Документ № 107509328

Дата засідання: 29/11/2022
Дата винесення рішення: 29/11/2022
Справа №: 991/5035/22
Провадження №: 52020000000000379
Інстанція: ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне
Тип рішення: Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

Головуючий суддя (ВАКС) : Біцюк А.В.

Справа № 991/5035/22

Провадження 1-кс/991/5054/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2022 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_14., за участю секретарів судового засідання ОСОБА_15., ОСОБА_16 прокурорів ОСОБА_17., ОСОБА_18, захисника ОСОБА_19, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Києві клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_20., погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_21 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні № 52020000000000379 від 12.06.2020 р.,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_20., погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) ОСОБА_21 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні № 52020000000000379 від 12.06.2020 р. (далі - Кримінальне провадження), досудове розслідування в якому здійснюється, зокрема, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, в якому детектив просить обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (далі - Клопотання).

Клопотання мотивовано тим, що:

1) ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у зловживанні службовим становищем, тобто, умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, та пособництві у службовому підробленні, тобто видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України;

2) злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, є тяжким корупційним злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

3) наявні ризики, які свідчать про можливе вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

4) у зв`язку із тим, що місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_1 невідоме органу досудового розслідування станом на 30.09.2022, виїхав за межі України 02.03.2021,відомості про перетин державного кордону України відсутні, не з`являється без поважних причин на неодноразові виклики до НАБУ для проведення слідчих/процесуальних дій, у відповідності до вимог ст. 281 КПК України постановою детектива НАБУ ОСОБА_20. від 30 вересня 2022 підозрюваного ОСОБА_1 оголошено у міжнародний розшук.

У судовому засіданні прокурори ОСОБА_22., ОСОБА_23. доводи Клопотання підтримали, просили задовольнити Клопотання в повному обсязі.

В судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_24., заперечував проти доводів Клопотання, просив відмовити у задоволенні Клопотання з підстав його необґрунтованості та незаконності.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання про обрання запобіжного заходу, додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - процесуальне керівництво у Кримінальному провадженні, зокрема, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

У відповідності до постанови заступника Генерального прокурора- - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_25. від 14.11.2022 строк досудового розслідування у Кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто, до 18.12.2022.

У відповідності до положень ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно положень ст. ст. 176, 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

Згідно положень ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

З огляду на положень даної статті слідчий суддя під час вирішення питання щодо наявності підстав для обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за його відсутності має встановити наступні обставини: (1) чи набув ОСОБА_1 статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні, в рамках якого розглядається клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; (2) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке йому інкримінується; (3) наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України; (4) чи наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Зі свого боку, з метою вирішення вищезазначених питань, слідчому судді необхідно встановити у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_1 .

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме:

- у зловживанні службовим становищем, тобто, умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненому за попередньою змовою групою осіб;

- у пособництві у службовому підробленні, тобто видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що в ході досудового розслідування встановлено наступні обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

ПАТ «Центренерго» (далі - ПАТ) є державним підприємством, в якому держава в особі суб`єкта управління об`єктами державної власності - Фонду державного майна України, володіє акціями у розмірі 78,3 %.

Відповідно до Статуту, затвердженого 30.03.2018, метою діяльності ПАТ є одержання прибутку, для чого ПАТ має право в порядку, встановленому чинним законодавством, Статутом та внутрішніми документами укладати договори.

ОСОБА_1 відповідно до наказу ПАТ від 01.07.2019 № 83-к з 02.07.2019 призначений на посаду члена Дирекції (Директора) та звільнений з неї наказом ПАТ від 28.05.2020 № 61-к.

Згідно з наказом ПАТ від 28.05.2020 № 64-к ОСОБА_1 знову призначено на посаду Директора з 29.05.2020.

Відповідно до п. 18.9 Статуту ПАТ Директор здійснює свої повноваження на підставі цього Статуту та укладеного контракту.

На підставі контракту від 29.05.2020 ОСОБА_1 був наділений повноваженнями, пов`язаними із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Відповідно до тимчасового розподілу повноважень між членами Дирекції ПАТ (затверджений рішенням дирекції від 28.05.2020) ОСОБА_1 ніс відповідальність за паливне забезпечення, безпосередньо спрямовував, координував та контролював діяльність Департаменту з матеріально-технічного та паливного забезпечення.

Крім того, згідно з довіреністю № 165/22 від 11.07.2019, ОСОБА_1 був уповноважений вчиняти від імені ПАТ правочини з питань, пов`язаних із закупівлею газу, для чого мав право укладати договори на його постачання, вносити зміни, доповнення до них, підписувати від імені ПАТ документи, пов`язані з їх виконанням.

З 01.01.2020 до 31.12.2020 ОСОБА_1 був наділений такими ж повноваженням довіреністю ПАТ від 23.12.2019 № 319.

ОСОБА_2 відповідно до Наказу ПАТ від 15.12.2016 № 187-к переведений на посаду члена Дирекції (Директора) ПАТ та звільнений з цієї посади наказом ПАТ від 28.05.2020 № 61-к.

Наказом ПАТ від 28.05.2020 № 64-к ОСОБА_2 знову прийнято на посаду Директора з 29.05.2020.

На підставі контракту від 29.05.2020 ОСОБА_2 був наділений повноваженнями, пов`язаними із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Крім того, довіреністю ПАТ від 23.12.2019 № 393 ОСОБА_2 в період з 01.01.2020 до 31.12.2020 був уповноважений укладати та підписувати від імені ПАТ договори, вчиняти всі інші юридично значимі дії та правочини, необхідні для виконання наданих довіреністю повноважень.

ОСОБА_3 відповідно до наказу ПАТ від 27.06.2019 № 75-к з 03.07.2019 призначений на посаду начальника Департаменту з матеріально-технічного та паливного забезпечення та згідно з Положенням про Департамент (затверджений рішенням дирекції ПАТ від 12.06.2020) наділений повноваженнями, пов`язаними із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Довіреністю ПАТ від 09.06.2020 № 227/22 ОСОБА_3 з 09.06.2020 по 31.12.2020 був уповноважений вчиняти від імені ПАТ правочини з питань, пов`язаних з закупівлею газу, для чого мав право укладати договори на постачання, вносити зміни, доповнення до них, підписувати від імені ПАТ документи, пов`язані з виконанням договорів.

