Документ № 107855773

Справа № 991/5717/22

Провадження №11-сс/991/445/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_8

суддів ОСОБА_9, ОСОБА_10

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_11,

прокурора ОСОБА_12,

захисника ОСОБА_13,

підозрюваної ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор»),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України в межах кримінального провадження №62022000000000144 від 13 березня 2022 року, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 листопада 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 листопада 2022 року частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_14 та застосовано до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 21 грудня 2022 року включно, в межах строку досудового розслідування. Одночасно з цим визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави розміром 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 24 810 000 гривень, за умови внесення якої на підозрювану покладено процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Не погоджуючись з вказаним вище рішенням, вважаючи його незаконним, необґрунтованим, не вмотивованим, а висновки в ньому такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, захисник ОСОБА_13 подав апеляційну скаргу, в якій просить:

-оскаржувану ухвалу скасувати;

-постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива НАБУ ОСОБА_14 про застосування запобіжного заходу відмовити в повному обсязі.

На думку захисника, висновки слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри є хибними. В підтвердження цього захисник зазначає:

1)матеріали досудового розслідування дійсно містять докази, що пов`язують ОСОБА_1 з подією кримінального правопорушення та виправдовують подальше досудове розслідування цього кримінального провадження, однак, вони є очевидно недостатніми для висновку про причетність її до вчинення тяжкого умисного корупційного злочину, за попередньою змовою групою осіб, а відтак і для застосування до підозрюваної найсуворішого запобіжного заходу;

2)захисник не погоджується з висновками слідчого судді щодо суперечливості доводів сторони захисту про відсутність у ОСОБА_1 умислу, корисливих мотиву та мети на вчинення кримінального правопорушення.

3)Факт знаходження печатки Міністерства економіки України у ОСОБА_1 в період вчинення кримінального правопорушення, який взяв до уваги слідчий суддя, зі слів захисника, пов`язаний із виконанням підозрюваною ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків на посаді в.о. Державного секретаря Міністерства економіки України. З огляду на це висновок слідчого судді про ознаки вчинення завчасно спланованих послідовних дій ( попередня змова) є хибними, не підтверджуються доказами, а є лише припущенням.

4)Висновок слідчого судді про наявність на електронній поштовій скриньці ОСОБА_1 відправлення від ОСОБА_2 із проектом листа як обґрунтування спілкування підозрюваної з ОСОБА_2, на думку захисника, не відповідає фактичним обставинам справи. В доводах до цього захисник зазначає, що один лише факт наявності на електронній поштовій адресі, якою користується ОСОБА_1, проекту електронного примірника листа від ОСОБА_2 не свідчить про їх спілкування та про попередню змову на вчинення злочину. Окрім цього стверджує, що підозрювана не була обізнана навіть зі змістом такого листа.

Окрім зазначеного, захисник заперечуючи обґрунтованість підозри, стверджує про відсутність попередньої змови в діях його підзахисної. Так, ОСОБА_1 дійсно спілкувалась з ОСОБА_2, однак, це було під час виконання службових обов`язків на посаді директора юридичного департаменту Міністерства економіки України та обумовлено виключно необхідністю забезпечення реалізацією робочих завдань. З директором благодійної організації «Подих милосердя» ОСОБА_3 взагалі не знайома.

Щодо направленого ОСОБА_2 проекту листа ОСОБА_1, то останній невідомо з якою метою його було направлено, з його змістом вона не ознайомлювалась та жодної відповіді на нього не надавала, не редагувала і не коментувала. Сам факт направлення для ОСОБА_1 листа ДП «Укрпатент» не може бути достатнім доказом обставин існування їх попередньої змови на вчинення злочину. Затвердження наданого ОСОБА_2 фінансового плану ДП «Укрпатент» на 2022 року дійсно мало місце, але за інших обставин ніж ті, що викладені детективом у підозрі. Виконуючи обов`язки Державного секретаря затвердила даний фінансовий план та проект наказу Мінекономіки про надання дозволу на вчинення значного господарського правочину вже після того, як вони були погоджені всіма заінтересованими структурними підрозділами Міністерства економіки України. Стосовно бронювання реєстраційного номеру наказу Мінекономіки на 07 червня 2022 року, захисник зазначає, що це не є протиправним, така практика в установі існує і не свідчить про злочинний умисел ОСОБА_1 . Вважає, що долучені до клопотання матеріали досудового розслідування не містять доказів підписання саме ОСОБА_1 07 червня 2022 року наказу Мінекономіки про надання дозволу на вчинення значного господарського правочину з наміром створити передумови для розтрати державних грошових коштів. Єдиним мотивом підписання фінансового плану ДП «Укрпатент» на 2022 рік і наказу про надання згоди на вчинення вказаного правочину, за його твердженням, є сприяння Збройним Силам України під час воєнного стану, а основною метою - збільшення обороноздатності держави.

