- Головуючий суддя (ВАКС): Федоров О.В.
Справа № 760/17909/18
Провадження 1-кп/991/75/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
19 грудня 2022 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1,
суддів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника власника майна ОСОБА_6,
розглянувши клопотання тимчасово виконуючого обов`язки директора ТОВ «Львівський бронетанковий завод» про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали кримінального провадження № 52016000000000439 від 21 листопада 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 2 ст. 366 КК України.
У межах вказаного провадження 15 грудня 2022 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання представника цивільного позивача - ДП «Львівський бронетанковий завод» про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2017 року на майно, а саме - на двигун із серійним номером НОМЕР_1, який перебуває у власності Міністерства оборони України та у фактичному володінні ДП «Львівський бронетанковий завод».
1.Заявлені вимоги та їх обґрунтування
Представник цивільного позивача - директор ТОВ «Львівський бронетанковий завод» в обгрунтування поданого клопотання зазначає, що в межах кримінального провадження № 52016000000000439 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 22.09.2017 у справі №760/19141/17-к накладено арешт на двигуни В-46-6 в кількості 40 шт. із забороною користуватися та розпоряджатися зазначеним майном.
В подальшому, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 01.03.2022 скасовано арешт із зазначених двигунів у кількості 38 одиниць. Водночас, на разі залишається чинним накладений арешт на двигун із серійним номером НОМЕР_1 у вказаному кримінальному провадженні.
Заявник зазначає, що у зв`язку із введеним воєнним станом в Україні та умов такого стану для забезпечення оборони держави виникла необхідність у використанні арештованого майна - двигуна із серійним номером НОМЕР_1 у виробничому процесі з ремонту броньованої техніки для потреб Збройних сил України.
З огляду на це, представник ТОВ «Львіський бронетанковий завод» просить скасувати арешт, накладений на двигун із серійним номером НОМЕР_1, ухвалою ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 22.09.2017 у справі № 760/19141/17-к.
2.Позиція сторін в судовому засіданні
У судове засідання представник ТОВ «Львівський бронетанковий завод» не з`явився, просив розглядати вказане клопотання за його відсутності.
Представник власника майна - представник Міністерства оборони України ОСОБА_6 не заперечував проти скасування вказаного арешту, посилаючись на значну потребу використання арештованого двигуна у цілях забезпечення обороноздатності держави. Крім того, представник власника майна зазначає, що у подальшому застосуванні арешту відпала потреба, зважаючи на те, що його вже було досліджено та необхідні слідчі дії проведено.
Прокурор ОСОБА_5 також не заперечував проти задоволення вказаного клопотання, додатково вказавши, що потреба в подальшому застосуванні арешту дійсно відпала, оскільки з арештованим майном проведено усі необхідні слідчі та процесуальні дії, результати яких оформлені та закріплені у відповідних процесуальних документах. Крім того, прокурор зазначив, що стан арештованого двигуна на момент накладення арешту та на даний час не був і не є придатним для його використання у кримінальному провадженні, зокрема він не може бути об`єктом експертизи, на підставі якої можна визначити вартість двигуна на момент укладення угоди про закупівлю двигунів.
Дослідивши клопотання та додані до них матеріали, а також пояснення прокурора, колегія суддів приходить до таких висновків.
3.Оцінка та мотиви суду
Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У поданих клопотаннях заявник вказує, що у застосуванні арешту майна відпала потреба, а тому з огляду на принцип диспозитивності, суд має встановити наявність або відсутність лише тієї підстави для скасування арешту, про яку зазначали заявники.
Зі змісту заявленого клопотання, пояснень прокурора та власника майна, долучених до них документів, а також матеріалів судової справи, колегією суддів встановлено, що під час досудового розслідування за фактами, що є предметом розгляду у цьому кримінальному провадженні, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2017 року (справа №760/19141/17-к, провадження №1-кс-13566/17) було накладено арешт на майно, що перебуває у власності Міністерства оборони України, а саме на двигун із серійним номером НОМЕР_1.
Відповідно до змісту вказаної ухвали, метою арешту вказаного двигуну було визначено його збереження як речового доказу, оскільки він є матеріальним об`єктом, який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи мету і підставу арешту, а також доводи клопотання та пояснення прокурора і власника майна, колегії суддів необхідно з`ясувати, чи дійсно відпала подальша потреба у збереженні вказаного майна як речового доказу у цьому кримінальному провадженні.
