Документ № 108746958

справа № 991/6663/22

провадження №11-сс/991/88/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2023 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

підозрюваної ОСОБА_5,

захисника підозрюваної адвоката ОСОБА_6,

прокурора ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційні скарги прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та захисника підозрюваної ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 січня 2023 року про застосування до підозрюваної ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №52017000000000523 від 28 липня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 січня 2023 року частково задоволено клопотання сторони обвинувачення та застосовано до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн., із покладенням на підозрювану відповідних процесуальних обов`язків строком до 02 березня 2023 року включно.

При ухваленні судового рішення слідчий суддя вказав на доведеність стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.5 ст.27, ч.2 ст.364, ч.5 ст.27, ч.1 ст.366 КК, ризиків переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та експертів у цьому ж кримінальному провадженні. Застава у визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК межах є достатньою аби забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків та не є завідомо непомірною для неї, проте більш м`якими запобіжними заходами на думку слідчого судді запобігти настанню зазначених ризиків не видається за можливе, оскільки існують обґрунтовані підстави вважати, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді застави є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_5 .

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив змінити ухвалу слідчого судді, застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави у сумі 2016 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5001696 (п`ять мільйонів одна тисяча шістсот дев`яносто шість) грн., із покладенням на підозрювану відповідних обов`язків, зокрема, обов`язку носити електронний засіб контролю.

В апеляційній скарзі прокурор не погоджується з визначеним слідчим суддею розміром застави, оскільки він не співвідноситься з майновим станом підозрюваної, а тому не може гарантувати належне виконання процесуальних обов`язків. Крім того, слідчим суддею не враховано, що внаслідок вчинення інкримінованих ОСОБА_8 у співучасті з іншими особами дій до Державного бюджету України не надійшли грошові кошти у загальному розмірі 2019146516,02 грн., що є підставою для виходу за межі розміру застави, передбаченого положенням ч.5 ст.182 КПК.

Захисник підозрюваної ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6, не погоджуючись із вказаним рішенням від 02 січня 2023 року, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, звернулась з апеляційною скаргою, за вимогами якої просила скасувати ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу відмовити.

Мотивуючи свої вимоги особа посилається на відсутність у матеріалах клопотання належним чином обґрунтованих доказів, з яких вбачається, що ОСОБА_5 знала чи мала підстави для того, щоб знати про наявність ознак кримінального правопорушення за епізодами, які їй інкримінуються, проте вона могла вчиняти інкриміновані їй дії в силу своїх посадових обов`язків, що не спростовано наданими доказами, тому підозра є необґрунтованою.

На спростування висновку слідчого судді щодо наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, захисник вказує на можливість підозрюваної під час воєнного стану неодноразово безперешкодно залишити територію Україну та уникнути відповідальності, проте особа цього не зробила, особисто з`явилась до суду за викликом та на виконання оскаржуваної ухвали внесла визначену слідчим суддею заставу. Слідчим суддею при розгляді клопотання не враховано те, що ОСОБА_5 має постійне місце постійне місце проживання та роботи, на її утриманні знаходиться батько, який через поганий стан здоров`я потребує догляду.

Крім того, адвокат наводить доводи на спростування ризику незаконного впливу на свідків та експерта у цьому кримінальному провадженні. Так, стороною обвинувачення не надано жодного доказу на підтвердження впливу підозрюваної на свідків та щодо можливості вжиття заходів спрямованих на втручання у проведення експертизи.

Також захисник, посилаючись на невеликий розмір доходів ОСОБА_5 не погоджується з визначеною слідчим суддею розміром застави, який просила визначити у меншому розмірі від максимальної межі передбаченої п.2 ч.5 ст.182 КПК.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор у судовому засіданні подану ним апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав, заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту.

Підозрювана ОСОБА_5 та її захисник адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечували.

Мотиви суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.

При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши учасників провадження, дослідивши надані матеріали, погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі від 02 січня 2023 року.

Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу до підозрюваної ОСОБА_5 слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

З наданих суду матеріалів провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваної запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені письмові матеріали клопотання детектива, надані стороною захисту характеризуючи дані та відомості щодо сімейного та майнового стану підозрюваної, а також, з`ясовані всі необхідні обставини, що повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

На виконання вимог ст.178 КПК слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5, відомості про її особу в їх сукупності з врахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, обставини вчинення правопорушення за пред`явленим повідомленням про підозру.

При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви №12244/86, 12245/86; 12383/86, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).

Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Відтак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

За версією сторони обвинувачення ОСОБА_5 як начальник відділу врегулювання заборгованостей та перенесення термінів сплати платежів Департаменту погашення заборгованостей Державної фіскальної служби України - центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, уповноваженого здійснювати контроль за дотриманням податкового законодавства, організовувати роботу і здійснювати контроль за проведенням роботи з відстрочення грошових зобов`язань та/або податкового боргу, забезпечуючи на вказаній посаді керівництво діяльністю відділу врегулювання заборгованостей та перенесення термінів сплати платежів Департаменту погашення заборгованостей ДФС України, вчинила пособництво у зловживанні владою та службовим становищем, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для інших фізичних та юридичних осіб, використання службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, а також пособництво у службовому підробленні, а саме складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

21 грудня 2022 року детективами НАБУ ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень.

Як вбачається з наданих матеріалів повідомлення про підозру містить, зокрема, такі відомості: зміст підозри, стислий виклад фактичних обставин та правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 .

Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення кримінального правопорушення, а надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення саме ОСОБА_5 вищевказаних кримінальних правопорушень.

Так, на думку колегії суддів, в наданих слідчому судді і досліджених матеріалах провадження наявна сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що ОСОБА_5 могла вчинити інкриміновані їй злочини, зокрема відомості, що містяться в копіях: витягу з наказу Міністерства доходів і зборів України №83-о від 11 квітня 2013 року, згідно якого ОСОБА_5 призначено на посаду начальника відділу з питань врегулювання заборгованостей та надання послуг з перенесення термінів сплати платежів управління з питань координації погашення заборгованостей Департаменту обслуговування платників податків Міністерства доходів і зборів України); наказу Міністерства доходів і зборів «Про переведення працівників» від 15 січня 2014 року №44-о, відповідно до якого ОСОБА_5 переведено на посаду начальника відділу врегулювання заборгованостей та перенесення термінів сплати платежів Департаменту погашення заборгованостей Міністерства доходів і зборів; витягу з наказу ДФС «Про переведення працівників» від 20 серпня 2014 року №274-о, згідно якого ОСОБА_5 переведено на посаду начальника відділу врегулювання заборгованостей та перенесення термінів сплати платежів Департаменту погашення заборгованостей ДФС; документів, зокрема, рішеннях ДФС України прийнятих та підписаних ОСОБА_9 про розстрочення грошових зобов`язань та податкового боргу з ренти за користування надрами для видобування корисних копалин операторів спільної діяльності з ПАТ «Укргазвидобування - ТОВ «фірма Хас», ТОВ «Надра Геоцентр» та ТОВ «Карпатнадраінвест»; висновків щодо можливості розстрочення грошових зобов`язань та податкового боргу вказаних суб`єктів господарювання складених територіальними органами ДФС України, договорів про розстрочення грошових зобов`язань та податкового боргу між органами ДФС України та вказаними суб`єктами господарювання; рішень органів ДФС України про перенесення раніше визначених строків розстрочення грошових зобов`язань та податкового боргу вказаним суб`єктам господарювання, а також іншими документами поданими суб`єктами господарювання до територіальних органів ДФС України для прийняття рішень про розстрочення грошових зобов`язань та податкового боргу, які подавалися формально, фактично вже після винесеного рішення ДФС України про розстрочення грошових зобов`язань та податкового боргу з ренти за користування надрами, підписаних ОСОБА_9 ; реєстраційно-контрольних карток вихідних документів - супровідних листах ДФС на адреси головних управлінь ДФС в Дніпропетровській, Полтавській та Харківській областях до рішень про надання розстрочень ТОВ «Надра Геоцентр», ТОВ «Фірма Хас», ТОВ «Карпатнадраінвест», виконавцем яких була ОСОБА_5 ; протоколу огляду від 05 липня 2017 року системного блоку персонального комп`ютера ThinkCENTRE інв. № 10468000149, вилученого в приміщенні ДФС України за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8, каб.201 (робоче місце ОСОБА_5 ), згідно якого в пам`яті робочого комп`ютера ОСОБА_5 виявлено інформаційні довідки щодо «Групи Надра Геоцентр»; протоколу огляду від 03 липня 2017 року системного блоку, с/н UAA738014W персонального комп`ютера, вилученого 10 березня 2017 року в приміщенні ГУ ДФС в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, кабінет №444 (кабінет ОСОБА_10 ), згідно якого узгоджена схема перенесення розстрочених сум з 2015 по 2016 роки первинно надсилалася 28 грудня 2015 року користувачем ДФС «ДПА України Центр Деп 2404 Солотва»; протоколу огляду від 13 червня 2017 року жорсткого диску, вилученого 10 березня 2017 року в приміщенні ГУ ДФС в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А, кабінет №548 (кабінет ОСОБА_11 ), згідно якого проекти рішень про надання розстрочок створювалися користувачем «d24-30solo». Крім того, оглядом виявлено файл «НАДРА ГЕОЦЕНТР ПЕРЕНОСЫ СОЛОТВЕ.xls», який знаходиться на жорсткому диску за адресою: «J:\777\DDD\КОНТРОЛИ ПОСТОЯННЫЕ\РАССРОЧКИ\НАДРА И ХАС\КИЕВ\РЕШЕНИЯ ПО НАДРАГЕОЦЕНТР\», також виявлено інформацію в електронному вигляді, яка підтверджує створення рішень про розстрочення грошових зобов`язань (податкового боргу) із зазначенням їх дат заднім числом, які надходили електронною поштою в електронному вигляді без підпису Голови ДФС України від департаменту погашення боргу ДФС України; також встановлено, що неодноразово Новомосковською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області спочатку готувалися висновки про недоцільність надання розстрочень ТОВ «Надра Геоцентр» ДСД №265-12 від 19 листопада 2007 року та ТОВ «Фірма Хас» ДСД №60 від 04 лютого 2004 року; узгодженої схеми роботи по перенесенню термінів сплати розстрочок у грудні 2015 року; протоколу огляду речей від 23 листопада 2016 року, а саме блокноту ОСОБА_12 - начальника юридичного департаменту ТОВ «Надра Геоцентр», вилученого в ході обшуку за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 27 Б, (офісне приміщення з табличкою «Приймальня Народного депутата України ОСОБА_13 » в якому фактично знаходяться офіси підконтрольних злочинній організації суб`єктів господарювання - ТОВ «Надра Геоцентр», ТОВ «Фірма Хас», ТОВ «Карпатнадраінвест», а також інші), в ході якого встановлено, що ОСОБА_12 разом з іншими особами мав намір вчинити дії з метою фіктивного банкрутства ТОВ «Надра Геоцентр», ТОВ «Фірма Хас», ТОВ «Карпатнадраінвест» у яких було накопичено розстроченні грошові зобов`язання (податковий борг) з ренти за користування надрами для видобування корисних копалин; протоколу огляду документів і речей від 11 липня 2017 року, а саме блокноту начальника відділу стягнення боргу ГУ ДФС у Полтавській області ОСОБА_14, відповідно до якого встановлено, що останньому було відомо про контроль ОСОБА_13 над діяльністю операторів спільної діяльності; протоколу огляду від 16 грудня 2022 року, а саме відомостей з ЄДРПОУ, згідно якого встановлено, що оператори спільної діяльності ТОВ «Надра Геоцентр», ТОВ «Фірма Хас», ТОВ «Карпатнадраінвест» належали ОСОБА_13 та наближеним до нього особам; листа Голови ДФС України ОСОБА_9 за вих. №2852/4/99-99-17-04-13 від 20 вересня 2016 року про надання інформації до Міністерства фінансів України про те, що за період з 01 січня 2014 року по 20 вересня 2016 року не надавались розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, операторам спільної діяльності ТОВ «Надра Геоцентр», ТОВ «Карпатнадраінвест» та ТОВ «Фірма «Хас», що за встановлених в ході досудового розслідування обставин не відповідає дійсності; лист підготовлений ОСОБА_5 ; витягу з висновку судово-економічної експертизи №9641/18615-18684/16-45 від 30 листопада 2016 року, згідно якого встановлено, що внаслідок прийняття рішень Державної фіскальної служби України про розстрочення грошових зобов`язань та податкового боргу з ренти ТОВ «Карпатнадраінвест», ТОВ «Надра Геоцентр», ТОВ «Фірма ХАС» за період з 01 січня 2015 року по 31 травня 2016 року до Державного бюджету не надійшло рентної плати в сумі 2 019 146 516,02 грн.; аудиторського звіту №17/05-2017-КП-1 від 17 травня 2017 року, відповідно до якого встановлено документальну необґрунтованості рішень Голови ДФС України про розстрочення грошових зобов`язань та податкового боргу з ренти ТОВ «Карпатнадраінвест», ТОВ «Надра Геоцентр», ТОВ «Фірма ХАС»; витягу з висновку експертів №170721-01 від 21 липня 2017 року за результатами проведення судово-економічної експертизи, згідно якої підтверджено висновки аудиторського звіту №17/05-2017-КП-1 від 17 травня 2017 року та встановлено відсутність достатніх підстав для підтвердження економічної обґрунтованості Рішень Голови ДФС України про розстрочення грошових зобов`язань (податкового боргу) з ренти за користування надрами для видобування корисних копалин операторів спільної діяльності з ПАТ «Укргазвидобування», а саме: ТОВ «Фірма «Хас», ТОВ «Надра Геоцентр» та ТОВ «Карпатнадраінвест» (встановлено, що на підставі вказаних рішень Голови ДФС до Державного бюджету України не надійшли грошові кошти у вигляді рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин від вказаних платників податків у загальному розмірі (сумі) 2 019 146 516,02 грн.).

