- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Павлишин О.Ф.
Cправа №991/3738/22
Провадження №11-сс/991/318/22
Слідчий суддя: ОСОБА_2.
Суддя-доповідач: ОСОБА_3.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2022 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_3.,
суддів: ОСОБА_4., ОСОБА_5.,
секретар судового засідання ОСОБА_6.,
за участю:
прокурора ОСОБА_7.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника Адвокатського об`єднання «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 вересня 2022 року у кримінальному провадженні №52022000000000100 від 13 травня 2022 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.09.2022:
1. задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП), про арешт майна у кримінальному провадженні №52022000000000100 від 13.05.2022;
2. накладено арешт на кошти, що знаходяться на відкритому в АТ «ПроКредит Банк» (код ЄДРПОУ 21677333, зареєстроване місцезнаходження юридичної особи: 03115 м. Київ, пр-т Перемоги, 107-А, код банку 320984) банківському рахунку Адвокатського об`єднання «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» (далі - АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери», Юридична фірма): номер рахунку за стандартом IBAN НОМЕР_1 в сумі 25 497 604,37 (двадцять п`ять мільйонів чотириста дев`яносто сім тисяч шістсот чотири грн 37 коп.), шляхом заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном;
3. зобов`язано АТ «ПроКредит Банк» (код ЄДРПОУ 21677333) невідкладно надати детективам НАБУ, які входять до складу слідчої групи у кримінальному провадженні №52022000000000100 від 13.05.2022, деталізовану довідку про виконання цієї ухвали, із зазначенням часу виконання ухвали та інформації про залишок коштів на зазначеному в ухвалі рахунку на момент накладання арешту.
На вказане рішення представник АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери» - адвокат ОСОБА_8. подав апеляційну скаргу. Зазначає, що ухвала слідчого судді не відповідає ст.370, 372 КПК України, є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою.
Посилається на такі обставини.
1. арештовані грошові кошти не відповідають критеріям, визначеним ст.98 КПК України, і не можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні;
1.1. не встановлено, яка конкретна сума грошових коштів та у якій валюті перебувала на банківському рахунку на момент накладення арешту на майно;
1.2. не враховано, що грошові кошти, отримані від Державного підприємства «Антонов» (далі - ДП «Антонов», Підприємство), були повністю витрачені на момент накладення арешту;
1.3. AO «ЮФ «Ілляшев та Партнери» з моменту отримання першої частини грошових коштів від ДП «Антонов» і накладення арешту не здійснило жодної операції щодо купівлі іноземної валюти;
1.4. під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.06.2022 прокурор визнав відсутність підстав для накладення арешту з метою збереження речових доказів;
2. постановлення ухвали у закритому судовому засіданні є істотним порушенням ч.2 ст.27, ч.2 ст.172 КПК України і призвело до позбавлення AO «ЮФ «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» права на судовий захист;
2.1. збереження таємниці розслідування не може бути підставою для розгляду клопотання про арешт майна у закритому судовому засіданні, адже AO «ЮФ «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» було отримано дозвіл детектива на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, яким Юридична фірма скористалась при ознайомленні з матеріалами справи №991/2121/22, про що слідчий суддя знав;
2.2. Юридична фірма вже брала участь у розгляді справи №991/2121/22 про арешт майна і отримала ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, у якій була закладена позиція щодо можливості повторного звернення з клопотанням про арешт майна;
3. висновок слідчого судді про існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.5 ст.191 КК України, безпідставний та суперечить п.1 ч.3 ст.132 КПК України, оскільки:
3.1. Детектив НАБУ та прокурор САП у судовому засіданні у справі №991/2121/22 визнали факт належного і повного надання юридичних послуг AO «ЮФ «Ілляшев та Партнери» за Договором про надання юридичних послуг №7.0589.2018 від 02.07.2018 (далі - Договір);
3.2. ДП «Антонов» і AO «ЮФ «Ілляшев та Партнери» співпрацювали з 1999 року та мали багато різних договорів і справ, які вела Юридична фірма в інтересах ДП «Антонов»;
