодексу України, ст. 368 ЦК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, за виключенням прямо передбачених законом випадків. Отже, зазначене майно є спільною сумісною власністю обвинуваченого ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_22 . Особливістю права спільної сумісної власності є відсутність чітко визначених часток осіб, яким це право належить.

Доказів визначення часток, поділу майна у порядку ст. 372 ЦК України, виділу частки в порядку ст. 364 ЦК України в об`єктах права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_38 сторонами кримінального провадження не надано, і здійснення такого поділу чи виділу частки перебуває поза межами компетенції суду у кримінальному провадженні. А тому, арешт, накладений на зазначене майно, зважаючи на те, що обвинуваченому призначено покарання у виді конфіскації майна, з метою його забезпечення, слід залишити в силі. При цьому колегія суддів наголошує на тому, що ОСОБА_22, як співвласниця цього майна, не позбавлена можливості захистити своє право спільної сумісної власності у передбачений законом спосіб, зокрема у порядку цивільного судочинства.

11.4. Щодо речових доказів

11.4.1. Суд вважає за необхідне зробити загальне застереження щодо речових доказів у цьому кримінальному провадженні та обґрунтовано очікує, що воно буде враховане на майбутнє.

Так, прокурором було надано, а судом, відповідно, досліджено низку речей і документів, які не мають статусу речових доказів і за твердженням прокурора не несуть жодного доказового значення у цьому кримінальному провадженні. Суд звертає увагу сторони обвинувачення на такі засади кримінального провадження як недоторканість права власності та розумність строків (ст. 16, 28 КПК України) і зауважує, що такі засади не дотримуються у повній мірі за умов (1) дослідження судом речей і документів, які не відповідають визначенню речових доказів, наведеному у ст. 98 КПК України і (2) витрачання на їх дослідження під час судового розгляду та вирішення їх долі під час перебування суду в нарадчій кімнаті найціннішого процесуального ресурсу - часу.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Разом з тим, матеріали кримінального провадження (т. 7, а.с. 9-16, т. 14, а.с 28-31) містять перелік речей і документів, які були вилучені під час обшуку у домоволодінні обвинуваченого ОСОБА_1 та в ході особистого обшуку під час затримання ОСОБА_5, але, водночас, не були ані арештовані, ні повернуті власникам. Тобто прокурор з одного боку не реалізував своє повноваження повернути майно особі, у якої воно було вилучене, у випадку визнання вилучення майна безпідставним, передбачене п. 1 ч. 1 ст. 169 КПК України, а з іншого - не звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на зазначене майно. Також матеріали кримінального провадження не містять постанови про визнання зазначених речей і документів речовими доказами. Попри наведене, під час судового розгляду прокурор надала у матеріали кримінального провадження наступні речі і документи:

а) зазначені в описі у т. 14, а.с. 153:

- картка «Ощадбанк» № НОМЕР_34 на ім`я ОСОБА_42 ;

- заява на переказ грошових коштів до Грузії;

- чорнові записи на 1 арк.;

- 6 банківських чеків;

- 2 квитанції кафе «ТРАКТИР».

b) зазначені в описі у т. 14, а.с. 154:

- сім карта Sim-Sim;

- флеш-накопичувач Transcend 8Gb;

- флеш-накопичувач LG 1Gb;

- ключ від автомобіля Jeep;

- флеш-накопичувач Kingston 8Gb;

- флеш-накопичувач Lexar 4Gb;

- свідоцтво про реєстрацію автомобіля NISSAN ALMERA ( НОМЕР_35 );

- аркуш білого кольору з написом;

- постанова по справі 428/8700/15-а;

- квитанція Форма №377-К;

- паспорт СССР ОСОБА_43 ;

- аркуші іноземною мовою (3 арк.);

- аркуш іноземною мовою (18 січня 2013 року);

- аркуш з написом «Международная товарно-транспортна накладная»;

