- Головуючий суддя (ВАКС) : Мойсак С.М.
Справа № 991/5177/22
Провадження 1-кп/991/69/22
УХВАЛА
22 листопада 2022 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_4,
суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_8,
розглянувши заяву захисника ОСОБА_8 про відвід прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.05.2022 за № 52022000000000094, за обвинуваченням
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Краматорськ Донецької обл., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52022000000000094 від 09.05.2022 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.
У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_8 заявив відвід від участі в розгляді вказаного обвинувального акта прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 За твердженням захисника, є обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора, оскільки останній не будучи наділений повноваженнями прокурора у даному кримінальному провадженні погодив повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру його клієнтові. Вказані дії прокурора призвели до протиправного повідомлення детективами Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_2 про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а також затримання останнього. У подальшому прокурор ОСОБА_3, також не маючи на те повноважень прокурора у кримінальному провадженні № 52022000000000094, погодив клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Підтримання зазначеного клопотання в суді також здійснював прокурор ОСОБА_3
Про відсутність у прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 повноважень на здійснення вищевказаних дій, на твердженням захисника, свідчить той факт, що кримінальне провадження за № 52022000000000094 було внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.05.2022. Саме у вказану дату прокурором було погоджено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_2, а 10.05.2022 - клопотання про застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, розгляд якого було розпочато слідчим суддею Вищого антикорупційного суду в той же день. Втім, процесуальне рішення у формі постанови про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52022000000000094, серед яких є і ОСОБА_3, прийнято Генеральним прокурором лише 11.05.2022. З наведеного вбачається, що ОСОБА_3 з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і до моменту прийняття процесуального рішення Генеральним прокурором (з 09.05.2022 по 10.05.2022) не був повноважною особою на здійснення повноважень прокурора у кримінальному провадженні № 52022000000000094.
Оскільки ОСОБА_3, не маючи повноважень прокурора у кримінальному провадженні № 52022000000000094, погодив повідомлення ОСОБА_2 про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру, клопотання про застосування запобіжного заходу до останнього, що суперечило приписам кримінального процесуального законодавства України, дії ОСОБА_3 були умисними та свідомими. Отже, на переконання захисника, у вказаних умисних діях проявилася упередженість прокурора, як до самого ОСОБА_2, так і до кримінального провадження в цілому.
Захисник також посилається на те, що на неупередженість прокурора вказують приписи КПК України, ЗУ «Про прокуратуру», положення Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів. Вони у своїй сукупності свідчать про обов`язок прокурора ознайомитися з усіма матеріалами відповідного кримінального провадження на момент прийняття у ньому будь-якого процесуального рішення. Оскільки прокурор ОСОБА_3 не був знайомий з матеріалами кримінального провадження на момент прийняття процесуальних рішень, то останнім були грубо порушені принципи неупередженості.
Також прокурор має особисту зацікавленість у розгляді справи, що може бути пов`язано з тим, що останній схиляв обвинуваченого до укладання угоди про визнання винуватості. Крім цього, прокурор систематично вчиняв бездіяльність щодо розгляду клопотань сторони захисту, що, на думку захисника, є способом досягнення прихильності до себе з боку нового керівника САП.
Обвинувачений ОСОБА_2 заяву про відвід прокурора підтримав.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення заяви, вказав на її необґрунтованість та надуманість. Надав пояснення стосовно того, що ОСОБА_2, будучи підозрюваним в іншому кримінальному провадженні, перебував у розшуку декілька років. Після його затримання матеріали за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінальних правопорушень 09.05.2022 були виділені з кримінального провадження в окреме провадження, якому надано єдиний унікальний номер № 52022000000000094. Разом з виділенням матеріалів стосовно підозрюваного в окреме провадження системою автоматично було здійснено виділення групи детективів та групи прокурорів у нове провадження, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52022000000000094. Отже, повноваження детективів та прокурорів зберігаються в новому виділеному провадженні до того моменту, поки відповідним керівником не буде прийнято рішення про їх зміну. Обґрунтував це тим, що виділене провадження не було новим до якого мали б застосовуватися правила, передбачені ст. 36-37 КПК України. Постанова Генерального прокурора від 11.05.2022 про визначення групи прокурорів лише підтвердила, що група прокурорів з виділеного кримінального провадження продовжує процесуальне керівництво і у кримінальному провадженні за № 52022000000000094. Щодо необізнаності з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_3 зазначив, що хоча не входив до 09.05.2022 до групи прокурорів на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 52018000000000748, він приймав участь в іншому кримінальному провадженні за обвинуваченням ряду осіб за тими ж фактами, що стосуються інкримінованих злочинів і ОСОБА_2, а тому твердження захисника є безпідставними. Просив відмовити у задоволенні заяви про відвід.
Дослідивши заяву про відвід та долучені до неї матеріали, вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 80 КПК України заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду.
Частиною 5 цієї статті визначено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Тобто, заява про відвід має містити посилання на конкретні обставини, що об`єктивно можуть свідчити про упередженість прокурора та повинні бути підтверджені відповідними доказами.
Підстави для відводу прокурора визначені ст. 77 КПК України.
Так, прокурор, слідчий, дізнавач не має права брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім`ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Враховуючи доводи заявника, викладені в заяві про відвід, ним визначено правову підставу для відводу прокурору, наведену в п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 3 ЗУ «Про прокуратуру» встановлено, що неупередженість та об`єктивність є одними із засад діяльності прокуратури.
У ст. 10 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів передбачено, що прокурор зобов`язаний діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об`єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.
