- Головуючий суддя (ВАКС): Федоров О.В.
Справа № 991/5645/22
Провадження 1-кс/991/5667/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
19 листопада 2022 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_10.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_11.,
прокурора - ОСОБА_12.,
підозрюваної - ОСОБА_1,
захисників - адвокатів ОСОБА_13., ОСОБА_14.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_15. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019000000001366 від 26 червня 2019 року, відносно:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Києва, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч.1 ст. 366 КК України,
ВСТАНОВИВ:
18.11.2022 до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, яке на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.11.2022 було передане на розгляд слідчого судді ОСОБА_10.
I.Зміст поданого клопотання
У своєму клопотанні детектив просить застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що детективами Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42019000000001366 від 26.06.2019, в якому генерального директора ТОВ «Іволга-2» ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України.
Детектив зазначає, що вказане кримінальне провадження виділене із кримінального провадження № 42015000000001624, обвинувальний акт у якому щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наразі перебуває на розгляді у Вищому антикорупційному суді.
За твердженням детектива, досудовим розслідуванням встановлено, що після призначення ОСОБА_2 23.09.2013 на посаду в.о. гендиректора ДП «Держінформ`юст» (далі - ДП), останній, маючи значний досвід роботи у сфері інформаційних технологій, пов`язаний із розробкою та впровадженням різного роду програмного забезпечення, переважно для потреб органів судової влади, вирішив заволодіти у співучасті з іншими особами грошовими коштами цього ДП шляхом укладення із підконтрольними ж ОСОБА_2 юридичними особами договорів на постачання програмного забезпечення (далі - ПЗ), яке б начебто надавало передбаченій цими договорами кількості користувачів можливість одночасно в онлайн режимі здійснювати відеоконференцзв`язок (далі - ВКЗ).
При цьому, ОСОБА_2, реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами ДП, усвідомлював, що для можливості реалізації його протиправного наміру спочатку необхідним є укладення договору за завищеною ціною між ДП «Держінформ`юст» та підконтрольним йому підприємством на постачання ПЗ Trueconf-server, яке б надавало змогу 200 його користувачам здійснювати ВКЗ у онлайн режимі, а у подальшому - укладення аналогічного за умовами договору, але вже про поставку нібито 1500 ліцензій такого ПЗ, якого заздалегідь ОСОБА_2 виконувати наміру не мав, а повністю перераховану ДП суму грошових коштів на рахунки підконтрольних йому підприємств планував звернути на свою користь та розпорядитися ними.
Так, наприкінці вересня 2013 року, точні дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_2 для реалізації своїх протиправних намірів залучив генерального директора ТОВ «Іволга-2» ОСОБА_1, громадянина Естонії та одночасно вітчима свої дружини ( ОСОБА_6 ) - ОСОБА_5, як представника компанії-нерезидента Ceterum Limited» та її бенефіціарного власника, а також генерального директора ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод» (далі - ТОВ «ЗЕМЗ») ОСОБА_4, які мали вчиняти необхідні у визначений час дії для реалізації розробленого ОСОБА_2 плану.
За твердженнями детектива, з метою заволодінням грошовими коштами в особливо великих розмірах ОСОБА_2 розподілив ролі кожного із співучасників, зокрема й ОСОБА_1, яка, обіймаючи посаду генерального директора ТОВ «Іволга-2», мала підписати фіктивні договори та акти приймання-передачі до них, надати банківські реквізити для зарахування грошових коштів від ДП та перерахувати ці грошові кошти на визначені ОСОБА_2 банківські рахунки підконтрольних юридичних осіб. При цьому, ОСОБА_2 мав реальну можливість здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ «Іволга-2», тобто був його кінцевим бенефіціарним власником, через свою дружину ОСОБА_6 та належну ж йому компанію-нерезидента Global Strategies Establishment, які володіли частками у статутному капіталі ТОВ «Іволга-2» в розмірі 10% та 90% відповідно.
Детектив зазначає, що 04.11.2013 ОСОБА_2 для прикриття своєї злочинної діяльності по запланованій закупівлі 1 500 ліцензій програмного забезпечення TrueConfserver, а також з метою заволодіння грошовими коштами під час здійснення закупівлі ДП «Держінформ`юст» ПЗ за завищеними цінами, як т.в.о. генерального директора вказаного ДП уклав із ТОВ «Іволга-2», в особі генерального директора ОСОБА_1, договір №5/11 на поставку програмної продукції, комп`ютерної програми TrueConfserver та супровідної документації до неї, що включала в себе 200 унікальних кодів, які повинні були забезпечити можливість користування програмою одночасно 200 онлайн-користувачам загальною вартістю 820 000,00 грн з ПДВ, тобто вартістю 4 100,00 грн з ПДВ за одну ліцензію.
За твердженнями детектива, у період з 04.11.2013 по 19.12.2013 ОСОБА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, організував перерахування грошових коштів за договором на поставку програмної продукції комп`ютерної програми TrueConfserver та супровідної документації до неї, що включала в себе 200 унікальних кодів, з метою їх заволодіння та розподілу між співучасниками злочину.
Так, 29.11.2013 між ТОВ «ЗЕМЗ», в особі його генерального директора ОСОБА_4, та компанією-нерезидентом «Ceterum Limited», в особі її представника та бенефіціарного власника ОСОБА_5, укладено зовнішньоекономічний договір № 29/11-2013 на постачання 200 ліцензій ПЗ Trueconf, після чого 09.12.2013 ОСОБА_4 і ОСОБА_5 підписано акт № 1 на загальну суму 89 600,00 доларів США приймання-передачі вказаної кількості ліцензій ПЗ.
