Документ № 108660233

Дата засідання: 31/01/2023
Дата винесення рішення: 31/01/2023
Справа №: 991/331/23
Провадження №: 42019000000000780
Інстанція: ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне
Тип рішення: Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

Головуючий суддя (ВАКС): Біцюк А.В.

Справа № 991/331/23

Провадження 1-кс/991/332/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Києві клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні № 42019000000000780 від 05.04.2019 р.,

В С Т А Н О В И В:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_5, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) ОСОБА_6, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні № 42019000000000780 від 05.04.2019 р. (далі - Кримінальне провадження), досудове розслідування в якому здійснюється, зокрема, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 388, ч. 1 ст. 357, ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України, в якому детектив просить обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (далі - Клопотання).

Клопотання мотивовано тим, що:

1) ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 388, ч. 1 ст. 357, ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України;

2) злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, є особливо тяжким корупційним злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна;

3) наявні ризики, які свідчать про можливе вчинення ОСОБА_7 дій, передбачених пунктами 1-3 частини 1 статті 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

4) у зв`язку із тим, що 15.11.2019 ОСОБА_7 залишив територію України, виїхавши на територію Російської Федерації, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором, та станом на січень 2023 року до України не повернувся і його місцеперебування не відоме органу досудового розслідування, не з`являється без поважних причин на неодноразові виклики до НАБУ для проведення слідчих/процесуальних дій, у відповідності до вимог ст. 281 КПК України постановою детектива НАБУ від 10.01.2023 підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у міжнародний розшук.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 доводи Клопотання підтримав, просив задовольнити Клопотання в повному обсязі.

В судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_4, заперечував проти доводів Клопотання з тих підстав, що підозра є необгрунтованою, заявлені у Клопотанні ризики відсутні, звернення з Клопотанням є передчасним, просив відмовити у задоволенні Клопотання.

Слідчий суддя, дослідивши Клопотання, додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - процесуальне керівництво у Кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 388, ч. 1 ст. 357, ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16.01.2023 у справі № 991/27/23 строк досудового розслідування у Кримінальному провадженні продовжено до дванадцяти місяців, тобто, до 16.03.2023.

У відповідності до положень ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно положень ст. ст. 176, 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

Згідно положень ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

З огляду на положень даної статті слідчий суддя під час вирішення питання щодо наявності підстав для обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за його відсутності має встановити наступні обставини: (1) чи набув ОСОБА_7 статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні, в рамках якого розглядається клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; (2) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке йому інкримінується; (3) наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України; (4) чи наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Зі свого боку, з метою вирішення вищезазначених питань, слідчому судді необхідно встановити у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_7 .

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа.

ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 388, ч. 1 ст. 357, ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України.

Зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що в ході досудового розслідування встановлено наступні обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Наказом Міністра внутрішніх справ від 28.07.2015 № 1479/ос ОСОБА_7 призначено на посаду директора ДП МВС України «Інформ-Ресурси». 27.12.2016 між МВС України в особі Державного секретаря МВС України ОСОБА_8 з одного боку та ОСОБА_7 з іншого боку укладено Контракт, відповідно до умов якого ОСОБА_7 призначається (наймається) на посаду Директора ДП МВС України «Інформ-Ресурси», що є в державній власності, на термін з 27.12.2016 до 28.12.2017.Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 27.10.2017 до Контракту термін його дії продовжено до 29.12.2018.

Так, актом опису майна від 19.10.2017 № 1/26-15-17-02-17 на підставі рішення виконувачки обов`язків заступника начальника ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_9 від 24.04.2017 № 6303-17 податковим керуючим ОСОБА_10 проведено опис майна платника податків ДП МВС України «Інформ-Ресурси», а саме: будівлі виробничих майстерень із підсобними приміщеннями (інв. № 10300027), розташованої за адресою: м. Київ, Військовий проїзд, 8.

Записи № 22971596 та № 22970459 про обтяження зазначеного нерухомого майна податковою заставою до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено 27.10.2017 державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_11 .

У подальшому, актом опису майна від 26.10.2017 № 2/26-15-17-02-17 на підставі рішення виконувачки обов`язків заступника начальника ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_9 від 24.04.2017 № 6303-17 податковим керуючим ОСОБА_10 проведено опис майна платника податків ДП МВС України «Інформ-Ресурси», а саме: адміністративного будинку літ. А; контрольно-пропускного пункту літ Б; караульного приміщення літ. В; гаражу літ. Г; гаражу літ. Е; бомбосховища літ. С.; вбиральні літ. Ф, літнього душу літ Ц; складу № 1 літ. 3; складу № 2 літ. М, складу № 3 літ. Д; складу № 4 літ. Ж; складу № 5 літ. Л; магазину літ. К; насосної № 1 літ. Н; насосної № 2 літ. О; насосної № 3 літ. П; дизельної літ Р; лазні літ. Х; господарчої будівлі літ. И; погрібу № 1 літ. Т; погрібу № 2 літ. У; погрібу № 3 літ. Ч; караульної вежі № 1 літ. Ш; споруд № 1-27; огорожі № 28-31 загальною площею 2026,1 квадратних метри, розташованих за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, с. Шевченкове, вул. Дорожна, 1А.

