- Головуючий суддя (ВАКС) : Задорожна Л.І.
Справа № 991/4962/21
Провадження № 1-кп/991/41/21
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2022 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1,
суддів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю учасників кримінального провадження:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4,
сторін:
з боку обвинувачення: прокурора - ОСОБА_5,
з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_6, захисників - адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8,
у кримінальному провадженні № 52020000000000455 від 20 липня 2020 року щодо:
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в Кавказькому районі Краснодарського краю Російської Федерації, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК України;
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, громадянина України, зареєстрований в АДРЕСА_2, проживає в АДРЕСА_3, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні під час підготовчого провадження клопотання прокрора про здійснення спеціального судового провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_9,
УСТАНОВИВ:
23.07.2021 до Вищого антикорупційного суду від Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_9, якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28-ч.2 ст.366 КК України, та ОСОБА_6, якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28-ч.2 ст.366 КК України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27.07.2021 у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.
10.08.2021 на адресу суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_10 про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні № 52020000000000455 відносно ОСОБА_9, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28-ч.2 ст.366 КК України. Так, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочину, який входить до переліку, передбаченого ч.2 ст.297-1 КПК України (в якому можливо здійснення процедури in absentia), а саме за ч.5 ст.191 КК України. Обвинувачений оголошений у міжнародний розшук, ухвалою суду йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а потім надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування. На даний час правоохоронним органам не відоме місце знаходження ОСОБА_9, більш того він переховується з метою уникнення кримінальної відповідальності (на виклик детективів до НАБ України не прибуває, поважних причин неприбуття не надає; повідомлення про підозру вручено за правилами ст.135 КПК України). Крім того, у ході досудового розслідування отримано відомості, що ОСОБА_9 може використовувати документи, видані іноземними юрисдикціями (під час обшуку за місцем реєстрації було виявлено документи Республіки Польща на ім`я ОСОБА_11 ). Також, 13.06.2019 ОСОБА_9 залишив територію України та назад не повернувся. Про місцеперебування за кордоном або зміну місця проживання консульські установи України не повідомляв. Про те, що обвинуваченому відомо про кримінальне провадження, свідчить здійснення його виклику, участь захисника у кримінальному провадженні, оприлюднення повістки про виклик ОСОБА_9 для вручення обвинувального акта у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Відповідно письмових заперечень, наданих адвокатом ОСОБА_7, клопотання прокурора є необґрунтованим та не підлягає задоволенню. По-перше, відсутні докази обізнаності обвинуваченого ОСОБА_9 з тим, що кримінальне провадження перебуває на розгляді у Вищому антикорупційному суді. Прокурором не доведено, що ОСОБА_9 дійсно знав про розгляд кримінального провадження судом та відмовився від свого права приймати участь у судових засіданнях. Опублікування повісток про його виклик (на 24.12.2020, 28.12.2020, 30.12.2020) до НАБ України та участь захисника у засіданнях під час досудового розслідування жодним чином не підтверджує його обізнаність про розгляд кримінального провадження по суті у суді. По-друге, ОСОБА_9 не набув статусу підозрюваного, оскільки йому не було вручено повідомлення про підозру у передбаченому КПК України порядку (вручення повідомлення про підозру колишній дружині та керівнику ЖЕКу було неналежним), у зв`язку з чим доводи сторони обвинувачення щодо ухилення останнього від слідства, суду та наявність підстав для здійснення спеціального судового провадження є необґрунтованими. По-третє, ОСОБА_9 не оголошений в міжнародний розшук, що унеможливлює здійснення щодо нього спеціального судового провадження (з тих підстав, що він не набув статусу підозрюваного, а тому прийняття будь-яких законних постанов про оголошення його в розшук не можливо; станом на дату прийняття постанови про оголошення у розшук стороні обвинувачення було достеменно відомо місцезнаходження ОСОБА_9 ; також, прокурором не надано доказів публікації «червоної картки» відносно останнього).
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити. Додатково зазначив, що спеціальне судове провадження може здійснюватися в т.ч. і щодо злочину, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України, враховуючи, що усі кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9, пов`язані між собою, а виділення відповідних матеріалів може негативно вплинути на повноту судового розгляду. Також зауважив, що до цього часу ОСОБА_9 на територію України не повертався, щодо нього продовжує діяти ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постанова про його розшук.
