Документ № 108435490

Дата засідання: 09/01/2023
Дата винесення рішення: 09/01/2023
Справа №: 991/6139/22
Провадження №: 52022000000000057
Інстанція: АП ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне

Головуючий суддя (АП ВАКС): Никифоров А.С.

Справа № 991/6139/22

Провадження №11-сс/991/26/23

Слідчий суддя - ОСОБА_1

Головуючий: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

за участю:

прокурора - ОСОБА_6,

підозрюваного ОСОБА_7,

захисників- адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.12.2022, якою було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартоюіз визначенням застави у розмірі 8 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 19 848 000 грн, та покладенням обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України відносно

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Новоукраїнка Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваного у кримінальному провадженні №52022000000000057 від 22.02.2022, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 369 КК України.

ВСТАНОВИЛА:

1. Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.12.2022 було частково задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10, погоджене прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11, у кримінальному провадженні № 52022000000000057 від 22.02.2022 та застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02.02.2023, із визначенням застави у розмірі 8 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 19 848 000 грн.

У разі звільнення підозрюваного ОСОБА_7 з-під варти у зв`язку із внесенням застави, покласти на нього такі обов`язки:

1) прибувати на першу вимогу до детективів Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000057, прокурора або суду;

2) не відлучатись із населеного пункту (місто Одеса), в якому він проживає без дозволу детектива, прокурора або суду;

3) повідомляти детективів Національного бюро, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватись від спілкування з підозрюваними: ОСОБА_12, ОСОБА_13, а також свідками: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, керівниками та власниками КП «Будова» (код за ЄДРПОУ 22484783) - ОСОБА_33 та ОСОБА_34, керівниками та власниками суб`єктів господарювання з виконання робіт по ремонту доріг міста Одеси: ТОВ «Автомагістраль - Південь» (код за ЄДРПОУ 34252469), ТОВ «БВК «ПИК_СТРОЙ» (код за ЄДРПОУ 34506313), ТОВ «Євродор» (код за ЄДРПОУ 33387560), ТОВ «СК Автострой» (код за ЄДРПОУ 37477703), керівниками та власниками суб`єктів господарювання у сфері поводження із побутовими відходами у місті Одесі: ТОВ «Еко-Ренесанс» (код за ЄДРПОУ 32088992), ТОВ «Кліар-Сіті» (код за ЄДРПОУ 30586931), ТОВ «ТВ-Серрус» (код за ЄДРПОУ 32088992);

5) носити електронний засіб контролю;

6) здати на зберігання детективам Національного бюро свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею визначено до 06 лютого 2023 року, в межах строку досудового розслідування.

Обставини, встановлені слідчим суддею.

05 грудня 2022 року за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч. 3 ст. 369 КК України, ОСОБА_7 було затримано, а 06 грудня 2022 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні цих кримінальних правопорушень.

Відповідно до матеріалів клопотання, у період з листопада 2021 року по теперішній час у місті Одеса сформувалася та діяла злочинна організація під керівництвом ОСОБА_13 і ОСОБА_12, до складу якої увійшли ОСОБА_7, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 та інші особи, кожен із яких був готовий до виконання дій відповідно до узгодженого напрямку злочинної діяльності, пов`язаної з використанням повноважень Одеської міської ради. Сформована злочинна організація має чіткі ознаки ієрархічності, стійкості та спроможності до функціонування. ОСОБА_13 і ОСОБА_12, як організатори та керівники злочинної організації керували підготовкою і вчиненням злочинів, забезпечували фінансування витрат та організовували приховування протиправної діяльності злочинної організації, об`єднували дії інших співучасників, спрямовані на вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, координуючи дії вказаних осіб, розподіляли обов`язки між членами злочинної організації.

Відповідно до повідомлення про підозру, роль ОСОБА_7 у злочинній організації полягала у веденні обліку коштів та іншого майна (квартири, апартаменти, інші приміщення), здобутих злочинним шляхом у вигляді одержання неправомірної вигоди від представників суб`єктів господарської діяльності, зацікавлених у прийнятті Одеською міською радою рішень; виконанні вказівок керівників злочинної організації ОСОБА_13 і ОСОБА_12 щодо підготовки коштів та їх передачі у вигляді неправомірної вигоди учасникам злочинної організації із числа службових осіб Одеської міської ради; прийнятті, обліку та накопиченні коштів у розмірі 10% від загального обсягу перерахованих головними розпорядниками бюджетних коштів, які одержані службовими особами Одеської міської ради у вигляді неправомірної вигоди від суб`єктів господарювання, що постачають товари, виконують роботи та надають послуги за рахунок коштів бюджету Одеської територіальної громади.

