Документ № 107877641

Справа № 991/5157/22

Провадження 1-кп/991/68/22

УХВАЛА

09 грудня 2022 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_7

суддів ОСОБА_8, ОСОБА_9

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_10

прокурора ОСОБА_11

захисників ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника потерпілого ОСОБА_19.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_13 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 52018000000000098, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.02.2018, за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27, ч.3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52018000000000098, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.02.2018 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27, ч.3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358 КК України.

Під час підготовчого судового засідання захисником обвинуваченого ОСОБА_2 адвокатом ОСОБА_20. через канцелярію Вищого антикорупційного суду було подано клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання.

Доводи клопотання.

Відповідно до змісту клопотання судом до ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило 1 240 500 гривень, та покладено на нього обов`язки.

З огляду на добросовісне виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, за твердження захисника, орган досудового розслідування за продовженням дії обов`язків покладених на ОСОБА_2 не звертався. Не дивлячись на це обвинувачений продовжив належно виконувати обов`язки та намагався сприяти органу досудового розслідування.

Посилаючись на належну процесуальну поведінку, а також на відсутність випадків застосування до ОСОБА_2 жодних заходів процесуального примусу, у клопотанні захисник стверджував, що ризики, які бралися судом до уваги при обранні запобіжного заходу, на даний момент відсутні.

Додатково як на підставу для зміни запобіжного заходу ОСОБА_2 захисник у змісті клопотання послався на складні життєві обставини обвинуваченого, а також на те, що особи, які частково внесли грошові кошти як заставу, пропонують йому здійснити повернення таких коштів.

З огляду на вищезазначене адвокат порушив перед судом питання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 із застави на особисте зобов`язання.

Позиція сторони захисту.

Захисник ОСОБА_21. у судовому засіданні клопотання про зміну запобіжного заходу підтримав. Надав пояснення аналогічні викладеним у клопотання та просив задовольнити його з підстав наведених у ньому. Додатково зазначив, що обвинувачення щодо ОСОБА_2 є необґрунтованим та суперечливим. Наголосив, що останнього притягнуто до кримінальної відповідальності за відсутності доказів, які б поза розумним свідчили про причетність ОСОБА_2 до інкримінованого йому органом досудового розслідування діяння.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника та просив його задовольнити. Додав, що з моменту обрання запобіжного заходу змінився його майновий стан, який необхідно врахувати при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу. Послався на те, що за основним місцем роботи він попереджений про звільнення, і за останні місяці він не отримував заробітної плати.

Адвокати ОСОБА_22., ОСОБА_23, ОСОБА_24., ОСОБА_25., ОСОБА_26, ОСОБА_18 та обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3 підтримали клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_13 та просили його задовольнити з підстав наведених у ньому.

Представник потерпілого ОСОБА_31 у вирішенні клопотання поклався на розсуд суду.

Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор ОСОБА_27 проти зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 заперечував та просив відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_13 Зауважив, що та обставина, що строк дії додаткових обов`язків, покладених на ОСОБА_2 ухвалою слідчого судді, закінчився не є підставою для твердження про відсутність ризиків та зміни запобіжного заходу. Пояснив, що додаткові обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, є лише складовою процесуальних обов`язків обвинуваченого поряд із тими, які перераховані у ст. 42 КПК України. Зазначив, що обставини, якими обґрунтовувались висновки слідчого судді в ухвали про застосування запобіжного заходу, не втратили своєї актуальності, а тому ризики позапроцесуальної поведінки обвинуваченого є реальними. Наголосив, що запобіжний захід у вигляді застави у достатній мірі забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 .

Оцінка та висновки суду щодо вирішення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_13

Колегія суддів, проаналізувавши доводи клопотання адвоката про зміну запобіжного заходу, заслухавши думку захисників та прокурора, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно із ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 201 КПК України визначено, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

За змістом ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам того, що обвинувачений переховуватиметься від органів досудового розслідування та/або суду; знищить, сховає або спотворить будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливатиме на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином; вчинить інше кримінальне правопорушення чи продовжить кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. При цьому, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення обвинуваченим вищеперерахованих дій.