В доводах апеляційної скарги захисник також заперечує висновки слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду зазначає, що тяжкість покарання є суттєвим чинником, але не достатнім для застосування найсуворішого запобіжного заходу. Вважає безпідставним висновок суду про дружні стосунки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, адже доказів підтвердження цьому, на його думку, немає. Стверджує, що вони ніколи не зустрічались у позаробочий час, разом не відпочивали, а їх спілкування обумовлено виключно трудовими відносинами. Дії спрямовані на переховування іншим учасником кримінального провадження ( ОСОБА_2 ) не можуть свідчити про можливу аналогічну поведінку ОСОБА_1 . Перетин кордону ОСОБА_1 протягом 2018-2022 років зумовлений її службовими відрядженням та відпочинком з донькою з метою її оздоровлення.

Ризик незаконно впливу на свідків у кримінальному провадженні, на думку захисника, є безпідставним і обґрунтується лише наявністю у ОСОБА_1 авторитету серед колег по роботі, однак будь-яких відомостей про такий намір немає.

Захисник також вважає необґрунтованим ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та зазначає, що матеріали клопотання жодним чином не доводять будь-якого зв`язку між ОСОБА_1 та іншими співучасниками кримінального правопорушення, які ще не викриті, оскільки такого зв`язку не існує, як і ризику перешкоджання. Більше того, як зазначає захисник, ОСОБА_1 сумлінно виконує покладені на неї процесуальні обов`язки.

На думку захисника, наведені слідчим суддею в обґрунтування неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу обставини були помилково оцінені слідчим суддею, що виключило можливість застосування до ОСОБА_1 іншого запобіжного заходу. Разом з цим, розмір застави, встановлений слідчим суддею як альтернативний запобіжний захід, є явно непомірним як для ОСОБА_1, так і для її близьких осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та підозрюваної, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили задовольнити її в повному обсязі, прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 листопада 2022 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 за ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні №62022000000000144 від 13 березня 2022 року, яке в той же день було вручено ОСОБА_1 . Органом досудового розслідування встановлено, що у період часу з травня по 15 червня 2022 року, знаходячись у м. Києві, виконувач обов`язків державного секретаря Міністерства економіки України ОСОБА_1, діючи з прямим умислом, з корисливим мотивом та метою, за попередньою змовою з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та іншими невстановленими на даний час особами, виконуючи роль пособника, а саме: затвердивши фінансовий план ДП «Укрпатент» на 2022 рік (змінений), проставивши на ньому відтиск гербової печатки Міністерства економіки України, підготувавши та підписавши наказ виконувача обов`язків державного секретаря Міністерства економіки України про надання згоди ДП «Укрпатент» на вчинення значного господарського зобов`язання № 1520-22 та дату 07.06.2022, а також передавши їх ОСОБА_2, сприяла останньому в розтраті грошових коштів ДП «Укрпатент» в сумі 250 991 939, 68 грн на користь БО «Подих милосердя», що спричинило ДП «Укрпатент» матеріальну шкоду в розмірі 250 991 939, 68 грн, яка у більше ніж у 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто в особливо великих розмірах.

