- Головуюча суддя (ВАКС): Сікора К.О.
Справа № 991/254/23
Провадження № 1-кс/991/257/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
захисників адвокатів ОСОБА_4,
ОСОБА_5,
підозрюваного ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_6, у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 січня 2016 року за № 42016060360000008,
В С Т А Н О В И Л А :
І. Суть питання, що вирішується і за чиєю ініціативою воно розглядається
1.1. Відомості про клопотання
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з цим клопотанням про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 12 січня 2016 року за № 42016060360000008.
1.2. Зміст клопотання
1.2.1. Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, щодо розтрати державного майна ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» (надалі - ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3») в особливо великому розмірі, за попередньою змовою, шляхом зловживання своїм службовим становищем.
1.2.2. Так, у ході розслідування встановлено, що у період з 01.09.2014 по 03.10.2014 директор ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» ОСОБА_7 за попередньою змовою з начальником відділу постачання та збуту - заступником директора заводу з матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_6, всупереч ст. 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв», ст. 12 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 2 Порядку розбронювання і відпуску матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 № 533, здійснили незаконне розбронювання та відчуження без відповідного рішення Кабінету Міністрів України державного майна мобілізаційного резерву Державного агентства резерву України, а саме 20 двигунів УТД-20 (серійні номери: ЦОЗКТ447, С09КТ3764, Ц12ЖТО433, Ц1ОЖТО426, Ц04КТ0124, К11КТ3212, 79ВМР, Ц11ЖТ0430, Ц11ЖТО431, Ц12ЖТО432, Ц10ЖТ0428. У08КТ2295, Ц1ОЖТО427, Ц01КТ0122, 52HNH1, ЦО7КТ2224, Б03КТ2861, Ц12ЖT0434, E02KT2050) вартістю 4 532 500 гривень.
Так, ОСОБА_6 з 01.01.2011 призначено на посаду начальника відділу постачання та збуту ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», та в подальшому 01.10.2012 переведено на посаду заступника директора - начальника відділу матеріально-технічного забезпечення, яку він обіймав до 10.02.2015.
На займаній посаді ОСОБА_6 відповідно до його посадової інструкції, в редакції що діяла на той час, мав такі завдання та обов`язки: забезпечувати контроль за станом запасів матеріалів і комплектуючих виробів, додержанням лімітів на відпускання матеріальних ресурсів і їх витраченням у підрозділах підприємства за прямим призначенням; керувати інвентаризацією на складах і аналізувати її результати; здійснювати керування і контроль за організацією приймання, зберігання, обслуговування і відправлення БТ техніки і товарної продукції; укладати та підписувати договори, пов`язані з матеріально-технічним забезпеченням підприємства за виданою довіреністю; забезпечувати зберігання на складах майна і надавати необхідну допомогу завідуючим складів в організації правильного зберігання майна.
Таким чином, у період з 01.01.2011 до 10.02.2015 ОСОБА_6, обіймаючи посаду заступника директора ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» - начальника відділу матеріально-технічного забезпечення, був наділений повноваженнями, пов`язаними із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, був службовою особою.
Разом з тим п. 29 статуту ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» передбачено, що Підприємство зобов`язано виконувати затверджене мобілізаційне завдання (замовлення) з капітального ремонту на особливий період, завдання щодо створення, розвитку та утримання мобілізаційних потужностей, завдання з накопичення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та створення страхового фонду документації, планування та здійснення в мирний час заходів щодо мобілізаційної підготовки, передбачених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», іншими законами та нормативно-правовими актами Уряду.
Встановлено, що 06.05.1984 до складу матеріального резерву ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» закладено 30 двигунів УТД-20, 25 з яких 11.04.2005 відпущено зі складу.
Крім того, 20.09.1984 до складу матеріального резерву ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» закладено 15 двигунів УТД-20.
Таким чином, станом на 01.07.2012, тобто станом на дату першої звірки майна мобілізаційного резерву (двигунів УТД-20) з часу призначення ОСОБА_7 на посаду директора ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», на території підприємства перебували матеріальні цінності мобілізаційного резерву, а саме 20 двигунів УТД-20 із наступними серійними номерами: Ц12ЖТ0434, Ц11ЖТ0431, Ц04КТ0124, С09КТ3764, Ц12ЖТ0433, Ц1ОЖТ0427, 52HNH1, Ц10ЖТ0426, Ц12ЖТ0432, Б03КТ2861, Е02КТ2050, Ц01КТ0122, Ц07КТ2224, Ц11ЖТ0430, 79ВМР, Ц03КТ4447, Ц10ЖТ0429, Ц10ЖТ0428, К11КТ3212, У08КТ2295.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Закону України «Про державний матеріальний резерв» Державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях i в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюються незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).
Загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поновлення освіження (поновлення), переміщення запасів та державного матеріального резерву визначені Законом України «Про державний матеріальний резерв», та Порядком формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1129 (надалі - Порядок).
З положень ст. ст. 1, 2, 4, 5, 11, 12, 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», п. п. 4, 9, 12, 17, 18, 22, 23 Порядку слідує, що всі операції, пов`язані з вибуттям, рухом або освіженням матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву, відображаються у передбачених законодавством документах та проводяться на підставі актів Кабінету Міністрів України або розпорядчих документів Держрезерву України.
В свою чергу, перебуваючи на посаді директора ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», ОСОБА_7 був обізнаний про кількість та вартість майна, наявного на ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», у зв`язку з чим в останнього у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 01.09.2014 виник умисел на розтрату матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що перебували у його віданні, а саме 20 двигунів УТД-20.
З метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_7 не пізніше вересня 2014 року (більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) залучив до злочинної діяльності заступника директора заводу - начальника відділу матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_6 .
У зв`язку з цим, ОСОБА_7 надав вказівку ОСОБА_6 протиправно та всупереч діючому законодавству вилучити зі складу «недоторканних запасів» (надалі - склад Н/З) ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» матеріальні цінності мобілізаційного резерву, а саме 20 двигунів УТД-20 із наступними серійними номерами: Ц12ЖТ0434, Ц11ЖТ0431, Ц04КТ0124, С09KT3764, Ц12ЖТ0433, Ц10ЖТ0427, 52HNHI Ц10ЖТО426, Ц12ЖТ0432, Б03КТ2861, E02KT2050, Ц01КТ0122, Ц07КТ2224, Ц11ЖТ0430, 79ВМР, Ц03КТ4447, Ц10ЖТ0429, Ц10ЖТ0428, К11КТ3212, У08KT2295.
В свою чергу на виконання вказівки ОСОБА_7, ОСОБА_6 в період часу з 01.09.2014 по 26.09.2014 (більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) викликав з відпустки завідуючого складом Н/З ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» (на якому зберігалися матеріальні цінності мобілізаційного резерву) ОСОБА_8, який не був обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_7 та ОСОБА_6, та наказав йому видати матеріальні цінності мобілізаційного резерву, а саме 20 двигунів УТД-20 із наступними серійними номерами: Ц12ЖТ0434, Ц11ЖТ0431, Ц04КТ0124, С09КТ3764, Ц12ЖТ0433, Ц10ЖТ0427, 52HNH1, Ц10ЖТ0426, Ц12ЖТ0432, Б03КТ2861, E02KT2050, Ц01КТ0122, Ц07КТ2224, Ц11ЖТ0430, 79ВМР, Ц03КТ4447, Ц10ЖТ0429, Ц10ЖТ0428, К11КТ3212, У08КТ2295 в Цех № 2, спершу видавши 7 таких двигунів.
ОСОБА_8, не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_7 та ОСОБА_6, виконуючи протиправний наказ ОСОБА_6, у період часу з 01.09.2014 по 26.09.2014 (більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) передав 7 двигунів із 20 двигунів УТД-20 із наступними серійними номерами: Ц12ЖТ0434, Ц11ЖТ0431, Ц04КТ0124, С09КТ3764, Ц12ЖТ0433, Ц10ЖТ0427, 52HNH1, Ц10ЖТ0426, Ц12ЖТ0432, Б03КТ2861, EO2KT2050, Ц01КТ0122, ЦО7КТ2224, Ц11ЖТ0430, 79ВМР, Ц03КТ4447, Ц10ЖТ0429, Ц10ЖТ0428, К11КТ3212, У08КТ2295, до цеху № 2.
У подальшому, не пізніше 02.10.2014 (більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_6 наказав начальнику Цеху № 2 ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» ОСОБА_9 підготувати службову записку про видачу 20 двигунів УТД-20 для переконсервації, проте не проводити переконсервацію, а здійснити передпродажну підготовку двигунів УТД-20 та частину передати до цеху № 1 ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» для використання для виробничих потреб підприємства, а частину передати до складу готової продукції ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3».
ОСОБА_9, в свою чергу, не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та про те, кому належать двигуни, що зберігались на складі «НЗ», про порядок розпорядження ними, під диктування ОСОБА_6 особисто написав та підписав службову записку про видачу 20 двигунів УТД-20 для переконсервації на ім`я Директора ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» ОСОБА_7, який в свою чергу здійснив на ній резолюцію « ОСОБА_10 ОСОБА_8 » та поставлено особистий підпис.
Згодом, на виконання вказаної резолюції завідуючий складом «НЗ» ОСОБА_8 видав до цеху № 2 ще 13 двигунів, а саме: 02.10.2014 - 7 двигунів та 03.10.2014 - ще 6 двигунів.
У той же час, з огляду на те, що ні Кабінетом Міністрів України, ні Державним агентством резерву України не приймалося рішення та не видавалось документів щодо розбронювання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а саме 20 двигунів УТД-20 із наступними серійними номерами: Ц12ЖТ0434, Ц11ЖТ0431, Ц04КТ0124, С09КТ3764, Ц12ЖТ0433, Ц10ЖТ0427, 52HNH1, Ц10ЖТ0426, Ц12ЖТ0432, Б03КТ2861, E02KT2050, Ц01КТ0122, Ц07КТ2224, Ц11ЖТ0430, 79ВМР, Ц03КТ4447, Ц10ЖТ0429, Ц10ЖТ0428, К11КТ3212, У08КТ2295, що зберігалися на ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», дії ОСОБА_7 та ОСОБА_6 щодо вилучення та розпорядження вказаним майном вчинено всупереч п. 17 Порядку, ч. 3 ст. 4, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв».
В ході досудового розслідування встановлено, що станом на дату протиправного вилучення зазначених вище двигунів УТД-20, тобто на 02.10.2014 їх вартість складала 4 532 400 грн.