3.3. мета укладення Договору і Додаткової угоди до нього від 03.08.2018 (далі - Додаткова угода) законна та була виконана - погашено заборгованість ДП «Антонов» на суму 120 591 561,69 грн у рахунок отримання у власність нерухомого майна за ціною 120 789 840,00 грн, яке надалі було передано (відчужено) за ринковою вартістю 177 421 540 грн, ПДВ - 35 484 308 грн, всього - 212 905 848 грн;
3.4. Договір і Додаткова угода не містять завідомо невигідних чи дискримінаційних для ДП «Антонов» умов, умов про попередню оплату, необґрунтованих штрафних санкцій тощо, а погоджений сторонами розмір винагороди був меншим за пропозицію іншого учасника тендеру та граничний розмір, зазначений у службовій записці від 22.05.2018 №001/289-Ю щодо проведення конкурсних торгів;
3.5. досягнутий для ДП «Антонов» результат внаслідок надання AO «ЮФ «Ілляшев та Партнери» послуг за Договором є найбільш економічно вигідним для ДП «Антонов»;
3.6. правовідносини між ДП «Антонов» і AO «ЮФ «Ілляшев та Партнери» мають цивільно-правовий характер, тому повинні вирішуватися господарським судом;
3.7. твердження про те, що п.5.1 Договору і п.1 Додаткової угоди не відповідають істотним умовам, передбаченим у технічному завданні тендеру №2511848, не може бути покладено в обґрунтування підозри, тому що ДП «Антонов» та AO «ЮФ «Ілляшев та Партнери» мали право відступити та/або змінити істотні умови, обумовлені ДП «Антонов» у технічному завданні тендеру;
3.8. Договір виконувався протягом здійснення повноважень чотирма різними керівниками ДП «Антонов», при цьому оплату було проведено у період 2021-2022 років, незважаючи на те, що належне і в повному обсязі виконання Юридичною фірмою цього Договору відбулося ще наприкінці 2018 року, що спростовує твердження сторони обвинувачення про наявність будь-якої змови на вчинення кримінального правопорушення;
3.9. у матеріалах справи міститься неправдиве повідомлення ДП «Антонов» про вчинене кримінальне правопорушення №414/3200-22 від 09.05.2022, на підставі якого розпочато досудове розслідування у цьому кримінальному проваджені;
4. клопотання ґрунтується виключно на матеріалах, наданих ДП «Антонов», оскільки детектив не звертався до Юридичної фірми з проханням надати документи, які б спростували повідомлені Підприємством обставини.
Просить:
1. скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.09.2022;
2. постановити нову, якою відмовити повністю в задоволенні клопотання детектива НАБУ, погодженого прокурором САП, про накладення арешту на кошти у сумі 25 497 604,37 грн, що знаходяться на відкритому в AT «ПроКредит Банк» (код ЄДРПОУ 21677333, зареєстроване місцезнаходження юридичної особи: 03115, м. Київ, пр-т Перемоги, 107-А, код банку 320984), банківському рахунку: номер рахунку за стандартом IBAN НОМЕР_1, шляхом заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу прокурор САП ОСОБА_7. посилається на такі обставини:
1. ч.2 ст.172 КПК України передбачає можливість розгляду клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним для забезпечення арешту майна. Ризик розпорядження та відчуження відповідних грошових коштів із банківського рахунку був реальним та залишався актуальним до моменту реалізації ухвали про арешт майна, тому такий порядок розгляду клопотання є виправданим;
2. оскільки проводився новий судовий розгляд клопотання про арешт майна та з інших правових підстав, доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення слідчого судді внаслідок відсутності підстав для забезпечення збереження таємниці досудового розслідування є не релевантними;
3. грошові кошти у сумі 25 497 604,37 грн є предметом можливого злочину і заволодіння ними було здійснено у формі нібито надання юридичних консультаційних послуг, відтак, AO «ЮФ «Ілляшев та Партнери» могло отримати грошові кошти внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
4. незгода представника з доводами постанови детектива про визнання грошових коштів речовим доказом може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні;
5. доводи апеляційної скарги стосуються спростування обставин об`єктивної та суб`єктивної сторони складу можливого злочину, причетності окремих осіб до його вчинення, що під час розгляду клопотання в порядку ст.170-173 КПК України не передбачено;
6. на цьому етапі досудового розслідування арешт майна є виправданим, ефективним та не надмірно обтяжуючим для власника, адже, як зазначено в апеляційній скарзі, така сума грошових коштів не є суттєвою для Юридичної фірми, враховуючи її загальний оборот по рахунках.
Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8., а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.09.2022 залишити без змін.
Представники АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери» - ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_8., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.
На адресу суду електронною поштою надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з необхідністю спершу розглянути апеляційну скаргу у провадженні щодо роз`яснення судового рішення без електронного підпису.
Згідно зі ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Таким чином, клопотання про відкладення судового засідання, подане без електронного підпису, унеможливлює ідентифікацію автора електронного документу.
У зв`язку з цим колегія суддів приходить до висновку, що автор клопотання у встановленому законом порядку не повідомив суд про поважні причини неприбуття в судове засідання.
Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому, враховуючи вищенаведені обставини, апеляційна скарга розглядається без участі осіб, які не з`явились.
Прокурор САП ОСОБА_7. у судовому засіданні не визнав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на доводи, наведені у письмових запереченнях.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_7., перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Детективами НАБУ розслідується кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №52022000000000100 від 13.05.2022 за фактом можливого заволодіння службовими особами ДП «Антонов» у змові зі службовими особами АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери» грошовими коштами Підприємства під час надання юридичних послуг на суму 25 497 604,37 грн, що у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, та є особливо великим розміром, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.5 ст.191 КК України.
За версією органу досудового розслідування, службовою запискою №001/197-Ю від 04.04.2018 керівник юридичного управління ДП «Антонов» ініціював перед керівництвом Підприємства проведення тендеру серед рейтингових юридичних компаній України про надання юридичних послуг по стягненню заборгованості з АТ «Брокбізнесбанк», загальний розмір якої складає 347 662 251,04 грн.
У подальшому, на виконання вказівки Президента ДП «Антонов» ОСОБА_1 службовою запискою №001/289-Ю від 22.05.2018 підготовлено заявку на проведення конкурсних торгів, до якої додано технічне завдання на предмет закупівлі та обґрунтування початкової ціни.
Пунктом 4 технічного завдання тендеру №2511848 передбачено істотні умови договору, серед яких визначається, що послуги вважаються наданими належним чином та підлягають оплаті у разі надходження грошових коштів на рахунки підприємства. Кінцевий результат надання послуг у вигляді надходження на користь підприємства інших (ніж грошові кошти) активів (цінні папери, цінні метали, рухоме/нерухоме майно тощо) не вважається наданням послуг належним чином та не підлягає оплаті.
04.06.2018 листом №37891 Юридична фірма повністю прийняла умови, передбачені у технічному завданні тендеру №2511848.
Протоколом №200 від 06.06.2018 комітет із конкурсних торгів ДП «Антонов» прийняв рішення визнати найбільш економічно вигідною пропозицію АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери».
У подальшому, 02.07.2018 між ДП «Антонов» та Юридичною фірмою було укладено Договір.
Відповідно до п.5.1 Договору вартість послуг Юридичної фірми, що надаються у відповідності з цим Договором, визначається на умовах сплати ДП «Антонов» винагороди у розмірі 9,98% від суми фактично зарахованих на рахунки ДП «Антонов» грошових коштів, отриманих у результаті надання послуг по стягненню заборгованості з АТ «Брокбізнесбанк». У тому числі, підлягають оплаті послуги, в результаті яких ДП «Антонов» отримає грошові кошти від реалізації майна, що було отримано ДП «Антонов» у власність в рахунок погашення заборгованості АТ «Брокбізнесбанк».
03.08.2018 між Підприємством та Юридичною фірмою укладено Додаткову угоду, п.1 якої передбачено, що у випадку відмови ДП «Антонов» від реалізації (з будь-яких причин, в т.ч. не залежних від Підприємства, за умови належного виконання Юридичною фірмою своїх зобов`язань) майна АТ «Брокбізнесбанк», Юридична фірма отримує винагороду (оплату) у розмірі 5% від оціночної вартості майна протягом 30 днів із моменту такої відмови, або виникнення обставин, що унеможливлюють реалізацію майна.
Таким чином, п.5.1 Договору та п.1 Додаткової угоди до нього не відповідають істотним умовам, що передбачені у технічному завданні тендеру №2511848.
