- Головуючий суддя (ВАКС): Воронько В.Д.
Справа № 991/3420/22
Провадження 1-кс/991/3435/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2022 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_3, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4, прокурора ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_7, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1, на бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яка полягає у неприйнятті рішення на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, у кримінальному провадженні № 42015000000000915 від 18.05.2015,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_6, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1, на бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яка полягає у неприйнятті рішення на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, у кримінальному провадженні № 42015000000000915 від 18.05.2015.
Скарга обґрунтовується наступним.
Генеральною прокуратурою України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000000915 від 18.05.2015, виділеному з матеріалів кримінального провадження № 42014000000000359 від 07.05.2014 за підозрою колишнього Голови Національного банку України ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 28 ч.5 ст. 191 КК України.
19.05.2014 було складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яку було змінено 18.05.2015.
15.02.2016 Печерським районним судом м. Києва задоволено клопотання ГПУ про здійснення спеціального досудового розслідування в кримінальному провадженні №42015000000000915 від 18.05.2015 стосовно ОСОБА_1
16.11.2018 заступником Генерального прокурора винесено постанову про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000000915 від 18.05.2015 до десяти місяців.
22.01.2019 захисник ОСОБА_1 ОСОБА_8 отримав повідомлення про завершення 16.01.2019 досудового розслідування, у якому зазначено, що згідно зі ст. 290 КПК України сторона захисту має право на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000915.
У подальшому, 21.04.2020 проведення досудового розслідування доручено НАБУ та цією же датою досудове розслідування було відновлено.
Постановою від 29.04.2020 досудове розслідування було зупинене на підставі п.3 ч. 1 ст.280 КПК України, у зв`язку з необхідністю виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.
07.08.2020 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду вищевказана постанова про зупинення була скасована, однак 08.12.2020 досудове розслідування було знову зупинене.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.11.2021 постанова про зупинення досудового розслідування від 08.12.2020 була скасована.
Для відображення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні захисником додано таблицю з датами зупинення/відновлення досудового розслідування, яка за його твердженням складена прокурором САП та була долучена до офіційного листа на адресу Ради ЄС. При цьому відповідно до вказаної таблиці, на момент прийняття рішення про завершення досудового розслідування (16.01.2019) строк досудового розслідування вже складав 303 дні, тобто завершення досудового розслідування вже здійснено із прострочкою у три дні. Тобто сам прокурор підтвердив порушення строків досудового розслідування зазначивши, що на момент написання листа до Ради ЄС строк складає 316 днів. В той час коли строк досудового розслідування був продовжений до 10 місяців та мав складати 300 днів.
При цьому захисник наголосив, що після отримання вищевказаної інформації Радою ЄС у 2021 році прийнято рішення про зняття санкцій з ОСОБА_1, у зв`язку з необґрунтованістю прохань ОГП щодо необхідності їх продовження.
Також 11.11.2021 ВАКС у справі № 991/7191/21 своєю ухвалою встановив неспроможність прокурора довести, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000000915 здійснюється у межах строків досудового розслідування.
У зв`язку з наведеним, захисник зазначає, що оскільки строки досудового розслідування у даному кримінальному провадженні давно закінчились, прокурор мав винести постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України, що є обов`язком прокурора а не його дискреційними повноваженнями.
При цьому захисник зауважує, що кримінальний процесуальний закон пов`язує настання у прокурора обов`язку щодо закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України із закінченням строку досудового розслідування. А тому з наступного дня, в якому закінчується строк досудового розслідування, у випадку неприйняття постанови про закриття кримінального провадження, настає бездіяльність, передбачена п.1 ч.1 ст.303 КПК України.
Щодо можливості застосування положень п.10 ч.1 ст.284 КПК України до кримінальних проваджень, відомості про які внесені до 16.03.2018 року захисник зазначив, що умова введення в дію змін до КПК України, якими було доповнено ч.1 ст.284 КПК України пунктом 10 - є незаконною та такою, що не відповідає положенням Конституції України, висновкам Конституційного Суду України та положенням КПК України, оскільки останній автономно унормовує питання дії норми в часі.
