- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорненька Д.С.
Справа № 991/6143/22
Провадження №11-сс/991/50/23
суддя 1 інс. ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 січня 2023 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
прокурор, підозрюваний ОСОБА_7 не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 грудня 2022 року про відмову в задоволенні скарги на повідомлення про підозру,
в с т а н о в и л а :
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 грудня 2022 року відмовлено в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 12 серпня 2022 року у кримінальному провадженні №52020000000000759 від 15 грудня 2020 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369, ч.1 ст.366-2 КК України. Підставами для постановлення ухвали зазначено, що зміст письмового повідомлення про підозру ОСОБА_7 відповідає вимогам ст.277 КПК України; прокурором при врученні дотримано вимоги ст.278 КПК України; повідомлення про підозру здійснено за наявності достатніх доказів, які дають слідчому судді підстави для висновку про можливу причетність ОСОБА_7 до кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369, ч.1 ст.366-2 КК України.
27 грудня 2022 року відділом поштового зв`язку до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_6, яка відправлена ним 26 грудня 2022 року, в якій він просить ухвалу слідчого судді від 21 грудня 2022 року та повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 12 серпня 2022 року скасувати; зобов`язати уповноважену особу Офісу Генерального прокурора вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_7 протягом 24 годин з моменту прийняття рішення. На його думку, розгляд справи проводив слідчий суддя, який є упередженим до його підзахисного, так як розглядав інші справи, в тому числі, клопотання щодо обрання запобіжного заходу, а тому підлягав відводу. Слідчим суддею допущена неповнота судового розгляду, так як відхилені клопотання про допит свідків, показання яких мають істотне значення для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, ним не досліджувались матеріали, додані до клопотання, тобто висновки суду щодо обґрунтованості підозри не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Органом досудового розслідування не додержано порядок повідомлення про підозру ОСОБА_7 як судді. ОСОБА_7 12 серпня знаходився у м.Полтава, а тому в органу досудового розслідування не було підстав вручати повідомлення про підозру у спосіб, передбачений для вручення повідомлення. Повідомлення про підозру складено відносно його підзахисного за ч.3 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369, ч.1 ст.366-2 КК України, однак доручення, яким уповноважено групу прокурорів здійснити повідомлення про підозру ОСОБА_7 за ч.1 ст.366-2 КК України - відсутнє. Слідчий суддя не взяв до уваги доводи сторони захисту про очевидну недопустимість результатів проведення НСРД через відсутність необхідних процесуальних документів, які надають дозвіл на їх проведення. На думку сторони захисту, без оцінки отриманих доказів та порядку їх отримання, а також надання їм оцінки з точки зору їх достатності та допустимості, висновок щодо обґрунтованості повідомленої особи підозри неможливий. Національне законодавство та рішення ЄСПЛ не містять поняття «стандарту достатніх підстав (доказів) для підозри». Оскарження підозри можливе після спливу двох місяців, тобто, на його думку, її обґрунтованість повинна перевірятися щодо достатності доказів саме на цей момент, а не на момент її складання та вручення. Під час судового розгляду прокурором не надано жодного доказу на спростування доводів, викладених у скарзі.
02 січня 2023 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло заперечення прокурора на апеляційну скаргу, в якому він зазначає про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, яка, на його думку, не підлягає скасуванню. Підтримав заперечення, надані в суді першої інстанції. Також зазначив, що 22 грудня 2022 року ОСОБА_7 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній.
Прокурор у судове засідання не з`явився, просив розглядати справу за його відсутності.
Підозрюваний ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився. Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України його неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Пунктом 10 ч.1 ст.303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржене повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру здійснюється у порядку, передбаченому ст.278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором згідно з ч.1 ст.277 КПК України та вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з вимогами ч.1 ст.277 КПК України письмове повідомлення про підозру має містити такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Таким чином, підставою оскарження повідомлення про підозру може бути порушення вищевказаних процесуальних норм.
З матеріалів судової справи вбачається, що НАБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000759 від 15 грудня 2020 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369, ч.1 ст.366-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 19 травня 2011 року №3398-VI ОСОБА_7 обрано безстроково на посаду судді Ленінського районного суду міста Полтави. Згідно з рішенням зборів суду від 14 серпня 2018 року по теперішній час ОСОБА_7 займає адміністративну посаду голови Ленінського районного суду міста Полтави.