Після чого, 02.12.2013 на виконання умов договору від 04.11.2013 № 5/11 з рахунку ДП «Держінформ`юст» № НОМЕР_1 в АТ «Фортуна-Банк» на рахунок ТОВ «Іволга-2» № НОМЕР_2 в АТ «Банк Велес» було перераховано 820 000,00 грн з призначенням платежу: «Плата за програмне забезпечення для вiдеоконференцзв`язку по дог. 5/11 вiд 04.11.13. зг. рах.-факт. 11-0000006 вiд 26.11.13.».
Надалі 16.12.2013 генеральний директор ТОВ «Іволга-2» ОСОБА_1 на підставі договору про постачання комп`ютерної програми TrueConfserver із ТОВ «ЗЕМЗ» від 05.12.2013 №6/12 перерахувала грошові кошти в сумі 813 390,00 грн, отримані перед цим від ДП «Держінформ`юст», на рахунок ТОВ «ЗЕМЗ» № НОМЕР_3 у ПАТ «ПУМБ».
В подальшому, ОСОБА_4, як гендиректор ТОВ «ЗЕМЗ», діючи згідно відведеної йому ОСОБА_2 ролі, 19.12.2013 забезпечив конвертацію отриманих від ТОВ «Іволга-2» грошових коштів у долари США на загальну суму 89 600,00 доларів США, які на виконання договору із компанією-нерезидентом «Ceterum Limited» від 29.11.2013 перерахував на рахунок останньої НОМЕР_7 в APAnlage&PrivatbankAG, розташований у місті Цюрих Швейцарської Конфедерації.
Таким чином, за версією слідства, ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, з метою прикриття злочинної діяльності по здійсненню запланованої фіктивної закупівлі 1 500 унікальних кодів ПЗ TrueConfserver та одночасного заволодіння грошовими коштами при закупівлі за завищеними цінами ПЗ TrueConfserver у кількості 200 унікальних кодів, у період з 04.11.2013 по 19.12.2013, заволодів у співучасті із зазначеними особами грошовими коштами ДП «Держінформ`юст» на загальну суму 260 490,03 грн.
20.01.2014 ОСОБА_2, продовжуючи свою злочинну діяльність та діючи вже як генеральний директор ДП «Держінформ`юст», за попередньою змовою з ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, уклав із підконтрольним йому ТОВ «Іволга-2» через свою дружину ОСОБА_6 та компанію-нерезидента Global Strategies Establishment, в особі директора ОСОБА_1, договір № 1/1 на поставку комп`ютерної програми TrueConf-server із супровідною документацією до неї, що включала 1500 унікальних кодів, які мали забезпечити можливість одночасного користування цим ПЗ 1 500 онлайн-користувачів у режимі ВКЗ на загальну вартість 6 150 000, 00 грн.
При цьому ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 достеменно знали, що умови вказаного договору реально виконуватися не будуть і з метою заволодіння грошовими коштами ДП за начебто постачання від ТОВ «Іволга-2» ПЗ TrueConf-server на 1500 унікальних кодів, забезпечили у період із 28.01.2014 по 06.02.2014 перерахування 6 150 000, 00 грн між ДП «Держінформ`юст», ТОВ «Іволга-2» та ТОВ «ЗЕМЗ», а також їх конвертацію в 672 000,00 доларів США для подальшого перерахування компанії-нерезиденту «Ceterum Limited», щоб отримати фактичну можливість розпорядитися зазначеною сумою грошових коштів на власний розсуд.
За наведених обставин ОСОБА_1, як генеральний директор ТОВ «Іволга-2», підозрюється у сприянні заволодінню грошовими коштами ДП «Держінформ`юст», шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах (на загальну суму 6 410 490,03 грн, що у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину), а також у пособництві службового підроблення, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України.
За твердженнями детектива, 03.10.2017 ОСОБА_1 у встановленому ч. 1 ст. 278 та ч.ч. 1, 2 ст. 135 КПК України порядку повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України у кримінальному провадженні № 42015000000001624 від 29.07.2015.
У подальшому, а саме 26.06.2019 матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України, виділені з кримінального провадження № 42015000000001624 в кримінальне провадження з № 42019000000001366.
Підставами застосування вказаного запобіжного заходу слідчий вказує наявність зазначеної вище обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити дії, що зазначені в ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, на переконання детектива, ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування і суду, незаконно впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зокрема, детектив стверджує, що підозрювана ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. На переконання детектива, про існування вказаного ризику свідчить тяжкість покарання, що загрожує їй за інкриміновані злочини, а саме покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, з конфіскацією майна. Крім того, з 04.10.2019 підозрювану було оголошено у розшук, у зв`язку із тим, що вона перебувала закордоном та не було невідомо достовірне місце перебування. У зв`язку із цим, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.03.2018 стосовно підозрюваної ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. У подальшому, 28.05.2022 Національним бюро каналами МОКП-Інтерпол отримано відомості про затримання на території Федеративної Республіки Німеччина громадянки України ОСОБА_1 та 18.11.2022 на підставі клопотання НАБУ до Компетентного органу Федеративної Республіки Німеччина підозрювану ОСОБА_1 було видано співробітникам НАБУ для притягнення до кримінальної відповідальності.
Також детектив стверджує про наявність достатніх майнових ресурсів, які можуть використовуватися для переховування від органу досудового розслідування та суду. Крім цього, детектив посилається на наявність паспорту громадянина України для виїзду за кордон серія та номер НОМЕР_4, виданий 31.05.2016 та можливість виїзду за межі території України у воєнний стан.
Крім того, детектив зазначає про можливості ОСОБА_1 незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
На підтвердження ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином детектив вказує, що підозрювана ОСОБА_1, користуючись допомогою іншого співучасника інкримінованих їй злочинів - ОСОБА_2, ухилялась від кримінальної відповідальності. Також детектив зазначає, що інші співучасники у цьому кримінальному провадженні знаходяться у розшуку.
