- Головуючий суддя (ВАКС) : Задорожна Л.І.
Справа № 991/5570/22
Провадження № 1-кс/991/5588/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2022 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_10
учасники кримінального провадження:
секретар судового засідання - ОСОБА_9
скаржник - адвокат ОСОБА_11,
прокурор - ОСОБА_12,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Київ скаргу адвоката ОСОБА_11, подану в інтересах підозрюваної ОСОБА_1, на повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 03.10.2017 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.1 ст.366 КК України, в кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015000000001624 від 29.07.2015,
УСТАНОВИВ:
16.11.2022 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_11., подана в інтересах ОСОБА_1, яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.1 ст.366 КК України, в кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015000000001624 від 29.07.2015.
І. Зміст скарги
Адвокатом ОСОБА_11 у скарзі зазначено, що органом досудового розслідування здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001624 від 29.07.2015, за фактами кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.1 ст.366 КК України.
03.10.2017 старшим слідчим в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_13. повідомлено про підозру ОСОБА_1, яка не була вручена в порядку, визначеному ст.278 КПК України.
У повідомленні про підозру зазначається, що ОСОБА_1 у період 2002-2006 була помічним ОСОБА_2, коли останній обіймав посаду заступника голови Державної судової адміністрації України, у зв`язку з чим, за версією органу досудового розслідування, вона є співучасником злочину, але цей факт не установлений і є неправдивим, тому що вона ніколи не перебувала на службі у Державній судовій адміністрації, що підтверджується записами в трудовій книжці ОСОБА_1
03.10.2011, відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Іволга-2» №03/10/2-11, ОСОБА_1 обрана генеральним директором цього товариства, хоча вона на цих зборах присутня не була, а їй лише надали наказ та виписку із протоколу про її призначення на цю посаду.
У повідомленні також зазначається, що ОСОБА_1, за попередньою змовою з тимчасово виконуючим обов`язки генерального директора ДП «Держінформ`юст» ОСОБА_2, заступником генерального директора з фінансових питань ДП «Держінформ`юст» ОСОБА_3, заступником генерального директора з технічних питань ОСОБА_4, заступником начальника відділу з експлуатації цього ж підприємства ОСОБА_5, громадянином Естонії ОСОБА_6, невстановленими на теперішній час службовими особами Міністерства юстиції України, та іншими особами, уклали у приміщенні ДП «Держінформ`юст» за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 81-а, договір на поставку програмної продукції, комп`ютерної програми та супровідної документації до неї, що включає в себе 200 унікальних кодів на загальну суму 820 000,00 грн, тобто вартістю 4100,00 грн з ПДВ за одну ліцензію.
В подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом з іншими особами уклали договір на поставку програмної продукції, комп`ютерної програми TrueCоnfserver та супровідної документації до неї, що включає в себе 1 500 унікальних кодів онлайн-користувачам на загальну суму 6 150 000 грн.
ОСОБА_1 заперечує в цьому і зазначає, що вона ніколи не перебувала в приміщенні ДП «Держінформ`юст» за адресою: м. Київ вул. Мельникова, 81-а, та не підписувала цих документів. Доказів у матеріалах кримінального провадження немає.
Сторона захисту зазначає, що доказів того, що ОСОБА_1 входила в змову з іншими учасниками злочину, чи здійснювала організацію виготовлення таких документів, з ким і як входила у змову, давала вказівки, хто і як виконував накази ОСОБА_1, якщо такі були, щодо вчинення тих чи інших протиправних дій, немає. Також, відсутні докази того, що вона була організатором цих злочинних дій.
Крім того в повідомленні про підозру не зазначається, що саме ОСОБА_1 підписувала фінансові документи, платіжні доручення та ін., або давала вказівки про здійснення фінансових операцій.
Також, не має доказів того, що ОСОБА_1 була пособником у вчиненні злочину. В матеріалах кримінального провадження відсутні докази того, що вона була знайома з іншими підозрюваними, які є працівниками ДП «Дежінформ`юст», спілкувалась з ними та давала їм якісь поради вчиняти ті чи інші протиправні дії.
Також, відсутні докази того, хто саме вносив недостовірні відомості до договору та в акт прийняття-передачі до договору поставки програмної продукції, місце цього діяння та час.
Посилаючись на викладене, сторона захисту просить скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 03.10.2017 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч.5 ст.27 ч.1 ст.366 КК України, в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42015000000001624 від 29.07.2015.
ІІ. Позиції учасників провадження
Захисник ОСОБА_11 у судовому засіданні підтримав вимоги, зазначені у скарзі на повідомлення про підозру ОСОБА_1, та просив задовольнити в повному обсязі.
