- Головуючий суддя (ВАКС): Біцюк А.В.
Справа № 991/5499/22
Провадження 1-кс/991/5517/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2022 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4, за участю секретаря ОСОБА_5, прокурора ОСОБА_6, захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, розглянувши клопотання сторони захисту при розгляді у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_12, погодженого з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_13, (далі - Клопотання) про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52016000000000380 від 20.10.2016,
В С Т А Н О В И В:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_12, погодженого прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_13, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 (далі - Клопотання) в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52016000000000380 від 20.10.2016, зокрема, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України (далі - Клопотання).
Захисники підозрюваного - адвокати ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_14, заявили ряд клопотань, в тому числі: про заперечення факту оголошення у міжнародний розшук ОСОБА_1 ; про неможливість розгляду Клопотання за ч. 6 ст. 193 КПК України, оскільки у ОСОБА_1 відсутній статус підозрюваного; про визнання очевидно недопустимими доказами протоколу за результатами проведення НС(Р)Д - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 21.10.2020 за ідентифікатором ІНФОРМАЦІЯ_2 у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000307, протоколів огляду доказів, отриманих в порядку міжнародної правової допомоги, протоколу огляду від 10.04.2017, протоколу огляду від 18.11.2022 у кримінальному провадженні № 52016000000000380; про допит свідка ОСОБА_2 ; про долучення доказів до матеріалів по розгляду Клопотання; про виклик ОСОБА_1 в судове засідання у порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.
Прокурор САП ОСОБА_13 заперечував проти доводів клопотань сторони захисту, просив відмовити у їх задоволенні.
Розглянувши заявлені стороною захисту клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Стаття 135 КПК України регламентує порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні. Зокрема, у ч. 7 ст. 135 КПК України йдеться саме про вручення повістки про виклик особи, яка проживає за кордоном.
Згідно ч. 2 ст. 134 КПК України, суд здійснює судовий виклик учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов`язковою.
Однак, із аналізу положень ч. 6 ст. 193 КПК України вбачається, що слідчий суддя може обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного і лише у випадку доведення прокурором певних обставин передбачених вказаною статтею. Зазначеною нормою не передбачено можливості задоволення такого клопотання у разі безпосередньої присутності підозрюваного.
Аналіз положень ч. 6 ст. 193 КПК України дає підстави зробити висновок, що безпосередня присутність підозрюваного в залі судового засідання при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу буде свідчити про відсутність підстав для задоволення такого розгляду, оскільки буде суперечити суті самої процедури обрання безальтернативного запобіжного заходу (лише тримання під вартою), який обирається з метою затримання особи та доставки її до місця кримінального провадження для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід (ч.6 ст.193 КПК України).
Алгоритм дій, встановлений статтею 187 КПК України, стосується заходів, які забезпечують прибуття особи для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, і положення вказаної статті не стосуються розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, оскільки таке клопотання розглядається за відсутності особи і має на меті забезпечення доставки до місця кримінального провадження підозрюваного, щодо якого є достатні підстави, що він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Частини 1 та 3 статті 187 КПК України пов`язані між собою і передбачають певну послідовність дій слідчого судді саме для забезпечення участі особи для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, яке не може бути розглянуто за відсутності такої особи.
Застосування при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу положень ст.187 КПК України, в тому числі окреме застосування положень ч. 1 вказаної статті без подальшого застосування положень ч. 3, у разі неявки особи на виклик, суперечить меті зазначеній в статті 187 КПК України - забезпечення явки особи для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Таким чином, положення ч. 1 ст. 187 КПК України не можуть бути застосовані при розгляді в порядку передбаченому ч. 6 статті 193 КПК України клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке розглядається та може бути задоволено лише за відсутності підозрюваного та за умови наявності достатніх підстав вважати, що: (1) підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або (2) оголошений у міжнародний розшук.
