- Головуючий суддя (ВАКС) : Мовчан Н.В.
Справа № 991/5564/22
Провадження 1-кс/991/5582/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2022 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора Другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурору ОСОБА_4 про арешт майна у межах кримінального провадження № 42015000000002517 від 13.11.2015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України,
УСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому прокурор з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та спеціальної конфіскації, просив накласти арешт на майно підозрюваної ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що слідчою групою Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000002517 від 13.11.2015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України.
31 жовтня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Згідно повідомленої підозри, у період з 30.09.2014 до 11.02.2015 та з 24.02.2015 до 18.06.2015 на ОСОБА_5 покладено тимчасове виконання обов`язків директора Департаменту капітального будівництва Міністерства оборони України, а відтак у зазначені періоди остання була наділена повноваженнями, пов`язаними із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України була службовою особою.
За результатом проведення конкурсу на закупівлю квартир на умовах пайової участі у регіонах України від 02.12.2014 № 229/ПАЙ/7, 10.12.2014 між Міністерством оборони України, в особі тимчасово виконуючої обов`язки директора Департаменту капітального будівництва Міністерства оборони України (далі - ДКБ МОУ) ОСОБА_5, та ТОВ «Будкапіталс», в особі директора ОСОБА_6, укладено договір № 227/ДКБ-361П (далі - Договір), предметом якого є придбання пайовиком (ДКБ МОУ) у забудовника (ТОВ «Будкапіталс») житла на умовах пайової участі, а саме квартир у кількості 96 шт. загальною площею 4956,84 кв. м у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (предмет договору).
За умовами цього договоруціна договору складає 34 450 038 грн з ПДВ та складається із розрахунку загальної площі кварир 4956,84грн, що передаються, та фіксованої вартості 6950 грн за 1 кв.м загальної площі. (п. 3.1. Договору)
Відповідно до п. 4.2. Договору визначено такий порядок перерахування коштів пайовиком забудовнику: до 30% - попередня оплата не більше як на 3 місяці (10 335 011 грн); до 95% - після надання нотаріально засвідченої копії сертифіката відповідності або декларації про готовність об`єкта до експлуатації та підписання акта приймання-передачі житла (22 392 524,70 грн); остаточний розрахунок у розмірі 5% - з урахуванням уточненої загальної площі квартир згідно з довідкою Бюро технічної інвентаризації, передачі пайовику належних йому квартир з проведеною державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно за Державою в особі Міністерства оборони України, за обов`язкової умови, що квартири, які забудовник передає за договором, відповідають вимогам п. 2.2 договору (1 722 501,90 грн).
Згідно із п. 2.2 Договору характеристики предмету договору на момент передачі Пайовику визначено у Переліку опоряджувальних робіт (додаток № 4 до Договору). Квартири, які за договором забудовник зобов`язується передати пайовику, повинні відповідати санітарним нормам щодо житлових приміщень, опоряджувальні роботи виконані в повному обсязі відповідно до переліку опоряджувальних робіт та житло готове під заселення.
Прокурор зазначає, що у т.в.о. директора ДКБ МОУ ОСОБА_5, яка володіла інформацією про порядок та підстави оплати коштів за квартири, а також вимоги, яким вони повинні відповідати, не пізніше 03.03.2015 виник умисел на розтрату коштів державного бюджету України, що були виділені Міністерству оборони України за бюджетною програмою КПКВ 2101190 «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України» для оплати за договором № 227/ДКБ-361П, для реалізації якого залучила директора ТОВ «Будкапіталс» ОСОБА_7, який не пізніше 03.03.2015 погодився на пропозицію ОСОБА_5 та інших невстановлених службових осіб Міністерства оборони України вчинити дії, спрямовані на протиправне обернення коштів державного бюджету України на користь ТОВ «Будкапіталс».
Розуміючи, що будинок за адресою: АДРЕСА_1, та квартири в ньому не завершені будівництвом, не відповідають чинним нормативно-правовим актам та санітарним нормам щодо житлових приміщень, готових для проживання у них, та умовам договору № 227/ДКБ-361П, на виконання вказівок ОСОБА_5 та інших невстановлених службових осіб Міністерства оборони України, ОСОБА_7 у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці склав і 03.03.2015 подав до Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (перейменована на АДРЕСА_1, яка 10.03.2015 зареєстрована Департаментом ДАБІ у Київській області за № КС 143150690551 (далі - Декларація), у п. 15 якої зазначив, що на об`єкті виконано всі передбачені проектною документацією згідно з ДБН, стандартами і правилами роботи, обладнання встановлено згідно з актами про його прийняття після випробовування у визначеному порядку. Тим самим ОСОБА_7 створено засоби, знаряддя для вчинення злочину.
16.03.2015 ОСОБА_5 на виконання попередньо узгодженого з ОСОБА_7 злочинного плану, діючи на підставі довіреності Міністра оборони України від 16.03.2015 № 220/224/д, та усвідомлюючи недостовірність відомостей, викладених в Акті № 1 приймання-передачі квартир, перебуваючи у ДКБ МОУ за адресою: м. Київ, Повітрофлотський просп., 28, підписала його та завірила печаткою Міністерства оборони України, внаслідок чого 96 квартир було прийнято Міністерством оборони України від ТОВ «Будкапіталс», чим виконано умови п.п. 4.3, 5.2 Договору.