Захисник ОСОБА_7 заперечив щодо задоволення заявленого клопотання. Зазначив про відсутність доказів, котрі б підтвердили обізнаність ОСОБА_9 про те, що кримінальне провадження перебуває на розгляді Вищого антикорупційного суду, додав, що ОСОБА_9 не ухиляється від явки до суду, остільки не отримував повісток про виклик у порядку, визначеному КПК України. Крім того зазначив, що в кримінальному провадженні ОСОБА_9 так і не набув статусу підозрюваного, а відтак не міг бути і оголошений у міжнародний розшук. Зауважив на необґрунтованості та недоведеності клопотання прокурора; додав, що зазначені обставини унеможливлюють проведення спеціального провадження щодо ОСОБА_9 .
Захисник ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_6 підтримали позицію захисника ОСОБА_7 та просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_9 .
Заслухавши думки учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали клопотання прокурора та матеріали сторони захисту, колегія суддів дійшла до таких висновків.
За змістом ст. 21 КПК України, кожен має право на участь у розгляді в суді справи, що стосується його прав та обов`язків, в порядку, передбаченому КПК України. Традиційно участь обвинуваченого в судовому розгляді кримінального провадження є обов`язковою, а звуження процесуальних прав особи під час здійснення судового провадження не допускається.
Відповідно ч. 5 ст. 139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
Згідно з положеннями п.1-2 ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук. За наявності таких обставин, за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
Частиною 2 ст. 297-1 КПК України встановлено, що спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109,110,110-2,111,112, 113,114, 114-1,115,116,118,частиною другою статті 121,частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146,статтями 146-1,147,частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем),статтями 209,255-258,258-1,258-2,258-3,258-4,258-5,348, 364, 364-1,365,365-2,368,368-2,368-3,368-4,369,369-2,370,379,400,408,436,436-1,437,438, 439, 440,441,442, 443,444,445,446,447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
Отже, Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено перелік правових підстав, за сукупності яких можливе проведення спеціального судового провадження, а саме:
- обвинувачення у вчиненні певних видів злочинів;
- оголошення у міжнародний розшук, та/або виїзд особи, та/або перебування на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором;
- ухилення від явки на судовий виклик (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази);
- підтвердження того, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження;
- підтвердження того, що обвинувачений переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
I. Кваліфікація кримінальних правопорушень, вчинених ОСОБА_9 .
За змістом обвинувального акта ОСОБА_9 пред`явлено обвинувачення за ч.5 ст.191(заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, організованою групою) та ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК України (складання, видача службовою особою завідомо неправдивих документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих, інше підроблення офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки, за попередньою змовою групою осіб) (т.1 а.с.1-46).
Таким чином, ОСОБА_9 обвинувачується як у вчиненні злочинів, щодо яких допускається спеціальне провадження, так і тих, по яких воно не передбачено. Однак, суд зважає на те, що оскільки, згідно обвинувального акта кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується ОСОБА_9, вчинені у співучасті, самі злочини пов`язані між собою та розслідувались спільно, а тому виділення матеріалів могло негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
ІI. Оголошення обвинуваченого ОСОБА_9 у міжнародний розшук.
Враховуючи, що стороною обвинувачення не доводилось перебування обвинуваченого ОСОБА_9 на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, колегія суддів обмежується оцінкою доводів прокурора щодо оголошення ОСОБА_9 у міжнародний розшук.
Постановою старшого детектива Національного антикорупційного бюро України від 28.08.2020 оголошено міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 52020000000000455 від 20.07.2020, про що прокурором подано відповідну копію постанови (а.с.85-87, т.2). Згідно із постановою, розшук оголошено з підстав не прибуття ОСОБА_9 на виклик слідчого до Національного бюро без поважних на те причин, набуття ним статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, відсутності відомостей про його місцезнаходження та існування обставин для твердження про те, що він перебуває за кордоном (за повідомленням адвоката ОСОБА_7, ОСОБА_9 міг перебувати на території Держави Катар).
Відомо, що розшукуваний громадянин України ОСОБА_9 у період з 01.06.2019 по 01.10.2020 до закордонних дипломатичних установ України (посольства, генеральні консульства, консульства) не звертався (а.с.84 т.2).