Відповідно до приписів ст. 194 КПК України запобіжний захід може бути застосований до особи виключно у випадку, якщо доведено обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відтак, для зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, остання повинна довести те, що обставини, наведені у ст. 194 КПК України, та які враховувались судом при застосуванні запобіжного заходу, зникли або ж суттєво зменшилась їх вага.

У судовому засіданні колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.12.2021 (справа № 991/8374/21, провадження № 1-кс/991/8502/21) до ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило 1 240 500 грн. Водночас зазнченою ухвалою на останнього покладено обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України. Підставою застосування вищеназваного запобіжного заходу стала доведеність стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, та наявності ризиків того, що останній переховуватиметься від органів досудового розслідування та/або суду, а також того, що ОСОБА_2 незаконно впливатиме на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином. При цьому слідчим суддею встановлено, що інші більш м`які запобіжні заходи, відмінні від застави, не здатні запобігти названим ризикам.

На момент вирішення колегією суддів клопотання сторони захисту щодо обвинуваченого ОСОБА_2 продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави. Разом з тим, строк дії додаткових обов`язків закінчився через те, що сторона обвинувачення не зверталась до слідчого судді із клопотанням про їх продовження.

В обґрунтування необхідності зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 захисник посилається на наступні обставини: строк дії обов`язків, покладених слідчим суддею, закінчився; належне виконання ОСОБА_2 обов`язків, що свідчить про те, що ризики встановлені слідчим суддею відсутні; складі життєві обставини, а також необхідність повернення грошових коштів заставодавцям.

Оцінивши доводи сторони захисту в частині аргументів про те, що підставою для зміни запобіжного заходу може слугувати та обставина, що строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_2 слідчим суддею, закінчився, колегія суддів вважає їх безпідставними. Зазначений висновок суду ґрунтується на приписах ст.ст. 178 та 194 КПК України, відповідно до яких питання застосування до особи запобіжного заходу вирішується слідчим суддею або судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, вагомості доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим такого кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Таким чином кримінальне законодавство не ставить у жодну залежність вид запобіжного заходу від наявності або відсутності процесуальних обов`язків, покладених на підозрюваного або обвинуваченого слідчим суддею/судом. Більше того, за приписами ч. 5 ст. 194 КПК України покладання на підозрюваного/обвинуваченого додаткових обов`язків не є обов`язковим. Їх застосування можливе виключно у випадку якщо прокурором буде доведено необхідність їх покладення на підозрюваного або обвинуваченого поряд із запобіжним заходом (крім тримання під вартою). Таким чином твердження захисника, покладені в обґрунтування клопотання в цій часині, не узгоджуються з положеннями КПК України.

Щодо посилання сторони захисту на належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 як на підставу для твердження про відсутність ризиків та, як наслідок, необхідність зміни запобіжного заходу, колегія суддів зазначає таке. Застава є запобіжним заходом, тобто заходом процесуального примусу, метою якого є запобігання ризикам, встановленим слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК України у випадку порушення підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Таким чином, фактично застава у відповідному розмірі забезпечує виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та є засобом запобігання перешкоджанню підозрюваним/обвинуваченим кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Зважаючи на вказане, на переконання суду, відсутність з боку обвинуваченого будь-яких порушень чи створення перешкод для кримінального провадження, за умови застосування до нього запобіжного заходу, не є достатньою підставою для твердження про відсутність того чи іншого ризику. Втім, зазначена обставина свідчить про те, що застосований запобіжний захід є дієвим, та таким, що у достатній мірі забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