Отже, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 виконано всі дії злочинного умислу, спрямованого на розтрату майна державного агентства резерву України, а саме: у період з 01.09.2014 до 03.10.2014 організовано протиправне вилучення зі складу «НЗ» ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» 20 двигунів УТД-20 із наступними серійними номерами: Ц12ЖТ0434, Ц11ЖТ0431, Ц04КТ0124, С09КТ3764, Ц12ЖТ0433, Ц10ЖТ0427, 52HNH1, Ц10ЖТ0426, Ц12ЖТ0432, Б03КТ2861, Е02КТ2050, Ц01КТ0122, Ц07КТ2224, Ц11ЖТ0430, 79ВМР, Ц03КТ4447, Ц10ЖТ0429, Ц10ЖТ0428, К11КТ3212, У08КТ2295 вартістю 4 532 400 грн, що зберігалися на ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» як матеріальні цінності мобілізаційного резерву, та використання їх на власний розсуд, тобто розтрачено майно Державного агентства резерву України на суму 4 532 400 грн, що більше ніж у шістсот разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і, згідно з п. 4 примітки до ст. 185 КК України, є особливо великим розміром, чим одночасно завдано матеріальну шкоду державі на вказану суму.
1.2.3. За цими фактами 21.11.2022 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
1.2.4. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.11.2022 до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладенням на підозрюваного обов`язків, з числа передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 23.01.2023.
1.2.5. Разом з тим, за твердженням прокурора, закінчити досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні до завершення строку дії покладених на підозрюваного обов`язків не виявляється за можливе у зв`язку з необхідністю проведення окремих слідчих та процесуальних дій, зокрема: (1) витребувати додаткову інформацію та документи від ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» щодо ведення обліку матеріальних ресурсів, зокрема, майна мобілізаційного резерву; (2) допитати в якості свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та інших працівників ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» щодо обставин ремонту БМП в 2014 році та відновлення мобілізаційного резерву, закладеного в ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», після вилучення із нього 20 двигунів УТД-20; (3) встановити та допитати в якості свідків працівників ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», які здійснювали ремонт БМП та їх комплектуючих в 2014 році щодо обставин заміни двигунів, що підлягали ремонту, майном мобілізаційного резерву - двигунами УТД-20; (4) відкрити матеріали кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України; (5) виконати вимоги ст. 293 КПК України.
1.2.6. Під час розгляду питання застосування запобіжного заходу встановлено наявність щодо підозрюваного ризиків переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на іншого підозрюваного, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які на теперішній час не змінилися та не зменшилися.
1.2.7. Враховуючи факт продовження існування вказаних ризиків, неможливість запобігання їм у разі скасування, припинення або зменшення обсягу обов`язків, покладених на підозрюваного, зважаючи на необхідність проведення окремих слідчих та процесуальних дій у провадженні та подальшого виконання вимог ст. ст. 290, 293 КПК України, на думку прокурора, є необхідним продовження строку дії обов`язків, які покладені на підозрюваного ухвалою слідчого судді від 23 листопада 2022 року, на строк 2 місяці.
ІІ. Позиція сторін
2.1. У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав, викладених у його мотивувальній частині.
При цьому прокурор просив залишити без розгляду клопотання в частині питання продовження дії обов`язку «здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну» з огляду на його помилкове зазначення в клопотанні.
2.2. Сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку дії вказаних обов`язків відносно підозрюваного, покликаючись на недоведення обставин, регламентованих п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.
Підозра не відповідає критеріям обґрунтованості, а заявлені ризики є недоведеними та обумовлюються виключно припущеннями, в той час, як підозрюваний є пенсіонером, інвалідом II групи, так як у 2016 році в нього було встановлено діагноз цироз печінки з рядом супутніх захворювань та ускладнень.
Дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_14 також є інвалідом II групи, була учасником ліквідації аварії на ЧАЕС. У 2021 році ОСОБА_14 перебувала на лікування у КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» ЖОР з діагнозом - злоякісне новоутворення прямої кишки.
Відповідно, на думку сторони захисту, незадовільний стан здоров`я ОСОБА_6 та його дружини також робить небезпечним продовження покладення на нього обов`язку не відлучатися з населеного пункту, де він проживає, тому що це ускладнить термінове відбуття до медичного закладу у разі виникнення такої необхідності.
Не є слушним це зобов`язання і в ключі фактичної ситуації в державі, а саме прокурором, на думку сторони захисту, не враховано складну безпекову ситуацію на території України - періодичні ракетні обстріли Російською Федерацією та постійну загрозу чергового наступу, зокрема, і на Житомирську область, де підозрюваний мешкає, з боку Республіки Білорусь.
Вказує сторона захисту і на те, що ризик втечі не може бути встановлений на основі суворості можливого покарання, тим паче, коли розслідування триває понад 7 років та ОСОБА_6 у ході цього часу неодноразово викликався органом досудового розслідування, надавав всі необхідні пояснення та показання щодо обставин кримінального провадження, й протягом всього часу розслідування не переховувався.
Незважаючи на те, що Правилами перетину державного кордону, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, жодних обмежень щодо виїзду за межі країни для чоловіків понад 60 років не передбачено, ОСОБА_6 не виїхав з країни.
Щодо доводів прокурора про наявність у ОСОБА_6 достатніх джерел для існування та, у зв`язку із цим, можливості виїхати за межі України, то сторона захисту зауважила, що на все майно підозрюваного було накладено арешт, тому він жодним чином не може його продати та отримати кошти для свого існування за кордоном.
Окрім того, ОСОБА_6 не має паспорту громадянина України для виїзду за кордон, що підтверджується повідомленням Управління ДМС України в Житомирській області від 11.04.2016 № 2.1/Л-44.
Ризик впливу на свідків є недоведеним, адже за час розслідування з 12.01.2016 і до сьогодні ОСОБА_6, знаючи про наявність такого кримінального провадження, ні на кого не впливав, а будь-яких доказів, які підтверджували б протилежне, прокурором не надано.
Відмітила сторона захисту і те, що прокурором у клопотанні не обґрунтовано i не підтверджено значення для кримінального провадження продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а отже, на думку захисників, подане клопотання загалом є формальним та не переслідує жодної легітимної мети.
