- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Никифоров А.С.
Справа № 991/5735/22
Провадження №11-сс/991/430/22
Слідчий суддя - ОСОБА_1
Головуючий: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
захисника-адвоката ОСОБА_6,
підозрюваного ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києвіапеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.11.2022 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, із покладенням обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, відносно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомир, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2,
підозрюваного у кримінальному провадженні № 42016060360000008 від 12.01.2016, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
ВСТАНОВИЛА:
1. Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.11.2022 було застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 260 000 (двісті шістдесят тисяч) гривень, із покладенням наступних обов`язків:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу детектива, прокурора, слідчого судді або суду;
2) повідомляти детектива, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання і реєстрації та місця роботи;
3) утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_9, свідками ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 .
Строк дії покладених на підозрюваного обов`язків встановити на два місяці, тобто до 23 січня 2023 року.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Детективами Національного бюро здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016060360000008 від 12.01.2016 за підозрою ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у вчиненні за попередньою змовою розтрати державного майна в особливо великому розмірі, шляхом зловживання своїм службовим становищем.
У період із 01.01.2011 до 10.02.2015 ОСОБА_7, обіймаючи посаду заступника директора Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» - начальника відділу матеріально-технічного забезпечення, був наділений повноваженнями, пов`язаними із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, був службовою особою.
За версією органу досудового розслідування, з метою виконання злочинного замислу директорДержавного підприємства «Житомирський бронетанковий ОСОБА_17, не пізніше вересня 2014 року (більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) залучив до злочинної діяльності заступника директора заводу - начальника відділу матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_7 .
Так, ОСОБА_9 надав вказівку ОСОБА_7 протиправно та всупереч діючому законодавству вилучити зі складу «недоторканних запасів» ДП «ЖБТЗ» (далі - склад НЗ) матеріальні цінності мобілізаційного резерву, а саме 20 двигунів УТД-20 із наступними серійними номерами: Ц12ЖТ0434, Ц11ЖТ0431, Ц04КТ0124, С09КТ3764, Ц12ЖТ0433, Ц10ЖТ0427, 52HNH1, Ц10ЖТ0426, Ц12ЖТ0432, Б03КТ2861, Е02КТ2050, Ц01КТ0122, Ц07КТ2224, Ц11ЖТ0430, 79ВМР, Ц03КТ4447, Ц10ЖТ0429, Ц10ЖТ0428, К11КТ3212, У08КТ2295.
На виконання вказівки ОСОБА_9, ОСОБА_7 в період часу з 01.09.2014 до 26.09.2014 (більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) викликав з відпустки завідуючого складом «Недоторканих запасів» ДП «ЖБТЗ» (на якому зберігалися матеріальні цінності мобілізаційного резерву) ОСОБА_11, який не був обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_9 та ОСОБА_7, та наказав йому видати матеріальні цінності мобілізаційного резерву, а саме 20 двигунів УТД-20 із наступними серійними номерами: Ц12ЖТ0434, Ц11ЖТ0431, Ц04КТ0124, С09КТ3764, Ц12ЖТ0433, Ц10ЖТ0427, 52HNH1, Ц10ЖТ0426, Ц12ЖТ0432, Б03КТ2861, Е02КТ2050, Ц01КТ0122, Ц07КТ2224, Ц11ЖТ0430, 79ВМР, Ц03КТ4447, Ц10ЖТ0429, Ц10ЖТ0428, К11КТ3212, У08КТ2295 в Цех № 2, спершу видавши 7 таких двигунів.
ОСОБА_11, не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_9 та ОСОБА_7, виконуючи протиправний наказ ОСОБА_7, у період часу з 01.09.2014 до 26.09.2014 (більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) передав 7 із 20 двигунів УТД-20 із наступними серійними номерами: Ц12ЖТ0434, Ц11ЖТ0431, Ц04КТ0124, С09КТ3764, Ц12ЖТ0433, Ц10ЖТ0427, 52HNH1, Ц10ЖТ0426, Ц12ЖТ0432, Б03КТ2861, Е02КТ2050, Ц01КТ0122, Ц07КТ2224, Ц11ЖТ0430, 79ВМР, Ц03КТ4447, Ц10ЖТ0429, Ц10ЖТ0428, К11КТ3212, У08КТ2295, до Цеху № 2.
У подальшому, не пізніше 02.10.2014 (більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_7 наказав начальнику Цеху № 2 ДП «ЖБТЗ» ОСОБА_10 підготувати службову записку про видачу 20 двигунів УТД-20 для переконсервації, проте не проводити переконсервацію, а здійснити передпродажну підготовку двигунів УТД-20 та частину передати до Цеху № 1 ДП «ЖБТЗ» для використання для виробничих потреб підприємства, а частину передати до складу готової продукції ДП «ЖБТЗ».
