- Головуючий суддя (ВАКС): Шкодін Я.В.
справа №991/508/23
провадження №1-кс/991/508/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
«24» січня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52022000000000280 від 26 вересня 2022 року стосовно:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Мостиськ Львівської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52022000000000280 від 26 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Обставини, якими обґрунтоване клопотання.
Клопотання обґрунтоване тим, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000280 від 26 вересня 2022 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України.
У ході досудового розслідуванням встановлено, що 29 квітня 2020 року розпорядженням Кабінету міністрів України № 463-р ОСОБА_4 призначено на посаду Першого заступника Міністра розвитку громад та територій України (далі - Мінрегіон), 03 листопада 2022 року розпорядженням № 982-р на нього тимчасово покладено виконання обов`язків Міністра Мінрегіону з 04 листопада 2022 року, а 09 грудня 2022 року розпорядженням № 1106-р - призначено заступником цього Міністерства з 27 грудня 2022 року.13 липня 2022 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 602-р від 13 липня 2022 року Мінрегіон виділено для Українського державного науково-дослідного і проектно-вишукувального інституту «УкрНДІводоканалпроект» (далі - ДІ «УкрНДІводоканалпроект»; НДІ) грошові кошти державного бюджету в сумі 1 409 000 000 грн на придбання обладнання та матеріалів, до якого 27 серпня 2022 року внесено зміни розпорядженням Кабінету міністрів України № 764-р внесено, із викладом п.п.1 і 3 в новій редакції. У період з липня по серпень 2022 року ОСОБА_13 запропонував ОСОБА_4 використати його службове становище для забезпечення підписання прямих договорів щодо придбання такого обладнання та матеріалів із підконтрольними ОСОБА_13 суб`єктами господарювання, а у період з 12 серпня 2022 року до 16 вересня 2022 року ОСОБА_4 висловив прохання ОСОБА_13 надати йому неправомірну вигоду в розмірі, яка буде становити 7-10 відсотків від суми укладених у майбутньому договорів про закупівлю товару між ДІ "УкрНДІводоканалпроект" та підконтрольними ОСОБА_13 суб`єктами господарювання, за забезпечення ОСОБА_4 підписання прямих договорів по завищеній ціні, на що той погодився та пообіцяв надати неправомірну вигоду у визначеній ним сумі після надходження грошових коштів від ДІ "УкрНДІводоканалпроект" на рахунки обумовлених суб`єктів господарювання.У період серпня-вересня 2022 року ОСОБА_13 залучив до своєї злочинної діяльності інших осіб, а саме: ОСОБА_14, якому доручив підготувати завідомо завищені цінові пропозиції стосовно постачання обладнання; ОСОБА_15, якому доручив забезпечити надання підконтрольного йому суб`єкта господарювання, на рахунки якого буде зараховано грошові кошти від НДІ, подальше переведення грошових коштів у готівку, її конвертації у іноземну валюту для подальшого надання ОСОБА_4 як неправомірної вигоди, а також інших на цей час невстановлених осіб. ОСОБА_15 у серпні 2022 року залучив до участі у постачанні обладнання для НДІ підконтрольне йому ТОВ «ЕПГ», ОСОБА_13 у цей же період часу залучив до укладення договорів про закупівлю товару з НДІ підконтрольні йому суб`єкти господарювання, а саме: ТОВ «Торговий Дім «Будшляхмаш», ТОВ «М.Б.», ТОВ «Техно Трейн».Після підшукання зазначених товариств ОСОБА_13 у серпні 2022 року повідомив ОСОБА_4 про необхідність укладення договорів саме з цими суб`єктами господарювання, а останній повідомив службовим особам НДІ перелік товариств, з якими необхідно укласти договори.У серпні 2022 року ОСОБА_14, з метою створення уявлення дійсного порівняння ринкових цін інститутом, забезпечив подачу на електронний моніторинг цін, який проводився ДІ «УкрНДІводоканалпроект», пропозицій підконтрольними ОСОБА_13 суб`єктами підприємницької діяльності, в яких було вказано ціну вищу, ніж у юридичної особи, яка, згідно домовленостей, мала здобути перемогу у закупівлі. 