- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Калугіна І.О.
Справа № 991/4285/22
Провадження № 11-сс/991/15/23
Слідчий суддя ОСОБА_1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 січня 2023 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_2,
суддів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_7, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 листопада 2022 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у межах кримінального провадження № 62019000000000639 від 11 травня 2019 року,
за участю:
особи, яка подала апеляційну скаргу, - адвоката ОСОБА_6,
прокурора - ОСОБА_8,
В С Т А Н О В И Л А:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 62019000000000639 від 11 травня 2019 року, зокрема, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України), за фактами розтрати чужого майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА) та Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ») своїм службовим становищем, також за фактами зловживання службовим становищем службовими особами АРМА та ДП «СЕТАМ», а також за фактами складання та використання протягом 2019 року завідомо підроблених звітів та висновків з оцінки майна, якими посвідчено вартість майна у декілька разів нижче від їх ринкової вартості.
У межах зазначеного кримінального провадження детектив НАБУ, за погодженням прокурора САП, звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 (далі - клопотання)
За результатами розгляду, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 15 листопада 2022 року задовольнив клопотання та обрав ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також постановив після затримання ОСОБА_7, і не пізніше ніж через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.
Обираючи ОСОБА_7, за його відсутності, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновків про: набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного в кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень; наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ОСОБА_7 дій, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України); наявність обґрунтованих підстав вважати, що підозрюваного ОСОБА_7 оголошено в міжнародний розшук.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_6, діючи в інтересах ОСОБА_7, подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу, за змістом вимог якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про залишення клопотання без задоволення.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- ОСОБА_7 не набув статусу підозрюваного в кримінальному провадженні, оскільки стороною обвинувачення порушено вимоги ст. 111, 135, 278 КПК України, що також установлено і ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду ОСОБА_9 від 09 вересня 2022 року у справі № 991/3347/22 та ОСОБА_10 від 12 жовтня 2022 року у справі № 991/4439/22. Документам та запереченням, наданим стороною захисту, які вказували на недотримання стороною обвинувачення вимог вищезазначених статей, слідчий суддя оцінки не надав;
- під час постановлення оскаржуваного судового рішення, слідчий суддя недотримався вимоги щодо стандарту доказування, який має застосовуватися при вирішенні питання у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, а також не надав оцінку жодному доказу, наданому стороною захисту в ході судового розгляду. Фактично при дослідженні обґрунтованості підозри слідчий суддя обмежився лише перерахуванням документів, які надано стороною обвинувачення;
- повідомлена ОСОБА_7 підозра у вчиненні кримінальних правопорушень є необґрунтованою та не підтвердженою жодними доказами. ОСОБА_7 у будь-яких відносинах з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не перебуває, відсутні докази на підтвердження існування злочинної змови між вказаними особами та ОСОБА_7, а також спільної участі останнього та ОСОБА_13 у вчинені інкримінованих злочинів, залучення ОСОБА_7 до реалізації злочинного плану з відведеною йому ролі пособника є припущенням сторони обвинувачення, що підтверджується показами самого ОСОБА_7 . Формування лотів ОСОБА_7 як фахівцем відділу з розвитку підприємств ДП «Сетам» проводилося відповідно до нормативно-правових актів, до його компетенції не належить здійснення реєстрації юридично/фізичної особи як користувача в електронній системі ДП «Сетам» та реєстрації/допуск особи до участі в електронних торгах як учасника - відповідна процедура відбувається автоматично самою системою без втручання з боку фахівця, який формує лот (вносить відомості до електронної системи торгів про активи). Відомості про реєстрацію передачі звітів про оцінку активу ОСОБА_7 відсутні, а тому факт порушення ОСОБА_7 3-х денного терміну формування лоту після надходження на ДП «Сетам» звіту про оцінку активу на виконання злочинного плану доказами не підтверджений. Заміна ОСОБА_7 площ по двом земельним ділянкам у відповідності до звітів про оцінку вартості майна не є порушенням;