Водночас відповідно до Керівних принців ООН щодо ролі обвинувачів, прийнятих восьмим Конгресом ООН із запобігання злочинності і поводження з правопорушниками (Гавана, Куда, 27 серпня - 7 вересня 1990 року), обвинувачі відповідно до закону виконують свої обов`язки справедливо, послідовно та швидко, поважають і захищають людську гідність й захищають права людини, сприяючи тим самим забезпеченню належного процесу і безперебійного функціонування системи кримінального правосуддя. При виконанні своїх обов`язків обвинувачі виконують свої функції неупереджено та уникають будь-якої дискримінації на основі політичних переконань, соціального походження, раси, культури, статі або будь-якої іншої дискримінації; захищають державні інтереси, діють суб`єктивно, належним чином враховують становище підозрюваного та жертви і звертають увагу на всі обставини, що мають відношення до справи, незалежно від того, вигідні чи невигідні вони для підозрюваного (п. 12, 13).
Неупередженість прокурора є необхідною умовою виконання ним своїх повноважень на стадії досудового розслідування й в судовому провадженні (ст. 36 КПК), що буде сприяти здійсненню завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК) та забезпеченню законності (ст. 9 КПК України).
Значення неупередженого ставлення сторони обвинувачення варто розцінювати в контексті забезпечення реалізації права на справедливий розгляд (ст. 6 Європейської конвенції з прав людини).
Водночас існування неупередженості повинно встановлюватися на підставі суб`єктивного критерію, який має визначатися на підставі особистих переконань та поведінки конкретного прокурора у конкретній справі - тобто, прокурор не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у прокурора достатні гарантії для того, щоб виключити будь-яку зацікавленість, що може бути перевірена.
Як зазначив ЄСПЛ у своїх рішеннях «Тимошенко проти України», «Ходорковский проти росії», структура Конвенції ґрунтується на презумпції добросовісності дій органів державної влади країн-учасниць. Дійсно, будь-яка державна політика чи окремий захід може мати «прихований мотив», а презумпція добросовісності є спростованою. Однак, заявник, який стверджує, що його права і свободи були обмежені з неналежних підстав, повинен переконливо довести, що справжня мета державних органів була не такою, як її було проголошено (або яка може обґрунтовано припускатись, виходячи з контексту). Простої підозри про те, що державні органи користувались своєю владою для іншої мети, ніж та, що передбачена Конвенцією, недостатньо, щоб довести порушення статті 18 Конвенції.
У судовому засіданні встановлено, що підставою для звернення захисника із заявою про відвід прокурору ОСОБА_3 стали обставини виконання ним повноважень прокурора у кримінальному провадженні № 52022000000000094 від 09.05.2022 без наявних на те законних підстав, а саме: погодження 09.05.2022 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, а також погодження 10.05.2022 клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про обрання до підозрюваного запобіжного заходу поряд з тим, що рішення про визначення групи прокурорів у даному провадженні було прийнято Генеральним прокурором лише 11.05.2022.
Суд відхиляє вказані доводи заявника з огляду на те, що наданий захисником сформований витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52022000000000094 з особистими поясненням того, що саме такий витяг додавала сторона обвинувачення до матеріалів, які надавалися слідчому судді 10.05.2022 при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу, містить прізвища з ініціалами слідчих (детективів), які уповноважені здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні та прізвища з ініціалами прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у провадженні. Серед прокурорів зазначеним є прокурор ОСОБА_3 З наведеного суд робить висновок, що хоча до 11.05.2022 могло не існувати постанови про визначення групи прокурорів у даному провадженні, втім вони значилися у самому витягу, а тому він був переконаний, що він був і є повноважним прокурором у кримінальному провадженні, і вчиняв дії у передбачений Кримінальним процесуальним кодексом спосіб.
У разі, якщо захисник вважає, що в діях прокурора є ознаки кримінального або дисциплінарного правопорушення, він вправі подати відповідні звернення у порядку та спосіб, що визначені чинним законодавством. Неоднакове сприйняття норм процесуального законодавства захистом та обвинуваченням не є безумовною підставою для ствердження про упередженість прокурора щодо ОСОБА_2 або кримінального провадження в цілому. Також захисник не надав доказів того, що прокурор ОСОБА_3 здійснював безпосередні погрози та схиляння за допомогою них до укладання угоди про визнання винуватості, що могли б бути оцінені колегією, як фактичні дані упередженості прокурора. З приводу вчинення прокурором численних фактів протиправної бездіяльності, пов`язаних із неналежним розглядом клопотань підозрюваного, колегія суддів не вбачає у цьому безумовної упередженості прокурора та особистої зацікавленості. Для запобігання подібним діянням з боку сторони обвинувачення, Кримінальний процесуальний кодекс передбачив комплекс заходів для їх оскарження, яким не є інститут відводу.
З приводу інших підстав, які заявник вважає доказом упередженості прокурора, а саме: необізнаність прокурора ОСОБА_3 з матеріалами кримінального провадження, а отже і неможливість приймати будь-які процесуальні рішення, суд зазначає, що під час судового засідання захисником не було надано жодного доказу на підтвердження цих доводів.
Поряд із зазначеним суд звертає особливу увагу, що наведені захисником у заяві підстави для відводу прокурора жодним чином не доводять упередженості та зацікавленості прокурора. Наявність заінтересованості прокурора ОСОБА_3 у результатах кримінального провадження, як і наявність інших обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості, судом не встановлені.
За таких обставин заявлений відвід не підлягає задоволенню, оскільки є безпідставним.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 75-81, 291, 314-316, 323, 372, 376 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_8 про відвід прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генеральної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.05.2022 за № 52022000000000094, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_4
Судді ОСОБА_5
ОСОБА_6