У подальшому, не пізніше 06.04.2015, 10.04.2015, на підставі вказаних документів, ОСОБА_5 підписала та завірила відбитком печатки ДКБ МОУ платіжні доручення № 227/1 на суму 10 000 000 грн, № 227/11 у сумі 12 392 524,70 грн на перерахування ТОВ «Будкапіталс», які у подальшому виконані посадовими особами Міністерства оборони України.
Прокурор стверджує, що зазначені дії ОСОБА_5 та ОСОБА_7 як пособника у вчиненні кримінального правопорушення призвели до безпідставного перерахування у період з 06.04.2015 до 10.04.2015 за договором № 227/ДБК-361П від 10.12.2014 на придбання житла на умовах пайової участі за адресою: АДРЕСА_1 (з урахуванням додаткових угод) коштів державного бюджету України з рахунку Міністерства оборони України на рахунок ТОВ «БУДКАПІТАЛС» на загальну суму 18 660 437,25 грн (ПДВ 3 732 087,45 грн), тобто розтрати бюджетних коштів, що перебували у віданні ОСОБА_5, у результаті чого Міністерству оборони України завдано матеріальних збитків на вказану суму, що відповідно до прим. 4 до ст. 185 КК України є особливо великим розміром, оскільки у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.
Також ОСОБА_5 підозрюється у видачі службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа - Акта № 1 приймання-передачі квартир від 16.03.2015 за договором від 10.12.2014 № 227/ДБК-361П.
У клопотанні прокурор посилається на вимоги ч. 1 ст. 170, п. 3 ч. 2 ст. 170, ч. 8 ст. 170 КПК України, ч. 1 ст. 96-1, п. 1 ч. 1 ст. 96-2, ч. 2, 4 ст. 96-2 КК України.
Прокурор зазначає, що 16.07.2020 Міністерство оборони України звернулось до Національного бюро із заявою про залучення Міністерства оборони України до кримінального провадження як потерпілого та 23.07.2020 представнику Міністерства оборони України вручено пам`ятку про права та обов`язки потерпілого, чим фактично визнано Міністерство оборони України потерпілим у кримінальному провадженні.
Посилаючись на ч. 5 ст. 191, ст. 12 КК України прокурор зазначає, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину відповідно, санкція якого передбачає конфіскацію майна як виду покарання. Злочини, у яких підозрюється ОСОБА_5, призвели до фактичної розтрати бюджетних коштів в особливо великих розмірах у сумі 18 660 437,25 грн, які на даний час у повному обсязі до державного бюджету підозрюваними не сплачені.
Тому, на переконання органу досудового розслідування, існують підстави вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити ОСОБА_5 додаткове покарання у виді конфіскації майна, що зумовлює необхідність арешту її майна.
Прокурор зазначає, що 08.11.2022 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного у справі № 991/5145/22 накладено арешт на майно ОСОБА_5, у тому числі, квартири за адресою: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 .
Проте, рішеннями Державних реєстраторів від 08.11.2022 № 65397694, 65398539, 65397935, 65398745 у державній реєстрації обтяження-арешту нерухомого майна ОСОБА_5 відмовлено.
Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 відчужила вказані квартири на користь сина ОСОБА_8, оформивши нотаріально посвідчені договори дарування квартир від 07.11.2022, зареєстровані за № 1036, 1040, 1044, 1048.
Прокурор стверджує, що ОСОБА_5 умисно, з метою уникнення додаткового покарання, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, - конфіскації майна, можливого накладення арешту на майно, вчинила дії направлені на переоформлення цього майна, шляхом укладення договорів дарування квартир із своїм сином, водночас залишаючись фактичним власником цього майна, зокрема, проживаючи в одній із квартир.
У клопотанні прокурор просить накласти арешт на майно ОСОБА_8 як обдарованого за вказаними договорами дарування квартир з метою забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна.
Доцільність розгляду клопотання без повідомлення підозрюваної та інших осіб, прокурор обґрунтовує необхідністю забезпечення арешту майна, існуванням реальної загрози відчуження вказаного майна. Детектив у судовому засіданні зазначені вимоги клопотання підтримав.
Слідчий суддя, вислухавши думку детектива, керуючись ч. 2 ст. 172 КПК України, дійшов висновку про проведення розгляду даного клопотання без виклику власника майна, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
У судовому засіданні детектив ОСОБА_3 клопотання підтримав, з підстав викладених у ньому, просив задовольнити.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення детектива, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні клопотання належить відмовити з таких підстав.
Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, є арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, підлягає можливій конфіскації. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України (ч. 4 ст. 170 КПК України).
Згідно із вимогами п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. У цьому разі арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
Згідно із ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
При вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; можливість спеціальної конфіскації майна; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Під час розгляду клопотання встановлено, що детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000002517 від 13.11.2015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України.
У межах цього кримінального провадження 31.10.2022 о 16:20 год. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, про що свідчить її підпис про вручення повідомлення про підозру.