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_12 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення скарги адвоката ОСОБА_11. на повідомлення про підозру. Зазначив, що скарга є необґрунтованою та не підтверджується доданими до неї матеріалами. Посилання адвоката на неналежне повідомлення про підозру ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки, у зв`язку з неприбуттям ОСОБА_1 за викликом до слідчого для вручення їй повідомлення про підозру, органом досудового розслідування було направлено повідомлення на поштову адресу за місцем реєстрації ОСОБА_1, а саме: АДРЕСА_1, що підтверджується описом відправлення цінного вкладення. Крім того, зауважив на відсутності підстав застосування положень п.10 ч.1 ст.303 КПК України, оскільки внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №42015000000001624 та повідомлення про підозру ОСОБА_1 були здійснені задовго до введення в дію змін положень законодавства, на які посилається захисник у своїй скарзі.
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка слідчого судді
Згідно з ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Переш ніж перейти до розгляду скарги по суті, слідчий суддя вважає за необхідне з`ясувати чи підлягає застосуванню положення п.10 ч.1 ст.303 КПК України до обставин кримінального провадження № 42015000000001624.
З наданих учасниками матеріалів та пояснень вбачається наступне:
- відомості про вчинення кримінального правопорушення внесені до ЄРДР 29.07.2015 за № 42015000000001624;
- 03.10.2017 старший слідчий Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_13. склав повідомлення про підозру ОСОБА_1 ;
- 26.06.2019 прокурор Генеральної прокуратури України ОСОБА_14 виніс постанову, згідно якої з матеріалів досудового розслідування за №42015000000001624 від 29.07.2015 виділено матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КПК України, надалі здійснювалось досудове розслідування за підозрою ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження №42019000000001366;
В примітці до п.10 ч.1 ст.303 КПК України зазначено, що частину першу статті 303 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 - зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
Згідно з п.4 §2 Прикінцевих положень Розділу 4 Закону № 2147-VІІІ норми п.10 ч.1 ст.303 КПК України вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії у часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін відповідно до п.7 §1 розділу 4 вказаного Закону, тобто з 16.03.2018.
Отже, положення п.10 ч.1 ст.303 КПК України не застосовуються до кримінального провадження № 42015000000001624, яке було внесено до ЄРДР 29.07.2015.
Оскільки стороною захисту заперечується факт набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваної у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне надати відповідь на це питання.
Частиною першою статті 42 КПК України визначено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК, повідомлено про підозру (а), особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (б), або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень (в).
За змістом ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:
- затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
- обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;
- наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу (ч.2 ст.276 КПК).
Відповідно до ч.1 ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Отже, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 мало бути вручено в день його складення - 03.10.2017.
Проте, згідно з долучених до клопотання матеріалів, зокрема, із протоколу огляду від 04.10.2017 вбачається, що шляхом направлення повісток у месенджер за номером телефону ОСОБА_1 НОМЕР_1 було здійснено її виклик на 26.09.2017, які нею отримано та прочитано. Однак, на виклик ОСОБА_1 не з`явилася та згідно із матеріалами клопотання у вказаний період часу вона знаходилася закордоном.
Тому, як передбачено КПК України, повідомлення про підозру мало бути вручено у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень.
Необхідно зауважити, що в КПК України не визначено прикладів випадків неможливості вручення письмового повідомлення про підозру. І, якщо вручення такого повідомлення особі, яка була затримана на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення, або коли особа з`явилась до органу досудового розслідування в той день, коли складається підозра, труднощів не викликає, то «вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень», веде до різного розуміння як зі сторони обвинувачення, так і сторони захисту.
Відповідно до ч.3 ст.111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Аналізуючи положення глави 11 КПК України, можна прийти до висновку, що особі здійснюється повідомлення шляхом його вручення, надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повідомлення для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Таке повідомлення вручається особі працівником органу зв`язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором.
Необхідно також звернути увагу, що норми КПК України не встановлюють вимог, щоб особа, якій вручається повідомлення про підозру, підтвердила такий факт письмовою розпискою, як наприклад, це вимагається при отриманні копії обвинувального акта (п.3 ч.4 ст.291 КПК України).
Стороною обвинувачення на підтвердження вручення ОСОБА_1 письмового повідомлення про підозру надано підтвердження того, що 04.10.2017 на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, поштою було відправлено цінний лист із вкладенням - повідомленням про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_1 на 14 арк., та пам`яткою про права та обов`язки підозрюваної ОСОБА_1 на 5 арк.
Оскільки органом досудового розслідування вжито заходи для повідомлення ОСОБА_1 про розпочате кримінальне переслідування щодо неї у передбачений законом спосіб шляхом надіслання поштою за адресою її реєстрації письмового повідомлення про підозру; текст повідомлення про підозру є зрозумілим і містить достатньо інформації для розуміння ОСОБА_1 обсягу і змісту інкримінованого діяння; внаслідок дій органу досудового розслідування, що були пов`язані з повідомленням про підозру, мова про які йшла вище, ОСОБА_1 мала можливість дізнатися про факт наявності щодо неї підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, слідчий суддя вважає, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 було вручено у визначеному КПК України порядку саме 04.10.2017 і з цього часу вона набула статусу підозрюваної.