- аркуш з написом «Договор страхования гражданской ответственности»;

- аркуш іноземною мовою « ОСОБА_38 »;

- аркуш іноземною мовою « ОСОБА_38 »;

- аркуш іноземною мовою « ОСОБА_38 »;

- аркуш іноземною мовою « ОСОБА_38 »;

- акт «№ 226 от 31 января 2013г.»;

- акт «№ Б0114785 от 31 января 2013г.»;

- договір № 41-Н;

- «подтверждение о прибитии транспортного средства № 10315040/310113/0000001»;

- картка відмови № 702070202/2013/00001;

- «предварительное уведомление»;

- розрахунок платежів;

- «таможенний ордер № ВР-7065289»;

- аркуші іноземною мовою в кількості 4 арк.;

- міжнародна товарно-транспортна накладна № 10801069/23011310001413/001;

- супровідний лист № 33/782/130/14 від 05 травня 2014 року та постанова апеляційного суду № 437/3224/14-п від 28.04.2014р. на 2 арк.;

- паперові бірки в кількості 4 арк.;

- пакет чорного кольору з невідомою речовиною;

- акт прийому-передачі земельної ділянки;

- договір аренди земельної ділянки на 3 арк.;

- акт прийому-передачі земельної ділянки на 1 арк.;

- акт прийому-передачі земельної ділянки 10 арк.;

- квитанція до прибуткового касового ордеру № 18 та № 79, сертифікат акцій серії ВС № 0050001 та № 0053000;

- закордонний паспорт ОСОБА_29 № НОМЕР_10 ;

- записна книга коричнево-синього кольору з написом «2003»;

- мішечок фіолетового кольору.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне повернути ці речі і документи власникам після набрання вироком законної сили, а саме ОСОБА_10 - речі і документи, зазначені у пп. а) цього пункту вироку (окрім банківської картки на ім`я ОСОБА_44 ), а обвинуваченому ОСОБА_1 - речі і документи, зазначені у пп. b) цього пункту вироку, та картку «Ощадбанк» № НОМЕР_34 на ім`я ОСОБА_42 .

Щодо інших речових доказів у цьому кримінальному провадженні колегія суддів виходить з наступного.

11.4.2. Постановою детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_63 від 17 грудня 2015 року (т. 7, а.с. 74-75) у зв`язку з використанням як знарядь під час вчинення кримінального правопорушення було визнано речовими доказами:

- автомобіль BMW X3, державний номер НОМЕР_4, 2003 року випуску, номер кузову НОМЕР_36 ;

- автомобіль марки «Jeep» моделі «Cherokee», номер кузова НОМЕР_15 .

Ухвалою суду від 22 лютого 2021 року клопотання ОСОБА_30 було задоволено - скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 лютого 2016 року на автомобіль BMW X3, державний номер НОМЕР_4, 2003 року випуску, номер кузову НОМЕР_37, та передано його ОСОБА_30 на відповідальне зберігання (т. 7, а.с. 109-115).

Разом з тим, зазначений автомобіль BMW X3, державний номер НОМЕР_4, дотепер має статус речового доказу, однак він не був наданий суду у якості такого, що обґрунтовує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, тож суд вважає за необхідне залишити його ОСОБА_30 як власнику.

11.4.3. Постановою детектива від 19 грудня 2015 року (т. 11, а.с. 13-15) визнано речовими доказами:

- матеріали судового провадження Сєвєродонецького міського суду Луганської області № 1-в/428/225/2015, номер справи 428/11866/15-к в одному томі;

- матеріали судового провадження Сєвєродонецького міського суду Луганської області № 1-в/428/224/2015, номер справи 428/11855/15-к в одному томі;

- матеріали судового провадження Сєвєродонецького міського суду Луганської області № 1-в/428/183/2015, номер справи 1227/536/2012 в одному томі;

- ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 грудня 2015 року у справі № 428/11866/15-к без підпису судді в двох екземплярах;

- копія ухвали Новопсковського районного суду Луганської області від 19 листопада 2015 року;

- копія довідки управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області від 17 серпня 2015 року № 4/2186;

- супровідний лист від 13 листопада 2015 року за підписом судді ОСОБА_1;

- ухвала Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04 листопада 2015 року у справі № 428/9983/15-к без підпису судді;

- Сд-диск/CD-R 52 х/700 МВ/80min, який містить файли аудіо-запису судових засідань у судовому провадженні № 428/11866/15-к.

