- Головуючий суддя (ВАКС) : Федорак Л.М.
Справа № 761/35760/19
1-кп/991/138/19
УХВАЛА
08 грудня 2022 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуюча - ОСОБА_16,
судді - ОСОБА_17, ОСОБА_18,
секретар судового засідання - ОСОБА_20,
розглянувши клопотання прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_19 щодо застосування запобіжного заходу до обвинуваченої ОСОБА_1 у об`єднаному кримінальному провадженні №32013110110000482, № 52017000000000520 за обвинуваченням:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, яка зареєстрована і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Харків Харківської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Миколаїв Миколаївської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Ташкент, Узбекистан, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_8,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Вознесенськ Миколаївської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_9,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця с. Долгий Луг Братського району Іркутської області (Росія), зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_10,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця с. Воєводське Арбузинського району Миколаївської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_11,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця м. Волгоград Російської Федерації, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_12, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_13,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця м. Вовчанськ Харківської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_14,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_12, уродженця с. Стара Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_15, та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_16,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення прокурор ОСОБА_21,
сторона захисту захисник ОСОБА_22,
обвинувачена ОСОБА_1,
в с т а н о в и в:
1.На розгляді Вищого антикорупційного суду (далі - суд) перебуває зазначене кримінальне провадження.
2.Прокурором у кримінальному провадженні подано клопотання про застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів із можливістю внесення застави у розмірі 3 920 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 10 521 280 грн, із покладенням обов`язків прибувати до суду за першим викликом та вимогою, не відлучатися із населеного пункту, в якому перебуває, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування з усіма свідками та обвинуваченими у кримінальному провадженні, здати на зберігання уповноваженому органу свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, носити електронний засіб контролю.
Обґрунтування клопотання прокурора
3.У клопотанні прокурор зазначив, що 10 лютого 2017 року ОСОБА_1, з метою ухилення від досудового розслідування покинула територію України, після чого 25 квітня 2017 року їй повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, а також 27 квітня 2017 року її чоловікові ОСОБА_13 03 травня 2017 року ОСОБА_1 оголошено в розшук у зв`язку з тим, що її місце перебування не відоме. 31 травня 2017 року прокурором у кримінальному провадженні виділено з кримінального провадження №32013110110000482 від 25.10.2013 матеріали досудового розслідування відносно підозрюваної ОСОБА_1 у кримінальне провадження №52017000000000359 від 31.05.2017. 14 вересня 2017 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва обвинуваченій ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, а 04 жовтня 2017 року ухвалою слідчого судді цього ж суду надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 23 жовтня 2020 року ухвалою Вищого антикорупційного суду постановлено здійснювати спеціальне судове провадження стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 08 грудня 2022 року ОСОБА_1 затримано в приміщенні НАБУ.
4.Клопотання обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зокрема, прокурор зазначає про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, адже у період з 10 лютого 2017 року по 08 грудня 2022 року ОСОБА_1 переховувалась від органу досудового розслідування та суду, тривалий час перебуваючи за кордоном. Під час досудового розслідування на виклики до органу досудового розслідування не прибувала. Окрім того, у своєму розпорядженні ОСОБА_1 має закордонні паспорти НОМЕР_1 (дійсний до 18.05.2026) та НОМЕР_2, за допомогою якого у 2015-2016 роках регулярно здійснювала виїзди за кордон до Чеської Республіки, Литовської Республіки і Об`єднаних Арабських Еміратів, що свідчить про її можливість залишити територію України та достатні матеріальні активи для цього. Також їй належить квартира АДРЕСА_17 частини квартири АДРЕСА_18, земельна ділянка, площею 2 га, розташована на території Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. Окрім того, обвинувачена ОСОБА_1 має стійкі ділові та приятельські відносини з обвинуваченим ОСОБА_2, останній володіє достатніми матеріальними ресурсами та діловими зв`язками за межами України, а також зацікавлений у його невикритті ОСОБА_1, що спонукає та дає можливість ОСОБА_2 належним чином забезпечувати переховування ОСОБА_1 . Прокурор зазначив, що ураховуючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого корупційного злочину існує ризик переховування ОСОБА_1 з метою уникнення кримінальної відповідальності, у тому числі на території, яка тимчасово не контролюється українською владою чи за кордоном. Додав, що ОСОБА_1 є підозрюваною в іншому кримінальному провадженню, яке здійснюється в порядку спеціального досудового розслідування.
