- Головуючий суддя (АП ВАКС): Глотов М.С.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/5936/22Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/467/22
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
15 грудня 2022 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
представника ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 грудня 2022 року у кримінальному провадженні №52021000000000277,
В С Т А Н О В И Л А:
І. Процедура
1. Судове провадження у цій справі було розпочато Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду згідно з отриманою 12.12.2022, надісланою поштою 09.12.2022, апеляційною скаргою представника власника майна, поданою на підставі п. 9 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ на ухвалу слідчого судді від 06.12.2022, постановлену згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 170, ч. ч. 4, 5 ст. 173 КПК (т. 2 а. с. 217, 219-222; т. 3 а. с. 1-7).
ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
2. Ухвалою слідчого судді від 06.12.2022 за результатами розгляду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України /далі - НАБУ/ накладено арешт на майно - мобільний телефон марки Apple, моделі IPhone 11, серійний номер НОМЕР_1 IMEI1: НОМЕР_2, IMEI2: НОМЕР_3, вилучений 23.11.2022 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .
3. Ухвала мотивована тим, що: (1) 25.10.2022 було надано дозвіл на проведення обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_8 з метою відшукання та вилучення, зокрема, мобільних терміналів систем зв`язку; (2) за наслідками обшуку було виявлено та вилучено мобільний телефон, належний ОСОБА_8 ; (3) є підстави вважати, що вказаний мобільний телефон використовувався ОСОБА_8 для спілкування із особами, які причетні до вчинення кримінального правопорушення, обміну інформацією з ними та зберігання відомостей, які можуть мати значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні; (4) у зв`язку зі значним обсягом інформації у месенджерах та наявністю видалених відомостей, оскільки всю інформацію скопіювати не вдалося, призначено комп`ютерно-технічну експертизу вказаного телефона, через що на вилучене майно необхідно накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів; (5) накладення арешту є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, переслідує легітимну мету.
ІІI. Вимоги та доводи апеляційної скарги
4. В апеляційній скарзі представник просить її задовольнити та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива НАБУ про арешт майна, вилученого під час обшуку.
4.1. Апеляційна скарга мотивована тим, що: (1) ухвала слідчого судді від 25.10.2022 містить вичерпний перелік документів, дозвіл на відшукання яких наданий детективам, до переліку якого виявлена в мобільному телефоні довідка не відноситься; (2) жодних законних підстав для вилучення мобільного телефону ОСОБА_8 під час обшуку 23.11.2022 не існувало; (3) телефон не відповідає ознакам речового доказу; (4) наявне грубе порушення процедури звернення із клопотанням про арешт майна, оскільки, зважаючи на процесуальний статус ОСОБА_8, з клопотанням про арешт майна має право звернутися виключно прокурор; (5) звернення слідчого судді із запитом до детектива з приводу можливості ознайомлення представника з матеріалами справи є грубим порушенням принципу змагальності, підтвердженням можливої упередженості слідчого судді; (6) слідчим суддею розглянуто клопотання та постановлено ухвалу поза межами граничного строку, встановленого ч. 6 ст. 173 КПК.
4.2. У судовому засіданні представник ОСОБА_6 просив задовольнити апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній.
IV. Узагальнені позиції інших учасників
5. Інші учасники судового провадження висловили свої позиції.
5.1. Власник майна ОСОБА_8, будучи обізнаним про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибув, із клопотаннями про відкладення судового засідання чи розгляду апеляційної скарги за його особистої участі не звертався.
5.2. Прокурор ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши про відповідність оскаржуваного рішення вимогам закону.
V. Межі перегляду оскаржуваної ухвали
6. Судове рішення має бути законне, обґрунтоване і вмотивоване (ч. 1 ст. 370 КПК).
6.1. Незважаючи на те, що п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини /далі - Конвенція/ зобов`язує суди мотивувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (п. 30 рішення Європейського суду з прав людини /далі - ЄСПЛ/ від 27.09.2001 у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» / Hirvisaari v. Finland, заява №49684/99).