Дослідивши матеріали клопотання про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій останнього, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов`язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про обрання запобіжного заходу відносно нього. А тому слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри щодо можливого вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.3 ст. 369 КК України, в межах даного кримінального провадження.

Слідчим суддею встановлено існування ризиків: переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні; знищити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

За переконанням слідчого судді, існування ризику щодо вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, органом досудового розслідування та прокурором не доведено.

Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу враховує, що станом на момент розгляду цього клопотання він досяг 46-річного віку, є громадянином України, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, працює в ТОВ «Вертекс Юнайтед», має міцні соціальні зв`язки в м. Одесі.

Крім того, за переконанням слідчого судді, надані йому відомості дозволяють охарактеризувати майновий стан ОСОБА_7 як вище середнього, оскільки відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих фізичними особами від податкових агентів, а також суми доходів, отриманих самозайнятими особами сукупний дохід ОСОБА_7 та його сім`ї за 2012-2022 роки становить 6 575 526 грн, з яких доходи ОСОБА_7 - 6 141 367 грн. Його дружині належить садові будівлі 352,3 кв. м., квартира 50,3 кв. м. (орієнтована вартість 16 200 000 грн), а також транспортні засоби DUCATI XDIAVEL 2018 року та Mercedes-benz GLE 450 2016 року (орієнтована вартість 2 520 000 грн). Разом з тим, ОСОБА_7 є керівником у ТОВ «Ніка» та ТОВ «Сейфорт».

Підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, відомості про застосування до нього раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано. Крім того, слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про можливе вчинення ним кримінального правопорушення і тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим.

Враховуючи досліджені обставини, слідчий суддя виключає об`єктивну можливість застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу, у зв`язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість клопотання щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурори не змогли переконати слідчого суддю щодо підстав та принципів визначення розміру застави для підозрюваного ОСОБА_7 - 62 050 000 грн.

Слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_7 необхідно визначити розмір застави у межах 8 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 19 848 000 грн, оскільки такий розмір застави не буде занадто надмірним та буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст. ст. 178, 182, 183 КПК України.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків, на підозрюваного було покладено обов`язки, передбачені цією нормою, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено під час судового розгляду.

2. Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

Не погодившись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.12.2022, прокурором групи прокурорів - прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та захисником підозрюваного ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_8 подані апеляційні скарги на вказану ухвалу слідчого судді.

У своїй апеляційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.12.2022 та постановлення нової, якою клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів слід задовольнити у повному обсязі.

У якості підстав для задоволення вимог своєї апеляційної скарги прокурором зазначено, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.12.2022 є такою, що не у повній мірі відповідає вимогам, передбачених ст. 370 КПК України та підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, пов`язаним з існуванням ризику продовження та повторення протиправної поведінки підозрюваного ОСОБА_7, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177, ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, передбачене п. 12 ч. 1 ст. 178 КПК України, а також - ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

На обґрунтування апеляційної скарги прокурором зазначено наступне.

Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000057 від 22.02.2022, за підозрою ОСОБА_12, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 369 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 369 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_12 ( далі - ОСОБА_35 ) спільно із ОСОБА_13 (далі - ОСОБА_36 ) не пізніше листопада 2021 року на території м. Одеси створили стійке ієрархічне об`єднання - злочинну організацію та здійснювали керівництво нею.

Злочинну організацію створено з метою встановлення контролю над діяльністю Одеської міської ради та систематичного отримання доходу від вчинення злочинів проти власності та службових злочинів, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.

До складу злочинної організації, крім ОСОБА_37 та ОСОБА_38, увійшли посадові особи Одеської міської ради ОСОБА_23 (перший заступник Одеського міського голови, далі- ОСОБА_39 ), ОСОБА_24 (виконувач обов`язків заступника Одеського міського голови - керівник апарату виконавчого комітету Одеської міської ради, далі - ОСОБА_40 ), ОСОБА_25 (заступник Одеського міського голови - директор департаменту фінансів Одеської міської ради, далі - ОСОБА_41 ), підпорядкований керівникам злочинної організації та їх довірена особа ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_42 ) та інші невстановлені особи, кожен з яких виконував свою роль у спільній злочинній діяльності відповідно до визначених напрямів.

З метою забезпечення функціонування злочинної організації та реалізації їх злочинних намірів ОСОБА_35 і ОСОБА_36 за участю ОСОБА_43 організували систематичне надання неправомірної вигоди службовим особам та депутатам Одеської міської ради, а також службовим особам інших органів державної влади.