ІІІ. Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали
3.1. Слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішенні порушеного питання, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.
3.2. Кримінально-процесуальне законодавство (КПК України)
Запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості провадження (ч. ч. 1, 2 ст. 131 КПК України).
Частиною 7 ст. 194 КПК України визначено, що обов`язки, передбачені ч. 5 і 6 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України регламентовано порядок розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою в т.ч. таке клопотання, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження строку дії обов`язків; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали.
Вирішуючи питання щодо слушності продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного, слідчий суддя має з`ясувати наявність ряду обставин, на які вказує прокурор:
3.3. Щодо обґрунтованості підозри
3.3.1. Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, п. 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).
Тлумачення поняття «обґрунтованості» буде залежати від усіх обставин справи («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, § 32). Під поняттям «обґрунтованої підозри» у скоєнні кримінального правопорушення розуміється «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин» («Ilgar Mammadov проти Азербайджану», § 88; «Erdag.z проти Туреччини», § 51).
Вирішення питання про наявність «обґрунтованої підозри» потребує встановлення: (і) фактичної складової, що включає наявність фактичних обставин, що вказують на причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення; (іі) матеріально-правової складової, що включає наявність у діянні особи складу певного правопорушення за національним кримінальним законом.
Для дотримання фактичної складової підозри щодо причетності особи до вчинення кримінального правопорушення необхідна наявність певних об`єктивних підстав (фактів або інформації), на основі яких можна небезпідставно стверджувати, що відповідна особа могла вчинити злочин. Наявність таких «об`єктивних підстав» має підтверджуватися певними відомостями чи доказами, які повинні відповідати вимогам належності та допустимості, при цьому бути достатніми для висновку про причетність певної особи до вчинення конкретного кримінального правопорушення.
Слідчий суддя виходить з того, що:
(1) докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16), у той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК України),
(2) слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу з урахуванням того, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для обґрунтування засудження чи для навіть пред`явлення обвинувачення; це досягається на наступній стадії кримінального розслідування («Murray проти Сполученого Королівства», § 55; «K.-F. проти Німеччини», § 57; «Erdag.z проти Туреччини», § 51; «O'Наrа проти Сполученого Королівства», § 36).
3.3.2. Згідно повідомлення про підозру від 21 листопада 2022 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, тобто у вчиненні розтрати державного майна ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» в особливо великому розмірі, за попередньою змовою, шляхом зловживання своїм службовим становищем (т. 1, а.с. 16-24).
3.3.3. Проаналізувавши долучені до клопотання документи за своїм внутрішнім переконанням, у порядку ст. 94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, слідчий суддя вважає, що наявні у провадженні фактичні дані, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (протоколи слідчих дій, висновки експертів та інші документи) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, у якому йому повідомлено про таку підозру, оскільки в своїй сукупності вказують на існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний ОСОБА_6 міг вчинити таке правопорушення.
Наведене підтверджується відомостями та доказами, які є достатніми для висновку про причетність певної особи до вчинення конкретного кримінального правопорушення, зокрема факт причетності слідує з:
- висновку за результатами проведення службового розслідування згідно з Наказом № 111-ОД від 11.09.2015 директора ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» стосовно факту нестачі двигунів УТД-20 (т. 2, а.с. 3-5);
- наказу директора ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» від 11.09.2015 № 111-ОД (т. 2, а.с. 6);
- службової записки від 02.10.2014 № 209 та накладної від 02.10.2014 № 845/01 (т. 2, а.с. 7);
- пояснювальних записок ОСОБА_9 та ОСОБА_8 (т. 2, а.с. 8, 9);
- службової записки радника заступника генерального директора ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» ОСОБА_15 від 26.12.2014 (т. 2, а.с. 10);
- листа ДК «ІНФОРМАЦІЯ_4» від 17.01.2015 (т. 2, а.с. 25);
- протоколу огляду місця події від 11.04.2016, під час якого двигунів УТД-20 не виявлено (т. 2, а.с. 26-29);
- листа Державного агентства резерву України (т. 2, а.с. 31-32);
- листа ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» № 01-11/2594 від 17.07.2017 з додатками (т. 2, а.с. 37-40);
- протоколу допиту свідка ОСОБА_16 від 16.02.2016 (т. 2, а.с. 41-44);
- довідки зустрічної звірки № 08-21/26-з від 21.03.2016 (т. 2, а.с. 45-49);
- наказу ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» № 139ОД від 24.11.2015 (т. 2, а.с. 50);
- службової записки ОСОБА_9 від 26.11.2015 (т. 2, а.с. 51);
- пояснювальної записки ОСОБА_8 від 26.11.2015 (т. 2, а.с. 52);
- карток № № 381, 382 складського обліку матеріальних цінностей - УТД-20 (т. 2, а.с. 53, 54);
- карток № № 381, 382 кількісного обліку матеріальних цінностей на складі УТД-20 (т. 2, а.с. 55, 56);
- листа Секретаріату Кабінету Міністрів № 17259/0/2-19 від 22.08.2019 (т. 2, a.c. 58);
- листа ДК «ІНФОРМАЦІЯ_4» від 14.08.2019 (т. 2, а.с. 60);
- листів Державного агентства резерву України від 15.09.2017, 23.07.2019 та 24.03.2020 (т. 2, а.с. 62-63, 65-66, 67);
- листа ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» від 21.08.2014 (т. 2, а.с. 68);
- плану заміни та освіження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2014 рік (т. 2, а.с. 69);
- акта інвентаризації матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 29.12.2014, затвердженого ОСОБА_7, відповідно до якого нестачу матеріальних цінностей не виявлено (т. 2, а.с. 70-71);
- акта проведення звірки карток обліку матеріальних цінностей на склад від 29.12.2014 (т. 2, а.с. 72);
