Документ № 108944131

Справа № 991/1537/22

Провадження 1-кп/991/14/22

УХВАЛА

Іменем України

06 лютого 2023 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

Головуючої судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання ОСОБА_4

за участі:

прокурора ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

представника особи, щодо

майна якої вирішується

питання про арешт ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_7, поданого в інтересах ОСОБА_8, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000001981 від 21 червня 2017 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Потсдам, Німеччина, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Лубни, Полтавської обл., який проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст клопотання та позиції учасників судового провадження

До Вищого антикорупційного суд надійшло клопотання адвоката ОСОБА_7, подане в інтересах ОСОБА_8, про скасування арешту майна. Вимоги клопотання мотивовані тим, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (справа № 991/2624/21, провадження № 1-кс/991/2673/21) від 20 квітня 2021 року накладено арешт на майно на той час підозрюваного ОСОБА_6, зокрема квартиру АДРЕСА_3, однак ця квартира була придбана ОСОБА_6 під час перебування у шлюбі із ОСОБА_8, а отже є їх спільною сумісною власністю. Позаяк, ОСОБА_8 не була фігуранткою цього провадження, арешт на належну їй частину квартири АДРЕСА_3 накладено помилково без з`ясування фактичних обставин провадження.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_6 підтримали подане клопотання.

Прокурор ОСОБА_5 проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_7 заперечував, зазначивши, що із доданих до клопотання документів не вбачається, хто така ОСОБА_8 та в яких стосунках вона перебуває із обвинуваченим ОСОБА_6 .

2.Оцінки та мотиви суду

Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши клопотання адвоката ОСОБА_7 про скасування арешту та додані до нього документи, суд приходить до таких висновків.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту (ч. 10 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про скасування арешту майна суд повинен перевірити наступні обставини: по-перше, чи звернувся із клопотанням про скасування арешту майна належний суб`єкт; по-друге, чи наявні підстави, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість скасування арешту майна, - відсутність подальшої потреби в арешті або накладення арешту необґрунтовано.

Зі змісту доданих до клопотання документів убачається, що 29 січня 2016 року ОСОБА_6 відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрованого в реєстрі за № 55, придбано квартиру АДРЕСА_3 . Відповідно до п. 16 зазначеного Договору він укладений за згодою дружини покупця - ОСОБА_8, яка засвідчена нотаріально 29 січня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим № 54.

29 січня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_3, розмір частки 1.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Із зазначеного вбачається, що ОСОБА_8 є співвласницею квартири АДРЕСА_3, та, з урахуванням доданого до клопотання ордеру на надання правничої (правової) допомоги, виданого на підставі договору від 03 лютого 2023 року № 01/2023, укладеного між ОСОБА_8 та адвокатом ОСОБА_7, суд приходить до висновку, що з клопотанням про скасування арешту майна звернувся належний суб`єкт.

Частиною 1 ст. 70 Сімейного кодексу України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Оскільки Сімейним кодексом України встановлюється презумпція належності подружжю на праві спільної сумісної власності майна, набутого в шлюбі та, ураховуючи, що адвокатом ОСОБА_7 чи обвинуваченим ОСОБА_6 не надано суду доказів виділення в натурі часток подружжя зі спільного майна, то суд при розгляді цього клопотання виходить із позиції, що обвинуваченому ОСОБА_6 та його дружині ОСОБА_8 належать ідеальні частки в спільному майні подружжя - по частці у квартирі АДРЕСА_3 .

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, за яке законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Як слідує зі змісту ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 квітня 2021 року арешт на майно на той час підозрюваного ОСОБА_6, а саме на квартиру АДРЕСА_3 накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Ураховуючи, що ОСОБА_8 не була підозрюваною, і, відповідно, не є обвинуваченою у цьому процесі, суд приходить до висновку, що підстави для накладення 20 квітня 2021 року слідчим суддею арешту на її частку в квартирі АДРЕСА_3 були відсутні, а отже такий арешт в частині майна ОСОБА_8 накладено необґрунтовано.

Право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), де зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 червня 2007 року в справі «Смирнов проти України» висловив правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правовою метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державною у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Отже, враховуючи викладене, позбавлення добросовісного власника майна, можливості розпоряджатися власністю, як захід забезпечення кримінального провадження, суперечить змісту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки у цьому кримінальному провадженні відсутні підстави, які б виправдовували втручання держави у право ОСОБА_8 мирно володіти своїм майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи. Ураховуючи викладене, суд убачає наявність підстав для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_7, поданого в інтересах ОСОБА_8, про скасування арешту майна.

Керуючись статтями 174, 315, 369, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_7, подане в інтересах ОСОБА_8, про скасування арешту майна - задовольнити.

Частково скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (справа № 991/2624/21, провадження № 1-кс/991/2673/21), а саме з частини квартири АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_8 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуюча суддя: ОСОБА_1

судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3