12.12.2018 між ДП «Антонов» та АТ «Брокбізнесбанк» укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого ДП «Антонов» як іпотекодержателю передано право власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю загальною площею 4 285,7 кв.м, розташовану за адресою: м. Київ, п-т Перемоги, буд.41 (далі - Будівля). Згідно з висновком незалежної оцінки про вартість об`єкта, підготованим суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Канзас Ріал Естейт», загальна вартість Будівлі з урахуванням ПДВ становить 120 789 840 грн.
Таким чином, у власність ДП «Антонов» у рахунок погашення заборгованості АТ «Брокбізнесбанк» передано Будівлю, жодних грошових коштів Підприємством від АТ «Брокбізнесбанк» у рахунок погашення заборгованості отримано не було.
Не зважаючи на це, 03.08.2021 між ДП «Антонов» та Юридичною фірмою підписано акт №250 здачі-приймання виконаних робіт, згідно з яким послуги надані Юридичною фірмою якісно, в повному обсязі.
Відповідно до Додатку №1 до акту здачі-приймання виконаних робіт №250 від 03.08.2021, виходячи з Договору про задоволення вимог іпотекодержателя (ДП «Антонов») від 20.12.2018 було погашено заборгованість АТ «Брокбізнесбанк» перед ДП «Антонов» за депозитним договором №01/1305-99 від 10.08.1999 на суму 120 591 561,19 грн, а отже винагорода Юридичної фірми складає 9,98% (без ПДВ), що становить 14 442 045,43 грн.
Згідно з вимогами Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» №1082-ІХ від 15.12.2020, Закону України «Про реструктуризацію заборгованості ДП «Антонов» №1701-VIII від 20.10.2016, розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання Закону України «Про реструктуризацію заборгованості ДП «Антонов» від 21.04.2021 Будівлю передано до сфери управління Вищого антикорупційного суду за ринковою вартістю 212 905 848,00 грн, визначеною на підставі Рецензії від 06.10.2020 на звіт ТОВ «Консалтингова компанія «Острів» із незалежної вартості Будівлі в рахунок погашення заборгованості ДП «Антонов» перед державою за виконання державою гарантійних зобов`язань за облігаціями, випущеними ДП «Авіант» у 2009 році під державні гарантії.
Водночас, Юридична фірма листом №96638 від 20.01.2022 повідомила ДП «Антонов» про виникнення грошового зобов`язання сплатити на користь Юридичної фірми винагороду у розмірі 9,98% від ринкової вартості відчуженої (переданої) в управління Вищого антикорупційного суду Будівлі, а саме 9 212 965,14 грн, а також ПДВ - 1 842 593,03 грн.
У подальшому, 26.01.2022 між ДП «Антонов» та Юридичною фірмою був підписаний Акт №40 здачі-приймання виконаних робіт, відповідно до якого ДП «Антонов» погодив та оплатив винагороду Юридичної фірми у сумі 11 055 558,94 грн.
Не зважаючи на те, що умовами Договору було встановлено та прямо передбачено, що обов`язок Підприємства з оплати винагороди Юридичній фірмі виникає виключно після отримання ДП «Антонов» грошових коштів у рахунок погашення заборгованості АТ «Брокбізнесбанк», а між ДП «Антонов» та АТ «Брокбізнесбанк» було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя та передано у власність ДП «Антонов» у рахунок погашення заборгованості АТ «Брокбізнесбанк» Будівлю, жодних грошових коштів Підприємством від АТ «Брокбізнесбанк» у рахунок погашення заборгованості отримано не було, службові особи ДП «Антонов» безпідставно перерахували Юридичній фірмі грошові кошти у сумі 25 497 604,37 грн на рахунок IBAN: НОМЕР_1, відкритий у АТ «ПроКредит Банк».
Вищезазначене, за твердженням органу досудового розслідування, вказує на те, що службові особи ДП «Антонов» за попередньою змовою зі службовими особами АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери», достовірно знаючи про відсутність законних підстав для перерахування коштів на користь Юридичної фірми, протиправно, з корисливих мотивів, із метою розтрати та подальшого заволодіння чужим майном, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, незаконно та безпідставно здійснили оплату за Договором. Указане свідчить про наявність у діях службових осіб ДП «Антонов» та Юридичної фірми складу кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.28, ч.5 ст.191 КК України.
01.09.2022 постановою детектива НАБУ вказані кошти визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, так як є предметом кримінального правопорушення.
