Документ № 108886770

справа № 991/142/23

провадження №11-сс/991/101/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2023 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

представників власників майна ТОВ «МІК» та ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу представника власника майна товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» та ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 січня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52022000000000263,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000263 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК.

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива НАБУ, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП), про арешт майна, вилученого 05 січня 2023 року при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, з метою збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 січня 2023 року вказане клопотання детектива задоволено, накладено арешт на вилучені при проведенні обшуку речі та документи шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування такими документами, накладення арешту мотивовано необхідністю забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Вимоги апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, внаслідок неповноти судового розгляду та невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, представник власника майна ТОВ «МІК» та ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 11 січня 2023 року про арешт майна, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива відмовити.

В апеляційній скарзі адвокат вказує на процесуальні порушення, які на його переконання мали місце при проведенні обшуку 05 січня 2023 року, та відхилені слідчим суддею.

Так, в протоколі про проведення обшуку 05 січня 2023 року, всупереч норми ч.3 ст.104 КПК, відсутні відомості про всіх осіб, які були присутні під час проведення процесуальної дії, а детектив НАБУ ОСОБА_9 не є особою, якій доручено здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. Зазначає про недопустимість певних доказів, доданих до клопотання, як отриманих до початку досудового розслідування, тобто з порушенням КПК.

Окремо адвокат звернув увагу на відсутність обґрунтованої підозри щодо факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК, яке розслідується у кримінальному провадженні №52022000000000263, оскільки в оскаржуваній ухвалі відсутні посилання на належні та допустимі докази його вчинення, ОСОБА_10 не має статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого, тобто на переконання адвоката під час розгляду справи порушено презумпцію невинуватості особи.

Наведено доводи щодо відсутності підстав накладення арешту на вилучені речі та їх поверненню особі, у якої вилучені, через непризначення стороною обвинувачення жодних експертних досліджень, вилучені документи зазначені в описі, що є додатком до протоколу обшуку, слідчим суддею не оглядалися, їх зміст не досліджувався, з назв документів об`єктивно неможливо встановити можливе відношення документів до кримінального провадження.

У тому числі в апеляційній скарзі особа просить поновити строк апеляційного оскарження через неотримання повного тексту оскаржуваної ухвали у встановлений строк.

Позиції учасників судового провадження.

Представники власника майна адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, пославшись на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали.

На підставі положень ч.4 ст.405 КПК з урахуванням позиції учасників провадження суд вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_5 .

Мотиви суду.

Згідно з п.3 ч.2 ст.395 КПК апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.

У випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч.2 ст.376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі №461/1434/18, провадження №51-6470кмо18).

Положеннями ч.1 ст.117, п.4 ч.3 ст.399 КПК передбачено, що пропущений із поважних причин строк має бути поновлений, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи знайде підстави для його поновлення. Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати апеляційну скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

У випадку необізнаності у заінтересованих осіб із мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч.1 ст.117 КПК.

Як вбачається з матеріалів провадження, повний текст ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 січня 2023 року проголошено 16 січня 2023 року, копію повного тексту ухвали представник власника майна адвокат ОСОБА_7, який був присутнім під час розгляду клопотання слідчим суддею, отримав 16 січня 2023 року, апеляційна скарга на зазначену ухвалу подана 20 січня 2023 року, тобто з пропуском п`ятиденного строку апеляційного оскарження.

Необізнаність із мотивами, викладеними в повному тексті ухвали, та необхідність їх належного аналізу для обґрунтованого оскарження вищевказаного судового рішення свідчать про наявність обставини, яка об`єктивно перешкоджала особі реалізувати своє право на апеляційне оскарження в межах визначеного процесуального строку та ускладнила можливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою, тому враховуючи наявність поважної причини пропуску строку на оскарження колегія суддів вважає, що клопотання представника власника майна ТОВ «МІК» та ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7, слід задовольнити та поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді.

При цьому на відповідні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, щодо несвоєчасного проголошення як вступної і резолютивної частини ухвали, так і її повного тексту, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не впливають на обґрунтованість викладених у судовому рішенні висновків та відповідно оцінку законності прийнятої ухвали.