ОСОБА_4 наказом ТОВ №3-к від 25.06.2018 у був прийнятий на посаду директора з 26.06.2018.

Згідно зі статутом ТОВ від 05.07.2019 виконавчим органом Товариства є директор, який вирішує усі питання діяльності Товариства, що не віднесені до компетенції загальних зборів учасників.

Таким чином ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були наділені повноваженнями, пов`язаними із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто відповідно до ч. 3 ст. 18 та примітки до ст. 364 КК України були службовими особами.

До складу ПАТ з метою виробництва електричної енергії входять три теплові електростанції - Трипільська, Вуглегірська та Зміївська, паливом для яких є природний газ (далі - газ).

29.11.2019 між ТОВ в особі ОСОБА_4 та ПАТ в особі ОСОБА_1 укладено договір № 19/11/29-5 (112/1) на постачання газу, відповідно до п. 2.1 якого ТОВ, як постачальник, зобов`язується упродовж строку дії договору передавати ПАТ, як споживачу, газ та надавати послуги з бронювання потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання газу, а споживач зобов`язується приймати та оплачувати газ та надані послуги.

Згідно з пунктом 3.1 договору сторони погодили орієнтовний обсяг газу, який планується до постачання у кожному календарному місяці, які є плановими та можуть змінюватися шляхом укладання додаткових угод на кожен місяць споживання.

Пунктом 5.1 визначено, що фактичний обсяг постачання газу визначається на підставі актів, які будуть підписуватися представниками сторін по закінченню кожного місяця і датуватись останнім календарним днем відповідного місяця.

Згідно з пунктом 7.1 ціна за 1 000 м куб газу вказується у додаткових угодах до цього договору на кожен місяць.

Пунктом 7.2 договору визначено, що загальна вартість даного договору складається із суми вартостей усіх обсягів газу, поставленого протягом усіх місяців, та наданих послуг протягом строку дії даного договору.

Відповідно до п. 7.3 ціна газу визначається та узгоджується шляхом підписання додаткових угод на кожен місяць постачання та без вартості плати за послуги із замовлення (бронювання) потужності не повинна перевищувати 95% від ціни вказаної на офіційному сайті НАК «Нафтогаз України» у відповідному періоді в прейскуранті на газ із ресурсів Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», постачання якого не підпадає під дію спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку газу, покладених відповідно до ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу», за умови попередньої оплати до місяця поставки газу.

У пункті 8.2 зазначено, що оплата за газ та бронювання потужності у відповідному місяці проводиться споживачем виключно грошовими коштами відповідно до узгоджених сторонами обсягів газу у додатковій угоді на відповідний місяць в наступному порядку:

- до 15-го числа місяця постачання газу споживач сплачує вартість спожитого за 1 декаду місяця (оперативно) газу та послуг із бронювання потужності;

- до 25-го числа - за 2 декаду;

- до 10-го числа місяця наступного за місяцем постачання газу споживач здійснює кінцевий розрахунок за фактично поставлений обсяг газу у відповідному місяці.

На виконання договору між ТОВ в особі ОСОБА_4 та ПАТ в особі ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 9 від 28.05.2020, згідно з якою споживач зобов`язується прийняти та оплатити, а постачальник - передати газ та надати послуги із бронювання потужності у червні 2020 року в обсязі 173 824 тис м куб за ціною за 1 000 м куб газу без вартості транспортування 2 800,02 грн (з ПДВ) на загальну суму 486 710 676,48 грн (з ПДВ).

На підставі додаткової угоди № 9 ОСОБА_4 підписано рахунок № 791 від 28.05.2020 на оплату газу на червень 2020 року в кількості 169 998,785723 тис. м куб за ціною 2 800, 02 грн (з ПДВ) за 1 000 м куб газу на загальну суму 476 000 000 грн (з ПДВ).

28.05.2020 ПАТ здійснило повну передоплату відповідно до виставленого рахунку, внаслідок чого ціна замовленого обсягу газу на червень 2020 року була визначена, узгоджена та сплачена.

У червні 2020 року ТОВ на підставі щодобових заявок ПАТ поставило, а ПАТ спожило 128 177,95593 тис. м куб газу, у тому числі:

- 43 604,63231 тис. м куб газу на Трипільскій ТЕС;

- 46 643,45473 тис. м куб газу на Вуглегірській ТЕС;

- 37 929,87989 тис. м куб газу на Зміївській ТЕС.

Внаслідок таких дій кожною зі сторін було здійснено виконання договору в частині поставок у червні 2020 року і таке виконання прийнято іншою стороною договору, що унеможливлювало зміну його ціни (ч. 3 ст. 632 ЦК України).

У зв`язку з передоплатою за постачання 169 998,785723, а фактичним постачанням 128 177,95593 тис м куб газу, у ТОВ виникла заборгованість перед ПАТ у сумі 23 077 100,30 грн.

В середині липня 2020 року у ОСОБА_4 з метою зменшення суми вказаної заборгованості ТОВ, в якому він є одноособовим учасником та директором, виник умисел до залучення службових осіб ПАТ ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до вчинення неправомірних дій із використання службового становища всупереч інтересам служби.

ОСОБА_4 запропонував зазначеним службовим особам ПАТ скласти та підписати додаткову угоду, якою внести зміни до додаткової угоди № 9 від 28.05.2020, датувавши нову угоду підробленою датою 01.06.2020.

Для надання видимості законності укладенню додаткової угоди у липні 2020 року ОСОБА_4 підписано лист на адресу ПАТ № 29/05-7, датований підробленою датою 29.05.2020, який містив прохання поставити частину газу за заявкою на червень 2020 року з підвищенням вартості.

Відсканований примірник листа було направлено на електронну пошту одного зі співробітників ПАТ.

Після роздрукування на ньому був проставлений штамп ПАТ без фактичного внесення відомостей про лист в систему електронного документообігу ПАТ та його передано відповідальному за напрям паливного забезпечення члену Дирекції ОСОБА_1, який, достовірно знаючи про час надходження листа до ПАТ, своєю резолюцією доручив його розгляд ОСОБА_3 .

