- Головуючий суддя (АП ВАКС): Панаід І.В.
Справа № 991/6439/22
Провадження №11-сс/991/45/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
підозрюваної ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор»),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України в межах кримінального провадження №62022000000000144 від 13 березня 2022 року, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 грудня 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 грудня 2022 року задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8 та продовжено підозрюваній ОСОБА_7 застосований щодо неї 30.11.2022 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 лютого 2023 року включно, в межах строку досудового розслідування. Одночасно з цим визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави розміром 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 24 810 000 гривень, за умови внесення якої на підозрювану покладено процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Задовольняючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу слідчий суддя виходив з того, що прокурором доведено обґрунтованість підозри, ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України та відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням від 19 грудня 2022 року у зв`язку з невідповідністю викладених в ньому висновків фактичним обставинам кримінального провадження, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить:
-оскаржувану ухвалу скасувати;
-постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8 про продовження строку запобіжного заходу відмовити в повному обсязі.
На думку захисника, висновки слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри є хибними. Згідно вимог КПК України для повідомлення особи про підозру, а відтак і для застосування запобіжного заходу, має бути доведено існування кожного з чотирьох елементів складу злочину, що не було зроблено стороною обвинувачення. Зазначає, що врахування слідчим суддею кваліфікації кримінального правопорушення, а саме його тяжкості, без попереднього визначення доведеності доказами усіх необхідних елементів відповідного складу злочину, порушує принцип змагальності у кримінальному провадженні. Вважає, що твердження про попередню змову ОСОБА_7 з іншими підозрюваними у цій справі та розроблення ними спільного злочинного плану на вчинення відповідного умисного, корисливого, особливо тяжкого корупційного злочину не відповідають дійсності та не підтверджені доказами, оскільки таких обставин не існувало. ОСОБА_7 дійсно спілкувалась з ОСОБА_9, але під час виконання службових обов`язків на посаді директора юридичного департаменту Міністерства економіки України, що обумовлювалося виключно необхідністю реалізації робочих завдань. Жодного разу не спілкувалась з ОСОБА_10 чи ОСОБА_11 щодо переказу коштів ДП «Укрпатент» на рахунок БО «Подих милосердя». З директором благодійної організації «Подих милосердя» ОСОБА_12 взагалі не знайома.
На думку захисника, сторона обвинувачення застосовує необ`єктивний та упереджений підхід до розслідування даного кримінального провадження. Зокрема, не вживає заходів для перевірки розбіжностей в показах свідка ОСОБА_13 щодо його службових повноважень, що має значення для розслідування даного кримінального провадження. Окрім цього, такий підхід проявляється в тому, що ОСОБА_7 досі не допитано як підозрювану, не зважаючи на задоволене детективом 19.12.2022 року відповідне клопотання захисника, а також не проведено додатковий огляд її мобільного телефону за клопотанням захисника, яке було задоволено детективом 15.12.2022 року. З огляду на зазначене, на думку захисника, відсутні докази підтвердження суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а отже висновки слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 вважає помилковими.
В доводах апеляційної скарги захисник також заперечує висновки слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду зазначає, що тяжкість покарання є суттєвим чинником, але недостатнім для застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Ризик незаконно впливу на свідків у кримінальному провадженні, на думку захисника, є безпідставним і обґрунтується лише наявністю у ОСОБА_7 авторитету серед колег та підлеглих по роботі, однак будь-яких підтверджених відомостей про такий намір немає.
Захисник також вважає необґрунтованим ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та зазначає, що матеріали клопотання жодним чином не доводять будь-якого зв`язку між ОСОБА_7 та іншими співучасниками кримінального правопорушення, які ще не викриті, оскільки такого зв`язку не існує, як і ризику перешкоджання. Більше того, як зазначає захисник, ОСОБА_7 сумлінно виконує покладені на неї процесуальні обов`язки.
На думку захисника, висновки слідчого судді щодо неможливості запобігти встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу є хибними, а наведені в їх обґрунтування обставини не виключають можливості застосування такого до ОСОБА_7 . Разом з цим, розмір застави, встановлений слідчим суддею як альтернативний є явно непомірним як для ОСОБА_7, так і для її близьких осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та підозрюваної, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили задовольнити її в повному обсязі, прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, головним підрозділом детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022000000000144 від 13.03.2022 за підозрою, серед інших, виконувача обов`язків державного секретаря Міністерства економіки України ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України.