У зв`язку з викладеним, детектив вважає необхідним застосування щодо підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів. При цьому, детектив стверджує, що інші більш м`які запобіжні заходи не дадуть можливості здійснювати дієвий контроль за її поведінкою, яка має схильність до тривалого переховування, а також не зможе забезпечити виконання покладених на неї судом обов`язків, тобто не зменшить до прийнятного рівня існування зазначених ризиків.
Детектив просить звернути увагу, що в ході розгляду клопотання про видачу ОСОБА_1 . САП ОГП надавалися гарантії компетентним органам Федеративної Республіки Німеччини про те, що у разі видачі ними ОСОБА_1, сторона обвинувачення буде клопотати про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 з її утриманням у відповідній установі, що розташована у західній частині України, зокрема у м. Львові (Львівська область), де підозрюваній будуть забезпечені усі гарантії, що передбачені національним та міжнародним законодавством при поводженні із особами, позбавленими волі.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 3 ст. 183 КПК України, детектив просить визначити ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. На переконання детектива, внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною ОСОБА_1 покладених на неї процесуальних обов`язків і зазначений розмір застави не є завідомо непомірним.
Крім того, для забезпечення інтересів ефективного досудового розслідування детектив просить покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені п.п. 1-5, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, на випадок внесення нею застави у вказаному розмірі, а саме:
-прибувати до детектива, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора, суду за першим викликом;
-не відлучатись із населеного пункту, де знаходиться її місце фактичного проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
-утримуватися від спілкування з будь-якими особами (крім своїх захисників, слідчих (детективів) Національного антикорупційного бюро України, прокурорів САП Офісу Генерального прокурора України, слідчого судді (суду)) з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_1, зокрема із ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю.
II. Позиція учасників у судовому засіданні
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_12. повністю підтримав доводи заявленого клопотання та просив його задовольнити з викладених у ньому підстав. Додатково обґрунтував необхідність застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою та повідомив про обставини затримання підозрюваної. Просив додатково долучити до матеріалів клопотання документи щодо запиту на екстрадицію, матеріали щодо відновлення кримінального провадження та інші відомості на обґрунтування клопотання.
Підозрювана ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення вказаного клопотання, вказавши, що висновки експертиз, проведених в межах цього кримінального провадження, не відповідають дійсності, оскільки підписи, які містяться у договорах їй не належать, та відповідні зразки у неї не відбиралися. Повідомила, що діяльністю компанії «Іволга-2» вона не займалася, а була лише директором за проханням дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_7, з якою має дружні відносини протягом 20 років. Про діяльність такої компанії та укладені договори вона нічого не знає. Крім того, підозрювана не заперечувала спілкування з ОСОБА_2 протягом 2020 року, однак вказувала, що таке спілкування не стосувалося обставин цього кримінального провадження. Зазначає про скрутне матеріальне становище. Щодо причин її виїзду до Азербайджану в 2017 році пояснила, що такий виїзд був пов`язаний із наявністю закордонних контрактів та роботою за межами України. Також повідомила, що на момент виклику її до слідчого, вона перебувала закордоном та попросила час для повернення, однак слідчий ОСОБА_8 став їй погрожувати кримінальним переслідуванням, у разі її неприбуття. Вважає, що повідомлення про підозру їй не вручено, оскільки відправлено лише за адресою у місті Києві, хоча слідчі були обізнані про її перебування закордоном. Відомості про отримання такого повідомлення про підозру в месенджерах не відповідає дійсності.
Підозрювана ОСОБА_1 стверджує, що не мала наміру переховуватися, а просто була позбавлена можливості повернутися в Україну, з огляду на наявність робочих контрактів закордоном, а у подальшому поширенням Covid-19 та повномасштабним вторгненням росії.
Щодо екстрадиції, підозрювана ОСОБА_1 просила врахувати, що сама виявила бажання повернутися до України. Однак, вважає, що затримання її було безпідставним, оскільки їй не показали червону картку Інтерполу, видану відносно неї, протягом 4 років вона вільно перетинала кордони країн, а тому відсутні підстави вважати, що вона переховувалася. Просить врахувати, що у разі застосування до неї тримання під вартою, перебування у місті Львові наразі також є небезпечним.
Захисник підозрюваної - адвокат ОСОБА_13. стверджував, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 не була вручена останній у відповідності до норм закону. Відсутні будь-які докази вини його підзахисної, а клопотання в більшій мірі містить обґрунтування про винуватість ОСОБА_2 . Його підзахисна не підписувала жодні документи та не переховувалася, а її перебування в Азербайджані було обґрунтоване необхідністю виконання робочого контракту. Вважає недоцільним застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки остання сама виявила бажання повернутися до України, ризики відсутні та підозрювана зацікавлена у відшуканні істини у цій справі. Якщо слідчий суддя прийде до висновку про доцільність застосування запобіжного заходу, просить застосувати домашній арешт або особисте зобов`язання. Також просить взяти до уваги, що на теперішній час, ситуація у місті Львові складніша та небезпечніша, ніж на момент розгляду питання про екстрадицію.
Захисник підозрюваної - адвокат ОСОБА_14. також заперечував проти задоволення вказаного клопотання та просив його повернути. Адвокат зазначив, що досудове розслідування не відновлене, а тому неможливо вирішувати питання про застосування запобіжного заходу. Більше того, захисник стверджує, що вказане клопотання непідсудне Вищому антикорупційному суду, оскільки питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою вирішувалося слідчою суддею Печерського районного суду м. Києва, а тому і вказане клопотання має розглядатися слідчим суддею вказаного суду.
Крім того, захисник вказує про порушення презумпції невинуватості у викладі обставин цього клопотання та неможливість дослідження протоколів допитів свідків. Зазначає про неможливість внесення підозрюваною такої суми застави.