Відповідаючи на вказане питання, колегія суддів виходить з того, що за змістом ст. 98 КПК України, речовими доказами є, зокрема, матеріальні об`єкти, які містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у його межах перевіряються обставини ймовірної розтрати грошових коштів Державного бюджету під час здійснення закупівлі за договором купівлі-продажу від 28.12.2015 №342/3/6/42, предметом якого були вказані вище двигуни.
Так, за змістом обвинувального акту, саме вказані двигуни були об`єктом кримінально протиправних дій, оскільки, за версією сторони обвинувачення, вони завідомо для обвинувачених не відповідали вимогам предмету закупівлі і їх реальна вартість була значно нижчою за ту, що фактично була сплачена з грошових коштів Державного бюджету.
Викладене свідчить, що зазначені двигуни дійсно відповідають критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України і містять відомості, що мають значення для кримінального провадження.
Крім того, як вбачається з пояснень прокурора та матеріалів судової справи, на стадії досудового розслідування зазначений двигун у необхідному для сторони обвинувачення обсязі було оглянуто, встановлено його технічний стан, властивості та характеристики на час події кримінального правопорушення.
З огляду на позицію сторони обвинувачення, за клопотанням якої було накладено відповідний арешт, та яка під час розгляду клопотання проти його скасування не заперечувала, для доведення пред`явленого обвинувачення сторона обвинувачення не має наміру надавати вказаний двигун як речовий доказ під час судового розгляду, а натомість використовуватиме вже отримані відомості про стан та якість такого двигуна, зафіксовані в самостійних джерелах доказів.
У цьому контексті, колегія суддів відзначає, що стороною обвинувачення вжито заходів щодо фіксації та закріплення відомостей з вказаного двигуна, які можуть бути використані ними як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час цього кримінального провадження і підлягають доказуванню.
Відповідні відомості матимуть самостійне доказове значення і містяться у переліку доказів, які сторона обвинувачення має намір використати для доведення пред`явленого обвинувачення. За таких обставин, сам по собі двигун окремого доказового значення під час судового розгляду не має і безпосередньому дослідженню в ході судового розгляду не підлягатиме.
При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до положень ст. 85 КПК України, належними у кримінальному провадженні є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження. Таким чином, з огляду на предмет доказування за ст. 191 КК України та зміст пред`явленого обвинувачення, доказом, що має значення для цього провадження, є не самі двигуни, а їх стан та властивості під час події кримінального правопорушення.
Безпосередній огляд такого двигуна через значний проміжок часу після події злочину (більше 6 років) відображатиме його властивості на час нового огляду, результати якого будуть іншим доказом, а не безпосереднім дослідженням доказів, зафіксованих у протоколі огляду двигуна одразу після події.
Таким чином, дослідження двигуна судом не буде безпосереднім дослідженням його властивостей, що існували на час події і є важливими для вирішення справи. Єдиним способом безпосередньо дослідити ці властивості на час події є дослідження відповідного протоколу та інших доказів, що стосуються такої події.
Враховуючи висновок про те, що належним доказом у значенні ст. 85 КПК України є відомості про властивості та характеристики двигунів на момент події чи одразу після неї, відображені у відповідних доказах, а не сам по собі двигун, його подальший арешт не відповідатиме меті для досягнення якої він був застосований.
Окремо колегія суддів відзначає, що такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, тобто передбачає суттєве обмеження права особи на мирне володіння своїм майном. У зв`язку з цим, будь-який тривалий строк такого обмеження має бути об`єктивно виправданий завданнями кримінального провадження та збалансований з правами та інтересами власника/володільця відповідного майна. Застосування такого заходу забезпечення на кожному етапі кримінального провадження має обґрунтовуватись реальною потребою утримання і збереження відповідного майна у розпорядженні сторони обвинувачення.
У цьому кримінальному провадженні з моменту накладення арешту на відповідний двигун пройшло більше п`яти років і протягом цього тривалого часу зазначене майно не використовувалось за своїм безпосереднім призначенням. На даний час перестали існувати обставини, які до цього часу обґрунтовували утримання відповідного майна в розпорядженні сторони обвинувачення і представники останньої не заперечують проти повернення такого майна його власнику та/або володільцю. Вказане свідчить, що вказаний захід забезпечення більше не виконує тієї мети, для досягнення якої він був застосований.
