Документ № 108222630

Справа № 991/6518/22

Провадження 1-кс/991/6546/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2022 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 52022000000000232 від 25.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні 52022000000000232 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, у якому прокурор просив накласти арешт на майно, належне ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, тимчасово вилучене 15.12.2022 в ході проведення обшуку за фактичним місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 від 08.12.2022, а саме на: мобільний телефон Samsung Galaxy Z Flip 5G SM-F707B, IMEI: НОМЕР_1, IMEI (eSIM) НОМЕР_2 . (далі - Клопотання).

Клопотання мотивовано тим, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52022000000000232 від 25.08.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (далі Кримінальне провадження), в рамках якого 15.12.2022 у період часу з 07:14 год до 10:12 год детективами Національного бюро на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 від 08.12.2022 у справі 991/6182/22 проведено обшук за фактичним місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, в ході якого детективами вилучено мобільний телефон Samsung Galaxy Z Flip 5G SM-F707B, IMEI: НОМЕР_1, IMEI (eSIM) НОМЕР_2, який постановою детектива визнано речовим доказом у Кримінальному провадженні, оскільки містить відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час Кримінального провадження, відтак відповідає критеріям речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України, а тому накладення арешту на мобільний телефон є необхідним з метою забезпечення збереження речового доказу та проведення судової експертизи.

Детектив НАБУ ОСОБА_5, який діє за дорученням прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3, в судовому засіданні Клопотання підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Власник (володілець) майна ОСОБА_4 повідомлялася належним чином про час, дату та місце судового засідання телефонограмою за телефонним номером, яким користується остання у відповідності до відомостей з особової картки ОСОБА_4 (відомості з бази даних Державної міграційної служби України, а.с. 73), однак до суду не з`явилася, причини неявки не повідомила. Подана від імені ОСОБА_4 заява від 25.12.2022 (вх.№ 16269/22-Вх від 26.12.2022) не береться слідчим суддею до уваги, оскільки така заява надіслана в електронному вигляді, відомості щодо накладання кваліфікованого електронного підпису ОСОБА_4 відсутні, що свідчить про відсутність у слідчого судді можливості встановити від кого надійшла відповідна заява.

Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК України).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 172 КПК України, з урахуванням того, що неприбуття у судове засідання власника/володільця майна не перешкоджає розгляду Клопотання, з метою дотримання розумних строків розгляду клопотання про арешт майна, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема, слідчий суддя на досудовому провадженні, з метою дотримання прав, свобод та інтересів учасників провадження та забезпечення швидкого судового розгляду, слідчий суддя вважає можливим провести розгляд Клопотання за відсутності власника (володільця) майна ОСОБА_4 .

Слідчий суддя, дослідивши клопотання про арешт майна, а також додані до нього матеріали, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду (ч. 2 ст. 168 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено такий вид заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 173 КПК України, у випадку арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1)правову підставу для арешту майна; 2)можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе:

- необхідність такого арешту;

- наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, тобто наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, щодо якого вирішується питання про арешт.

Під час судового розгляду встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора процесуальне керівництво у Кримінальному провадженні за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Зі змісту Клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що в ході досудового розслідування встановлені наступні обставини, які свідчать про вчинення вищевказаного кримінального правопорушення: керівництво КП «Міжнародний аеропорт Одеса» (код - 30441902) в особі в.о. генерального директора ОСОБА_4, яка, діючи умисно, спільно з колишнім директором ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» (код 37947040, 75 % власності - ТОВ «Одеса аеропорт девелопмент», 25 % власності - КП «Міжнародний аеропорт Одеса») ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_3, діючим директором вказаного товариства ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_4, та іншими невстановленими особами, з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса», використовуючи своє службове становище, всупереч інтересів комунального підприємства, сприяли фактичній передачі прав експлуатанта аеродрому «Одеса» з комунальної власності до ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса», що призвело до недоотримання комунальним підприємством грошових коштів у вигляді збору за зліт-посадку повітряних суден та надання інших послуг, пов`язаних з діяльністю аеродрому, у розмірі, що у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, відповідно до ст. 12 та Примітки до ст.45 КК України є тяжким корупційним злочином.

Кримінальним процесуальним кодексом України не визначено поняття «обґрунтованої підозри», тому слідчий суддя, в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керується практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права.

Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об`єктивних фактах.

Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справа «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Так, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення (справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, справа «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Отже, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною і достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, зокрема - арешту майна.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами наданими на підтвердження цих доводів, наявні достатні підстави вважати про обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, що підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема, копіями наступних документів: листом Державної авіаційної служби України від 19.08.2022 та додатками до нього (угода № 08/19 від 01.07.2020 між ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» та КП «Міжнародний аеропорт Одеса», протокол зустрічі представників КП «Міжнародний аеропорт Одеса», ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса», Державіаслужби та ДП ОПР «Украерорух» від 03.08.2020, заявка від 12.08.2020 на сертифікацію аеродрому «Одеса» від ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» до Державної авіаційної служби України, листом ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» від 16.09.2020 до Державної авіаційної служби України про погодження керівника Товариства ОСОБА_7, зміни до заявки від 12.08.2020 на сертифікацію аеродрому «Одеса» від ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» до Державної авіаційної служби України, а.с. 23-52), протоколами огляду та додатками до них (а.с. 53-71) та іншими доказами в їх сукупності.