Так, не пізніше листопада 2021 року ОСОБА_35 спільно із ОСОБА_44 та за участю ОСОБА_43 досягли домовленості, що систематично щомісяця будуть надавати виконуючому обов`язки заступника Одеського міського голови - керівнику апарату виконавчого комітету Одеської міської ради ОСОБА_45 неправомірну вигоду у розмірі 15 000 доларів США.

У період з листопада 2021 по серпень 2022 року ОСОБА_35 спільно з ОСОБА_44 та за участі ОСОБА_43 організували систематичне надання ОСОБА_45 неправомірної вигоди в загальному розмірі 2 473 884 грн за вчинення ним дій в інтересах злочинної організації з використанням його службового становища щодо організації роботи та прийняття рішень виконавчим комітетом Одеської міської ради, а також впливу на депутатський корпус та членів постійної комісії з питань просторового розвитку, землеустрою та регулювання земельних правовідносин Одеської міської ради, створюючи такими діями умови для діяльності злочинної організації.

Не пізніше березня 2022 року ОСОБА_35 спільно із ОСОБА_44 та за участю ОСОБА_43 досягли домовленості, щодо систематичного надання першому заступнику Одеського міського голови ОСОБА_23 неправомірної вигоди у розмірі 300 000 грн.

У період з березня по липень 2022 року ОСОБА_35 спільно із ОСОБА_44 та за участю ОСОБА_43 організували систематичне надання ОСОБА_46 неправомірної вигоди у загальному розмірі 900 000 грн за вчинення ним дій в інтересах злочинної організації з використанням свого службового становища у сфері земельних питань та будівництва, позитивного голосування у склад виконавчого комітету Одеської міської ради про внесення в інтересах злочинної організації змін до бюджету м. Одеси, розподілу коштів за головними їх розпорядниками - виконавчими комітетами Одеської міської ради, а також встановлення тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами для споживачів м. Одеси, створюючи такими діями умови для діяльності злочинної організації.

Крім того, у травні 2022 року ОСОБА_35 спільно із ОСОБА_44 та за участю ОСОБА_43 надали заступнику Одеського міського голови - директору департаменту фінансів Одеської міської ради ОСОБА_47 неправомірну вигоду у розмірі 300 000 грн.

Повідомлена ОСОБА_7 підозра відповідає стандарту обґрунтованості.

Відносно ОСОБА_7 існують ризики переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.

Враховуючи викладені ризики та особливо великий ризик продовження вчинення кримінальних правопорушень в складі злочинної організації застосування до підозрюваного, як члена злочинної організації особливо наближеного до її організаторів запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення визначеного судом розміру застави, а відповідно перебування підозрюваного на волі після внесення такої застави створює йому умови та можливості продовжувати сприяти керівництву злочинної організації у злочинній діяльності та безпосередньо приймати участь у вчиненні корупційних кримінальних правопорушень.

Слідчий суддя під час вирішення питання про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу не надав належної оцінки факту того, що в ході проведення обшуку у кабінеті останнього виявлено посвідчення про відрядження, видане ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» на ім`я ОСОБА_48, відповідно до якого міститься запис про майбутнє вибуття ОСОБА_7 до м. Відень, Австрія 08.12.2022 із терміном відрядження на 13 днів. При цьому, згідно інформації що одержана за результатами проведення НСРД відносно ОСОБА_7 (протокол від 19.09.2022 №04/39261, протокол огляду від 02.12.2022) зафіксовано розмову із дружиною про квартиру у місті Відні, яку сім`я ОСОБА_7 орендує до березня 2023 року.

Водночас, слідчим суддею не у повній мірі оцінено майновий стан ОСОБА_7, який згідно наданих суду доказів свідчить про можливість підозрюваного довгий час перебування за кордоном.

Не належно оцінено наявність доказів вжиття заходів конспірації, використання спеціальної техніки для протидії роботи правоохоронних органів, розмови з ОСОБА_13, у ході якої ОСОБА_12 повідомляє ОСОБА_13, що необхідно сховатись від правоохоронних органів аби не бути викритим у їх злочинній діяльності. У подальшому такі вказівки передаються підлеглим, у тому числі ОСОБА_7 .

Не відповідають висновки суду фактичним обставинам справи і в частині наявності реального ризику знищення чи спотворення доказів з метою ухилення від кримінальної відповідальності, особливо це стосується вказівок наданих ОСОБА_7 знищити усі записи (чорнову бухгалтерію), видалити інформацію з телефонів.

Захисником підозрюваного ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_8 у апеляційній скарзі ставиться вимога про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.12.2022 та постановлення нової, якою слід відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 .

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено наступне.

Вказана ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.12.2022 неповною мірою відповідає вимогам статті 370 КПК України щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості, а отже має бути скасована з таких підстав.

