- Головуюча суддя (ВАКС): Олійник О.В.
Справа № 991/382/23
Провадження № 1-кп/991/5/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
03 лютого 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про здійснення приводу обвинуваченої ОСОБА_8 та накладення на неї грошового стягнення у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000000309 від 18.02.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Маріуполя Донецької обл., яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває зазначене кримінальне провадження.
У судові засідання, призначені на 23.01.2023 та 30.01.2023, обвинувачена ОСОБА_8 не з`явилась, причини неявки не повідомила.
23.01.2023 захисник ОСОБА_6 письмово повідомив суду, що його підзахисна не зможе бути присутньою в цей день в судовому засіданні, оскільки захворіла на коронавірус SARS-CoV-2, на підтвердження чого послався на існування медичного висновку про тимчасову непрацездатність від 21.01.2023 та надав копію лабораторного дослідження.
У судовому засіданні 30.01.2023 захисник ОСОБА_6 пояснив, що причини неявки обвинуваченої до суду є поважними, оскільки остання досі хворіє.
Прокурор ОСОБА_9 30.01.2023 заявив клопотання про здійснення приводу обвинуваченої ОСОБА_8 та накладення на неї грошового стягнення.
Обґрунтування клопотання
Прокурор ОСОБА_9 мотивував клопотання тим, що обвинувачена не з`явилась в судове засідання 30.01.2023 та не повідомила про причини свого неприбуття, будь-яких доказів на підтвердження поважності причин такого неприбуття захистом не надано.
Вважає, що у зв`язку з цим та з метою досягнення дієвості кримінального провадження суд має вжити заходів до забезпечення прибуття обвинуваченої ОСОБА_8 до суду, а саме: прийняти рішення про здійснення приводу останньої та накласти на неї грошове стягнення.
Така процесуальна поведінка обвинуваченої може свідчити про спроби затягнути судовий розгляд, що в свою чергу зумовить закінчення дворічного строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, який в цьому кримінальному провадженні спливає 29.03.2023.
Ухвалою суду від 30.01.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, вирішено розглянути клопотання прокурора ОСОБА_9 у наступному судовому засіданні, зобов`язано сторону захисту надати документи на підтвердження поважності причин неприбуття обвинуваченої ОСОБА_8 30.01.2023 на судовий виклик, а також звернутись до Державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами з метою отримання інформації щодо стану здоров`я ОСОБА_8 та можливості її участі в судовому засіданні як безпосередньо, так і в режимі відеоконференції (дистанційне судове провадження).
Станом на 03.02.2023 відповідь на вказаний запит до суду не надійшла.
02.02.2023 обвинувачена ОСОБА_8 направила до суду клопотання, у якому просила визнати причини неявки в судове засідання 03.02.2023 поважними, адже вона перебуває на лікарняному, та відкласти судовий розгляд до її остаточного одужання. На підтвердження доводів клопотання надала роздруківки скриншотів інформаційних довідок з електронної системи охорони здоров`я.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні 03.02.2023 підтримав заявлене раніше клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Зазначив, що ст. 139 КПК України передбачає дві самостійні підстави накладення на обвинуваченого грошового стягнення, а саме: неявка без поважних причин на виклик та неповідомлення про причини його неприбуття. Водночас цією статтею визначено, що в таких випадках до обвинуваченого може бути застосовано привід. З урахуванням того, що обвинувачена ОСОБА_8 не повідомила про поважність причин неприбуття за судовим викликом як на 30.01.2023, так і на 03.02.2023, тому є законодавчо визначені підстави для застосування до неї приводу та накладення грошового стягнення.
Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечили щодо задоволення клопотання, вважають його передчасним та необґрунтованим. Зазначили, що причини неявки їх підзахисної в судові засідання 30.01.2023 та 03.02.2023 є поважними й підтверджені відповідними документами, долученими до матеріалів справи. Так, результат лабораторного дослідження засвідчує факт захворювання ОСОБА_8 на коронавірус SARS-CoV-2, а інформаційні довідки з електронної системи охорони здоров`я, із зазначенням номерів медичних висновків, підтверджують період непрацездатності підзахисної. Крім того, обвинувачена повідомляла суд про неможливість явки в судові засідання 30.01.2023 та 03.02.2023 у зв`язку із хворобою. Стверджують, що явка ОСОБА_8, яка хворіє на інфекційне захворювання, наражає на небезпеку інших учасників кримінального провадження. Вважають, що прокурор не надав будь-яких доказів щодо ухилення обвинуваченої від явки на виклик до суду, або ж систематичності таких неявок.