Оскільки участь особи, стосовно якої розглядається клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не обов`язкова, то відсутні підстави для здійснення судового виклику такої особи в порядку передбаченому ч. 7 ст. 135 КПК України, з урахуванням положень ч. 2 ст. 134 КПК України.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 обізнаний (повідомлений) про розгляд клопотання про обрання щодо нього запобіжного заходу і реалізує свої процесуальні права через своїх представників (аркуші 27, 29, 44, 51, 58 тому 3, аркуші 53-55 тому 15), в тому числі знайомиться з Клопотанням, а також з матеріалами, якими воно обґрунтоване, знайомиться з матеріалами справи, долучає докази через своїх представників, а тому відсутні підстави для його додаткового повідомлення про розгляд Клопотання.
Крім того, за адресою, яку ОСОБА_1 просив внести до Єдиного державного демографічного реєстру (т.18 а.73-74) як своє місце проживання в Україні, направлялись повідомлення про розгляд Клопотання.
Положення статті 566 КПК України, які регулюють порядок виклику особи, участь якої є обов`язковою при проведенні слідчих чи інших процесуальних дій на території України (з урахуванням положень ч. 2 ст. 134 КПК України), застосуванню не підлягають, оскільки участь такої особи при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не є обов`язковою з урахуванням зазначених вище висновків.
Такич чином, відсутні підстави для виклику ОСОБА_1 в порядку передбаченому частиною 7 ст. 135 КПК України.
Клопотання про визнання ряду доказів очевидно недопустимими задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Статтею 89 КПК України визначено порядок визнання доказів недопустимими.
Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
Процесуальний закон не визначає чіткого переліку підстав для визнання доказу очевидно недопустимим, і клопотання про очевидну недопустимість може бути заявлено з будь-яких підстав порушення порядку отримання доказів, у тому числі у зв`язку з істотним порушенням прав і свобод людини. В свою чергу єдиним критерієм, яким суд повинен керуватися при визнанні чи невизнанні доказу недопустимим на стадії судового розгляду, є критерій очевидності недопустимості, який полягає у відсутності сумніву в тому, що було порушено КПК України, і таке порушення може бути встановлено судом відразу під час огляду доказу та не потребує проведення додаткових дій, зокрема дослідження всіх доказів.
Доводи, викладені в клопотання про визнання доказів недопустимими, стосуються неможливості використання доказів на підставі висновків, зроблених стороною захисту при тлумаченні положень процесуального закону, певних невідповідностей в доказах, недолучення до протоколів додатків та інших документів, відсутності певних відомостей в матеріалах наданих на підтвердження клопотання, нереальності зафіксованих подій, невідповідності викладених в них фактів іншим доказам, неможливості отримання зафіксованої інформації внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Такі доводи не свідчать про їх однозначну очевидну недопустимість, оскільки потребують оцінки у сукупості з іншими доказами та положеннями процесуального закону, які необхідно застосувати, в данному випадку, при розгляді клопотання слідчим суддею на стадії досудового розслідування, а не судом під час судового розгляду.
Безпосередність дослідження показань, що передбачена ст.ст.23, 95, стосується отримання показань судом, тобто при судовому розгляді (глава 28 КПК України), і не стосується стадії досудового розслідування, оскільки протокол фіксації показів свідків є належним доказом на стадії досудового розслідування. Процесуальні дії під час досудового розслідування фіксуються, в тому числі, в протоколі (п.1 ч.1 ст.103 КПК України), тому протокол який ведеться під час вчинення стороною обвинувачення тієї чи іншої процесуальної дії є належним засобом її фіксації, в тому числі протокол допиту свідка.
Слідчий суддя може допитати свідка (ч.4 ст.193 КПК України), у разі необхідності отримання важливих додаткових відомостей, або інших відомостей, які мають суттєве значення, якщо свідок не допитувався під час досудового розслідування. Але протокол допиту, в якому зафіксовані показання свідка, є належним доказом, який передбаченим процесуальним законом на досудовому розслідуванні і не суперечить такій засаді кримінального провадження, як безпосередність отримання показань учасників кримінального провадження, оскільки така безпосередність стосується отримання таких показань судом, тобто в судовому провадженні.