Загальні гарантії стосовно невинуватості особи детективами Національного антикорупційного бюро України та прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури дотримані не були, а слідчий суддя на ці порушення уваги не звернув та під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу зобов`язання, визначені п. 1, 2 і 3 ч.1 ст.194 КПК України виконав формально.

За наслідками судового розгляду не було встановлено наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення. Не було доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор. Також не було обґрунтовано твердження про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, у повідомленні про підозру, складеному 06.12.2022, ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255 та ч.3 ст. 369 КК України.

Утім, у витягах з ЄРДР міститься інформація про те, що ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_7 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КПК України. Натомість, до ЄРДР у даному кримінальному провадженні відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 255 КК України не вносилися.

Крім того, 13.10.2022 до ЄРДР внесено дані про систематичне надання ОСОБА_13 спільно з ОСОБА_12 за попередньою змовою з ОСОБА_49 неправомірної вигоди посадовим особам Одеської міської ради ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_50 . Однак про жодне входження цих службових осіб у «злочинні організації» у цій інформації не йдеться. Згадка у повідомлення про підозру про посадових осіб Одеської міської ради ( ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25 ) зроблена умисно для утворення уяви наявності в злочинній організації необхідної кількості членів.

Усі матеріали, які обґрунтовують підозру та клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 - це протоколи НСРД, які зроблені з грубими порушеннями вимог КПК України.

Отже детективи Національного антикорупційного бюро України та прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури фактично повідомили про підозру ОСОБА_7 та зажадали взяття його під варту виключно на підставі записів достеменно не встановлених осіб, які нібито вказували, що слід обліковувати якісь кошти або згадували про незрозумілі речі та осіб, яких ідентифіковано як нібито службових осіб Одеської міської ради виключно на припущеннях детективів та прокурорів, що власне й не заперечувалося у судовому засіданні.

Також виключно на припущеннях побудовані й твердження щодо наявності усіх без винятку ризиків.

В своїй апеляційній скарзі захисник стверджує, що усі наведені у апеляційній скарзі доводи переконливо свідчать, що підстав для задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 у слідчого судді не було взагалі, оскільки повідомлення про підозру в своїй кваліфікації не відповідає вимогам закон, інформацію про один із інкримінованих злочині (ч. 2 ст. 255 КК України) взагалі не внесено до ЄРДР, а обґрунтування ризиків зводиться до вигадок органу досудового розслідування та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Доводи, на підставі яких визначено заставу, не узгоджуються з базовими вимогами, викладеними у ст. 182 КПК України, оскільки статки підозрюваного ОСОБА_7 визначено довільно, на підставі власних припущень, а також, виходячи з вартості квартир, що будуються чи здані в експлуатацію, які за версією органу досудового розслідування мають належати злочинній організації.

3. Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 свою апеляційну скаргу підтримав та наполягав на її задоволенні, прохав відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора. Вказав, що ОСОБА_7 було незаконно затримано. Наполягав на відсутності будь-яких підстав вважати, що його підзахисний був учасником злочинної організації, оскільки, виходячи з матеріалів провадження, до складу такої злочинної організації входили лише три особи. Заставу за ОСОБА_7 було внесено третіми особами, оскільки він особисто не має таких коштів.

Захисник ОСОБА_9 та підозрюваний ОСОБА_7 апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 підтримали та прохали її задовольнити. Заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора. Звернула увагу на характеризуючи ОСОБА_7 обставини та зазначила, що останній є єдиним годувальником у сім`ї, має міцні соціальні зв`язки, а тому у нього відсутні будь які підстави для переховування.

Прокурор у судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав та прохав її задовольнити, заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту. З приводу тверджень сторони захисту щодо невідповідності правової кваліфікації за ст.255 КК України через відсутність необхідної кількості осіб залучених до злочинної організації, зазначив, що у даному кримінальному провадженні про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень повідомлено уже більше, ніж шести особам.

4. Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали апеляційного провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 в частині недоведення обґрунтованості підозри щодо вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.3 ст. 369 КК України, Суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків (ч. 1 ст. 177 КПК України).

В даному випадку йде мова про забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка набула певного процесуального статусу у кримінальному провадженні.

Тобто, можливість застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобіжного заходу нерозривно пов`язана із набуттям особою відповідно процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, що створює нові ризики відносно дотримання такою особою належної процесуальної поведінки.

Жоден із заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі - застосування запобіжного заходу, не може застосовуватися без доведення обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення.

Оцінка критерію обґрунтованості підозри здійснюється слідчим суддею, судом в ході розгляду відповідного клопотання слідчого, прокурора.

Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Право підозрюваного "знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють" (пункт 1 частини третьої статті 42 КПК України) кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст.

Повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.

Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і в такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на подальше формулювання обвинувачення.

Сформульована підозра встановлює межі, у яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту.

З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених статтею 42 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення ( ч. 1 ст. 194 КПК України).

Відповідно до матеріалів апеляційного провадження, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52022000000000057 від 22 лютого 2022 року за підозрою ОСОБА_12, ОСОБА_13, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч.3 ст. 369 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.3 ст. 369 КК України.

05 грудня 2022 року ОСОБА_7 було затримано за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.3 ст. 369 КК України, а 06 грудня 2022 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні цих кримінальних правопорушень.

За переконанням органу досудового розслідування, у період з листопада 2021 року по теперішній час у місті Одеса сформувалася та діяла злочинна організація під керівництвом ОСОБА_13 і ОСОБА_12, до складу якої увійшли ОСОБА_7, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 та інші особи, кожен із яких був готовий до виконання дій відповідно до узгодженого напрямку злочинної діяльності, пов`язаної з використанням повноважень Одеської міської ради. Сформована злочинна організація має чіткі ознаки ієрархічності, стійкості та спроможності до функціонування. ОСОБА_13 і ОСОБА_12, як організатори та керівники злочинної організації керували підготовкою і вчиненням злочинів, забезпечували фінансування витрат та організовували приховування протиправної діяльності злочинної організації, об`єднували дії інших співучасників, спрямовані на вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, координуючи дії вказаних осіб, розподіляли обов`язки між членами злочинної організації.

Відповідно до повідомлення про підозру, врученого ОСОБА_7, його роль у злочинній організації полягала у веденні обліку коштів та іншого майна (квартири, апартаменти, інші приміщення), здобутих злочинним шляхом у вигляді одержання неправомірної вигоди від представників суб`єктів господарської діяльності, зацікавлених у прийнятті Одеською міською радою рішень; виконанні вказівок керівників злочинної організації ОСОБА_13 і ОСОБА_12 щодо підготовки коштів та їх передачі у вигляді неправомірної вигоди учасникам злочинної організації із числа службових осіб Одеської міської ради; прийнятті, обліку та накопиченні коштів у розмірі 10% від загального обсягу перерахованих головними розпорядниками бюджетних коштів, які одержані службовими особами Одеської міської ради у вигляді неправомірної вигоди від суб`єктів господарювання, що постачають товари, виконують роботи та надають послуги за рахунок коштів бюджету Одеської територіальної громади (т. 1, а.с. 29-48).

Доводи захисника про те, що докази, надані стороною обвинувачення у цьому кримінальному провадженні не свідчать про обґрунтованість підозри є безпідставними, оскільки підозра відносно ймовірного вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень підтверджується, зокрема, протоколами за результатами проведення оперативно-розшукових заходів (т.3, а.с. 1-51), протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (т.3, а.с. 52 - 124, т.4, а.с. 83 - 90), рішеннями Одеської міської ради (т.3, а.с. 125, 128 - 129), протоколами огляду (т.3, а.с. 126 - 127, 134 - 158).

Слідчий суддя, суд на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості, крім очевидно недопустимих, для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Натомість слідчий суддя, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною і достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів та подальшого здійснення досудового розслідування кримінального провадження.

Невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 52022000000000057 кваліфікації кримінального правопорушення саме за ч. 2 ст. 255 КК України, а лише за ч. 1 ст. 255 КК України жодним чином не впливає на існування обґрунтованої підозри відносно можливого вчинення ОСОБА_7 інкримінованих дій. Так, кваліфікація дій ОСОБА_7 саме за ч. 2 ст. 255 КК України відображає саме роль (участь у злочинній організації) підозрюваного, яку, за переконанням органу досудового розслідування, відігравав ОСОБА_7 у ймовірному вчиненні кримінального правопорушення. В той же час, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підозрюють саме у створенні злочинної організації, керівництві такою організацією або її структурними частинами, що охоплюється саме ч. 1 ст. 255 КК України. При цьому до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості саме за фактом створення та діяльності вказаної організації в цілому.

Щодо посилань захисника ОСОБА_8 на необґрунтованість підозри в частині вчинення підозрюваним ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.3 ст.369 КК України через потенційну неможливість доведення даного факту виключно матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, колегія суддів відзначає, що на даному етапі досудового розслідування матеріали кримінального провадження, додані до клопотання про обрання запобіжного заходу, на які колегія суддів посилалась вище, дозволяють дійти висновку про можливу причетність особи до вчинення кримінального правопорушення і є достатніми для застосування щодо особи обмежувальних заходів та подальшого здійснення досудового розслідування кримінального провадження. Питання щодо достатності та переконливості доказів у їх сукупності, які підіймає захисник ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі мають вирішуватись судом під час розгляду по суті обвинувального акту, у разі коли сторона обвинувачення дійде висновку про достатність доказів для його спрямування до суду.