Щодо вимог апеляційної скарги слід зазначити, що відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності, за вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст. 94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

З матеріалів судового провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000263 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК, щодо можливого розкрадання власником ТОВ «МІК» за попередньою змовою з невстановленими службовими особами з числа керівництва Міністерства оборони України та АТ «Укргазвидобування», державного майна України - грошових коштів, призначених для здійснення державних закупівель речового майна та обладнання для газовидобувної сфери.

На підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 грудня 2022 року в межах вказаного кримінального провадження, 05 січня 2023 року при проведенні обшуку за місцем проживання генерального директора ТОВ «МІК» ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, детективами НАБУ, окрім іншого, виявлено та вилучено мобільний телефон Samsung SM-A225F, IMEI НОМЕР_1, НОМЕР_2 з сім-карткою мобільного оператора «Київстар»; мобільний телефон Samsung, S/N НОМЕР_3, IMEI НОМЕР_4, НОМЕР_5, з сім-карткою мобільного оператора «Київстар»; моноблок Apple model A1419, S/N НОМЕР_6 ; документи на 120 аркушах, на які оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 11 січня 2023 року накладено арешт.

Як вбачається із змісту останньої, слідчий суддя дійшов висновку про те, що досліджені під час судового засідання матеріали свідчать про відповідність вилученого майна визначеним ст.98 КПК критеріям речових доказів, так як вони містять відомості, які можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, проте незастосування арешту щодо вказаного майна призведе до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворювання чи передачі.

Зазначені обставини покладені слідчим суддею в обґрунтування висновку про наявність підстав для задоволення клопотання детектива про арешт майна в рамках розслідування кримінального провадження № 52022000000000263.

При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши пояснення представників ТОВ «МІК» та ОСОБА_5, прокурора, дослідивши надані матеріали, погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в ухвалі від 11 січня 2023 року щодо накладення арешту на майно, виходячи з наступного.

Положеннями ст.170 КПК передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За ч.2 ст.168 КПК тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах, копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

При цьому, відповідно до ч.7 ст.236 КПК предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, ухвалою слідчого судді від 20 грудня 2022 року детективам НАБУ надано дозвіл на проведення обшуку у житлі, а також інших володіннях (територіях, спорудах, гаражах, інших будівлях чи приміщеннях побутового, господарського та іншого призначення) ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1, з метою відшукання та вилучення, зокрема, договірної документації з усіма додатками, а саме договорів про закупівлю між ТОВ «МІК» та Міністерством оборони України, фінансово-господарської документації ТОВ «МІК», в тому числі, рознарядки на постачання продукції чи товару, документів складського обліку продукції чи товару, документів складського обліку продукції чи товарів щодо їх приймання, зберігання, відпуску, переміщення, виписки з бухгалтерського обліку, журналів-ордерів по взаєморозрахунках з постачальниками та журналів-ордерів по складському зберіганню продукції чи товарів, документи листування з постачальниками щодо виконання договорів, зазначених у п. 1 резолютивної частини цієї ухвали, чи внесення в них змін, специфікацій, сертифікатів відповідності та походження товару, паспортів, ліцензій, дозволів, податкових та видаткових накладних, залізничних накладних, актів виконаних робіт, наданих послуг, актів прийому-передачі продукції, довіреностей на отримання товару, товарно-транспортних накладних, договорів на транспортування вантажу, виписок по розрахунковим рахункам, прибутково-касових ордерів, касових книг, рахунків, чеків, векселів, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, листів, комерційних пропозицій, командировочних посвідчень, наказів, протоколів та інших документів бухгалтерського і податкового звіту, що стосуються договорів, зазначених у п. 1 резолютивної частини цієї ухвали чи внесення в них змін, організаційно-розпорядчих документів, в тому числі наказів про призначення на посаду ОСОБА_5 та інших працівників підприємства, які підписували, готували чи погоджували будь-яку документацію, яка має відношення до укладення договорів чи внесення в них змін, інших оригіналів, копій, проектів документів (в письмовому, друкованому вигляді), записників, щоденників, блокнотів, чорнових записів, листування в паперовому вигляді, які містять дані про обставини вчинення кримінального правопорушення, що розслідується у кримінальному провадженні №52022000000000263, електронних інформаційних систем або їх частин, зокрема персональних комп`ютерів, ноутбуків, планшетних комп`ютерів; мобільних терміналів систем зв`язку, сім-карт, електронних носіїв інформації, зокрема флеш-накопичувачів, оптичних дисків, зовнішніх жорстких дисків, інших носіїв інформації, з метою доступу до електронних документів, особистого листування особи та інших записів особистого характеру, в яких містяться дані про обставини вчинення кримінального правопорушення, що розслідується у цьому кримінальному провадженні.