Мотиви та висновки суду
За змістом п. 1 ч. 7 ст. 42, ч. 2 ст. 318, ч. 1 ст. 323 КПК України, обвинувачений, участь якого є обов`язковою під час судового розгляду, зобов`язаний прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд. Якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 КПК України.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 131 КПК України визначено, що накладення грошового стягнення та привід є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Грошове стягнення може бути накладено на учасників кримінального провадження у випадках та розмірах, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, за невиконання процесуальних обов`язків (ч. 1 ст. 144 КПК України).
Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час. Привід може бути застосований, зокрема, до обвинуваченого (ч. 1, 3 ст. 140 КПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 139 КПК України якщо обвинувачений, який був у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення. У випадку, встановленому ч. 1 цієї статті, до обвинуваченого може бути застосовано привід.
Аналогічна норма міститься й у ч. 3 ст. 146 КПК України та передбачає, що суд, встановивши, що особа не виконала покладений на неї процесуальний обов`язок без поважних причин, накладає на неї грошове стягнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 КПК України суд, встановивши, що особа, яка зобов`язана з`явитися на виклик суду, була викликана у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання нею повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), та не з`явилася без поважних причин або не повідомила про причини свого неприбуття, постановляє ухвалу про здійснення приводу такої особи.
Враховуючи викладене, суд при вирішенні питання про застосування таких заходів кримінального провадження як накладення грошового стягнення на обвинуваченого та здійснення його приводу має встановити: (1) чи був обвинувачений викликаний у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, (2) чи наявні (відсутні) поважні причини неприбуття обвинуваченого на виклик, (3) чи повідомив обвинувачений суд про причини свого неприбуття; (4) чи може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням.
Порядок здійснення виклику у кримінальному провадженні унормований главою 11 КПК України. Так, ч. 1, 2 ст. 135, ч. 1 ст. 136 КПК України передбачено, що особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Як встановлено судом з матеріалів справи, виклики обвинуваченої ОСОБА_8 у судові засідання, призначені на 30.01.2023 о 09 год 00 хв та на 03.02.2023 о 13 год 30 хв, здійснені з дотриманням вимог ст. 135-137 КПК України, що підтверджується телефонограмами за вих. № 991/382/23/1881/2023 від 23.01.2023, вих. № 991/382/23/2703/2023 від 03.01.2023, складеними секретарем судового засідання.
У судове засідання, призначене на 30.01.2023 о 09 год 00 хв, обвинувачена ОСОБА_8 не з`явилась, не повідомила суд про причини своєї неявки.
Тобто, обвинувачена (в порушення обов`язку, визначеного п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України) заздалегідь не повідомила суд про неможливість прибути за викликом 30.01.2023.
Захисники в судовому засіданні 30.01.2023 пояснили, що причини неприбуття їх підзахисної до суду в цей день є поважними, оскільки остання хворіє. Зобов`язались надати суду до наступного судового засідання 03.02.2023 відповідні медичні документи.
Суд уважає, що повідомлення захисниками про неможливість прибуття обвинуваченої за викликом в судове засідання, призначене на 30.01.2023, безпосередньо в цьому ж судовому засіданні, однозначно не відповідає критерію «заздалегідь», який передбачений п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України.
02.02.2023 на електронну пошту Вищого антикорупційного суду від обвинуваченої ОСОБА_8 надійшло клопотання, відповідно до змісту якого остання повідомляє суд про неможливість прибути за викликом на 03.02.2023 о 13 год 30 хв, оскільки перебуває на лікарняному, просить визнати причини неявки в судове засідання 03.02.2023 поважними та відкласти судовий розгляд до її остаточного одужання.
Сторона захисту на підтвердження поважності причин неприбуття обвинуваченої ОСОБА_8 в судові засідання 30.01.2023, 03.02.2023 надала суду висновок лабораторного дослідження від 20.01.2023, відповідно до якого у ОСОБА_8 виявлено захворювання на коронавірус SARS-CoV-2, та роздруківки скриншотів інформаційних довідок з електронної системи охорони здоров`я.