13.09.2022 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива, погоджене прокурором, в якому він просив здійснити судовий розгляд у закритому судовому засіданні та без виклику власника майна і його представника, накласти арешт на кошти, що знаходяться на відкритому в АТ «ПроКредит Банк» (код ЄДРПОУ 21677333, зареєстроване місцезнаходження юридичної особи: 03115 м. Київ, пр-т Перемоги, 107-А, код банку 320984), банківському рахунку АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери»: номер рахунку за стандартом IBAN НОМЕР_1 в сумі 25 497 604,37 грн, шляхом заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном, та зобов`язати АТ «ПроКредит Банк» (код ЄДРПОУ 21677333) невідкладно надати детективам НАБУ деталізовану довідку про виконання ухвали слідчого судді, із зазначенням часу виконання ухвали та інформації про залишок коштів на вказаному в ухвалі рахунку на момент накладання арешту.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя прийшов до таких висновків:
1. доцільним є проводити розгляд клопотання про арешт майна у закритому судовому засіданні, без наступного оприлюднення змісту ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень та без виклику власника майна, його представників, з метою збереження таємниці досудового розслідування та унеможливлення приховування майна, щодо якого вирішується питання про арешт;
2. доводи детектива щодо необхідності накладення арешту на вказані кошти з метою забезпечення спеціальної конфіскації не заслуговують на увагу;
3. детективом доведено, що зазначене майно згідно з положеннями ст.170 КПК України відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, відповідно до постанови детектива від 01.09.2022 є речовим доказом, має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні;
4. арешт майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України, є формою забезпечення доказів та являється самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, на відміну від інших правових підстав;
5. на цьому етапі потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження;
6. застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним у кримінальному провадженні, оскільки сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, забезпечення збереження речових доказів;
7. арешт на майно на цьому етапі досудового розслідування необхідно накласти із забороною його відчуження та розпорядження;
8. необхідно зобов`язати АТ «ПроКредит Банк» надати детективам НАБУ, які входять до складу слідчої групи у кримінальному провадженні №52022000000000100 від 13.05.2022, деталізовану довідку про виконання цієї ухвали, із зазначенням часу виконання та інформації про залишок коштів на зазначеному в ухвалі рахунку на момент накладання арешту, з огляду на приписи п.5 ч.5 ст.173 КПК України.
Висновки слідчого судді відповідають вимогам КПК України та встановленим обставинам.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положеннями ч.3 ст.170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приписами ст.98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Згідно із ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Тому матеріальність об`єктів не належить до категорії грошей та цінностей, а головним елементом віднесення їх до категорії речових доказів є їх набуття кримінально протиправним шляхом або отримання юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Грошові кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Під безготівковими коштами слід розуміти записи на рахунках у банку, які за своїм юридичним значенням є рівними готівковим коштам, що існують у формі грошових знаків. Також гроші у готівковій формі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, мають значення у розумінні «еквіваленту вартості», а не як матеріальні об`єкти (банкноти та монети). Безготівкові та готівкові гроші є носієм грошових одиниць. Таким чином, безготівкові кошти в розумінні ст.98 КПК України за умови їх набуття кримінально протиправним шляхом або отримання юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення можуть бути речовими доказами (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27.10.2021 у справі №910/398/19, провадження №51-1785км21).
Оскільки у кримінальному провадженні №52022000000000100 від 13.05.2022 здійснюється досудове розслідування за фактом можливого заволодіння службовими особами ДП «Антонов» у змові зі службовими особами АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери» грошовими коштами Підприємства під час надання юридичних послуг на суму 25 497 604,37 грн, що у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, та є особливо великим розміром, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.5 ст.191 КК України, зазначені грошові кошти є предметом кримінального правопорушення, тобто відповідають критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.
Не спростовують цього висновку і доводи апеляційної скарги про те, що під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.06.2022 прокурор визнав відсутність підстав для накладення арешту з метою збереження речових доказів.
Окрім цього, предметом кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №52022000000000100 від 13.05.2022 у даному випадку є саме кошти у сумі 25 497 604,37 грн, а не конкретно визначені грошові одиниці з певним номером та серією, сплачені ДП «Антонов» під час надання юридичних послуг АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери».