5.Крім того, прокурор стверджує про наявність ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні через те, що свідки ще не допитувались та деякі з них перебували у службовій залежності від обвинуваченої.
6.Враховуючи зазначене, а також тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, дані про її особу, прокурор вважає, що єдиним запобіжним заходом для запобігання зазначеним ризикам та забезпечення дотримання обвинуваченою її процесуальних обов`язків є тримання під вартою.
Позиція сторони захисту
7.Сторона захисту щодо задоволення клопотання заперечувала.
8. Захисник ОСОБА_22 просив застосувати відносно обвинуваченої запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою: домашній арешт. Звернув увагу суду, що відповідно до протоколу затримання від 08 грудня 2022 року, обвинувачена ОСОБА_1 самостійно з`явилася до органу досудового розслідування. В іншому кримінальному провадженні, про яке зазначав прокурор, сторона захисту планувала надати показання, однак не встигли у зв`язку з оформленням протоколу затримання. Звернув увагу, що ОСОБА_1 немає достатнього матеріального стану, який зазначається прокурором, а наявне майно, на даний час арештоване. Вважає, що розмір застави є непомірним. Коштів в обвинуваченої немає, з огляду на те, що кошти сім`єю ОСОБА_14 були взяті у борг для внесення застави за сина - ОСОБА_3, а також проведення операції для обвинуваченої. Також, звернув увагу на те, що під час залишення території України у 2017 році, ОСОБА_1 не була підозрюваною у цьому кримінальному провадженні, тобто, мала право вільно переміщатися в будь - яку країну. До залишення території України вона була допитана, у неї проводився обшук, однак повідомлення про підозру не було оголошено. Щодо її тривалого перебування за межами контрольованої території України, зауважив, що це була позиція її захисників, які радили їй не повертатись. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ОСОБА_1 повернулась з території АР Крим до м. Києва. Щодо впливу на свідків, також зазначив, що у цьому кримінальному провадженні майже всі свідки є свідками захисту, тобто впливати на своїх свідків не має сенсу. Також, обвинувачена після операції потребує реабілітації, а її чоловік через хворобу Паркінсона стороннього догляду.
9. Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала позицію захисника та пояснила, що коштів для існування у неї зараз немає, до того ж у неї мати, якій 83 роки, чоловік зареєстрований, як фізична - особа підприємець, однак хворіє, хоч і намагається заробляти кошти. Покинули із сином територію України не через це кримінальне провадження, однак у подальшому після надання документів про підозру її чоловіку, їй стало про таке провадження відомо. Додала, що у 2017 році спочатку поїхали з сином до м. москва, де проживала у родичів приблизно 5 місяців, у цей час нічим не займались. Потім переїхали з сином в АР Крим, де проживали в квартирі, яку їй надали друзі, жили за рахунок коштів, які передавала мати, отримані від продажу двох автомобілів та своїх власних речей. Має біометричний паспорт громадянина України та закордонний паспорт, однак, можливо, у нього закінчився термін. Пояснила, що після початку повномасштабного вторгнення на територію України, разом з сином, одразу прийняли рішення про повернення додому. Повернулися до м. Києва в березні 2022 року. Одразу не звернулася до правоохоронних органів, оскільки її турбувало коліно, спершу хотіла зробити операцію, так як розуміла, що потім не зможе цього зробити. Не змогла одразу зробити операцію, оскільки в березні було затримано її сина та всі кошти, які заробляв чоловік були спрямовані йому на допомогу. Після того, як сина було звільнено з-під варти, чоловік взяв в борг кошти для її операції, вартість операції складає 5 тисяч доларів США, яку проводили у приватній клініці «Добробут». З приводу майнового стану зазначила, що її чоловік має дохід близько 20 тисяч гривень в місяць з урахуванням утримання автомобіля, також отримує від матері 2-3 тисячі гривень на місяць і сама має дохід від шиття, який в середньому складає 2-3 тисячі гривень на місяць. На даний час не має змоги та не бажає виїжджати за межі контрольованої території України, оскільки їй це не дозволяє зробити фізичний стан та матеріальне становище. До того ж, має матір, якій 83 роки, яку вона з собою забрати не зможе, а якщо й виїхати кудись, то її немає кому утримувати, а працювати зараз ОСОБА_1 буде складно. Зауважила, що повернулась на контрольовану частину України через війну, бажання вирішити питання з кримінальним провадженням та відсутність коштів. Також зазначила, що у неї немає паспорта російської федерації.
