- Головуюча суддя (ВАКС): Мовчан Н.В.
Справа № 991/5146/22
Провадження 1-кс/991/5166/22
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2022 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, погоджене з прокурором Другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурору ОСОБА_4, про арешт майна у межах кримінального провадження № 42015000000002517 від 13.11.2015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України,
установив:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому детектив з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, просив накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що слідчою групою Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000002517 від 13.11.2015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України.
За результатом проведення конкурсу на закупівлю квартир на умовах пайової участі у регіонах України від 02.12.2014 № 229/ПАЙ/7, 10.12.2014 між Міністерством оборони України, в особі тимчасово виконуючої обов`язки директора Департаменту капітального будівництва Міністерства оборони України (далі - ДКБ МОУ) ОСОБА_6, та ТОВ «Будкапіталс», в особі директора ОСОБА_7, укладено договір № 227/ДКБ-361П (далі - Договір), предметом якого є придбання пайовиком (ДКБ МОУ) у забудовника (ТОВ «Будкапіталс») житла на умовах пайової участі, а саме квартир у кількості 96 шт. загальною площею 4956,84 кв. м у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (предмет договору).
Відповідно до п. 4.2. Договору визначено такий порядок перерахування коштів пайовиком забудовнику: до 30% - попередня оплата не більше як на 3 місяці (10 335 011 грн); до 95% - після надання нотаріально засвідченої копії сертифіката відповідності або декларації про готовність об`єкта до експлуатації та підписання акта приймання-передачі житла (22 392 524,70 грн); остаточний розрахунок у розмірі 5% - з урахуванням уточненої загальної площі квартир згідно з довідкою Бюро технічної інвентаризації, передачі пайовику належних йому квартир з проведеною державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно за Державою в особі Міністерства оборони України, за обов`язкової умови, що квартири, які забудовник передає за договором, відповідають вимогам п. 2.2 договору (1 722 501,90 грн).
Відповідно до п. 2.2 Договору характеристики предмету договору на момент передачі Пайовику визначено у Переліку опоряджувальних робіт (додаток № 4 до Договору). Квартири, які за договором забудовник зобов`язується передати пайовику, повинні відповідати санітарним нормам щодо житлових приміщень, опоряджувальні роботи виконані в повному обсязі відповідно до переліку опоряджувальних робіт та житло готове під заселення.
У т.в.о. директора ДКБ МОУ ОСОБА_6, яка володіла інформацією про порядок та підстави оплати коштів за квартири, а також вимоги, яким вони повинні відповідати, не пізніше 03.03.2015 виник умисел на розтрату коштів державного бюджету України, що були виділені Міністерству оборони України за бюджетною програмою КПКВ 2101190 «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України» для оплати за договором № 227/ДКБ-361П, для реалізації якого залучила директора ТОВ «Будкапіталс» ОСОБА_5, який не пізніше 03.03.2015 погодився на пропозицію ОСОБА_6 та інших невстановлених службових осіб Міністерства оборони України вчинити дії, спрямовані на протиправне обернення коштів державного бюджету України на користь ТОВ «Будкапіталс».
Розуміючи, що будинок за адресою: АДРЕСА_1, та квартири в ньому не завершені будівництвом, не відповідають чинним нормативно-правовим актам та санітарним нормам щодо житлових приміщень, готових для проживання у них, та умовам договору № 227/ДКБ-361П, на виконання вказівок ОСОБА_6 та інших невстановлених службових осіб Міністерства оборони України, ОСОБА_5 у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці склав і 03.03.2015 подав до Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (перейменована на вул. Київська), яка 10.03.2015 зареєстрована Департаментом ДАБІ у Київській області за № КС 143150690551 (далі - Декларація). Тим самим ОСОБА_5 створено засоби, знаряддя для вчинення злочину, активно сприяючи іншим учасникам у його вчиненні.
Отже, ОСОБА_5, розуміючи, що на об`єкті будівництва виконано не всі необхідні роботи та будинок фактично не закінчений будівництвом, у п. 15 Декларації зазначив, що на об`єкті виконано всі передбачені проектною документацією згідно з ДБН, стандартами і правилами роботи, обладнання встановлено згідно з актами про його прийняття після випробування у визначеному порядку.
У подальшому, 16.03.2015 ОСОБА_5, на виконання попередньо узгодженого з ОСОБА_6 злочинного умислу, достовірно знаючи, що внутрішні опоряджувальні та інженерні роботи (санітарно-технічні, електротехнічні тощо) у квартирах не проведені та будинок, в якому знаходяться квартири, не завершений будівництвом, а також не відповідає чинним нормативно-правовим актам та санітарним нормам щодо житлових приміщень, готових для проживання у них та усвідомлюючи недостовірність відомостей, викладених в Акті № 1 приймання-передачі квартир, перебуваючи у ДКБ МОУ за адресою м. Київ, Повітрофлотський просп., 28, підписав його та завірив печаткою ТОВ «Будкапіталс», внаслідок чого 96 квартир передано Міністерству оборони України від ТОВ «Будкапіталс». Тим самим ОСОБА_5 засвідчив начебто повне виконання умов Договору і створив передумови для перерахування коштів для ТОВ «Будкапіталс» у розмірі 22 392 524,7 грн, тобто останнім створено засоби та знаряддя для вчинення злочину, активно сприяючи ОСОБА_6 у його вчиненні.
Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, у період з 06.04.2015 до 10.04.2015, на підставі вказаних документів, ОСОБА_6 підписала та завірила відбитком печатки ДКБ МОУ платіжні доручення № 227/1 на суму 10 000 000 грн, № 227/11 у сумі 12 392 524,70 грн на перерахування ТОВ «Будкапіталс», які у подальшому виконані посадовими особами Міністерства оборони України.
Незважаючи на повне виконання своїх обов`язків Міністерством оборони України за Договором № 227/ДКБ-361П від 10.12.2014, станом на 14.09.2022, будівельні роботи з будівництва 96 житлових квартир у будинку за адресою АДРЕСА_1, відповідно до умов Договору ТОВ «Будкапіталс» не виконані та житловий будинок не закінчений будівництвом.
Зазначені дії ОСОБА_6 та ОСОБА_5 як пособника у вчиненні кримінального правопорушення призвели до безпідставного перерахування у період з 06.04.2015 до 10.04.2015 за договором № 227/ДБК-361П від 10.12.2014 на придбання житла на умовах пайової участі за адресою: АДРЕСА_1 (з урахуванням додаткових угод) коштів державного бюджету України з рахунку Міністерства оборони України на рахунок ТОВ «БУДКАПІТАЛС» на загальну суму 18 660 437,25 грн (ПДВ 3 732 087,45 грн), тобто розтрати бюджетних коштів, що перебували у віданні ОСОБА_6, у результаті чого Міністерству оборони України завдано матеріальних збитків на вказану суму, що відповідно до прим. 4 до ст. 185 КК України є особливо великим розміром, оскільки у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.
Також, ОСОБА_5 підозрюється у видачі службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа - акта № 1 приймання-передачі квартир від 16.03.2015 за договором від 10.12.2014 № 227/ДБК-361П.
Детектив зазначає, що 16.07.2020 Міністерство оборони України звернулось до Національного бюро із заявою про залучення Міністерства оборони України до кримінального провадження як потерпілого та 23.07.2020 представнику Міністерства оборони України вручено пам`ятку про права та обов`язки потерпілого, чим фактично визнано Міністерство оборони України потерпілим у кримінальному провадженні.
Посилаючись на ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ст. 12 КК України детектив зазначає, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину відповідно, санкція якого передбачає конфіскацію майна як вид покарання. Злочини, у яких підозрюється ОСОБА_5, призвели до фактичної розтрати бюджетних коштів в особливо великих розмірах у сумі 18 660 437,25 грн, які на даний час у повному обсязі до державного бюджету підозрюваними не сплачені.
Таким чином, на переконання органу досудового розслідування, існують підстави вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити ОСОБА_5 додаткове покарання у виді конфіскації майна, що зумовлює необхідність арешту його майна.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 на праві власності належить земельна ділянка, площею 0,25 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1774596232109, кадастровий номер 3221482202:06:001:0057.
Детектив стверджує, що оскільки підозрюваними досі не відшкодовано повної суми, що розтрачена з державного бюджету внаслідок вчинення злочину, та вказана сума суттєво перевищує вартість майна ОСОБА_5, клопотання про арешт якого порушено, накладення описаних вище обмежень є розумним та співрозмірним обмеженням права власності підозрюваного та жодних підстав вважати, що наслідки такого арешту майна для підозрюваного можуть бути негативними, досудовим розслідуванням не встановлено.
З огляду на викладене, детектив просить накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Доцільність розгляду клопотання без повідомлення підозрюваної та інших осіб, детектив обґрунтовує необхідністю забезпечення арешту майна, існуванням реальної загрози відчуження вказаного майна.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, керуючись ч. 2 ст. 172 КПК України, дійшов висновку про проведення розгляду даного клопотання без виклику власника майна, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
До початку судового засідання від детектива Національного бюро ОСОБА_3 надійшла заява, у якій він просить розглянути клопотання про арешт майна підозрюваного ОСОБА_5 без участі детективів Національного бюро, зазначає, що клопотання підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.
Неприбуття детектива у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання ( ч. 1 ст. 172 КПК України).
У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється (ч. 4 ст. 107 КПК України).
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання належить задовольнити з таких підстав.
Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, є арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, підлягає можливій конфіскації. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно із вимогами п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. У цьому разі арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
При вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Частиною 1 ст. 173 КПК України визначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведене необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання встановлено, що детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000002517 від 13.11.2015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України.