6.2. Поруч із наведеним, у ході апеляційного перегляду рішення слідчого судді ретельній перевірці підлягають усі доводи апеляційної скарги, які можуть вплинути на результат апеляційного розгляду (постанова Верховного Суду від 05.01.2022 у справі №484/789/19, абз. 9 п. 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №11-164сап21).
6.3. Тому, виходячи зі змісту ст. 2, ч. 6 ст. 9, ч. ч. 1, 3 ст. 21, ч. 1 ст. 22, ст. 24, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 404 КПК, колегія суддів переглядає оскаржувану ухвалу в межах зроблених слідчим суддею у такому рішенні висновків, а також наведених на їх спростування доводів представника, враховуючи заперечення прокурора щодо них.
6.4. Із урахуванням вищенаведеного, апеляційному суду належить з`ясувати чи: (1) належний суб`єкт звернувся із клопотанням про накладення арешту на майно; (2) були підстави для тимчасового вилучення мобільного телефона ОСОБА_8 ; (3) відповідав мобільний телефон ознакам речових доказів; (4) був зобов`язаний слідчий суддя повернути майно його власнику, враховуючи пропуск встановленого ч. 6 ст. 173 КПК строку на розгляд клопотання.
VI. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
7. Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчим суддею, та зробленим висновкам, апеляційний суд виходить із такого.
(§1) Щодо права детектива на звернення із клопотанням
8. Слідчий суддя дійшов висновку, що звернення детектива до суду з клопотанням про арешт майна, яке було погоджене прокурором, жодним чином не звузило права третьої особи, не змінило момент виникнення таких прав та не спричинило жодних негативних наслідків для ОСОБА_8, а обраний прокурором спосіб звернення до суду з клопотанням через погодження дій детектива не суперечить ч. 2 ст. 64-2 КПК.
8.1. Сторона захисту не погоджується із висновком слідчого судді та зазначає, що оскільки ОСОБА_8 не повідомлявся про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, тому він є третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, внаслідок чого з клопотанням має право звернутися виключно прокурор.
8.2. Прокурор заперечив проти заявленого доводу сторони захисту, вказуючи, що з клопотанням про накладення арешту на майно звернувся належний суб`єкт.
8.3. За наслідками перевірки доводів сторони захисту суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок слідчого судді, що звернення детектива до суду з клопотанням, погодженим прокурором, було здійснено відповідно до норм КПК.
8.4. Питання щодо того, хто має право на звернення із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні, регулюється ст. 171 КПК.
8.5. Так, із клопотанням про арешт майна до слідчого судді має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором (ч. 1 ст. 171 КПК).
8.6. Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, серед іншого, за участю слідчого та/або прокурора (ч. 1 ст. 172 КПК).
8.7. У свою чергу ч. ч. 1, 2 ст. 64-2 КПК передбачають, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
8.8. На думку колегії суддів, зміст вищенаведених ч. 1 ст. 171 і ч. 1 ст. 172 КПК дозволяє дійти висновку, що слідчий (детектив) на рівні із прокурором наділений правом на звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, а також на участь у судовому засіданні під час розгляду такого клопотання. Єдиною особливістю, що відрізняє у такій ситуації подання клопотання детективом від його подання прокурором є необхідність детективу перед зверненням до слідчого судді з відповідним клопотанням отримати погодження прокурора.
8.9. Отже, ст. 64-2 КПК не є тією нормою, яка визначає належного суб`єкта на звернення із клопотанням про арешт майна, оскільки дане питання урегульовано ст. ст. 171, 172 КПК.
8.10. Так, застосовуючи наведений підхід, колегія суддів бере до уваги те, що 24.11.2022 детектив НАБУ звернувся до Вищого антикорупційного суду із клопотанням, погодженим прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора /далі - САП/, про накладення арешту на майно - мобільний телефон, вилучений 23.11.2022 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 в м. Київ (т. 1 а. с. 1-10, 202-203).
8.11. Враховуючи вищезазначене, оскільки детектив НАБУ звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна за погодженням із прокурором САП, тому він мав право на відповідне звернення з таким клопотанням.
8.11.1. Отже, у слідчого судді підстав для повернення клопотання про арешт майна з причини його подання детективом, а не прокурором, не було.