Частиною 4 ст. 193 КПК України передбачено, що за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Надані стороною обвинувачення докази слідчому судді для дослідження мають значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу, тому приймаються та підлягають дослідженню на підставі ч.4 ст.193 КПК України.
На тій же самій підставі приймаються для дослідження та долучення до справи докази сторони захисту, які відповідають зазначеному критерію - мають значення для вирішення питання про застосування/обрання запобіжного заходу. При цьому, питання про те, чи має значення той чи інший доказ слідчий суддя вирішує під час огляду такого доказу, а дослідження та оцінка такого доказу здійснюється в нарадчій кімнаті при ухваленні рішення за результатами розгляду Клопотання.
Надані прокурором докази не є очевидно не допустимими, не порушують принцип законності, оскільки долучення їх до Клопотання ґрунтується на законі, не порушує права на ефективний захист, не дискримінує сторону захисту і не робить сторони кримінального провадження нерівними, оскільки у сторін є рівні права скористатись положення ч. 4 ст.193 КПК України.
Що стосується клопотань про допит свідків (крім свідка ОСОБА_3 ) то вони задоволенню не підлягають, оскільки стороною захисту надано достатньо доказів, які, в тому числі, містять покази таких свідків. За сукупністю доказів наданих стороною обвинувачення та стороною захисту можна дати оцінку показам свідків, на які посилається сторона обвинувачення. Потреби в перевірці показів свідків, зазначених стороною захисту, на даний час не вбачається, з урахуванням, в тому числі, проведеного допиту таких свідків кілька місяців тому при розгляді клопотання слідчим суддею в цьому кримінальному провадженні.
Інші обставини, на які посилається сторона захисту, як на підставу щодо неможливості розгляду Клопотання та необхідності його повернення, в тому числі, питання щодо наявності/відсутності у ОСОБА_1 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні та оголошення міжнародного розшуку ОСОБА_1, повинні вирішуватись за результатами розгляду Клопотання по суті, оскільки стосуються не недоліків Клопотання, а можливих недоліків Кримінального провадження, що може вплинути на результат розгляду Клопотання вцілому.
Крім того, процесуальним законом не передбачено можливості повернення поданого на розгляд суду клопотання із зазначених підстав. Навпаки, ч.6 ст.193 передбачає, що "Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав....", передбачених вказаною нормою закону.
Клопотання про врахування певних обставин при прийнятті судового рішення та інші аналогічні не є клопотаннями, які стосуються розгляду справи, а є, в тому числі, проханням сторони захисту звернути увагу на певні обставини при прийнятті рішення за результатами розгляду Клопотання. Такі клопотання задоволенню не підлягають, оскільки не стосуються необхідності вирішення процесуальних питань, пов`язаних із розглядом Клопотання.
Разом з тим, враховуючи, що надані захисниками в судовому засіданні документи можуть мати значення для прийняття рішення за результатами розгляду Клопотання та оцінка цим доказам, разом із доказами, долученими стороною обвинувачення, буде надана слідчим суддею в нарадчій кімнаті при вирішенні Клопотання по суті, заявлені стороною захисту клопотання про долучення доказів підлягають задоволенню на підставі ч. 4 ст. 193 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання сторони захисту про долучення матеріалів (доказів) до справи задовольнити.
Долучити до матеріалів справи копії документів наданих стороною захисту.
Клопотання сторони захисту про неможливість розгляду Клопотання залишити без задоволення.
Клопотання сторони захисту про визнання очевидно недопустимими доказів залишити без задоволення.
Клопотання сторони захисту про допит свідків залишити без задоволення.
Інші клопотання сторони захисту, в тому числі про виклик особи, стосовно якої розглядається клопотання, залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не пілягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_4