- відомостей про пункти зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» (т. 2, а.с. 73);
- переліку матеріальних цінностей мобілізаційного резерву ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» станом на 01.01.2015 (т. 2, а.с. 74-75);
- пояснювальних записок до звіту по формі № 12мр за 2014 рік та за 2013 рік, які підтверджують, що 15-16.11.2012 проведена перевірка мобілізаційного резерву і мобілізаційної готовності ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» Головного управління оборонного та мобілізаційного планування генерального штабу ЗСУ, якою встановлено, що МЦ МР, які знаходяться на відповідальному зберіганні ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», в наявності (т. 2, а.с. 76-78, 79-80);
- протоколу огляду місця події від 17.08.2018 бойових машин піхоти БМП-2 (т. 2, а.с. 81-84);
- рапорту від «__».04.2019 (т. 2, а.с. 87-106);
- протоколу огляду місця події від 06.09.2018 паспортів на двигуни УТД-20 (т. 2, а.с. 107-119);
- протоколу огляду від 06.09.2018 оригіналів справ ремонту бронетехніки, яка ремонтувалася в ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» у період 2014-2015 років (т. 2, а.с. 120-126);
- протоколів допиту свідків ОСОБА_8 від 09.01.2020, ОСОБА_9 від 27.01.2016, 03.07.2018, 13.01.2019 (т. 2, а.с. 127-130, 131-135, 136-141, 142-147), ОСОБА_11 від 14.04.2016, 30.07.2019, ОСОБА_13 від 23.12.2019, ОСОБА_17 від 14.04.2016, ОСОБА_10 від 11.04.2016, ОСОБА_18 від 26.01.2016, ОСОБА_19 від 10.05.2016, ОСОБА_20 від 10.05.2016, ОСОБА_21 від 26.07.2019, ОСОБА_22 від 01.10.2019, ОСОБА_23 від 02.03.2020, ОСОБА_15 від 27.04.2018 11.03.2020, ОСОБА_24 від 25.02.2020, ОСОБА_25 від 05.03.2020 (т. 2, а.с. 152-157, 158-160, 161-164, 165-169, 170-175, 176-179, 180-185, 186-190, 191-194, 195-198, 199-205, 206-209, 210-213, 214-216, 217-219), одночасного допиту свідків ОСОБА_9, ОСОБА_26 та ОСОБА_8 від 12.03.2020 (т. 2, a.c. 148-151), з яких у сукупності випливає, що (і) ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у період з 01.09.2014 по 03.10.2014 організовано вилучення за обставин, детально наведених в підозрі та розділі І цієї ухвали, зі складу «НЗ» ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» 20 двигунів УТД-20, що зберігалися на ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» як матеріальні цінності мобілізаційного резерву, (іі) протоколом засідання інвентаризаційної комісії щодо проведення інвентаризації ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» виявлено нестачу матеріальних цінностей мобілізацій, а саме: двигунів УТД-20; (ііі) актом позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» за період з 01.01.2014 по 01.06.2015 зафіксовані порушення, допущені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ;
- протоколу допиту представника потерпілого - Державного резерву України ОСОБА_27 від 05.03.2020 (т. 2, а.с. 220-222), яка вказала, що ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» не забезпечило збереження 20 двигунів УТД-20, які закладено до вказаного підприємства у 1983-1985 роках, як матеріальні цінності мобілізаційного резерву. Встановлено, що на ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» відсутні зазначені двигуни, на відпуск яких Кабінет Міністрів України рішення не приймав. Відповідно до матеріалів довідки від 14.07.2017 завідувач сховища ОСОБА_8 пояснив, що двигуни УТД-20 в кількості 20 шт. 02.10.2014 за вказівкою директора ДП ОСОБА_7 без відповідного рішення Кабінету Міністрів України видано у дільницю № 2 на переконсервацію. Зазначені двигуни у сховище мобілізаційного резерву не повернулися;
- протоколу допиту представника потерпілого - ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» ОСОБА_28 від 09.07.2019, який повідомив, що фактична наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що знаходяться у ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», відповідала обліковим даним, окрім 20 одиниць двигунів УТД-20 (т. 2, а.с. 223-226);
- судових рішень господарських судів (рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 у справі № 910/4517/18, постанова Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 та постанова Верховного Суду від 04.07.2019 в тій же справі) (т. 2, а.с. 227-233, 234-243, 244-251), якими задоволено позов Держрезерву до ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» в частині повернення до Держрезерву вказаних двигунів та їх збереження;
- висновку судової почеркознавчої експертизи від 29.08.2016 № 1/2070, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_7 у резолюції службової записки від 02.10.2014, яка зареєстрована за вх. № 209 від 04.11.2014, виконаний ним же (т. 3, а.с. 1-13);
- висновку авто-товарознавчої експертизи від 31.03.2016 № 5/159, відповідно до якого вартість 20 двигунів УТД 20, станом на 02.10.2014 становить 4 532 500 гривень (т. 3, а.с. 14-18);
- статуту ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» (т. 3, а.с. 19-30);
- наказу ДК «ІНФОРМАЦІЯ_4» від 12.03.2012 № 48-к про призначення в ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» ОСОБА_7 (т. 3, а.с. 35);
- контракту № 46-К-18 від 12.03.2012 (т. 3, a.c. 36-45);
- наказу ДК «ІНФОРМАЦІЯ_4» від 10.12.2014 № 352-к про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_7 (т. 3, а.с. 46);
- наказу ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» № 78 від 23.02.2012 про реорганізацію та підвищення ефективності в управлінні діяльністю структурних підрозділів підприємства (т. 3, а.с. 138-143);
- посадової інструкції начальника відділу матеріально-технічного забезпечення ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» від 07.02.2013 (т. 3, а.с. 144-150);
- наказу ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» від 13.01.2014 № 1-ОС щодо особового складу (т. 3, а.с. 151-152), оскільки з цих доказів в їх сукупності випливає факт вилучення, за обставин, наведених в підозрі та розділі І цієї ухвали, зі складу «НЗ» ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» 20 двигунів УТД-20 з наступними серійними номерами: Ц12ЖТ0434, Ц11ЖТ0431, Ц04КТ0124, С09КТ3764, Ц12ЖТ0433, Ц10ЖТ0427, 52HNH1, Ц10ЖТ0426, Ц12ЖТ0432, Б03КТ2861, Е02КТ2050, Ц01КТ0122, Ц07КТ2224, Ц11ЖТ0430, 79ВМР, Ц03КТ4447, Ц10ЖТ0429, Ц10ЖТ0428, К11КТ3212, У08КТ2295, що зберігалися на ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» як матеріальні цінності мобілізаційного резерву.