Також у разі прийняття рішення про доцільність застосування запобіжного заходу, адвокат просив передати підозрювану ОСОБА_1 йому на поруки, оскільки він заслуговує на довіру та неодноразово виступав поручителем, а тому може забезпечити належну її процесуальну поведінку та виконання нею усіх покладених обов`язків.
III. Мотиви та оцінка слідчого судді
1. Щодо можливості розгляду по суті поданого клопотання
Враховуючи, що в ході судового засідання сторона захисту стверджувала про неможливість розгляду по суті поданого клопотання, слідчий суддя в першу чергу має з`ясувати, чи існують перешкоди для такого розгляду.
Так, у судовому засіданні сторона захисту з-поміж іншого вказувала, що дане клопотання непідсудне Вищому антикорупційному суду, враховуючи, що воно було подане в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, тобто після обрання тримання під вартою за відсутності підозрюваної. Враховуючи, що попередньо запобіжний захід відносно підозрюваної в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обирався Печерським районним судом м. Києва, адвокат вважає, що і питання про його застосування після її затримання має вирішуватись саме вказаним судом.
На переконання слідчого судді, відповідні доводи адвоката є безпідставними, враховуючи, що порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу врегульовано ст. 184 КПК України, яка встановлює загальні правила підсудності таких клопотань і не містить будь-яких винятків або особливостей щодо підсудності клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який раніше було обрано у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України. Таких особливостей або винятків не містить також і ч. 6 ст. 193 КПК України. З огляду на вказане, доводи адвоката в цій частині не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а розгляд поданого клопотання має відбуватись судом, визначеним у ч. 1 ст. 184 КПК України.
Так, вказана норма встановлює, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.
У свою чергу, питання предметної підсудності ВАКС врегульоване нормами ст. 33-1 КПК України, яка передбачає перелік кримінальних правопорушень та умови, за яких вони віднесені до предметної підсудності ВАКС. До вказаного переліку належить, зокрема, кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, якщо розмір завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на час вчинення кримінального правопорушення і якщо воно вчинене службовою особою суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків.
Як встановлено слідчим суддею, кримінальне провадження, в межах якого подане клопотання, стосується кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, ймовірно вчинених групою осіб, до якої входили, зокрема, службові особи ДП «Держінформ`юст», власником якого є держава Україна в особі Міністерства юстиції України. При цьому, за даними слідства, вказаний злочин вчинявся протягом 2013-2014 років і ймовірно спричинив державі шкоди на суму більше ніж шість мільйонів гривень, тобто на суму яка більше ніж в 500 разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на час вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, кримінальне провадження, у межах якого подано клопотання, стосується кримінального правопорушення, віднесеного до підсудності Вищого антикорупційного суду, а тому саме цей суд уповноважений на його розгляд.
Крім цього, сторона захисту в ході судового засідання вказувала, що подане клопотання підлягає поверненню, у зв`язку з його невідповідністю вимогам ч. 3 ст. 184 КПК України, оскільки до нього не додано переліку свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати. Адвокат вказав, що такий перелік вимагається з огляду на вимоги засади безпосередності і неможливості врахування судом показань свідків, наданих слідству і зафіксованих в протоколах допиту на досудовому розслідуванні, а тому такий список надає можливість забезпечити їх допит безпосередньо судом під час розгляду клопотання.
Слідчий суддя вважає вказані доводи сторони захисту безпідставними і такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.
Так, ч. 3 ст. 184 КПК України передбачає, що до клопотання про застосування запобіжного заходу додається, зокрема, перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу. Зміст вказаної норми свідчить, що необхідність долучення відповідного переліку обумовлюється наявністю наміру (бажання) у слідчого/прокурора здійснити допит свідків при розгляді поданого ними клопотання, тобто не є обов`язковим і входить до дискреційних повноважень сторони обвинувачення, які вона реалізує на власний розсуд.
У цьому кримінальному провадженні відповідний перелік свідків відсутній, оскільки прокурор не порушував питання про необхідність їх допиту при розгляді поданого ним клопотання і такі свідки не допитувались, а тому будь-яких порушень вимог ч. 3 ст. 184 КПК України слідчим суддею не встановлено.
При цьому, слідчий суддя відзначає, що заборона використання у якості доказів досудових показань свідків не поширюється на стадію досудового розслідування і стосується саме необхідності безпосереднього допиту таких осіб під час розгляду пред`явленого обвинувачення по суті із наданням стороні захисту права перехресного допиту, а тому не зумовлює необхідності чи обов`язку безпосереднього допиту судом усіх свідків при вирішенні питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу на стадії досудового розслідування.
У зв`язку з цим, слідчий суддя відхиляє відповідні доводи сторони захисту.
Також сторона захисту вказувала, що подане клопотання не може бути розглянуте по суті і має бути повернене, оскільки його скеровано в межах зупиненого кримінального провадження, досудове розслідування у якому не було відновлене у передбаченому законом порядку.
Слідчий суддя, вказані доводи сторони захисту також відхиляє, враховуючи, що під час судового засідання прокурор надав слідчому судді відповідну постанову про відновлення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, а також долучив відомості з ЄРДР щодо його руху, з яких вбачається, що досудове розслідування було відновлено 18 листопада 2022 року, тобто у день звернення із клопотанням про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_1 .
При цьому, доводи адвоката, щодо ненадання копії такої постанови стороні захисту, по-перше, не впливають на можливість звернення із відповідним клопотанням і його розгляду слідчим суддею, а по-друге, не узгоджуються із положеннями ч.1 ст. 282 КПК України, яка вказує, що у випадку неможливості невідкладного надання копії постанови стороні захисту, вона надсилається їй у триденний строк.
