- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Боднар С.Б.
Справа № 991/4776/22
Провадження №11-сс/991/434/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 жовтня 2022 року, якою задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 про арешт часток у статутному капіталі у межах кримінального провадження № 52017000000000717 від 25.10.2017 та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_7
УСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 жовтня 2022 року задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8, погоджене з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5, накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_7, а саме:
-частку в статутному капіталі ТОВ «ЕЛЕВАТОРНИЙ КОМПЛЕКС ЗЕРНО ТОРГ» (ЄДРПОУ 37052426) в розмірі 34,52% (2 598 000 грн);
-частку в статутному капіталі ТОВ «РІАЛБІЗНЕСІНВЕСТ» (ЄДРПОУ 42205984) в розмірі 0,92% (5 000 грн);
-частку в статутному капіталі ТОВ «ОЗЕМ» (ЄДРПОУ 41521199) в розмірі 100% (49 000 грн), із забороною відчуження та розпорядження цим майном.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат ОСОБА_6 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.10.2022 у справі 991/4776/22 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8, погоджене з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5, про арешт майна у межах кримінального провадження № 52017000000000717 від 25.10.2017.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді є незаконною, необгрунтованою та підлягає скасуванню з огляду на наступне:
-слідчий суддя належним чином не перевірила обґрунтованість підозри, не врахувала розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому зробила помилковий висновок про можливість застосування арешту майна;
-підозра, висунута ОСОБА_7 є штучно створеною і не підтверджується доказами, які переконливо могли б свідчити про його причетність до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
20 грудня 2022 року на електронну пошту Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_6 про розгляд апеляційної скарги без його участі.
В судове засідання з`явився прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 . Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, у зв`язку з чим, колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу у їх відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів провадження, детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000717 від 25.10.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 369 КК України (том 1, а.с. 9-11).
В межах даного кримінального провадження 17.10.2022 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України.
Згідно матеріалів досудового розслідування, протягом серпня, грудня 2015 року та січня, лютого 2016 року Голова Державної фіскальної служби ОСОБА_9, за пособництва його радника на громадських засадах ОСОБА_7, забезпечив здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на користь підконтрольних ОСОБА_10 товариств на загальну суму 3 244 048 800, 33 грн. Загальна сума неправомірної вигоди, отримана на рахунки «RN Group Limited», «Lamagan Ventures Limited» та «Newline Leader ltd» склала 5 597 620 доларів США та 21 016 173,26 Євро, що в перерахунку за офіційним курсом Національного банку України станом на дати зарахування таких коштів склало 722 723 650,99 грн.За версією сторони обвинувачення, отримання неправомірної вигоди ОСОБА_9 здійснювалося за пособництва ОСОБА_7, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді радника Голови ДФС України та з метою приховання природи отриманих коштів залучив компанії-нерезиденти з ознаками фіктивності, а також надав можливість ОСОБА_9 використати підконтрольне йому товариство «Newline Leader Ltd» для зарахування частини суми неправомірної вигоди.
За таких обставин органом досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється в пособництві в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище для себе та третіх осіб неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду дій з використанням наданих їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб (том 1, а.с. 12-17).
19 жовтня 2022 року детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8, за погодження з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5, звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 52017000000000717 від 25.10.2017.
Підставою арешту майна прокурор зазначає положення ч. 5 ст. 170 КПК України та наявність достатніх підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна. Посилається на те, що санкцією ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України) як додатковий вид покарання передбачена конфіскація майна. На думку прокурора, накладення арешту на майно ОСОБА_7 необхідне з метою виконання завдань кримінального провадження, а також для забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 жовтня 2022 року задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 про арешт майна у межах кримінального провадження № 52017000000000717 від 25.10.2017.
Накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_7, а саме:
-частку в статутному капіталі ТОВ «ЕЛЕВАТОРНИЙ КОМПЛЕКС ЗЕРНО ТОРГ» (ЄДРПОУ 37052426) в розмірі 34,52% (2 598 000 грн);
-частку в статутному капіталі ТОВ «РІАЛБІЗНЕСІНВЕСТ» (ЄДРПОУ 42205984) в розмірі 0,92% (5 000 грн);
-частку в статутному капіталі ТОВ «ОЗЕМ» (ЄДРПОУ 41521199) в розмірі 100% (49 000 грн), із забороною відчуження та розпорядження цим майном.