17 листопада 2022 року НДІ уклало договір про закупівлю товару №25/22/к з ТОВ «ЕПГ» на придбання пересувних котелень на загальну суму 797 524 320 грн. У період часу з 17 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року з рахунку ДІ «УкрНДІводоканалпроект» на рахунок ТОВ «ЕПГ» на виконання умов договору №25/22/к були перераховані кошти у загальній сумі 261 729 678, 80 грн, з яких 32 103 404 грн - розрахунок за поставлені котельні, а решта суми - авансовий платіж.16 січня 2023 року ОСОБА_13 зустрівся з ОСОБА_4 та повідомив, що готовий надати йому неправомірну вигоду у сумі 400 000 доларів США, а ОСОБА_4 повідомив про необхідність пересилання коштів до м. Львів, де вони будуть отримані залученою ним довіреною особою.Надалі, 18 січня 2023 року, ОСОБА_13 надав вказівку ОСОБА_15 підготувати грошові кошти у сумі 500 000 доларів США, 400 000 з яких для надання ОСОБА_4 як неправомірної вигоди та, з метою мінімізації ризику викриття їх незаконної діяльності, доставити їх у визначене ним місце у м. Києві для подальшого переміщення їх до м. Львова. Цього ж дня ОСОБА_15 доставив грошові кошти за необхідною адресою. Після цього ОСОБА_13 та невстановленими на цей час особами було забезпечено доставку грошових коштів у сумі 400 000 доларів США, призначених як неправомірна вигода ОСОБА_4, до м. Львова. У період з 16 до 17 січня 2023 року ОСОБА_4 залучив до своєї злочинної діяльності ОСОБА_12, якому доручив отримати у м. Львів від узгоджених з ОСОБА_13 осіб зазначену неправомірну вигоду. 20 січня 2023 року ОСОБА_13 зустрівся з ОСОБА_4 у м. Києві. У ході зустрічі ОСОБА_4 шляхом написання інформації рукописним текстом на аркуші паперу повідомив ОСОБА_13 про те, що неправомірну вигоду для нього у м. Львові отримає залучений ним ОСОБА_12, який обізнаний зі злочинним планом. 21 січня 2023 року ОСОБА_12, перебуваючи у м. Львові, одержав від ОСОБА_16 для ОСОБА_4 неправомірну вигоду - грошові кошти у сумі 400 000 доларів США, доставка яких у м. Львів була попередньо організована ОСОБА_13 . Надалі ОСОБА_12 власним автомобілем перевіз вказані грошові кошти у квартиру у м. Львові, де зберігав їх до подальших розпоряджень ОСОБА_4 .
Отже, за твердженням органу досудового розслідування, ОСОБА_4, за пособництва ОСОБА_12, одержав від ОСОБА_13 неправомірну вигоду в загальній сумі 400 000 доларів США(14 627 440 грн).
21 січня 2023 року ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України, а 22 січня 2023 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Мотивуючи необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, детектив у клопотанні зазначив, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину. Метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу, згідно зі ст. 177 КПК України, детектив визначає забезпечення його належної процесуальної поведінки, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Підставою застосування запобіжного заходу в клопотанні визначено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, а також суттєвий ступінь вказаних ризиків.
Враховуючи викладене, для нівелювання зазначених в клопотанні ризиків, на думку органу досудового розслідування, необхідним є застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням, як альтернативу, застави у розмірі 18629 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 50 000 236 грн, а внесення застави в меншому розмірі не зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Крім того, у клопотанні обґрунтовано необхідність покладення на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Обставини, якими обґрунтоване клопотання сторони захисту про перевірку обґрунтованості затримання особи.