8.11.2. У зв`язку із цим доводи апеляційної скарги щодо звернення до суду з клопотанням неуповноваженої особи не знайшли свого підтвердження.
(§2) Щодо права на вилучення майна, віднайденого у ході обшуку
9. Слідчий суддя, постановляючи ухвалу, дійшов висновку, що в органу досудового розслідування було право на вилучення мобільного телефону ОСОБА_8, оскільки 25.10.2022 слідчим суддею було надано дозвіл на проведення обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_8 з метою відшукання, серед іншого, мобільних терміналів систем зв`язку, та на їх вилучення, якщо буде у цьому необхідність.
9.1. Сторона захисту, заперечуючи проти висновків слідчого судді, зазначила, що у детектива не було повноважень на вилучення мобільного телефону, оскільки виявлений та вилучений мобільний телефон не отриманий в результаті вчинення кримінального правопорушення, не може на собі містити сліди кримінального правопорушення, ОСОБА_8 добровільно надав детективу доступ до мобільного телефону, детективи мали технічну можливість із залученням спеціалістів здійснити копіювання відомостей, які, на їх думку, мають значення для кримінального провадження.
9.2. Сторона обвинувачення заперечила проти заявленого доводу сторони захисту, вказуючи на те, що ухвалою слідчого судді від 25.10.2022 було надано органу досудового розслідування дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання, зокрема мобільних терміналів систем зв`язку.
9.3. За наслідками перевірки доводу сторони захисту колегія суддів вважає його необґрунтованим та погоджується із висновком слідчого судді щодо наявності у детектива повноважень на вилучення мобільного телефону ОСОБА_8 .
9.4. Перевіряючи довід представника власника майна стосовно відсутності в сторони обвинувачення права на вилучення мобільного телефону під час обшуку, якщо його власник надав до нього доступ та дав можливість скопіювати його вміст, суд апеляційної інстанції виходить з того, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 223 КПК).
9.5. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду (абз. 2 ч. 2 ст. 168 КПК).
9.6. При цьому забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 3 ч. 2 ст. 168 КПК).
9.7. У ході застосування наведеного підходу колегія суддів виходить із того, що:
9.7.1. у кримінальному провадженні №52021000000000277 здійснюється досудове розслідування вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК, зокрема ОСОБА_9, який з 12.05.2020 до 04.09.2020 займав посаду заступника керуючого справами Управління справами Апарату Верховної Ради України, з 04.09.2020 до 03.09.2021 працював Першим заступником Керівника Апарату Верховної Ради України - керуючим справами, тобто займав посаду, яка належить до категорії «А» державної служби, а з 03.09.2021 до 05.01.2022 працював керівником Управління справами Апарату Верховної Ради України, за попередньою змовою з директором ДП «Державний будівельний комбінат» ОСОБА_10, директором ТОВ «Ніка» ЛТД ОСОБА_8 здійснювали дії, спрямовані на фактичну передачу в користування ТОВ «Ніка» ЛТД для будівництва житлового комплексу всупереч положенням законодавства України, земельної ділянки площею 8,1131 га за адресою: АДРЕСА_2, що є власністю держави в особі Київської міської державної адміністрації і перебуває в постійному користуванні ДП «Державний будівельний комбінат» та на якій фактично знаходиться виробнича база вказаного комбінату, що використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України. Аналогічні дії тими ж службовими особами були вчинені і щодо земельної ділянки площею 0,192 га за адресою: АДРЕСА_3, що є власністю держави в особі Київської міської державної адміністрації і перебуває в постійному користуванні ДП «Державний будівельний комбінат» та на якій фактично знаходиться адміністративна будівля вказаного підприємства (т. 1 а. с. 1-13, 16-34, 53-73, 93-154);
9.7.2. 25.10.2022 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду частково задоволено клопотання детектива НАБУ - надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 з метою відшукання, зокрема, мобільних терміналів систем зв`язку (т. 1 а. с. 166-169);
9.7.3. 23.11.2022 на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.10.2022 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1, у ході якого віднайдено мобільний телефон Apple, моделі IPhone 11, серійний номер НОМЕР_1 IMEI1: НОМЕР_2, IMEI2: НОМЕР_3, де у месенджері WhatsApp виявлено обмін повідомленнями із ОСОБА_11, ОСОБА_10 та колишнім першим заступником директора ДП «Державний будівельний комбінат» ОСОБА_12 . Крім цього, в мобільному терміналі систем зв`язку в папці з недавно видаленими файлами виявлено фотографію - довідку витрат ТОВ «Ніка» ЛТД по об`єкту за адресою: м. Київ, вул. Клеманська 6-8. Проте у зв`язку із значним обсягом інформації, яка міститься у месенджерах, наявністю видалених відомостей, неможливістю скопіювати в повному обсязі наявну інформацію виникла необхідність у більш детальному дослідженні вмісту пам`яті мобільного телефону та його фізичних властивостей в ході проведення експертного дослідження, внаслідок чого його було вилучено (т. 1 а. с. 166-174, 181-187).