Ухвалою Вищогоантикорупційного судувід 08.12.2022р.у справі№ 991/6182/22(а.с.98-104,далі -Ухвала)надано дозвілна проведенняобшукузамісцем фактичногопроживання ОСОБА_4,а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1, з метою відшукання та вилучення, серед іншого, мобільних телефонів та SIM-карт, що перебувають у користуванні ОСОБА_4, які зберегли на собі сліди вчинення вищевказаного злочину, за допомогою яких обговорювались злочинні дії та які дають можливість встановити схему контактів між учасниками кримінального правопорушення, яке розслідується в кримінальному провадженні № 52022000000000232, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування в зазначеному кримінальному провадженні.

Зі змісту Ухвали вбачається, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для надання дозволу на проведення обшуку слідчим суддею встановлено наявність достатніх підстав вважати, що було вчинено злочин та причетність до його вчинення ОСОБА_4, що підтверджується матеріалами клопотання про надання дозволу на обшук.

На підставі Ухвали детективами Національного антикорупційного бюро України проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_4, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до протоколу обшуку від 15 грудня 2022 року та додатку до нього у вигляді Опису речей і документів, вилучених під час обшуку (а.с. 105-109) в ході проведення обшуку виявлено та вилучено мобільний телефон Samsung Galaxy Z Flip 5G SM-F707B, IMEI: НОМЕР_1, IMEI ( НОМЕР_5 ) НОМЕР_2 (далі Мобільний телефон).

Оскільки, Мобільний телефон виявлено за місцем фактичного проживання ОСОБА_4, то наявні достатні підстави вважати, що остання є власником/володільцем такого телефону.

З огляду на викладене, наявні достатні підстави вважати, що Мобільний телефон вилучено у відповідності до Ухвали.

Слідчим суддею встановлено, що обшук детективами НАБУ квартири за адресою: АДРЕСА_1, в ході якого вилучено Мобільний телефон, було розпочато 15.12.2022 о 07 год. 14 хв. та закінчено 15.12.2022 о 10 год. 12 хв.

За такого, враховуючи вимоги ч. 5 ст. 171 КПК України, строк на звернення із клопотанням про арешт Документів спливає 17.12.2022 о 10 год. 12 хв.

При обчисленні строку годинами строк закінчується в останню хвилину останньої години (ч. 2 ст. 115 КПК України).

Згідно ст. 116 КПК України, процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо, зокрема, скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту.

В судовому засіданні під час огляду наданого детективом оригіналу квитанції, отриманої ним в поштовій установі внаслідок направлення до суду Клопотання, та опису вкладення до поштового відправлення у виді Клопотання з додатками, слідчий суддя встановив, що Клопотання подано на пошту з метою надіслання до суду 17.12.2022 о 09 год. 40 хв., тобто, в межах строку, встановленого чинним кримінальним процесуальним законодавством. З огляду на це, стороною обвинувачення не пропущено встановлений законом 48-ми годинний строк для звернення до суду з Клопотанням.

Щодо наявності підстав для накладення арешту на Мобільний телефон слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Згідно протоколу обшуку від 15 грудня 2022 року та у відповідності до пояснень детектива вбачається, що в ході первинного огляду Мобільного телефону виявлено дві фотографії від 17.09.2020, на яких міститься зображення браузера та вкладенням електронної пошти Gmail. Зокрема відображено текст листа з адресатами ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_8 з наступним змістом: «КП «Міжнародний аеропорт Одеса є власником сертифікату аеродрому № АП 15-01. На виконання вимог п. 6.7 Правил реєстрації цивільних аеродромів… КП повідомляє про наміри не продовжувати дію вказаного сертифікату…

Добрый день, Эдуард, ОСОБА_9 .

В отношении письма…

3. КП должно уведомить официально собственника о прекращении основного вида деятельности, т.к. это существенное изменение в деятельности предприятия (основание не продлевать сертификат на старом аеродроме???)

Поэтому, если отправить это письмо тупо сегодня, мы к примеру останемся без полетов с 01.10. т.к. замечания по документам еще идут и идут, информацию о новом субъекте мы естественно еще не публиковали, т.к. основания (сертификата).

И самое главное: собственно основание КП для отказа от сертификата- мне был обещан меморандум или какое-то решение КМУ/ДП о намерении передачи новой полосы ООО МАО… а сейчас это выглядит так, что руководитель КП тупо отказывается продлевать свой сертификат…». Крім того, в телефоні виявлено контакти наступних осіб: ОСОБА_10 0674859494, 0503920096, ОСОБА_11 0674875559, Єфремов Костя 0503951647.