Захисник ОСОБА_17 в судовому засіданні подав скаргу на затримання ОСОБА_4 21 січня 2023 року без ухвали слідчого судді на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 208 КПК України, обґрунтовану тим, що ані прокурором, ані детективом у даному кримінальному провадженні не надано будь-яких доказів того, що в момент затримання ОСОБА_4 вчиняв злочин або здійснював втечу з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Позиція сторін у судовому засіданні
В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому. При цьому, заперечуючи проти задоволення скарги, прокурор зазначив, що затримання відбулося безпосередньо після того, як особа, яка була визначена ОСОБА_4, отримала грошові кошти для передачі йому. Ця особа намагалася втекти з місця, де зберігалися грошові кошти, тому детективи НАБУ були вимушені її затримати. У зв`язку з цим у органу досудового розслідування були підстави вважати, що ОСОБА_4 також може «втекти» після вчинення злочину. Крім того, детектив зазначив, що безпосередньо перед затриманням ОСОБА_4 відомості з його мобільного телефону, зокрема з додатку WhatsApp були видалені, тому, за твердженням прокурора, були всі підстави вважати, що він може переховуватися від органу досудового розслідування, що виправдовує його затримання в порядку п.п.2, 3 ст. 208 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисники проти задоволення клопотання заперечували, посилаючись на відсутність правових підстав для застосування до ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Так, сторона захисту, серед іншого, зазначила, що підозра стосується укладення державним підприємством господарських договорів, що не входило до службових обов`язків ОСОБА_4, а відносилось виключно до компетенції самого підприємства, у цій підозрі не описано об`єктивної сторони злочину, викладені в ній обставини не відповідають заявленій прокурором кваліфікації. В даному випадку мова йде про прохання та одержання неправомірної вигоди, жодних відомостей про що не існує, як і про злочинне угрупування, яке кваліфікується прокурором в межах даного кримінального провадження, а також відсутні відомості про те, яку роль у ній відігравав саме ОСОБА_4 . Про правову природу вилучених грошових коштів стороні захисту не відомо. Крім того, на думку сторони захисту, оцінити достовірно показання свідка у цьому провадженні неможливо, оскільки, у сторони захисту є підстави вважати, що він може бути «представником» сторони обвинувачення, або його показання могли бути отримані під тиском і погрозами. На спростування вказаних прокурором ризиків, захисники послалися, зокрема на те, що всі перетини кордону України були здійснені ОСОБА_4 лише через офіційні пункти та на законних підставах. Вказали також на недостовірність та неактуальність наведеної стороною обвинувачення інформації стосовно майнового стану ОСОБА_4, а також на те, що на даний час його звільнено із займаної посади. Крім іншого, сторона захисту послалася на завідомо непомірний для підозрюваного розмір застави, про який просить прокурор, наслідком чого є неможливість її внесення. Просили також врахувати, що ОСОБА_4 має три вищих освіти, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, наймолодшому з яких лише 4 місяці, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, раніше не судимий та зацікавлений у всебічному та об`єктивному дослідженні усіх обставин справи з метою доведення своєї невинуватості. Крім того, на думку захисту, при прийнятті рішення за результатами розгляду цього клопотання не слід враховувати додаткові матеріали прокурора, оскільки вони подані в порушення ст. 185 КПК України. Сторона захисту також вказала на недопустимість протоколів обшуків у цьому кримінальному провадженні, оскільки такі обшуки проводились органом досудового розслідування без ухвал про надання відповідного дозволу, які також відсутні і на час розгляду цього клопотання.
Підозрюваний наголосив, що займався виключно законною діяльністю, наміру покидати територію України немає. Крім того зазначив, що під час затримання він добровільно передав свій телефон детективу та повідомив пароль до нього, а також підтвердив той факт, що не має у власності усього майна, на яке вказує прокурор, зокрема власником земельної ділянки, будинку і квартири є інша особа (померла), а частини іншого названого майна наразі фактично вже немає.
Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді щодо клопотання сторони захисту про перевірку обґрунтованості затримання особи
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання про перевірку обґрунтованості затримання особи та додані до нього матеріали, слідчий суддя вважає за доцільне окреслити для зацікавлених осіб використаний ним підхід в розгляді цього клопотання, який в подальшому і визначив межі його розгляду.
Перше з чого хотів почати, що слідчий суддя перевіряє обґрунтованість підозри шляхом співставлення визначеної органом досудового розслідування кваліфікації з обставинами, які знайшли відображення у підозрі та містяться у наданих прокурором і досліджених в судовому засіданні матеріалах. Акцентую увагу, що визначена органом досудового розслідування кваліфікація за ч.4 ст. 368 КК України ОСОБА_4 не містить інформації про перебування останнього у складі організованої групи, а тому посилання прокурора на інші відомості, які внесені до ЄРДР (за №1, №3, №4, №5) та які перевіряються в цьому кримінальному провадженні, слідчим суддею не сприймаються та не були використані під час ухвалення рішення, оскільки вони знаходяться поза межами предмету розгляду.
