- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Чорна В.В.
справа № 991/3371/22
провадження № 11-сс/991/404/22
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5,
за участі захисника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - захисника підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про арешт майна від 02.09.2022 р., -
ВСТАНОВИЛА:
15 листопада 2022 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 02.09.2022 р. (а.с. 185-204), яку 18.11.2022 року передано судді-доповідачу.
Ухвалою судді-доповідача від 18.11.2022 р. зазначену апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження призначено до розгляду в судовому засіданні (а.с. 206).
Дослідженими в судовому засіданні матеріалами провадження встановлено, що розгляд клопотання про арешт майна в суді першої інстанції відбувся 02.09.2022 року без виклику власника майна та його представника, тоді як підозрюваний ОСОБА_5 отримав оскаржувану ухвалу слідчого судді 09.11.2022 року. Відтак, 14.11.2022 року апеляційна скарга подана його захисником в межах строку на апеляційне оскарження. Вищенаведене свідчить, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні, оскільки такий строк не пропущений. З урахуванням зазначених обставин, адвокат ОСОБА_6 просила не розглядати її клопотання, натомість, розглянути апеляційну скаргу по суті.
1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційних скарг.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 02.09.2022 р. задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7, погоджене з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8, та накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_5, підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, а саме:
- частку в статутному капіталі ТОВ «Пієм Партнерс», що зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (на суму 500 грн., що становить 50 % статутного капіталу товариства);
- частку в статутному капіталі ТОВ «Майлстоун АМ», що зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (на суму 500 грн., що становить 50 % статутного капіталу товариства);
- частку в статутному капіталі ТОВ «Діджитал Твінс», що зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 (на суму 500 грн., що становить 50 % статутного капіталу товариства).
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвалу слідчого судді постановлено без повного та всебічного з`ясування обставин справи. Зокрема, слідчий суддя погодився з доводами клопотання детектива про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, тоді як, на переконання захисника, такі висновки є хибними. Крім того, слідчий суддя дійшов висновку, що арешт належних ОСОБА_9 корпоративних прав обумовлюється можливим застосуванням до нього покарання у виді конфіскації майна та є необхідним з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, втім, безпідставно наклав арешт на частки в статутних капіталах ТОВ «Майлстоун АМ» та ТОВ «Діджитал Твінс», які не мають жодного відношення до даного кримінального провадження. Також, захисник наголошує, що стороною обвинувачення раніше вже здійснено заходи забезпечення кримінального провадження - зокрема, накладено арешт на грошові кошти в безготівковому вигляді в сумі 2 313 000 грн., які знаходяться на рахунку ТОВ «Пієм Партнере», відкритому у АТ «Альфа-Банк», а тому накладення арешту ще й на частки у статутному капіталі вказаного товариства є безпідставним. Крім того, на час створення вищевказаних товариств ОСОБА_5 перебував у шлюбі з ОСОБА_10, а тому частки в статутному капіталі цих товариств є спільною сумісною власністю подружжя. Вважає, що сукупність наведених обставин надає суду апеляційної інстанції достатні підстави для скасування арешту, накладеного на зазначене вище майно підозрюваного.
2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримала свою апеляційну скаргу та просила її задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Додатково зазначила, що детективом до клопотання долучено докази, які отримані без належного оформлення, а слідчим суддею безпідставно взято їх до уваги. Крім того, слідчий суддя необґрунтовано наклав арешт на частки в статутних капіталах товариств, які не мають жодного відношення до даного кримінального провадження. До того ж, на час створення вказаних товариств ОСОБА_5 перебував у шлюбі з ОСОБА_10, а тому частки в статутному капіталі цих товариств є спільною сумісною власністю подружжя.
Підозрюваний ОСОБА_5, належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення апеляційного розгляду не звертався.
Прокурор САП ОСОБА_8 засобами електронного зв`язку направив клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутністю у зв`язку з зайнятістю в інших судових засіданнях, та додатково зазначив, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга не містить належних доводів, які б були підставою для скасування або зміни судового рішення (а.с. 236-239).
Згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України, неявка учасників провадження за умови їх належного повідомлення не перешкоджає судовому розгляду. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності вказаних учасників провадження.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про арешт майна.
