Документ № 107945090

Справа № 991/9725/20

Провадження 1-кп/991/86/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2022 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд (ВАКС) колегією суддів у складі

головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі - суд),

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора - ОСОБА_5,

обвинувачених - ОСОБА_6, ОСОБА_7,

захисників - ОСОБА_8, ОСОБА_9,

представників потерпілих: ДП «ІСС» - ОСОБА_10, ДП «НАІС» - не прибув,

представника цивільного позивача (Міністерства юстиції України) не прибув,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні питання про встановлення учасникам судового провадження процесуального строку на подання клопотань, скарг та інших заяв в межах підготовчого судового провадження

у кримінальному провадженні №42015000000001624 від 29.07.2015 щодо обвинувачення:

ОСОБА_6 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 27 та частиною 1 статті 366, частиною 5 статті 27 та частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України (далі-КК),

ОСОБА_7 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Києві, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження.

26.11.2020 зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП ОГП) до ВАКС надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні від 29.07.2015 №42015000000001624.

Ухвалою ВАКС від 26.11.2020 призначено підготовче судове засідання на 21.12.2020, з перервами на 22.12.2020, 28.01.2021, 18.02.2021, 15.04.2021, 20.05.2021, 25.05.2021, 03.06.2021, 17.06.2021, 23.06.2021, 25.06.2021, 19.07.2021, 02.09.2021, 06.09.2021, 07.09.2021, 07.10.2021, 27.10.2021, 12.11.2021, 25.11.2021, 30.11.2021, 16.12.2021, 12.01.2022, 10.02.2022, 17.02.2022, 14.04.2022, 15.04.2022, 12.05.2022, 26.05.2022, 09.06.2022, 28.07.2022, 15.09.2022, 27.10.2022, 04.11.2022, 24.11.2022, 01.12.2022, 15.12.2022.

2. Короткий виклад питання та позицій учасників судового провадження.

2.1. В судовому засіданні 15.12.2022 з огляду на значну тривалість підготовчого судового провадження у даному кримінальному провадженні, обумовлену зокрема постійним поданням стороною захисту безпосередньо напередодні судових засідань численних клопотань, скарг та заяв без зазначення їх остаточної кількості, судом поставлено на розгляд питання про встановлення учасникам судового провадження конкретного процесуального строку на подання клопотань, скарг та інших заяв в межах підготовчого судового провадження, визначених статтями 314, 315 КПК.

2.2. Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні вважали неможливим встановлення будь-якого процесуального строку з огляду на запроваджений воєнний стан та постійну відсутність електроживлення, що унеможливлює остаточне подання усіх клопотань, скарг та заяв, при цьому зазначивши про відсутність граничних строків судового провадження, визначених КПК, що обумовлює неможливість встановлення конкретного процесуального строку, та додавши, що для подання усіх можливих клопотань, скарг та заяв їм необхідно ще принаймні не менше року.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_9 підтримали позиції обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8, також зазначивши, що для подання усіх можливих клопотань, скарг та заяв їм необхідно принаймні не менше півроку.

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні вважала названі стороною захисту строки явно надмірними та вочевидь спрямованими на затягування будь-яким чином судового провадження з огляду на тривалість майже у два роки підготовчого судового провадження, запропонувавши з метою дотримання розумних строків встановити процесуальний строк у один місяць на подання усіх можливих клопотань, скарг та заяв, додавши, що таке вочевидь уможливіть належне подальше здійснення судового розгляду. Представник потерпілого ОСОБА_10 підтримала позицію прокурора.

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Відповідно до статті 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 1 статті 7 КПК зокрема визначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належить розумність строків. При цьому частиною 3 статті 7 КПК визначено, що зміст та форма кримінального провадження в умовах воєнного стану повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині 1 цієї статті, з урахуванням особливостей здійснення кримінального провадження, визначених розділом ІХ-1 цього кодексу.

Частиною 1 статті 21 КПК визначено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Конкретний правовий зміст засади кримінального провадження «розумність строків» визначає стаття 28 КПК, частини 1-3 якої визначають, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Також частинами 5, 6 статті 28 КПК визначено, що кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим кодексом.

Частиною 1 статті 283 КПК визначено, що особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.

Аналогічно, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 113 КПК визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього кодексу

Частинами 1, 2 статті 114 КПК визначено, що для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.

Аналіз вищенаведеного свідчить, що поняття «розумний строк» не тотожне здійсненню кримінального провадження будь-яким чином у найшвидший термін, оскільки розкриваючи зміст розумності строків закон використовує термін «найкоротший строк», що загалом є суб`єктивно оціночним поняттям.