Друге - слідчий суддя переконаний, що за відсутності легалізації проведених органом досудового розслідування обшуків не може бути досліджена інформація, яка була здобута в результаті їх проведення. Слідчий суддя не може досліджувати таку інформацію та використовувати її під час ухвалення рішення, оскільки судове рішення не може ґрунтуватися на твердженнях прокурора, що обшуки були проведені у відповідності до законодавства і найближчим часом вони будуть легалізовані, оскільки інше твердження, що такі обшуки можуть бути і нелегалізовані, виглядає не менш переконливим у змагальному процесі, а для такого найвищого рівня втручання у права осіб в демократичній державі повинні існувати обставини невідкладності та наявні у часі достатньо обґрунтовані підстави для проникнення до житла чи іншого володіння і використання такого заходу правоохоронною системою повинно відбуватися як «останній аргумент і виключення з правил», а не пересічна подія. В той же час, слідчим суддею не визнавалася така інформація та процесуальні документи, в яких вона знайшла своє відображення, очевидно недопустимими.
Після висловлення пояснень щодо меж розгляду, вважаю за доцільне зазначити, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України, при цьому, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що визначені КПК України (ст. 26 КПК України).
Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. ст. 29, 55 Конституції України).
Відповідно до ст. 42 КПК України підозрюваний має право вимагати перевірки обґрунтованості його затримання.
Згідно з п. 4 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду, затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках, зокрема: якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин (п.2 ч.1 ст. 208 КПК України); якщо, є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України (п.3 ч.1 ст. 208 КПК України).
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23 січня 2023 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000280 розпочато 26 вересня 2022 року. В його межах письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368КК України, складено та вручено підозрюваному 22 січня 2023 року згідно з вимогами ст. 278 КПК України.
Отже, оскільки ОСОБА_4 набув статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 42 КПК України і підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, що є особливо тяжким злочином, то зазначене свідчить про можливість застосування приписів ч.1 ст. 208 КПК України.
Перевіряючи обґрунтованість затримання ОСОБА_4, слідчий суддя зазначає, що з системного аналізу положень ст. ст. 206, 208 КПК України, в протоколі затримання законом не вимагається зазначення самих підстав затримання, в тому числі ризиків щодо можливої втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності, натомість вони мають фактично існувати в момент такого затримання.
Досліджуючи протокол затримання підозрюваної у вчинені злочину особи від 21 січня 2023 року, слідчий суддя зазначає, що твердження детектива ОСОБА_18 щодо «попередньої змови ОСОБА_4 з іншими особами» не знайшло в подальшому відображення у пред`явленій підозрі від 22 січня 2023 року, але, аналізуючи надані органом досудового розслідування матеріали та надані сторонами пояснення, вважаю, що затримання ОСОБА_4 за встановлених обставин та наявних ризиків в момент затримання було виправданим з боку детектива.
Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді щодо клопотання про застосування запобіжного заходу.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.
Зі змісту ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення,до яких віднесені, зокрема, і запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Отже, умовою, без якої неможливе вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав і обов`язків в порядку ст. ст. 276-279 КПК України.
Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред`явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтованою, встановлення чого визначено ч. 2 ст. 177 КПК Україниоднією з обов`язкових підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.
Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368КК України.
Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об`єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.
З метою встановлення наявності чи відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 зазначеного вище кримінального правопорушення, слідчим суддею досліджені наявні матеріали та проаналізовано доводи, викладені у клопотанні і роз`яснені в судовому засіданні.
Аналізуючи доводи викладені в клопотанні, у тому числі неодноразові зафіксовані бесіди ОСОБА_19, ОСОБА_20 з ОСОБА_4, розуміючи пов`язаність складів злочинів за ст.368 та 369-2 КК України та різну судову практику в їх розмежуванні і застосуванні, на початковому етапі розслідування слідчий суддя виходить з того, що ОСОБА_4 з квітня 2020 року був Першим заступником Мінрегіону та, в силу своїх службових повноважень та наданої йому влади, міг впливати як прямо, так і використовуючи «загальні» можливості, пов`язані з його посадою, на прийняття рішень, що належать до компетенції Мінрегіону, в тому числі під час реалізації розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 липня 2022 року №602-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на придбання резервного запасу обладнання та матеріалів для об`єктів тепло-, водопостачання та водовідведення з метою безперебійного надання комунальних послуг під час проходження опалювального сезону 2022/23 року», а тому визначена органом досудового розслідування попередня кваліфікація саме за ст.368 КК України не є занадто необґрунтованою.