Директор ДП МВС України «Інформ-Ресурси» ознайомився з вказаними актами опису майна у податкову заставу шляхом проставлення у них власного підпису.

У подальшому, листами від 13.11.2017 вих. № 717 та від 10.01.2018 вих. № 10 директор ДП МВС України «Інформ-Ресурси» ОСОБА_7 звертався до заступника начальника ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_9 стосовно надання згоди на відчуження об`єктів нерухомого майна за адресою: м. Київ, Військовий проїзд, 8, що перебувають у податковій заставі.

Водночас листами від 16.11.2017 вих. № 37067/10/26-15-17-02-40 та від 19.01.2018 вих. № 2321/10/26-15-17-02-39 ГУ ДФС у м. Києві повідомляло ДП МВС України «Інформ-Ресурси» про відсутність підстав для надання згоди на відчуження зазначеного нерухомого майна.

Разом з тим, директор ДП МВС України «Інформ-Ресурси» ОСОБА_7 вирішив відчужити описане майно підприємства без зняття відповідних заборон у встановленому законом порядку.

Так, не пізніше 07.03.2018, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, у невстановленому досудовим розслідуванням місці директор ДП МВС України «Інформ-Ресурси» ОСОБА_7 підписав Техніко-економічне обґрунтування доцільності відчуження майна та напрямів використання коштів, відповідно до якого ДП МВС України «Інформ-Ресурси» має заборгованість із сплати податку на додану вартість у сумі 9 014 978,08 гривень, заборгованість із сплати заробітної платні у сумі 1 899 373,9 гривень, а також кредиторську заборгованість у сумі 77 957,77 гривень, після чого направив зазначене техніко-економічне обґрунтування у якості додатку до листа ДП МВС України «Інформ-Ресурси» від 07.03.2018 № 152 до МВС України, яким, у свою чергу вказаний документ у якості додатку до листа від 16.03.2018 № 3441/05/25-2018 скеровано до Фонду державного майна України.

ОСОБА_7 спільно із невстановленою особою, матеріали відносно якої виділено у окреме провадження, у період з 16.11.2017 по 07.03.2018 виготовили підроблений лист ГУ ДФС у м. Києві в якому використавши вихідний номер та дату листа ГУ ДФС у м. Києві від 16.11.2017 вих. № 37067/10/26-15-17-02-40, відтворивши зміст зазначеного справжнього листа, замінивши останні два абзаци зазначеного листа на абзац наступного змісту: «Враховуючи те, що платником податків надано в податкову заставу об`єкт нерухомого майна за адресою: Миколаївська обл, Вітовський район, с. Шевченкове, вул. Дорожна, 1-А, оціночна вартість якого складає 10 748 300,00 грн. що перевищує суму податкового боргу, ГУ ДФС у м. Києві надає згоду на відчуження об`єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 за умови направлення коштів отриманих від реалізації нерухомого майна на погашення боргу перед державним бюджетом». При цьому лист виготовлено на підробленому офіційному бланку ГУ ДФС у м. Києві та ОСОБА_7 спільно із невстановленою особою, матеріали відносно якої виділено у окреме провадження, підроблено в листі підпис заступника начальника ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_9 .

Таким чином, ОСОБА_7 спільно із невстановленою особою, матеріали відносно якої виділено у окреме провадження, шляхом виготовлення несправжнього листа ГУ ДФС у м. Києві від 16.11.2017 вих. № 37067/10/26-15-17-02-40 здійснено підроблення офіційного документу про нібито надання ГУ ДФС у м. Києві згоди на відчуження об`єктів нерухомості за адресою: м. Київ, проїзд Військовий, 8. У подальшому ОСОБА_7, як директор державного підприємства, підписав лист ДП МВС України «Інформ-Ресурси» № 152 до якого у якості додатку долучив вказаний вище підроблений лист ГУ ДФС у м. Києві від 16.11.2017 вих. № 37067/10/26-15-17-02-40 про нібито надання ГУ ДФС у м. Києві згоди на відчуження об`єктів нерухомості за адресою: м. Київ, проїзд Військовий, 8. Після цього ОСОБА_7 направив зазначений підроблений лист у якості додатку до листа ДП МВС України «Інформ-Ресурси» від 07.03.2018 № 152 до МВС України засобами офіційного листування, використавши таким чином завідомо підроблений документ.