У межах цього кримінального провадження 31.10.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, про що свідчить його підпис та підпис захисника про вручення повідомлення про підозру.
У судовому засіданні досліджені копії матеріалів, доданих детективом до клопотання, на обґрунтування обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема: повідомлення про вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, від 06.07.2020; заяви про залучення до кримінального провадження як потерпілого від 16.07.2020; службової записки від 29.10.2021; заяви про вчинення злочину від 03.11.2015; звіту Колегії Рахункової палати України № 10-1 від 09.06.2015 про результати аудиту ефективності використання коштів Державного бюджету України, передбачений Міністерству оборони України на будівництво (придбання) житла для військово службовців Збройних сил України та стану реалізації рекомендацій, наданих Колегією Рахункової палати; акту перевірки технічного та якісного стану квартир від 25.11.2014; протоколів огляду від 17.12.2015; протоколу огляду місця події від 18.11.2020; протоколу огляду документів від 01.02.2022; висновків експерта: за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 23462/15-42/9285?9379/16-42 від 22.06.2016; за результатами проведення судової економічної експертизи № 34577/7520 від 27.05.2022; за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 7981 від 1.05.2022; декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 03.03.2015; договору № 227/ДКБ-361П від 10.12.2014 про придбання житла на умовах пайової участі за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Кірова, 9-б, укладеного між ТОВ «Будкапіталс» та Міністерства оборони України із додатками до нього та додатковими угодами № 1/361П від 25.12.2014, № 2/361П від 16.03.2015, № 3/361П від 02.12.2015, № 4/361П від 23.12.2015, № 5/361П від 23.12.2016 до нього; акту приймання-передачі квартир № 1 від 16.03.2015; журналів реєстрації господарських операцій з 01.01.2014 по 22.06.2020, з 01.01.2014 по 22.06.2020; платіжних доручень № 227/11 від 06.04.2015, 10.04.2015, № 303/5/379 від 29.09.2016, № 303/5/726 від 23.12.2016; протоколів за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій від 18.02.2021; статуту ТОВ «Будкапіталс» (нова редакція) від 12.01.2015; наказів № 430 від 21.07.2011, № 691 від 30.09.2014; протоколів допиту свідків від 08.02.2021, 16.04.2021, 30.04.2021, 12.08.2021, 29.09.2021, 07.10.2021, 12.10.2021, 29.11.2021, 02.02.2022, 08.02.2022, 23.02.2022, 02.06.2022, 28.06.2022; та інші матеріали.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій ОСОБА_5, дослідження цих документів у сукупності формують у слідчого судді внутрішнє переконання, що мали місце обставини, про які зазначається у клопотанні, та що до їх вчинення може бути причетним ОСОБА_5, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність детективом обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Санкція ч. 5 ст. 191 КК України, що інкримінується ОСОБА_5, передбачає відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (ч. 1 ст. 59 КК України).
Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у вигляді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не постановлений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його постановлення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.
Тобто, у випадку визнання винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, тому на переконання слідчого судді детектив довів необхідність арешту майна підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_5 з 29.07.2021 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,25 га, кадастровий номер 3221482202:06:001:0057 (т. 3 а.с. 225,226).
Отже, зазначене нерухоме майно є об`єктом, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Вирішуючи питання щодо способу арешту майна, який підлягає застосуванню, слідчий суддя враховує конкретні обставини провадження, а також пропорційність втручання в права та інтереси власника майна.
Згідно із ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно (ч. 5 ст. 173 КПК України).
Слідчий суддя вважає доведеним існування достатніх підстав вважати, що не накладення арешту на нерухоме майно, зазначене детективом у клопотанні, може призвести до його можливого відчуження на користь третіх осіб або настання інших наслідків, у зв`язку з чим не буде досягнута дієвість даного кримінального провадження.
Тому, враховуючи доведеність детективом наявності ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що заборона розпорядження майном виправдає у цьому випадку ступінь втручання у право власності підозрюваного. Негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки сприятимуть досягненню мети щодо забезпечення конфіскації майна як виду покарання, таке втручання у право на власність є пропорційним, тому клопотання належить задовольнити.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», згідно якої ухвали про арешт майна у кримінальних провадженнях оприлюднюються в електронній формі не раніше дня їх звернення до виконання, тому з метою своєчасного оприлюднення судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на ініціатора клопотання обов`язок повідомити слідчого суддю про дату звернення цієї ухвали до виконання.
Керуючись ст. 2, 7, 107, 131-132, 170-173, 175, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Задовольнити клопотання.
Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: земельну ділянку площею 0,25 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1774596232109, кадастровий номер 3221482202:06:001:0057, із забороною розпорядження цим майном.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Зобов`язати детектива Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 невідкладно повідомити слідчого суддю про дату звернення до виконання цієї ухвали.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1