В той же час, об`єктивна сторона кримінального правопорушення за ст. 368 КК України передбачає кримінальну відповідальність за вчинення таких альтернативних діянь: прийняття пропозиції, обіцянки одержати неправомірну вигоду; одержання неправомірної вигоди; прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої влади чи службового становища, а тому недоведеність в судовому засіданні прокурором факту висловлення ОСОБА_4 прохання надати йому неправомірну вигоду у період з 12 серпня 2022 року до 16 вересня 2022 року не спричиняє визнання усієї підозри необґрунтованою, оскільки кожне із зазначених діянь у ст. 368 КК України як самостійно, а так само і в їх сукупності, причому в будь-якому поєднанні, становлять один одиничний злочин.
Так, з аналізу відомостей, викладених в клопотанні та встановлених в судовому засіданні під час дослідження матеріалів, зокрема щодо обставин отримання ОСОБА_4 неправомірної вигоди, в тому числі тих, що зафіксовані в протоколах НСРД, протоколі допиту свідка ОСОБА_16 від 22 січня 2023 року (попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України), а також інших досліджених матеріалах кримінального провадження, не вирішуючи при цьому питання про доведеність вини ОСОБА_4, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов`язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно нього, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що пред`явлена ОСОБА_4 підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Крім встановлення обґрунтованості пред`явленої особі підозри, положеннями ст. ст. 177, 178, 194 КПК України визначена необхідність дослідження слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу і таких обставин: підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків кримінального провадження, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; індивідуальні обставини підозрюваного та особливості інкримінованого кримінального правопорушення.
Щодо ризиків кримінального провадження
У сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов`язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню,якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваних, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.
Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Обов`язок обґрунтування ризиків кримінального провадженняпокладено КПК України на слідчого, прокурора.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4, детектив послався на існування ризиків того, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК, у кримінальному провадженні №52022000000000280 від 26 вересня 2022 року щодо підозрюваного ОСОБА_4, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.
Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).
Зазначаючи у своєму клопотанні про існування цього ризику, орган досудового розслідування посилається на те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є особливо тяжкими корупційними злочинами та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, при чому, відповідно до ст. ст. 45, 69 та 75 КК України, йому може бути призначене лише покарання, пов`язане із реальним позбавленням волі, що може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від суду. Також детектив у клопотанні зазначив, що ОСОБА_4 з серпня 2019 року по березень 2020 року займав посаду Першого заступника голови Львівської ОДА, з 26 грудня 2019 року по 05 лютого 2020 року виконував обов`язки Голови Львівської ОДА, з 26 лютого 2020 року перебував на посадах Заступника Міністра та виконував обов`язки Міністра, в зв`язку з чим набув широке коло зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які може використати з метою переховування від органів розслідування та суду, в тому числі, шляхом залишення території України. Вказав, що підозрюваний протягом 2018-2022 років неодноразово виїжджав за межі України також у травні 2022 року, після початку повномаштабної агресії росії, що, на переконання органу досудового розслідування, свідчить про його можливість покинути територію України, незважаючи на встановленні обмеження виїзду за кордон чоловіків призовного віку. Крім цього, зазначив про наявність у ОСОБА_4 можливості впливу на видачу чоловікам дозволів на перетин державного кордону України через систему «Шлях», що було встановлено в ході огляду слідством телефону ОСОБА_12, а саме: листування останнього з ОСОБА_4 .
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покаранняв сукупності з дослідженими матеріалами НСРД, саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення злочину, який інкримінується ОСОБА_4, та, оцінюючи його у сукупності з іншими обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, зокрема наявністю у підозрюваного паспорта громадянина України для виїзду за кордон, зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які можуть бути використані ним для залишення території України, приходить до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Щодо ризику знищити, приховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Зі змісту клопотання вбачається, що вказаний ризик існує з урахуванням того, що в матеріалах кримінального провадження містяться відомості про те, що підозрюваними під час вчинення кримінальних правопорушень використовувалися технічні засоби передачі інформації для комунікації з приводу вчинюваного злочину, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення та можуть бути знищені, прихованні, або спотворенні, оскільки відкрита частина досудового розслідування розпочата лише 21 січня 2023 року, а слідчі дії щодо збору таких доказів на даний час у повному обсязі не проведені. Зазначене підтверджується, зокрема результатами огляду мобільного телефону ОСОБА_4, у ході якого органом досудового розслідування встановлено, що останній безпосередньо перед його затриманням видалив листування, яке у ньому знаходилося, зокрема у додатку «WhatsApp», що може свідчити про приховування ОСОБА_4 інформації, яка має значення для кримінального провадження. Також детективом в клопотанні зазначено, а прокурором в судовому засіданні підтверджено, що ОСОБА_4 в ході своєї діяльності підтримував тісні зв`язки з іншими підозрюваними, в тому числі ОСОБА_13 та ОСОБА_14, узгоджував з ними спільні дії, а як вбачається з матеріалів кримінального провадження, останні у ході спілкування домовлялися про знищення документів, які можуть викрити їх злочинну діяльність.
