Документ № 108416901

Справа № 991/4509/22

Провадження № 1-кп/991/65/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2023 Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

за участі:

запасного судді ОСОБА_4,

секретаря судового засідання ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_7,

його захисників, адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9,

обвинуваченого ОСОБА_10,

його захисників, адвокатів ОСОБА_11, ОСОБА_12,

обвинуваченого ОСОБА_13,

його захисника, адвоката ОСОБА_14,

обвинуваченого ОСОБА_15,

його захисника, адвоката ОСОБА_16,

обвинуваченого ОСОБА_17,

його захисника, адвоката ОСОБА_18,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду у місті Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_8, захисників обвинуваченого ОСОБА_10, адвокатів ОСОБА_11 та ОСОБА_12, захисників обвинуваченого ОСОБА_15, адвокатів ОСОБА_16 та ОСОБА_19, захисника обвинуваченого ОСОБА_17, адвоката ОСОБА_18, про повернення обвинувального акта прокурору у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52021000000000144 від 23.03.2021, за обвинуваченням:

ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ОСОБА_17, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бучі Київської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, та проживає за адресою: АДРЕСА_4,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України,

ОСОБА_15, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5, та проживає за адресою: АДРЕСА_6,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України,

ОСОБА_10, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7, та проживає та адресою: АДРЕСА_8,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України,

ОСОБА_13, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Ашхабад Туркменської РСР, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9, та проживає за адресою: АДРЕСА_10,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

I.Історія провадження

1.1 На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження, в якому ухвалою суду від 12.10.2022 призначено підготовче судове засідання.

1.2 У підготовчому судовому засіданні, яке відбулось 11.01.2023, захисник обвинуваченого ОСОБА_7, адвокат ОСОБА_8, звернувся до суду з клопотанням про повернення обвинувального акта прокурору, вимоги якого обґрунтовані невідповідністю цього акта положенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України через:

(1) відсутність відомостей про суб`єкта кримінального правопорушення (ненаведення передбачених законом про кримінальну відповідальність ознак, за якими особа визнається службовою);

(2) неконкретизацію об`єктивної сторони злочину (відсутність посилання на повноваження ОСОБА_7 та опис вчинених ним протиправних дій);

(3) невідповідність правової кваліфікації змісту закону про кримінальну відповідальність (одночасне посилання на вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення з використанням влади і службового становища).

1.3 Інше клопотання про повернення обвинувального акта прокурору надійшло від захисників обвинуваченого ОСОБА_10, адвокатів ОСОБА_11 та ОСОБА_12, яке мотивоване:

(1) неконкретизованістю формулювання обвинувачення, висунутого ОСОБА_10, в частині вчинення ним пособництва в одержанні неправомірної вигоди службовою особою (в обвинувальному акті не зазначено, хто одержував неправомірну вигоду: ОСОБА_7 як депутат Київської міської ради, чи як голова постійної комісії з питань підприємництва, промисловості та міського благоустрою та чиє службове становище при цьому він використав);

(2) неконкретизованістю формулювання обвинувачення, висунутого ОСОБА_10, в частині версії передачі неправомірної вигоди (чітко не сформовано за вчинення чи невчинення яких дій в інтересах ОСОБА_20 вона передавалась ОСОБА_7 та що при цьому останній використовував: надану владу чи службові повноваження);

(3) невідповідністю правової кваліфікації змісту закону про кримінальну відповідальність в частині посилання на таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб (на думку захисту, статусом службової особи володів лише обвинувачений ОСОБА_7, всі інші обвинувачені діяли як загальні суб`єкти, що виключає можливість такої кваліфікації їх дій);

(4) невірністю правової кваліфікації дій ОСОБА_10 за ст. 368 КК України (згідно з версією авторів клопотання в його діях вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369-2 КК України).

1.4 Ще одне клопотання, в якому міститься прохання повернути обвинувальний акт прокурору, того ж дня надійшло від захисників обвинуваченого ОСОБА_15, адвокатів ОСОБА_16 та ОСОБА_19 . Доводи цього клопотання зводяться до наступного:

(1) відсутність викладу всіх обставин, які свідчать про доведеність події кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, посилання на обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, а також кваліфікацію кримінального правопорушення;

(2) виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення ідентичні, що являється істотним порушенням вимог ст. 42 КПК України в частині обізнаності суті обвинувачення;

(3) виклад правової кваліфікації інкримінованого ОСОБА_15 кримінального правопорушення здійснено без розкриття диспозиції норм закону про кримінальну відповідальність та всіх кваліфікуючих ознак.

1.5 Також повернути обвинувальний акт прокурору просив захисник обвинуваченого ОСОБА_17, адвокат ОСОБА_18 . Свої вимоги він обґрунтовував наступним:

(1) в обвинувальному акті не зазначено, які саме дії вчиняв ОСОБА_17, спрямовані на пособництво ОСОБА_7 та іншим співучасникам злочину;

(2) у формулюванні обвинувачення не враховано, що ОСОБА_17 на момент вчинення кримінального правопорушення не був наділений службовими (владними) повноваженнями та не міг впливати на розміщення та використання точок пересувної роздрібної торгівлі.

ІІ. Позиції сторін

2.1 У підготовчому судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_13 та їх захисники клопотання підтримали.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7, адвокат ОСОБА_9, додатково зазначив, що викладене в обвинувальному акті формулювання обвинувачення, окрім іншого, порушує презумпцію невинуватості, закріплену у ст. 17 КПК України.