Слідча суддя дійшла висновку про існування достатніх підстав вважати, що не накладення арешту на рухоме майно, зазначене детективом Національного антикорупційного бюро України у клопотанні, може призвести до його можливого відчуження на користь третіх осіб або настання інших наслідків, у зв`язку з чим не буде досягнута дієвість даного кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 3 ч. цієї статті, тобто з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
На переконання колегії суддів, стороною обвинувачення доведено наявність правових підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_7, необхідність накладення якого обґрунтовано обумовлена тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. Санкція цієї статті передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Додаткове покарання - конфіскація, є обов`язковим, а злочин, відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжких.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду, слідчий суддя за результатом розгляду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України, дослідивши матеріали провадження, дійшов мотивованого висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, не вирішуючи при цьому питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності, допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
З матеріалів провадження вбачається, що існують факти та інформація, які свідчать про те, що ОСОБА_7 міг вчинити кримінальне правопорушення, про підозру у якому йому було повідомлено. Про це, зокрема, свідчать наступні докази:
-наказ Голови ДСА від 06.07.2015 № 1959-о Про зарахування радником Голови Державної фіскальної служби на громадських засадах (том 3, а.с. 4);
-лист Апарату Верховної Ради України від 08.11.2021 № 20/13-20212/343806 (том 3, а.с. 9);
-протокол огляду документів від 31.01.2022 (том 3, а.с. 17-21);
-протокол огляду від 06.07.2020 образу телефону ОСОБА_11 (том 3, а.с. 23-56);
-протокол огляду від 17.11.2020 (трафіки з`єднання мобільних операторів) (том 3, а.с. 61-75);
-протокол огляду від 22.10.2021 (трафіки з`єднання мобільних операторів) (том 3, а.с. 76-87);
-протокол огляду від 29.11.2021 (носії інформації з офісу ОСОБА_7 ) (том 3, а.с. 96-112);
-протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 03.11.2021 (том 3, а.с. 113-118).
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з висновком слідчого судді про те, що додані детективом Національного антикорупційного бюро України до клопотання про арешт майна документи є достатніми для підтвердження можливої причетності ОСОБА_7 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення.
В розумінні ст. ст. 177, 194 КПК України «обґрунтована підозра» включає в себе наявність процесуального документу, зокрема, повідомлення про підозру (яке має бути вручено особі у передбаченому законом порядку або вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень) та наявність достатніх доказів для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Згідно матеріалів провадження, 17.10.2022 детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 склав, а прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 погодив повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що 24.02.2022 ОСОБА_7, разом з дружиною ОСОБА_13 та донькою ОСОБА_14, виїхали з України (том 4, а.с. 6-12).
У зв`язку із не встановленням місцезнаходження ОСОБА_7 та неможливістю вручення йому повідомлення про підозру особисто у день його складення орган досудового розслідування вжив заходів із вручення його у спосіб передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Повідомлення про підозру, у день його складання, надіслане поштою за місцем реєстрації ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, та на адресу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Старонаводницька, 6-Б» (том 1, а.с. 18-19).
Повідомлення про підозру 17.10.2022 вручене директору Обслуговуючого кооперативу «Дніпрова Хвиля-Комфорт» ОСОБА_15, за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 (том 1, а.с. 17).
Окрім того, органом досудового розслідування направлено на телефонний номер НОМЕР_1, який використовує ОСОБА_7, текст письмового повідомлення про підозру (том 4, а.с. 23-28).
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).
Таким чином, ОСОБА_7 17.10.2022 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 52017000000000717 від 25.10.2017.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. А тому, вирішуючи питання щодо наявності обґрунтованої підозри у даному кримінальному провадженні, колегія суддів також бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) згідно якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваної, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини у вчиненні злочину чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
За таких обставин колегія суддів вважає, що слідча суддя в оскаржуваній ухвалі на підставі досліджених у судовому засіданні доказів дійшла правильного висновку про обґрунтованість підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження носить тимчасовий характер, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_16 є учасником: ТОВ «Ріалбізнесінвест» з часткою у статутному капіталі в розмірі 5 000 грн; ТОВ «Елеваторний комплекс «Зерно Торг» з часткою в розмірі 2 598 000 грн; ТОВ «Озем» з часткою в розмірі 49 000 грн (том 4, а.с. 30-40). Зазначені права на частки у статутних капіталах є об`єктом, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки це сприятиме досягненню мети щодо забезпечення конфіскації майна як виду покарання, таке втручання у право на власність є пропорційним, тому клопотання належить задовольнити.
Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання детектива про арешт майна, зазначені адвокатом у поданій до суду апеляційній скарзі, не спростовують висновків слідчого судді.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
У зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 жовтня 2022 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 52017000000000717 від 25.10.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3