ОСОБА_3, також достовірно знаючи про час надходження листа до ПАТ, виконуючи спільний план своєю резолюцією доручив його розгляд заступнику начальника відділу паливозабезпечення та якості ОСОБА_5 .

У подальшому у середині липня 2020 року співробітником ТОВ був підготовлений проект додаткової угоди № 10, датованої підробленою датою 01.06.2020, якою вносилися зміни до додаткової угоди № 9 від 28.05.2020.

Відповідно до проекту ТОВ в особі ОСОБА_4 та ПАТ в особі ОСОБА_2 дійшли згоди про те, що:

- ціна за 1 000 м куб газу в обсязі 100 000 тис куб метрів, що передається у червні 2020 року, без урахування вартості транспортування становить 2800, 02 грн (з ПДВ);

- ціна за 1 000 м куб газу в обсязі 73 824 тис м куб, що передається у червні 2020 року, без урахування вартості транспортування становить 3 092,92 грн (з ПДВ),чим незаконно збільшено вартість вказаного обсягу газу на 8 250 508,72 грн.

Проект додаткової угоди № 10 у форматі pdf співробітником ТОВ був надісланий на електронну пошту провідного інженера відділу паливозабезпечення та якості Департаменту з матеріально-технічного та паливного забезпечення ОСОБА_6, яка відповідно до Порядку ведення договірної роботи у ПАТ «Центренерго» (затверджений Рішенням Дирекції ПАТ від 11.01.2018 (далі - Порядок) була визначена виконавцем за основним договором.

22.07.2020 ОСОБА_6 на своєму робочому комп`ютері створила лист-узгодження у форматі doc, який роздрукувала та в якому власноручно зробила відмітку про узгодження як виконавець по додатковій угоді № 10.

Відповідно до п. п. 2.4.3.6, 2.7.3 Порядку проект договору (у тому числі додаткової угоди) обов`язково перевіряється відповідальними за напрямками посадовими особами ПАТ, зокрема щодо придбання паливно-енергетичних ресурсів - членом Дирекції (Директором), який безпосередньо спрямовує, координує та контролює діяльність Департаменту з матеріально-технічного та паливного забезпечення в апараті управління ПАТ, тобто ОСОБА_1 .

У зв`язку з цим ОСОБА_6 надала проект додаткової угоди № 10 для подальшого узгодження заступнику начальнику відділу паливозабезпечення та якості ОСОБА_5, який узгодив його сам та з іншими відповідальними особами ПАТ, у тому числі ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які достовірно знали, що укладання додаткової угоди №10 є безпідставним, суперечить інтересам ПАТ та призведе до необґрунтованих додаткових витрат за вже виконаною додатковою угодою № 9.

Після узгодження підроблену додаткову угоду № 10 підписав зі сторони ПАТ ОСОБА_2, а зі сторони ТОВ ОСОБА_4 .

На підставі підробленої додаткової угоди № 10 ОСОБА_6 підготувала акти приймання-передачі газу:

- № 627, датований 30.06.2020, про постачання на Трипільську ТЕС 33 000 тис м куб газу за ціною 2800, 02 грн (з ПДВ) за 1 000 м куб та в обсязі 10 604,6323 тис м куб за ціною 3 092,92 грн (з ПДВ), на загальну суму 125 198 878,91 грн з ПДВ;

- № 631, датований 30.06.2020, про постачання на Вуглегірську ТЕС 31 000 тис м куб газу за ціною 2800, 02 грн (з ПДВ) за 1 000 м куб та в обсязі 15 643,45743 тис м куб за ціною 3 092,92 грн (з ПДВ) на загальну суму 135 183 009,66 грн з ПДВ;

- № 668, датований 30.06.2020, про постачання на Зміївську ТЕС 36 000 тис м куб газу за ціною 2800, 02 грн (з ПДВ) за 1 000 м куб та в обсязі 1 929,87989 тис м куб за ціною 3 092,92 грн (з ПДВ) на загальну суму 106 768 491,12 грн з ПДВ.

Зазначені акти були підписані зі сторони ПАТ ОСОБА_3 та зі сторони ТОВ - ОСОБА_4 .

Після цього ОСОБА_4 06.08.2020 повернув переплату за газ у сумі 14 826 591,60 грн замість 23 077 100,30 грн, які мали бути повернуті до підроблення додаткової угоди № 10.

Вказаними спільними діями спричинено тяжкі наслідки для ПАТ у вигляді необґрунтованих витрат у сумі 8 250 508,72 грн.

Таким чином, в ході досудового розслідування було встановлено, що у липні 2020 року член Дирекції ПАТ «Центренерго» ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за пособництва ОСОБА_4 зловживав службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ «Юнайтед Енерджі», що спричинило тяжкі наслідки для ПАТ «Центренерго», шляхом підроблення офіційних документів.

Отже, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину (ч. 5 ст.12, Примітка 1 до статті 45, ч. 2 ст. 364 КК України), у вчиненні нетяжкого злочину (ч. 4 ст. 12, ч. 1 ст. 366 КК України).

Щодо набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні.

Правила, які визначають хто у кримінальному провадженні є підозрюваним, закріплені у ст. 42 КПК.

Частиною 1 статті 42 КПК України встановлено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Отже, у відповідності до вимог кримінального процесуального закону підозрюваним є (1) особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, (2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або (3) особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).

Тобто вищевказана процесуальна норма визначає три рівнозначні випадки за відповідності ситуації особи хоча б одному з яких вона вважається такою, що є підозрюваною у кримінальному провадженні.

Зокрема, у даному судовому провадженні сторона обвинувачення доводить, що у ситуації з ОСОБА_1 йдеться про третій випадок, передбачений ч. 1 ст. 42 КПК, існування якого свідчить про наявність у нього статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні.

Вимоги, відповідність ситуації конкретної особи яким може вказувати на наявність у неї статусу підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, включають три обов`язкові складові, відсутність хоча б однієї з яких свідчить про відсутність у такої особи відповідного процесуального статусу.