Разом з тим, очевидною метою розумності строків є забезпечення для особи відсутності необґрунтовано тривалого обмеження її прав та свобод у зв`язку зі здійсненням кримінального провадження, й відтак з урахуванням обставин конкретного кримінального провадження суд має забезпечити баланс між принципом розумності строків та іншими принципами, зокрема такими як право на захист, змагальності сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зміст чого визначено частинами 1, 2 статті 22 КПК, а саме, що стороною обвинувачення і стороною захисту самостійно обстоюються їх правові позиції, права, свободи і законні інтереси засобами, передбаченими цим кодексом, для чого сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим кодексом.

При цьому суд зазначає, що не можна залишати поза увагою ситуацію, коли учасник судового провадження фактично використовує його процесуальні права (як елементи судової системи захисту законних прав) саме з метою зловживанням такими, зокрема шляхом спрямованого на затягування чи перешкоджання розгляду справи судом подання численних клопотань, скарг та заяв.

Норми КПК безпосередньо не врегульовують порядок реагування на можливі зловживання процесуальними правами учасниками кримінального провадження. Однак, частиною 6 статті 9 КПК визначено, що у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього кодексу. Також, згідно із частиною 5 статті 9 КПК, кримінальне процесуальне законодавство застосовується із урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Під зловживанням правом в теорії права класично розуміють дії: 1) переважним мотивом яких є заподіяння шкоди; 2) здійснення яких є абсолютно нераціональним з огляду на відсутність будь-якого законного інтересу у здійсненні права, або ж його здійснення завдає шкоди іншому; 3) право реалізується з ціллю, відмінною від тієї, для якої воно існує. Заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала Верховного Суду від 30.05.2018 в справі № 676/7346/15-к). Використання цього інституту також має місце в практиці Конституційного Суду України (КСУ), який вказав, що повторне звернення до тієї самої особи з клопотанням щодо перевірки того самого положення закону України на відповідність тим самим положенням Конституції України, свідчить про зловживання правом на подання конституційної скарги (ухвала Першої колегії суддів Першого сенату КСУ від 09.07.2018 №213-1(І)/2018).

Також, згідно із частиною 2 статті 1 КПК, кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відтак суд зауважує, що інші процесуальні закони України містять достатньо чіткі норми щодо запобігання зловживанню процесуальними правами.

Так, статтями 44 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПКУ), 43 Господарського процесуального кодексу України (ГПКУ) та 45 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) під загальною назвою «Неприпустимість зловживання процесуальними правами» передбачено ідентичні норми, за якими учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Згідно із частинами 2-4 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка регулює діяльність Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), суд не розглядає жодної індивідуальної заяви, поданої згідно зі статтею 34, якщо вона: a) є анонімною; або b) за своєю суттю є ідентичною до заяви, що вже була розглянута Судом чи була подана на розгляд до іншого міжнародного органу розслідування чи врегулювання, і якщо вона не містить нових фактів у справі. Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає: a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви; або b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином. Суд відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає неприйнятною згідно з цією статтею. Він може зробити це на будь-якій стадії провадження у справі.

3.2. В даному кримінальному провадженні від 29.07.2015 №42015000000001624 обвинувальний акт з додатками надійшов до ВАКС 26.11.2020, тобто понад два роки тому, та за такий час судом вирішена низка процесуальних питань, ініційованих учасниками судового провадження, зокрема:

21.12.2020 -доручено Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві призначити захисника обвинуваченому ОСОБА_7 ;

18.02.2021 - ініційовано подання до Апеляційної палати ВАКС для вирішення питання про направлення до іншого суду даного кримінального провадження;

03.06.2021 - відмовлено в задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід прокурора ОСОБА_11 у даному кримінальному провадженні;

06.09.2021 - доручено Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві призначити захисника ОСОБА_12 у даному кримінальному провадженні;

27.10.2021 - 1) відмовлено в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження на підставі пункті 10 частини 1 статті 284 КПК; 2) відмовлено в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_12 про повернення обвинувального акту прокурору; 3) відмовлено в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_13 (захисника обвинуваченого ОСОБА_14 ) про повернення обвинувального акту прокурору.

12.01.2022 - відмовлено в задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід колегії суддів у даному кримінальному провадженні, а також задоволено частково клопотання прокурора про застосування запобіжних заходів у вигляді застави та застосовано до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті складає 744300 гривень, та до обвинуваченого ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті складає 496200 (чотириста дев`яносто шість тисяч двісті) гривень;

10.02.2022 - постановлено здійснити привід обвинуваченого ОСОБА_12 у судове засідання на 17.02.2022 року для розгляду клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у виді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в даному кримінальному провадженні;

17.02.2022 - 1) частково задоволено клопотання прокурора про зміну застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та змінено застосований згідно з ухвалою від 12.01.2022 до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту шляхом заборони строком на 2 місяці, тобто до 17.04.2022 року включно, залишати житло за певною адресою в період часу з 21.00 певної доби до 07.00 наступної доби; 2) постановлено надати дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_12 з метою приводу для розгляду клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у виді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в даному кримінальному провадженні;