9.7.4. 24.11.2022 детектив у кримінальному провадженні №52021000000000277 призначив комп`ютерно-технічну експертизу мобільного телефону з метою виявлення інформації, у тому числі видаленої, що має значення для досудового розслідування (т. 1 а. с. 194-200).
9.8. Ураховуючи те, що ухвалою слідчого судді прямо надано дозвіл на відшукання мобільних телефонів і сторона обвинувачення не мала технічної неможливості копіювання всієї пам`яті мобільного телефону, то детектив мав повне право на прийняття рішення щодо вилучення відповідного майна.
(§3) Щодо відповідності майна критеріям речових доказів
10. Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що існує необхідність накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, оскільки наявні підстави вважати, що даний мобільний телефон використовувався ОСОБА_8 для спілкування у тому числі із особами, що можливо причетні до скоєння кримінального правопорушення, для обміну інформацією з ними, а також для зберігання інформації в текстових файлах, фотознімках тощо, яка може мати значення для досудового розслідування кримінального провадження.
10.1. У свою чергу сторона захисту, заперечуючи проти висновку слідчого судді, вказує, що вилучене майно не відповідає ознакам речового доказу, оскільки не може містити сліди кримінального правопорушення, адже зазначеним телефоном ОСОБА_8 почав користуватися після 02.12.2021, коли в нього вилучили попередній мобільний телефон, тому він не є знаряддям або засобом вчинення кримінального правопорушення, адже обставини, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні передували фактичному початку користування мобільним телефоном.
10.2. Сторона обвинувачення зазначила, що доводи сторони захисту є необґрунтованими та спростовуються доказами, наявними у матеріалах провадження, які підтверджують факт наявності на вилученому мобільному телефоні відомостей про обставини скоєння кримінального правопорушення, для виявлення і відновлення яких необхідне проведення експертного дослідження фізичних властивостей мобільного телефону.
10.3. За наслідками перевірки зазначеного доводу колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя правильно вважав вилучене майно таким, що є речовим доказом.
10.4. Вищевказаного висновку колегія суддів дійшла, ураховуючи, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК).
10.5. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою збереження речових доказів) (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК).
10.6. У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК).
10.7. Отже, за змістом ч. 3 ст. 170 КПК у справах про арешт майна з метою, наведеною у п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, відповідність майна будь-якому з критеріїв речових доказів перевіряється згідно зі стандартом доведення «достатні підстави». Наведений стандарт не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
10.8. При цьому у ході оцінки відповідності майна, арешт якого оскаржується, ознакам речових доказів, апеляційним судом ураховуються зміст поняття «речові докази».
10.9. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК).
10.10. Так, речовими доказами, які використовуються в ході доказування, є матеріальні об`єкти, що були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).
10.11. Отже, мобільний телефон, вилучений у ОСОБА_8 за результатами обшуку, відповідатиме за одним із наведених критеріїв ознакам речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що він (1) був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, (2) зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, (3) містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, (4) був об`єктом кримінально протиправних дій, (5) набутий кримінально протиправним шляхом.