Слідчий суддя, з урахуванням досліджених матеріалів, які свідчать про використання підозрюваними конспіративних способів і методів у спілкуванні (паролі, залучення третіх осіб для передачі грошей, користування «фінансовими послугами» щодо переміщення грошей територією країни поза державним контролем), визнає спроможним ризик знищення, приховання або спотворення з боку підозрюваного речей та документів, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні
Посилаючись у своєму клопотанні на зазначений ризик, детектив вказав, що ОСОБА_4 може особисто чи опосередковано впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема на працівників Мінрегіону, а також працівників ДІ «УкрНДІводоканалпроект», який перебуває у сфері управління вказаного міністерства, оскільки останні перебували у нього у підпорядкуванні, та на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні. На підтвердження вказаного ризику орган досудового розслідування посилається на дії підозрюваного ОСОБА_4 щодо визнання ним приватних суб`єктів господарювання, з якими мали бути укладені договори постачання відповідного обладнання та надання переліку цих товариств НДІ, а також забезпечення підписання договорів саме з цими товариствами, незважаючи на невідповідність їх пропозицій державним інтересам. Також, як зазначає орган досудового розслідування, зібрані у кримінальному провадженні докази свідчать про те, що ОСОБА_4, досягши домовленості з ОСОБА_13, координував їх спільні дії на всіх етапах вчинення кримінального правопорушення, що підтверджує наявність ризику впливати на ОСОБА_13, ОСОБА_14 та підпорядкованих їм осіб шляхом узгодження їх подальших дій, а також не встановлених на даний час решти учасників вчинення кримінальних правопорушень, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного у можливості спілкування з іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні та зазначеними детективом особами з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру.
В той же час, слідчий суддя вважає недоцільним перевіряти зв`язок кожної особи з підозрюваним, її роль, досліджувати/перевіряти інформацію, якою вона володіє тощо, а обмежується на цьому етапі розслідування лише посиланням на запропонований органом досудового розслідування перелік. При цьому, підозрюваний не позбавлений можливості в подальшому ставити перед слідчим суддею питання щодо помилковості/недоцільності/об`єктивної потреби у спілкуванні внесення певної особи (іб) до цього переліку.
Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Посилаючись у своєму клопотанні на вказаний ризик, детектив зазначив, що ОСОБА_4 обіймав посаду у Мінрегіоні, представляв його інтереси у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, адміністрацією підприємств, установ, організацій і громадянами, а також у зовнішніх відносинах відповідно до законодавства та за час перебування на таких посадах набув широке коло зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які він може використати з метою незаконного впливу на органи досудового розслідування, суд, інших учасників кримінального провадження.
Слідчий суддя приймає до уваги та враховує наведені доводи, а тому визнає спроможним вказаний органом досудового розслідування ризик, попре те, що обставини якими він обґрунтовується в більшості своїй однакові та перетинаються з обставинами, якими було обґрунтовано ризик переховування.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду клопотання, існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення у поданому клопотанні.
Щодо інших обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу
Зі змісту ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, що перелічені у п.п. 1-12 цієї статті.
Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості та матеріали, слідчий суддя під час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує, що станом на момент розгляду цього клопотання він досяг 36-річного віку, є громадянином України, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, наймолодшому з яких 4 місяці.
Підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, відомості про застосування до нього раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано.
Крім того, слідчий суддя враховує досліджені матеріали щодо можливого вчинення кримінального правопорушення в цілому під час віроломної війни рф проти України і тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим.
Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу
Слідчим суддею встановлено, що стороною обвинувачення загалом доведена можлива причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину, а також вірогідність існування ризиків стосовно вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що свідчить про наявність підстав для застосування до нього запобіжного заходу.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Виходячи з положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
ОСОБА_4 підозрюється, у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, та карається, зокрема, позбавленням волі на строк до дванадцяти років.
Посилаючись на тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4, а також на наявність ризиків органом досудового розслідування ставиться питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з альтернативою внесення застави у розмірі 50 000 236 грн.