Зазначені речі і документи слід повернути до Сєвєродонецького міського суду Луганської області після набрання вироком законної сили.

Також зазначеною постановою детектива від 19 грудня 2015 року (т. 11, а.с. 13-15) було визнано речовими доказами, а пізніше досліджено під час судового розгляду (т. 14, а.с. 132) наступні речі і документи:

- мобільний телефон «Samsung» DUOS imei: НОМЕР_38 ; imei: НОМЕР_39 ;

- sim1 «МТС»;

- sim2 «Life»;

- флеш-накопичувач «TOSHIBA» 2GB micro CD;

- мобільний телефон «NOKIA» model 63030i;

- sim-картка «МТС» НОМЕР_40 ;

- флеш-носій micro SD 8GB;

- оптичний диск «VIDEX» СД-К 700МВ LH6101SE1210361401;

- флеш-накопичувач «TOSHIBA» 8GB 1021BA0794K2JMI;

- блокнот коричневого кольору;

- планшет «flyConnect» 10;

- чохол сірого кольору.

Вказані речові докази слід повернути обвинуваченому ОСОБА_1 після набрання вироком законної сили.

11.4.4. Постановою детектива НАБУ від 03 березня 2016 року було визнано речовими доказами (т. 11, а.с. 173-174):

- грошові купюри у сумі 700 доларів з серіями та номерами HB 36772179 NB2, FB 32133348 BB2, KB 15772319 KB2, AB 33068080 HB2, FL 58411591 BL12, KL 61513785 DL12, KB 65268415 CB2, вилучені 16 грудня 2015 року в ході огляду місця події у ОСОБА_25, який видав їх добровільно,

- грошові кошти в сумі 2300 доларів США з серіями та номерами KG 28583458 BG7, KL 83272746 CL12, KL 83272749 CL12, KL 832727750 CL12, KL 83272752 CL12, HD 57946858 BD4, KL 83272748 CL12, КВ 00621928 LB2, KB 29106294 FB2, HE 24867092 DE5, HF 07497447 FF6, CK 26267397 AK11, HD 07919546 BD4, DB 57146646 BB2, HB 76487680 PB2, HB 76487697 PB2, KG 19889350 BG7, AB 09006625 AB2, AL 86768568 CL12, DB 30138001 AB2, HD 80828991 AD4, AB 90362572 GB2, AE 29176227 CE5, вилучені 16 грудня 2015 року в ході огляду місця події в приміщенні автомагазину, розташованого за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Космонавтів, 8 у присутності ОСОБА_27, який видав їх добровільно,

- грошові кошти в сумі 300 доларів США з серіями та номерами КВ 56390769 A, AD 16999265 A, HF 11615932 D, вилучені 16 грудня 2015 року в ході обшуку транспортного засобу - автомобіля марки «Jeep» моделі «Cherokee», який перебував у користуванні ОСОБА_1 .

З огляду на вручення грошових коштів ОСОБА_3 працівниками Управління СБУ у Луганській області (т. 12, а.с. 103, 106, 110) зазначені грошові кошти слід повернути Управлінню СБУ у Луганській області після набрання вироком законної сили.

11.4.5. З супровідного листа № 8/1645 від 29 грудня 2015 року до висновку експертизи (т. 11, а.с. 120) вбачається, що 6 патронів були використані під час проведення експериментальної стрільби, а 5 повернуто до НАБУ.