ОСОБА_10, в свою чергу, не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_9 та ОСОБА_7 та, не будучи обізнаним про те, кому належать двигуни, що зберігались на складі НЗ, та про порядок розпорядження ними, під диктування ОСОБА_7 особисто написав та підписав службову записку про видачу 20 двигунів УТД-20 для переконсервації на ім`я директора ДП «ЖБТЗ»
ОСОБА_9 .
Службову записку було зареєстровано не пізніше 02.10.2014 за № 209 із зазначенням дати реєстрації 04.11.2014.
На зазначеній службовій записці начальника Цеху № 2 ДП «ЖБТЗ» ОСОБА_10 директором ДП «ЖБТЗ» ОСОБА_9 з метою виконання злочинного плану здійснено резолюцію « ОСОБА_18 . ОСОБА_11 » та поставлено особистий підпис.
Після цього, на виконання вказаної резолюції завідуючий складом НЗ ОСОБА_11 видав до Цеху № 2 ще 13 двигунів, а саме: 02.10.2014 -7 двигунів та 03.10.2014 - ще 6 двигунів.
У той же час, з огляду на те, що ні Кабінетом Міністрів України, ні Державним агентством резерву України не приймалося рішення та не видавалось документів щодо розбронювання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а саме 20 двигунів УТД-20 із наступними серійними номерами: Ц12ЖТ0434, Ц11ЖТ0431, Ц04КТ0124, С09КТ3764, Ц12ЖТ0433, Ц10ЖТ0427, 52HNH1, Ц10ЖТ0426, Ц12ЖТ0432, Б03КТ2861, Е02КТ2050, Ц01КТ0122, Ц07КТ2224, Ц11ЖТ0430, 79ВМР, Ц03КТ4447, Ц10ЖТ0429, Ц10ЖТ0428, К11КТ3212, У08КТ2295, що зберігалися на ДП «ЖБТЗ», дії ОСОБА_9 та ОСОБА_7 щодо вилучення та розпорядження вказаним майном вчинено всупереч п. 17 Порядку №1129, ч. 3 ст. 4, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв».
Під час досудового розслідування встановлено, що станом на дату протиправного вилучення зазначених вище двигунів УТД-20, тобто на 02.10.2014 їх вартість складала 4 532 400 грн.
Отже, як обґрунтовували детектив та прокурор, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 виконано всі дії злочинного умислу, спрямованого на розтрату майна Державного агентства резерву України, а саме: у період з 01.09.2014 до 03.10.2014 організовано протиправне вилучення зі складу НЗ ДП «ЖБТЗ» 20 двигунів УТД-20 із наступними серійними номерами: Ц12ЖТ0434, Ц11ЖТ0431, Ц04КТ0124, С09КТ3764, Ц12ЖТ0433, Ц10ЖТ0427, 52HNH1, Ц10ЖТ0426, Ц12ЖТ0432, Б03КТ2861, Е02КТ2050, Ц01КТ0122, Ц07КТ2224, Ц11ЖТ0430, 79ВМР, Ц03КТ4447, Ц10ЖТ0429, Ц10ЖТ0428, К11КТ3212, У08КТ2295 вартістю 4 532 400 грн, що зберігалися на ДП «ЖБТЗ» як матеріальні цінності мобілізаційного резерву та використання їх на власний розсуд, тобто розтрачено майно Державного агентства резерву України на суму 4 532 400 грн, що більше ніж у шістсот разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і, згідно з п. 4 примітки до ст. 185 КК України, є особливо великими розмірами, чим одночасно завдано матеріальну шкоду державі на вказану суму.
21.11.2022 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
За переконанням слідчого судді, на час розгляду клопотання обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні кримінального правопорушення є доведеною.
Стороною обвинувачення доведено наявність підстав вважати, що існує ризик переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування чи суду; ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків та іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні;
Разом з тим, детективом у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено існування ризику, того, що ОСОБА_7 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Із врахуванням встановлених обставин, характеру справи, існуючих ризиків, на теперішній час застосування більш м`яких запобіжних заходів, як-то особистого зобов`язання чи особистої поруки (з урахуванням відсутності потенційних поручителів) не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків, оскільки ризик звернення застави у дохід держави буде більш ефективним в даному випадку стримуючим фактором від вчинення ОСОБА_7 позапроцесуальних дій та неналежної процесуальної поведінки.
Застава у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (780 000 грн), про визначення якого просила сторона обвинувачення, за переконанням слідчого судді, є неспівмірною із встановленими під час розгляду клопотання обставинами.