Суд звертає увагу, при перегляді оскаржуваного судового рішення з метою перевірки висновків слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри у цьому провадженні, судом не оцінюються показання свідків, відображених в протоколах їх допитів, в тому числі на предмет їх допустимості та достовірності. Обґрунтованість підозри встановлена судом на підставі інших доказів, додані до клопотання протоколи допитів суд використовує для встановлення кола свідків в контексті оцінки наявності ризику незаконного впливу на них та визначення кола осіб, з якими слід заборонити спілкування підозрюваної в разі покладення на неї відповідного процесуального обов`язку, а також для оцінки достовірності наданих стороною обвинувачення доказів.

За таких умов, всупереч доводам апеляційної скарги захисника слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до правильного висновку про наявність на час розгляду клопотання у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об`єктивно зв`язують її з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити вищевказані кримінальні правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.

Також колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту, що слідчий суддя при наданні оцінки обґрунтованості підозри критично поставився до позиції захисника з приводу необґрунтованості висновків експертів №9641/18615-18684/16-45 від 30 листопада 2016 року та №170721-01 від 21 липня 2017 року.

Так, як вбачається з оскаржуваної ухвали, надаючи оцінку зазначеним доводам сторони захисту слідчий суддя виходив з того, що в матеріалах клопотання наявний витяг з висновку судово-економічної експертизи від 30 листопада 2016 року №9641/18615-18684/16-45, який містить самі Висновки експертів, складені за результатом проведення такої експертизи, які свідчать про кінцевий результат самого дослідження, при цьому як встановлено, захисник з повним висновком даної експертизи не ознайомлена, а тому слідчий суддя правомірно дійшов до висновку про безпідставність наданої стороною захисту оцінки такому висновку. Крім того, слідчим суддею в оскаржуваному рішенні наведені мотиви обґрунтованості підстав для використання експертами Методичних рекомендацій затверджені наказом Державної податкової адміністрації України № 72 від 11 лютого 2010 року, які на момент проведення експертизи втратили чинність, оскільки висновки стосувались періоду січень 2015 - квітень 2016 років, тобто в період чинності положень зазначених Рекомендацій. Також слідчим суддею враховано, що висновок експертизи складений шляхом використання і інших нормативних джерел у їх сукупності.

Поряд з цим на переконання колегії суддів слідчим суддею вірно зазначено, що питання недопустимості доказів у кримінальному провадження, в тому числі і висновку експерта, вирішується судом під час судового розгляду справи по суті, проте висновок експертів у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах клопотання детектива, свідчать про те, що внаслідок вчинення злочину, за пособництва ОСОБА_5, спричинено тяжкі наслідки, які виразилися у ненадходженні до Державного бюджету України грошових коштів у вигляді рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин від платників податків у загальному розмірі 2019146516,02 грн.

Щодо викладених в апеляційній скарзі доводів захисника стосовно того, що інкриміноване стороною обвинувачення опрацювання ОСОБА_5 вказаних у повідомленні про підозру документів здійснено у межах її посадових обов`язків. Так, колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження оцінив відповідність правової кваліфікації в повідомленій підозрі лише для встановлення її обґрунтованості та правомірно встановив наявність підстав вважати, що ОСОБА_5 могла вчинити самі ці кримінальні правопорушення, оскільки докази вказують на те, що існують факти та інформація, які переконують у тому, що особа могла здійснювати пособництво у зловживанні владою та службовим становищем, пособництво у службовому підробленні.

Відтак колегія суддів погоджується з наведеними слідчим суддею доводами та вважає, що слідчий суддя у відповідності до вимог законодавства за наслідками розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 дійшов обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги сторони захисту щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків, суд враховує наступне.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК, а саме того, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваної, в тому числі про її сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК.