Так, елементами, наявність яких слугує критеріями за якими у третьому випадку, визначеному ч. 1 ст. 42 КПК, перевіряється чи набула особа статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, є наявність таких фактичних обставин (фактів): (1) складення щодо особи повідомлення про підозру; (2) не вручення повідомлення про підозру внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, відносно якої його складено; (3) вжиття заходів для вручення повідомлення про підозру особі у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).

І, якщо для першого випадку, закріпленого у ч. 1 ст. 42 КПК (коли місцезнаходження особи відоме і в день складення їй можливо вручити повідомлення про підозру), передбачено вимогу про його вручення саме у день складення (ч. 1 ст. 278 КПК), то для третього випадку (коли повідомлення про підозру в день складення вручити неможливо) встановлено правило, за яким вручення відповідного повідомлення має здійснюватися у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень. Про це прямо зазначено у ч. 1 ст. 42 і ч. 1 ст. 278 КПК.

Статтею 278 КПК України передбачено порядок вручення письмового повідомлення про підозру - письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

Частиною 1 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Частиною 3 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Так, Глава 11 Розділу ІІ КПК України містить статтю 135, якою передбачено порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні, а також статтю 136 КПК України, якою встановлено яким чином підтверджується отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом.

Відповідно до ч.1 ст.135 Глави 11 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістку про виклик або ознайомлення з її змістом.

Отже, з огляду на наведені положення закону, стаття 278 КПК України покладає на слідчого/прокурора обов`язок вручити підозрюваному в кримінальному провадження письмове повідомлення про підозру в день його складення слідчим/прокурором, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні (ст. 135 КПК України) - в тому числі шляхом надіслання підозрюваному повідомлення про підозру поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення повідомлення про підозру по телефону або телеграмою, під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повідомлення про підозру або ознайомлення з його змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістку про виклик або ознайомлення з її змістом.

Слідчим суддею встановлено, що 19 вересня 2022 року в рамках кримінального провадження № 52020000000000379 від 12.06.2020 детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_26. за погодженням з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_27. складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України (далі - Повідомлення про підозру).

Згідно протоколу допиту ОСОБА_1 як свідка від 21.01.2021 (а. 2-3, том 2) вбачається, що останній зазначив місцем свого проживання наступну адресу: АДРЕСА_1 .

У відповідності до наявного в матеріалах справи відеозапису вручення Повідомлення про підозру (диск DVD-R із файлами 00001, 00002, 00003, 00004) вбачається, що у день складання Повідомлення про підозру 19.09.2022 детективами НАБУ здійснено виїзд за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_1, а саме за адресою: АДРЕСА_1, та у зазначеному будинку знаходилася жінка, яка представилася ОСОБА_7 та повідомила, що є тещою ОСОБА_1 та що ОСОБА_1 не проживає за цією адресою тривалий час, а саме з 2020 року, теперішнє місце перебування його їй не відоме, зазначила, що управління та утримання будинком за цією адресою здійснює Козинська селищна рада. У зв`язку з тим, що отримати письмове Повідомлення про підозру вказана особа відмовилася, Повідомлення про підозру детективами НАБУ було залишено у поштовій скриньці будинку за вказаною адресою.

Як зазначає прокурор в судовому засіданні та згідно матеріалів Клопотання вбачається, що у зв`язку із неможливістю вручення ОСОБА_1 нарочно Повідомлення про підозру у день його складення внаслідок не встановлення його місцезнаходження, стороною обвинувачення вжито заходів для вручення Повідомлення про підозру ОСОБА_1 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень згідно ч. 1 ст. 278 КПК України з урахуванням ст. 111 КПК України та ст. 135 КПК України, а саме, Повідомлення про підозру вручено ОСОБА_1 наступними способами:

1)19.09.2022 вручено представнику Козинської селищної ради Обухівського району Київської області ОСОБА_8 за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, як такій (селищній раді), що фактично здійснює повноваження щодо утримання будинком за вказаною адресою, що підтверджується супровідним листом від 19.09.2022 за № 0443-142/17093 та розпискою ОСОБА_8 про отримання Повідомлення про підозру разом із супровідним листом (а. 183,зв.-184, том 1);

2)20.09.2022 надіслано ОСОБА_1 за останнім відомим місцем проживання останнього за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується описом, накладною № 0304910790039 та квитанцією про відправлення (а. 186-187, том 1).

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що детективами НАБУ дотримані вимоги КПК України, оскільки органом досудового розслідування Повідомлення про підозру ОСОБА_1 вручено останньому у спосіб, визначений КПК України, а саме, (1) шляхом надіслання Повідомлення про підозру поштою за адресою останнього відомого місця проживання ОСОБА_1 ; (2) шляхом вручення Повідомлення про підозру в день його складання під розписку представнику селищної ради, як такій (селищній раді), що фактично здійснює повноваження щодо утримання будинком за адресою місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1, тобто, по відношенню до вказаного будинку виконує функції житлово-експлуатаційній організації у розумінні положень ч. 2 ст. 135 КПК України.

Вказане дає підстави для висновку, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_1 . Повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

При цьому, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42 та ст. 135 КПК України, можна дійти до висновку, що дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складення такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин з усіх доступних для неї джерел, що і було здійснено детективом та підтверджується матеріалами Клопотання.

Крім того, Кримінальний процесуальний кодексу України не передбачає обов`язку і права детектива відкласти вручення повідомлення про підозру та чекати настання сприятливих обставин для його вручення особі, яка тимчасово відсутня за місцем проживання. В свою чергу, органом досудового розслідування було вчинено всі можливі передбачені законом дії для того, щоб особа, якій повідомляється про підозру, була обізнана про це.

Вжиття органом досудового розслідування заходів для вручення ОСОБА_1 . Повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, для підтвердження факту набуття ним статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні в даному випадку є достатнім з урахуванням того, що у день складання та вручення Повідомлення про підозру місцезнаходження ОСОБА_1 органом досудового розслідування не встановлено, що підтверджується матеріалами Клопотання, а отже до ОСОБА_1 застосовується третій випадок набуття особою статусу підозрюваного у кримінальному провадженні у відповідності до ч. 1 ст. 42 КПК України, оскільки ОСОБА_1 є особою, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Враховуючи, що Повідомлення про підозру, як процесуальний документ, складено та підписано з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства і стороною обвинувачення вжито заходів для його вручення підозрюваному ОСОБА_1 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (частина 1 статті 42 КПК України), що підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими слідчим суддею, за такого, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_1 набув статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні відповідно до положень ч.1 ст.42 КПК України.