Керуючись п. 3 ч. 9 ст. 100 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне передати 5 (п`ять) патронів до криміналістичної колекції ДНДКЦ МВС України для використання в експертній та науковій діяльності.

На підставі викладеного, керуючись статтями 370, 373, 374-376, 615 КПК України,

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_2 визнати винуватим за пред`явленим йому обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 368 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді строком на 3 (три) роки та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна;

- за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

2. На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_2 від покарання за ч. 3 ст. 358 КК України.

3. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань визначити ОСОБА_45 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з позбавленням права обіймати посаду судді строком на 3 (три) роки та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

4. Строк відбування ОСОБА_46 покарання у виді позбавлення волі обчислювати з моменту його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експерта:

- для проведення судової балістичної експертизи № 132 від 28 грудня 2015 року, що склали 491,04 грн;

- для проведення технічної експертизи документів № 147/тдд від 30 грудня 2015 року, що склали 553,98 грн;

а всього - 1045,02 грн.

6. Витрати, пов`язані з проведенням:

- балістичної експертизи № 133 від 30 грудня 2015 року, що склали 1 228,80 грн,

- трасологічної експертизи № 134 від 30 грудня 2015 року, що склали 491,04 грн,

- трасологічної експертизи № 69 від 02 лютого 2016 року, що склали 613,80 грн,

а всього - 3 378,66 грн, віднести на рахунок держави.

7. Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна залишити без змін.

8. Автомобіль BMW X3, державний номер НОМЕР_4, 2003 року випуску, номер кузову НОМЕР_37, залишити ОСОБА_30 як власнику.

9. Речові докази, а саме:

- матеріали судового провадження Сєвєродонецького міського суду Луганської області № 1-в/428/225/2015, номер справи 428/11866/15-к в одному томі;

- матеріали судового провадження Сєвєродонецького міського суду Луганської області № 1-в/428/224/2015, номер справи 428/11855/15-к в одному томі;

- матеріали судового провадження Сєвєродонецького міського суду Луганської області № 1-в/428/183/2015, номер справи 1227/536/2012 в одному томі;

- ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 грудня 2015 року у справі № 428/11866/15-к без підпису судді в двох екземплярах;

- копія ухвали Новопсковського районного суду Луганської області від 19 листопада 2015 року;

- копія довідки управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області від 17 серпня 2015 року № 4/2186;

- супровідний лист від 13 листопада 2015 року за підписом судді ОСОБА_1;

- ухвала Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04 листопада 2015 року у справі № 428/9983/15-к без підпису судді;

- Сд-диск/CD-R 52 х/700 МВ/80min, який містить файли аудіо-запису судових засідань у судовому провадженні № 428/11866/15-к,

- повернути до Сєвєродонецького міського суду Луганської області після набрання вироком законної сили.

10. Речові докази, а саме:

- мобільний телефон «Samsung» DUOS imei: НОМЕР_38 ; imei: НОМЕР_39 ;

- sim1 «МТС»;

- sim2 «Life»;

- флеш-накопичувач «TOSHIBA» 2GB micro CD;

- мобільний телефон «NOKIA» model 63030i;

- sim-картка «МТС» НОМЕР_40 ;

- флеш-носій micro SD 8GB;

- оптичний диск «VIDEX» СД-К 700МВ LH6101SE1210361401;

- флеш-накопичувач «TOSHIBA» 8GB 1021BA0794K2JMI;

- блокнот коричневого кольору;

- планшет «flyConnect» 10;

- чохол сірого кольору,

- повернути ОСОБА_45 після набрання вироком законної сили.