Щодо посилань сторони захисту про необґрунтованість висновку слідчого судді про наявність ризику того, що підозрювана зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду вбачається, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється, зокрема, у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.2 ст.364 КК, за вчинення якого передбачена відповідальність у виді позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування.

Наведена слідчим суддею обставина, з якою погоджується колегія суддів, особливо сильно підвищує ризик переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Зазначена обставина сама по собі може свідчити про можливість підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» (§80, заява №33977/96, рішення від 26 червня 2001 року), в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину та суворість покарання за його вчинення не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

При оцінці цього ризику слідчий суддя також врахував існування інших факторів, що можуть свідчити про наявність у ОСОБА_5 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду, зокрема наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон дійсного до 14 травня 2031 року, відсутність перешкод покинути територію України в умовах введеного воєнного стану, наявності у ОСОБА_5 достатніх можливостей для життя в умовах розшуку як на території України, так і за її межами.

Крім того слідчим суддею враховано, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання та роботи, в податкових органах України працює з 1994 року, за місцем роботи характеризується позитивно, має на утриманні батька ОСОБА_15, який є пенсіонером похилого віку, тяжко хворіє, не може самостійно переміщатися та потребує постійного нагляду, відсутність в матеріалах справи відомостей про виїзд ОСОБА_5 за межі території України, явку до суду за першим викликом для розгляду клопотання про застосування відносно неї запобіжного заходу.

На думку колегії, слідчий суддя обґрунтовано зазначив в оскаржуваному рішенні, що наведені вище обставини в сукупності дають підстави дійти висновку щодо існування невеликого ризику вчинення ОСОБА_5 дій, направлених на переховування від органу досудового розслідування та суду.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про відсутність доказів, які б обґрунтовували наявність ризику можливості ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків та експертів у цьому кримінальному провадженні.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, в обґрунтування наявності зазначеного ризику слідчий суддя звернув увагу на те, що ОСОБА_5 протягом тривалого часу (близько 30 років) працювала в податкових органах України та під час вчинення інкримінованих їй дій працювала на посаді начальника відділу врегулювання заборгованостей та перенесення термінів сплати платежів Департаменту погашення боргу Державної фіскальної служби України, продовжує працювати на посаді начальника відділу врегулювання боргів та перенесення термінів сплати платежів Департаменту по роботі з податковим боргу Державної податкової служби України (раніше - Державна фіскальна служба України), тобто наявні достатні підстави вважати, що підозрювана продовжує спілкуватися з працівниками свого відділу, які перебували/перебувають у її підпорядкуванні, а також особами, які працюють в органах та підрозділах Державної податкової служби України, серед яких є свідки або можуть бути свідками у даному кримінальному провадженні, а отже наділена потенційною можливістю впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Крім того, слідчим суддею враховано відомості зазначені у клопотанні детектива та містяться у матеріалах справи про те, що працівники ДФС України намагалися вплинути на експертів у даному кримінальному провадженні, зокрема, шляхом направлення до КНДІСЕ, експертам якого за ініціативою детективів доручено проведення судово-економічної експертизи в рамках Кримінального провадження та про проведення якої у цій установі працівники ДФС не були повідомлені, листа ДФС України № 26898/6/99-99-17-04-15 від 13 грудня 2016 року за підписом Голови ДФС ОСОБА_9 про те, що під час здійснення детективами НАБУ тимчасового доступу та вилучення документів, що перебували у володінні ДФС та її територіальних підрозділів, та стосувались надання розстрочень зі сплати ренти (податкових зобов`язань та податкового боргу) для ТОВ «Фірма «Хас», ТОВ «Надра Геоцентр» та ТОВ «Карпатнадраінвест», детективи НАБУ вилучили та надали експертній установі не усі документи, на підставі яких можливо провести об`єктивну експертизу та скласти законний висновок. Також, у листі зазначено, що з метою підготовки об`єктивного та неупередженого висновку експертів ДФС України вимагає вжити заходи щодо розгляду додаткових матеріалів, які можуть бути використані при проведенні експертизи та зі свого боку готові виділити відповідних фахівців для проведення додаткових консультацій, у іншому разі експертиза не може бути законною та обґрунтованою.

Правомірно враховано слідчим суддею і можливість підозрюваної вживати заходи, спрямовані на втручання у проведення експертизи у кримінальному провадженні самостійно або за вказівками інших фігурантів кримінального провадження шляхом здійснення впливу на експертів.