Стосовно тверджень захисника про те, що сторона обвинувачення не надала доказів публікації «червоної картки» відносно ОСОБА_9 як передумови для його оголошення у міжнародний розшук, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
Виходячи з системного тлумачення ст. 281 та ч.2 ст.297-1 КПК України можна зробити висновок, що Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування доведеністю факту перебування особи у міжнародному розшуку, але визначає необхідність оголошення такого розшуку. Таким чином, достатнім для підтвердження факту оголошення особи в міжнародний розшук є винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук (а.с.85-87, т.2) із вчиненням подальших дій для її виконання - скерування з відповідними матеріалами до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва НП України для вирішення питання щодо внесення до Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію Червоного сповіщення (розшук з метою визначення місцезнаходження підозрюваного та тимчасовий арешт особи до екстрадиції) щодо ОСОБА_9 (а.с.118, т.2).
Судом встановлено, що 04.11.2020 ухвалою колегії суддів АП ВАКС обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9, та вказана ухвала 11.11.2020 була направлена до департаменту міжнародного поліцейського співробітництва НПУ для міжнародного розшуку та подальшої видачі (екстрадиції) ОСОБА_9 .
У зв`язку з викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що на теперішній час ОСОБА_9 оголошений у міжнародний розшук і таке оголошення було здійснено у відповідності з вимогами КПК України.
ІІІ. Підтвердження факту обізнаності обвинуваченого ОСОБА_9 про розпочате кримінальне провадження та ухилення від явки на судовий виклик.
Так, сторонами не заперечується, що 13.06.2019 ОСОБА_9 перетнув державний кордон України (рейс «Київ-Стамбул») і на теперішній час до України не повернувся.
Про обізнаність ОСОБА_9 щодо розпочатого службовими особами Національного антикорупційного бюро України кримінального провадження та в подальшому здійснення відносно нього досудового розслідування свідчить той факт, що в його інтересах діє захисник, який приймав участь як під час досудового розслідування, так і нині, на етапі підготовчого судового провадження, про що свідчить ордер серії СА № 1004622, виданий на підставі укладеного 10.06.2019 договору про надання правової допомоги між ОСОБА_9 та адвокатом АО «ВБ Партнерс» ОСОБА_7 (а.с.62 т.2).
Більш того, 22.07.2020 захисником ОСОБА_7 на адресу НАБ України було надіслано повідомлення, в якому він проінформував детектива ОСОБА_12 про те, що за останньою відомою йому інформацією ОСОБА_9 перебуває за межами України та проживає у готелі Green Garden Hotel, який розташований за адресою: Bahr Al Arab Street 950, Доха, Катар. При здійсненні будь-яких процесуальних дій відносно свого підзахисного просив повідомляти та залучати його в якості адвоката (а.с.59-60 т.2).
Окремо суд вважає за необхідне надати оцінку твердженням захисника ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_9 не набув статусу підозрюваного з огляду на невручення йому повідомлення про підозру у порядку, передбаченому КПК України.
Частиною першою статті 42 КПК України визначено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК, повідомлено про підозру (а), особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (б), або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень (в).
Оскільки, ОСОБА_9 не було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, то суд не розглядає дотримання порядку повідомлення про підозру затриманій особі.
За змістом ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:
- затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
- обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;
- наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу (ч.2 ст.276 КПК).
Відповідно до ч.1 ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Суду надано копію письмового повідомлення про підозру, яка підтверджує, що 21.07.2020 старший детектив Національного бюро ОСОБА_13, за погодженням прокурора ОСОБА_10, склав повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28-ч.2 ст.366 КК України, а отже, здійснив повідомлення про підозру ОСОБА_14 (а.с.8-50 т.2).
Письмове повідомлення про підозру ОСОБА_9 мало бути вручено в день його здійснення, 21.07.2020, детективом або прокурором.
Обставини, які склались (відсутність ОСОБА_9 за адресою місця його реєстрації та відсутність його в Україні з червня 2019 року), не дозволили прокурорам/детективам вручити особисто ОСОБА_9 письмове повідомлення про підозру.
Тому, як передбачено КПК України, повідомлення про підозру мало бути вручено у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень.