За таких обставин, слідчим суддею не встановлено порушень щодо порядку звернення із поданим клопотанням.
2.Щодо підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.
Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Частина третя ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч.1 ст. 178 КПК України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
При цьому, ч. 3 ст. 183 КПК України визначає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, у розмірі достатньому для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 вказаної статті. В ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 вказаної статті..
Згідно з положеннями ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З аналізу зазначених вище норм законодавства можна підсумувати, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчому судді необхідно перевірити:
1)чи набула особа статусу підозрюваної?
2)чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні такою особою кримінального правопорушення?
3)чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України?
4)чи наявні інші обставини, які враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України?
5)чи наявні відомості на переконання того, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам кримінального провадження?
6)який розмір застави необхідно визначити як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід та які обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідно покласти на підозрювану, у випадку внесення застави?
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення прокурора, слідчий суддя, надаючи відповіді на вказані питання, приходить до таких висновків.
2.1. Щодо набуття статусу підозрюваної
Запобіжні заходи на стадії досудового розслідування можуть застосовуватися лише до підозрюваного.
За змістом ч.1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваної має, зокрема, особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень.
При цьому, згідно з ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, зокрема, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
У свою чергу, відповідно до ч.1 ст.278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (зокрема, надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, тощо).
Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 було складено та підписано 03.10.2017, а тому, за загальним правилом, воно мало бути особисто вручене останній у вказаний день.
Водночас, згідно з долучених матеріалів кримінального провадження, 04.10.2017 вказане повідомлення про підозру було направлено засобами поштового зв`язку за адресою місця проживання ОСОБА_1, а саме - АДРЕСА_1 .
Згідно з наданих матеріалів вбачається, що здійснення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, обумовлено неможливістю безпосереднього вручення особі такого повідомлення, у зв`язку із невстановленням її місцезнаходження, внаслідок її виїзду закордон.
Зокрема, згідно з долучених до клопотання матеріалів та пояснень підозрюваної у судовому засіданні, вона викликалася до слідчого. Так, із протоколу огляду від 04.10.2017 вбачається, що шляхом направлення повісток у месенджер за номером телефону ОСОБА_1 НОМЕР_5, здійснено виклик останньої на 26.09.2017, який отримано та прочитано. Однак, на вказаний виклик ОСОБА_1 не з`явилася та згідно із матеріалами клопотання та її поясненнями у судовому засіданні, у вказаний період часу вона знаходилася закордоном.
У зв`язку із неможливістю особистого вручення повідомлення про підозру та невстановленням місцем знаходження ОСОБА_1, 04.10.2017, повідомлення про підозру було направлено у відповідності до вимог ст. 135 КПК України поштою за місцем її проживання та у месенджері Telegram за її номером телефону НОМЕР_5 було направлено фотознімки такого повідомлення про підозру. Відповідно до відомостей програмного забезпечення вказане повідомлення про підозру було отримане та прочитане, що підтверджується протоколом огляду від 04.10.2017.
Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_1 має статус підозрюваної у цьому кримінальному провадженні і щодо неї може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
2.2.Щодо наявності обґрунтованої підозри
Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Таким чином, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_1 могла вчинити інкриміновані їй злочини. При цьому, важливо, що остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.
Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється за фактом заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем під час здійснення закупівлі державним підприємством «Держінформ`юст» програмного забезпечення для функціонування системи відеоконференцзв`язку.
Так, механізм злочину полягав у тому, що ДП «Держінформ`юст» укладалися договори на постачання програмного забезпечення, яке б надавало передбаченій цими договорами кількості користувачів можливість одночасно у онлайн режимі здійснювати відеоконференцзв`язок, однак за одним із таких договорів постачання такого програмного забезпечення відбувалося за завищеною ціною, а за іншим взагалі не відбувалося, а грошові кошти перераховувалися на рахунки підконтрольних співучасникам компанії.
Зокрема, за версією слідства, ОСОБА_2, займаючи посаду посаду в.о. гендиректора залучив до реалізації вказаного злочину ОСОБА_1, яка мала дружні відносини із дружиною останньої, та була генеральним директором ТОВ «Іволга-2». Так, 04.11.2013 між ДП «Держінформ`юст» та ТОВ «Іволга-2» укладено та підписано договір №5/11 на поставку програмної продукції, комп`ютерної програми TrueConfserver та супровідної документації до неї, що включала в себе 200 унікальних кодів, які повинні були забезпечити можливість користування програмою одночасно 200 онлайн-користувачам загальною вартістю 820 000,00 грн з ПДВ, тобто вартістю 4 100,00 грн з ПДВ за одну ліцензію.
При цьому, вартість такої ліцензії була завищеною, оскільки вказаним особам було відомо, що ціна від виробника комп`ютерної програми TrueConfserver для України, станом на 04.11.2013 становила 350 доларів США, що відповідно до офіційного курсу валют НБУ складало 2 797,55 грн (1 долар США - 7,993 грн.) за одну ліцензію.
02.12.2013 на виконання вказаного договору від 04.11.2013 № 5/11 з рахунку ДП «Держінформ`юст» № НОМЕР_1 в АТ «Фортуна-Банк» на рахунок ТОВ «Іволга-2» № НОМЕР_2 в АТ «Банк Велес» було перераховано 820 000,00 грн з відповідним призначенням платежу. Надалі вказані грошові кошти були перераховані іншому контрагенту ТОВ «Іволга-2» - ТОВ «ЗЕМЗ», генеральним директором якого є ОСОБА_4 та пізніше конвертовані у долари США на загальну суму 89 600,00 та перераховані на рахунок компанії-нерезиденту «Ceterum Limited», підконтрольній іншому співучаснику ОСОБА_5 .