Враховуючи усі наведені вище обставини, встановлені під час розгляду цього клопотання, слідчий суддя, вважає за необхідне зазначити, що усвідомлює важливість відновлення довіри громадян до чесності осіб з державними посадами як демократичної основи їх функціонування, на що в широкому розумінні спрямовані зусилля органів досудового розслідування стосовно перевірки діяльності цих осіб у разі існування обґрунтованих підстав вважати, що така їх діяльність може бути незаконною. Разом з тим, слідчий суддя також враховує, що ступінь впливу на особу та рівень її обмежень, пов`язаних із застосуванням запропонованого органом досудового розслідування запобіжного заходу в даному випадку є суттєвим, а тому можливість та необхідність застосування саме цього запобіжного заходу потребує ретельного аналізу щодо наявності таких відомостей, які можуть його виправдати.
Дотримуючись наведеної позиції та аналізуючи встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини, слідчий суддя враховує, що заявлені стороною обвинувачення ризики існують, але неможливість прокурора довести до відома слідчого судді дійсний (актуальний) майновий стан підозрюваного, відкрите проявлене ним небажання спростувати твердження захисту щодо недостовірності наданих органом досудового розслідування відомостей (інші особи, у тому числі померлі, розшук авто тощо) позбавляють слідчого судді можливості об`єктивно оцінити доцільність запропонованого заходу та визначити розмір застави, який є помірним для особи та не призведе до неможливості її внесення і перетвориться на безальтернативне ув`язнення.
Звертаю увагу органу досудового розслідування, що тимчасове ув`язнення особи та пов`язане з цим подальше перебування її у вразливому стані не може досягатися за рахунок та на шкоду принципу змагальності сторін і потребує від правоохоронної системи найвагоміших наявних у часі об`єктивних відомостей.
Частиною 4 ст. 194 КПК України встановлено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
З урахуванням встановлених вище обставин, у тому числі процесуальної поведінки підозрюваного на час розгляду клопотання, його вік та особу, який раніше не судимий, одружений, має на утримані трьох неповнолітніх дітей, постійне місце проживання, слідчий суддя приходить до висновку про можливість в даному випадку застосувати до ОСОБА_4 наступний за суворістю після тримання під вартою запобіжний захід - у вигляді цілодобового домашнього арешту, який, на переконання слідчого судді, повністю нівелює усі заявлені та встановлені ризики та в змозі урівноважити інтереси сторін щодо запобігання вчиненню дій, спрямованих на перешкоджання розслідуванню кримінального провадження з одного боку та щодо забезпечення можливості захищатися від кримінального переслідування належним чином - з іншого.
З огляду на те, що за своєю суттю такий запобіжний захід, як цілодобовий домашній арешт полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу, відповідно до положень ч.5 ст.194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків, на підозрюваного ОСОБА_4 слід покласти обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування з наступними особами: ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_25, ОСОБА_15, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_20, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_19, ОСОБА_12, ОСОБА_36 та іншими особами з приводу обставин, викладених у письмовому повідомлені про підозру ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №52022000000000280 від 26 вересня 2022 року, крім своїх захисників, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою статті 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України (ч. 7 ст. 194 КПК України).
З огляду на зазначені положення закону, строк дії ухвали в частині покладання на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків складає два місяці, тобто, до 22 березня 2023 року, що відповідає положенням ч. 7 ст. 194 КПК України.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання детектива про застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. 176-179, 181, 184, 193-196, 205, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52022000000000280 від 26 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1, а саме: заборонити підозрюваному ОСОБА_4 без дозволу слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді або судузалишати зазначене житло цілодобово на строк до 22 березня 2023 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов`язки:
1)прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;
2)не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;
3)повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4)утримуватись від спілкування з наступними особами: ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_25, ОСОБА_15, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_20, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_19, ОСОБА_12, ОСОБА_36 та іншими особами з приводу обставин, викладених у письмовому повідомлені про підозру ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №52022000000000280 від 26 вересня 2022 року, крім своїх захисників, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду;
5)здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;
6)носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, визначити до 22 березня 2023 року, в межах строку досудового розслідування.
Здійснення контролю за виконанням покладених на підозрюваного обов`язків доручити прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора.
Ухвалу для виконання передати органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 для негайної постановки на облік підозрюваного, про що повідомити детектива і прокурора.
Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.
Копію ухвали негайно вручити прокурору, підозрюваному та його захиснику.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_37