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ ОСОБА_7, погоджене з прокурором САП Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8, про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021000000001175 від 27.05.2021 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.
За змістом клопотання, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42021000000001175 від 27.05.2021 р., зокрема, за підозрою директора ТОВ «Пієм Партнерс» ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.
За версією органу досудового розслідування, заступник Голови Держпродспоживслужби ОСОБА_11, перебуваючи у злочинній змові із завідувачем сектору державних закупівель Держпродспоживслужби ОСОБА_12, директором Департаменту управління фінансами та економічної діяльності Держпродспоживслужби ОСОБА_13, заступником Голови Держпродспоживслужби ОСОБА_14, в.о. директора ДП «Держреєстри України» ОСОБА_15, директором ТОВ «Пієм Партнерс» ОСОБА_5 здійснили розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, внаслідок чого Державному бюджету України в особі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів завдано матеріальну шкоду (збитки) у сумі 2 313 000 грн., що є особливо великим розміром.
14 липня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.
Клопотання про арешт майна обґрунтовується тим, що у органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати, що до ОСОБА_5, який набув статус підозрюваного у кримінальному провадженні, у випадку визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, може бути застосовано обов`язкове додаткове покарання, передбачене санкцією цієї статті, у вигляді конфіскації майна.
Як на правові підстави для застосування арешту майна, сторона обвинувачення у клопотанні посилається на п. 3, п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.
3.2. Мотиви слідчого судді.
З метою запобігання можливості відчуження майна, слідчим суддею визначено здійснювати розгляд клопотання сторони обвинувачення про арешт майна без виклику власника майна та його захисників, однак з подальшим повідомленням їх про постановлене рішення.
Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя зазначив, що на даному етапі досудового розслідування підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, є обґрунтованою, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а також визнав достатніми підстави вважати, що, виходячи із санкції ч. 5 ст. 191 КК України, суд може призначити ОСОБА_5 покарання у виді конфіскації майна у разі його подальшого засудження.
Посилаючись на вказані обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що накладення арешту на майно сприятиме забезпеченню його збереження для подальшого можливого виконання рішення суду з метою його конфіскації, що виправдовуватиме такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.
4. Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторони захисту, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Частиною другою цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна та обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинно здійснюватися згідно із законом, воно повинно мати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про відсутність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру. Відповідно, і вимога щодо достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого, прокурора повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи ще неповною, призводить тим не менше до обґрунтованого висновку про причетність особи до інкримінованого їй злочину та виключає протилежний висновок на даний момент розслідування.
Отже, не вдаючись до оцінки доказів з точки зору їх достатності та допустимості, а також доведеності поза розумним сумнівом вини особи у вчиненні злочину, що належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду, при вирішенні питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих доказів здійснюється слідчим суддею виключно з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав вважати особу причетною до вчинення злочину, а також стверджувати, що підозра є настільки обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про ймовірну причетність ОСОБА_5 до вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, за обставин, викладених у клопотанні. При цьому, ним досліджено наявні в матеріалах клопотання докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони свідчать про наявність достатніх підстав для повідомлення ОСОБА_5 про підозру та про відповідність її мінімальному рівню стандарту «достатніх доказів». На обґрунтування цього висновку в оскаржуваній ухвалі наведено перелік доказів, які, на переконання слідчого судді, підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування арешту майна.
Колегія суддів погоджується з оцінкою слідчого судді про достатність наданих стороною обвинувачення матеріалів для висновку про те, що ОСОБА_5 міг виступити співучасником у вчиненні особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення за наведених в оскаржуваній ухвалі обставин, а наявні в матеріалах провадження докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою. Під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б переконали суд, що встановлені в ухвалі слідчого судді обставини з посиланням на докази, наявні в матеріалах провадження, не зв`язують підозрюваного з інкримінованим йому злочином. Більше того, в апеляційній скарзі, крім загального посилання на необґрунтованість підозри, не наведено обставин, які б могли переконати колегію суддів дійти іншого висновку.