Враховуючи завищення ціни програмного забезпечення, орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_1 в співучасті із ОСОБА_2 та ОСОБА_9, ОСОБА_4 заволоділа грошовими коштами ДП «Держінформ`юст» на загальну суму 260 490,03 грн.
У подальшому, 20.01.2014 між ДП «Держінформ`юст» та ТОВ «Іволга-2» було укладено договір № 1/1 на поставку комп`ютерної програми TrueConfserver із супровідною документацією до неї, що включала 1500 унікальних кодів, які мали забезпечити можливість одночасного користування цим ПЗ 1 500 онлайн-користувачів у режимі ВКЗ на загальну вартість 6 150 000, 00 грн.
Однак, за версією слідства, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 достеменно знали, що умови вказаного договору реально виконуватися не будуть, та з метою заволодіння грошовими коштами ДП за начебто постачання від ТОВ «Іволга-2» ПЗ TrueConf-server на 1500 унікальних кодів, забезпечили у період із 28.01.2014 по 06.02.2014 перерахування 6 150 000, 00 грн між ДП «Держінформ`юст», ТОВ «Іволга-2» та ТОВ «ЗЕМЗ», а також їх конвертацію в 672 000,00 доларів США для подальшого перерахування компанії-нерезиденту «Ceterum Limited», щоб отримати фактичну можливість розпорядитися зазначеною сумою грошових коштів на власний розсуд.
При цьому, без фактичної передачі такого програмного забезпечення 01.04.2014 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підписали акт приймання-передачі до договору поставки програмної продукції №1/1 від 20.021.2014.
Описані вище дії зазначених осіб, їх взаємоузгодженість та взаємозалежність, характер та послідовність, створюють у слідчого судді переконання у тому, що такі особи ймовірно діяли у співучасті, мали спільний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами державного підприємства, а з огляду на зміст та обсяг дій підозрюваної ОСОБА_1 існують достатні підстави вважати, що вона виконувала роль пособника. При цьому, враховуючи суму грошових коштів, які були предметом таких договорів за якими фактично не поставлено програмне забезпечення, існують підстави вважати, що державному підприємству завдано шкоду в особливо великому розмірі, встановленому ч. 5 ст. 191 КК України.
Зазначені вище обставини, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої ОСОБА_1 підозри, встановлені слідчим суддею на підставі таких досліджених в ході судового засідання копій документів:
- договору від 04.11.2013 №5/11 між ДП «Держінформ`юст» в особі ОСОБА_2 та ТОВ «Іволга-2» в особі генерального директора ОСОБА_1 на поставку програмної продукції, комп`ютерної програми TrueConfserver;
- акта приймання-передачі від 01.04.2014;
- договору між ДП «Держінформ`юст» та ТОВ «Іволга-2» від 20.01.2014 №1/1 на поставку програмної продукції, комп`ютерної програми TrueConfserver та супровідної документації;
- акта приймання-передачі від 01.04.2014;
- виписки по рахунку ТОВ «Іволга-2»;
- договору №6/12 від 05.12.2013;
- договору №2/01 від 21.04.2014;
- протоколу тимчасового доступу від 18.10.2017;
- договорів №03/01-14 від 03.01.2014 та додаткової угоди №1;
- платіжного доручення ТОВ «ЗЕМЗ»;
- протоколів зборів ТОВ «Іволга-2» та матеріалів реєстраційної справи ТОВ;
- відповіді ТРУ КОНФ №22-135 від 22.05.2017;
- протоколу огляду від 11.07.2017; від 19.10.2017;
- висновку судово-економічної експертизи №1020/1021 від 10.08.201 та 01.09.2017;
- висновків експерта №8-4/1829 від 01.09.2017; №8-4/1779 від 07.11.2018;
- протоколом затримання особи від 23.09.2017;
- відповіді на запит про міжнародну правову допомогу компетентними органами Князівства Ліхтенштейн;
- відповіді на запит про міжнародну правову допомогу компетентними органами Швейцарської Конфедерації;
- інших документів.
Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_1, виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваною кримінальних правопорушень за викладених у клопотанні обставин.
Слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності доказів винуватості ОСОБА_1, оскільки вказане питання має вирішуватися під час судового розгляду в ході оцінки всієї сукупності матеріалів кримінального провадження, яке наразі перебуває лише на стадії досудового розслідування.
Щодо доводів захисника та підозрюваної про необгрунтованість висновку почеркознавчої експертизи, у зв`язку із тим що у підозрюваної ОСОБА_1 не бралися зразки її підписів, то слідчий суддя їх не бере до уваги, оскільки не уповноважений вирішувати питання щодо допустимості чи недопустимості зібраних слідством доказів, а також щодо законності чи незаконності проведення будь-яких слідчих/процесуальних дій.
За таких обставин, доводи сторони захисту не спростовують висновку слідчого судді про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри.
2.3.Щодо наявності ризиків
Ризики вчинення підозрюваною дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрювана обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона схильна і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
У клопотанні детектив вказує на ризики того, що підозрювана ОСОБА_1 може (1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду, (2) незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, (3) перешкоджати кримінальному провадження іншим чином.