Наявність підстав для вилучення моноблоку, мобільних телефонів та документів, зазначених в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, вбачається із відомостей, що містяться безпосередньо в протоколі обшуку від 05 січня 2023 року, згідно з яким в ході проведення обшуку виявлено речі та документи на відшукання яких надано дозвіл ухвалою слідчого судді. При цьому встановлено, що доступ до мобільних телефонів обмежений системою логічного захисту, на моноблоці містяться файли щодо господарської діяльності ТОВ «МІК», застосунок Skype із перепискою із ОСОБА_10 та іншими особами щодо господарської діяльності ТОВ «МІК», а також видалені файли, що вимагає дослідження пристрою в умовах лабораторії із залученням спеціалістів, експертів, а вилучені на 120 аркушах документи стосуються господарської діяльності ТОВ «МІК», зокрема, взаємовідносин із Міністерством оборони України та АТ «Укргазвидобування».

Постановою детектива НАБУ від 05 січня 2023 року вищевказані речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні як такі, що мають ознаки речового доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки фактично зберігають відомості, що згідно з ч.1 ст.98 КПК можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Крім того, в обґрунтування клопотання детектив просив накласти арешт на майно, з метою збереження речових доказів на підставі ч.2 ст.170 КПК та звернув увагу на процесуальну необхідність у застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, оскільки останнє може містити інформацію на підтвердження факту розтрати та заволодіння державними коштами. Також мотивував можливою необхідністю проведення експертного дослідження вилучених речей і документів.

Колегія суддів зазначає, що за вказаних обставин слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про відповідність вказаного майна критеріям, зазначеним у ст.98 КПК та доцільність накладення на нього арешту з огляду на існування сукупності розумних підозр вважати, що інформація яка міститься на вказаних речах і документах, може бути використана як докази під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, зокрема обставин виконання об`єктивної сторони кримінального правопорушення; кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення та зв`язків між такими особами, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК.

Разом з цим,документи, які містять ознаки доказу у кримінальному провадженні та вилучаються слідчим, прокурором за результатами обшуку, однак не наділені ознаками майна, не є об`єктами цивільних прав, не мають історичної, художньої, наукової, літературної, економічної або іншої істотної цінності, зокрема, для особи, у якої вони вилучені (листи, чорнові записи, блокноти, візитівки, господарські договори, рахунки на оплату, накладні, чеки, довіреності, речі немайнового характеру тощо), та підлягають зберіганню протягом усього часу кримінального провадження за правилами, передбаченими ст.100 КПК. При цьому, за клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.

Водночас, вилучені документи не мають жодної істотної цінності, корисних властивостей, їх вилученням не завдається майнової шкоди володільцям, такі дії не містять ознак втручання у володіння особою майном.

Враховуючи вищезазначене, документи повинні зберігатися в матеріалах кримінального провадження, навіть за відсутності окремого рішення слідчого судді, суду про їх арешт, а тому прийняття такого судового рішення виступає додатковою гарантією збереження вилучених документів, як доказів у кримінальному провадженні та не є суттєвим порушенням норм КПК.

З урахуванням викладеного колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо безпідставності та необґрунтованості накладення арешту на майно.

Тимчасове накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.

Щодо доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, відносно недопустимості доданих до клопотання доказів, в тому числі через процесуальні порушення, які на його переконання мали місце при проведенні обшуку, слід зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст.87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, зокрема, докази, що були отримані шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.86 КПК).

У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося (постанова ВП ВС від 31 серпня 2022 року у справі №756/10060/17, провадження №13-3кс22).