Не приймає колегія суддів і доводи апеляційної скарги на безпідставність накладення арешту на корпоративні права підозрюваного в статутних капіталах ТОВ «Майлстоун АМ» та ТОВ «Діджитал Твінс», які не мають відношення до даного кримінального провадження, оскільки корпоративні права юридичної особи належать саме учасникам останньої. Відповідно, захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна застосований не до майна зазначених вище товариств, а до майна підозрюваного ОСОБА_5 - корпоративних прав, які належать йому на праві приватної власності. Отже не має жодного значення, що ТОВ «Майлстоун АМ» та ТОВ «Діджитал Твінс» не фігурують у даному провадженні, оскільки арешт накладено саме з метою забезпечення можливої конфіскації майна, належного на праві приватної власності підозрюваному, про що прямо зазначено в оскаржуваній ухвалі.
При цьому, колегія суддів враховує, що слідчим суддею дотримані вимоги ч. 4 ст. 173 КПК України та застосовано найменш обтяжливий спосіб арешту - шляхом обмеження права розпорядження корпоративними правами, що унеможливлює їх відчуження, проте жодним чином не перешкоджає ОСОБА_5 та безпосередньо ТОВ «Майлстоун АМ» та ТОВ «Діджитал Твінс» здійснювати господарську діяльність.
З доводами апеляційної скарги про те, що стороною обвинувачення раніше вже здійснено заходи забезпечення кримінального провадження - зокрема, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.01.2022 р. у справі № 757/421/22-к накладено арешт на грошові кошти в безготівковому вигляді в сумі 2 313 000 грн., які знаходяться на рахунку ТОВ «Пієм Партнере», відкритому у АТ «Альфа-Банк», а тому накладення арешту ще й на частку у статутному капіталі вказаного товариства є безпідставним, колегія суддів також не погоджується. Дослідженням ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10.01.2022 р. встановлено, що арешт на грошові кошти в безготівковій формі, які знаходяться на рахунку ТОВ «Пієм Партнерс» - юридичної особи, від імені чи в інтересах якої ОСОБА_5 ймовірно міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, накладено з метою забезпечення речових доказів, тоді як арешт на частку ОСОБА_5 у статутному капіталі ТОВ «Пієм Партнерс» згідно оскаржуваної ухвали накладено з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. Отже, застосування на стадії досудового розслідування вищенаведених заходів забезпечення кримінального провадження має різну мету та не свідчить про їх дублювання.
Колегія суддів також зауважує, що твердження апелянта про те, що все зазначене вище майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набуте підозрюваним та його дружиною під час шлюбу, не означає, що в межах кримінального провадження арешт на майно, належне підозрюваному як титульному власнику, автоматично має накладатися на Ѕ його частину.
Так, у відповідності до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України, слідчий суддя не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо поділу майна подружжя.
У даному випадку, на момент постановлення оскаржуваної ухвали поділ майна подружжя Прохорових в порядку, передбаченому ст. 367 ЦК України, не проводився, та частки у ньому, відповідно до ст. 364 ЦК України, в натурі не виділялись (доказів іншого стороною захисту не надано). Відповідно, арешт має застосовуватися без зазначення частки, у відповідності до ч. 3 ст. 368 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09.04.2020 р. у справі № 676/2199/19 (провадження 51-5641км19).
Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині також не є слушними.
З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді на момент її постановлення відповідала фактичним обставинам справи та доказам, наданим стороною обвинувачення на обґрунтування клопотання про арешт майна, та постановлена з метою забезпечення його можливої конфіскації, оскільки санкція ч. 5 ст. 191 КК України, за якою ОСОБА_5 повідомлено про підозру, передбачає обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
Щодо доводів захисника, висловлених безпосередньо в судовому засіданні, про безпідставність врахування слідчим суддею доказів, отриманих без належного оформлення (зокрема, роздруківок з сайту YouControl), колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Апеляційна скарга захисника не містить вищевказаних доводів. До початку апеляційного розгляду адвокат ОСОБА_6, якою подано апеляційну скаргу, не скористалась своїм правом на зміну або доповнення апеляційної скарги. Зважаючи на принцип диспозитивності, а також враховуючи відсутність доводів апеляційної скарги в цій частині, оцінку доводам адвоката, висловленим безпосередньо під час апеляційного розгляду, колегія суддів, окрім зазначеного вище, не надає.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи, що під час апеляційного розгляду не встановлено порушень норм кримінального процесуального кодексу України, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, а доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. Відповідно, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 170-173, 407, 409, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.09.2022 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_16