14.04.2022 - доручено Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві замінити попереднього захисника та призначити захисника ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні;

15.04.2022 - відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання;

26.05.2022 - задоволено частково клопотання прокурора про оголошення обвинуваченого ОСОБА_12 в міжнародний розшук та про оголошення обвинуваченого ОСОБА_14 в міжнародний розшук; та оголошено у розшук ОСОБА_12 та ОСОБА_14 ;

09.06.2022 -виділено з матеріалів даного кримінального провадження від 29.07.2015 №42015000000001624 в окремі судові провадження матеріали щодо ОСОБА_12, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 1 статті 366 КК; та матеріали щодо ОСОБА_14, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 1 статті 366 КК.

Тобто із часу надходження даної судової справи судом проведено значна кількість судових засідань, в яких будь-хто з учасників жодним чином не обмежувався у реалізації їх прав, тобто такі мали об`єктивну можливість підготувати будь-які письмові клопотання, скарги чи заяви та подати їх до суду. При цьому більшість вирішених судом питань стосувались не розгляду питань, які безпосередньо передбачені статтями 314, 315 КПК, а інших питань (найбільш ініційованих обвинуваченим ОСОБА_6 ), розгляд яких із обговоренням займав значний період часу судових засідань та в підсумку призводив до затягування процесу без вирішення належних питань на стадії підготовчого судового провадження.

Також останнім часом судові засідання часто відкладались в зв`язку із оголошеними в місті Києві повітряними тривогами внаслідок можливих ракетних ударів, що унеможливлювало їх проведення, та цілком можливо, що питання дотримання принципу розумності строків в судочинстві безумовно загострюватиметься із кожним наступним днем опору України військовій агресії росії.

Крім того, наприклад у рішенні ЄСПЛ в справі «Ціммерман і Штайнер проти Швейцарії» від 13.07.1983 №8737/79 констатовано порушення вимог статті 6 Конвенції у зв`язку з тим, що розгляд в суді апеляційної інстанції тривав 3,5 року і не було вжито відповідних заходів для усунення причини такої затримки, викликаної нагромадженням нерозглянутих справ, тобто держава не може виправдовувати затягування судового розгляду справ процедурними й іншими недоліками судової системи. Аналогічно, у рішенні ЄСПЛ в справі «Петрелла проти Італії» від 18.03.2021 зокрема зазначено, що така справа стосувалася тривалості попередніх розслідувань в контексті кримінального провадження, відкритого на підставі скарги заявника на наклеп, відсутності ефективного засобу судового захисту щодо тривалості провадження та припинення цих проваджень, оскільки звинувачення були погашені давністю, а саме суд встановив, зокрема, що попереднє розслідування до припинення провадження тривало близько п`яти років і шести місяців, що порушило вимогу розумного строку. ЄСПЛ також констатував порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв`язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень та відсутністю у національному законодавстві ефективного юридичного захисту наприклад в справі «Щербак та інші проти України» від 19.12.2019 (заява № 44689/10).

Таким чином, згідно із усталеною практикою ЄСПЛ надмірна тривалість розгляду справи судом здатна призвести до моральних страждань особи, що може включати в себе: тривалу невизначеність спірних правовідносин, необхідність відвідування безлічі судових засідань, що відбуваються у конфліктній обстановці, та їх багаторазові відкладення, неможливість здійснювати звичайну щоденну діяльність, підрив репутації особи в тій чи іншій сфері і т. п.

3.3. З огляду на вищенаведене, суд вважає необхідним встановити учасникам судового провадження процесуальний строк до 25 січня 2023 року включно для подання будь-яких клопотань, скарг та інших заяв у даному кримінальному провадженні в межах підготовчого судового провадження, визначених статтями 314, 315 КПК, що враховує баланс інтересів учасників та вимог КПК щодо судового розгляду справи в розумні строки, при цьому роз`яснивши, що після спливу встановленого процесуального строку будь-які клопотання, скарги та інші заяви не підлягатимуть розгляду судом.

Керуючись статтями 2, 7, 28, 114, 314-316, 369-372, 532 КПК, суд

ПОСТАНОВИВ:

Встановити учасникам судового провадження процесуальний строк до 25 січня 2023 року включно для подання будь-яких клопотань, скарг та інших заяв у даному кримінальному провадженні в межах підготовчого судового провадження, визначених статтями 314, 315 КПК.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що після спливу встановленого процесуального строку будь-які клопотання, скарги та інші заяви не підлягатимуть розгляду судом.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили із моменту оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 20.12.2022.

Головуючий суддя ОСОБА_1 . Суддя ОСОБА_2 .Суддя ОСОБА_3 ______________________________________________________________________