3.3.4. У зв`язку з чим, вважати підозру явно неприйнятною, не дивлячись на пояснення сторони захисту, усе ж таки неможливо, оскільки, на їх противагу стороною обвинувачення надано не менш важливі відомості (протоколи слідчих дій, висновки експертів, інші документи), які вказують на те, що причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною.
В той час, як сама обґрунтована підозра, згадана в статті 5 § 1(c) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії (йдеться про стадію вирішення питання щодо того чи іншого запобіжного заходу). Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, в якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування.
3.3.5. Як наслідок є дійсними обставини, визначені п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України.
3.4. Щодо наявністі ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
3.4.1. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій.
Достовірність ризиків може бути встановлена шляхом перевірки відомостей про: 1) наявність документів, які дають змогу виїхати за межі країни; 2) майновий стан особи, який дає змогу існувати в умовах переховування, у тому числі за межами країни; 3) наявність громадянства іншої держави або документів, які дають право тимчасово чи постійно проживати на території іншої країни; 4) наявність членів родини, які проживають на території іншої країни та можуть надати тимчасовий чи постійний притулок підозрюваному; 5) наявність можливості (службове становище, безпосереднє знайомство, родинні зв`язки, матеріальний вплив тощо) впливу на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; 6) інші обставини, які вказують на достовірність ризиків, - та повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обстаивн кожного кримінального провадження.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.
З його урахуванням слідчий суддя погоджується з висновком слідчого судді Вищого антикорупційного суду, викладеним в ухвалі від 23 листопада 2022 року, про наявність ризиків (1) переховування, (2) впливу.
Дійсність вказаних ризиків слідчим суддею оцінено у світлі факторів, пов`язаних з характером особи підозрюваного, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, та того, що вони належним чином вмотивовані прокурором та підтверджуються наявними матеріалами.
3.4.2. Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, то слід зауважити, що у рішенні ЄСПЛ «Loizidou проти Туреччини» від 18 грудня 1996 року (заява № 15318/89, п. 43, 53), у тому числі йшлося про події, що мали місце на території Республіки Кіпр під час окупації частини її території Туреччиною та судом було прямо зазначено, що норми Конвенції не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ та загального контексту проблеми.
Слідчий суддя враховує фактичну ситуацію в Україні, а саме те, що з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території нашої держави введений воєнний стан, який триває по цей час.
Введення в країні воєнного стану було обумовлено збройною агресією Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, внаслідок чого частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими, а сама збройна агресія починаючи з 24 лютого 2022 року набула повномасштабного характеру (див. п. 5.1 Рішення КС України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 у справі № 3-192/2020 (465/20), відповідно, на думку слідчого судді, положення КПК України не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ в України та загального контексту проблеми, викликаної збройною агресією РФ.
Підсумовуючи наведене, слідчий суддя зауважує, що до обставин ризику втечі безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях (див. в т. ч. з цього питання пункт 8 рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, затверджених Рішенням РС України № 23 від 05.08.2022).
Так, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 в Україні оголошено загальну мобілізацію. Поряд з цим, відповідно до п. п. 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, чоловіки віком понад 60 років жодних обмежень виїзду за межі країни не мають.
24.07.2022 ОСОБА_6 виповнилося 60 років, що дає можливість останньому вільно пересуватися за межі території України.
Разом з тим слідством встановлено, що на цей час Житомирським районним судом Житомирської області розглядається кримінальне провадження № 42014060360000146 від 27.10.2014 (справа № 278/2959/16-к) за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України (т. 3, а.с.162-164, 165-178), а саме, у заволодінні грошовими коштами державного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_3» у сумі 23 161 655,2 грн., тобто в особливо великих розмірах, шляхом зловживання своїм службовим становищем під час виконання договору щодо ремонту та технічного обслуговування машин і устаткування спеціального призначення (капітальний ремонт бойових машин піхоти БМП-2, БМД-2, БМД-1, БМД-1П, БРЕМ-2, трансмісій до БМД-2, а всього 89 одиниць техніки) для Міністерства оборони України, що мало місце в період часу з липня 2014 року по січень 2015 року.