Таким чином, з метою реалізації свого умислу на відчужити описане майно підприємства без зняття відповідних заборон у встановленому законом порядку та отримання на це згоди МВС України та Фонду державного майна ОСОБА_7 шляхом виготовлення несправжнього листа ГУ ДФС у м. Києві від 16.11.2017 вих. № 37067/10/26-15-17-02-40 здійснив підроблення офіційного документу про нібито надання ГУ ДФС у м. Києві згоди на відчуження об`єктів нерухомості за адресою: м. Київ, проїзд Військовий, 8, а також направив зазначений підроблений лист у якості додатку до листа ДП МВС України «Інформ-Ресурси» від 07.03.2018 № 152 до МВС України засобами офіційного листування, використавши таким чином завідомо підроблений документ.

У такий спосіб ОСОБА_7, ввівши у оману службових осіб Фонду державного майна України та МВС України, отримав погодження на відчуження нерухомого майна у формі листа Фонду державного майна України від 31.05.2018 № 10-24-10577, а також згоду МВС України на відчуження зазначеного нерухомого майна у формі наказу від 08.06.2018 № 490.

В подальшому, директор ДП МВС України «Інформ-Ресурси» ОСОБА_7, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, з корисливих мотивів, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на відчуження об`єктів нерухомості, а саме нежитлових будівель інв. № 10300026 та інв. № 10300027 за адресою: м. Київ, Військовий проїзд, 8, які перебували на балансі ДП МВС України «Інформ-Ресурси», та розтрату грошових коштів, одержаних від їх відчуження, усвідомлюючи, що зазначене нерухоме майно описано у податкову заставу ГУ ДФС у м. Києві, при цьому згода на самостійну реалізацію зазначеного нерухомого майна вказаним податковим органом не надавалася, діючи від імені ДП МВС України «Інформ-Ресурси», вчинив наступні дії:

- 12.06.2018, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, уклав із Товарною біржою «Універсальною товарно-сировинною біржою» у особі генерального директора ОСОБА_12 договір № 59/0618 про надання послуг по організації продажу державного майна, на виконання якого 27.07.2018 Товарною біржою «Універсальною товарно-сировинною біржою» проведено повторні аукціони з продажу державного майна, що обліковується на балансі ДП МВС України «Інформ-Ресурси», а саме: лоту № 1 - нежитлової будівлі виробничих майстерень із підсобними приміщеннями (Літ. 2Г), загальною площею 1025 квадратних метри інвентарний № 10300027 та лоту № 2 - нежитлових будівель виробничої бази (Літ. 2А, 2Б, 2В, 2Д, 2Є, 2Ж, 2З) загальною площею 2735,4 квадратних метри інвентарний № 10300026, розташованих за адресою: м. Київ, Військовий проїзд, 8. За результатами проведення зазначених повторних аукціонів переможцем визначено ТОВ «Персевбуд»;

- 13.08.2018, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, власним підписом погодив протокол № 1 проведення повторного аукціону з продажу державного майна, що обліковується на балансі ДП МВС України «Інформ-Ресурси», а саме: лоту № 1 - нежитлової будівлі виробничих майстерень із підсобними приміщеннями (Літ. 2Г), загальною площею 1025 квадратних метри інвентарний № 10300027, а також протокол № 2 проведення повторного аукціону з продажу державного майна, що обліковується на балансі ДП МВС України «Інформ-Ресурси», а саме: лоту № 2 - нежитлових будівель виробничої бази (Літ. 2А, 2Б, 2В, 2Д, 2Є, 2Ж, 2З) загальною площею 2735,4 квадратних метри інвентарний № 10300026, розташованих за адресою: м. Київ, Військовий проїзд, 8, створивши, таким чином, підстави для укладення договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна;

- 28.08.2018 підписав договір купівлі-продажу нерухомого майна у вигляді нежитлових будівель загальною площею 3706,4 квадратних метри, що знаходиться за адресою: м. Київ, Військовий проїзд, 8, реєстраційний номер нерухомого майна 1628810280000, акт прийому-передачі нерухомого майна, відповідно до п. 1 якого Держава Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України, до сфери управління якого входить ДП МВС України «Інформ-Ресурси», передав, а ТОВ «ПЕРСЕВБУД» прийняв зазначене нерухоме майно, здійснивши, таким чином, відчуження майна, яке було описано у податкову заставу.

Після цього, ОСОБА_7, у період з 04.09.2018 по 03.01.2019, будучи службовою особою, діючи умисно, шляхом зловживання службовим становищем, за попередньою змовою з ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 з корисливих мотивів, шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 у Філії - Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» на розрахункові рахунки ТОВ «КОССАД РЕШЕРШ», ТОВ «Лакінс» та ТОВ «ДЮНКЕРС», здійснив заволодіння грошовими коштами ДП МВС України «Інформ-Ресурси» у сумі 16 690 020 гривень, одержаними від відчуження нежитлових будівель інв. № 10300026 та інв. № 10300027 за адресою: м. Київ, Військовий проїзд, 8,

