- Головуючий суддя (ВАКС): Крикливий В.В.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
Справа № 991/2251/22
Провадження № 1-кп/991/38/22
У Х В А Л А
14 жовтня 2022 рокум. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі суддів: головуючого ОСОБА_4, суддів ОСОБА_5 та ОСОБА_6,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_7, прокурора ОСОБА_8, захисників: ОСОБА_9 та ОСОБА_10, обвинуваченого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду клопотання захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52021000000000313 від 15.06.2021
в с т а н о в и в :
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52021000000000313 від 15.06.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
Під час підготовчого судового засідання захисник ОСОБА_9, діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 173), та захисник ОСОБА_10, діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 (т. 3 а.с. 219), звернулись із клопотаннями про повернення обвинувального акта прокурору, у зв`язку з його невідповідністю вимогам чинного кримінального процесуального законодавства.
Обґрунтування заявлених клопотань
В обґрунтування клопотання про повернення обвинувального акта прокурору захисник ОСОБА_9 зазначив, що у викладені фактичних обставин інкримінованого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочину існують протиріччя та розбіжності, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Зокрема, у обвинувальному акті відсутні відомості щодо:
-обставин прийняття уповноваженими особами Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Тріар Україна» рішення щодо існування та/або санації ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн», а також не зазначені дані таких осіб;
-досягнення домовленості між уповноваженими особами ТОВ «Тріар Україна» та ОСОБА_3 щодо представництва нею інтересів вказаного Товариства;
-суми неправомірної вигоди та ким конкретно вимагалася неправомірна вигода у ОСОБА_3 у жовтні 2020 року, чи знайшли такі факти своє підтвердження за результатами проведеного досудового розслідування;
-обставин та суб`єктів розробки плану санації, прийняття рішення про викуп права вимоги боргу ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн» у Державного підприємства «МТП «Чорноморськ» та чи були реальні можливості і наміри у ТОВ «Тріар Україна реалізувати такі плани;
-обставин виникнення, формування та реалізації інтересу ОСОБА_3 та конкретних уповноважених осіб ТОВ «Тріар Україна» у отриманні того чи іншого блага чи результату.
Таким чином, на думку захисника ОСОБА_9, у порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, у обвинувальному акті відсутній належний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.
Захисник ОСОБА_10 своє клопотання про повернення обвинувального акта обґрунтовує тим, що: (1) зміст обвинувального акта є неконкретним, у ньому не відображені фактичні обставини кримінального провадження щодо начебто наявності у ОСОБА_2 корисливого мотиву та корисливої мети вчинення злочину, (2) викладені в обвинувальному акті твердження щодо мети одержання ОСОБА_2 неправомірної вигоди, чи то для себе, чи то для ОСОБА_1, суперечать одне одному, (3) наведені недоліки не можуть бути усунуті під час судового провадження.
Також, захисник ОСОБА_10 зазначає, що обвинувальний акт був складений за межами процесуальних строків, оскільки його було затверджено прокурором під час зупиненого досудового розслідування. Крім того, на думку захисника, обвинувальний акт був направлений до суду після закінчення строку досудового розслідування.
Додатково, захисник ОСОБА_10 зазначила, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52021000000000313 складений щодо особи, яка не мала статусу підозрюваного та, відповідно, не набула статусу обвинуваченого з направленням обвинувального акта до суду. Згадане твердження захисник обґрунтовує таким: (1) письмове повідомлення про підозру від 11.12.2020 містить анкетні дані різних осіб та різну правову кваліфікацію начебто вчиненого кримінального правопорушення, (2) ОСОБА_2 був повідомлений не про власну підозру, а про підозру ОСОБА_1, (3) процесуальну дію вчинено неуповноваженою особою та без участі адвоката, (4) перекладач під час повідомлення ОСОБА_2 про підозру 11.12.2020 не залучався та зміст пред`явленої підозри не був викладений зрозумілою ОСОБА_2 мовою, (5) повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри не відповідає вимогам ст. 279 КПК України, оскільки не відрізняється від врученого ОСОБА_2 11.12.2020 повідомлення про підозру, (6) повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри здійснювалося у той час, коли ОСОБА_2 знаходився у стані гіпертонічного кризу, що суттєво впливало на його можливість усвідомлювати суть вказаного повідомлення, окрім того, для проведення вказаної процесуальної дії не був залучений захисник, (7) дозвіл на проведення обшуку був використаний як спосіб проникнення до житла з метою проведення інших процесуальних дій.
Іншою підставою повернення обвинувального акта, на думку захисника, є те, що обвинувальний акт містить посилання на докази, а саме наведений перелік проведених у кримінальному провадженні судових експертиз із вказівкою на вид експертизи та експертну установу, яка виконала відповідне дослідження, що, в свою чергу, порушує право обвинуваченого на справедливий суд.
Додатково захисник ОСОБА_10 вказала, як на підставу для повернення обвинувального акта, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000313 здійснювалося Національним антикорупційним бюро України, створення якого, на думку захисника, є неконституційним.
Позиції та доводи учасників судового провадження
У судовому засіданні захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_10 свої вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у клопотаннях.
Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника ОСОБА_9, проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_10 не заперечував.
У даному кримінальному провадженні стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 здійснюється спеціальне судове провадження (т. 3 а.с. 132), тому про дату, час і місце розгляду справи його повідомлено у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 323 КПК України.
Прокурор заперечував проти заявлених захисниками клопотань, оскільки вважає, що за своїм змістом обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Усі встановлені слідством обставини вчинення інкримінованого обвинуваченими злочину викладені в обвинувальному акті у тому об`ємі, який прокурор вважає необхідним та достатнім.