2.2 Прокурор щодо поданих клопотань заперечував та вважав, що направлений до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Наголосив, що сторона обвинувачення виклала фактичні обставини кримінального правопорушення, сформулювала обвинувачення та здійснила правову кваліфікацію дій кожного з обвинувачених з огляду на обставини, встановлені під час досудового розслідування на підставі зібраних доказів, оцінка яким буде надаватись судом за наслідком судового розгляду.

Щодо посилань адвоката ОСОБА_9 на порушення презумпції невинуватості прокурор зазначив, що така позиція захисника суперечить змісту ч. 4 ст. 110 КПК України, яка містить визначення такого поняття, як «обвинувальний акт», що є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на його переконання, висунення обвинувачення особі шляхом складання та направлення до суду обвинувального акта не може свідчити про порушення стороною обвинувачення закріпленої у ст. 17 КПК України презумпції.

ІІ. Мотиви та обґрунтування суду

3.1 Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши обвинувальний акт та його додатки, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

3.2 Підготовче судове засідання є обов`язковою і самостійною стадією кримінального процесу, в якій суд визначає можливість на законних підставах призначати кримінальне провадження до судового розгляду.

3.3 Здійснення у ході підготовчого судового засідання перевірки відповідності обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону передбачає формальне з`ясування наявності в такому рішенні прокурора його обов`язкових реквізитів, перелік яких надається у ч. 2 ст. 291 КПК України.

3.4 Так, всі чотири клопотання захисників зводились до невідповідності направленого до суду обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, який передбачає, що обвинувальний акт, серед іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

3.5 Аналізуючи зміст ч. 2 ст. 291 КПК України, слід зазначити, що закон вимагає обов`язкового відображення в обвинувальному акті трьох складових: фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення.

3.6 Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення ? це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

3.7 За змістом закону обвинувачення повинно ґрунтуватись на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості тощо.

3.8 У постанові від 03.07.2019 (справа № 273/1053/17) Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду зробив правовий висновок, згідно з яким кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

3.9 До цього слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримки державного обвинувачення (ч. 2 ст. 337, ст. 338-340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження (ч. 3 ст. 337 КПК України).

3.10 За наявного нормативного регулювання неповнота, необґрунтованість, неконкретність та невідповідність обвинувачення, відсутність доказової бази щодо вчинення обвинуваченими дій, які містять ознаки злочинів, не є предметом оцінки на підготовчому засіданні. Така оцінка може бути здійснена лише в ході розгляду кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення.

3.11 Що стосується викладу фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, то тут варто відзначити, що за духом закону вони викладаються в обвинувальному акті так, як їх встановив прокурор за результатами досудового розслідування, і у тому обсязі, який, на думку останнього, підтверджує сформоване обвинувачення. На підставі цього прокурор на власний розсуд здійснює кваліфікацію кримінального правопорушення із посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність.

3.12 Наведене означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати змінити їх виклад.

3.13 Ба більше, дискреційні повноваження прокурора щодо викладу фактичних обставин та здійснення правової кваліфікації на власний розсуд не позбавляють сторону захисту права доводити наявність інших обставин, які можуть бути витлумачені на користь обвинувачених, або ж доводити необхідність зміни правової кваліфікації їх діянь.

3.14 Таким чином, неконкретність викладу фактичних обставин, формулювання обвинувачення та правової кваліфікації кримінального правопорушення не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

3.15 Окремо суд звертає увагу на аргументи захисника обвинуваченого ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_9, про те, що сформульоване у направленому до суду обвинувальному акті обвинувачення порушує презумпцію невинуватості, закріплену у ст. 17 КПК України.

3.16 З цього приводу варто зазначити, що у рішенні № 3-р(ІІ)/2022 від 08.06.2022 за конституційною скаргою ОСОБА_21 щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України (справа щодо презумпції невинуватості) Конституційний Суд України зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

3.17 Вирішальним у наведеному посиланні є висновок про те, що сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості саме під час надання оцінки зібраним по справі доказам.

3.18 Виходячи з такого трактування змісту презумпції невинуватості, колегія суддів висновує, що приписи ст. 17 КПК України належить враховувати при оцінюванні доказів, а не на стадії підготовчого судового засідання.

3.19 Крім того, як вже згадувалось у п. 3.6 ухвали, законодавець визначає обвинувачення як твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

3.20 На підставі такого законодавчого визначення можна стверджувати, що висунення стороною обвинувачення твердження про вчинення особою кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею закону про кримінальну відповідальність, якщо воно пред`явлене у порядку, встановленому КПК України, а саме викладене в обвинувальному акті, не може бути витлумачене як порушення принципу, закріпленого у ст. 17 КПК України.

3.21 Отже, проаналізувавши та оцінивши наведені у клопотаннях захисників доводи, якими вони обумовлювати потребу у поверненні обвинувального акта прокурору, суд дійшов висновку, що у задоволенні поданих клопотань належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314, 369, 372, 376 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_8, захисників обвинуваченого ОСОБА_10, адвокатів ОСОБА_11 та ОСОБА_12, захисників обвинуваченого ОСОБА_15, адвокатів ОСОБА_16 та ОСОБА_19, захисника обвинуваченого ОСОБА_17, адвоката ОСОБА_18, про повернення обвинувального акта прокурора, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3