Крім того, не пізніше 20.12.2018, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_7, будучи директором ДП МВС України «Інформ-Ресурси», перебуваючи за місцезнаходженням ДП МВС України «Інформ-Ресурси», за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 58/2 діючи умисно, зловживаючи службовим становищем, з корисливих мотивів, з метою приховування обставин привласнення ввіреного йому майна, а саме: грошових коштів ДП МВС України «Інформ-Ресурси» у сумі 16 690 020 гривень одержаних від відчуження нежитлових будівель інв. № 10300026 та інв. № 10300027 за адресою: м. Київ, Військовий проїзд, 8, які перебували на балансі ДП МВС України «Інформ-Ресурси» шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 у Філії - Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» на розрахункові рахунки ТОВ «КОССАД РЕШЕРШ», ТОВ «Лакінс» та ТОВ «ДЮНКЕРС», під приводом проведення слідчих дій на підприємстві наказав начальнику юридичного відділу ДП МВС України «Інформ-Ресурси» ОСОБА_17 здійснити збір по структурних підрозділах підприємства та передати йому певний перелік офіційних документів ДП МВС України «Інформ-Ресурси». ОСОБА_17, не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_7, отримав зазначені документи від головного бухгалтера ДП МВС України «Інформ-Ресурси» ОСОБА_13 та того ж дня передав ОСОБА_7, який заволодівши зазначеними документами до державного підприємства, їх не повернув та розпорядився ними на власний розсуд.

Отже, ОСОБА_7 підозрюється, зокрема, у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину (ст. 12, Примітка 1 статті 45, ч. 5 ст. 191 КК України).

Щодо набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні.

Правила, які визначають хто у кримінальному провадженні є підозрюваним, закріплені у ст. 42 КПК.

Частиною 1 статті 42 КПК України встановлено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Отже, у відповідності до вимог кримінального процесуального закону підозрюваним є (1) особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, (2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або (3) особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).

Тобто вищевказана процесуальна норма визначає три рівнозначні випадки за відповідності ситуації особи хоча б одному з яких вона вважається такою, що є підозрюваною у кримінальному провадженні.

Зокрема, у даному судовому провадженні сторона обвинувачення доводить, що у ситуації з ОСОБА_7 йдеться про третій випадок, передбачений ч. 1 ст. 42 КПК, існування якого свідчить про наявність у нього статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні.

Вимоги, відповідність ситуації конкретної особи яким може вказувати на наявність у неї статусу підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, включають три обов`язкові складові, відсутність хоча б однієї з яких свідчить про відсутність у такої особи відповідного процесуального статусу.

Так, елементами, наявність яких слугує критеріями за якими у третьому випадку, визначеному ч. 1 ст. 42 КПК, перевіряється чи набула особа статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, є наявність таких фактичних обставин (фактів): (1) складення щодо особи повідомлення про підозру; (2) не вручення повідомлення про підозру внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, відносно якої його складено; (3) вжиття заходів для вручення повідомлення про підозру особі у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).

І, якщо для першого випадку, закріпленого у ч. 1 ст. 42 КПК (коли місцезнаходження особи відоме і в день складення їй можливо вручити повідомлення про підозру), передбачено вимогу про його вручення саме у день складення (ч. 1 ст. 278 КПК), то для третього випадку (коли повідомлення про підозру в день складення вручити неможливо) встановлено правило, за яким вручення відповідного повідомлення має здійснюватися у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень. Про це прямо зазначено у ч. 1 ст. 42 і ч. 1 ст. 278 КПК.

Статтею 278 КПК України передбачено порядок вручення письмового повідомлення про підозру - письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

Частиною 1 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Частиною 3 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Так, Глава 11 Розділу ІІ КПК України містить статтю 135, якою передбачено порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні, а також статтю 136 КПК України, якою встановлено яким чином підтверджується отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом.

Відповідно до ч.1 ст.135 Глави 11 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістку про виклик або ознайомлення з її змістом.

Отже, з огляду на наведені положення закону, стаття 278 КПК України покладає на слідчого/прокурора обов`язок вручити підозрюваному в кримінальному провадження письмове повідомлення про підозру в день його складення слідчим/прокурором, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні (ст. 135 КПК України) - в тому числі шляхом надіслання підозрюваному повідомлення про підозру поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення повідомлення про підозру по телефону або телеграмою, під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Згідно відомостей, що містяться в інтегрованій міжвідомчій інформаційно-телекомунікаційній системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України (система «Аркан»), ОСОБА_7 15.11.2019 залишив територію України залізничним транспортом № рейсу 6 Київ-Москва, пункт перетину «Конотоп», виїхавши на територію Російської Федерації, та станом на січень 2023 року до України не повернувся і його місцеперебування органу досудового розслідування не відоме (а. 115-117, т.2).

Слідчим суддею встановлено, що 01.11.2021 в рамках Кримінального провадження детективом НАБУ ОСОБА_5 за погодженням з прокурором САП ОСОБА_18 складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 388, ч. 1 ст. 357, ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України (далі - Повідомлення про підозру).