Більше того, оцінюючи співрозмірність застосованого заходу з правами та інтересами власника арештованого майна, яким є держава в особі Міністерства оборони України, колегія суддів враховує позицію самого власника та фактичного володільця, які вказують про нагальну потребу використання арештованого двигуна за його основним призначенням.
Вказані твердження колегія суддів вважає обґрунтованим, враховуючи, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України введено воєнний стан у зв`язку з початком широкомасштабного військового вторгнення російської федерації.
Очевидно, що одним із заходів, необхідних для відсічі такої збройної агресії, є використання всього наявного і придатного для цього військового майна, до переліку якого належать, зокрема, арештований двигун.
Особливого значення необхідність у використанні вказаного двигуну за його безпосереднім призначенням набуває в умовах, коли частина території України окупована російськими військами, а державою-агресором наносяться ракетні та бомбові удари по воєнних та цивільних об`єктах на всій території України, триває збройне протистояння у багатьох населених пунктах держави, що вочевидь актуалізує посилення обороноздатності держави, зокрема, для відновлення озброєння та військової техніки з метою стримування та відсічі збройної агресії російської федерації.
Таким чином, обґрунтованою є необхідність скасування арешту із зазначеного двигуна для його використання в умовах воєнного стану.
Водночас, колегія суддів не може залишити поза увагою і позицію сторони захисту, яка в ході підготовчого судового засідання заявляла про намір використати вказані арештовані речові докази для проведення щодо них комплексної товарознавчої, трасологічної, автотехнічної, судово-економічної експертизи, під час якої експертам необхідно буде отримати безпосередній доступ до об`єктів дослідження.
У цьому контексті, колегія суддів відзначає що ймовірне обмеження прав сторони захисту в частині неможливості в майбутньому здійснити за її ініціативою огляд вказаних речових доказів та провести щодо них судову експертизу, є винятковим заходом в умовах воєнного стану, необхідним для цілей захисту державного суверенітету і національної безпеки. За існуючих обставин подальше застосування арешту до вказаного двигуна перешкоджає обороноздатності держави в умовах воєнного стану, унеможливлюючи оперативне реагування на військові потреби, що суттєво ускладнює відсіч атак противника і ставить під загрозу територіальну цілісність держави, життя та здоров`я громадян.
Водночас, вказані обмеження компенсується можливістю для сторони захисту оспорювати в ході подальшого судового розгляду подані стороною обвинувачення матеріали результатів слідчих та процесуальних дій, вже проведених щодо відповідних двигунів (протокол огляду та висновок експертизи).
Крім того, колегія суддів наголошує, що сторона обвинувачення, на яку у кримінальному провадженні покладено увесь тягар доведення винуватості особи, реалізуючи надану їй дискрецію, самостійно відмовилась від використання вказаного двигуна для доведення пред`явленого обвинувачення, заявивши у своїх поясненнях про відсутність подальшої потреби у його збереженні як речового доказу.
У цьому контексті, колегія суддів наголошує, що основоположним принципом кримінального провадження є принцип презумпції невинуватості, за змістом якого сторона захисту не зобов`язана доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і усі сумніви щодо доведеності вини особи будуть тлумачитися на її користь.
Колегія суддів вважає, що за наявності для сторони захисту вказаних правових гарантій та механізмів, забезпечується баланс між потребою використання арештованого майна для оборони держави в умовах збройної агресії та необхідністю виконання завдань кримінального провадження.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у подальшому застосуванні арешту вказаного двигуна відпала потреба, а тому його слід скасувати.
Керуючись ст. ст. 8, 22, 26, 100, 131, 132, 170-174, 376, 392 КПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання тимчасово виконуючого обов`язки директора ТОВ «Львівський бронетанковий завод» про скасування арешту майна - задовольнити.
2.Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2017 року у справі № 760/19141/17-к (провадження 1-кс-13566/17) на майно Міністерства оборони України, а саме - двигун з серійним номером ХІ2АТ8815.
3.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
4.Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ` ОСОБА_2
ОСОБА_3