З огляду на наведене, колегія суддів, перевіряючи обґрунтованість підозри, дійшла до висновку, що підозра про вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.3 ст. 369 КК України є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Вказане було належно встановлено слідчим суддею Вищого антикорупційного суду при постановленні ухвали про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу, а тому Суд відхиляє доводи апеляційної скарги захисту в цій частині.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора в частині обґрунтованості підозри, колегія суддів, з огляду на ту обставину, що в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя дійшов до висновку про існування обґрунтованої підозри як елементу, необхідного для вирішення питання про обрання запобіжного заходу, і доводи апеляційної скарги прокурора жодним чином не впливають на висновки слідчого судді в цій частині, констатує відсутність необхідності окремої оцінки таких доводів.

Відносно доводів апеляційних скарг з приводу існування відносно підозрюваного ОСОБА_7 ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Суд дійшов наступних висновків.

В оскаржуваній ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.12.2022 встановив існування відносно ОСОБА_7 ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні; знищити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Натомість, слідчим суддею не встановлено існування ризику щодо вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 .

Реальне існування ризику підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером останнього, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

В даному випадку, колегія суддів, встановлюючи існування ризику переховування ОСОБА_7 від органу досудового розслідування/суду, бере до уваги відомості щодо особи підозрюваного, його сімейного стану, способу життя, тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа та тяжкість покарання, яке може бути призначене у разі встановлення вини особи та приходить до висновку про його існування.

Підозрюваний ОСОБА_7 є громадянином України, досяг 46 - річного віку, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину та інших членів сім`ї (т.2, а.с. 99-104, т. 4, а.с. 35-40).

ОСОБА_7 та члени його родини має доходи від трудової діяльності, а також рухоме та нерухоме майно, здійснювали численні закордонні поїздки (т.2, а.с. 112-137). У тимчасовому володінні родини ОСОБА_7 перебуває житло у м. Відень (т.2, а.с.138-140). Навіть після введення в дію воєнного стану, до повідомлення про підозру, ОСОБА_7 неодноразово здійснювався перетин кордону. Відповідно до наказу ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «ОДЕСА» від 25.12.2022 №15/ВД, ОСОБА_7 у період із 08.12.2022 по 20.12.2022 мав залишити територію України через відрядження до м. Відень (т.4, а.с. 71-72).

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_7 повідомлено про підозру, а саме за ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 369 КК України, із врахуванням положень ст.ст. 45, 69 та 75 КК України, у разі доведення вини особи передбачають можливість призначення покарання у виді реального позбавлення волі від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

А тому, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, про достатньо ймовірне існування на момент розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу ризику переховування ОСОБА_7 на від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. У той же час, застосована слідчим суддею застава у розмірі 19 848 000 грн та покладені на ОСОБА_7 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, є релевантними та достатніми для запобігання його реального настання. Враховуючи викладене, Суд відхиляє доводи апеляційної скарги захисника у цій частині.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора в частині існування ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, колегія суддів з тих же підстав як і у випадку з доводами апеляційної скарги прокурора в частині наявності обґрунтованої підозри, наведених вище, констатує відсутність необхідності окремої оцінки таких доводів.

Колегія суддів погоджується, що слідчим суддею цілком вірно встановлено достатньо ймовірне існування відносно ОСОБА_7 ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні № 52022000000000057.

Враховуючи встановлений КПК України порядок отримання показань від свідків, на різних етапах кримінального провадження ризик такого впливу зберігається до моменту отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Так, на початковій стадії досудового розслідування показання свідків отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

До моменту затримання ОСОБА_7 детективами Національного антикорупційного бюро України свідки не викликалися та не допитувалися, оскільки існував ризик повідомлення такими особами про цей факт іншим ймовірним особам, що мало б негативні наслідки для здійснюваного кримінального провадження.

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати наявність можливості незаконного впливу на свідків зі сторони зацікавленої особи, яким є підозрюваний, з метою формування певної позиції шляхом викривлення показань свідків чи надання останніми неправдивих показань.

У матеріалах судового провадження містяться протоколи за результатами проведення оперативно-розшукових заходів та протоколи за результатами негласних слідчих (розшукових) дій, у яких зафіксовано активну комунікацію між собою осіб, які є свідками та підозрюваними у кримінальному провадженні № 52022000000000057, їх навички працювати у команді, в стресових ситуаціях, під час постійних змін (т. 2, а.с. 1 - 124).

Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду на час постановлення оскаржуваної ухвали цілком обґрунтовано встановлено існування ризику відносно підозрюваного ОСОБА_7 можливого впливу на свідків. А тому Суд відхиляє доводи апеляційної скарги захисника у цій частині та не оцінює доводи апеляційної скарги прокурора, з підстав наведених вище, в частині оцінки доводів апеляційної скарги прокурора щодо обґрунтованості підозри та існування ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Також колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення з огляду на те, що орган досудового розслідування продовжує здійснювати збір доказів у кримінальному провадженні №52022000000000057 від 22.02.2022.

Тому, враховуючи процесуальні дії та заходи, які ще належить здійснити органу досудового розслідування, існування реальних підстав вважати, що особами уже вживалися заходи задля приховування своєї діяльності (т. 3, а.с. 57 (зворотна сторона), 98 (зворотна сторона), 113 (зворотна сторона)), ризик знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на даному етапі здійснення досудового розслідування є актуальним. А тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 у цій частині та не оцінює доводи апеляційної скарги прокурора, з підстав наведених вище, в частині оцінки доводів апеляційної скарги прокурора щодо обґрунтованості підозри, існування ризиків переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та здійснення незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні № 52022000000000057.

Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді відносно недоведення існування ризику щодо вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, оскільки прокурором під час апеляційного перегляду не наведено жодних обґрунтованих доводів, які б могли переконати колегію суддів в існуванні обставин, що вказували б на реальність зазначеного ризику та помилковість висновків слідчого судді. А тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги прокурора у цій частині.

Відносно доводів апеляційних скарг щодо можливості застосування відносно ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, Суд дійшов наступних висновків.

Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Запобіжні заходи класифікують за критерієм їх спрямованості відокремлювати особу, щодо якої вони застосовуються, від її звичайного суспільного середовища. За цим критерієм запобіжні заходи поділяють на ізоляційні та неізоляційні запобіжні заходи.

У кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи (ч. 1 ст. 176 КПК): 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Обираючи один із запобіжних заходів, слід зважати, що їх види наведено у порядку зростання ступеня суворості. Відповідно найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Ухвалою від 07.12.2022 було застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02.02.2023, із визначенням застави у розмірі 8 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 19 848 000 грн. та визначенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Тобто, слідчим суддею визначено відносно підозрюваного ОСОБА_7 найсуворіший запобіжний захід, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).

Застава є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні зобов`язання підозрюваного, обвинуваченого перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Свобода підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат.

Крім того, обов`язки, покладені на підозрюваного ОСОБА_7 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

3) повідомляти детективів Національного бюро, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

5) носити електронний засіб контролю;

6) здати на зберігання детективам Національного бюро свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну - зумовлюють встановлення процесуального контролю за дотриманням ОСОБА_7 належної процесуальної поведінки та додатково запобігають настанню ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи у сукупності усі відомості про особу підозрюваного ОСОБА_7, а також фактичні обставини у кримінальному провадженні№ 52022000000000057, на даному етапі кримінального провадження можливість застосування відносно підозрюваного саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави та покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України оцінюється як цілком обґрунтована.

Застосований альтернативний запобіжний захід у вигляді застави повністю не обмежує свободу пересування підозрюваного ОСОБА_7, але зобов`язує належним чином виконувати свої обов`язки як підозрюваного під ризиком втрати грошових коштів у розмірі 8 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 19 848 000 грн та застосування відносно нього більш суворішого запобіжного заходу. А тому Суд відхиляє доводи апеляційних скарг як прокурора та захисника у цій частині.

Оцінюючи доводи апеляційних скарг щодо розміру застави, визначеного слідчим суддею, колегія суддів зазначає наступне.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; "професійне середовище" підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 6 статті 12 КК України передбачено, що особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та не вчинялися заходи щодо уникнення настання ймовірної кримінальної відповідальності.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків підозрюваним. В такому випадку для Суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди. Сума застави, на думку колегії, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.

Отже, так як законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду. Розмір збитків, завданих ймовірним вчиненням злочину, для визначення розміру застави не є визначальним, адже судом мають враховуватися усі обставини кримінального провадження у сукупності.

З моменту набрання у 2012 році чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України, вказаний кодекс, як і Кримінальний кодекс України, починаючи із 2015 року зазнали суттєвих змін через викладення в новій редакції ст. 45 КК України та викладення в новій редакції інших статей Особливої частини КК України щодо злочинів у сфері корупційної діяльності. Тобто розмір застави, визначений статтею 182 КПК України, встановлює градацію її розмірів без урахування наявності у КК України складів злочинів, що визнані як національним законодавством, так і міжнародними актами корупційними після 2012 року.