Враховуючи те, що під час огляду Мобільного телефону виявлено відомості, що мають значення для даного кримінального провадження, з метою проведення експертного дослідження, детективом прийнято рішення про його тимчасове вилучення.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 статті 168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

З урахуванням наданих детективом у судовому засіданні пояснень та у зв`язку з тим, що повне дослідження змісту Мобільного телефону в ході обшуку на виявлення відомостей, що має значення для встановлення обставин Кримінального провадження, зокрема, виявлення видалених електронних документів, відомості з яких можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час Кримінального провадження, потребувало залучення спеціаліста та було можливим лише в ході проведення експертного дослідження, детективом правомірно було прийнято рішення про вилучення Мобільного телефону відповідно до положень ч.ч. 1, 2 статті 168 КПК України.

З огляду на викладене, наявні достатні підстави вважати, що Мобільний телефон, арешт на який просить накласти сторона обвинувачення, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки наявні достатні підстави вважати, що Мобільний телефон використовувався під час вчинення злочину, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, визначають обставини кримінального правопорушення та осіб, причетних до вчинення злочину, і таким чином зберіг на собі сліди кримінального правопорушення.

Постановою детектива ОСОБА_5 від 16.12.2022 Мобільний телефон визнано речовим доказом у Кримінальному провадженні.

Враховуючи те, що під час огляду Мобільного телефону виявлено відомості, що мають доказове значення та стосується обставин вчинення злочину, який розслідується у Кримінальному провадженні, з огляду на те, що існують достатні підстави вважати про пов`язаність ОСОБА_4 з подіями, у зв`язку з якими здійснюється досудове розслідування у Кримінальному провадженні, та з урахуванням того, що наявні достатні підстави вважати, що Мобільний телефон, вилучений в ході обшуку у ОСОБА_4, використовувався ним під час вищевказаних подій, і в ньому можуть міститися дані, які мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у Кримінальному провадженні, зокрема, Мобільний телефон міг використовуватися для комунікації між причетними до вчинення злочину особами, з огляду на відповідність Мобільного телефону критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість доводів сторони обвинувачення щодо необхідності у накладенні арешту на вказане майно для подальшого проведення огляду за участю спеціаліста, проведення експертного дослідження, зокрема, з метою відновлення видалених файлів, для подальшого використання таких відомостей в якості доказів на підтвердження або спростування обставин, які підлягають доказуванню у Кримінальному провадженні.

Метою накладення арешту на Мобільний телефон відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення збереження речового доказу, оскільки, враховуючи можливу причетність до вчинення злочину ОСОБА_4, є достатні підстави вважати, що наявні ризики втрати, знищення інформації та відомостей, що в ньому містяться, а також ризики приховування, пошкодження, псування, відчуження майна, щодо якого вирішується питання про арешт.

При цьому, необхідність накладення арешту на Мобільний телефон обумовлена також і тим, що відомості, що містяться на ньому, дадуть змогу провести належне розслідування Кримінального провадження, забезпечить належне виконання стороною обвинувачення вимог КПК України щодо виконання завдань кримінального провадження, забезпечення всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, надання їм належної правової оцінки та прийняття законного і обґрунтованого процесуального рішення у розумні строки.

Таким чином, зважаючи на обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування арешту майна, зважаючи на те, що досудовим розслідуванням встановлено наявність достатніх підстав вважати про пов`язаність ОСОБА_4 з подіями, у зв`язку з якими здійснюється досудове розслідування у Кримінальному провадженні, наявність в Мобільному телефоні відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час Кримінального провадження, відповідність такого майна критеріям речового доказу, існування ризиків щодо можливості втрати, знищення інформації та відомостей, що в ньому містяться, а також ризики приховування, пошкодження, псування, відчуження Мобільного телефону, враховуючи, що для виконання завдань Кримінального провадження є необхідність, щоб Мобільний телефон на період досудового розслідування та здійснення слідчих дій залишався у незміненому стані, з урахуванням необхідності залучення спеціаліста для подальшого проведення огляду з метою здійснення копіювання відомостей, яке має доказове значення та стосується предмету досудового розслідування, проведення експертного дослідження, з метою забезпечення збереження речового доказу, слідчий суддя вважає, що застосування такого заходу забезпечення Кримінального провадження як арешт Мобільного телефону відповідає принципу розумності, є співрозмірним завданням Кримінального провадження у відповідності до положень ст. 2 КПК України, не призведе до суттєвих наслідків, що позначиться на інтересах власника майна, та не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб.

З огляду на викладене, Клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 98, 170-173, 309, 369-372, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене 15.12.2022 в ході проведення обшуку за фактичним місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, а саме на:

- мобільний телефон Samsung Galaxy Z Flip 5G SM-F707B, IMEI: НОМЕР_1, IMEI (eSIM) НОМЕР_2 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник майна або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_12