Щодо обґрунтованості підозри.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з доводами, викладеними у Клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема, копіями наступних документів: довіреністю ПАТ «Центренерго» № 319 від 23.12.2019 р., виданою на ОСОБА_1 (а. 149, том 1), наказами ПАТ «Центренерго» про призначення/звільнення ОСОБА_1 на посаду/з посади в ПАТ «Центренерго» (а. 163-166, том 1), контрактом ПАТ «Центренерго» від 29.05.2020 з членом дирекції ПАТ «Центренерго» ОСОБА_1 (а. 174-177, том 1), положенням про Департамент з матеріально-технічного та паливного забезпечення ПАТ «Центренерго», положенням про тимчасовий розподіл повноважень між членами дирекції ПАТ «Центренерго» (а. 153-157, 178-179, том 1), Договором на постачання природного газу № 19/11/29-5 (112/1) від 29.11.2019 р., укладений між ПАТ «Центренерго» та ТОВ «Юнайтед Енерджі», додатками до нього (а. 23-31, том 1), додатковою угодою № 9 від 28.05.2020 до Договору (а. 32, том 1), додатковою угодою № 10 від 01.06.2020 (а. 34, том 1), листом узгодження ТОВ «Юнайтед Енерджі» від 29.05.2020 щодо ціни природного газу (а. 33, том 1), листами узгодження до Договору, Додаткових угод № 9 та № 10 до Договору (а. 35-37, том 1), актами приймання-передачі газу № 627 від 30.06.2020, № 631 від 30.06.2020, № 668 від 30.06.2020 (а. 38-40, том 1), актом ПАТ «Центренерго» позапланованого контрольного заходу з питання перевірки виконання умов договору № 19/11/29-5 (112/1) від 29.11.2019 р., укладеного між ПАТ «Центренерго» та ТОВ «Юнайтед Енерджі» на постачання природного газу (а. 41-45, том 1), показаннями свідків (а. 46-70, 218-223, том 1), протоколами огляду (а. 74-85, 126-140, том 1), висновками експерта від 01.02.2022 № CE-19-21/41372-ПЧ, від 30.06.2022 № СЕ-19/117-22/5188-ЕК (а.86-109, том 1).

Так, у відповідності до наказу № 83-к від 01.07.2019 ОСОБА_1 з 02.07.2019 прийнято на роботу в ПАТ «Центренерго» - член Дирекції (Директор) ПАТ «Центренерго», наказом від 28.05.2020 № 58-к трудовий договір з ОСОБА_1 припинено. У відповідності до наказу № 63-к ВІД 28.05.2020 ОСОБА_1 з 29.05.2020 прийнято на роботу в ПАТ «Центренерго» - член Дирекції (Директор) ПАТ «Центренерго», наказом від 05.03.2021 № 41-к ОСОБА_1 звільнено з посади з 05.03.2021.

У відповідності до довіреності ПАТ «Центренерго» № 319 від 23.12.2019 р. ОСОБА_1 з 01.01.2020 до 31.12.2020 був уповноважений вчиняти від імені ПАТ правочини з питань, пов`язаних із закупівлею газу, для чого мав право укладати договори на його постачання, вносити зміни, доповнення до них, підписувати від імені ПАТ документи, пов`язані з їх виконанням

Згідно з положеннями контракту від 29.05.2020 ОСОБА_1 був наділений повноваженнями, пов`язаними із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Відповідно до Положення про тимчасовий розподіл повноважень між членами Дирекції ПАТ «Центренерго» (затверджено рішенням дирекції від 28.05.2020) ОСОБА_1 ніс відповідальність за паливне забезпечення, безпосередньо спрямовував, координував та контролював діяльність Департаменту з матеріально-технічного та паливного забезпечення.

Згідно з Договором на постачання природного газу № 19/11/29-5 (112/1) від 29.11.2019 р., укладений між ПАТ «Центренерго» та ТОВ «Юнайтед Енерджі», додатками до нього, вбачається, що під час укладення даного договору від імені ПАТ «Центренерго» діяв ОСОБА_1 як член Дирекції (Директор) ПАТ «Центренерго».

У відповідності до листа узгодження ТОВ «Юнайтед Енерджі» від 29.05.2020 до додаткової угоди № 10 від 01.06.2020 щодо зміни ціни на постачання газу, який був адресований члену дирекції (директору) ПАТ «Центренерго» ОСОБА_1 та який став підставою для укладання відповідної додаткової угоди, вбачається наявність достатніх підстав вважати, що відповідний лист було підписано ОСОБА_1, що підтверджується висновком експерта від 01.02.2022 № CE-19-21/41372-ПЧ (а. 115, зворот, том 1).

Листи узгодження до Договору № 19/11/29-5 (112/1) від 29.11.2019, до Додаткових угод № 9 та № 10 до Договору були підписані в тому числі і ОСОБА_1 як членом Дирекції (Директор).

У відповідності до актів приймання-передачі газу № 627 від 30.06.2020, № 631 від 30.06.2020, № 668 від 30.06.2020 вбачається, що під час їх підписання в інтересах ПАТ «Центренерго» діяв ОСОБА_3 - начальник Департаменту з матеріально-технічного та паливного забезпечення ПАТ «Центренерго», діяльність якого спрямовував, координував та контролював ОСОБА_1 .

Згідно протоколу огляду від 20.11.2020, складеного за результатом огляду файл-образ ноутбуку «Lenovo» серійний номер SN PF1H7D5C, який було вилучено в ході обшуку за місцем проживання начальника відділу обліку та балансування газу ТОВ «Юнайтед Енерджі» ОСОБА_9, та додатків до нього, вбачається, що органом досудового розслідування виявлено файл з чатом ОСОБА_9 у месенджері «Viber», у якому останній в середині липня 2020 року обговорював зі співробітниками ПАТ «Центренерго» ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладання додаткової угоди №10 до договору № 19/11/29-5 (112/1) на постачання газу, укладеного 29.11.2019 між ПАТ «Центренерго» та ТОВ «Юнайтед Енерджі».