У судовому засіданні досліджені копії матеріалів, доданих детективом до клопотання, на обґрунтування обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема: повідомлення про вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, від 06.07.2020; заяви про залучення до кримінального провадження як потерпілого від 16.07.2020; службової записки від 29.10.2021; заяви про вчинення злочину від 03.11.2015; звіту Колегії Рахункової палати України № 10-1 від 09.06.2015 про результати аудиту ефективності використання коштів Державного бюджету України, передбачений Міністерству оборони України на будівництво (придбання) житла для військово службовців Збройних сил України та стану реалізації рекомендацій, наданих Колегією Рахункової палати; акту перевірки технічного та якісного стану квартир від 25.11.2014; протоколів огляду від 17.12.2015; протоколу огляду місця події від 18.11.2020; протоколу огляду документів від 01.02.2022; висновків експерта: за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 23462/15-42/9285?9379/16-42 від 22.06.2016; за результатами проведення судової економічної експертизи № 34577/7520 від 27.05.2022; за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 7981 від 1.05.2022; декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 03.03.2015; договору № 227/ДКБ-361П від 10.12.2014 про придбання житла на умовах пайової участі за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ТОВ «Будкапіталс» та Міністерства оборони України із додатками до нього та додатковими угодами № 1/361П від 25.12.2014, № 2/361П від 16.03.2015, № 3/361П від 02.12.2015, № 4/361П від 23.12.2015, № 5/361П від 23.12.2016 до нього; акту приймання-передачі квартир № 1 від 16.03.2015; журналів реєстрації господарських операцій з 01.01.2014 по 22.06.2020, з 01.01.2014 по 22.06.2020; платіжних доручень № 227/11 від 06.04.2015, 10.04.2015, № 303/5/379 від 29.09.2016, № 303/5/726 від 23.12.2016; протоколів за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій від 18.02.2021; статуту ТОВ «Будкапіталс» (нова редакція) від 12.01.2015; наказу № 430 від 21.07.2011 про затвердження положення про Департамент капітального будівництва Міністрества оборони України; наказу № 691 від 30.09.2014 про тимчасове виконання обов`язків директора Департаменту капітального будівництва Міністерства оборони України ОСОБА_5 ; протоколів допиту свідків від 08.02.2021, 16.04.2021, 30.04.2021, 12.08.2021, 29.09.2021, 07.10.2021, 12.10.2021, 29.11.2021, 02.02.2022, 08.02.2022, 23.02.2022, 02.06.2022, 28.06.2022; та інші матеріали.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій ОСОБА_5, дослідження цих документів у сукупності формують у слідчого судді внутрішнє переконання, що мали місце обставини, про які зазначається у клопотанні, та що до їх вчинення може бути причетною ОСОБА_5, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Санкція ч. 5 ст. 191 КК України, що інкримінується ОСОБА_5, передбачає відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (ч. 1 ст. 59 КК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України передбачено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна.
Відповідно доч.4ст.96-2КК Українимайно,зазначене вцій статті,підлягає спеціальнійконфіскації утретьої особи,якщо вонанабула такемайно відпідозрюваного безоплатно,за ринковуціну абоза цінувищу чинижчу ринковоївартості,і зналаабо повиннабула імогла знати,що такемайно відповідаєбудь-якійіз ознак,зазначених упунктах 1-4частини першоїцієї статті. Вищезазначенівідомості щодотретьої особиповинні бутивстановлені всудовому порядкуна підставідостатності доказів. Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 на праві власності належали квартири: за адресою АДРЕСА_5, реєстраційний номер 1774647332109; за адресою АДРЕСА_6, реєстраційний номер 1797467632109; за адресою АДРЕСА_3, реєстраційний номер 958487032109; за адресою АДРЕСА_4, реєстраційний номер 1774596232109, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 18.10.2022.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.11.2022 у справі № 991/5145/22 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_5, у тому числі, вказані квартири, що підтверджується копією судового рішення.
Рішеннями державного реєстратора від 08.11.2022 № 65397694, № 65398539, № 65397935, № 65398745 відмовлено у державній реєстрації обтяження, арештів вказаних об`єктів нерухомого майна, оскільки вони зареєстровані за іншою особою (т. 3 а.с. 302-305).
Встановлено, що квартири: АДРЕСА_7, АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, арешт на які просить накласти прокурор у клопотанні, з 07.11.2022 належить на праві приватної власності сину ОСОБА_5 ОСОБА_8, що підтверджується копіями протоколу огляду від 11.11.2022 та протоколу огляду документів від 11.11.2022.
Тобто, в судовому засіданні встановлено, що на час розгляду цього клопотання майно, з клопотанням про арешт якого звернувся прокурор, вибуло із власності підозрюваної ОСОБА_5, що позбавляє можливості застосувати арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Водночас, доказів того, що зазначені у клопотанні об`єкти нерухомого майна відповідають будь-якій з ознак, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, матеріали справи не містять та у судовому засіданні детективом не надано.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування арешту майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та спеціальної конфіскації, тому у задоволенні клопотання належить відмовити.
Керуючись ст. 2, 7, 131-132, 170-173, 175, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1