Поважні причини неприбуття особи на виклик визначені ст. 138 КПК України. Так, до таких причин віднесено: 1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання; 2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; 3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; 5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 6) смерть близьких родичів, членів сім`ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; 7) несвоєчасне одержання повістки про виклик; 8) інші обставини, які об`єктивно унеможливлюють з`явлення особи на виклик.
Кожна з цих обставин має бути належним чином обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Змагальність сторін, визначена ст. 22 КПК України, передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій. Таке обстоювання полягає не лише в повідомленні суду своєї позиції та в її належній аргументації, а й у доведенні відповідними засобами доказування певних обставин чи фактів, на яких вона ґрунтується.
Діючий КПК України не містить визначення терміну «тяжка хвороба». За таких обставин вказане поняття належить до категорії оціночних та має визначатись в контексті предмета і мети відповідної статті.
За таких обставин, враховуючи мету ст. 138 КПК України, тяжкою у розумінні вимог Кримінального процесуального кодексу України є хвороба, яка об`єктивно перешкоджає або ж унеможливлює явку особи на виклик. Сама по собі хвороба обвинуваченого, за умови, що вона об`єктивно не перешкоджала його з`явленню на виклик до суду, не може бути поважною причиною неприбуття на такий виклик.
Надані стороною захисту медичні документи підтверджують лише той факт, що 20.01.2023 у ОСОБА_8 виявлено РНК коронавірусу SARS-CoV-2.
Відповідно до змісту інформаційних довідок з електронної системи охорони здоров`я пацієнт ідентифікований як 23d4efea-9e9e-4eae-b4e6-80cb43fa93ff у період з 21.01.20023 до 03.02.2023 на підставі медичних висновків № TA76-KEE7-4M4A-XH25, № 67K2-772С-А37С-М5МК, № К74А-6А55-ХЕХХ-ССМА тимчасово непрацездатний, у зв`язку із захворюванням або травмою загального характеру. Зважаючи на знеособлення даних про пацієнта, тимчасово непрацездатну особу, суд не має можливості встановити, що такі довідки посвідчують період непрацездатності саме обвинуваченої ОСОБА_8 .
Відсутність у матеріалах справи даних щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_8 також унеможливлює перевірку належності вказаних медичних висновків про тимчасову непрацездатність з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «Портал Дія» відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки» від 01.06.2021 № 1066.
Окрім того, станом на 03.02.2023 від Державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами не надійшла відповідь на запит суду за вих. № 991/382/23/2752/2023 від 30.01.2023 щодо стану здоров`я обвинуваченої ОСОБА_8 .
Будь-яких інших доказів на підтвердження того, що ОСОБА_8 хворіє на тяжку хворобу або ж на обґрунтування існування інших обставин, які б об`єктивно унеможливлювали її явку за викликами на 30.01.2023, 03.02.2023, суду не надано.
Отже, сторона захисту, зважаючи на положення ст. 22 КПК України, не довела на підставі відповідних медичних документів існування такої поважної причини неявки обвинуваченої ОСОБА_8 в судові засідання 30.01.2023, 03.02.2023 як тяжка хвороба. А тому суд уважає, що відсутні підстави стверджувати, що обвинувачена виконала процесуальний обов`язок, передбачений п. 7 ч. 1 ст. 42 КПК України (прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд).
Разом з тим, як зазначалося вище, є підтвердженим відповідним документом факт захворювання ОСОБА_8 на коронавірус, що є інфекційною хворобою. На переконання колегії суддів, даний факт свідчить про неможливість перебування обвинуваченої в місцях скупчення людей з метою нерозповсюдження вірусу.
Суд зазначає, що примусове супроводження ОСОБА_8 до приміщення Вищого антикорупційного суду в судове засідання, а також її безпосередня участь в ньому, за умови лабораторно підтвердженого факту її інфекційного захворювання на коронавірус SARS-CoV-2, може наражати на небезпеку здоров`я інших учасників кримінального провадження, що є недопустимим.
Вказані обставини свідчать про відсутність підстав для застосування до обвинуваченої наслідків неприбуття на виклик, а саме: накладення на неї грошового стягнення та здійснення її приводу.
Відтак в задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.
Керуючись ст. 42, 138-140, 142, 144, 146, 323, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання прокурора про здійснення приводу обвинуваченої ОСОБА_8 та накладення на неї грошового стягнення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3