2.3.1.Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Слідчий суддя вважає, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є реальним, враховуючи:
1)тривале переховування від слідства та перебування у розшуку підозрюваної, якій було достовірно відомо про здійснюване щодо неї кримінальне провадження, та яка у зв`язку з цим була затримана представниками МОКП-Інтреполу на території Федеративної Республіки Німеччина;
2)наявні відомості із паспорту громадянина України для виїзду закордон про значну кількість переміщень в т.ч. і між країнами Європи протягом часу розшуку;
3)достатність матеріального стану підозрюваної ОСОБА_1 в т.ч. і для тривалого перебування та проживання закордоном, а також наявність нерухомого майна у її особистій власності та у власності її близьких осіб;
4)можливість підозрюваної залишити територію України, з огляду на наявність паспорту громадянки України для виїзду за кордон та відсутність обмежень щодо виїзду за межі території держави в умовах запровадженого воєнного стану;
5)відсутність в розпорядженні слідчого судді відомостей про міцні соціальні зв`язки підозрюваної за місцем здійснення досудового розслідування, враховуючи відсутність постійного місця роботи в Україні, довготривале (протягом останніх 5 років) проживання підозрюваної за межами України, а також виїзд закордон батьків підозрюваної на початку повномасштабного вторгнення росії;
6)існування можливості переховування на тимчасово окупованих територіях України;
7)тяжкість злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, суворість можливого покарання та пов`язані із цим негативні наслідки;
Наведені вище обставини є передумовами та можливістю для втечі підозрюваної з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.
Співставлення можливих негативних для підозрюваної наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Таким чином, наведені вище обставини в сукупності дають слідчому судді підстави дійти висновку щодо наявності ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.
2.3.2.Щодо ризику незаконного впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, слідчий суддя бере до уваги, що:
-інкримінований підозрюваній злочин вчинений у співучасті, що дозволяє ймовірно причетним особам координувати свої дії та показання;
-наявність близьких стосунків підозрюваної із іншим ймовірним співучасником - ОСОБА_2 та його родиною, про що самостійно стверджувала підозрювана під час судового засідання;
-наявність зафіксованого спілкування з іншим ймовірним співучасником - ОСОБА_2 під час перебування в розшуку, а також направлення останнім від її імені як від директора ТОВ «Іволга-2» офіційного листа на адресу державного підприємства;
-на цій стадії досудового розслідування не допитані всі особи, яким можуть бути відомі обставини розслідуваного злочину;
-в ході розгляду даного клопотання підозрюваній стали відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту свідків, з яких вона дізналася зміст їх показань та особисті дані, що уможливлює вплив на останніх.
Вказані обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.
2.3.3.Щодо наявності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином
Слідчий суддя вважає, що підозрювана ОСОБА_1, не перебуваючи під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись із іншими ймовірними співучасниками злочину про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультуватись з приводу можливих способів ухилення від передбаченої законом відповідальності.
Крім того, слідчий суддя враховує зафіксовані факти переховування підозрюваної, перебування в розшуку інших ймовірних співучасників, виявлення за місцем проживання іншого ймовірного співучасника листа від імені ОСОБА_1 про надання політичного притулку в Республіці Азербайджан, що може свідчити про можливе узгодження їх дій по забезпеченню свого ухилення від органів досудового розслідування та суду.
Вказане свідчить про можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
2.4.Щодо наявності інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України
При вирішенні питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:
-вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваною у співучасті особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у разі визнання винуватою у вчиненні якого, їй може загрожувати покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права;
-відсутність відомостей про стійкі соціальні зв`язки підозрюваної на території України - вдова, не має малолітніх чи неповнолітніх дітей та інших осіб на утриманні, не має постійного місця роботи, останні п`ять років не проживала на території України;
-достатній майновий стан;
-заявлена готовність сприяти проведенню досудовому розслідуванню.
При цьому, слідчий суддя не бере до уваги надану стороною захисту позитивну характеристику з місця проживання ОСОБА_1 у м. Києві, враховуючи, що останні п`ять років підозрювана перебувала і проживала за межами території України.
2.5.Щодо можливості застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або більш м`якого запобіжного заходу
На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані у цій ухвалі ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваної, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, зокрема, факту довготривалого переховування від органу досудового розслідування, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваної, застосування застави як основного запобіжного заходу буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення нею позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню. Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, пов`язаний з доступом підозрюваної до технічних засобів комунікації та інших ймовірних співучасників, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі.
Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрювану обов`язків буде залежати виключно від волі самої ОСОБА_1 та їх порушення не матиме для неї очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Таким чином, зважаючи на процесуальну поведінку підозрюваної протягом часу досудового розслідування, високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, з урахуванням її особистих характеристик, слідчий суддя приходить висновку, що до підозрюваної слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
При цьому, слідчим суддею не встановлено законодавчих обмежень щодо застосування до підозрюваної вказаного запобіжного заходу, оскільки п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Як вказувалось вище, за інкримінований підозрюваній злочин передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.
При цьому, вирішуючи питання про строк дії такого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує інтенсивність встановлених ризиків, обсяг обставин, що підлягають доказуванню, з огляду на правову кваліфікацію та кількість ймовірних співучасників, а також введений на всій території України воєнний стан, який поза залежністю від волі сторони обвинувачення може ускладнити проведення слідчих та процесуальних дій, а тому вважає за доцільне визначити строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування та з урахуванням часу фактичного затримання, а саме - до 14 січня 2023 року.
Застосовуючи до підозрюваної запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_1 тривалий час перебувала у розшуку і була затримана представниками МОКП-Інтреполу на території Федеративної Республіки Німеччина, уповноважені органи якої схвалили її екстрадицію для здійснення подальшого досудового розслідування на території України та з огляду на обрання щодо неї в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому, з огляду на введений на території України воєнний стан через повномасштабне вторгнення росії, схвалення такої екстрадиції відбулось із тим застереженням, що перебування підозрюваної під вартою на етапі досудового розслідування здійснюватиметься у західних областях України. Слідчий суддя вважає таке застереження виправданим з огляду на кількість та періодичність масованих ракетних ударів по території м. Києва та Київської області, а тому, діючи в цілях безпеки підозрюваної та з метою виконання міжнародних зобов`язань і дотримання наданих гарантій, місцем тримання під вартою слід визначити Державну установу «Львівська установа виконання покарань №19», яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 20.
2.6.Щодо альтернативного запобіжного заходу
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В прохальній частині свого клопотання сторона обвинувачення просить встановити заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 744 300 гривень.