- докази на підтвердження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відсутні. Отримання ОСОБА_7 та його близькими родичами, членами сім`ї доходів за останні 12 років, наявність у ОСОБА_7 паспорта громадянина України для виїзду за кордон, здійснення ним виїздів за кордон, які здійснювалися виключно з туристичною метою з подальшим поверненням до України, тяжкість покарання, яка йому загрожує, не свідчить про ризик переховування від органу досудового розслідування та суду. ОСОБА_7 з моменту звільнення з ДП «Сетам» не має доступу до приміщення підприємства, відносини з його працівниками не підтримує, досудове розслідування здійснюється більше 4 років, отже у слідства було достатньо часу аби зібрати всі необхідні докази. У ОСОБА_7 відсутній будь-який зв`язок зі свідками, іншими підозрюваними в кримінальному провадженні, тому відсутні підстави стверджувати щодо можливості здійснення ним впливу на таких осіб;
- відсутні підстави вважати ОСОБА_7 таким, що оголошений у міжнародний розшук. Сам факт направлення органом досудового розслідування запиту до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України про публікацію синього оповіщення стосовно ОСОБА_7 не свідчить про подальше звернення вказаного уповноваженого органу до Генерального Секретаріату Інтерполу та подальшу його публікацію, а отже не є направленням запиту про розшук ОСОБА_7 до інших держав-членів Інтерполу, тобто, не свідчить про початок процедури розшуку ОСОБА_7, при цьому, відомості про отримання цього запиту Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України відсутні. Наразі перебування та проживання ОСОБА_7 за кордоном пов`язано виключно з об`єктивними обставинами - розпочатою 24 лютого 2022 року збройною агресією Російської Федерації на території України - повномасштабною війною, а не зі спробою ухилятися від органу досудового розслідування та суду.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підозрюваного в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених у ній підстав, просив її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи захисника підозрюваного, а також заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Частиною 4 статті 176 КПК України передбачено, що під час досудового розслідування, запобіжні заходи застосовуються за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або за клопотанням прокурора.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Аналіз вказаних норм закону дає підстави вважати, що запобіжні заходи під час досудового розслідування застосовуються (обираються) слідчим суддею лише щодо особи, яка відповідно до вимог КПК України має статус підозрюваного.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Частиною 1 статті 276 КПК України передбачено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію (ч. 1 ст. 111 КПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
У главі 11, зокрема, у ч. 1 та 2 ст. 135 КПК України визначено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістку про виклик або ознайомлення з її змістом.
Також, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає «кримінальне обвинувачення» як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння, при цьому, в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного (рішення у справі «Екле проти Німеччини» від 15 липня 1982 року, п. 73).
Ураховуючи, що в цьому кримінальному провадженні органами досудового розслідування не було встановлено місцезнаходження ОСОБА_7, тому слідчий суддя з огляду на вищевказані приписи дійшов обґрунтованого висновку, що вручення повідомлення про підозру мало бути проведено в порядку, що регулюється ч. 1 ст. 278, ч. 1 та 2 ст. 135 КПК України.
Перевіряючи обґрунтування слідчого судді на предмет вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7, колегія суддів встановила таке.
Згідно матеріалів справи вбачається, що в день складання та підписання повідомлення про підозру в зв`язку з неможливістю безпосереднього вручення його ОСОБА_7 внаслідок не встановлення органом досудового розслідування фактичного місцезнаходження останнього, у зв`язку із тимчасовою відсутністю його за останньою відомою адресою місця проживання та перебуванням його за межами території України, з огляду на отриману органом досудового розслідування інформацію від захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_14, а також інформацію із баз даних Державної прикордонної служби України, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_7 покинув територію України 13 лютого 2022 року та відтоді на територію України не повертався (Т. 1 а.с. 126-126, зв., 135-136), стороною обвинувачення вжито заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень згідно ч. 1 ст. 278 КПК України з урахуванням ст. 111 КПК України та ст. 135 КПК України, а саме:
12 липня 2022 року надіслано поштою за адресою реєстрації та проживання ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ), а також за останньою відомою адресою проживання ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 ), що підтверджується документами щодо відправлення (опис вкладення, накладна, Т. 1 а.с. 95-96);
28 липня 2022 року вручено батьку ОСОБА_7 - ОСОБА_15, який, має зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується протоколом допиту ОСОБА_15 (Т. 1 а.с. 119) та розпискою про отримання повідомлення про підозру (Т. 1 а.с. 92, зв.).