У відповідності до протоколу огляду від 31.08.2022, складеного за результатом огляду розсекречених матеріалів проведення НСРД, вбачається, що органом досудового розслідування зафіксовані розмови між працівниками ПАТ «Центренерго» та ТОВ «Юнайтед Енерджі», зокрема, між працівником ТОВ «Юнайтед Енерджі» ОСОБА_9 та працівником ПАТ «Центренерго» ОСОБА_5, у відповідності до яких такими особами у липні 2020 р. обговорювалися обставини щодо постачання газу згідно умов договору № 19/11/29-5 (112/1) від 29.11.2019 р., які відбулися у червні 2020, а також між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у липні 2020 р. обговорювалося питання щодо підвищення ціни на газ на користь ТОВ «Юнайтед Енерджі», відповідні розмови підтверджують факт відсутності на середину липня 2020 року підписаної сторонами ПАТ «Центренерго» та ТОВ «Юнайтед Енерджі» додаткової угоди №10 до договору постачання природного газу №19/11/29-5 (112/1) від 29.11.2019. Зі свого боку, відомостями з протоколу огляду від 20.11.2020 підтверджується, що саме ці особи, щодо яких складено стенограми розмови у відповідності до протоколу огляду від 31.08.2022, спілкувалися між собою.

Згідно отриманих в ході досудового розслідування показань свідків, зокрема, працівників ПАТ «Центренерго» ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які тривалий час перебували у підпорядкуванні ОСОБА_3 як начальника Департаменту з матеріально-технічного та паливного забезпечення ПАТ «Центренерго», діяльність якого спрямовував, координував та контролював ОСОБА_1, вбачається, що своїми показаннями у їх сукупності підтвердили факт того, що вказівки з приводу укладення договору № 19/11/29-5 (112/1) від 29.11.2019 р. між ПАТ «Центренерго» та ТОВ «Юнайтед Енерджі» були отримані від керівництва, в тому числі і від ОСОБА_1, перемовини щодо укладення даного договору вело керівництво, скоріше за все ОСОБА_1, додаткова угода № 10 від 01.06.2020 до договору № 19/11/29-5 (112/1) від 29.11.2019 р., укладеного між ПАТ «Центренерго» та ТОВ «Юнайтед Енерджі», якою була змінена ціна на газ, проект якої готували працівники ТОВ «Юнайтед Енерджі», оформлювалася та підписувалася у липні 2020 року після фактичного постачання газу в червні 2020 року, вказівки щодо підготовки цієї додаткової угоди надходили в тому числі і від ОСОБА_1 ; лист узгодження ТОВ «Юнайтед Енерджі» до даної додаткової угоди візувався у липні 2020 року в тому числі і ОСОБА_1, останній розумів, що завізовує лист узгодження після дати, зазначеної у додатковій угоді № 10 та вже після постачання газу по зазначеній додатковій угоді; акти приймання-передачі від 30.06.2020 за червень 2020 року до даного договору готувалися у другій половині липня 2020 року; перемовини з приводу умов, викладених у додаткових угодах (об`єм газу, ціни за газ) вело керівництво, в тому числі і ОСОБА_1, саме за погодженням з ОСОБА_1 визначалася ціна у додаткових угодах; вказівка щодо оформлення додаткової угоди № 10 від 01.06.2020 в липні 2020 року надходила в тому числі і від ОСОБА_1 .

Згідно отриманих в ході досудового розслідування показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, вбачається, що останні підтвердили факт того, що листи ТОВ «Юнайтед Енерджі» на адресу ПАТ «Центренерго», в тому числі і лист узгодження ТОВ «Юнайтед Енерджі» № 29/05-7 від 29.05.2020 до додаткової угоди № 10 від 01.06.2020, у електронній системі документообігу ПАТ «Центренерго» не зареєстровані.

Висновком експерта №СЕ-19/117-22/5188-ЕК від 30.06.2022 прямо не встановлено, що 8 250 508, 72 грн. є саме збитками ПАТ «Центренерго», проте відповідний висновок доводить факт того, що є різниця між вартістю поставленого постачальником ТОВ «Юнайтед Енерджі» споживачу ПАТ «Центренерго» упродовж червня 2020 року природного газу за тарифом відповідно до умов додаткової угоди №9, та вартістю природного газу за тарифом відповідно до додаткової угоди №10 до договору постачання природного газу № 19/11/29-5 (112/1) від 29.11.2019, яка становить 8 250 508, 72 грн., що в сукупності з іншими наявними у матеріалах кримінального провадження доказами свідчить про існування достатніх підстав вважати, що внаслідок вищевказаних неправомірних дій спричинено тяжкі наслідки для ПАТ «Центренерго» у відповідному розмірі.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, той факт, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним ОСОБА_1 конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у Кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

За такого, обґрунтованість підозри щодо вчинення підозрюваним ОСОБА_1 вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, що є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Наявність ризиків, та їх обґрунтованість

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, у Клопотанні детектив посилається на те, що наявні ризики, які свідчать про можливе вчинення підозрюваним ОСОБА_1 дій, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин за ч. 2 ст. 364 КК України, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_1 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду, зокрема, про відсутність перешкод для ОСОБА_1 переховуватися за межами території України свідчить також і наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон (серія та номер НОМЕР_1, виданий 05.08.2015, дійсний до 05.08.2025, згідно відомостей, які містяться в інформаційній базі даних Державної міграційної служби України, особова картка ОСОБА_1, а. 202, том 1), за якими останній у період 2017-2021 неодноразово виїжджав за кордон згідно відомостей, отриманих з Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України «АРКАН» (протокол огляду від 16.02.2022, від 15.09.2022, а. 201, 216-217, том 1), що свідчить про обізнаність підозрюваного з правилами перетину державного кордону, що дає підстави для висновку про існування ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Крім того, згідно відомостей, отриманих з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих фізичним особами від податкових агентів, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (протокол огляду від 16.02.2022, а. 196-201,зв., 203-204 том 1) вбачається наявність у володінні ОСОБА_1, членів його сім`ї та близьких родичів значних грошових активів, рухомого та нерухомого майна.