За версією сторони обвинувачення на початку листопада 2020 року, під час розмови по месенджеру «Viber», ОСОБА_8 розповів ОСОБА_7, із яким був знайомий приблизно з 2009 року, про обставини розгляду судової справи №554/7903/19, свою зацікавленість у задоволенні позову, надмірну тривалість судового розгляду та сумніви щодо прийняття справедливого та законного рішення у справі. ОСОБА_7, дізнавшись вказану інформацію, вирішив використати ситуацію, що склалась у зв`язку з розглядом в Октябрському районному суді міста Полтави судової справи №554/7903/19, зацікавленість ОСОБА_8 як директора та засновника ТОВ «Дігорський» в задоволенні вказаного позову, а також своє знайомство з суддею іншого районного суду, з метою власного протиправного збагачення. У ОСОБА_7 виник умисел на заволодіння чужим майном (грошовими коштами) ОСОБА_8 у великих розмірах шляхом обману (шахрайства) та шляхом підбурювання його до надання неправомірної вигоди судді Октябрському районному суді міста Полтави як службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення нею в інтересах третьої особи дій з використанням наданої влади та службового становища. При цьому, ОСОБА_7 не мав намірів передавати одержані від ОСОБА_8 як неправомірну вигоду грошові кошти судді, а вона із його злочинними планами обізнана не була. Такі дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненого у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, а також за вчинення підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи дії з використанням наданої влади та службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України.
Крім того, ОСОБА_7 відповідно до пп. «ґ» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», будучи суб`єктом декларування, на якого поширюється дія цього Закону, порушуючи вимоги п.п.2, 3 ч.1 ст.46 Закону України «Про запобігання корупції», достовірно знаючи про його обов`язок вказати усі передбачені відомості в декларації, повну та достовірну інформацію в усіх її розділах, діючи з прямим умислом, з метою приховати від контролюючих, правоохоронних, судових та інших державних органів і громадськості свій реальний майновий стан та наявне у його родини майно, у подану електронну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за 2020 рік вніс завідомо недостовірні відомості, не зазначивши інформації про квартиру та машиномісце за адресою: АДРЕСА_1, а також про автомобіль марки KIA модель SPORTAGE, що перебували в його користуванні. Відомості, що подані ОСОБА_7 у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за 2020 рік відрізняються від достовірних на загальну суму понад 1 594 356,78 грн, що більш ніж у 500 разів перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб. Дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано як умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», коли такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366-2 КК України (в редакції Закону України № 1074-ІХ від 04 грудня 2020 рок).
12 серпня 2022 року ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369, ч.1 ст. 366-2 КК України, в спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Сторона захисту вказує, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 грудня 2022 року є незаконною, оскільки підозра у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.2 ст.15 ч.4 ст.27 ч.3 ст.369, ч.1 ст.366-2 КК України, є необґрунтованою та не підтверджується конкретними фактами та обставинами.
Колегія суддів не погоджується з вказаними доводами, виходячи з такого.
З поняття «обґрунтована підозра», яке міститься у п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», вбачається, що обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Колегією суддів під час апеляційного розгляду перевірено доводи сторони захисту щодо наявності в матеріалах провадження доказів, якими слідчий суддя обгрунтовував рішення в цій частині, та встановлено, що зазначені докази містяться у матеріалах справи. Слідчий суддя в ухвалі від 21 грудня 2022 року обґрунтовано встановив, що зазначені у повідомленні про підозру обставини мають місце.
Щодо процедури вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру, колегія суддів зазначає.
Відповідно до ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Згідно з ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється у порядку, передбаченому ст.278 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених КПК України, у порядку, передбаченому главою 11 КПК України, за винятком положень щодо змісту повідомлення про виклик та наслідків неприбуття особи.
Згідно зі ст.135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
З матеріалів справи вбачається, що 12 серпня 2022 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_7, за ч.3 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369, ч.1 ст.366-2 КК України.