До того ж, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст.615 цього Кодексу (ч.4 ст.95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що підозрювана може здійснити дії, спрямовані на втручання у проведення експертизи у кримінальному провадженні самостійно або за вказівками інших фігурантів кримінального провадження шляхом здійснення впливу на експертів.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на належну поведінку підозрюваної та активну участь у даному кримінальному провадженні, на цьому етапі досудового розслідування вказаних висновків слідчого судді не спростовують.

Колегія суддів зазначає, що можливо вчинене особою кримінальне правопорушення, у якому вона підозрюється, має високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження наявні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відтак, приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.364, ч.5 ст.27, ч.1 ст.366 КК, відомості щодо особи підозрюваної, з урахуванням встановлених обставин та характеру справи, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим при розгляді клопотання ризикам.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У рішенні «Гафа проти Мальти» № 54335/14 від 22 травня 2018 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинен вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що при визначенні застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, слідчим суддею враховано характер та обставини можливого вчинення кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваної ОСОБА_5 її матеріальне становище, перебування на її утриманні батька похилого віку, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК.

Разом з цим, доводи сторони захисту щодо визначення необґрунтованого розміру застави, у зв`язку з невеликим розміром доходів ОСОБА_5 жодними належними та допустимими доказами не підтверджено та під час апеляційного перегляду суду не надано. Натомість, матеріали клопотання окрім іншого містять відомості щодо отриманих підозрюваною доходів, зокрема за період 2020-2021 роки, а також стосовно рухомого та нерухомого майна членів сім`ї, детальний опис яких наведено слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі.

Наведене у сукупності із визначеним досудовим розслідуванням розміром предмета кримінального правопорушення (2019146516,02 грн.) у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5, може вказувати на відсутність ознаки непомірності для особи визначеного слідчим суддею розміру застави.

Не залишилась без оцінки суду і позиція прокурора щодо наявності підстав виходу за межі розміру застави, визначеного ч.5 ст.182 КПК.

Так, як вбачається з оскаржуваної ухвали, при визначенні розміру застави слідчий суддя виходив з того, що зазначена у клопотанні детектива застава в розмірі 5001696 грн. є непомірною для підозрюваної з огляду на те, що її дохід за останні два роки, навіть з урахуванням відсутності будь-яких витрат, є майже в п`ять разів меншим ніж визначений у клопотанні розмір застави, враховуючи те, що станом на 2020 рік у відповідності до поданої ОСОБА_5 декларації у останньої відсутні будь-які грошові активи, окрім як отриманого доходу у вигляді заробітної плати, що може призвести до неможливості виконання застави.

За таких обставин слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено виключних обставин, які б свідчили про необхідність визначення підозрюваній ОСОБА_5 застави у розмірі, який перевищує граничний розмір (вісімдесят прожиткових мінімумів), передбачений п.2 ч.5 ст.182 КПК.

З урахуванням наведеного, слідчим суддею обґрунтовано визначено розмір застави у передбачених п.2 ч.5 ст.182 КПК межах, який на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційних скарг не є завідомо непомірним, проте достатнім для особи підозрюваної.

Таким чином суд констатує, що надані із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді застави матеріали доводять наявність правових підстав для застосування до ОСОБА_5 зазначеного запобіжного заходу, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваної з метою досягнення дієвості цього провадження, що з дотриманням процесуальних норм правомірно встановлено слідчим суддею.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи прокурора, що слідчим суддею безпідставно не покладено на підозрювану процесуального обов`язку носити електронний засіб контролю, про покладення якого просила сторона обвинувачення, оскільки при вирішенні вказаного питання слідчим суддею враховано існування невеликого ризику переховування від органу досудового розслідування та суду, належну процесуальну поведінку підозрюваної, відсутність відомостей щодо здійснення підозрюваною виїздів за межі території України з моменту отримання нею паспорта громадянина України для виїзду за кордон, з урахуванням наявної у неї законної можливості покинути територію України під час дії воєнного стану, а тому покладення обов`язку носити електронний засіб контролю буде надмірно обтяжливим для підозрюваної.

В апеляційних скаргах осіб містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

Суд звертає увагу, що за практикою Європейського суду з прав людини право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційних скаргах, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційних скарг захисника підозрюваної та прокурора підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 січня 2023 року про застосування до підозрюваної ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №52017000000000523 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

___________ ___________ ___________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3