Зазначені обставини свідчить про існування умов для життя підозрюваного в умовах розшуку, можливості його переховування як на території України, так і за межами України.

Крім того, згідно відомостей, отриманих, в тому числі, з Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України «АРКАН» (а. 201, 216-217, том 1), вбачається, що ОСОБА_1 покинув територію України 02.03.2021 о 08:41 - вилетів з аеропорту «Бориспіль» рейсом «Київ-Стамбул», дані щодо в`їзду на територію України відсутні, що також може свідчити про наявність у ОСОБА_1 достатніх майнових ресурсів для проживання за кордоном протягом тривалого періоду.

Вищевикладені обставини, а також фактичне перебування за межами України та відсутність на території України протягом тривалого часу свідчать про існування реальної можливості переховування підозрюваного від суду та органу досудового розслідування за кордоном з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім цього, як вбачається із матеріалів Клопотання (Том № 1 а. 188-191), внаслідок того, що місцезнаходження ОСОБА_1 невідомо органу досудового розслідування, та у зв`язку із необхідністю проведення з ОСОБА_1 слідчих та процесуальних дій 23.09.2022 на офіційному сайті Національного антикорупційного бюро України опубліковано повістку про виклик ОСОБА_1 до НАБУ на 29.09.2022 для участі у допиті у процесуальному статусі підозрюваного у Кримінальному провадженні, повістку про виклик ОСОБА_1 до НАБУ на 30.09.2022, 03.10.2022, на 04.10.2022 для участі у допиті у процесуальному статусі підозрюваного у Кримінальному провадженні опубліковано в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження («Урядовий кур`єр»).

На вказані виклики до органу досудового розслідування ОСОБА_1 не з`явився та про поважні причини неявки не повідомив.

Так, слідчий суддя враховує, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2102-IX від 24.02.2022), в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався. Так, Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2738-IX від 16.11.2022), в Україні продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

У зв`язку із веденням воєнного стану Кабінет Міністрів України вніс зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57. Так, згідно зазначених змін до Правил, з метою здійснення заходів правового режиму воєнного стану обмежено виїзд з України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, а також визначено перелік громадян України чоловічої статі, які відносяться до категорії військовозобов`язаних, що мають можливість виїхати за кордон під час дії воєнного стану.

Проте, жодних обмежень щодо в`їзду на територію України у зв`язку із введенням воєнного стану чинним законодавством не встановлювалося, що свідчить про відсутність на даний час у підозрюваного будь-яких перешкод повернутися до України.

Таким чином, слідчий суддя дійшов до висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на свідків, інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Так, ризик здійснення ОСОБА_1 впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні обумовлений, серед іншого, тим, що ОСОБА_1 протягом тривалого терміну працював у ПАТ «Центренерго» на керівній посаді, та у його підпорядкуванні перебували особи, які наразі є свідками у Кримінальному провадженні, що надали показання щодо вчинених неправомірних дій, зокрема, щодо відсутності реєстрації листів ТОВ «Юнайтед Енерджі» у електронній системі документообігу у ПАТ «Центренерго», факту службового підроблення додаткової угоди №10 до договору постачання природного газу №19/11/29-5 (112/1) від 29.11.2019.

Покази свідків у даному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_1 як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю, в тому числі і дистанційно, через інших осіб, впливати на свідків у Кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Щодо наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, то слідчий суддя, зважаючи на положення ч. 6 ст. 193 КПК України, не вбачає підстав для перевірки існування таких обставин, враховуючи, що детектив звернувся до слідчого судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 з підстав оголошення його у міжнародний розшук.

Щодо наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

Аналіз положень вказаної статті дає підстави зробити висновок, що у разі наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або у разі оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, остаточно питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного вирішується після його затримання та доставки до суду, а за такого, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у виді триманні під вартою підозрюваному, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або якого оголошено в міжнародний розшук, триває до його затримання та доставки до суду і не обмежується строком, встановленим ч. 1 ст. 197 КПК України (шістдесят днів).

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.

Слідчим суддею встановлено, що у зв`язку з тим, що місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_1 органу досудового розслідування невідоме, він перебуває за межами України (згідно відомостей, отриманих, в тому числі, з Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України «АРКАН» (а. 201, 216-217, том 1), вбачається, що ОСОБА_1 покинув територію України 02.03.2021 о 08:41 - вилетів з аеропорту «Бориспіль» рейсом «Київ-Стамбул», дані щодо в`їзду на територію України відсутні), не з`являється без поважних причин на виклики детектива (у зв`язку із необхідністю проведення з ОСОБА_1 слідчих та процесуальних дій 23.09.2022 на офіційному сайті Національного антикорупційного бюро України опубліковано повістку про виклик ОСОБА_1 до НАБУ на 29.09.2022 для участі у допиті у процесуальному статусі підозрюваного у Кримінальному провадженні, повістку про виклик ОСОБА_1 до НАБУ на 30.09.2022, 03.10.2022, на 04.10.2022 для участі у допиті у процесуальному статусі підозрюваного у Кримінальному провадженні опубліковано в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження («Урядовий кур`єр»), однак на відповідні виклики не з`явився (Том № 1 а. 188-191), постановою детектива НАБУ ОСОБА_20. від 30.09.2022 р. ОСОБА_1 оголошений у міжнародний розшук (а. 193-194, том 1).

Так, винесена слідчим або прокурором на підставі ст. 281 КПК України постанова про оголошення розшуку підозрюваного у подальшому є підставою для здійснення оперативним підрозділом, якому доручено здійснювати розшук підозрюваного, усіх необхідних розшукових заходів, зокрема, таких видів розшуку: державного, міждержавного, міжнародного, тобто оголошення розшуку підозрюваного на підставі ст. 281 КПК України не має будь-якого обмеження за територією в межах держави або за межами України.

Виходячи з положень ч. 6 ст. 193 КПК України, під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно особи прокурор зобов`язаний довести наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Отже, положення чинного КПК України покладають на прокурора обов`язок надати докази на підтвердження оголошення підозрюваного, зокрема, у міжнародний розшук, та не зобов`язують прокурора доводити факт перебування такої особи в розшуку.