З огляду на тяжкість злочину, детектив НАБУ звернувся з клопотанням про застосування ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, з можливістю внесення застави у сумі 50 000 000 грн., оскільки остання підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, вчинення злочину в умовах воєнного стану та прикриваючись при цьому начебто бажанням надати благодійну допомогу, а також існують ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на інших учасників у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Слідчий суддя при прийнятті рішення виходив з обґрунтованості підозри та наявності ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України при вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Даючи оцінку доводам захисника про необґрунтованість підозри, колегія суддів зазначає наступне. Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

На підтвердження цього слідчим суддею досліджено матеріли, долучені детективом до клопотання про застосування запобіжного заходу (т. 3, а.с. 106-108), які в своїй сукупності дають підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, вважає достатніми докази можливої причетності ОСОБА_1 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, а також зазначає, що виходячи зі стандарту доказування на стадії досудового розслідування, колегія не вбачає очевидних ознак неправильної кваліфікації, тому доводи сторони захисту щодо необґрунтованості кваліфікації відхиляє.

Щодо доводів захисника про знаходження гербової печатки з 06 по 07 червня 2022 року у ОСОБА_1 у зв`язку з виконанням нею своїх посадових обов`язків, а отже хибність висновку слідчого судді про спланованість послідовних дій на вчинення злочину, колегія суддів зазначає наступне. Згідно п. 4.1. Інструкції про порядок виготовлення, обліку, зберігання, використання та знищення печаток і штампів у Мінекономрозвитку України, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 03.03.2014 № 244, який є чинним і в теперішній час, керівник замовника готує довіреність, у якій визначає користувача, якому надано право одержати виготовлену печатку, а також пропонує покласти на нього відповідальність за її зберігання та використання. Заступник Міністра - керівник апарату визначає відповідальних працівників за зберігання та використання печаток. Місце зберігання великої гербової печатки Міністерства та посадову особу, відповідальну за її зберігання і використання, визначає Міністр.

Згідно показань в протоколі допиту свідка ОСОБА_5, яка є директором департаменту документообігу та контролю, такою відповідальною особою є працівник вказаного відділу ОСОБА_6, а у разі відсутності останньої - ОСОБА_7 . Однак, протягом червня - серпня 2022 року фінансовий план ДП «Укрпатнент» від 06 червня 2022 року до відділу вхідної кореспонденції Мінекономіки не надходив і дані відповідальні особи протягом вказаного періоду на ньому відтиск гербової печатки не ставили, таких звернень до них не надходило (т.2, а.с.66-68). З огляду на це, в постійному користуванні ОСОБА_1 гербова печатка Міністерства перебувати не може, відповідальною особою за її використання та зберігання підозрювана не є.

Окрім цього, факт бронювання ОСОБА_1 номеру 1520 з датою 07.06.2022 для наказу «Про надання ДП «Укрпатент» згоди на вчинення значного господарського зобов`язання» з подальшим його невнесенням до системи електронної взаємодії та передачі оригіналу в паперовому вигляді на зберігання в Департаменті документообігу та контролю Міністерства економіки України (т. 2, а.с. 45-46); висновок судової почеркознавчої експертизи, згідно якого підпис в даному наказі виконаний ОСОБА_1 (т.2, а.с. 70-79); наявність відправлення від ОСОБА_2 на особисту електронну пошту ОСОБА_1 листа з проектом (т.1, а.с. 166-177); спілкування ОСОБА_1 з ОСОБА_2 не лише в межах трудових відносин, про що стверджує захисник, а й наявність приватного спілкування (обмін фото з відпочинку) (т.2, а.с. 28-33), у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження, які були досліджені слідчим суддею, на переконання колегії суддів свідчать про обґрунтовано можливу причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а отже наявні підстави для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, частково задовольняючи клопотання детектива НАБУ, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 24 810 000 грн., слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри, наявності підтверджених ризиків, передбачених п.п. 1,3,4 ст. 177 КПК України, а також з урахуванням положень ст. 178 та ст. 194 КПК України, соціальної характеристики підозрюваної, її стану здоров`я.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку щодо наявності ризику того, що підозрювана ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. У зв`язку з тим, що злочин, у якому підозрюється ОСОБА_1, належить до особливо тяжких злочинів, за який передбачено відповідальність у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, даний факт може слугувати підставою для переховування від органів досудового розслідування чи суду. Окрім цього, згідно інформації, яка міститься в системі «АРКАН» (т.2, а.с.148-149) упродовж 2018-2022 рр. ОСОБА_1 неодноразово, а саме 14 разів здійснювала виїзди за межі України до різних країн світу. Доводи сторони захисту про те, що частина цих поїздок була службовими відрядженнями, а інша - здійснена з метою лікування доньки, матеріалами справами не підтвердженні, тому колегія суддів вважає їх неспроможними.