Вказаний факт дає підстави вважати, що маючи розуміння про можливе покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років за вчинення особливо тяжких злочинів, в яких ОСОБА_6 обвинувачується у кримінальному провадженні № 42014060360000146, та, яке він може отримати у разі визнання його винуватим у цьому кримінальному провадженні, останній може вжити заходів для виїзду за межі країни з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Крім того, ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_14, не зважаючи на загальний офіційний сукупний дохід упродовж 1998 - 2022 років в розмірі 2 331 900 грн., за період перебування у шлюбі відповідно до відомостей державних реєстрів, набули та протягом тривалого часу володіють суттєвою кількістю об`єктів нерухомого майна та транспортними засобами (т. 3, а.с. 181-216), зокрема: квартира (51,12 кв.м.) - АДРЕСА_1 ; земельна ділянка (0,1500 га) - кадастровий номер 3210945900:00:0880063, АДРЕСА_2 ; земельна ділянка (0,1500 га) - кадастровий номер 3210945900:00:0880067, АДРЕСА_2 -A; житловий будинок (195,7 кв.м.) - АДРЕСА_3 ; земельна ділянка (0, 0653 гa) - кадастровий номер 1822086800:02:001:0322, АДРЕСА_3 ; автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 109 CDI; автомобіль MAZDA CX-5.
Наведене в своїй сукупності свідчить про можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду маючи суттєві джерела для існування, а також засоби для пересування, що свідчить про реальну можливість покинути територію України і тривалий час безперешкодно проживати на території іншої країни з метою переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Також, при вирішенні питання щодо запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі наявні обставини, зокрема, серед таких обставин підлягає оцінюванню «тяжкість покарання», що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України).
Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні по справі «Punzelt v. Czech Republic» від 25.04.2000 (§ 76, заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Разом з тим зазначена обставина має враховуватися крізь призму суб`єктивного сприйняття особою можливої загрози настання покарання за вчинення правопорушення, тобто фактично йдеться про ту потенційну загрозу, настання якої може спробувати уникнути підозрюваний. Саме тому, на думку слідчого судді, комплексний аналіз суворості можливого покарання має включати не тільки вид і міру санкції, передбаченої КК України, але й інші обставини негативного характеру для особи, яких вона може зазнати не тільки в результаті постановлення обвинувального вироку, але й під час самого розслідування.
Небезпеку переховування від правосуддя, на думку слідчого судді, не можна виміряти тільки залежно від тяжкості можливого покарання з точки зору самої санкції статті КК, адже її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних чинників, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її незначною, зокрема, треба враховувати характер обвинувачуваного, його моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, у якій його переслідували за законом, а також його міжнародні контакти. В цьому ключі тяжкість є тільки релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Відповідно, забезпечуючи таку оцінку, суд враховує, що (1) ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що в поєднанні (2) з даними про його особу, зокрема, характер, моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, контакти, вказують на те, що в сукупності ці обставини дають підстави вважати, що серйозність покарання, в даному випадку, є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти, в поєднанні з вище дослідженими відомостями про його майновий стан та можливість перебування за кордоном.
3.4.3. Щодо ризику впливу, то слід відмітити, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні вище вказаного кримінального правопорушення у змові із ОСОБА_7, з яким його пов`язує тривалий термін спільної роботи в ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», а саме упродовж 2008-2015 років, за час якої ОСОБА_6 був призначений ОСОБА_7 на посаду його заступника.
Про товариські відносини ОСОБА_7 та ОСОБА_6 свідчить участь ОСОБА_7 в якості третьої сторони на боці відповідача ( ОСОБА_6 ) у судовій справі № 278/3858/14-ц за позовом Житомирського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» та до ОСОБА_6 .
З огляду на викладене, враховуючи тривалі тісні зв`язки ОСОБА_7 і ОСОБА_6, які підозрюються у вчиненні вказаного кримінального правопорушення у змові, ОСОБА_6 може впливати на останнього з метою спільного уникнення від кримінальної відповідальності.
Разом з тим у вказаному кримінальному провадженні свідки колишні підлеглі ОСОБА_7 та ОСОБА_6, серед яких ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_11, ОСОБА_21 та інші, що надає ОСОБА_6 потенційну можливість впливати на свідків кримінального правопорушення, що як наслідок негативним чином впливатиме на їх намір та можливість давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та у подальшому в суді, а також надає йому можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином - шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників та сторін кримінального провадження, штучного створення доказів своєї невинуватості.
У підсумку, оцінюючи наявність ризику впливу у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний, не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, іншим підозрюваним, яким відомі обставини вчинення злочину, у яких останній підозрюється, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Тим самим, наявність ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
3.4.4. Як наслідок є доведеними обставини, визначені п. 2 ч. 1 ст. 194, п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.
3.5. Щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування
3.5.1. В той же час, з`ясовано, що завершити досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні до завершення строку дії покладених на підозрюваного обов`язків не виявляється за можливе у зв`язку з необхідністю проведення окремих слідчих та процесуальних дій.
3.5.2. Сам строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 3 місяців, тобто до 21 лютого 2023 року заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_29, згідно постанови від 16 січня 2023 року про продовження строку досудового розслідування (т. 4, а.с. 13-19).
3.5.3. Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження, зауважує, що обставини, визначені п. 2 ч. 3 ст. 199 КПК, є доведеними. Наявні у справі відомості свідчать про те, що (1) заявлені ризики, які виправдовують перебування особи під дією обов`язків, не зменшилися; 2) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про визначення обов`язків, є дійсними та вагомими
3.6. Щодо обов`язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України
3.6.1. У той же час, власне наявність ризиків та неможливість завершення досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про визначення обов`язків є підставою для подальшого застосування обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК, у порядку ч. 7 вказаної статті, а тому визначаючись з тим, які саме з них на цьому етапі кримінального провадження убезпечать від їх настання (встановлених ризиків), слідчий суддя враховує таке.