Постановою детектива ОСОБА_5 від 01.11.2021 оголошено у розшук підозрюваного ОСОБА_7 у зв`язку з тим, що останній 15.11.2019 виїхав за межі України на територію Російської Федерації, на виклики слідчого не з`являється, його місцезнаходження невідоме (а. 142-143, т.1).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.11.2022 у справі № 991/5285/22 задоволено клопотання детектива у Кримінальному провадженні та надано дозвіл на здійснення відносно ОСОБА_7 спеціального досудового розслідування; під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що останнім відомим місцем проживання ОСОБА_7 є наступна адреса: АДРЕСА_2 ; його зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Як зазначає прокурор в судовому засіданні та згідно матеріалів Клопотання вбачається, що у зв`язку із неможливістю вручення ОСОБА_7 нарочно Повідомлення про підозру у день його складення внаслідок не встановлення його місцезнаходження, стороною обвинувачення вжито заходів для вручення Повідомлення про підозру ОСОБА_7 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень згідно ч. 1 ст. 278 КПК України з урахуванням ст. 111 КПК України та ст. 135 КПК України, а саме, Повідомлення про підозру вручено ОСОБА_7 наступним способом:

- 01.11.2021 надіслано ОСОБА_7 за останнім відомим місцем проживання останнього за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується супровідним листом № 0423-188/33519 від 01.11.2021, описом, накладною № 0303608863462 (а. 139-141, том 1).

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що детективами НАБУ дотримані вимоги КПК України, оскільки органом досудового розслідування Повідомлення про підозру ОСОБА_7 вручено останньому у спосіб, визначений КПК України, а саме, шляхом надіслання Повідомлення про підозру поштою за адресою останнього відомого місця проживання ОСОБА_7 .

Вказане дає підстави для висновку, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_7 . Повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

При цьому, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42 та ст. 135 КПК України, можна дійти до висновку, що дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складення такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин з усіх доступних для неї джерел, що і було здійснено детективом та підтверджується матеріалами Клопотання.

Крім того, Кримінальний процесуальний кодексу України не передбачає обов`язку і права детектива відкласти вручення повідомлення про підозру та чекати настання сприятливих обставин для його вручення особі, яка тимчасово відсутня за місцем проживання. В свою чергу, органом досудового розслідування було вчинено всі можливі передбачені законом дії для того, щоб особа, якій повідомляється про підозру, була обізнана про це.

Вжиття органом досудового розслідування заходів для вручення ОСОБА_7 . Повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, для підтвердження факту набуття ним статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні в даному випадку є достатнім з урахуванням того, що у день складання та вручення Повідомлення про підозру місцезнаходження ОСОБА_7 органом досудового розслідування не встановлено, що підтверджується матеріалами Клопотання, а отже до ОСОБА_7 застосовується третій випадок набуття особою статусу підозрюваного у кримінальному провадженні у відповідності до ч. 1 ст. 42 КПК України, оскільки ОСОБА_7 є особою, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Враховуючи, що Повідомлення про підозру, як процесуальний документ, складено та підписано з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства і стороною обвинувачення вжито заходів для його вручення підозрюваному ОСОБА_7 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (частина 1 статті 42 КПК України), що підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими слідчим суддею, за такого, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_7 набув статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні відповідно до положень ч.1 ст.42 КПК України.

Щодо обґрунтованості підозри.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з доводами, викладеними у Клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема, копіями наступних документів:

- заявою ГУ ДФС у м. Києві від 27.03.2019 вих. № 7579/9/26-15-17-05-17, відповідно до якої виявлено факт відчуження нерухомого майна за адресою: м. Київ, Військовий проїзд, 8, що обліковувалося на балансі ДП МВС України «Інформ-Ресурси», та яке було описано у податкову заставу (а. 144-148, т.1);

- рішенням ГУ ДФС у м. Києві № 6303-17 про опис майна у податкову заставу, актом опису майна у податкову заставу від 19.10.2017 № 1/26-15-17-02-17 з підписом про ознайомлення ОСОБА_7, відповідно до якого у податкову заставу описано нерухоме майно за адресою: м. Київ, Військовий проїзд, 8, що обліковувалося на балансі ДП МВС України «Інформ-Ресурси» (а. 149-152, т.1);

- листом ДП МВС України «Інформ-Ресурси» від 13.11.2017 вих. № 717 за підписом ОСОБА_7 щодо запиту згоди ГУ ДФС у м. Києві на відчуження нерухомого майна, листом ГУ ДФС у м. Києві від 16.11.2017 вих. №37067/10/26-15-17-02-40 про відмову у наданні згоди на відчуження майна (а. 153-154, т. 1);

- листом МВС України, до якого додано підроблений лист ГУ ДФС у м. Києві від 16.11.2017 вих. №37067/10/26-15-17-02-40 (а. 155-156, т.1);