Окрім цього, колегія суддів вважає слушним висновок слідчого судді про те, що ОСОБА_1, маючи 20 років стажу на посаді керівника структурного підрозділу центрального органу виконавчої влади, будучи директором юридичного департаменту Міністерства економіки України, виконуючою обов`язки Державного секретаря Міністерства економіки України, має широке коло знайомих у різних органах влади різного рівня, якими вона може скористатися задля уникнення відповідальності.

Факт перебування за кордоном іншого підозрюваного - ОСОБА_2, у змові з яким, за версією досудового розслідування, діяла ОСОБА_1, не є визначальним, але також підвищує ризик переховування останньої від органів досудового розслідування та суду, а тому доводи захисника в цій частині колегія суддів відхиляє. Тяжкість покарання у сукупності з викладеними вище обставинами кримінального провадження та відомостями про особу ОСОБА_1 обґрунтовано були враховані слідчим суддею для визнання доведеним ризику переховування підозрюваної від органу досудового розслідування і суду.

На думку колегії суддів, цілком підтвердженим є також і ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, який ґрунтується на наявності стійких, приятельських зв`язків із працівниками Міністерства, у тому числі підлеглих підозрюваної, які є свідками у даному кримінальному провадженні. Також підтвердженим є й ризик перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином. Переконуючим, на думку колегії, є можливість ОСОБА_1 сприяти іншим невстановленим особам даного кримінального правопорушення шляхом повідомлення їм інформації, яка стала їй відомою у зв`язку з набуттям статусу підозрюваної і реалізацією передбачених законодавством відповідних процесуальних прав.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрювана обов`язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

З урахуванням того, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 належить до категорії особливо тяжких злочинів, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, враховуючи те, що розмір матеріальної шкоди становить 250 991 939, 68 грн., а також те, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності підозрювана має реальну можливість змінити місце свого перебування, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів цілком погоджується із висновками слідчого судді, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою підозрюваної та виконання нею процесуальних обов`язків.

Доводи сторони захисту стосовно того, що слідчим суддею належним чином не оцінені та в достатній мірі не враховані обставини, які можуть слугувати підставою для застосування більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів відхиляє, оскільки з оскаржуваної ухвали таке не вбачається та матеріалами справи не спростовується. Доказів того, що за станом здоров`я до підозрюваної не може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою матеріали справи також не містять.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого щоб не здійснити втечу. Визначаючи розмір застави слідчий суддя обґрунтовано виходив з обставин кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваної, практики ЄСПЛ, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчим суддею при визначенні розміру застави враховано дані про особу підозрюваної ОСОБА_1, сімейний стан та майновий стан, інші характеризуючи матеріали, надані детективом та захисником підозрюваної, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється, а також те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжких. Окрім цього, суд звертає увагу й на те, що ОСОБА_1, серед іншого, не повідомляє про весь ланцюг вчинених транзакцій з вказаними коштами, а тому на даний час органом досудового розслідування не встановлено шляхи їх спрямування та не встановлено осіб, які є вигодонабувачами та заволоділи грошовими коштами.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що з огляду на матеріальне становище ОСОБА_1, застава у розмірі 50 000 000 грн. є явно непомірною для підозрюваної, а тому, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, її ролі, розміру грошових коштів, які становлять предмет злочину та факту вчинення такого злочину в умовах воєнного стану, прикриваючись при цьому начебто бажанням надати благодійну допомогу армії, достатньою для забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов`язків є застава в розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 24 810 000 грн.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є законною, достатньо мотивованою та обґрунтованою, зроблені висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, а тому апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 176, 177, 178, 182, 183, 194, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 листопада 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_8

Судді ОСОБА_9

ОСОБА_10