- Головуючий суддя (ККС ВС) : Маринич В.К.
УХВАЛА
Іменем України
09 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 991/4509/22
провадження № 51- 4269 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 31 січня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 31 січня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
Як убачається з матеріалів провадження за скаргою, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 11 січня 2023 року під час підготовчого судового засідання відмовлено у задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6, захисників обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, захисників обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокатів ОСОБА_11 та ОСОБА_12, захисника обвинуваченого ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_14 про повернення обвинувального акта прокурору.
Ухвалою судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 31 січня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 на ухвалу колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 11 січня 2023 року у кримінальному провадженні № 52021000000000144 щодо обвинувачення ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_15 .
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 31 січня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши касаційну скаргу та додані до неї копії судових рішень, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:
1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу;
2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;
3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з нормами ч. 2 ст. 392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження ухвал, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України, має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю щодо дотримання прав і законних інтересів осіб.
Така законодавча позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).
Відмовляючи у задоволенні клопотань про повернення обвинувального акта прокурору, суд зазначив, що кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
За наявного нормативного регулювання неповнота, необґрунтованість, неконкретність та невідповідність обвинувачення, відсутність доказової бази щодо вчинення обвинуваченими дій, які містять ознаки злочинів, не є предметом оцінки на підготовчому засіданні. Така оцінка може бути здійснена лише в ході розгляду кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення.
Що стосується викладу фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, суд відзначив, що за духом закону вони викладаються в обвинувальному акті так, як їх встановив прокурор за результатами досудового розслідування, і у тому обсязі, який, на думку останнього, підтверджує сформоване обвинувачення. На підставі цього прокурор на власний розсуд здійснює кваліфікацію кримінального правопорушення із посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність.
При цьому суд зауважив, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати змінити їх виклад.
Неконкретність викладу фактичних обставин, формулювання обвинувачення та правової кваліфікації кримінального правопорушення не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
Як убачається зі змісту касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень, захисник ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 11 січня 2023 року щодо обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_13 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_15 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні №52021000000000144. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 просив скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 11 січня 2023 року та постановити нову, якою задовольнити клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52021000000000144 від 23 березня 2021 року прокурору.
Відповідно до правил ч. 2 ст. 392 КПК України такі ухвали суду першої інстанції окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягають, про що і зазначено в оскаржуваній ухвалі судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 31 січня 2023 року.
Суддя апеляційної інстанції, встановивши, що ухвала апеляційному оскарженню не підлягає, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Положеннями ч. 4 ст. 399 КПК України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Як правильно зазначено в ухвалі судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, оскаржувана захисником ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 ухвала про відмову в задоволенні клопотань про повернення обвинувального акта прокурору не належить до ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку відповідно до ст. 392 КПК України.
В апеляційному порядку можуть бути оскаржені такі ухвали суду: ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали у випадках, передбачених КПК України (пункти 2 та 3 ч. 1 ст. 392 КПК України).
Зокрема, ухвала про повернення обвинувального акта може бути оскаржена в апеляційному порядку (ч. 4 ст. 314 КПК України).
Однак кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості оскарження до апеляційного суду ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання щодо повернення обвинувального акта прокурору.
Враховуючи наведене, суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 11 січня 2023 року, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
За таких обставин, з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Враховуючи наведене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 31 січня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3