- договором купівлі-продажу нерухомого майна від 28.08.2018, відповідно до якого ДП МВС України «Інформ-Ресурси» здійснює продаж державного нерухомого майна за адресою: м. Київ, Військовий проїзд, 8, підписаним ОСОБА_7, при цьому ТОВ «Персевбуд» здійснює купівлю зазначеного нерухомого майна та сплачує на користь ДП МВС України «Інформ-Ресурси» грошові кошти у сумі 18 999 840 гривень з ПДВ (а. 184-187, т.1)

- висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 15.12.2020 № 20850-20853/20-32, відповідно до якого підпис у листі ГУ ДФС у м. Києві від 16.11.2017 вих. №37067/10/26-15-17-02-40, шо надійшов до Фонду державного майна України, виконано не ОСОБА_9, в іншою особою (а. 157-168, т. 1);

- висновком аналітичного дослідження ГУ ДПС у м. Києві від 15.07.2020 р. (а.188-215, т. 1);

- показами ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 (а. 74-91,т. 2), показами свідка ОСОБА_17, відповідно до яких останній працював на посаді начальника юридичного відділу зазначеного підприємства, коли у середині грудня 2018 року директор підприємства ОСОБА_7 повідомив його, що на підприємстві відбуваються слідчі дії та наказав зібрати по структурних підрозділах документи відповідно до переліку, після чого ОСОБА_17 виконав зазначену вказівку та передав вказані документи ОСОБА_7 (а. 92-99, т. 2).

Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 своїми діями, про які йдеться у Повідомленні про підозру, вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_7 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.

Обставини здійснення підозрюваним ОСОБА_7 конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у Кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Наявність ризиків, та їх обґрунтованість

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, у Клопотанні детектив посилається на те, що наявні ризики, які свідчать про можливе вчинення ОСОБА_7 дій, передбачених пунктами 1-3 частини 1 статті 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин за ч. 5 ст. 191 КК України, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7, передбачає виключно покарання у виді реального позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна). Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_7 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Так, згідно відомостей, що містяться в інтегрованій міжвідомчій інформаційно-телекомунікаційній системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України (система «Аркан»), ОСОБА_7 15.11.2019 залишив територію України залізничним транспортом № рейсу 6 Київ-Москва, пункт перетину «Конотоп», виїхавши на територію Російської Федерації, та станом на січень 2023 року до України не повернувся і його місцеперебування органу досудового розслідування не відоме (а. 115-117, т.2).

Вищевикладені обставини, а також фактичне перебування за межами України та відсутність на території України протягом тривалого часу свідчать про існування реальної можливості переховування підозрюваного від суду та органу досудового розслідування за кордоном з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, детективом було опубліковано 27.10.2021 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та 28.10.2021 у офіційному виданні «Урядовий кур`єр» повістку про виклик ОСОБА_7 до детектива НАБУ на 01.11.2021 для проведення відносно нього слідчих та інших процесуальних дій (а. 85-91, т. 1).

На вказані виклики до органу досудового розслідування ОСОБА_7 не з`явився та про поважні причини неявки не повідомив.

Постановою детектива ОСОБА_19 від 10.01.2023 оголошено у міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_7 у зв`язку з тим, що останній 15.11.2019 виїхав за межі України на територію Російської Федерації та станом на січень 2023 року до України не повернувся, на виклики слідчого не з`являється, його місцезнаходження невідоме (а. 186-188, т.2).

Так, слідчий суддя враховує, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2102-IX від 24.02.2022), в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався. Так, Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2738-IX від 16.11.2022), в Україні продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

У зв`язку із веденням воєнного стану Кабінет Міністрів України вніс зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57. Так, згідно зазначених змін до Правил, з метою здійснення заходів правового режиму воєнного стану обмежено виїзд з України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, а також визначено перелік громадян України чоловічої статі, які відносяться до категорії військовозобов`язаних, що мають можливість виїхати за кордон під час дії воєнного стану.

Проте, жодних обмежень щодо в`їзду на територію України у зв`язку із введенням воєнного стану чинним законодавством не встановлювалося, що свідчить про відсутність на даний час у підозрюваного будь-яких перешкод повернутися до України.

Таким чином, слідчий суддя дійшов до висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів Клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7, будучи обізнаним про факт опису нерухомого майна ДП МВС України «Інформ-Ресурси» у податкову заставу, за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідування особою підробив лист ГУ ДФС у м. Києві від 16.11.2017 № 37067/10/26-15-17-02-40, зазначивши у ньому недостовірні відомості щодо нібито надання зазначеним податковим органом згоди ДП МВС України «Інформ-Ресурси» на самостійну реалізацію нерухомого майна. У подальшому ОСОБА_7 направив зазначений підроблений лист МВС України, використавши таким чином підроблений документ. За вказаними фактами ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України.

Крім того досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 вчинено викрадення первинної бухгалтерської документації, матеріалів листування, а також інших документів ДП МВС України «Інформ-Ресурси». За вказаним фактом ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.