Визначаючи розмір застави, який необхідно застосувати до підозрюваної як альтернативний триманню під вартою, слідчий суддя виходить з того, що перш за все має бути врахована реальна можливість підозрюваної виконувати умови запобіжного заходу. Зокрема, у разі визначення застави в порядку ч. 3 ст. 183 КПК України, необхідно встановити такий її розмір, який не буде завідомо непомірним для підозрюваної і не становитиме для неї надмірного тягаря до такої міри, що фактично застосоване до неї тримання під вартою стане безальтернативним.
З огляду на відсутність відомостей про її офіційний дохід протягом останніх п`яти років перебування закордоном, незначний обсяг наявного нерухомого та рухомого майна у власності як самої підозрюваної, так і у її близьких родичів, а також зважаючи на відсутність у підозрюваної постійного місця роботи і відповідно стабільного джерела доходу, слідчий суддя вважає, що розмір застави, який просить визначити прокурор був би надмірним для неї і не співвідносився б із рівнем її матеріального забезпечення.
У зв`язку із цим, слідчий суддя вважає за необхідне визначити як альтернативний запобіжний захід заставу у меншому розмірі, а саме - 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 496 200 гривень.
На переконання слідчого судді, з урахуванням встановленого майнового стану підозрюваної та її близьких родичів, а також індивідуальних обставин підозрюваної, характеру її процесуальної поведінки та ймовірно вчиненого злочину, такий розмір застави з достатньою мірою зможе забезпечити її належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не буде непомірним для неї. Визначений розмір застави є співмірним з наявними відомостями про доходи підозрюваної, вартістю належного їй майна, встановленими відомостями про її можливість забезпечувати своє довготривале проживання закордоном та буде розумним з огляду на обставини ймовірно вчиненого нею кримінального правопорушення. Зокрема, слідчий суддя враховує, що розмір шкоди, ймовірно завданий кримінальним правопорушенням, в якому ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється становить більше шести мільйонів, а вона, за версією слідства, виконували роль пособника, сприяючи вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками.
За описаних вище обставин запобіжний захід у виді застави у зазначеному розмірі буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрювана або інша особа (заставодавець) боялася б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків.
При цьому, слідчий суддя вважає, що такий розмір застави здатен достатньою мірою забезпечити дієвість цього кримінального провадження і є розумним з огляду на необхідність виконання його завдань.
Крім того, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, при визначенні альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у зв`язку із встановленням ризиків перешкоджання кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрювану такі обов`язки:
1) прибувати за першим викликом до детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду;
2) не відлучатись за межі території України, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
4) утримуватися від спілкування із ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_1 ;
5) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України.
Такі обов`язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для ОСОБА_1 і здатні запобігти реалізації встановлених вище слідчим суддею ризиків.
Водночас, слідчий суддя вважає невиправданим прохання детектива та прокурора покласти на підозрювану обов`язок носити електронний засіб контролю та не відлучатись за межі міста Києва, оскільки в умовах воєнного стану існує постійний ризик необхідності евакуації цивільного населення через загрозу активних бойових дій чи ракетних ударів на території міста Києва.
У випадку внесення застави, строк дії таких обов`язків слід визначити в межах передбаченого законом 2-місячного періоду, однак в межах строку досудового розслідування, тобто до 15 січня 2023 року.
За наведених вище обставин подане клопотання слід задовольнити частково.
При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 131-132, 176-179, 182-184, 193-197, 205, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_15. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019000000001366 від 26 червня 2019 року - задовольнити частково.
2.Застосувати до підозрюваної ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19», яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 20.
3.Строк тримання під вартою, з урахуванням строку досудового розслідування та часу фактичного затримання, визначити до 14 січня 2023 року включно.
4.Взяти підозрювану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, під варту у залі суду.
5.Одночасно визначити підозрюваній ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 496 200 (чотириста дев`яносто шість тисяч двісті) гривень.
6.Сума застави може бути внесена підозрюваною або іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у розмірі, визначеному в цій ухвалі, у національній грошовій одиниці України, на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за такими реквізитами:
Вищий антикорупційний суд, ЄДРПОУ 42836259;
номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_6 ;
призначення платежу: прізвище, ім`я, по батькові підозрюваного, кошти
застави, згідно з ухвалою слідчого судді (номер справи, дата ухвали, назва
суду).
7.Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу, протягом дії ухвали. У разі внесення застави у визначеному слідчим суддею розмірі підозрювана звільняється з-під варти і вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.
8.Роз`яснити підозрюваній, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19».
9.Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19» негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваної, яка внесла заставу, з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та слідчого суддю Вищого антикорупційного суду.
10.У разі звільнення підозрюваної ОСОБА_1 з-під варти у зв`язку з внесенням застави покласти на неї такі обов`язки:
1)прибувати за першим викликом до детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду;
2)не відлучатись за межі території України, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3)повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
4)утримуватися від спілкування із ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_1 ;
5)здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України.
11.Термін дії обов`язків, покладених на підозрювану, визначити до 15 січня 2023 року включно.
12.В іншій частині вимог клопотання - відмовити.
13.Контроль за виконанням покладених на підозрювану обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, що здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42019000000001366 від 26 червня 2019 року та детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють у ньому досудове розслідування.
14.Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
15.Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваній, її захисникам та направити для виконання керівнику Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19».
16.Виконання ухвали в частині взяття під варту в залі суду і доставлення до місця ув`язнення доручити батальйону конвойної служби ГУНП в м. Києві, а в частині тримання під вартою - керівнику Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19».
17.Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42019000000001366 від 26 червня 2019 року та детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють у ньому досудове розслідування.
18.Строк дії ухвали до 15 січня 2023 року включно.
19.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_10