Отже, орган досудового розслідування вжив заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 135 КПК України, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про набуття ним процесуального статусу підозрюваного в цьому кримінальному провадженні, а доводи апеляційної скарги його не спростовують. При цьому, слід зазначити, що процедура вручення повідомлення особі, яка проживає за кордоном, у цьому випадку не може бути використана, оскільки місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_7 за кордоном невідоме.
Також колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364 КК України. Такого висновку слідчий суддя дійшов на підставі досліджених матеріалів, наданих сторонами обвинувачення і захисту, належно обґрунтував його, про що відображено в оскаржуваній ухвалі.
Вирішуючи питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри слідчим суддею під час перевірки було дотримано стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32; у рішенні в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява № 42310/04, § 175) термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Виходячи з наявних матеріалів, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про можливу причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра», а доводи апеляційної скарги цього не спростовують.
Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині обґрунтованості підозри ОСОБА_7, оскільки надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_7 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою, та доводами апеляційної скарги сторони захисту не спростовується.
Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Не залишилась без оцінки слідчого судді доводи сторони обвинувачення щодо ризику вчиненя дій, спрямованих на перешкоджання кримінального провадження іншим чином, дійшовши висновку, що його існування не знайшло свого підтвердження будь-якими розумними твердженнями.
Доводи сторони захисту щодо незгоди з висновком слідчого судді в частині існування вказаних вище ризиків, а також доводи сторони обвинувачення про наявність інших ризиків, не знайшли свого підтвердження як під час розгляду клопотання слідчим суддею, так і під час його апеляційного перегляду.
Стосовно доводів апеляційної скарги захисника в частині оголошення ОСОБА_7 в міжнародний розшук, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участі прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Частина 6 статті 193 КПК України надає право слідчому судді розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутністю підозрюваного, лише у разі, якщо прокурором, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.
Колегія суддів вважає правильним і належно обґрунтованим висновок слідчого судді про те, що виходячи з положень ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України, кримінальний процесуальний закон жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведеністю факту перебування особи у міжнародному розшуку каналами Інтерполу, але визначає необхідність оголошення такого розшуку, що в даному випадку і було здійснено детективом НАБУ ОСОБА_16 постановою про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного від 22 вересня 2022 року.
При цьому, відсутність відомостей про скерування детективом постанови про оголошення у міжнародний розшук підозрюваного до організації Інтерпол, як і відсутність інформації в організації Інтерпол про розшук певної особи, не свідчить про те, що підозрюваний не оголошений у міжнародний розшук, оскільки з наявністю/відсутністю такої інформації КПК України не пов`язує можливість/неможливість оголошення особи у розшук (міжнародний розшук).
З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що на момент постановлення слідчим суддею оскаржуваної ухвали і на теперішній час ОСОБА_7 є особою, яка оголошена в міжнародний розшук, що дає підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у його відсутність.
Обґрунтована підозра, доведені прокурором ризики, оголошення ОСОБА_7 в міжнародний розшук дають підстави для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Саме такий запобіжний захід є необхідним на даний час, оскільки жоден із більш м`яких не може запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України і встановленим у даному кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_7, з урахуванням усіх викладених в ній доводів, слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 листопада 2022 року - без змін.
Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 листопада 2022 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4