В контексті твердження сторони захисту про відсутність ризиків колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке. Як попередньо зазначалось, відповідно до ухвали від 20.12.2021 слідчим суддею при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 була встановлена наявність ризиків того, що останній переховуватиметься від органів досудового розслідування та/або суду, а також того, що ОСОБА_2 незаконно впливатиме на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином. На думку суду, вага вказаних ризиків не тільки не зменшилась, а навпаки із зміною стадії кримінального провадження (надходження обвинувального акта до суду) актуалізувалась. Так, у випадку визнання обвинуваченого винним, розуміючи невідворотність призначеного покарання, яке пов`язане виключно з реальним і тривалим його відбуванням, ОСОБА_2 зможе переховуватися від суду. Крім цього, незважаючи на повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України та оголошення воєнного стану, ОСОБА_2, зважаючи на вік, має можливість безперешкодного перетину державного кордону, чому також може сприяти наявність у нього паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Актуалізується, на переконання суду, на стадії судового розгляду і ризик незаконного впливу на свідків. Адже ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, що передувало надходженню обвинувального акта до суду, формує обізнаність обвинуваченого про повний обсяг і зміст показань осіб, що допитувалися у цьому кримінальному провадженні, їх анкетні дані та встановлені обставини. Вказане, з урахуванням законодавчої заборони обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, об`єктивує ризик незаконного впливу на свідків на стадії судового розгляду з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань під час досудового розслідування.

Перевіряючи актуальність ризику того, що ОСОБА_2 перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином колегія суддів бере до уваги те, що обставини, які були враховані слідчим суддею, та якими було обґрунтовано його першочергову наявність, продовжують існувати станом на момент розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу та у своїй сукупності є вагомими. Вказане, з урахуванням відсутності доказів протилежного, підтверджує продовження існування даного ризику.

Також суд відхиляє доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_2, що підставою для зміни запобіжного заходу може стати необхідність повернення коштів заставодавцям. Зазначене пояснюється тим, що будь-які договори цивільно-правового характеру, укладені між підозрюваним/обвинуваченим і заставодавцем у зв`язку із внесенням застави, не мають взаємного зв`язку з кримінально-процесуальними відносинами, які виникли щодо застосування до підозрюваного/обвинуваченого запобіжного заходу. Вимоги цивільно-правового характеру заставодаця до підозрюваного/обвинуваченого щодо повернення коштів не є обставиною, що зумовлює обов`язкову зміну запобіжного заходу. Сама специфіка застави як запобіжного заходу обумовлюється виключно її природою і метою у кримінальному провадженні і не спричиняє необхідність її зміни на інший запобіжний захід з огляду на вимогу застоводавця про повернення йому коштів. Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України внесення застави заставодавцем є його правом, а не обов`язком. Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. Внесення застави неможливе без взаємної згоди підозрюваного/обвинуваченого та заставодавця. Особа не може бути визнана заставодавцем усупереч її бажанню та волі, тобто вона висловлює своє добровільне волевиявлення на внесення застави та згоду нести матеріальну відповідальність за дії особи, за яку вона вносить заставу. Погоджуючись внести заставу та нести відповідні обов`язки як заставодавця, останній має усвідомлювати існування ризику неповернення застави та звернення її в дохід держави. Таким чином, з огляду на вищезазначені законодавчі положення, у заставодавця відсутні законні підстави вважати, що грошові кошти внесені ним у якості застави за підозрюваного, будуть йому обов`язково повернуті у найкоротший строк до припинення дії цього запобіжного заходу.

З огляду на вищезазначене суд визнає безпідставною позицію сторони захисту про те, що необхідність повернення коштів заставодавцю може стати підставою для зміни запобіжного заходу. Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що долучені до матеріалів клопотання розписки, які підтверджують наявність у ОСОБА_2 боргових зобов`язань, або взагалі не містять відомостей про строк повернення запозичених грошових коштів, або строк їх повернення на момент розгляду клопотання ще не наступив. Також колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_2 не надав належних доказів того, що його звільнено з роботи та він не отримує заробітну плату. Отже, обвинуваченим та захисником не доведено, що майновий стан особи істотно змінився, що вплинуло б на зміну запобіжного заходу.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що стороною захисту суду не було надано переконливих доказів, які б обумовили зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2, застосованого ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.12.2021 (справа № 991/8374/21, провадження № 1-кс/991/8502/21). За таких обставин, на переконання колегії суддів, у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_13 належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 177-178, 194, 182, 201, 314 - 316, 369, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_13 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 52018000000000098, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.02.2018.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя: ОСОБА_28

Судді: ОСОБА_29

ОСОБА_30