Установлені судом обставини, мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався
10. Заслухавши думки учасників судового засідання, дослідивши клопотання та додані до нього документи, вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить із такого.
11. Судом встановлено, що 28 жовтня 2013 року до Єдиного реєстру досудового розслідувань (далі - ЄРДР) внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за № 32013110110000482.
12. 06 лютого 2017 року, відповідно до матеріалів кримінального провадження, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_1 .
13. 10 лютого 2017 року ОСОБА_1 покинула територію України через пункт пропуску «Конотоп».
14. 25 квітня 2017 року детектив за погодженням з прокурором склав у цьому кримінальному провадженні повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. Повідомлення про підозру направлялось за місцем проживання обвинуваченої та вручалось чоловіку обвинуваченої ОСОБА_13, який відмовився від його отримання, що зафіксовано у відповідному протоколі, тобто у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, у разі неможливості безпосереднього вручення повідомлення (ч. 1 ст. 278 КПК).
15. 03 травня 2017 року постановою прокурора у кримінальному провадженні № 32013110110000482 підозрювану ОСОБА_1 оголошено у розшук.
16. 31 травня 2017 року постановою прокурора з кримінального провадження №32013110110000482 від 25.10.2013 року виділено матеріали досудового розслідування відносно підозрюваної ОСОБА_1 у кримінальне провадження №52017000000000359 від 31.05.2017.
17. 19 липня 2017 року до обліків Генерального Секретаріату Інтерполу внесено відомості щодо ОСОБА_1
18. 14 вересня 2017 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/17757/17 (провадження № 1-кс/760/12907/17) у кримінальному провадженні № 52017000000000359 обрано відносно підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
19. 04 жовтня 2017 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/19600/17 (провадження № 1-кс/760/13784/17) у кримінальному провадженні № 52017000000000359 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 .
20. 18 жовтня 2017 року постановою прокурора кримінальне провадження № 52017000000000359 було об`єднане із кримінальним провадженням № 32013110110000482 із присвоєнням номера останнього /а.с. 29, 30 т. 73/.
21. 11 вересня 2019 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32013110110000482 за обвинуваченням, серед інших, ОСОБА_1, надійшов до суду.
22. 23 жовтня 2020 року ухвалою суду постановлено здійснювати спеціальне судове провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_1 .
23. 08 грудня 2022 року обвинувачену ОСОБА_1 затримано.
24. Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
25. Частинами 1, 2 ст. 331 КПК встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
26. Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
27. Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК).
28. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК).
29. Запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора (ч. 4 ст. 176 КПК).
30. Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
31. За змістом ч. 6 ст. 193 КПК у разі обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за відсутності обвинуваченого, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження, суд за участю обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
32. Статтею 177 КПК встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
33. Прокурор, обґрунтовуючи клопотання про застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилався на те, що наразі продовжують існувати ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
34. На переконання суду, відповідні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, належить вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення обвинуваченою зазначених дій. Водночас, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачена обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
35. Згідно з ч. 2 ст. 194 КПК суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
36. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначений у ст. 178 КПК.
37. Отже, перш за все, суду належить перевірити, чи підтверджується існування ризиків, на які посилається прокурор.
38. Так, на переконання суду, ймовірна можливість переховування ОСОБА_15 від суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується, передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченої переховуватись від суду.
39. До того ж, з 2017 року ОСОБА_15 переховувалася від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що було встановлено в ухвалі суду про здійснення спеціального судового провадження.