11.5. Застосовуючи наведений підхід до тлумачення норм кримінального процесуального закону в контексті обставин цієї справи, колегія суддів виходить із таких установлених слідчим суддею фактів, які в ході апеляційного перегляду не були спростовані, згідно з якими:
11.5.1. у кримінальному провадженні №52021000000000277 здійснюється досудове розслідування вчинення ОСОБА_9, за попередньою змовою з ОСОБА_10, ОСОБА_8 дій, спрямованих на фактичну передачу в користування ТОВ «Ніка» ЛТД всупереч положенням законодавства України, земельної ділянки площею 8,1131 га за адресою: АДРЕСА_2, що є власністю держави в особі Київської міської державної адміністрації і перебуває в постійному користуванні ДП «Державний будівельний комбінат» та на якій фактично знаходиться виробнича база вказаного комбінату, що використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України (т. 1 а. с. 1-13, 16-34, 53-73, 93-102, 112-154);
11.5.2. у месенджері вилученого під час проведення обшуку мобільного телефону виявлено обмін повідомленнями із, зокрема ОСОБА_10, а також у папці з недавно видаленими файлами виявлено фотографію - довідку витрат ТОВ «Ніка» ЛТД по об`єкту за адресою: м. Київ, вул. Клеманська 6-8 (т. 1 а. с. 170-174, 181-187);
11.5.3. 24.11.2022 детектив визнав вилучений під час обшуку мобільний телефон речовим доказом (т. 1 а. с. 188-193) і з метою виявлення на ньому інформації, що має значення для досудового розслідування, зокрема, видалених файлів, призначив комп`ютерно-технічну експертизу (т. 1 а. с. 194-200).
11.6. Враховуючи вищевикладене, керуючись стандартом доведення «достатні підстави», колегія суддів вважає, що належний ОСОБА_8 мобільний телефон, вилучений у нього під час обшуку, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
11.6.1. Адже на вказаному носії виявлено відомості, які стосуються (1) обставин, пов`язаних із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 та (2) спілкування між ОСОБА_8 та особами, причетність яких до кримінального правопорушення перевіряється в ході розслідування у кримінальному провадженні №52021000000000277.
11.6.2. Призначення експертизи надає суду достатні підстави вважати, що проведення повного огляду мобільного телефону та його дослідження дозволить органу досудового розслідування віднайти інші відомості, які можуть бути використані як докази обставин, що встановлюються у кримінальному провадженні №52021000000000277.
11.6.3. Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в мобільних телефонах, зокрема марок iPhone представлена функція резервного копіювання даних, які зберігаються в iCloud (хмарне сховище), що дозволяє відновити видалену інформацію. До того ж при зміні пристроїв, під час першого входу абонента у свій обліковий запис в iCloud на новому пристрої, програмне забезпечення телефону дозволяє автоматичне перенесення файлів, у тому числі листування, що містяться у месенджері, у новий інтерфейс гаджету, то на даний час існує необхідність у відновленні даних із месенджерів телефону.
11.7. Отже, виявлена на мобільному телефоні інформація має доказове значення у цьому кримінальному провадженні.
(§4) Щодо наслідків несвоєчасного розгляду клопотання
12. Слідчим суддею встановлено, що оскільки обшук за місцем проживання ОСОБА_8 відбувся 23.11.2022, а з клопотанням про арешт вилученого майна детектив звернувся за допомогою засобів поштового зв`язку 24.11.2022, то ним дотримано визначений порядок звернення з таким клопотанням.
12.1. Сторона захисту не погодилася із висновком слідчого судді, зазначивши, що клопотання детектива про арешт майна надійшло до суду 28.11.2022 та у подальшому його розглянуто та постановлено ухвалу поза межами граничного строку, встановлено ч. 6 ст. 173 КПК.
12.2. Сторона обвинувачення, заперечивши проти наведеного доводу сторони захисту, погодилася із висновком слідчого судді.
12.3. За наслідками апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що у слідчого судді не було підстав для відмови в задоволенні клопотання внаслідок пропущення строку, встановленого ч. 6 ст. 173 КПК.
12.4. Під час перевірки доводів представника щодо несвоєчасності розгляду клопотання про арешт майна, що в силу ч. 6 ст. 173 КПК мало б бути повернуто власнику майна, колегія суддів виходить із того, що у КПК законодавець не зазначив такої підстави для відмови у задоволенні клопотання чи для повернення клопотання про арешт майна як його розгляд із порушенням визначених КПК строків.