11. Речові докази, а саме:

- грошові кошти в сумі 3300 доларів США з серіями та номерами HB 36772179 NB2, FB 32133348 BB2, KB 15772319 KB2, AB 33068080 HB2, FL 58411591 BL12, KL 61513785 DL12, KB 65268415 CB2, KG 28583458 BG7, KL 83272746 CL12, KL 83272749 CL12, KL 832727750 CL12, KL 83272752 CL12, HD 57946858 BD4, KL 83272748 CL12, КВ 00621928 LB2, KB 29106294 FB2, HE 24867092 DE5, HF 07497447 FF6, CK 26267397 AK11, HD 07919546 BD4, DB 57146646 BB2, HB 76487680 PB2, HB 76487697 PB2, KG 19889350 BG7, AB 09006625 AB2, AL 86768568 CL12, DB 30138001 AB2, HD 80828991 AD4, AB 90362572 GB2, AE 29176227 CE5, КВ 56390769 A, AD 16999265 A, HF 11615932 D,

- повернути Управлінню СБУ у Луганській області після набрання вироком законної сили.

12. Речі - 5 (п`ять) патронів, передати до криміналістичної колекції ДНДКЦ МВС України для використання в експертній та науковій діяльності.

13. Речі і документи, а саме:

- заява на переказ грошових коштів до Грузії;

- чорнові записи на 1 арк.;

- 6 банківських чеків;

- 2 квитанції кафе «ТРАКТИР»,

- повернути ОСОБА_10 після набрання вироком законної сили.

14. Речі і документи, а саме:

- картка «Ощадбанк» № НОМЕР_34 на ім`я ОСОБА_42 ;

- сім карта Sim-Sim;

- флеш-накопичувач Transcend 8Gb;

- флеш-накопичувач LG 1Gb;

- ключ від автомобіля Jeep;

- флеш-накопичувач Kingston 8Gb;

- флеш-накопичувач Lexar 4Gb;

- свідоцтво про реєстрацію автомобіля NISSAN ALMERA ( НОМЕР_35 );

- аркуш білого кольору з написом;

- постанова по справі 428/8700/15-а;

- квитанція Форма №377-К;

- паспорт СССР ОСОБА_43 ;

- аркуші іноземною мовою (3 арк.);

- аркуш іноземною мовою (18 січня 2013 року);

- аркуш з написом «Международная товарно-транспортна накладная»;

- аркуш з написом «Договор страхования гражданской ответственности»;

- аркуш іноземною мовою « ОСОБА_38 »;

- аркуш іноземною мовою « ОСОБА_38 »;

- аркуш іноземною мовою « ОСОБА_38 »;

- аркуш іноземною мовою « ОСОБА_38 »;

- акт «№ 226 от 31 января 2013г.»;

- акт «№ Б0114785 от 31 января 2013г.»;

- договір № 41-Н;

- «подтверждение о прибитии транспортного средства № 10315040/310113/0000001»;

- картка відмови № 702070202/2013/00001;

- «предварительное уведомление»;

- розрахунок платежів;

- «таможенний ордер № ВР-7065289»;

- аркуші іноземною мовою в кількості 4 арк.;

- міжнародна товарно-транспортна накладна № 10801069/23011310001413/001;

- супровідний лист № 33/782/130/14 від 05 травня 2014 року та постанова апеляційного суду № 437/3224/14-п від 28 квітня 2014 року на 2 арк.;

- паперові бірки в кількості 4 арк.;

- пакет чорного кольору з невідомою речовиною;

- акт прийому-передачі земельної ділянки;

- договір аренди земельної ділянки на 3 арк.;

- акт прийому-передачі земельної ділянки на 1 арк.;

- акт прийому-передачі земельної ділянки 10 арк.;

- квитанція до прибуткового касового ордеру № 18 та № 79, сертифікат акцій серії ВС № 0050001 та № 0053000;

- закордонний паспорт ОСОБА_29 № НОМЕР_10 ;

- записна книга коричнево-синього кольору з написом «2003»;

- мішечок фіолетового кольору,

- повернути ОСОБА_45 після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_64

Судді ОСОБА_65

ОСОБА_66