Враховуючи те, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, перебування тривалий час на посаді директора ДП МВС України «Інформ-Ресурси», наведені обставини свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний має можливість доступу до речей та документів, які мають доказове значення, та з метою приховування своєї злочинної діяльності та діяльності інших осіб, може самостійно та/або через інших осіб знищити, сховати або спотворити документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які на даний час органом досудового розслідування не встановлені та не виявлені.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на свідків, інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Так, ризик здійснення ОСОБА_7 впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні обумовлений, серед іншого, тим, що ОСОБА_7 протягом тривалого терміну працював у ДП МВС України «Інформ-Ресурси» на керівній посаді (директор), та у його підпорядкуванні перебували особи, які наразі є свідками у Кримінальному провадженні, що надали показання щодо подій, які розслідуються в рамках Кримінального провадження.

Покази свідків у даному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_7 як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю, в тому числі і дистанційно, через інших осіб, впливати на свідків у Кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Аналіз положень ч. 6 ст. 193 КПК України дає підстави зробити висновок, що у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук, слідчий суддя, суд за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, може обрати лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Отже, встановлена цією нормою процедура обрання запобіжного заходу не передбачає можливості вирішувати питання про наявність чи відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу передбачена лише під час розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який і обирається з тією метою, аби затримати особу (підозрюваного), яка, зокрема, переховується від органу досудового розслідування та суду та оголошена у міжнародний розшук, та доставити її до місця кримінального провадження для вирішення питання щодо застосування відносно неї обмежувальних заходів (тримання під вартою/домашній арешт/застава/особиста порука/особисте зобов`язання).

Щодо наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Аналіз положень вказаної статті дає підстави зробити висновок, що у разі наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або у разі оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, остаточно питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного вирішується після його затримання та доставки до суду, а за такого, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у виді триманні під вартою підозрюваному, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або якого оголошено в міжнародний розшук, триває до його затримання та доставки до суду і не обмежується строком, встановленим ч. 1 ст. 197 КПК України (шістдесят днів).

Зверненням до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII Російську Федерацію визнано країною-агресором.

Таким чином, наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 виїхав та перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.

Слідчим суддею встановлено, що постановою детектива ОСОБА_19 від 10.01.2023 оголошено у міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_7 у зв`язку з тим, що останній 15.11.2019 виїхав за межі України на територію Російської Федерації та станом на січень 2023 року до України не повернувся, на виклики детектива не з`являється, його місцезнаходження невідоме (а. 186-188, т.2).

Так, винесена слідчим або прокурором на підставі ст. 281 КПК України постанова про оголошення розшуку підозрюваного у подальшому є підставою для здійснення оперативним підрозділом, якому доручено здійснювати розшук підозрюваного, усіх необхідних розшукових заходів, зокрема, таких видів розшуку: державного, міждержавного, міжнародного, тобто оголошення розшуку підозрюваного на підставі ст. 281 КПК України не має будь-якого обмеження за територією в межах держави або за межами України.

Виходячи з положень ч. 6 ст. 193 КПК України, під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно особи прокурор зобов`язаний довести наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Отже, положення чинного КПК України покладають на прокурора обов`язок надати докази на підтвердження оголошення підозрюваного, зокрема, у міжнародний розшук, та не зобов`язують прокурора доводити факт перебування такої особи в розшуку.

При цьому, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у розшуці, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено детективом НАБУ ОСОБА_19 шляхом винесення постанови від 10.01.2023 про оголошення у міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_7 .

Фактично, дата винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного - є датою оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, а саме з цим фактом ч. 6 ст. 193 КПК України пов`язує можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.

Подальше скерування зазначеної постанови до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України для організації міжнародного розшуку підозрюваної є організаційним етапом такого розшуку і є наслідком виникнення такого юридичного факту як оголошення особи у міжнародний розшук.

Вказану правову позицію підтверджує зміст ст. 281 КПК України, яка визначає загальні правила оголошення у розшук і здійснення розшуку.

Так, за змістом вказаної статті, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова.

Таким чином, факт оголошення особи у розшук (міжнародний розшук як один з різновидів розшуку) підтверджується окремою постановою слідчого (детектива). Вказана умова в даному випадку була дотримана.

Частина 3 с. 281 КПК України передбачає, що у подальшому оголошений розшук здійснюється за відповідним доручення, але поняття «здійснення розшуку» не є тотожним поняттю «оголошення розшуку» за змістом статті 281 КПК України. Розшук здійснюється після його оголошення, при чому здійснення розшуку стосується вирішення організаційних питань, які вирішуються після його оголошення.

Постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є єдиним доказом існування юридичного факту оголошення такої особи в міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 281 КПК України та ч. 6 ст. 193 КПК України. При цьому, скерування даної постанови до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України є одним із можливих шляхів організації міжнародного розшуку, тобто є лише засобом здійснення такого розшуку (ч. 3 ст. 281) КПК України.