12.5. Так, сам по собі факт вирішення слідчим суддею клопотання про арешт майна із пропуском строків, визначених КПК, не може бути підставою для відмови в арешті такого майна, яке відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні.
12.6. Вказане обумовлюється тим, що недотримання строку розгляду клопотання щодо арешту майна, яке має ознаки речового доказу, задля досягнення завдань кримінального провадження, не позбавляє таке майно доказової сили, а тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту.
12.7. Крім того, наслідком порушення такого строку не може бути прийняття рішення про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна, оскільки випадки, коли слідчий суддя має відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна визначені в ч. 3 ст. 132 та ч. 1 ст. 173 КПК, і серед них такої підстави як несвоєчасний розгляд клопотання не наведено.
12.8. При цьому за змістом ч. 5 ст. 171 КПК у взаємозв`язку із положеннями ч. 1 ст. 169 КПК, а також ч. 1 ст. 172, ч. 6 ст. 173 КПК метою закріплення у кримінальному процесуальному законі строків на (1) звернення до суду із клопотанням про арешт майна (не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна - при арешті тимчасово вилученого майна, протягом 48 годин після вилучення майна, дозвіл на яке надано ухвалою слідчого судді), на (2) розгляд клопотання (не пізніше двох днів з дня його надходження до суду) та на (3) прийняття слідчим суддею рішення (не пізніше сімдесяти двох годин із дня надходження до суду клопотання), є лише визначення тривалості законного перебування (утримання) чужого майна, вилученого в результаті обшуку, в розпорядженні сторони обвинувачення.
12.9. Будь-яке подальше перебування (поза межами встановленого процесуального строку та часу, після спливу якого необхідно негайно повернути майно), тобто утримання такого майна слідчим, прокурором є таким, що не має правових підстав та є порушенням права власності особи, якій належить відповідне майно.
12.10. Так, застосовуючи наведений підхід до обставин справи, колегія суддів вважає, що оскільки обшук за місцем проживання ОСОБА_8 відбувся 23.11.2022, а з клопотанням про арешт вилученого майна детектив звернувся за допомогою засобів поштового зв`язку 24.11.2022, то ним дотримано визначений порядок звернення з таким клопотанням (т. 1 а. с. 1-10, 170-175, 202-203).
12.11. Проте оскільки клопотання про арешт майна надійшло до суду 28.11.2022, а слідчим суддею постановлено ухвалу про накладення арешту на майно 06.12.2022 (т. 1 а. с. 1-10, 217, 219-222), тому розгляд поданого клопотання відбувся поза межами строків, встановлених ч. 6 ст. 173 КПК.
12.12. Однак розгляд клопотання поза межами строків, встановлених ч. 6 ст. 173 КПК, хоча і є порушенням речових прав, проте не може нівелювати доказове значення майна, що відповідає критеріям речового доказу, перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження, якими, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
12.13. Тому, наслідком порушення вищевказаного строку розгляду клопотання є виникнення в сторони обвинувачення обов`язку повернути вилучене майно, а у власника - кореспондуючого йому права вимагати його повернення та оскаржувати невиконання відповідного обов`язку.
12.14. Отже, вирішення питання щодо арешту майна залежить не від того чи слідчий суддя своєчасно розглянув клопотання, а від того, чи має воно доказове значення в кримінальному провадженні.
12.15. Тому, у слідчого судді не було підстав для відмови в задоволенні клопотання, що виключає прийняття рішення про повернення майна.
(§5) Висновки
13. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
13.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді колегія суддів суду апеляційної інстанції має право, зокрема залишити ухвалу без змін (ч. 3 ст. 407 КПК).
13.2. Ураховуючи, що в ході апеляційного розгляду доводи представника власника майна щодо необхідності скасування рішення про арешт не знайшли свого підтвердження, оскаржувану ухвалу необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 99, 131, 132, 167-173, 236, 370, 376, 405, 407, 409, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника власника майна залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 грудня 2022 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_13 Судді:ОСОБА_14 ОСОБА_4