Необхідно зауважити, що в КПК не визначено прикладів випадків неможливості вручення письмового повідомлення про підозру. І, якщо вручення такого повідомлення особі, яка була затримана на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення, або коли особа з`явилась до органу досудового розслідування в той день, коли складається підозра, труднощів не викликає, то «вручення у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень», веде до різного розуміння як зі сторони обвинувачення, так і сторони захисту.
Відповідно до ч.3 ст.111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Аналізуючи положення глави 11 КПК України, можна прийти до висновку, що особі здійснюється повідомлення шляхом його вручення, надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повідомлення для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Таке повідомлення вручається особі працівником органу зв`язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором.
Необхідно також звернути увагу, що норми КПК України не встановлюють, щоб особа, якій вручається повідомлення про підозру, підтвердила такий факт письмовою розпискою, як наприклад, це вимагається при отриманні копії обвинувального акта (п.3 ч.4 ст.291 КПК України).
Стороною обвинувачення на підтвердження вручення ОСОБА_9 письмового повідомлення про підозру надано такі матеріали та відомості:
-протокол про вручення підозри від 21.07.2020, за змістом якого ОСОБА_15, яка є дружиною ОСОБА_9, відмовилась від отримання повідомлення про підозру, пояснивши, що два роки з чоловіком не спілкується, а тому текст повідомлення та повістки про виклик до органу досудового розслідування були залишені в будинку за адресою місця реєстрації підозрюваного по АДРЕСА_1 (а.с.52 т.1);
-у зв`язку із відсутністю ОСОБА_9 за адресою місця його реєстрації в АДРЕСА_1, письмове повідомлення про підозру передано керівнику житлово-експлуатаційної організації, що знаходиться за місцем проживання;.
-12.11.2020 повідомлення про підозру вручено сину ОСОБА_9 та повторно - його дружині ОСОБА_15 .
Крім того, матеріали, додані до поданого прокурором клопотання, свідчать про те, що ОСОБА_9 неодноразово викликався до НАБ України шляхом: надіслання повістки про виклик поштою за адресою його місця реєстрації (04 серпня 2020 року); опублікування повісток в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий Кур`єр» (28.12.2020, 30.12.2020, 11.01.2021) та на офіційному сайті НАБ України (21.09.2020, 24.12.2020) про виклик для проведення процесуальних дій, допиту підозрюваного, вручення процесуальних документів та іншого. Натомість, підозрюваний ОСОБА_9, проігнорувавши виклики детектива, до органу досудового розслідування жодного разу не з`явився, причин поважності своєї неявки не повідомив.
Перевіривши наявність підстав, передбачених ст.297-1 КПК України, 15.12.2020 ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_9 (а.с.122-130 т.2).
Оскільки органом досудового розслідування вжито заходи для повідомлення ОСОБА_9 про розпочате кримінальне переслідування щодо нього у передбачений законом спосіб, для чого було використано одночасно кілька шляхів - вручення члену сім`ї та ЖЕО за місцем його реєстрації; текст повідомлення про підозру є зрозумілим і містить достатньо інформації для розуміння ОСОБА_9 обсягу і змісту інкримінованих діянь; внаслідок дій сторони обвинувачення, що були пов`язані з повідомленням про підозру, мова про які йшла вище, ОСОБА_9 мав можливість дізнатися про факт наявності щодо нього підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, суд підсумовує, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_9 було вручено у визначеному КПК України порядку саме 21.07.2020 і з цього часу він набув статусу підозрюваного.
Встановити місце знаходження ОСОБА_9 органу досудового розслідування не вдалось, сторона захисту відомості про його фактичне місцезнаходження не повідомляє.
Обвинувальний акт, зокрема, відносно ОСОБА_9 скеровано Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора до Вищого антикорупційного суду 23.07.2021.
Після направлення обвинувального акта до Вищого антикорупційного суду, судом також здійснювались виклики обвинуваченого, зокрема, за останнім відомим місцем його проживання та публікувались в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
З урахуванням належного повідомлення ОСОБА_9 про підозру, а також здійснення його викликів під час досудового та судового провадження у передбаченому законодавством порядку, колегія суддів приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_9 беззаперечно обізнаний про розпочате щодо нього кримінальне провадження та стадію, на якій воно перебуває.