Водночас внесення застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 260 000 гривень, на думку слідчого судді, здатне забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього обов`язків.
Відповідно до правил ч. 5 ст. 194 КПК України, з урахуванням доведених ризиків, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вирішив покласти на підозрюваного ОСОБА_7 обов`язки, необхідність покладення яких доведена стороною обвинувачення у судовому засіданні.
2. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.11.2022, захисником підозрюваного ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_6 було подано апеляційну скаргу із доповненнями, у якій захисник прохав відмовити у задоволенні клопотання детектива про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу. У випадку, якщо суд прийде до необхідності застосування запобіжного заходу, обрити більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що вказана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню.
При прийнятті рішення щодо мотивів клопотання, слідчим суддею не було враховано посилання сторони захисту про відсутність обґрунтованої підозри.
Так, зазначені у підозрі події відбувалися у 2014 році під час особливого стану, введеного з початком військової агресії російської федерації та анексії частини території країни, на яких почались бойові дії. В терміновому порядку Міністерство оборони України уклало з ДП «ЖБТЗ» контракт на капітальний ремонт бронетехніки - 135-ти БМП, який мав бути виконаний протягом 6 місяців. Під час виконання ремонту вказаної техніки спеціалісти ДП «ЖБТЗ» стикнулись з гострим дефіцитом запасних частин, необхідних для ремонту, особливо щодо ремонту озброєння та двигунів, які виготовлялись лише російськими підприємствами, зокрема - двигуни виробляв лише один завод, розташований у м. Барнаул. Після початку агресії постачання до України запасних частин припинилося.
У зв`язку з цими об`єктивними обставини, що виникли у ремонті двигунів, на заводі склалась напружена ситуація з передачею бронетехніки у військові частини, оскільки відремонтовані в цілому машини не мали двигунів в тому не могли бути направлені в зону проведення бойових дій.
На одній з виробничих нарад було розглянуто колективну пропозицію керівників виробничих ланок заводу позичити двигуни, що зберігались на окремому складі на території заводу і належали до мобілізаційного резерву України. Для реалізації цього завдання директором ОСОБА_9 було надано вказівку заступнику директора ОСОБА_18 звернутись для вирішення цього питання до Державного агентства резерву України. Після такого звернення ОСОБА_18 доповів директору, що питання позичання вирішується лише через звернення до Кабінету Міністрів України і такого дозволу в особливий період надано не буде, а сама процедура триватиме кілька місяців. Держрезервом у межах своєї компетенції було надано дозвіл на зняття зі зберігання лише 5-ти двигунів з метою проведення заводом їх переконсервації.
Адвокат звертав увагу, що вказівка отримати дозвіл на позичання двигунів була надана директором заводу не ОСОБА_7, а заступнику директора ОСОБА_18 ОСОБА_7 лише за вказівкою ОСОБА_18 відкликав з відпустки свого підлеглого - завідуючого складом НЗ ОСОБА_11 і дав вказівку видати по цеху №2 двигуни мобрезерву. Ніяких інших дій щодо вказаного майна він не вчиняв.
Після зняття двигунів зі зберігання зі складу мобрезерву вони були перевезені до цеху №2, де пройшли перевірку на працездатність і передані до складального цеху №1. У цьому цеху з машин, що проходили ремонт, були зняті такі самі двигуни, але які потребували ремонту, а у зв`язку із затримками закупівлі частин до них, цей ремонт неможливо було провести вчасно. Замість двигунів мобрезерву, які встановили на техніку і відправили у військові частини, на заводі залишилась така сама кількість несправних двигунів, які мали бути відремонтовані та поставлені до складу мобрезерву, що в кінцевому результаті і було зроблено. Підтвердженням цього є відповідне рішення господарського суду, яким завод було зобов`язано поставити на зберігання 20-ть двигунів, що і було зроблено.
Вказані обставини залишились без належної оцінки слідчого судді, а саме - що в діях ОСОБА_20 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України.
Внаслідок переміщення двигунів не відбулося вибуття із власності держави вказаного майна, що є обов`язковою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України.
Захисник наголошував на положеннях статті 42 КК України, яка передбачає, що не є кримінальним правопорушенням діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду провоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.
Дії підозрюваних вчинені задля встановлення двигунів, знятих нехай із порушенням мобрезерву на машини, які одразу були направлені на фронт у бойові частини, та наявність на заводі такої ж кількості несправних двигунів які мали відремонтувати та закласти у мобрезерв не тільки не завдали істотної шкоди охоронюваним законом інтересам держави, а навпаки - відвернули шкоду таким інтересам оскільки дали змогу боронити країну від ворога в умовах військової агресії.
3. Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні захисник свою апеляційну скаргу підтримав та наполягав на її задоволенні.
Підозрюваний ОСОБА_7 у судовому засіданні апеляційну скаргу свого захисника підтримав та прохав її задовольнити. Повідомив, що заставу, визначену слідчим суддею, було сплачено у членами його родини повному обсязі з коштів, що призначались для лікування його дружини.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду є цілком законною, обґрунтованою та вмотивованою.
4. Мотиви суду
Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали апеляційного провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.
Відносно доводу апеляційної скарги про необґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, Суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків (ч. 1 ст. 177 КПК України).
В даному випадку йде мова про забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка набула певного процесуального статусу у кримінальному провадженні.
Тобто, можливість застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобіжного заходу нерозривно пов`язана із набуттям особою відповідно процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, що створює нові ризики відносно дотримання такою особою належної процесуальної поведінки.
Жоден із заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі - застосування запобіжного заходу, не може застосовуватися без доведення обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення.
Оцінка критерію обґрунтованості підозри здійснюється слідчим суддею, судом в ході розгляду відповідного клопотання слідчого, прокурора.
Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Право підозрюваного "знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють" (пункт 1 частини третьої статті 42 КПК України) кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст.
Повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і в такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на подальше формулювання обвинувачення.
Сформульована підозра встановлює межі, у яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту.
З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених статтею 42 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення ( ч. 1 ст. 194 КПК України).
Відповідно до матеріалів апеляційного провадження, детективами Національного бюро здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016060360000008 від 12.01.2016 за підозрою ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у вчиненні за попередньою змовою розтрати державного майна в особливо великому розмірі, шляхом зловживання своїм службовим становищем.
21.11.2022 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме - у розтраті майна, яке перебувало у його віданні, в особливо великому розмірі на загальну суму 4 532 400 грн., вчинене за попередньою змовою групою осіб шляхом зловживання своїм службовим становищем(т. 1, а.с. 16-21)
Доводи захисника про те, що докази, надані стороною обвинувачення у цьому кримінальному провадженні не свідчать про обґрунтованість підозри є безпідставними, оскільки підозра відносно ймовірного вчинення ОСОБА_7 злочину підтверджується, зокрема, витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42016060360000008 (т. 1, а.с. 13), повідомленням про підозру Лагути С.П. (т. 1, а.с. 16-21), висновком за результатами проведення службового розслідування від 30.10.2015 (т. 2, а.с. 3-5), наказом про проведення службового розслідування (т. 2, а.с. 6), службовою запискою про видачу 20 двигунів УТД-20 (т. 2, а.с. 7), пояснювальними записками (т. 2, а.с. 8-10), протоколами допиту свідків (т. 2, а.с. 11-24, 41-44, 127-130, 136-157, 165-179, 186-226), листом ДК «Укроборонпром» (т. 2, а.с. 25), протоколом огляду від 11.04.2016 (т. 2, а.с. 26-29), листом Державного агентства резерву України (т. 2, а.с. 31-32), проведеними позаплановими інвентаризаційними заходами (т. 2, а.с. 50-56), листом секретаріату Кабінету Міністрів України від 22.08.2019 (т.2, а.с. 58), листом ДК «Укроборонпром» від 14.08.2019 (т. 2, а.с. 60), листами Державного агентства резерву України від 10.08.2017, 26.07.2019 та 03.03.2020 (т. 2, а.с. 62-63, 65-66, 67-80), документами, які підтверджують трудову діяльність ОСОБА_7 (т. 3, а.с. 136-143, 151-152), проведеними експертними дослідженнями (т. 3, а.с. 1-18).
Слідчий суддя, суд на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості, крім очевидно недопустимих, для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Натомість слідчий суддя, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною і достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів та подальшого здійснення досудового розслідування кримінального провадження.
З огляду на наведене, колегія суддів, перевіряючи обґрунтованість підозри, дійшла до висновку, що підозра про вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Вказане було належно встановлено слідчим суддею Вищого антикорупційного суду при постановленні ухвали про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу, а тому Суд відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.
Інших доводів, зокрема, щодо питань, які слідчий суддя зобов`язаний вирішити під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у відповідності до положень ст.194 КПК України, які б могли свідчити про існування підстав для скасування ухвали слідчого судді, в апеляційній скарзі не наведено.
5. Висновки суду
Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів оцінила в сукупності всі обставини, що характеризують особу підозрюваного, тяжкість інкримінованого йому злочину, відомості про його майновий стан, наявність у нього соціальних зв`язків, співрозмірність застосованого запобіжного заходу особі підозрюваного та дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 .
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ВСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.11.2022 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_21