03 листопада 2022 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_7, яке в той же день було їй вручено. Органом досудового розслідування встановлено, що у період часу з травня по 15 червня 2022 року, знаходячись у м.Києві, виконувач обов`язків державного секретаря Міністерства економіки України ОСОБА_7, діючи з прямим умислом, з корисливим мотивом та метою, за попередньою змовою з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та іншими невстановленими на даний час особами, виконуючи роль пособника, а саме: затвердивши фінансовий план ДП «Укрпатент» на 2022 рік (змінений), проставивши на ньому відтиск гербової печатки Міністерства економіки України, підготувавши та підписавши наказ виконувача обов`язків державного секретаря Міністерства економіки України про надання згоди ДП «Укрпатент» на вчинення значного господарського зобов`язання № 1520-22 та дату 07.06.2022, а також передавши їх ОСОБА_10, сприяла останньому в розтраті грошових коштів ДП «Укрпатент» в сумі 250 991 939, 68 грн на користь БО «Подих милосердя», що спричинило ДП «Укрпатент» матеріальну шкоду в розмірі 250 991 939, 68 грн, яка у більше ніж у 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто в особливо великих розмірах.
30 листопада 2022 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду було застосовано щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 21.12.2022 включно.
19 грудня 2022 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду строк запобіжного заходу продовжено до 17.02.2023 включно.
Слідчий суддя при прийнятті рішення про продовження строку застосування запобіжного заходу виходив з того, що наразі триває досудове розслідування і необхідно провести всі слідчі та процесуальні дії, які мають значення для судового розгляду, після чого скласти та направити до суду обвинувальний акт. За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри та наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України при вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Даючи оцінку доводам захисника про необґрунтованість підозри, колегія суддів зазначає наступне. Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
На підтвердження цього слідчим суддею досліджено матеріли, долучені детективом до клопотання про продовження строку запобіжного заходу, які в своїй сукупності дають підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 до інкримінованого їй кримінального правопорушення. Окрім цього, такі обставини були предметом перевірки слідчим суддею при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу 30.11.2022, а також були перевірені та підтверджені колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду 08.12.2022. Станом на день розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу такі обставини є актуальними і не спростовані стороною захисту. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, вважає достатніми докази можливої причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а також зазначає, що виходячи зі стандарту доказування на стадії досудового розслідування, колегія не вбачає очевидних ознак неправильної кваліфікації, тому доводи сторони захисту щодо необґрунтованості кваліфікації відхиляє.
Доводи захисника про спілкування ОСОБА_7 з ОСОБА_10, яке зумовлено виключно необхідністю забезпечення реалізації службових завдань, у зв`язку з професійною діяльністю підозрюваної, колегія суддів відхиляє. Матеріалами справи, зокрема, протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_7 від 16.09.2022 року (т.1, а.с. 236-245) доводиться їх спілкування на позаробочі теми, зокрема, обмін фото та відеофайлами жартівливого характеру, обмін фотографіями з відпочинку не лише пам`яток культури, але й особисті фото ОСОБА_7 та вірогідно її доньки. Крім того, стиль викладу інформації в повідомленнях дають підстави вважати, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 мало місце не лише спілкування, зумовлене службовими обов`язками, але й спілкування приватного характеру, не пов`язане з професійною діяльністю. Дані обставини у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження, які були досліджені слідчим суддею, на переконання колегії суддів свідчать про обґрунтовано можливу причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а отже наявні підстави для продовження запобіжного заходу.