3.6.2. Згідно з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 листопада 2022 року в справі № 991/5734/22 (т. 1, а.с. 19-31) на підозрюваного покладено наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу детектива, прокурора, слідчого судді або суду; повідомляти детектива, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання і реєстрації та місця роботи; утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_7, свідками ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_11, ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_22 .
Також, цією ж ухвалою встановлено термін дії обов`язків, покладених судом, до 23 січня 2023 року.
3.6.3. У клопотанні прокурор просить продовжити строк виконання вказаних в ухвалі слідчого судді від 23 листопада 2022 року обов`язків на 2 місяці, однак викладає їх в такій редакції: «не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_7, свідками ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_11, ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_22 ».
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя вирішує лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом, а тому слідчим суддею розглядається питання продовження строку дії обов`язків в тому обсязі, який просить прокурор (є звуженим в порівнянні з тим, що визначив слідчий суддя).
При цьому, у питанні обов`язків, визначених п.п. 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, судом враховується те, що детектив, в ключі норм КПК та Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», відповідає критеріям слідчого.
3.6.4. Відповідно щодо питання продовження цих обов`язків слідчий суддя при оцінці слушності цієї дії виходить з того, що вона спрямована на запобігання встановленим ризикам, тобто стосується перспективних фактів, у зв`язку з чим при з`ясуванні використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші ніж застосовані обов`язки не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього іншого об`єму обов`язків, або ж узагалі припинення їх дії обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки за ст. 42 КПК, чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Адже пропорційність полягає у віднайденні справедливого балансу між суспільним інтересом (зокрема завданнями кримінального провадження) та правом окремої особи, втручання (обмеження) в яке відбувається. Саме перелік обов`язків (їх обсяг) повинен бути співмірним діянню, в якому особа підозрюється.
3.6.5. З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що, на даному етапі кримінального провадження, обов`язки типу: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання; утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_7, свідками ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_11, ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_22, у межах дії запобіжного заходу у вигляді застави, є достатніми та помірними, потреба у застосуванні яких є дійсною, та сприймає їх (обов`язків) продовження, як доречне в цей час, адже саме вони (1) є необхідними для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та (2) зможуть запобігти ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України і були встановлені судом.
Наведений обсяг обов`язків є пропорційним, помірним та таким, що не становитиме надмірний тягар для підозрюваного, у зв`язку з чим не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України.
Разом з тим, слідчий суддя, не змінюючи суть обов`язків (1) не спілкуватися із свідками і підозрюваним, та (2) інформувати про зміну свого місця проживання деталізує перший вказівкою на те, що така заборона поширюється на комунікацію «з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру у кримінальному провадженні», адже таке уточнення відповідати положенням п. п. 2, 3 ч. 3 ст. 132 КПК України та конституційним правам цих осіб, в т.ч. на спілкування, а другий колом суб`єктів, яких слід інформувати, з числа прямо вказаних у п. 3 ч. 5 ст. 194 КПК, з урахуванням того, що детектив відповідає критеріям слідчого, а прокурор та суд зазначені в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 листопада 2022 року.
3.6.6. Визначаючи строк дії обов`язків, слідчий суддя враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України такий строк не може бути більше двох місяців, однак має бути визначеним у межах строку досудового розслідування, а тому і слідчим суддею продовжується строк їх (обов`язків) дії до 17 березня 2023 року включно, але у межах строку досудового розслідування.
3.6.7. Щодо обов`язку не відлучатися з населеного пункту, в якому підозрюваний проживає чи перебуває, без дозволу, то слідчий суддя не вбачає підстав для його продовження, оскільки, з урахуванням встановлених відомостей про особу підозрюваного, як-то: (і) міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; (іі) репутацію підозрюваного; (ііі) дотримання підозрюваним умов застосованого запобіжного заходу, у період з 23 листопада 2022 року і до сьогодні, у поєднанні із продовженням строку застосування щодо нього інших обов`язків такий обов`язок не відповідає критеріям п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України.
Зокрема слідчий суддя сприймаються, як слушні та переконливі аргументи захисту щодо розгляду цього обов`язку в ключі питання безпеки.
Виходячи з завдань слідчого судді, визначених п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя не вважає за можливе продовжувати наведений обов`язок ще на 2 місяці.
Щодо інформування по зміну місця роботи, то це зобов`язання також не відповідає п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК, з урахуванням того, що підозрюваний є пенсіонером та інвалідом ІІ групи.
3.7. За таких умов, це клопотання слід задовольнити частково та строк виконання покладених на підозрюваного обов`язків, у порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, продовжити до 17 березня 2023 року включно, але в межах строку досудового розслідування, однак відмовити у задоволенні клопотання у частині, покладених на підозрюваного ОСОБА_6 обов`язків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 178, 182, 193, 194, 196, 199, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 - задовольнити частково.
2. Продовжити до 17 березня 2023 року включно, але в межах строку досудового розслідування, строк дії наступних обов`язків, покладених на ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Житомир, громадянин України, пенсіонер, інвалід ІІ групи, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, та проживає за адресою: АДРЕСА_3, а саме:
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_7, свідками ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_11, ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_22 з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру у цьому кримінальному провадженні.
3. У решті клопотання відмовити.
4. Попередити підозрюваного ОСОБА_6, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному КПК України.
5. Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде проголошено 23 січня 2023 року о 17 годині 50 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1