У зв`язку з наведеним захисник просить слідчого суддю: зобов`язати уповноваженого прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури закрити кримінальне провадження №42015000000000915 від 18.05.2015 відносно ОСОБА_1 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 28 ч.5 ст.191 КК України на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України.
Судовий розгляд призначений на 13.09.2022 та на 05.10.2022 був відкладений, у зв`язку з неявкою прокурора. Судове засідання 14.11.2022 знято з розгляду у зв`язку із перебуванням судді у відрядженні та призначено на 23.11.2022.
В судових засіданнях адвокат ОСОБА_6 підтримав скаргу в повному обсязі, просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 в письмових запереченнях, в доповненнях до заперечень та в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 Зазначив, що скарга адвоката ОСОБА_6 є необґрунтованою, окрім того аналогічні обставини та аргументи зазначені адвокатом у скарзі, що є предметом даного судового розгляду, вже були розглянуті та досліджені слідчими суддями Вищого антикорупційного суду під час розгляду справи № 991/225/22 та справи №991/835/22, за результатами розгляду яких були прийняті рішення про відмову в задоволенні аналогічних скарг ОСОБА_2 . Відповідно до змісту вказаних ухвал адвокат ОСОБА_6 також звертався до слідчого судді у порядку ст.303 КПК України зі скаргами щодо оскарження бездіяльності прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк, а саме просив аналогічно зобов`язати уповноваженого прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури закрити кримінальне провадження №42015000000000915 від 18.05.2015, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.28, ч.5 ст.191 КК України. Підставами для відмови у задоволенні скарг адвоката, слідчими суддями зазначено, що розгляд питання про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України знаходиться поза межами повноважень слідчого судді та підлягає вирішенню виключно слідчим, дізнавачем або прокурором у кримінальному провадженні. Вищевикладене свідчить, що слідчими суддями скарги адвоката ОСОБА_6 на бездіяльність прокурора, що полягає у неприйнятті ним рішення в порядку п.10 ч.1 ст.284 КПК України вже по суті розглянуті та у їх задоволенні відмовлено. Ухвали слідчих суддів набрали законної сили та відповідно до ст.129-1 Конституції України є обов`язковими для виконання. Подання аналогічних за змістом скарг, як стверджує прокурор, є зловживанням своїми правами стороною захисту та порушенням принципу правової визначеності. На підставі наведеного прокурор вказав на відсутність підстав для задоволення скарги адвоката ОСОБА_6 У доповнення до зазначеного, на підтвердження аргументів щодо відсутності у слідчого судді підстав зобов`язати прокурора прийняти рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України прокурор вказав на постанову Верховного Суду від 29.08.2022 у справі №757/61433/21-к (провадження №51-372км22), згідно з якою Верховний Суд дійшов висновку, що слідчий суддя, постановляючи рішення про зобов`язання прокурора вчинити дію, передбачену п.1 ч.2 ст.283 КПК України, на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, який передбачає закриття кримінального провадження, прийняв рішення, яке не передбачено кримінальним процесуальним законом та таким чином вийшов за межі своїх повноважень.
Заслухавши позицію учасників провадження, вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, заперечення прокурора та доповнення до них, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Згідно пояснень адвоката Генеральною прокуратурою України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000915 від 18.05.2015, виділеному з матеріалів кримінального провадження № 42014000000000359 від 07.05.2014 за підозрою колишнього Голови Національного банку України ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.28 ч.5 ст.191 КК України.
Тобто відомості про злочин, передбачений ч.4 ст.28 ч.5 ст.191 КК України внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015000000000915-18.05.2015.
В скарзі захисником наведено хронологію подій та прийнятих процесуальних рішень у кримінальному провадженні №42015000000000915 та зауважено, що строки досудового розслідування наразі вже закінчились, а тому є підстави для закриття кримінального провадження згідно п.10 ч.1 ст. 284 КПК України.
Згідно ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Підстави та порядок закриття кримінального провадження встановлені у статті 284 КПК України.
Положеннями п.10 ч.1 ст.284 КПК України встановлено, що кримінальне провадження закривається у разі якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. Слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.