Згідно матеріалів провадження ОСОБА_7 12 вересня 2022 року був відсутнім за місцем проживання та роботи, тому вказане повідомлення про підозру, 12 серпня 2022 року прокурор вручив голові ОСББ «Петровське 29-Б» ОСОБА_9, що здійснює управління будинком за адресою: Полтавська обл., Полтавській район, с.Щербані, вул.Геннадія Біліченка, 29-Б та голові ОСББ «Панянка 65 Б» ОСОБА_10, для передачі ОСОБА_7 (т.1 арк.141). Також, повідомлення про підозру від 12 серпня 2022 року подано та зареєстроване в канцелярії Ленінського районного суду міста Полтави, за місцем роботи ОСОБА_7 (т.1 арк.142).
Крім того, з повідомлення голови ОСББ «Петровське 29-Б» ОСОБА_11 вбачається, що 12 серпня 2022 року ним було передано ОСОБА_7 повідомлення про підозру (т.1 арк.149). Відповідно до розписки ОСОБА_7 повідомлення про підозру від 12 серпня 2022 року ним було отримано і 15 серпня 2022 року в приміщення Ленінського районного суду м.Полтави (т.1 арк.150).
Доводи захисника про те, що ОСОБА_7 перебував у місті Полтава та не було підстав для вручення підозри за правилами вручення судових повідомлень, є необґрунтованими, оскільки згідно протоколу вручення повідомлення про підозру 12 серпня 2022 року прокурором неодноразово здійснювався виклик ОСОБА_7 засобами телефонного зв`язку, на виклики ОСОБА_7 не відповідав, за відомими органу досудового розслідування місцями проживання, а також роботи був відсутній (т.1 арк.142-143). Стороною захисту на спростування даної інформації доказів не надано.
Таким чином, доводи сторони захисту про порушення процедури вручення повідомлення про підозру та не набуття статусу підозрюваного ОСОБА_7 є необґрунтованими. На виконання вимог ст.278 КПК України прокурор вжив всіх належних заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру від 12 серпня 2022 року в день його складання, а тому він набув статусу підозрюваного.
Довід сторони захисту, що в дорученні заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 12 серпня 2022 року не зазначено про здійснення повідомлення ОСОБА_7 про підозру за ч.1 ст.366-2 КК України має місце. Разом з тим, на думку колегії суддів, зміст цього доручення не може свідчити про обгрунтованість чи необгрунтованість повідомлення про підозру, а також бути підставою для його скасування, оскільки доручення лише визначає особу, яка має здійснити таке повідомлення у відповідному кримінальному провадженні. Повідомлення про підозру від 12 серпня 2022 року відповідає вимогам ст.277 КПК України, містить вказану статтю та опис обставин вчинення кримінального правопорушення за вказаною статтею.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у матеріалах провадження ухвал про надання дозволу на проведення НСРД, колегія суддів зазначає, що процесуальні документи про надання дозволу на проведення НСРД не є самостійним доказом у кримінальному провадженні. Відповідно до ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд установлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Процесуальні ж документи, які стали підставою для проведення НСРД, не містять зафіксованих та зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб. Отже, процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД (у тому числі й відповідні постанови прокурора та ухвали слідчих суддів) повинні досліджуватися судом під час розгляду справи в суді першої інстанції з метою оцінки допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД, та можуть бути подані у відповідності до практики Верховного Суду органом досудового розслідування до прийняття судом рішення по суті обвинувачення.
Доводи апеляційної скарги в частині відмови у задоволенні клопотання про допит свідків є необґрунтованими, оскільки слідчим суддею зазначено, що стороною захисту не доведено необхідності їх виклику, а також не доведено, що вказані у клопотанні особи можуть повністю спростувати обставини, зазначені у наявних доказах сторони обвинувачення.
Доводи сторони захисту щодо упередженості слідчого судді ОСОБА_1 були предметом судового контролю та ухвалою від 19 грудня 2022 року (справа №991/6143/22, провадження 1-кс/991/6472/22) відмовлено в задоволенні заяви про відвід з вказаних мотивів. Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що лише розгляд інших клопотань чи скарг під час досудового розслідування у цьому ж кримінальному провадженні не є підставою для відведення слідчого судді від розгляду скарги на повідомлення про підозру.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
У силу вимог п.1 ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має, у тому числі, право залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.276-278, 303, 309,369-372, 404, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 грудня 2022 року про відмову в задоволенні скарги на повідомлення про підозру залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 грудня 2022 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4