Хоч максимальна межа, вказана у п. 3 ч. 5 ст. 182 КК України, визначена до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є значною, така сума не завжди є достатньою для гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні корупційних злочинів осіб.

Злочин, передбачений ч. 3 ст. 369 КК України, у тому числі у вчиненні якого повідомлено про підозру ОСОБА_7, відповідно до примітки ст. 45 КК України є корупційним.

Корупційна діяльність безпосередньо пов`язана з великими обсягами активів, які можуть становити значну частку ресурсів держави та які ставлять під загрозу політичну стабільність і сталий розвиток держави.

Відповідно до абзацу 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998 корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства.

Корупція спотворює моральний стан будь-якого суспільства; порушує соціально-економічні права бідних та незахищених прошарків суспільства; підриває демократію; руйнує верховенство права, яке є основою кожного цивілізованого суспільства; затримує розвиток; та позбавляє суспільство, і зокрема, бідних, переваг вільного та відкритого змагання ( Лімська декларація від 11.09.1997, прийнята на VIII Міжнародній конференції по боротьбі з корупцією, Ліма, Перу, 7-11 вересня 1997 року).

Корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства (абз.5 преамбули Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) від 27.01.1999, ратифікованої Законом України № 252-V від 18.10.2006, що набрала чинності 01.03.2010).

Абзацами 2, 4 преамбули до Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003, ратифікованої Законом України №251-V від 18.10.2006, що набрала чинності 01.03.2010 встановлено, що корупція породжує серйозні проблеми і загрози для стабільності й безпеки суспільств, що підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності й справедливість та завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права. Випадки корупції, пов`язані з великими обсягами активів, які можуть складати значну частку ресурсів держави, ставлять під загрозу політичну стабільність і сталий розвиток цих держав.

З урахуванням надмірної суспільної небезпеки корупційних злочинів, ступінь втручання, здійснення якого допускається законодавцем під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження в кримінальних провадженнях за підозрою осіб у скоєнні корупційних кримінальних правопорушень, розмір застави може і має бути визначено на рівні, необхідному для забезпечення дієвості таких заходів.

Тому слідчий суддя Вищого антикорупційного суду за наслідком розгляду клопотання та дослідження сукупності усіх обставин у даному кримінальному провадженні, використовуючи надані йому дискреційні повноваження, достатньо обґрунтовано, на думку Суду, встановив, що розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості її внесення.

ОСОБА_7 є громадянином України, досяг 46- річного віку, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину (т.2, а.с. 99-104). Крім того, сторона захисту зазначала, що ОСОБА_7 утримує свою дружину, яка через введені карантинні заходи втратила роботу, та здійснює догляд за своєю матір`ю, яка є інвалідом, та свою старшу дочку, оскільки остання не перебуває у шлюбі та доглядає дитину. Підозрюваний у період із 2017 року по 2022 рік отримував доходи від трудової діяльності у «ВЕРТЕКС ЮНАЙТЕД», наразі повідомив, що працює фінансовим консультантом в ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса», а також є керівником ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА» і засновником ТОВ «НІКА».

В той же час сторона обвинувачення не змогла належним чином довести необхідність визначення відносно ОСОБА_7 застави у розмірі 62 050 000 грн, у зв`язку з чим слідчим суддею цілком обґрунтовано було прийнято рішення про визначення розміру застави на рівні 19 848 000 грн, що відповідає рівню життя підозрюваного ОСОБА_7 та його родини (т. 2, а.с. 112- 137, т.4, а.с. 42-46).

Відповідно до повідомлення від Державної установи «Київський слідчий ізолятор» від 09.12.2022 №08/18180ВС ОСОБА_7 було звільнено з-під варти 09.12.2022 у зв`язку із внесенням застави у повному обсязі (т.4, а.с. 117).

Тому, проаналізувавши матеріали апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що розмір застави, визначений слідчим суддею, є цілком обґрунтованим на даному етапі кримінального провадження.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 182 КПК України, внесення застави допускається як самим підозрюваним, та і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Одночасно з цим, втрата такого розміру застави може мати суттєвий негативний вплив на матеріальне становище ОСОБА_7 та зможе застерегти останнього від невиконання покладених на нього обов`язків.

Інших доводів, які б безумовно свідчили про існування підстав для скасування ухвали слідчого судді, апеляційні скарги прокурора та захисника не містять.

5. Висновки суду

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів оцінила в сукупності всі обставини, що характеризують особу підозрюваного, тяжкість інкримінованого йому злочину, відомості про його майновий стан, наявність у нього соціальних зв`язків, співрозмірність застосованого запобіжного заходу особі підозрюваного та дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг прокурора та захисника.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.12.2022 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4

Пошук

Документ № 108435490