Оцінки та мотиви суду
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, колегія суддів вважає, що клопотання захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 314 КПК України передбачає, що під час підготовчого судового засідання головуючий з`ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
Однією з обставин, яка перешкоджає призначенню провадження до судового розгляду є невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону.
Частиною четвертою ст. 110 КПК України передбачено, що обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, окрім іншого, має містити відомості, такі як: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Заявляючи клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, захисники кожного з обвинувачених зазначають, що прокурором не у повній мірі дотримані вимоги закону, зокрема в обвинувальному акті виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення є неконкретними та суперечливими, не відповідають реальним обставинам справи.
Колегія суддів вважає, що такі висновки захисників на стадії підготовчого судового засідання є передчасними.
Відповідно до положень ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні не вирішуються питання про доведеність чи відсутність вини обвинуваченого та про правильність кваліфікації дій обвинуваченого, оскільки це питання є предметом судового розгляду, а завданням підготовчого судового засідання є процесуальне та організаційне забезпечення його проведення.
Відповідно до ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте у порядку, встановленому цим Кодексом.
При цьому у доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально?правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому (п. 2 постанови Верховного Суду від 24.11.2016 у справі № 5?328кс16).
Таким чином, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладається в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне прокурор.
Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті, власне, фактичних обставин справи, а також узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин.
Між тим, доводи сторони захисту на обґрунтування необхідності повернення обвинувального акта зводяться саме до такої оцінки фактичних обставин та доказів сторони обвинувачення, що є неприпустимим у підготовчому судовому засіданні.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. ст. 36, 40 КПК України слідчий, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Тому ані сторона захисту, ані суд не можуть вимагати від прокурора викладення обвинувачення так, як, на їх думку, це має бути.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Проте це питання може бути вирішене лише під час судового розгляду.
На переконання колегії суддів, викладені прокурором в обвинувальному акті фактичні обставини кримінальних правопорушень є достатніми для повного розуміння обвинуваченими суті висунутого проти них обвинувачення.
Крім того, суд вважає необґрунтованими посилання захисника ОСОБА_10 на відсутності у ОСОБА_2 процесуального статусу підозрюваного, як на підставу для повернення обвинувального акта, оскільки згадані обставин стосуються оцінки законності здійснення органами слідства процесуальних дій та допустимості доказів. Проте така оцінка притаманна стадії судового розгляду. Встановлення факту порушення права обвинувачених на захист або факту здійснення провокації злочину, на яких наполягає захист, є підставою для постановлення виправдувального вироку, а не для повернення обвинувального акта прокурору.
Що стосується доводів сторони захисту про необхідність повернення обвинувального акта прокурору з тих мотивів, що його було направлено до суду поза межами строку досудового розслідування, колегія суддів зазначає, що такі доводи не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Вкотре, колегія суддів звертає увагу на те, що кримінальним процесуальним законом передбачено повернення обвинувального акта прокурору лише у разі його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України, тому наведені стороною захисту мотиви не заслуговують на увагу при вирішенні питання, передбаченого п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Також суд відхиляє й інші доводи захисника ОСОБА_10, викладені у її клопотанні, оскільки вони не вказують на наявність у обвинувальному акті порушень вимог КПК України, із наявністю яких закон пов`язує можливість його повернення.
Так, наявність в обвинувальному акті посилань на докази (висновки експертиз) не є порушенням вимог ст. 291 КПК України, оскільки вказана норма визначає перелік відомостей, що мають міститись у обвинувальному акті, але разом із тим, зазначення у ньому більш деталізованої інформації не становить порушення вимог вказаної норми та є правом сторони обвинувачення, що, між іншим, жодним чином не порушує засаду змагальності сторін та рівності їх прав на доведення своєї позиції перед судом.
Твердження адвоката ОСОБА_10 щодо неконституційності Національного антикорупційного бюро України також не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на законі, а є її власними міркуванням та тлумаченням відповідних правових норм і не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні у цілому відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для його повернення прокурору не встановлено, а тому клопотання захисників задоволенню не підлягають.
У наведених вище клопотаннях в обґрунтування необхідності повернення прокурору обвинувального акта захисники посилаються на низку рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), цитують їх.
З цього приводу суд звертає увагу на те, що загальний підхід, який використовує ЄСПЛ через методологічне застосування класичного прецеденту, вимагає застосування практики ЄСПЛ через схожість фактів, скарг або юридичних висновків, і «ідеальна релевантність» може бути побудована саме на цих трьох підставах. Проте, у своїх клопотаннях захисники застосовують довільне тлумачення цих рішень та цитат, які не відображають саму правову позицію ЄСПЛ, закріплену у конкретній справі.
З огляду на викладене, суд вважає, що посилання на зазначені у клопотаннях рішення ЄСПЛ є недоречними і тому не приймаються до уваги. З аналогічних підстав, суд вважає нерелевантними посилання захисту на зазначену у клопотаннях практику Верховного Суду.
Також є недоречними посилання захисників на висновки щодо застосування норм права, викладені у судових рішеннях Вищого антикорупційного суду, так як у відповідності до положень ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначені правові висновку не можуть бути джерелом прецедентного права.
Є очевидним, що відповідно до чинного процесуального закону зазначені у клопотаннях обставини, за певних умов, можуть бути підставою для закриття кримінального провадженні або постановлення виправдувального вироку, але у жодному разі не можуть бути обґрунтуванням необхідності повернення обвинувального акта прокурору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 290, 291, 314 КПК України,
п о с т а н о в и в:
У задоволенні клопотань захисника ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 про повернення обвинувального акта прокурору - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Судді:
ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6