Викладені обставини суд вважає такими, що свідчать на користь того, що обвинувачений ОСОБА_9 обізнаний про розгляд кримінального провадження відносно нього у Вищому антикорупційному суді, у зв`язку з чим ухиляється від явки на виклик суду, про що свідчить його неявка на неодноразові виклики у підготовче судове засідання без поважних на те причин, які могли б об`єктивно перешкодити його участі у судовому засіданні.
ІV. Встановлення факту переховування обвинуваченого ОСОБА_9 від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року №5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність персоніфікована, у зв`язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.
При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.
Суд вважає, що прокурором доведено те, що ОСОБА_9 переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, на що вказує перебування обвинуваченого за межами України з червня 2019 року, його відсутність за місцем реєстрації в м. Хмельницький. ОСОБА_9 обізнаний про розпочате щодо нього кримінальне провадження та про судове провадження у Вищому антикорупційному суді, у встановленому КПК України порядку він набув статусу спочатку підозрюваного, а пізніше обвинуваченого, має обов`язок з`являтись за викликом як до органу досудового розслідування, так і до суду. Крім того, його інтереси як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження представляє захисник, з яким він уклав угоду про правову допомогу 10.06.2019, повістки про виклик до суду направляються за місцем його реєстрації в Україні, наслідки неявки в судове засідання вказані у тексті повісток.
У постанові від 24.04.2019 у справі № 1-24/2009, провадження № 13-1 зво19, Велика Палата Верховного Суду зазначила:
« 36. Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою правову позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
37. У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (ст. 14 (3) (d)) вказується: «Кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, як мінімум, на такі гарантії на основі повної рівності: (d) бути засудженим в його присутності ... ».
38. ЄСПЛ визнає, що хоча право обвинуваченого бути судимим у його присутності в Конвенції прямо не згадується, воно має «першорядне значення». Під час слухання людина володіє таким процесуальним правом як право фізично постати перед судовим посадовцем («Мулен проти Франції» (3710/406), (2010) §118; «Оджалан проти Туреччини» (46221/99), Велика палата (2005) §103; «Медведєв проти Франції» (3394/03), Велика палата (2010) §118). Право обвинувачених на особисту присутність вимагає, щоб влада досить завчасно інформувала їх самих (а також їх захисників) про дату і місце слухань, викликала їх до суду.
39. Водночас, обвинувачений може добровільно відмовитися від здійснення свого права бути присутнім на судових слуханнях, проте така відмова має бути встановлена недвозначним чином, бажано в письмовій формі; супроводжуватися дотриманням гарантій, відповідних важливості такого рішення; і не повинна вступати в протиріччя з громадським інтересом («Колоцца проти Італії» (9024/80), (1985) §28; «Пуатрімоль проти Франції» (14032/88), (1993) §31; «Ермі проти Італії»(18114/02), Велика палата (2006) §73).
40. До початку судового процесу за відсутності обвинуваченого суд зобов`язаний переконатися, що обвинувачений був належним чином повідомлений про судовий розгляд, а також про час і місце слухань. Контрольні механізми в галузі прав людини, які вважають судовий розгляд in absentia допустимим у виняткових обставинах, передбачають, що в цьому випадку суди зобов`язані ще суворіше дотримуватися права обвинуваченого на захист. До таких прав також відноситься право на допомогу адвоката, навіть якщо обвинувачений відмовився особисто бути присутнім на суді і вибрав захист за допомогою адвоката («Пелладоах проти Нідерландів» (16737/90), (1994) §41; «Пуатрімоль проти Франції» (14032 / 88), (1993) §34). »
Процедури «in absentia» неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання підсудного. У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що встановлені підстави для здійснення спеціального судового провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_9, і процедура «in absentia» в даному випадку не порушить прав і гарантій обвинуваченого ОСОБА_9 на захист від обвинувачення у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Керуючись ст.ст.139,297-1, 314, 323,371,372, 376 КПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_9 - задовольнити.
Здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000455 від 20.07.2020,стосовно ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Кавказького району Краснодарського краю Російської Федерації, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК України.
Повідомити обвинуваченого ОСОБА_9 про прийняте рішення про здійснення спеціального судового провадження щодо нього шляхом розміщення цієї інформації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та офіційному веб-сайті суду. Повістки про виклик обвинуваченого та інформацію про процесуальні документи надсилати та публікувати відповідно до вимог ст.323 КПК України.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Головуюча: ОСОБА_16
Судді: ОСОБА_17
ОСОБА_2