Доводи захисників про упереджений підхід до розслідування даного кримінального провадження у зв`язку з невиконанням погоджених клопотань сторони захисту стосовно допиту ОСОБА_7 в якості підозрюваної, повторного огляду мобільного телефону, колегія суддів відхиляє. Згідно вимог ст. 40 КПК України, детектив органу досудового розслідування, здійснюючи свої повноваження є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних підстав, забороняється. При цьому слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій і зобов`язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надають в письмовій формі. Порушення розумних строків, у тому числі здійснення слідчих (розшукових) дій можуть бути предметом розгляду прокурора у порядку ст.308 КПК України, однак такі обставини не свідчать про необґрунтованість підозри і не спростовують встановлених слідчим суддею ризиків, а тому для цілей перевірки застосованого запобіжного заходу колегія суддів вважає їх неспроможними.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, задовольняючи клопотання детектива НАБУ, та продовжуючи дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 24 810 000 грн., слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри, наявності підтверджених ризиків, передбачених п.п. 1,3,4 ст. 177 КПК України, а також з урахуванням положень ст. 178 та ст. 194 КПК України, соціальної характеристики підозрюваної, її стану здоров`я.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку щодо наявності ризику того, що підозрювана ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Злочин, у якому підозрюється ОСОБА_7, належить до особливо тяжких, за який передбачено відповідальність у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Даний факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу підозрюваної може слугувати підставою для переховування від органів досудового розслідування чи суду. Так, згідно інформації, яка міститься в системі «АРКАН» (т.3, а.с.20-21) упродовж 2018-2022 рр. ОСОБА_7 неодноразово, а саме 14 разів здійснювала виїзди за межі України до різних країн світу. Колегія суддів також вважає слушним висновок слідчого судді про те, що ОСОБА_7, маючи 20 років стажу на посаді керівника структурного підрозділу центрального органу виконавчої влади, будучи директором юридичного департаменту Міністерства економіки України, виконувача обов`язків Державного секретаря Міністерства економіки України, має широке коло знайомих у різних органах влади різного рівня, якими вона може скористатися задля уникнення відповідальності.
Факт перебування за кордоном іншого підозрюваного - ОСОБА_10, у змові з яким, за версією досудового розслідування, діяла ОСОБА_7, не є визначальним, але також підвищує ризик переховування останньої від органів досудового розслідування та суду, а тому доводи захисника про необґрунтованість ризику переховування від слідства та суду колегія суддів відхиляє. Тяжкість покарання у сукупності з викладеними вище обставинами кримінального провадження та відомостями про особу ОСОБА_7 обґрунтовано були враховані слідчим суддею для визнання доведеним ризику переховування підозрюваної від органу досудового розслідування і суду.
На думку колегії суддів, цілком підтвердженим є також і ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, який ґрунтується на наявності стійких, приятельських зв`язків із працівниками Міністерства, у тому числі підлеглих підозрюваної, які є свідками у даному кримінальному провадженні. Також підтвердженим є й ризик перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином. Переконливим, на думку колегії, є й висновок слідчого судді про можливість ОСОБА_7 сприяти іншим невстановленим особам даного кримінального правопорушення шляхом повідомлення їм інформації, яка стала їй відомою у зв`язку з набуттям статусу підозрюваної і реалізацією передбачених законодавством відповідних процесуальних прав.
З урахуванням того, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 належить до категорії особливо тяжких злочинів, розмір матеріальної шкоди становить 250 991 939, 68 грн., а також те, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності підозрювана має реальну можливість змінити місце свого перебування, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів цілком погоджується із висновками слідчого судді, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою підозрюваної та виконання нею процесуальних обов`язків.
Доводи сторони захисту стосовно того, що слідчим суддею належним чином не оцінені та в достатній мірі не враховані обставини, які можуть слугувати підставою для застосування більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів відхиляє, оскільки з оскаржуваної ухвали таке не вбачається та матеріалами справи не спростовується. Доказів того, що за станом здоров`я до підозрюваної не може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою матеріали справи також не містять.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого щоб не здійснити втечу. Визначаючи розмір застави слідчий суддя обґрунтовано виходив з обставин кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваної, практики ЄСПЛ, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні.
Раніше визначений розмір застави у 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 24 810 000 грн є обґрунтованим з урахуванням даних про особу підозрюваної ОСОБА_7, її сімейного та майнового стану, інших характеризуючих ознак, відображених в матеріалах, наданих детективом та захисником підозрюваної; обставин вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється; факту вчинення такого злочину в умовах воєнного стану, прикриваючись при цьому начебто бажанням надати благодійну допомогу армії.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є законною, достатньо мотивованою та обґрунтованою, зроблені висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, а тому апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 грудня 2022 року про продовження строку запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3