40. Суд погоджується із доводами сторони захисту у тій частині, що обвинувачена дійсно покинула територію України до оголошення їй підозри. Утім, це, аж ніяк не спростовує умисел ОСОБА_1 на переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки велись активні слідчі дії, 05 жовтня 2016 року було допитано ОСОБА_1, 06 лютого 2017 року було проведено обшук квартири, в якій проживала ОСОБА_1 . З огляду на що, остання була обізнана щодо розслідування цього кримінального провадження.
41. До того ж, відповідно до повідомлень Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, Департаменту Інтерполу та Європолу Національної поліції України ОСОБА_1 та ОСОБА_3 неодноразово звертались до Інтерполу із запитом про отримання інформації щодо обробки даних стосовно них у інформаційній системі Інтерполу, на що Національне антикорупційне бюро України давало дозвіл для надання такої інформації /а.с. 59 т. 4; а.с. 132 т. 11; а.с. 136-149 т. 11; а.с. 152-163 т. 11/.
42. Обвинувачена виправдовувала своє тривале перебування на тимчасово окупованій території АР Крим, тим що захисники радили перебувати на відстані на час проведення досудового розслідування. Тобто, обвинувачена була обізнана про наявність підозри відносно неї та надходження 11 вересня 2019 року обвинувального акта до суду, оскільки спілкувалася зі своїми захисниками. Наведена обставина підтверджує тезу сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_1 таким чином вживала заходи для переховування від органів досудового розслідування та суду.
43. Суд не виключає можливості нелегального перетину кордону ОСОБА_1 з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується та попереднє переховування протягом п`яти років. Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою та нелюдською агресією російської федерації проти України, у ОСОБА_1 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинуваченої та її місцезнаходження, а також Державний кордон у місцях активних бойових дій.
44. Те, що обвинувачена добровільно повернулася на територію України, не спростовує ризику подальшого переховування від суду. Обвинувачена, пояснила що вона повернулась на материкову частину України через повномасштабне військове вторгнення та бажання закінчити кримінальне провадження, однак з часу її повернення, а саме з березня 2022 року до моменту, коли вона звернулась до правоохоронних органів (НАБУ) 8 грудня 2022 року, пройшло майже 9 місяців. Це вказує на те, що визначальною метою повернення обвинуваченої до України не була співпраця із судом. До того ж, після повернення активних дій щодо участі у кримінальному провадженні вона не вчиняла. Зазначене ніяким чином не нівелюється її станом здоров`я. Адже стан здоров`я враховується під час застосування запобіжного заходу і при наявності захворювання, що виключало б утримання в умовах СІЗО, відповідний запобіжний захід не міг би бути застосований. Зважаючи на її консультування з адвокатами, що ОСОБА_1 сама підтвердила, вона повинна була бути обізнаною з такими обставинами.
45. З приводу соціальних зав`язків обвинуваченої, в судовому засіданні з пояснень ОСОБА_1 було встановлено, що вона має родичів в російській федерації, в яких проживала протягом п`яти місяців. Крім того, має друзів на території АР Крим, в квартирі яких, ввесь цей час вона мешкала. На материковій частині України має чоловіка та матір, однак це не завадило їй виїхати в 2017 році.
46. Викладене вказує на те, що обвинувачена у будь-який момент з високою ймовірністю знову може вчиняти дії щодо переховування від суду.
47. Отже, наведені обставини у сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_1 ймовірно може переховуватись від суду. Натомість, покликання прокурора на можливість переховування від органів досудового розслідування на цій стадії провадження є безпідставними.
48. Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченої на свідків, суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
49. Суд вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, та їх дослідження.
50. На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
51. Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинувачену як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченій та не мають безпосереднього зв`язку із її особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
52. Оскільки судовий розгляд кримінального провадження ще не завершено, а свідки ще не допитувались, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу ОСОБА_1, такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від надання показань у суді. Щодо покликань захисника на те, що майже всі свідки є свідками захисту, то такі є передчасними, оскільки суд бере до уваги тільки показання, надані суду.
53. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 уже висунуто обвинувачення, яке суд зобов`язаний розглянути, застосовуючи, зокрема, такі засади кримінального провадження як: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та диспозитивність, колегія суддів вважає, що на цій стадії вона не вправі ухвалювати рішення, пов`язані зі встановленням доведеності (недоведеності) висунутого проти ОСОБА_1 обвинувачення, адже такі питання суд вирішує лише у вироку.