Відхиляючи доводи представника щодо недопустимості долучених до клопотання доказів, як таких, що отримані до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, колегія суддів виходить з того, що оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. На стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини, а їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Суд на стадії досудового розслідування може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами. Однак, доводи представника не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість зазначених доказів, а остаточна оцінка зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими може бути здійснено під час розгляду кримінального провадження по суті.

Доводи адвоката про відсутність у протоколі обшуку відомостей про осіб, які були присутні під час проведення процесуальної дії колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки присутність при проведенні обшуку не зазначених в протоколі осіб не відноситься до порушень, пов`язаних з істотним та очевидним порушенням прав та свобод людини, та не може ставити під сумнів достовірність результатів такої слідчої дії, тож підстав для визнання доказів, здобутих в результаті обшуку на цій підставі на етапі досудового розслідування не вбачається. При цьому представник власника майна не ставив під сумнів достовірність результатів обшуку та не вказав яким чином допущені порушення КПК при проведенні обшуку, про які він зазначав, спричинили істотних та очевидних порушень прав та свобод людини.

Щодо недолучення до клопотання про арешт майна відеозапису обшуку та невитребування його слідчим суддею, про що вказує в апеляційній скарзі представник власника майна, колегія суддів зазначає, що положення ч.6 ст. 132, ст.171 КПК, котрі передбачають вимоги до клопотання про арешт майна та додатків до нього, не зобов`язують долучати при подачі клопотання про арешт майна до суду диск із відеозаписом, який є додатком до протоколу обшуку.

Разом з цим необхідність дослідження відеозапису обшуку виникає, коли захист оскаржує відповідність інформації, відображеної у протоколі обшуку, реальним подіям.

Таким чином, підстав, передбачених ст.87-89 КПК щодо визнання доданих до клопотання доказів недопустимими під час розгляду апеляційної скарги не встановлено, а тому на стадії досудового розслідування зазначені особою доводи колегія суддів вважає передчасними, а відповідні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відносно відсутності у матеріалах доданих до клопотання про арешт майна відомостей про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення за описаних детективом обставин слід зазначити наступне.

За загальним правилом, закріпленим у п.1 ч.3. ст.132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому, деякі спеціальні норми КПК прямо передбачають правову залежність між існуванням обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеня тяжкості та підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Зокрема, відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину (ч.1 ст.154 КПК), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації (ч.4. ст.170 КПК), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч.5 ст.170 КПК), домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч.2 ст.181 КПК), запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як… (ч.2 ст.183 КПК).

Колегія суддів звертає увагу, що умова накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів за положеннями ч.3 ст.170 КПК не містить таку вимогу її застосування як оголошення підозри у кримінальному провадженні певній особі, не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна або вчиненням кримінального правопорушення будь-якого ступеня тяжкості. Про доведеність існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення може свідчити сам факт здійснення за певними фактичними обставинами досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР, та відповідні матеріали цього провадження, у зв`язку з чим слідчий суддя на підставі описаних у клопотанні обставин кримінального правопорушення у сукупності з наданими детективом матеріалами кримінального провадження та за своїм внутрішнім переконанням правомірно дійшов обґрунтованого висновку, що за описаних фактичних обставин могло бути вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.191 КК.

Не залишилась без оцінки суду та обставина, що стороною обвинувачення не повідомлялось про підозру у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень засновнику та кінцевому бенефіціарному власнику ТОВ «МІК» ОСОБА_10 .

Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.3,4 ч.2 ст.170 цього Кодексу).

За положеннями п.3,4 ч.2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як зазначалось раніше, задовольняючи клопотання детектива, слідчий суддя дійшов висновку про можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні та необхідність накладення арешту на майно саме з метою забезпечення збереження речових доказів.

Таким чином, здійснення повідомлення чи не повідомлення про підозру у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень, зокрема ОСОБА_10 не має значення при вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності. Доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, слідчим суддею відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності особи завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, обґрунтованих доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені, при цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі та висловленими представниками ТОВ «МІК» та ОСОБА_5 під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання представника власника майна товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» та ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити.

Поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 січня 2023 року.

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 січня 2023 року про арешт майна залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ _____________ ______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3