Водночас, згідно положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, якими частина перша ст.284 КПК України була доповнена пунктом 10, зазначено, що вказана норма може бути застосована лише до тих справ, по яких відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін та зазначені зміни не мають зворотної дії в часі.
Твердження захисника про те, що зазначена умова введення в дію вищезазначених змін є хибною та такою, що не відповідає положенням Конституції України, висновкам Конституційного Суду України та положенням КПК України не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Згідно із загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Цей принцип закріплено в частині ч.1 ст.58 Конституції України, відповідно до якого дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з утратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце (офіційне тлумачення цього конституційного положення наведено в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99).
Натомість за положеннями ст.58 Конституції України допускається зворотна дія законів у часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Формою реалізації ч.1 ст.58 Конституції України є положення ч.1 ст.5 КПК України, яке регулює дію норм кримінального процесуального закону в часі та згідно з якими процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається відповідно до положень цього Кодексу, чинних на момент початку виконання дії або прийняття такого рішення. На відміну від кримінального (матеріального) закону, чинний кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть тоді, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження. Повернення процесу (процесуальних дій) неможливе.
Так, згідно з п.4 §2 Прикінцевих положень Розділу 4 Закону №2147-VІІІ норми п.10 ч.1 ст.284 КПК України вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії у часі та застосовуються до справ, по яких відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін відповідно до п.7 §1 розділу 4 вказаного Закону, тобто з 16 березня 2018 року.
Таким чином з підстав, зазначених у п.10 ч.1 ст.284 КПК України закриваються лише ті кримінальні провадження, відомості про кримінальне правопорушення в яких внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань починаючи з 16 березня 2018 року.
Вищевказані зміни не мають зворотної дії в часі.
В той же час відомості про злочин у кримінальному провадженні №42015000000000915 в межах якого подана скарга захисником, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.05.2015, тобто задовго до введення в дію змін до Закону, про застосування яких наразі просить захисник.
Проаналізувавши норми кримінального процесуального закону слідчий суддя дійшов висновку, що положення п.10 ч.1 ст. 284 КПК України не мають зворотної дії навіть тоді, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження.
За таких обставин доводи захисника стосовно незаконності умови введення в дію положень п.10 ч.1 ст. 284 КПК України не ґрунтуються на законі.
Підстави та порядок закриття кримінального провадження встановлені у статті 284 КПК України, яка, крім іншого, визначає випадки, коли закриття провадження уповноважений здійснювати слідчий, а коли ? прокурор.
Частиною другою статті 9 КПК України встановлено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Отже, чітко визначено наявність саме у прокурора або слідчого компетенції та повноважень на самостійне прийняття рішення про закриття кримінальної справи, яка в світлі цієї справи не може бути заміщена рішенням судді.
До того ж слід додати, що згідно з висновком Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду, викладеним у постанові від 16.05.2019 за № 761/20985/18 (провадження № 51-8007 км 18) - жодною з норм кримінального процесуального закону, не передбачене повноваження слідчого судді про встановлення слідчому/прокурору процесуального строку для закінчення досудового розслідування. Беззаперечно, ухвалюючи таке рішення слідчий суддя виходить за межі КПК України, адже таке рішення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Варто зазначити, що вказане питання вже досліджувалось слідчими суддями під час розгляду проваджень у справах № 991/225/22 та №991/835/22, за результатами розгляду яких були прийняті рішення про відмову в задоволенні аналогічних скарг ОСОБА_2 .
В той же час одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Ухвали слідчих суддів від 26.01.2022 у справі №991/225/22 та від 17.02.2022 у справі №991/835/22, постановлені за результатами розгляду тотожних скарг адвоката ОСОБА_6, набрали законної сили та відповідно до ст.129-1 Конституції України є обов`язковими для виконання.
З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги захисника ОСОБА_6
Керуючись статтями 7, 9, 284, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1, на бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яка полягає у неприйнятті рішення на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, у кримінальному провадженні № 42015000000000915 від 18.05.2015, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_3