Тому помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що слідчим суддею не враховано, що грошові кошти, отримані від ДП «Антонов», були повністю витрачені на момент накладення арешту та AO «ЮФ «Ілляшев та Партнери» з моменту отримання першої частини грошових коштів від ДП «Антонов» і накладення арешту не здійснило жодної операції щодо купівлі іноземної валюти.
Із огляду на вищенаведене безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на те, що арештовані грошові кошти не відповідають ознакам, передбаченим ст.98 КПК України, і не можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні.
Арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Відповідно до ч.2 ст.172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Враховуючи те, що правовою підставою для накладення арешту на майно у цьому кримінальному провадженні є забезпечення збереження речових доказів із метою недопущення розпорядження та відчуження відповідних грошових коштів із банківського рахунку, ризик яких був реальним після скасування накладеного арешту ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.09.2022 та залишався актуальним до моменту реалізації оскаржуваної ухвали про арешт майна, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про необхідність розгляду клопотання про арешт майна у закритому судовому засіданні, без виклику власника майна, його представників, з метою збереження таємниці досудового розслідування та унеможливлення приховування майна, щодо якого вирішується питання про арешт.
Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що постановлення ухвали у закритому судовому засіданні є істотним порушенням ч.2 ст.27, ч.2 ст.172 КПК України і призвело до позбавлення AO «ЮФ «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» права на судовий захист, є безпідставними.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що, зокрема, існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
При цьому згідно з п.1, 2, 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Оскільки п.1 ч.3 ст.132 КПК України, який розташований у Главі 10. «Заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування» Розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження», є загальною нормою щодо п.1, 2, 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України, які містяться у Главі 17. «Арешт майна» Розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» та встановлюють перелік обставин, котрі повинні бути враховані слідчим суддею, судом при вирішенні питання про арешт майна із метою збереження речових доказів, застосуванню підлягають саме приписи п.1, 2, 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України.
Водночас, на відміну від п.2 ч.2 ст.173 КПК України (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу) положення п.3 ч.2 ст.173 КПК України, наприклад, прямо вимагають наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Тому твердження слідчого судді про те, що арешт майна з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.170 КПК України, є формою забезпечення доказів та являється самостійною правовою підставою для арешту майна, яка не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, на відміну від інших правових підстав, є правильним, а доводи апеляційної скарги про те, що висновок слідчого судді про існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.5 ст.191 КК України, безпідставний та суперечить п.1 ч.3 ст.132 КПК України - помилковим.
Відповідно до положень ч.2 ст.171 КПК України до клопотання про арешт майна також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Згідно із ч.2 ст.93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Приписами ст.94 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Із аналізу зазначених процесуальних норми вбачається, що слідчому, прокурору необхідно додати до клопотання про арешт майна оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи такого клопотання, тобто оригінали або копії документів та інших матеріалів, відібрані на підставі власного внутрішнього переконання.
Тому доводи апеляційної скарги про те, що клопотання ґрунтується виключно на матеріалах, наданих ДП «Антонов», оскільки детектив не звертався до Юридичної фірми з проханням надати документи, які б спростували повідомлені Підприємством обставини, не свідчать про незаконність дій детектива НАБУ.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що юридична фірма вже брала участь у розгляді справи №991/2121/22 про арешт майна і отримала ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, у якій була закладена позиція щодо можливості повторного звернення з клопотанням про арешт майна є неспроможним, оскільки до апеляційної скарги не долучено самого тексту ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, у якій була б закладена вищезазначена позиція.
Інші доводи апеляційної скарги, які фактично стосуються незгоди з розпочатим досудовим розслідуванням, не узгоджуються з приписами чинного законодавства.
Так, відповідно до ч.1 та ч.5 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування. До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім`я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань. У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.
Однак в апеляційній скарзі не наведено обставин, згідно з якими зміст заяви про вчинення злочину не відповідає вимогам ч.5 ст.214 КПК України і які б виключали можливість безальтернативного внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та початок досудового розслідування.
Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно з дотриманням приписів ст.170-173 КПК України, а доводи апеляційної скарги про те, що ухвала слідчого судді не відповідає ст.370, 372 КПК України, є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, помилкові.
Згідно із ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Із огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.376, 404, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника Адвокатського об`єднання «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 вересня 2022 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5