54. Беручи до уваги усі обставини цього кримінального провадження, наведені у попередніх розділах ухвали, суд переконаний, що прокурор довів наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що обвинувачена ОСОБА_1 ймовірно може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків.
55. Частиною 3 ст. 176 КПК встановлено, що суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. Водночас, найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
56. Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
57. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК).
58. Ґрунтуючись на досліджених у судовому засіданні матеріалах та поясненнях сторін провадження, суд під час обрання запобіжного заходу, враховує також наступні обставини:
- кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, згідно зі ст. 12 КК відноситься до особливо тяжких і у разі визнання її винуватою, їй може загрожувати покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна;
- станом на день вирішення клопотання ОСОБА_1 виповнилося 54 роки;
- підтвердження наявності тяжких хронічних захворювань, які б перешкоджали триманню під вартою, суду не надано, за результатами медичного обстеження 08.12.2022 встановлено, що обвинувачена може триматись під вартою з урахуванням проведеної операції;
- наявні соціальні зв`язки не завадили їй на декілька років покинути контрольовану території України;
- обвинувачена займається шиттям, офіційно не працює;
- кілька років переховувалась від органів досудового розслідування та суду;
- ОСОБА_1 раніше не судима;
- обидві сторони кримінального провадження підтвердили наявність ще одного кримінального провадження щодо обвинуваченої, проте підтверджуючих документів не надали;
- розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_1 згідно з обвинувальним актом становить 27 940 176,87 грн.
59.Відомостей, які свідчили б про неможливість застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.
60.Отже, зважаючи на положення п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК, до ОСОБА_1 може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
61.Строк дії ухвали суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання - з моменту затримання (частини 1, 2 ст. 197 КПК).
62.Зважаючи на встановлені судом існуючі ризики, про які йшлося вище, зокрема час, упродовж якого обвинувачена ОСОБА_1 перебувала спочатку в російській федерації, а потім на тимчасово окупованій території АР Крим, її пояснення в суді, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. Такий строк необхідно обраховувати з моменту затримання ОСОБА_1 - 08 грудня 2022 року.
63.Поряд із цим, на переконання суду, застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігти ризикам.
64.Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд, у першу чергу враховує те, що більше п`яти років ОСОБА_1 переховувалася від органів досудового розслідування та суду, а тому з великою ймовірністю може вчиняти такі дії, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, особиста порука та зобов`язання не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
65.Застосування щодо ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків та для запобігання реалізації нею встановлених ризиків переховування від суду та/або впливу на свідків у провадженні. Ця позиція колегії суддів обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченої.
66.Суд також враховує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, з огляду на попередню процесуальну поведінку обвинуваченої, дієвим запобіжним заходом буде тільки тримання під вартою. Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, не буде достатнім запобіжним заходом, адже пов`язаний з доступом обвинуваченої до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.
67.Більш м`які, аніж зазначені, запобіжні заходи, а саме особиста порука та особисте зобов`язання тим більше не зможуть належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу. Адже, у випадку їх застосування, з огляду на встановлені судом ризики та поведінку обвинуваченої, відсутні будь-які стримуючі стимули від неналежного виконання нею процесуальних обов`язків.
68.Тому, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що стосовно ОСОБА_1 слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
69.Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
70.Розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).
71.У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (п. 5 ч. 5 ст. 182 КПК України).
72.При визначенні розміру застави, за змістом приписів ч. 4 ст. 182 КПК України, суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченої, інші дані про її особу та ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
73.Суд, визначаючи ОСОБА_1 розмір застави, вважає за необхідне вийти за межі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Адже суд враховує розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, що складає 27 940 176,87 грн, у сукупності із обставинами поведінки ОСОБА_1, а саме те, що більше п`яти років вона переховувалася від органів досудового розслідування та суду.
74.Наведені вище обставини, переконують суд у тому, що альтернативний запобіжний захід у вигляді застави має бути достатнім стимулюючим фактором, який би обвинувачена або інша особа (заставодавець) боялася втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Визначаючи розмір застави, суд виходить із вищенаведеного та бере до уваги наступне.