Захисник ОСОБА_11 просить скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.1 ст.366 КК України, в межах кримінального провадження №42015000000001624 від 29.07.2015, зазначаючи, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, складеним за відсутністю належних та допустимих доказів, таким, що викладене з порушенням норм кримінального процесуального права.
КПК України не містить положень, якими б були визначені підстави для скасування повідомлення про підозру.
Оскаржуване повідомлення про підозру ОСОБА_1 складено 03.10.2017 старшим слідчим в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України радником юстиції ОСОБА_13. та погоджено прокурором Генеральної прокуратури України ОСОБА_15.
В тексті повідомлення вказано, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.1 ст.366 КК України, а саме: у пособництві в заволодінні чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групую осіб, в особливо великих розмірах, а також в пособництві у службовому підробленні.
За версією сторони обвинувачення, ДП «Держінформ`юст» укладалися договори на постачання програмного забезпечення, яке б надавало передбаченій цими договорами кількості користувачів можливість одночасно у онлайн режимі здійснювати відеоконференцзв`язок, однак за одним із таких договорів постачання програмного забезпечення відбувалося за завищеною ціною, а за іншим взагалі не відбувалося, при цьому грошові кошти перераховувалися на рахунки підконтрольних співучасникам компаній.
Зокрема, ОСОБА_2, обіймаючи посаду в.о. гендиректора залучив до реалізації вказаного злочину ОСОБА_1, яка мала дружні відносини із його дружиною, та була генеральним директором ТОВ «Іволга-2». Так, 04.11.2013 між ДП «Держінформ`юст» та ТОВ «Іволга-2» укладено та підписано договір №5/11 на поставку програмної продукції, комп`ютерної програми TrueConfserver та супровідної документації до неї, що включала в себе 200 унікальних кодів, які повинні були забезпечити можливість користування програмою одночасно 200 онлайн-користувачам загальною вартістю 820 000,00 грн з ПДВ, тобто вартістю 4 100,00 грн з ПДВ за одну ліцензію.
02.12.2013 на виконання вказаного договору від 04.11.2013 № 5/11 з рахунку ДП «Держінформ`юст» № НОМЕР_2 в АТ «Фортуна-Банк» на рахунок ТОВ «Іволга-2» № НОМЕР_3 в АТ «Банк Велес» було перераховано 820 000,00 грн з відповідним призначенням платежу.
Враховуючи завищення ціни програмного забезпечення, орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_1 в співучасті із ОСОБА_2 та ОСОБА_7, ОСОБА_8, заволоділи грошовими коштами ДП «Держінформ`юст» на загальну суму 260 490,03 грн.
У подальшому, 20.01.2014 між ДП «Держінформ`юст» та ТОВ «Іволга-2» було укладено договір № 1/1 на поставку комп`ютерної програми TrueConfserver із супровідною документацією до неї, що включала 1500 унікальних кодів, які мали забезпечити можливість одночасного користування цим ПЗ 1 500 онлайн-користувачів у режимі ВКЗ, на загальну вартість 6 150 000, 00 грн. При цьому програмне забезпечення ТОВ «Іволга-2» фактично не закуплялось, виробником цього програмного забезпечення не реалізовувалось та до ДП «Держінформ`юст» не поставлялось, в результаті чого ОСОБА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_1 та іншими особами, заволоділи державними коштами, завдавши збитків державі в особливо великих розмірах на загальну суму 6 420 490, 03 грн.
На підтвердження повідомленої ОСОБА_1 підозри, в судовому засіданні прокурором були надані копії матеріалів, які зібрані під час досудового розслідування: висновок експерта №8-4/1829 від 01.09.2017 за результатами проведення почеркознавчої експертизи; висновок експерта №8-4/1779 від 07.11.2018 за результатами проведення почеркознавчої експертизи; протокол огляду мобільного телефону від 04.10.2017; протокол від 27.11.2020 огляду речей, які були вилучені в ході обшуку домоволодіння ОСОБА_2 .
Підсумовуючи, слідчий суддя вважає, що під час розгляду скарги встановлено, що текст повідомлення про підозру від 03.10.2017 містить відомості, передбачені ст.277 КПК України, в тому числі виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1, із зазначенням часу, місця їх вчинення, а також суттєвих обставин, які були відомі на момент повідомлення про підозру. Оскільки підозра є формальним твердженням чи припущенням сторони обвинувачення про причетність ОСОБА_1 до кримінальних правопорушень, які ґрунтуються на проміжних результатах досудового розслідування, у цьому кримінальному провадженні продовжується отримання (збирання) доказів та перевірка вже отриманих доказів, слідчий суддя вважає, що причетність підозрюваної до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
З огляду на викладене, скарга адвоката ОСОБА_11., який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_1, на повідомлення про підозру є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 303, 307, 309, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_11, поданої в інтересах підозрюваної ОСОБА_1, на повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 03.10.2017 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.1 ст.366 КК України, в кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015000000001624 від 29.07.2015.
На ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_10