Відповідна позиція узгоджується з висновками, викладених в ухвалі колегії судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28.07.2022 (справа № 991/2277/22 провадження № 11-сс/991/208/22).

Так, відповідно до висновків, викладених у зазначеній ухвалі, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено у розшук, однак зобов`язує сторону обвинувачення відповідно до ч. 2 ст. 281 КПК України при оголошенні розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) прийняти відповідну постанову. Факт прийняття постанови про оголошення розшуку являє собою підставу для його здійснення, а положення ч. 1 ст. 297-4 КПК України покладають на сторону обвинувачення обов`язок надати докази на підтвердження саме оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, проте не зобов`язують доводити існування підстав для прийняття відповідного рішення про оголошення у міжнародний розшук. За таких обставин постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є належним доказом та достатньою підставою вважати підозрювану особу такою, що оголошена в міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 281, ч. 1 ст. 297-4 КПК України. У той же час положенням ч.7 ст.110 КПК визначено, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується. На переконання колегії суддів, з урахуванням положень ст.297-4 КПК України, перевірка та встановлення наявності існування обставин, що стали підставою для прийняття рішення про оголошення у міжнародний розшук особи, виходять за межі повноважень слідчого судді в рамках процедури розгляду ним клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування та ставить під сумнів законність постанови детектива, якою здійснення міжнародного розшуку підозрюваного доручено детективам НАБУ.

Беручи до уваги викладену правову позицію, при розгляді клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя не перевіряє та не встановлює наявності існування обставин, що стали підставою для прийняття рішення про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_7, оскільки наявність відповідної постанови детектива НАБУ ОСОБА_19 від 10.01.2023 є належним доказом та достатньою підставою вважати підозрюваного ОСОБА_7 таким, що оголошений у міжнародний розшук.

З огляду на наявність у матеріалах клопотання доказів оголошення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_7 - відповідна постанова детектива НАБУ ОСОБА_19 від 10.01.2023, слідчий суддя дійшов до висновку, що детективом доведено факт оголошення міжнародного розшуку ОСОБА_7 .

Так, КПК України не передбачає особливостей оголошення особи у міжнародний розшук і не делегує нікому можливість встановлювати такі особливості підзаконними актами.

В свою чергу, слідчий (детектив) вправі здійснювати дії з розшуку підозрюваних осіб як в системі організації Інтерпол, так і поза нею.

Положення «Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол», затвердженої Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020 Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, визначають, що однією з цілей міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу є установлення місцезнаходження осіб, які розшукуються. При цьому не зазначається, що виключно вказана Інструкція регулює питання встановлення місцезнаходження осіб, які розшукуються, зокрема оголошено їх міжнародний розшук. Крім того, КПК України не обмежує поняття міжнародного розшуку тільки міжнародним розшуком з використанням інформаційної системи Інтерполу.

Так, за змістом статті 2 Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерполу, вказана організація здійснює взаємодію всіх органів кримінальної поліції. Тобто, наявність або відсутність у вказаній організації відомостей про розшук певної особи, ще не свідчить, що особа не оголошена у міжнародний розшук, а може свідчити, що такий розшук не здійснюється цією організацією, але у цьому випадку компетентні органи відповідної країни для здійснення розшуку мають можливість звертатись напряму до інших країн відповідно до міжнародних угод.

Міжнародна організація кримінальної поліції Інтерпол лише дає змогу ефективно супроводжувати процес міжнародного розшуку та здійснювати криміналістичне, інформаційне, аналітичне, організаційне, методичне забезпечення такої діяльності.

Відсутність відомостей про скерування детективом постанови про оголошення у міжнародний розшук підозрюваної до організації Інтерпол, як і відсутність інформації в організації Інтерпол про розшук певної особи, не свідчить про те, що підозрювана не оголошена у міжнародний розшук, оскільки з наявністю/відсутністю такої інформації КПК України не пов`язує можливість/неможливість оголошення особи у розшук (міжнародний розшук).

Оскільки, детективом винесено постанову про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_7, то можна зробити висновок, що останнього оголошено у міжнародний розшук.

Щодо можливості обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 за його відсутності.

З урахуванням вищевстановлених обставин кримінального правопорушення та наданих детективом доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ОСОБА_7 дій, передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням обґрунтованих підстав вважати, що підозрюваний виїхав та перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, підозрюваного оголошено у міжнародний розшук, то слідчий суддя, виходячи з положень ч. 6 ст. 193 КПК України, дійшов до висновку про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 за його відсутності.

Таким чином, Клопотання підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 5 ст. 9, статтями 177, 183, 184, 193-194, 196, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити.

Обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецьк, громадянина України, останнє відоме місце проживання в Україні: АДРЕСА_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, і не пізніше ніж через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляється ухвала.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_1

Пошук

Документ № 108660233