При цьому, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у розшуці, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено детективом НАБУ ОСОБА_28. шляхом винесення постанови від 30.09.2022 про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_1 .

Фактично, дата винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного - є датою оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, а саме з цим фактом ч. 6 ст. 193 КПК України пов`язує можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.

Подальше скерування зазначеної постанови до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України для організації міжнародного розшуку підозрюваної є організаційним етапом такого розшуку і є наслідком виникнення такого юридичного факту як оголошення особи у міжнародний розшук.

Вказану правову позицію підтверджує зміст ст. 281 КПК України, яка визначає загальні правила оголошення у розшук і здійснення розшуку.

Так, за змістом вказаної статті, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова.

Таким чином, факт оголошення особи у розшук (міжнародний розшук як один з різновидів розшуку) підтверджується окремою постановою слідчого (детектива). Вказана умова в даному випадку була дотримана.

Частина 3 с. 281 КПК України передбачає, що у подальшому оголошений розшук здійснюється за відповідним доручення, але поняття «здійснення розшуку» не є тотожним поняттю «оголошення розшуку» за змістом статті 281 КПК України. Розшук здійснюється після його оголошення, при чому здійснення розшуку стосується вирішення організаційних питань, які вирішуються після його оголошення.

Постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є єдиним доказом існування юридичного факту оголошення такої особи в міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 281 КПК України та ч. 6 ст. 193 КПК України. При цьому, скерування даної постанови до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України є одним із можливих шляхів організації міжнародного розшуку, тобто є лише засобом здійснення такого розшуку (ч. 3 ст. 281) КПК України.

Відповідна позиція узгоджується з висновками, викладених в ухвалі колегії судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28.07.2022 (справа № 991/2277/22 провадження № 11-сс/991/208/22).

Так, відповідно до висновків, викладених у зазначеній ухвалі, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено у розшук, однак зобов`язує сторону обвинувачення відповідно до ч. 2 ст. 281 КПК України при оголошенні розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) прийняти відповідну постанову. Факт прийняття постанови про оголошення розшуку являє собою підставу для його здійснення, а положення ч. 1 ст. 297-4 КПК України покладають на сторону обвинувачення обов`язок надати докази на підтвердження саме оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, проте не зобов`язують доводити існування підстав для прийняття відповідного рішення про оголошення у міжнародний розшук. За таких обставин постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є належним доказом та достатньою підставою вважати підозрювану особу такою, що оголошена в міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 281, ч. 1 ст. 297-4 КПК України. У той же час положенням ч.7 ст.110 КПК визначено, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується. На переконання колегії суддів, з урахуванням положень ст.297-4 КПК України, перевірка та встановлення наявності існування обставин, що стали підставою для прийняття рішення про оголошення у міжнародний розшук особи, виходять за межі повноважень слідчого судді в рамках процедури розгляду ним клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування та ставить під сумнів законність постанови детектива, якою здійснення міжнародного розшуку підозрюваного доручено детективам НАБУ.

Беручи до уваги викладену правову позицію, при розгляді клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя не перевіряє та не встановлює наявності існування обставин, що стали підставою для прийняття рішення про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_1, оскільки наявність відповідної постанови детектива НАБУ ОСОБА_20. від 30.09.2022 р. є належним доказом та достатньою підставою вважати підозрюваного ОСОБА_1 таким, що оголошений у міжнародний розшук.

З огляду на наявність у матеріалах клопотання доказів оголошення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_1 - відповідна постанова детектива НАБУ ОСОБА_20. від 30.09.2022 р., слідчий суддя дійшов до висновку, що детективом доведено факт оголошення міжнародного розшуку ОСОБА_1 .

Так, КПК України не передбачає особливостей оголошення особи у міжнародний розшук і не делегує нікому можливість встановлювати такі особливості підзаконними актами.

В свою чергу, слідчий (детектив) вправі здійснювати дії з розшуку підозрюваних осіб як в системі організації Інтерпол, так і поза нею.

Положення «Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол», затвердженої Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020 Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, визначають, що однією з цілей міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу є установлення місцезнаходження осіб, які розшукуються. При цьому не зазначається, що виключно вказана Інструкція регулює питання встановлення місцезнаходження осіб, які розшукуються, зокрема оголошено їх міжнародний розшук. Крім того, КПК України не обмежує поняття міжнародного розшуку тільки міжнародним розшуком з використанням інформаційної системи Інтерполу.

Так, за змістом статті 2 Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерполу, вказана організація здійснює взаємодію всіх органів кримінальної поліції. Тобто, наявність або відсутність у вказаній організації відомостей про розшук певної особи, ще не свідчить, що особа не оголошена у міжнародний розшук, а може свідчити, що такий розшук не здійснюється цією організацією, але у цьому випадку компетентні органи відповідної країни для здійснення розшуку мають можливість звертатись напряму до інших країн відповідно до міжнародних угод.

Міжнародна організація кримінальної поліції Інтерпол лише дає змогу ефективно супроводжувати процес міжнародного розшуку та здійснювати криміналістичне, інформаційне, аналітичне, організаційне, методичне забезпечення такої діяльності.

Відсутність відомостей про скерування детективом постанови про оголошення у міжнародний розшук підозрюваної до організації Інтерпол, як і відсутність інформації в організації Інтерпол про розшук певної особи, не свідчить про те, що підозрювана не оголошена у міжнародний розшук, оскільки з наявністю/відсутністю такої інформації КПК України не пов`язує можливість/неможливість оголошення особи у розшук (міжнародний розшук).

Оскільки, детективом винесено постанову про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_1, то можна зробити висновок, що останнього оголошено у міжнародний розшук.

Щодо можливості обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_13 за його відсутності.

З урахуванням вищевстановлених обставин кримінального правопорушення та наданих детективом доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням обґрунтованих підстав вважати, що підозрюваного ОСОБА_1 оголошено у міжнародний розшук, то слідчий суддя, виходячи з положень ч. 6 ст. 193 КПК України, дійшов до висновку про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 за його відсутності.

Таким чином, клопотання детектива підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 5 ст. 9, статтями 177, 183, 184, 193-194, 196, 369-372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Стаханів Луганської області, громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, і не пізніше ніж через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляється ухвала.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_29