75.Згідно із практикою Європейського суду з прав людини обвинувачений, якого судові органи готові відпустити під заставу, повинен надати вірну інформацію, яку за необхідності можливо перевірити, щодо суми застави, яка може бути призначена (рішення у справах «Іванчук проти Польщі» (Ivanchuk v. Poland) від 15 листопада 2001 року, заява № 25196/94, п. 66; «Тошев проти Болгарії» (Toshev v. Bulgaria) від 10 серпня 2006 року, заява № 56308/00, п. 68).
76.За таких обставин, на обвинувачену покладається обов`язок надати інформацію щодо її майнового стану, яку суд може перевірити.
77.Сторона захисту, будучи обізнаною із розміром застави, про який просив прокурор, до того ж, якщо вірити поясненням самої ОСОБА_1, з березня 2022 року остання готувалась постати перед правоохоронними органами та судом, тобто, мала достатньо часу для підготовки матеріалів щодо матеріального становища, обмежилась тільки покликаннями на надмірність розміру застави. Однак матеріальне становище обвинуваченої сторона захисту нічим не підтвердила, а тому такі доводи є необґрунтованими. Поряд з тим, що сторона захисту могла надати суду матеріали щодо доходів чоловіка обвинуваченої як ФОП у сукупності з витратами сім`ї.
78.Саме в частині останнього критерію, покликання обвинуваченої на скрутне матеріальне становище спростовуються проведенням їй операції у приватній клініці, поряд з тим, як вона могла скористатись безоплатною медичною допомогою, яка надається в Україні.
79.На переконання суду, застава у розмірі 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 013 000 гривень, відповідає меті застосування запобіжного заходу, визначеній ст. 177 КПК України, є достатнім для забезпечення дієвості кримінального провадження. Також такий розмір є співмірним з сумою коштів, яка є предметом кримінально-протиправних дій, та одночасно є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження, зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченої, запобігти встановленим ризикам кримінального провадження.
80.З огляду на це, колегія суддів не погоджується з позицією прокурора в частині розміру застави, яку, на його погляд, слід призначити обвинуваченій, адже розмір застави в сумі 10 521 280 грн належним чином не обґрунтований.
81.Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК в ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу, будуть покладені на обвинувачену у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
82.Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
83.У випадку внесення застави такі обов`язки покладаються на підозрюваного строком на два місяці (ч. 7 ст. 194 КПК).
84.У зв`язку з застосуванням до ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у вигляді застави та встановленням ризиків кримінального провадження, таких як переховування від суду, впливу на свідків, суд вважає за необхідне покласти на обвинувачену наступні обов`язки: прибувати за кожним викликом до суду; не відлучатися із міста Києва без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками, допитаними на досудовому розслідуванні; здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби України паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які надають право виїзду з України та в`їзду в Україну; носити електронний засіб контролю.
85.З огляду на все вищевикладене, Суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання прокурора.
На підставі викладеного, керуючись статтями 131, 176-178, 193, 194, 331, 333, 371, 372, 375, 376 КПК, суд
п о с т а н о в и в:
1. Клопотання прокурора ОСОБА_19 про застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченої ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Застосувати до ОСОБА_1, що народилась ІНФОРМАЦІЯ_13 у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянки України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з дня її фактичного затримання, тобто, до 05.02.2023.
3. Визначити обвинуваченій ОСОБА_1 заставу у розмірі 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 013 000 (два мільйони тринадцять тисяч) гривень.
4. Застава може бути внесена обвинуваченою, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунку за стандартом IBAN НОМЕР_3 .
5. У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченої обрано запобіжний захід у вигляді застави.
6. Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу, протягом дії ухвали.
7. У випадку внесення застави покласти на обвинувачену такі обов`язки:
- прибувати за кожним викликом до суду;
- не відлучатися із міста Києва без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками, допитаними на досудовому розслідуванні;
- здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби України паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які надають право виїзду з України та в`їзду в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
8. Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
9. У іншій частині клопотання - відмовити.
Ухвала в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Для ОСОБА_1 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_23 ОСОБА_24 ОСОБА_25